«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития
 
науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
57 
 
 
Кабінету Міністрів України А. Толстоухов, який у складі парламентської комісії Верховної Ради України 
І  скликання  з  молодіжної  політики  займав  посаду  секретаря.  14  травня  1996  р.  відбулося  перше 
робоче засідання Ради. Документи цього зібрання свідчать про серйозність намірів його учасників, які 
висловлювалися  на  підтримку  прискорення  розробки  Законів  Українии  «Про  молодіжні  та  дитячі 
громадські організації», «Про права дитини», «Про сприяння розвитку молодіжного підприємництва», 
Загальнодержавної  програми  «Молодь  України»,  підготовки  щорічних  парламентських  слухань  про 
становище молоді [3, с. 75].
 
Незважаючи  на  соціально
-
економічні  проблеми  в  державі,  на  початок  19
92 
р.  молодь 
залишалася  ще  найбільш  активною  верствою  українського  суспільства.  Так,  за  деякими 
соціологічними  опитуваннями  найвищий  рейтинг  популярності  серед  молоді  мали  масові  суспільно
-
політичні рухи та молодіжні організації: екологічна асоціація «Зелений світ», Народний Рух, СНУМ та 
Союз Українських Студентів. Найнижчий рейтинг серед молодіжних організацій мав комсомол [5, с. 3].
 
Станом на вересень 1991 р. криза в комсомолі переросла в його розпад.  21
 
вересня  ЛКСМУ 
(МДС) на своєму останньому з’їзді переродився у Спілку молодіжних організацій України (СМОУ), що 
мала  об’єднувати  в  собі  молодь  різних  переконань.  На  обломках  комсомолу  утворилися  ціла  низка 
самостійних молодіжних об’єднань. Проте він не припинив своєї діяльності. Тоді ж у Львові утворилася 
обласна  організація  комсомолу,  що  поставила  завдання  відновити  свою  діяльність  у  колишніх 
масштабах.  Невдовзі  Президія  організації  зареєструвала  в  Держкомпресі  України  свою  газету 
«Ленінська  молодь»,  що  була  органом  Львівського  обкому  комсомолу  з  1946  р.  та
 
друкувалася  за 
межами  Львова.  9  вересня  1993  р.  львівська  комсомольська  організація  була  зареєстрована  в 
обласному управлінні юстиції.
 
З  кінця  1992  р.  зі  створенням  Соціалістичної  партії  України  (СПУ)  постало  завдання 
відродження і ЛКСМУ. Розпочалася робота щодо створення комсомольських організацій (цей процес 
активно  проходив  у  Донецькій  області).  Невдовзі  було  налагоджено  тісний  зв’язок  між 
комсомольськими організаціями Донецької та Львівської областей. 9 січня 1993 р. в Донецьку пройшов 
перший з’їзд комсомолу України, у роботі якого взяло участь 95 делегатів із 19
-
ти областей та Києва. 
На  ньому  делегати  заслухали  доповідь  оргкомітету  з  відродження  комсомолу  України,  прийняли 
постанову  «Про  відновлення  діяльності  Ленінської  Комуністичної  Спілки  Молоді  України»,  а  також 
Програмну заяву організації «Ідея плюс справа». У травні 1994 р. в Запоріжжі відбувся черговий, XXX 
з’їзд  Спілки,  який  розглянув  стан  відродження  комсомольських  організацій  в  Україні,  обрав  новий 
склад  керівних  органів  об’єднання  на  чолі  з  першим  секретарем  ЦК  ЛКСМУ  Ю.  Феколкіним  та 
підтвердив своє небажання змінювати назву організації [1, 22].
 
На  першому  етапі  комсомол  відроджувався  за  активної  підтримки  КПУ  та  СПУ.  Однак  на 
початку  1994  р.  керівниками  Соцпартії  України  було  ініційовано  створення  Соціалістичного  конгресу 
молоді (СКМ) як свого молодіжного партнера, почався тиск на соціалістів, що працювали в комсомолі. 
Колишній  керівник  комсомолу  В.  Савін  приєднався  до  нової  організації.  Об’єднання  проводило 
семінари,  лекції,  конференції  для  вивчення  та  творчого  розвитку  ідей  наукового  соціалізму. 
Організація намагалася сприяти створенню нових  робочих місць для молоді та інтеграції  української 
молоді  в  лівий  та  антиглобалістичний  молодіжний  рух.  Серед  членів  організації  перебувало  42 
депутати  місцевих  рад  та  один  народний  депутат  України.  СКМ  відразу  стала  членом  Українського 
національного  комітету  молодіжних  організацій  (УНКМО)  та  тісно  розпочала  співпрацювати  із 
Всесвітнім  молодіжним  об’єднанням  «Революшін»,  молодіжною  організацією  «V  Інтернаціонал», 
Світовим  та  Європейським  соціальними  Форумами,  а  також  з  партіями  та  блоками,  що  сповідували 
ліві та лівоцентристські погляди [10].
 
Натомість комсомол України встановлював зв’язки з подібними організаціями, що відродилися 
в республіках колишнього СРСР. Так, з часом відновлено тісні зв’язки з російськими та білоруськими 
комуністичними  молодіжними  організаціями.  У  1995  р.  за  ініціативи  ЛКСМУ  керівниками  лівих 
молодіжних  організацій  України,  Російської  Федерації,  Білорусі  і  Вірменії  було  підписано  декларацію 
про принципи створення Спілки Комсомольських Організацій –
 
ВЛКСМ.
 
В  умовах  економічної  кризи  та  політичної  нестабільності  в  1993
-
1995  рр.  в  Києві  активно  та 
успішно  діяли  не  менше  десяти  об’єднань,  що  працювали  серед  молодих  робітників,  студентів  та
 
маргінальних нонконформістських молодіжних груп.
 
Найбільш  дієвою  ліворадикальною  організацією  була  Революційна  комуністична  молодь 
(РКМ),  що  мала  власну  ідеологію  маоїзму  полпотівського  взірця  із  синтезом  анархістських, 
троцькістських,  марксистсько
-
ленінських  ідей,  адже  послідовники  кожної  з  цих  течій  знайшли  своє 
місце  в  РКМ.  Фундаментом  для  утворення  об’єднання  стала  київська  організація  «Всесоюзної 
комуністичної партії більшовиків» (ВКПБ) Н. Андреєвої, яка відійшла від санкт
-
петербурзького центру 
через  організаційні  та  ідеологічні  розбіжності.  Лідером  молодіжної  секції  ВКПБ  –
 
«Всесоюзної 
молодіжної  гвардії  більшовиків»  (ВМГБ)  був  Ю.  Ернесто,  який  заявляв,  що  Україна  повинна  бути 
самостійною  комуністичною  державою.  А  серед  членів  організації  популярною  була  теза,  що 
«незалежність  України  більше  відповідає  інтересам  її  трударів,  аніж  відродження  Російської  імперії» 
[1, с. 21].
 

58 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
РКМ по суті контролювала студентську профспілку «Пряма дія», що відзначилася пікетуванням 
31  жовтня  1995  р.  київської  мерії,  вимагаючи  безкоштовного  проїзду  в  транспорті,  та  постійно 
відзначалася спробами апеляції до некерованої сили молодіжного бунту [1, с. 21].
 
Парадоксальною  була  ситуація,  коли  за  умов  втрати  комсомолом  авторитету  серед  молоді 
його члени на початку незалежності України зберегли за собою значний вплив на прийняття важливих 
суспільно
-
політичних  рішень,  особливо  в  регіонах.  Так,  наприклад,  третину  депутатів  міськради 
Дніпропетровська  становили  комсомольці.  У  більшості  обласних  міст  представники  комсомолу 
виступили  ініціаторами  утворення  обласних  молодіжних  комісій  та  створення  різних  молодіжних 
фондів і молодіжних підприємств. Так, у Дніпропетровську станом на початок 1992 р. було створено 12 
молодіжних  підприємств  (МП)  –
 
від  МЖК  до  юридичних  консультацій.  А  взагалі  в  області  діяло  133 
МП,  і  в  переважній  більшості  вони  були  комсомольськими.  Характерно,  що  Міністерство  в  справах 
молоді  та  спорту  України  порекомендувало,  як  експеримент,  створювати  подібні  центри  в  Одесі  та 
Києві. Нерідко такі структури отримували фінансування з обласних бюджетів на мільйони карбованців 
[8, с. 3].
 
Проголошення  незалежності  України  дезорієнтувало  не  тільки  комсомол,  але  й  молодіжні 
організації,  що  протистояли  йому  та  виступали  за  незалежність  України.  Адже  після  того,  як  спала 
ейфорія  перемоги,  багато  членів  опозиційних  молодіжних  організацій  повернулося  до  рутинної 
роботи,  оскільки  посилення  економічної  кризи  змушувало  по  новому  проводити  організаційну 
діяльність.  Більшість  харизматичних  лідерів  не  знаходили  в  собі  вмінь  працювати  в  незалежній
 
Україні.  Багатопартійність,  плюралізм  думок,  політичні  впливи  із  заходу  в  перші  роки  незалежності 
дещо  дезорієнтували  молодіжних  лідерів  у  питанні,  як  і  куди  потрібно  рухатися.  Відсутність  досвіду 
менеджерської  роботи  в  команді  щодо  вирішення  соціальних  молодіжних  питань  відштовхувала 
молодь від молодіжних організацій.
 
Проте  однією  з  найактивніших  все  ж  залишалася  Українська  студентська  спілка.  Після 
проголошення  результатів  референдуму  1  грудня  1991  р.  Спілка  розпочала  роботу,  спрямовану  на 
державотворення.  Зокрема,  Спілка  засудила  10  грудня  цього  року  підписання  Л.  Кравчуком  угоди 
«Про  співдружність  трьох  держав»,  вважаючи  її  небезпечною  для  молодої  Української  держави,  та 
звинуватила  Президента  в  тому,  що  він  «опосередковано  заперечив  підсумки  референдуму»,  і 
висловила свій протест проти даної угоди [7, с. 134 ]. Після розвалу СРСР організація першою взяла 
під свій патронат оформлення пам’ятника студентам, котрі загинули в 1918 р. під Крутами [4, с. 3].
 
У  серпні  1992  р.  УСС  розпочала  кампанію  зі  збирання  підписів  за  розпуск  Верховної  Ради 
України,  що  здійснювалась  у  межах  коаліції  «Незалежній  Україні  –
 
новий  парламент».  Її  члени 
розуміли, що тільки повне очищення новими виборами дасть змогу Україні знайти вихід із кризи, адже 
в  ній  продовжувала  працювати  комуністична  більшість.  До  коаліції,  крім  Спілки,  входили  НРУ, 
Об’єднання  «Нова  Україна»,  Українська  консервативно
-
республіканська  партія,  Українська  соціал
-
демократична  молодь,  Спілка  української  молоді  [11,  арк.  177].  Прагнення  коаліції  неодноразово 
підтримувала й регіональна молодіжна преса [4, с. 3].
 
Спілка, будучи членом Союзу українського студентства (СУС), спробувала реанімувати масову 
молодіжну ініціативу, ініціювавши друге голодування студентів у Києві в жовтні 1992 р. Проте ця акція 
не стала знаковою подією в молодіжному середовищі.
 
14  травня  УСС  спільно  із  СУС,  Спілкою  української  молоді,  Українською  молодіжною 
асоціацією,  Комітетом  української  католицької  молоді,  Братства  «Східний  хрест»,  Скаутської 
організації «Пласт», Українська молодь –
 
Христові та Фондом «Молода Україна», негативно оцінюючи 
роботу  Комісії Верховної  Ради України  у справах  молоді та Міністерства  у  справах молоді та спорту 
України  стосовно  формування  та  реалізації  державної  політики  щодо  соціального  становлення  і 
захисту  молоді  та  розвитку  демократичного  молодіжного
 
руху,  утворили  Український  Національний 
комітет  молодіжних  організацій  (УНКМО).  Метою  діяльності  об’єднання  проголосили:  утвердження 
незалежності  Української  держави  та  продовження  демократичних  перетворень  у  ній;  допомогу  у 
становленні  молодіжного  руху  в
 
Україні;  розробку  програм  та  пропозицій  до  Президента,  Уряду  та 
Верховної Ради України з різних галузей молодіжної політики; представництво українських молодіжних 
організацій  за  межами  України;  сприяння  участі  молодіжних  організацій  України  в  міжнародних 
структурах; УНКМО проголошувалося відкритим для вступу всіх молодіжних об’єднань. Після першого 
свого засідання засновники об’єднання звернулися до Президента України з проханням продовження 
традицій круглих столів для обговорення питань молодіжної політики, а саме: кримської проблеми та 
ролі  молодіжних  організацій  у  її  вирішенні;  українського  молодіжного  руху  і  його  стосунків  з 
Президентом,  Верховною  Радою  та  Урядом  України;  створення  УНКМО  та  його  участь  в  побудові 
української держави. Також УНКМО проголошувався виразником інтересів більшості молоді України та 
пропонував владі допомогу у всіх заходах, спрямованих на становлення української держави [13, арк. 
150 
–
 
151].  Невдовзі  після  цих  звернень  з’явився  указ  Президента  України  Л.Кравчука  «Про 
Український
 
Національний  комітет  молодіжних  організацій»,  за  яким  об’єднанню  надавалося  право 
представляти  молодіжний  рух  України  за  кордоном  відповідно  до  повноважень,  визначених 
громадськими  структурами,  що  входять  до  його  складу.  За  указом  Президента  Кабінет  Міністрів 
України  мав  вирішити  питання  про  розміщення  в  м.  Києві  штаб
-
квартири  УНКМО  та  центральних 

«Проблемы и перспективы развития
 
науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
59 
 
 
органів  республіканських  молодіжних  організацій,  передбачити  виділення  коштів  на  реалізацію 
молодіжних  програм,  що  відповідають  засадам  державної  молодіжної  політики  і  будуть  підготовлені 
об’єднанням [13,
 
арк.
 108]. 
У  листопаді  1993  р.  з  ініціативи  організації  створено  інформаційну  агенцію  «УСС
-
прес»,  яка 
регулярно  інформувала  громадськість  про  події  молодіжного  та  студентського  життя  в  Україні, 
подавала  оцінку  молодих  людей  політичних,  економічних  та  інших  проблем.  З  проголошенням 
незалежності  УСС  головним  завданням  обрала  не  політичну  діяльність.  У  травні  цього  ж  року  УСС 
спільно  з  партією  Зелених  проводить  акцію  «Повітря»  з  метою  звернути  увагу  на  перевантаженість 
автодоріг  у  Києві,  протягом  трьох  днів  перекриваючи  найбільш  забруднені  автомагістралі.  25
-27 
червня  1993  р.  УСС  спільно  із  СУСом  виступила  організатором  Першого  об’єднаного  Всесвітнього 
українського  Конгресу  студентів.  Близько  180  делегатів  від  українських  студентських  організацій 
Західної  Європи,  США,  Бразилії,  Канади,  Прибалтики,  Росії  та  інших  країн  обговорили  актуальні 
проблеми студентського життя, висловили своє ставлення до державотворчих процесів в Україні. Під 
час  роботи  конгресу  було  створено  Всесвітній  студентський  інформаційно
-
координаційний  центр  –
 
Центральний Союз українського студентства (ЦеСУС), штаб
-
квартиру якого перенесено з Нью
-
Йорка 
до Києва.
 
Делегати  четвертого  з’їзду  УСС,  що  відбувся  30
-
31  жовтня  1993  р.  в  Одесі,  закликали  всі 
політичні  партії  та  громадські  організації  об’єднатися  задля  перемоги  демократичних  сил,  заявивши 
про  наміри  взяти  активну  участь  у  виборах.  Після  з’їзду  об’єднання  стає  асоційованим  членом 
Народного  Руху  України 
[
2,  с.  53
]
.  Делегати  V
-
го  з’їзду  організації,  що
 
відбувся  в  Тернополі  26
-27 
листопада  1994  р.,  підтримали  курс  Президента  України  Л.  Кучми  на  проведення  політичних  та 
економічних  реформ  в  Україні,  прийняли  нову  Програмову  декларацію  УСС  та  резолюцію  «Про 
соціальний  захист  студентів»,  у  якій  Спілка  вимагала  від  Кабінету  Міністрів  України,  розробити  план 
заходів  щодо  соціального  захисту  студентів;  забезпечити  безкоштовне  харчування  в  студентських 
їдальнях для дітей
-
сиріт та студентів із малозабезпечених сімей, передбачити надання пільг на проїзд 
студентів у міжміському транспорті протягом усього року.
 
У 1994 р. основним напрямом діяльності УСС стають вибори, керівництво висувало й активно 
підтримувало  кандидатів  на  виборах  до  Верховної  Ради  та  місцевих  рад.  5  представників  Спілки 
балотувалися  до  парламенту  України,  і  більше  30  до  міських  рад,  але  лише  тільки  три  члени  УСС 
стали депутатами місцевих рад. У першому турі Президентських виборів 1994 р. Спілка підтримала В. 
Ланового. На літніх виборах активісти організації агітували за кандидата в мери Києва В.Черняка.
 
УСС  брала  активну  участь  у  діяльності  центрів  «Молодіжна  альтернатива»  та  «Свобода 
вибору»,  що  вели  широку  рекламну  кампанію  задля  залучення  молоді  до  виборів  та  підтримки 
демократичних  кандидатів.  Спілка  намагалася  впливати  й  на  міжнародну  політику,
 
провівши  в  січні 
1994  р.  пікетування  в  аеропорту  Бориспіль  зустрічі  Президентів  України  та  США,  яка,  на  думку 
студентів, проходила в принизливій для України формі. У грудні 1994 р. спільно з «Молодим Рухом» її 
члени  виступили  з  протестом  біля  посольства  Росії,  де  вимагали  виведення  російських  військ  із 
чеченської  території  та  початку  повновартісних  російсько
-
чеченських  переговорів.  З  ініціативи 
організації  чеченському  питанню  відводилося  значне  місце  і  на  Конгресі  молодих  реформаторів 
Східно
-
Центральної  Європи,  який  проходив  у  Києві  в  січні  1995  р.  його  організаторами  були  УСС  та 
ЦеСУС. У ньому взяли участь делегати 13
-
ти країн регіону –
 
від Албанії до Естонії. Загалом Конгрес 
став важливою подією для студентського об’єднання, адже Спілка змогла тісніше налагодити зв’язки з 
представниками  молодіжних  організацій  посткомуністичних  країн  Європи.  Не  забувала  Спілка  і  про 
студентські проблеми. Завдяки рішучому протесту делегатів V з’їзду УСС в Тернополі, молоді вдалося 
зірвати наміри уряду скасувати пільговий проїзд студентів у транспорті 
[
12, арк. 79
]. 
УСС  активно  домагалася  підвищення  студентських  стипендій,  створення  системи 
безкоштовного харчування для студентів із малозабезпечених сімей та сиріт. Також Спілка приділяла 
увагу налагодженню роботи органів самоврядування у ВНЗ і закріпленню їх «вольностей» у статутах 
навчальних заклдів та документах Міністерства освіти України 
[
42, арк. 67
]
. УСС вдалося відновити на 
посаді  ректора  Київського  інституту  культури  професора  М.
 
Поплавського,  якого,  на  думку  членів 
організації,  було  незаконно  зміщено  Колегією  Міністерства  культури  України.  Після  активних 
студентських протестів в 1995 р. районний суд м. Києва визнав рішення Мінкультури не правочинним 
та поновив М.Поплавського на посаді ректора.
 
Більшість  із  проголошених  Президентом  програмових  тез  залишилися  не  виконаними,  на 
думку членів Спілки, тому делегати VI з’їзду організації, що відбувся у м. Луцьку 25
-
26 листопада 1995 
р.,  критикували  неспроможність  законодавчої  та  виконавчої  влади  стабілізувати  політико
-
економічну
 
ситуацію  в  державі.  Делегати  вважали,  що  виходом  із  кризи  повинно  стати  ухвалення  нової 
Конституції  України  шляхом  всенародного  референдуму  та  проведення  парламентських  виборів  за 
пропорційною  системою.  З’їзд  також  висловив  необхідність  виробити  механізм  залучення  студентів 
для  участі  у  виробленні  і  здійсненні  державної  політики  щодо  студентства.  Для  цього  УСС 
пропонувала провести в 1996 р. Конгрес студентів із представництвом на ньому обраних делегатів від 
студентських громад усіх ВНЗ України та створити на ньому Федерацію студентів України, що могла б 
репрезентувати  українське  студентство  на  національному  та  міжнародному  рівні,  брати  участь  у 

60 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
виробленні  державних  програм  щодо  соціального  захисту  студентів,  науки  та  освіти.  Секретаріатом 
УСС було розроблено необхідну для цього проектно
-
нормативну документацію, яку було направлено 
на розгляд у Кабінет Міністрів, Верховну Раду та Національну Раду з питань молодіжної політики при 
Президентові  України.  Делегати  з’їзду  головою  УСС  переобрали  Ю.  Зубка,  першим  заступником 
обрали В. Терещенка з Донецька, Головою Секретаріату –
 
К. Лигуна 
[
2, с. 54
]. 
У  своїй  діяльності  Спілка  приділяла  увагу  підтримці  талановитої  молоді.  Популярним  серед 
молоді став Всеукраїнський молодіжний  фестиваль «Перлини сезону», фінал якого був
 
присвячений 
Всесвітньому дню молоді та Міжнародному дню студента, який з 1995 р. щорічно проводили з 10
-
го по 
17-
те листопада УСС спільно з «Молодим Рухом» та Молодіжним Іноваційним фондом при підтримці 
державних органів влади та спонсорів. Фестиваль став
 
помітним явищем у культурному житті України, 
уперше в рамках одного Фестивалю мали можливість заявити про себе молоді талановиті художники, 
журналісти,  актори  та  режисери,  виконавці  в  жанрах  рок  –
 
та  поп
-
музики,  фольклорної  пісні  та 
розмовного  жанру,  проводилися  також  різноманітні  спортивні  змагання,  зокрема  Міжнародний 
студентський турнір з міні
-
футболу.
 
У 1996 р. для УСС найважливішою ділянкою роботи обрано ініціативи, пов’язані з прийняттям 
нової  Конституції  України.  За  ініціативою  УСС  та  «Молодого  Руху»  у  травні  було  створено 
Всеукраїнський громадський Молодіжний комітет на підтримку проекту нової Конституції України, який 
розгорнув  діяльність  в  усіх  областях  України.  Після  значної  кількості  зустрічей  із  студентською 
молоддю  для  роз’яснення  основних  положень  проекту  розпочалася  робота  з  реалізації 
широкомасштабних  телевізійних  та  концертних  молодіжних  проектів.  У  квітні  1996  р.  УСС  спільно  з 
«Молодим Рухом» провели представницьку Міжнародну конференцію «Україна на шляху до Європи» 
за  участю  провідних  фахівців  Міністерства  закордонних  справ  України,  адміністрації  Президента, 
наукових установ, під час її роботи члени Спілки проголосили тезу про доцільність вступу України до 
НАТО 
[
2, с. 56
]. 
Таким  чином,  головний  внесок  у  розвиток  суспільно
-
політичного  життя
 
складався  з  двох 
частин:  розвиток  громадянського  суспільства  через  організаційне  оформлення  та  пошук  стимулів  до 
становлення вже існуючих організацій.
 

жүктеу/скачать 4,5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: