«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»



жүктеу 4.5 Mb.
Pdf просмотр
бет19/30
Дата24.03.2017
өлшемі4.5 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   30

 
Меню –
 
Флипчарт –
 
...ішінен Ашу
 
командасын орындағанда келесі параметрлердің бірін таңдау 
қажет:
 
Менің  Кітапханам  ресурсының  бөлімінен  «Менің  флипчарттарым  ...  ресурсым»  бумасына  өту. 
Флипчарт файлын таңдап, онда Ашу
 
батырмасын шерткеннен кейін жаңа флипчарт ашылады.
 
Қорыта  келгенде,  интерактивті  тақтаны  оқытуда  пайдалануда  кейбір  себептер  айқындалды: 
біріншіден, терминдер мен басқа да ақпараттарды тақтаға жазу, сол сияқты графиктік элементтерді сызу 
көп уақыт алады. Сонымен қатар, кейде тақтадан өшіп қалған бейнелерге байланысты сұрақтар туады, 
сол кезде оларды қайтадан сызуға тура келеді. Интерактивті тақта мен оның құралдарын пайдаланғанда 
алдыңғы  жұмыстың  ешбірін  өшірмей
-
ақ  кез  келген  уақытта  пайдалануға  болады;  егер  сабақ  кезінде 
қандай да бір оқушы экрандағы барлық ақпаратты көшіріп немесе тапсырмаларды орындап үлгермесе, 

108 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
онда ол интерактивті
 
презентациялардағы қажетті материалды қайта шығарып алып, сабақтан кейін де 
орындауына  болады;  оқушылардың  кейінірек  берілуге  тиісті  ақпаратпен  сабақ  басталар  алдында 
танысып алуға мүмкіндігі бар; түсті ерекшелеу, қаріпті өзгерту, анимация және т.б. көмегімен оқушының 
назарын басты мәселеге аудартуға мүмкіндік бар.
 
 
Қолданылған әдебиеттер:
 
1. 
Е.С.
 
Полат, М.Ю.
 
Бухаркина, М.В.
 
Моисеева, А.Е.Петров. Новые педагогические и информационные 
технологии в системе образования: учебное пособие для студентов пед.вузов и системы повышения 
квалификации педагогических кадров, под редакцией Е.С.Полат –
 
Академия, 2001. С.272
 
2. 
Әсел  Құрманғалиева,№9  орта  мектептің  мұғалімі  «Интерактивті  құралдарды  қолдану  әдістері», 
Информатика негіздері ғылыми
-
әдістемелік журналы №3 2011ж Б. 
5-6. 
 
 
Света Қосыбаева
 
(Қазақстан Республикасы, Ақтөбе)
 
 
БАЛАБАҚША МЕН ОТБАСЫ
 
АРАҚАТЫНАСТАРЫН
 
ЖАҚСАРТУ ЖОЛДАРЫ
 
 
Бала  әке
-
шешеге  берілген  аманат

Бала  тәрбиесі  қай  кезден  басталатындығы  жәйлі  көптеген 
пікір –
 
таластар бар.
 
Кейбіреулер тәрбие тал бесіктен басталады десе, келесісі бала ес біліп, етек жеңін 
жиып,  ержеткен  соң  тәрбие  ала  бастайды  дейді.  Ал,  ғалымдар  болса:  «бала  ана  құрсағында  пайда 
болған кезден
-
ақ оның тәрбиесі басталады» –
 
деп айтады.
 
Шындығында  «бала  ақыл  тоқтатып,  есеймей  тұрып
-
ақ  көргенін  істей  бастайды....үлкендер  не 
қылса,  соны  қылады.  Жақсы  істесе  жақсы,  жаман  істесе  жаман  істейді.  Бұлай  болғанда,  бала 
тәрбиелеудің негізі ата
-
анасында».[2
-
292 б]
 
Ата
-
бабаларымыз  сан  ғасырлар  бойы  ұрпақтарын  «сегіз  қырлы,
 
бір  сырлы»,  өнегелі  де  өнерлі, 
иманды да инабатты, ар
-
ожданы жоғары, намысқой етіп тәрбиелеп келді. Ол кезде салт
-
дәстүр, наным –
 
сенім, әдет
-
ғұрып, жора
-
жосын, үлгі
-
өнеге арқылы ешкімнен кем –
 
қор болдырмай тәлім –
 
тәрбие берген.
 
Адам биологиялық тіршілік иесі ретінде дүниеге келеді. Оның тұлға болып жетілуі үшін тәрбиелеу 
керек. Тәрбие адамды ізгілендіріп, оған қажет қасиет, сапаларды қалыптастырады.
 
Адам тәрбиелеу жөніндегі ғылым –
 
педагогика. Ол өз атамасын грек сөздері: «пайдес» –
 
балалар 
және «аго» –
 
жетектеу деген сөздерден алған. Тікелей аудармасында «педагогика» сөзі бала тәрбиесін 
бағыттау дегенді аңдатады. Ал «педагог» сөзі бала жетектеуші мәнін білдіреді.
 
Қазіргі  заман  педагогикасы  үлкен  қарқынмен  дамудағы  ғылым.  Сол  дамуға  байланысты 
өзгерістердің  ізімен  асығу  қажеттігі  пайда  болып  отыр.  Педагогикалық  іркіліс,  кешеуілдеу  адамдардың 
даму  дағдарысына  алып  келеді,  ғылыми  –
 
техникалық  прогрестің  табандауына  соқтырады.  Сондықтан 
да педагогика қалаған дерек көздерінен жаңа білімдерді теріп, жинақтап отыруы қажет.
 
Осы уақытқа дейін тәрбиелік қызмет мұншама қиын, күрделі және жауапкерлі болып көрген емес. 
Бұрын дүние басқаша кейіпте болды. Онда бүгінгі балалар тәрбиесіндегі қиындықтардың кейбір түрлері 
тіпті болмаған. Отбасында, мектепке дейінгі балалар мекемелерінде, мектепте болашақ азаматқа қандай 
негіз  қаланса,  болашақ  өмірі  мен  бақыты,  бүкіл  қоғамның  берекесі  соған  тәуелді.  Бұл  ретте  бала 
бақшаларының атқаратын ролі жоғары.
 
Балабақша  –
 
мектеп  жасына  дейінгі  балаларды  тәрбиелейтін  мекеме.  Мұндай  мекеменің  ең 
алғашқы  үлгісін  неміс  педагогы  Фребель  (1702–1852)  ұйымдастырған  (1837).  Еліміздегі  тұңғыш 
балабақша Алматы қаласында 1917 жылы ұйымдастырылып, онда 100
-
ге тарта бала тәрбиеленді. 1919 

 
1920  жылдары  Қызылорда,  Торғай,  Орынбор,  Орда,  Қостанай  қалаларында  115  Балабақша  жұмыс 
істеді.  1997  жылы  ҚР  бойынша  барлығы  1419  Балабақша  жұмыс  істеп,  162.2  мың  бала  тәрбиеленді. 
Олардың 425
-
і (18,2 мың бала) қазақ, 994
-
і (114,0 мың бала) орыс тілдерінде тәрбие жұмысын жүргізді. 
[2] Қазақ энциклопедиясында осындай деректер келтірілген.
 
Мектепке  дейінгі  балалық  шақ  –
 
жеке  тұлғаның  дамып,  қалыптасуындағы  ерекше  кезең.  Бұл 
кезеңде  бала  айналасындағы  ересек  адамдарға  тәуелді.  Мысалы,  ата
-
анасына,  балабақша 
тәрбиешісіне,  т.б.  Осы  жаста  дұрыс  көрсетілмеген  күтім,  берілмеген  тәрбие  келешекте  үлкен 
проблемаларға соқтырады.
 
«Білім туралы заң» мен мектепке дейінгі білім беру мекемесінің типтік ережесіне сәйкес, баланың 
толыққанды  дамуын  қамтамасыз  ету  үшін  балабақша  алдында  тұрған  негізгі  міндеттің  бірі
-
отбасымен 
қарым  –
 
қатынасқа  түсу.  Бала  қалыпты  даму  үшін  балабақша  мен  отбасында  теңдей  жағдай  жасалуы 
керек.  Отбасының  тәрбиелік  қызметі
-
баласына  мейірімді  ана  және  әке  болуда  ғана  емес,  отбасы 
«қоғаммен байланысы бойынша өсіп келе жатқан ұрпақтардың әлеуметтенуін, қоғамның жаңа мүшелерін 
дайындауды қамтамасыз етеді» [3
-
344 б].
 
«Бала  тәрбиелеушi  ата
-
аналар  өздерiнiң  қабiлеттерi  мен  қаржылық  мүмкiндiктерiнiң  шегiнде, 
оның  дене,  психикалық,  адамгершiлiк  және  рухани  жағынан  дамуына  қажеттi  өмiр  сүру  жағдайларын 
қамтамасыз ету
 
үшiн негiзгi жауапкершiлiкте болады»[4
\
62б.2т.].
 
Ата –
 
ана бірінші педагог болып табылады. Осыған сәйкес мектепке дейінгі мекеменің отбасымен 
жұмыс  жасаудағы  ұстанымы  өзгеруі  керек.  Балабақшалар  балаға  тәрбие  беріп  қана  қоймай,  ата
-
аналарға  тәрбие  жөнінде
 
кеңестер  де  беріп  отыруы  қажет.  Ал  ата
-
аналар  «балаларды  оқыту  мен 
тәрбиелеуде білім беру ұйымдарына жәрдем көрсетуге» міндетті. [5
\
49б.2 т.].
 

«Проблемы и перспективы развития
 
науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
109 
 
 
Өсіп келе жатқан ұрпақты тәрбиелеуде бұрыннан қалыптасқан екі бағыт бары белгілі: отбасылық 
және қоғамдық. Қазіргі кезде отбасы тәрбиесін тіпті жоғары дәрежелі балабақша мен мектеп алмастыра 
алмайды  деген  пікірлер  жиі  айтылып  жүр.  Қосылуға  болады.  Дегенмен,  мектепке  дейінгі  тәрбие  мен 
оқытудың мемлекеттік жалпыға міндетті стандартының негізінде «балаларды тәрбиелеу,
 
оқыту, дамыту 
және сауықтыру тұтастығы принциптерін ескере отырып, мектепке дейінгі және бастауыш білім берудің 
сабақтастығы мен үздіксіздігін қамтамасыз етуге»[6
\
15б.2 т.] білім беру ұйымдары да борышты.
 
Біздің №21 «Кәусар бұлақ» мектепке дейінгі гимназиясында 10 топта 358
 
бала  тәрбиеленуде.  2012
-
2013  оқу  жылында:  «Ойын  арқылы  балалардың  ой
-
өрісін  және  тілін 
дамыту»  және  «Отбасы
-
тәрбие  бастауы»  деген  екі  бағдарламамен  жұмыс  жасап  жатырмыз.  Осы 
барысында «Жаңа оқу жылы мектепке дейінгі гимназия табалдырығында», «Тәртіптің ең тамаша мектебі 

 
отбасы» тақырыптарында педагогикалық кеңестер өтті. Біріншісі дөңгелек үстел, екіншісі дәріс
-
тренинг 
пішінінде  өткізілген  бұл  шараларда  жалпы  ақпараттық  сауалнамалар  жүргізіліп,  тәрбиешілердің  іс
-
тәжірибесінен слайдтар көрсетілді.
 
Бақшамызда  баланы  еңбексүйгіштікке  баулуда  ата
-
аналармен  бірлестікте  біраз  шаруалар 
атқарылды. Баланы өзіне өзі қызмет етуге үйрету, үй шаруашылығында еңбекке баулу сияқты шаралар 
екі  жақты  ынтымақтастықта  жүргізіледі.  Педагогика  саласында  ойын
 
арқылы  балаларды  еңбекке 
дағдыландыруды  алғаш  рет  мәселе  етіп  көтерген  Н.К.  Крупская.  Сондай
-
ақ  ол  өзінің  педагогикалық 
шығармаларында ата
-
ананың да білім деңгейін көтеру керектігі, оларды балабақша өміріне араластыру 
қажеттілігі  жайлы  да  атап  көрсеткен.  Себебі  баланы  қалай  тәрбиелеу  керектігін  білмейтін  ата
-
аналар 
кездеседі ғой.
 
Атқарылатын  істер  жүйелі  жүру  үшін  алдымен  ата
-
аналар  арасында  сауалнама  жүргізіліп, 
мекемеміздің  даму  деңгейі,  отбасымен  жұмыс  мазмұны  анықталады.  Әрі  қарай  білімдік  қызмет 
көрсетуде  ата
-
аналардың  қажеттілігін  зерттеу,  ата
-
ананың  педагогикалық  және  құқықтық  мәдениетін 
көтеру  мақсатында  ағарту  шаралары  жалғасады.  Жарты  жыл  сайын  отбасы  мен  балабақша 
ынтымақтастығын айшықтайтын шаралар көрсетілімімен таныстыратын бейнероликтер дайындалады.
 
Ата
-
аналармен тығыз байланыста болу үшін алдағы күндерде біріккен іс –
 
шараларды жиі өткізу, 
ата
-
аналарды  МДГ  өміріне  белсенді  араластыру  мақсатында  баланың  жеке  тұлғасын  бірігіп  зерттеу 
және қалыптастыру, баспасөз құралын шығару қолға алынбақ.
 
Ойымызды  қорытындылар  болсақ,  бала  балабақшаға  қуана  келіп,  үйіне  қуанып  қайтуы  керек. 
Балабақшада  жайлы,  көңілді,  қызықты  болатынын,  достары  көп  екенін,  ал  үйде  оны  отбасы  жақсы 
көретінін, үлкендердің оны асыға тосып отыратынын сәби сезсе балабақша мен отбасы арақатынасының 
дұрыс жолда екендігі анық.
 
 
Пайдаланылған ақпараттар тізімі:
 
1. 
Қазақтың  тәлімдік  ой
-
пікір  антологиясы:  Бірінші  том 

Ред.алқасы  Шаяхметов  Ш.Ш.  т.б.  Құраст. 
Қ.Жарықбаев, С.Қалиев.
-
Алматы, Рауан, 1994
-
320 бет.
 
2. 
Қазақ энциклопедиясы, 2 том
 
3. 
Биекенов К., Садырова М. Әлеуметтанудың түсіндірме сөздігі. –
 
Алматы: Сөздік
-
Словарь, 2007. –
 344 
бет
 
4. 
Қазақстан  Республикасының  «Неке  және  отбасы  туралы»  Заңы,  1998  жылғы  17  желтоқсан  N  321
-I  . 
Қазақстан Республикасы Парламентiнiң Жаршысы, 1998 ж., N 23, 6
2-
бап
 
2 тармағы
 
5. 
Қазақстан  Республикасының  «Білім  туралы»  Заңы.  Астана,  Ақорда,  2007  жылғы  шілденің  27
-
сі.  № 
319-
ІІІ ҚРЗ, 49
-
бап
-
2 тармағы
 
сонда. 15
-
бап
-
2 тармағы
 
 
 
Ольга Лучанінова
 
(Дніпропетровськ, Україна)
 
 
ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВИХОВАННЯ СУЧАСНОГО СТУДЕНТА ВТНЗ
 
 
Сьогодні, враховуючи гуманістичний підхід до навчання, виховання слід розглядати не як вплив 
на особистість з метою формування потрібних викладачу, навчальному закладу або суспільству якостей, 
а як створення  умов для  саморозвитку в процесі навчання, особливо  у вищій школі, а також реалізації 
природних сил та максимально можливої самоактуалізації студентської молоді.
 
Безперечно, виховання є 
найважливішою функцією суспільства з часів виникнення людської цивілізації.
 
Гуманітарний  вектор  сучасної
 
вищої  освіти  передбачає  фундаментальну  підготовку  майбутніх 
фахівців,  самоосвіту  та  самовдосконалення  інтелектуальних,  креативних  і  фізичних  можливостей 
студента.
 
Це  включає  формування  широкого  культурницького  світогляду,  національної  самосвідомості  та 
дбайливого ставлення до власного здоров’я як вагомих складових способу життя, що є визначальним у 
досягненні кар’єрного та життєвого успіху [1].
 
Гуманізація в цьому аспекті виступає обов’язковою умовою педагогічних технологій навчання та 
виховання,  бо  гуманізм  за  своєю  природою  –
 
діяльність,  в  яку  викладач  вкладає  частку  своєї  душі. 
Педагогічна доцільність полягає в тому,  що навчальний процес  –
 
не епізод, а зміст життя як студентів, 
так і викладачів.
 
Головна мета української системи освіти згідно Національної
 
доктрини розвитку освіти України у 
XXI столітті –
 
«створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, 

110 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянської 
освіти»  [1].  Нині  дуже  багато  досліджується,  говориться,  рекламується  ідей  саморозвитку, 
самовиховання, самовдосконалення  –
 
в  аспекті  індивідуалізації й диференціації навчання.  Все частіше 
погляди  педагогів  звернені  до  історії  педагогіки,  до  філософського  переосмислення  виховних  завдань. 
Таким  чином,  говорячи  про  цілі  й  цінності  в  площині  виховання,  ми  закономірно  переходимо  до  більш 
широкої  науково
-
практичної  проблеми  –
 
проблеми  національної  ідеї,  національної  педагогіки, 
національного виховання.
 
Практично  в  усіх  країнах  світу  йде  інтенсивний  пошук  нових  ідей  та  гуманістичних  підходів  до 
організації  навчально
-
виховного  процесу,  розробляються  й  впроваджуються  у  практику  інноваційні 
проекти  і  програми  з  виховання.  Використання  нових  досягнень  та  методик,  переорієнтація  ціннісних 
мотивацій  із  матеріальних  на  загальнолюдські  дозволяють  корінним  чином  змінити  на  краще  спосіб 
життя  сучасної  молоді.  Але  виникає  потреба  вивчення  новітніх  технологій  навчання  та  їхньої 
відповідності психозберігаючим ознакам.
 
Треба наголосити, що  у світі  вже проголосили  зміну  домінант  –
 
від «виховуючого навчання» до 
«навчаючого виховання». Процес виховання завжди спрямований на зміну поглядів, переконань, ідеалів, 
звичок,  поведінки.  Сутність  виховання  з  точки  зору  філософії  визначається  як  перетворення
 
культури 
людства  в  індивідуальну  форму  існування.  Сутність  виховання  з  точки  зору  педагогіки  полягає  у 
привласненні  соціального  досвіду.  Зміст  цього  процесу  полягає  в  тому,  щоб  те  зовнішнє,  об'єктивне, 
найкраще,  що  є  в  соціальному  досвіді,  стало  суб'єктивним,  тобто  перетворилося  на  погляди  і 
переконання,  вчинки  і  поведінку  особистості.  Виховання  як  першорядний  пріоритет  в  освіті  має  стати 
органічною  складовою  педагогічної  діяльності,  інтегрованої  в  загальний  процес  навчання  і  розвитку 
майбутнього фахівця.
 
Найважливіші завдання виховання  –
 
формування  у студентів громадянської відповідальності та 
правової  свідомості,  духовності  та  культури,  ініціативності  й  самостійності,  толерантності,  здатності  до 
успішної  соціалізації  в  суспільстві  та  активної  адаптації  на
 
ринку  праці.  Треба  навчити  студентів 
людинознавству,  бо  знання  мають  цінність  лише  у  тому  разі,  коли  вони  допомагають  людині  стати 
людянішою.  Гуманність,  милосердя,  любов  до  людей  –
 
це  царина  моральних  принципів,  відкрита  ще 
християнством  і  поставлена  ним
 
в  основу  побудови  нової  культури.  У  педагогічному  процесі  основна 
вихідна педагога у діяльності –
 
це вміння любити.
 
Основна мета освіти –
 
формування особистості, здатної до постійної самореалізації. І головним у 
процесі навчальної, освітньої діяльності між студентом і викладачем повинно бути так зване діалогічне 
поле, в межах якого вільно може відбуватися проектування вихованої людини та фахівця.
 
Обґрунтовуючи нову парадигму самореалізації особистості студента в процесі навчання, можна 
відзначити,  що  освіта  лише  один  із  векторів  самореалізації  людини.  Але  переваги  цього  фактора 
полягають  у  його  цілеспрямованості,  теоретичному  конструкті.  Отримуючи  вищу  освіту,  майбутній 
фахівець  включається  у  творчий  процес  суспільних  перетворень.  Відбувається  соціалізація  молоді  у 
вигляді  засвоєння  нею  моральних  норм,  цінностей,  правил  поведінки,  засвоєння  соціальної  ролі. 
Самореалізація є одним із головних критеріїв стратегії життя людини, що відповідає виховним завданням 
держави й освіти. Студент формує високий професіоналізм, активність, діловитість, мобільність, почуття 
відповідальності, вміння працювати, швидко орієнтуватися у сформованій ситуації, приймати самостійні 
рішення,  шанувати  працю,  формувати  потребу  в  постійному  відновленні  знань  і  самовдосконаленні, 
поліпшувати культуру міжособистісного спілкування.
 
Організація  процесу  виховання  у  сучасного  студента  технічного  вищого  закладу  ціннісного 
ставлення  до  знань  передбачає  перебудову  навчально
-
пізнавального  процесу  (цілей,  завдань,  змісту, 
форм  та  методів)  і  спрямування  його  на  самоактуалізацію  особистості  студента,  вмотивоване 
оволодіння  знаннями,  вміннями,  навичками  щодо  навчальної  діяльності  як  цінності,  розвиток  та 
саморозвиток  особистісних  та  професійно  значущих  якостей  студентів  (дослідницьких  здібностей, 
креативності,  професійної  спрямованості,  педагогічної  майстерності  тощо).  Виховання  ціннісного 
ставлення  до  знань  студента  технічного  вищого  закладу  –
 
пріоритетне  завдання  педагогів  у  підготовці 
конкурентоспроможного фахівця.
 
Виховання  у  вищій  школі  є  цілеспрямованим  процесом,  який  відбувається  з  врахуванням 
особливостей  кожного  конкретного  навчального  закладу,  зокрема  професіоналізму  професорсько
-
викладацького складу, який значною мірою є носієм духовно
-
моральних, етичних, ділових якостей, рівня 
його взаємодії зі студентами
-
вихованцями і впливу на їх свідомість з метою формування у них виваженої 
життєвої  позиції,  вміння  сприймати,  використовувати,  поширювати  і  здобувати  необхідний  досвід, 
здатності бути носіями провідних ідей, організаторами суспільно
-
політичного
 
життя в країні 
[2]. 
Найбільшу  увагу  слід  звернути  на  виховні  аспекти  підготовки  фахівців  у  вищих  навчальних 
закладах  різних  типів:  впровадження  світоглядно
-
виховних  предметів,  піднесення  загальної  культури, 
відродження  національних  традицій,  плекання  провідних  рис  національного  менталітету  тощо. 
Змінювати слід і саме ставлення до праці: студент має усвідомлювати, що не йому дають знання, а він їх 
здобуває,  що  він  має  вимагати  знань  від  викладачів,  студент  гарно  працевлаштується,  якщо  матиме 
якісну  фахову  підготовку.  Виховання  студентів  відбувається  і  в  позааудиторний  час  через  конкурси  та 
гуртки  художньої  самодіяльності,  студентський  психолого
-
педагогічний  клуб,  бібліотеку,  органи 
студентського  самоврядування.  Особливістю  цього  напрямку  виховної  роботи  є  його  планомірний  і 
змістовний  характер  організації  виховних  заходів.  Саме  через  них  розвивається  духовність,  художньо
-
естетична  культура,  реалізуються  творчі  можливості  студентів.  Слід  заохочувати  і  активніше 
впроваджувати  проекти  різноманітної  тематики,  цікаві  та  сучасні  за  формою  проведення  (екскурсії, 

«Проблемы и перспективы развития
 
науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
111 
 
 
експедиції,  дебати,  семінари,  тренінги,  конференції,  «круглі  столи»,  фестивалі,  літературно
-
музичні 
композиції, аудіо –
 
та відеопроекти тощо).
 
Виховання  включає  принципи  інтеграції  традиційних  і  нових  форм  виховної  роботи,  вмілого 
поєднання кращих традицій вітчизняного досвіду з новими напрямами у молодіжній політиці. Інноваційна 
модель  майбутнього  фахівця  має  включати  перелік  якостей  особистості,  професійно,  соціально  і 
особистісно значущих для майбутнього фахівця
-
професіонала.
 
 
Література

1. 
Виховна робота зі студентською молоддю: навч. посібник для вищих навч. закладів / Т. Ю. Осипова 
[та інші]; за заг. ред. Т. Ю. Осипової; Південноукр. держ. пед. ун
-
т ім. К. Д. Ушинського. –
 
Одеса: 
Фенiкс, 2006. –
 
288 с. –
 
Бібліогр.: с. 261
-280 (
251 назва).
 
2. 
Карпенчук С. Г.
 
Теорія і методика виховання [Текст]: Навч. посібник для пед. навч. закладів / С. Г. 
Карпенчук. –
 
К. : Вища шк., 1997. –
 
304 с.
 
 
 
Галина Маль, Наталья Болдина
 
(Курск, Россия)
 
 
ОТ ТЕОРЕТИЧЕСКОЙ МОДЕЛИ К ПРАКТИКЕ: КОНЦЕПТУАЛЬНОЕ ОБОСНОВАНИЕ 
ИННОВАЦИОННОЙ СТРАТЕГИИ В ОБЛАСТИ ОБРАЗОВАНИЯ
 
 
Современная  система  образования,  глубинная  основа  которой  была  заложена  более  200  лет 
назад,  пришла  в  противоречие  с  требованиями  жизни  и  запросами  российского  общества  [1,  с.  12]. 
Настоящее  время  характеризуется  революционными  изменениями  в  системе  образования  на  всех  его 
этапах.  Концептуальной  основой  современного  образования  на  глобальном,  национальном  и 
региональном  уровнях  является  инновационная  парадигма,  предполагающая  интенсивные  изменения, 
ведущие к обновлению содержания образования, его принципов и методов, а также форм обучения [4, 
с. 46].
 
Современное 
образование 
ориентируется 
на 
коммуникативно
-
деятельностный 
и 
компетентностный  подходы,  которые  помогают  эффективно  развивать  творческие  способности 
человека,  грамотно и своевременно  решать различные профессиональные и социальные  задачи [8, с. 
57]. 
Новые  информационные  и  коммуникативные  технологии  позволили  приступить  к  реализации 
фундаментальных  целей  образования:  формирование  мировоззренческих  и  ценностных  ориентиров 
личности,  общекультурных  и  профессиональных  компетенций,  развитие  интеллектуальных 
возможностей человека [5, с. 78].
 
Очевидно,  что  современная  модернизация  системы  образования  немыслима  без  широкого 
использования 
новейших 
технологий, 
которые 
создаются 
усилиями 
ученых. 
Глобальная 
компьютеризация,  единая  социальная  сеть  инициируют  любые  системные  изменения  в  области 
образования.  Компьютерные  и  коммуникативные  технологии  обеспечивают  компетентные  действия 
человека как в его профессиональной области, так и в культуре в целом, способствуют его карьерному 
росту и творческому развитию [6, с. 18]. Созданные на их основе обучающие программы обеспечивают 
развитие  навыков  самостоятельного  мышления,  умение  рассуждать  на  заданную
 
тему  и 
аргументировать  свою  точку  зрения.  Инновационная  методика  обучения  способствует  развитию 
глубинных творческих способностей человека, его природных талантов, что представляет возможность 
на ранних этапах обучения в вузе приблизить процесс обучения к
 
научному поиску [7, с. 112].
 
Традиционная  система  высшего  медицинского  образования  тяготеет  к  информационной, 
репродуктивной  модели,  основывается  на  устоявшихся  научных  знаниях  и  научных  достижениях. 
Современные  технологии  нацелены  на  опережающий  характер
 
образования.  Только  тогда,  когда 
студенты  будут  непосредственно  работать  с  современными  технологиями,  участвовать  в  актуальных 
научных  проектах,  создавая  при  этом  важность  практического  применения  полученных  научных 
результатов, образование приобретет опережающий характер [1, с. 108].
 
Новый  технологический  уровень  развития  содержания  образования  обеспечивает  новое 
качество  обучения.  Инновационный  процесс  становится  закономерностью  в  развитии  системы 
современного  образования,  которой  свойственна  гибкость  и  чуткое  реагирование  на  веяния  времени. 
При этом значение фундаментальных знаний не обесценивается, а только возрастает [3, с. 56].
 
Поддержание медицинского вуза в актуальном состоянии сегодня становится возможным только 
с использованием компьютерных коммуникаций, которые обеспечивают быстрый, беспрепятственный и 
интерактивный  обмен  информацией  со  средой  жизнедеятельности.  Интернет  сегодня  является 
неотъемлемой  частью  жизни  цивилизованного  общества  [8,  с.  89].  Он  представляет  собой  удобный  и 
почти  всегда  доступный  источник  разнообразных  сведений,  качественно  меняющий  всю  систему 
накопления,  хранения,  распространения  и  использования  коллективного  человеческого  опыта. 
Освоение  Интернета  –
 
это  освоение  новой  информационной  среды  со  специфическими  средствами 
деятельности  в  ней.  Интернет  представляет  собой  один  из  наиболее  успешных  примеров  того,  какую 
пользу  могут  принести  долгосрочные  вложения,  поддержка  исследований  и  разработка 
информационной  инфраструктуры.  Глобальная  сеть  дает  возможность  персонализированного
 
сбора, 
переработки, потребления и систематизации огромного объема информации [6, с. 64].
 

112 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
Телекоммуникационная  сеть  Интернет  находит  самое  разнообразное  применение  в  процессе 
совершенствования  современной  технологии  обучения  на  начальном,  среднем,  высшем  и
 
последипломном  этапах  образования.  Ее  использование  является  эффективным  дополнением  к 
традиционным  видам  обучения,  что  позволяет  значительно  обогатить  и  усовершенствовать 
преподавание  в  медицинском  вузе.  С  развитием  Интернета  можно  говорить  о  формировании 
глобального 
образовательного 
пространства, 
включающего 
все 
современные 
средства 
телекоммуникации,  например,  электронные  учебники,  электронные  словари  и  справочники,  фонды 
электронных библиотек [2, с. 35].
 
Необходимым  элементом  инновационной  парадигмы  современной  системы  образования 
становится дистанционное обучение, которое особенно активно внедряется в образовательный процесс 
[1, с. 54]. Основу образовательного процесса в дистанционном обучении составляет целенаправленная 
и контролируемая интенсивная самостоятельная работа обучаемого, который может учиться в удобном 
для  себя  месте,  по  индивидуальному  расписанию,  имея  при  себе  комплект  специальных  средств 
обучения и согласованную возможность контакта с преподавателем.
 
Дистанционное  образование  –
 
особая  усовершенствованная  форма  на  основе  новых 
информационных  технологий  и  систем  мультимедиа.  Современные  средства  телекоммуникаций  и 
электронных  изданий  позволяют  преодолеть  недостатки  традиционных  форм  обучения,  сохраняя  при 
этом  все  их  достоинства.  При  дистанционном  обучении  преподаватель  остается  главным  звеном  в 
обеспечении высокой эффективности образовательного процесса. У студентов дистанционная методика 
обучения  помогает  в  большей  степени  развить  собранность  и  организованность,  привычное  умение 
работать  самостоятельно  [4,  с.  113].  Принципиально  важно,  что  дистанционный  вид  обучения 
базируется  на  принципе  целесообразности,  безопасности,  комфортности  получения  знаний. 
Необходимо  отметить,  что  в  системе  дистанционного  обучения  имеются  реальные  возможности 
контроля  за  обучением,  позволяющие  своевременно  оценивать  объем  и  качество  знаний  студентов, 
трудности,  возникшие  в  процессе  обучения.  Для  современного  образования  характерно  довольно 
интенсивное развитие его дистанционных форм повсеместно [8, с. 30].
 
Таким  образом,  можно  с  полной  уверенностью  сделать  вывод  о  том,  что  компьютеризация, 
использование  телекоммуникационных  сетей,  развитие  дистанционного  образования  –
 
это  основные 
направления концепции высшего российского образования. Новая образовательная парадигма
 
высшего 
образования  продиктована  взаимодействием  с  мировым  сообществом.  В  центр  системы  образования 
ставится приоритет человеческой личности, его духовного роста и профессиональной состоятельности 
[9,  с.  8].  Образование  способствует  гармонизации  отношения
 
человека  с  современной  социальной, 
научной  и  культурной  средой,  развивает  в  человеке  потребность  непрерывного  самообразования. 
Вопрос о том, для чего и ради чего осуществляется та или иная образовательная деятельность, выбор 
той  или  иной  формы  обучения,  выбор  преподавателя,  учебного  курса,  учебного  заведения,  выбор 
профессии  находится  в  плоскости  ценностных  отношений.  В  рамках  такого  подхода  мир 
рассматривается  уже  не  сам  по  себе,  а  в  его  отношении  к  человеку,  к  субъекту,  к  его  интересам, 
потребностям и стремлениям.
 
Процесс  использования  передовых  компьютерных  и  телекоммуникационных  технологий, 
использование  дистанционных  форм  обучения  в  современных  моделях  непрерывного  образования 
является  одной  из  ключевых  составляющих  оценки  потенциального  вклада  новейших  технологических 
средств в реализацию программ стабилизации и устойчивого развития российского общества [7, с. 108].
 
Стабильность системы образования является объективным условием эффективности процессов 
модернизации всех сфер жизнедеятельности человека.
 
 
Литература:
 
1. 
Латышина Д.И. История педагогики: История образования и педагогической мысли: Учеб.пособие.  –
 
М.: Гардарики, 2003. –
 
178 с.
 
2. 
Педагогика:  учеб.  пособие  для  вузов  //  В.И.  Сластенин,  В.А.  Исаев,  А.И.  Мищенко  [и  др.]  –
  4-
е 
издание. –
 
М.: Школьная Пресса, 2004. –
 
280 с.
 
3. 
Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для студ. вузов: В 2 кн.: Кн.1.  –
 
М.: Владос, 2004. –
 
376 с.
 
4. 
Сластенин В.А. и др. Педагогика: Учеб пособие для студ. пед. вузов. –
 
М.: Академия, 2003. –
 
256 с.
 
5. 
Агафонова А.С. Практикум по общей педагогике: Учеб.пособие. –
 
СПб.: Питер, 2003. –
 
165 с.
 
6. 
Бордовская Н.В. Педагогика: Учеб.для вузов. –
 
СПб.: Питер, 2003, 2004.
 
7. 
Воспитательная деятельность педагога: учеб. пособие для студ. вузов /И.А. Колесникова и др.  –
 
М.: 
Академия, 2005. –
 
432 с.
 
8. 
Новые  педагогические  и  информационные  технологии  в  системе  образования:  Учеб.пособие  для 
студ.  пед.  вузов  и  системы  повышения  квалификации.  Пед.кадров/  Под  ред.  Е.С.  Полат.  –
 
М.: 
Академия, 2002. –
 
568 с.
 
9. 
Подласый И.П. Педагогика: 100 вопросов –
 
100 ответов: Учеб.пособие для студ.вузов. –
 
М.: ВЛАДОС
-
Пресс, 2004. –
 
323 с.
 
 
 
 
 
 

«Проблемы и перспективы развития
 
науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
113 
 
 
Ирина Стефанович
 
(Гродно, Республика Беларусь)
 
 
ФОРМИРОВАНИЕ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ РОДИТЕЛЕЙ В УСЛОВИЯХ 
ДОШКОЛЬНОГО УЧРЕЖДЕНИЯ
 
 
Основные  проблемы  семейного  воспитания  обусловлены  отсутствием  родительского  опыта  и 
преемственности  между  поколениями  у  большинства  современных  родителей.  К  сожалению, 
образование  родителей  происходит  скорее  стихийно,  чем  целенаправленно  и  организованно.  Если 
обучение, воспитание и образование
 
будущего поколения являются приоритетными государственными 
задачами,  то  подготовка  и  воспитание  хороших  родителей  и  их  педагогическая  и  психологическая 
компетентность  является  проблемой  самих  родителей.  Непонимание  состояния  ребенка,  дефицит 
любви и отсутствие знаний о воспитании и развитии ребенка приводят к таким отрицательным явлениям 
современной  действительности,  как  падение  уровня  физического  и  психологического  здоровья  детей, 
понижение их интеллектуального потенциала и духовно
-
нравственных ценностей,
 
усложнение процесса 
адаптации к дошкольному учреждению и т.д.
 
На  основании  исследований  специалистов,  нами  было  определено,  что  родительская 
компетентность включает в себя знания, умения, навыки по вопросам развития, воспитания и обучения 
ребенка.  Способность  родителя  анализировать  и  объективно  оценивать  свои  воспитательные 
возможности,  понимать  ребенка,  знать  его  особенности  и  учитывать  их  при  взаимодействии  с  ним. 
Самопознание  и  саморазвитие  родителей  ученые  считают  важными  компонентами  родительской 
компетентности.  Несмотря  на  различия  в  определении  компонентов,  специалисты  едины  в  том,  что 
знания и умения являются ядром (основой) компетентности [3, с. 25]

Актуальность 
проблемы 
формирования 
родительской 
компетентности 
в 
условиях 
взаимодействия  дошкольного  учреждения  и  семьи,  определяется  основными  тенденциями  развития 
дошкольного  образования  в  Республике  Беларусь.  На  партнерские  отношения  с  родителями,  на 
сотрудничество  и  сотворчество  ориентирует  педагогов  и  новая  программа  дошкольного  образования. 
Именно
 
в  процессе  такого  взаимодействия  совершенствуется  педагогическая  позиция  родителей  и 
педагогов, формируется единство взглядов на ребенка как самоценность и уникальность, формируется 
родительская  компетентность  −  особо  значимая  функция  взаимодействия  специалистов  дошкольного 
учреждения с родителями.
 
В Дошкольном центре развития ребенка № 98 г. Гродно нами было проведено исследование с 
целью  изучения  уровня  родительской  компетентности,  под  влиянием  которой,  происходит 
формирование  личности  ребенка.  В  исследовании  приняли  участие  родители  воспитанников  из  двух 
групп младшего дошкольного возраста (n = 80). Для определения уровня родительской компетентности 
(знаний,  умений  и  навыков)  по  вопросам  воспитания,  обучения  и  развития  детей  мы  использовали 
разработанную
 
нами анкету для родителей «Родительская компетентность». Анкета содержит вопросы 
о  психическом  и  физическом  здоровье  детей  и  его  укреплении.  А  также  вопросы  связанных  с 
познавательным,  социально
-
личностным,  художественно
-
эстетическим  развитием  детей  дошкольного 
возраста. По нашей просьбе родители изучили вопросы в таблице и оценили свои знания и умения по 
10 

 
балльной шкале. 0 баллов –
 
нечего не знаю, не умею; 9 баллов –
 
очень хорошо знаю и умею.
 
Обработка  полученных  данных  позволила  распределить  респондентов  по  группам  в 
соответствии с уровнем родительской компетентности:
 

 
к первой группе (высокий уровень) относилось –
 35%; 

 
ко второй группе (средний уровень

относилось –
 45%; 

 
к третьей группе (низкий уровень) относилась –
 20%. 
Таким  образом,  диагностика  показала,  показала,  что  уровень  родительской  компетентности  в 
некоторых  семьях  недостаточен  для  гармоничного  воспитания  ребенка.  Следовательно,  имеется 
необходимость  формирования  у  родителей  способность  увидеть  мир  с  позиции  ребенка,  желания 
узнать  сильные
 
и  слабые  стороны  его  развития.  Поэтому  в  организации  работы  дошкольного 
учреждения  необходимо  значимую  роль  отводить  выбору  эффективных  форм  сотрудничества  по 
повышению родительской компетентности.
 
Положительные  результаты  в  воспитании  детей  достигаются  при  умелом  сочетании  разных 
форм  и  методов  взаимодействия  всех  членов  коллектива  дошкольного  учреждения  и  членов  семей 
воспитанников.  В  настоящее  время  актуальными  задачами  продолжают  осваиваться  индивидуальная 
работа с семьёй, дифференцированный поход к семьям разного типа, забота о том, чтобы не упустить 
из  поля  зрения  и  влияния  специалистов  не  только  трудные,  но  и  не  совсем  благополучные  в  каких
-
то 
конкретных, но важных вопросах семьи [2, 
c. 358]. 
Нами определены направления сотрудничества и соответствующие им формы работы с семьей, 
ориентированные на формирование родительской компетентности такие как:
 
− консультативно
-
рекомендательная деятельность: консультации специалистов, беседы, 
диспуты, круглые столы, семейные педсоветы, вечера вопросов и ответов и д р;
 
−  просветительская  деятельность:  дни  открытых  дверей,  родительские  собрания, 
конференции,  семинары
-
практикумы,  выпуск  «Домашней  родительской  папки»,  стендов,  оформление 
родительских уголков в группах, тематические выставки;
 
−  практические  занятия  с  родителями:  педагогические  тренинги,  семейный  клуб,  мастер
-
класс;
 

114 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
−  совместная  деятельность  родителей  и  детей:  родительские  гостиные,  творческие 
мастерские, клубы по интересам, викторины, праздники, смотры
-
конкурсы, выставки, выпуск газет, 
оформление фотоальбомов;
 
−  индивидуально
-
консультацонные  занятия  с  родителями  и  их  ребенком:  развивающие 
занятия в триаде «родитель
 

 
ребенок − воспитатель», консультации для родителей.
 
Родительские  собрания
 
проводятся  групповые  и  общие  (для  родителей  всего  учреждения). 
Общие  собрания  организуются  2
-
3  раза  в  год.  На  них  обсуждают  задачи  на  новый  учебный  год, 
результаты  образовательной  работы,  вопросы  физического  воспитания  и  проблемы  летнего 
оздоровительного  периода  и  др.  На  общее  собрание  можно  пригласить  врача,  юриста,  детского 
писателя, а также выступления родителей.
 
Групповые  собрания  проводятся  раз  в  2
-
3  месяца.  На  обсуждение  выносят  2
-
3  вопроса  (один 
вопрос  готовит  воспитатель,  по  другим  можно  предложить  выступить  родителям  или  кому
-
то  из 
специалистов).  Ежегодно  одно  собрание  целесообразно  посвещать  обсуждению  семейного  опыта 
воспитания детей [2].
 
Родительские  конференции.
 
Основная  цель  конференции  –
 
обмен  опытом  семейного 
воспитания.  Родители  зарание  готовят  сообщение,  педагог  при  необходимости  оказывает  помощь  в
 
выборе  темы,  оформлении  выступления.  На  конференции  может  выступить  специалист.  Его 
выступление  даётся  для  того,  чтобы  вызвать  обсуждение,  а  если  получится,  то  и  дискуссию.  К 
конференции готовятся выставка детских работ, педагогической литературы, материалов, отражающих 
работу  дошкольных  учреждений,  и  т.п.  Завершить  конференцию  можно  совместным  концертом  детей, 
сотрудников дошкольного учреждения, членов семей.
 
Конференция  с  родителями.
 
На  конференции  в  занимательной  форме  педагоги,  профильные 
специалисты  и
 
родители  моделируют  жизненные  ситуации,  проигрывая  их.  Это  дает  возможность 
родителям  не  только  накапливать  профессиональные  знания  в  области  воспитания  детей,  но  и 
устанавливать доверительные отношения с педагогами и специалистами.
 
Педагогические  консультации
 

 
одна  из  традиционных  форм,  давно  используется  в  практике. 
Нужно знать заранее уровень педагогической просвещённости родителей. Встречаются как высокий, так 
и средний и даже низкий уровень. В зависимости от этого педагог, готовя консультацию для родителей с 
высоким  и  средним  уровнем,  выбирает  групповую  форму.  Для  низкого  уровня  –
 
индивидуальную 
консультацию  в  форме  советов,  инструкций,  вопросов  к  родителям,  совместного  анализа  проблем 
данной семьи [2, 
c. 189]. 
Для повышения эффективности консультаций
 
можно использовать ряд специальных оценочных 
показателей, которые помогут вносить коррективы:
 
− изменение потребностей родителей в педагогических знаниях (появляется ли интерес, задают 
ли вопросы);
 
− самостоятельное стремление родителей к своему ребёнку;
 
− появляющееся у родителей умение оценивать свои педагогические способности;
 
− стремление родителей обсуждать с педагогами новинки педагогической литературы.
 
Обычно  составляется  система  консультаций,  которые  проводятся  индивидуально  или  для 
подгруппы  родителей.  На  групповые  консультации  можно  приглашать  родителей  разных  групп, 
имеющих  одинаковые  проблемы  или,  наоборот,  успехи  в  воспитании.  Целями  консультации  являются 
усвоение родителями определённых знаний, умений; помощь им в разрешении проблемных вопросов.
 
Тематические  консультации.  Консультации  близки  к  беседам,  главное  их  отличие  в  том,  что 
педагог,  проводя  консультацию,  стремится  дать  родителям  квалифицированный  совет.  Консультации 
могут быть плановыми
 
и неплановыми

индивидуальными и групповыми.
 
Плановые  консультации  проводятся  в  детском  саду  систематически:  3−4  консультации  в  год  в 
каждой возрастной группе и столько же общих консультаций по детскому саду согласно годовому плану. 
Продолжительность  консультации  30−40  минут.  Неплановые  возникают  нередко  во  время  общения 
педагогов  и  родителей  по  инициативе  обеих  сторон.  Консультация,  требует  подготовки  для  наиболее 
содержательных ответов педагогов родителям [1].
 
Беседы  проводятся  как  индивидуальные,  так  и  групповые.  И  в  том  и  в  другом  случае  чётко 
определяется  цель:  что  необходимо  выяснить,  в  чём  хотим  помочь.  Содержание  беседы  лаконичное, 
значимое для родителей, преподносится таким образом, чтобы побудить собеседников к высказыванию. 
Педагог  должен  уметь  не  только  говорить,  но  и  слушать  родителей,  выражать  свою 
заинтересованность, доброжелательность [1].
 
Диспут − размышление  по проблемам  воспитания − одна из  интересных  для родителей форм 
повышения  педагогической  культуры.  Он  проходит  в  непринужденной  обстановке,  позволяет  всех 
включить  в  обсуждение  проблем,  способствует  формированию  умения  всесторонне  анализировать 
факты  и  явления,  опираясь  на  накопленный  опыт,  пробуждает  активное  педагогическое  мышление. 
Участники диспута сами, разбившись по группам, могут сформулировать наиболее интересные вопросы, 
а  затем  отобрать  и  предварительно  обговорить  те  из  них,  которые  можно  вынести  на  коллективное 
обсуждение.  Такой  способ  позволяет  всех  включить  в  поиск  наиболее  правильного  решения  вопроса, 
помогает родителям занять определенную позицию, предоставляет возможность каждому высказаться. 
Для  подведения  итогов  совету  дела,  педагогу  или  кому
-
то  из  родителей  нужно  подготовить 
заключительное  сообщение.  Предметом  подобных  обсуждений,  дискуссий  могут  быть  конкретные 
ситуации из жизни группы, семьи, просмотренные вместе спектакли или кинофильмы [2].
 

«Проблемы и перспективы развития
 
науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
115 
 
 
Круглые  столы,  вечера  вопросов  и  ответов.
 
Организуются  в  форме  свободного  или 
регламентированного  общения  педагогов  с  родителями,  во  время  которого  последние  имеют 
возможность получить ответы на интересующие их вопросы, высказать свое мнение по заявленной или 
волнующей проблеме.
 
Мастер
-
класс:
 
предполагает 
организованное 
коллективом 
дошкольного 
учреждения 
долговременное  обучение  взрослых  для  передачи  родителям  психолого
-
педагогических  знаний  о 
дошкольном детстве с помощью различных форм: лекций, семинаров, тренингов, игр и т.д. [1].
 
Выставки:
 
предполагают  представление  результатов  индивидуальной  и  совместной 
деятельности дошкольников, родителей и педагогов, цель которых –
 
развитие творческих способностей 
воспитанников.
 
Таким  образом,  родительская  компетентность  –
 
это  сложная  деятельность,  требующая 
определённых  теоретических  знаний,  умений  и  навыков  в  области  воспитания  обучения  и  развития 
ребенка. Значительная роль в развитии родительской компетентности отводится сотрудничеству семьи 
и  учреждения  образования.  Планируя  работу  с  родителями,  педагогам  важно  направить  усилия  на 
установление  доверительных  отношений  с  ними,  создать  условия  для  самопознания,  самообучения, 
саморазвития родителей, постоянно совершенствовать формы
 
и методы взаимодействия по вопросам 
воспитания и обучения воспитанников.
 
 
Литература:
 
1. 
Бабунова, Т.М. Дошкольная педагогика. / Т.М. Бабунова. − М.: ТЦ Сфера, 2007. –
 
208 с.
 
2. 
Козлова,  С.А.  Дошкольная  педагогика:  учебник  для  студентов  сред.  проф.  учеб.  заведений  /  С.А. 
Козлова, Т.А. Куликова. 7
-
е изд., стеор. − М.: Академия, 2007. –
 
416 с.
 
3. 
Овчарова,  Р.  В.  Психологическое  сопровождение  родительства  /  Р.  В.  Овчарова.  –
 
М.:  Изд
-
во  Ин
-
та 
психотерапии, 2003 –
 
317 с.
 
 
Научный руководитель:
 
зам. декана по науке педагогического факультета, кандидат педагогических наук, доцент 
Тарантей Л.М.
 
 
 
Ольга Тельна
 
(
Харків, Україна

 
ГРУПОВІ ФОРМИ РОБОТИ ЯК СКЛАДОВА ІННОВАЦІЙНОГО
 
УРОКУ УКРАЇНСЬКОЇ 
ЛІТЕРАТУРИ В ШКОЛІ
-
ІНТЕРНАТІ
 
ДЛЯ НЕЗРЯЧИХ ДІТЕЙ
 
 
Інноваційний  урок  української
 
літератури  –
 
поліфункціональне,  багатоаспектне  явище;  він 
активно  впливає  на  розвиток  пізнавальних  і  творчих  здібностей  особистості.  На  уроці  розкривається 
краса і багатство української мови, культурно
-
історична спадщина народу та створюються умови для їх
 
засвоєння  учнями  й  користування  у  своїй  комунікативній  діяльності  [2].  Однак  навчання  учнів  шкіл
-
інтернатів  для  незрячих  дітей  характеризується  певною  специфікою,  зумовленою,  з  одного  боку, 
особливостями  психофізичного  розвитку  дітей  і,  з  іншого,  корекційною  спрямованістю  навчально
-
виховного процесу.
 
Видатний  дефектолог  Л.
 
Виготський,  розглядаючи  фундаментальні  аспекти  психічного  розвитку 
нормальних  і  аномальних  дітей,  теоретично  й  експериментально  довів,  що  вищі  процеси  мислення 
дитини  виникають  під  час  її  соціального  розвитку  шляхом  перенесення  на  себе  тих  форм 
співробітництва, які вона засвоює під час взаємодії зі своїм соціальним середовищем [3]. Це стосується 
й  розвитку  таких  фундаментальних  вищих  психічних  функцій,  як  увага,  пам’ять,  практичний  інтелект 
дитини та її сприймання. Учений наголошував на тому, що скрізь і завжди розвиток дитини являє собою 
похідну  від  її  соціальної  поведінки,  “...скрізь  спостерігаємо  той  самий  закон  перенесення  соціальних 
форм поведінки в сферу індивідуального пристосування” [4, с. 76].
 
Вбачаючи  у  розвитку  понятійного  мислення  основний  шлях  компенсації  наслідків  сліпоти, 
Л.
 
Виготський  зазначав,  що  формування  поняття,  як  і  інші  вищі  психічні  функції,  розвивається  лише  в 
процесі  колективної  діяльності  дитини.  Лише  співпраця  веде  до  утворення  дитячої  логіки,  тільки 
соціалізація дитячого мислення веде до утворення понять.
 
Отже,  колективне  мислення  є  провідним  джерелом  компенсації  наслідків  сліпоти.  Розвиваючи 
колективне  мислення,  ми  мінімізуємо  вторинні  наслідки  сліпоти,  „...розриваємо  в  цьому  найслабшому 
місці  весь  ланцюжок  негативних  наслідків  дефекту,  видаляючи  таким  чином  саму  причину 
недорозвинення вищих психічних функцій незрячої дитини” та відкриваючи для неї неосяжні можливості 
самореалізації та інтеграції в загальне суспільство [4, с. 97].
 
Принцип  особистісно
-
орієнтованого  навчання,  що  активно  запроваджується  в  сучасній  школі, 
значно  розширює  можливості  учнів  із  вадами  зору  у  створенні  власної  освітньої  траєкторії.  Оскільки 
навчальний  процес  набуває  особистісного  спрямування,  то  всі  зміни  в  системі  освіти  мають 
розглядатися  в  контексті  удосконалення  змісту  і  структури  уроку,  методів  і  прийомів  його  проведення. 
Інноваційні педагогічні технології, в яких домінують форми організації навчально
-
пізнавальної діяльності 
учнів,  максимально  забезпечують  не  лише  засвоєння  матеріалу  всіма  школярами,  але  й  сприяють 
інтелектуальному  розвитку  особистості,  її  самостійності,  гуманності  у  ставленні  до  інших  учнів, 

116 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
озброюють  уміннями  відповідально  діяти  в  життєвих  ситуаціях.  Особистісно
-
орієнтований  підхід 
передбачає  допомогу  незрячій  дитині  в  усвідомленні  себе  особистістю,  у  виявленні  та  розкритті 
можливостей, у створенні умов для самовираження і реалізації внутрішнього потенціалу [5].
 
На уроках української літератури в школі
-
інтернаті для незрячих дітей надзвичайно продуктивною 
є технологія організації групової навчальної діяльності. У такій формі роботою кожного учня керує 
вчитель опосередковано, через завдання, які він пропонує групі та які регулюють діяльність учнів. 
Педагог безпосередньо втручається у роботу груп тільки в тому разі, якщо в учнів виникають запитання і 
вони самі звертаються по допомогу до вчителя.
 
У груповій навчальній діяльності незрячі учні показують високу результативність засвоєння знань 
і  формування  вмінь.  Це  пояснюється  тим,  що  в  цій  роботі  слабкі  учні  виконують  за  обсягом  будь
-
яких 
вправ  на  20
-
30  %  більше,  ніж  у  фронтальній  роботі.  Важливу  роль  групова  діяльність  відіграє  у 
досягненні  виховної  функції  навчання,  адже  у  дітей  формується  колективізм,  моральні,  гуманні  якості 
особистості. Важливу роль у формуванні цих якостей відіграють особливості організації групової роботи: 
розподіл  функцій  і  обов’язків  між  учасниками  діяльності,  обмін  думками,  взаємна  вимогливість  і 
допомога, взаємоконтроль і взаємооцінка.
 
Окрім  того,  групова  навчальна  діяльність  виконує  організаційну  функцію,  котра  полягає  у  тому, 
що  учні  вчаться  самостійно  розподіляти  обов’язки,  розвивають  уміння  продуктивного  спілкування, 
розв’язують  конфлікти,  що  виникають  у  спільній  діяльності.  У  груповій  роботі  дитина  бере  на  себе 
функції вчителя і виконує „дорослі” види діяльності
 [5]. 
Таким  чином,  групова  форма  навчальної  діяльності  в  порівнянні  з  іншими  організаційними 
формами має низку значних переваг:
 

 
за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;
 

 
висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;
 

 
формується вміння співпрацювати;
 

 
формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;
 

 
розвивається  навчальна  діяльність  (планування,  рефлексія,  самоконтроль,  взаємоконтроль)
 
[1]. 
Таким чином, урок української літератури має бути ефективним, а також оптимальним за своєю 
структурою. На кожному  уроці мусить  даватись  учням час  для роздуму, переживання, вибору позиції й 
обов’язково словесного вираження власних думок
 [6]. 
Інноваційні  прийоми  активізації  пізнавальної  діяльності  незрячих  учнів  на  уроках  української 
літератури –
 
це особисті асоціації, які допомагають розвинути творчі здібності, інтелект, нестандартність 
мислення, уяву, фантазію, орієнтують на пошук нових ідей ,фактів, образів тощо.
 
При введенні нового матеріалу або узагальненні вивченого застосовується опорна схема –
 
блок
-
схема.
 
На  сучасних  уроках  літератури,  за  твердженнями  вчених
  [7]
,  мають  переважати  колективні 
форми  роботи,  адже  в  співпраці  дитина  може
 
зробити  більше,  ніж  самостійно.  Особливо  важливою 
колективна  діяльність  є  для  учнів  із  глибокими  порушеннями  зору,  оскільки  вона  виконує  ще  й 
реабілітаційну функцію, адаптуючи дітей до майбутньої соціалізації.
 
Однак необхідно зауважити, що на уроках літератури деякі інтерактивні методи мають незначну 
частоту  використання  (  «карусель»,  «акваріум»,  «броунівський  рух»,  «ажурна  пилка»  тощо),  Водночас 
доволі  часто  використовуються  такі  прийоми,  як  робота  в  парах  і  малих  групах,  «мікрофон», 
«незакінчене речення», Прес, рольові ігри та дискусії [6].
 
Наприклад,  методи  «Мікрофон»  і  «Незакінчене  речення»  використовуємо  у  ході  аналізу  повісті 
І.Франка  «Захар  Беркут  ».  Після  опрацювання  теоретичного  матеріалу  пропонуємо  закінчити  речення: 
«Громада
 

 
це
 
…».
 
Роботу в парах можна проводити на будь
-
якому етапі уроку. Отримавши завдання, учні активно 
співпрацюють  упродовж  наперед  визначеного  часу  (до  3  –
 
5  хвилин).  Учасники  обмінюються  думками, 
щоб потім озвучити їх перед усім класом. По закінченні, озвучуються результати роботи. Серед завдань 
можуть  бути  такі:  обговорити  питання,  взяти  інтерв’ю,  розробити  план,  порівняти,  заперечити  одне 
одному тощо.
 
На  уроці  розгляду  творчості  та  життєвого  шляху  письменників  актуалізуємо  опорні  знання. 
Пропонуємо  одному  учаснику  бути  письменником,  а  іншим  –
 
кореспондентами.  «Кореспонденти» 
ставлять  запитання  «письменнику»  (за  вивченою  біографією).  зауважимо,
 
що  в  даному  випадку  метод 
«робота в парах» органічно поєднується з методом «рольова гра».
 
При обговоренні дискусійних питань використовується метод «Прес», коли треба зайняти й чітко 
аргументувати  визначену  позицію  з  проблеми,  що  обговорюється.  Метод  навчає  учнів  виробляти  й 
формувати  аргументи,  висловлювати  думки  з  дискусійного  питання  у  виразній  і  стислій  формі, 
переконувати інших. Свою думку учні починають словами: Я вважаю,
 
що… Потім пояснюється причина 
появи  цієї  думки,  тобто  на  чому  ґрунтуються  докази  (…тому  що…).  Наводяться  приклади,  додаткові 
аргументи  на  підтримку  власної  позиції  (…наприклад…).  Узагальнюється  думка  (…отже…,  …таким 
чином…).
 
Виявити  різні  позиції  з  певної  проблеми  або  з  суперечливого  питання  допоможе  дискусія. 
Школярі  пригадують  правила  культури  ведення  дискусії.  Учитель  заздалегідь  пропонує  тему  і  план 
дискусії,  учні  самостійно  готуються,  опрацьовуючи  додаткову  літературу.  Після  закінчення  дискусії 
роблять узагальнення, підбивають підсумки.
 

«Проблемы и перспективы развития
 
науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
117 
 
 
Рольові ігри імітують реальність шляхом проживання ситуації у ролі, надають учням можливості 
діяти  «як  насправді».  Учень  повинен  чітко  дотримуватися  своєї  ролі,  намагатися  слухати  партнерів,  не 
коментувати  діяльність  інших,  перебуваючи  в  ролі;  вийти  з  ролі  по  закінченні  сцени;  взяти  участь  в 
аналізі.  Учитель  розподіляє  ролі,  дає  час  на  обмірковування.  Після  закінчення  гри  проводиться 
ретельний і поглиблений аналіз побаченого і почутого. Бажано, щоб кожен учасник відповів на питання:
 

 
Як ви себе почували в тій чи іншій ролі?
 

 
Що вам подобалось під час гри, а що –
 
ні?
 

 
Як може вплинути ця роль на ваше подальше життя?
 
Для  того,  щоб  зібрати  якомога  більше  ідей  від  усіх  учнів  упродовж
 
обмеженого  часу  щодо 
розв’язання  проблеми,  варто  використати  «мозковий  штурм»,  який  спонукає  учнів  виявляти  творчість, 
дає змогу вільно висловлювати свої думки. Назвавши проблему, учитель пропонує учням висловити ідеї, 
коментарі  тощо.  Усі  пропозиції  записуються  на  дошці  без  зауважень,  запитань.  Так,  після  прочитання 
«Давньої казки», Лесі Українки на обговорення учнів виноситься питання: Чому лицар Бертольдо негідно 
повівся з поетом? Хто в цьому винен?
 
Шкільна  практика  доводить,  що  використання  на  уроках  української  літератури  різноманітних 
групових  форм  виробляє  стійкий  інтерес  до  предмету,  усуває  одноманітність  навчального  процесу, 
мобілізує вольові та інтелектуальні зусилля незрячих учнів, розвиває їхню соціальну активність. Групові 
форми  роботи  можуть  практикуватися  на  всіх  етапах  уроку  літератури:  на  початку  уроку  замість 
опитування,  одразу  після  викладу  учителем  нового  матеріалу,  а  також  під  час  повторення  та 
узагальнення знань.
 
Отже,  можна  зробити  висновок,  що  грамотне  поєднання  різних  форм  групової  роботи  на  уроці 
української  літератури  багато  в  чому  забезпечує  його  інноваційність,  особистісну  спрямованість 
навчання  і  сприяє  нормалізації  психофізичного  розвитку  незрячих  учнів.  Інтерактивна  та  комунікативна 
сфери соціальної активності незрячих учнів прямо пов’язані з рівнем їхньої мовленнєвої компетентності, 
підвищення  якого  є  основною  метою  навчальної  діяльності  на  уроках  мови  та  літератури.  Добре 
сформовані  інтерактивні  вміння  та  комунікативні  навички,  разом  із  розвиненим  світоглядом,  здатністю 
працювати  в  команді,  самостійно  приймати  рішення  та  відповідати  за  них,  створюють  міцне  підґрунтя 
для здійснення подальшої продуктивної життєдіяльності та успішної соціальної інтеграції дітей із вадами 
зору в суспільстві зрячих.
 
 
Література:
 
1. 
Богданова І.М. Педагогічна інноватика: Навчальний посібник
 // 
І.М. Богданова. –
 
Одеса: «ТЕС», 2000

2. 
Васьков  Ю.В.  Сучасні  освітні  інноваційні  концепції  //  Ю.В.Васьков  /  Педагогічні  теорії,  технології, 
досвід. –
 
Харків, 2000
 
3. 
Выготский Л.С. Коллектив как фактор развития аномального ребёнка / Л.С.
 
Выготский // Соб. соч.–
 
М.: 
Педагогика, 1982. –
 
Т.5.
 
4. 
Выготский Л.С. Слепой ребёнок / Л.С.
 
Выготский // Собр. соч. –
 
М.: Педагогика, 1989. –
 
Т.5.
 
5. 
Освітні технології: Навчально
-
методичний посібник // О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін. 
[
За заг. ред. О.М.Пєхоти
}. 

 
К.: „А.С.К.”, 2001.
 
6. 
Токмань Г. Методи викладання літератури в їхній особистісній спрямованості на учня 
// 
Г. Токмань / 
Дивослово. –
 
№2, 2004.
 
7. 
Пометун  О.,  Пироженко  Л.  Сучасний  урок.  Інтерактивні  технології  навчання 
// 
О.Пометун, 
Л.Пироженко. –
 
К.: „А.С.К.”, 2004.
 
 
 
Владимир Топольский
 
(
Талдыкорган, Казахстан

 
ЛОКАЛЬНОЕ ДОПОЛНЕНИЕ
 
ДИСТАНЦИОННОЙ ТЕХНОЛОГИИ ОБУЧЕНИЯ
 
 
В этом году у нас в колледже прошел второй выпуск студентов, обучавшихся по дистанционной 
технологии.  Что хотелось бы отметить в данной статье. Одним из  условий при поступлении студентов 
на отделение дистанционного обучения является наличие интернет
-
связи для выполнения программы. 
Это
 
условие,  конечно  же,  выполняется.  Но  дело  в  том,  что  эта  связь  не  всегда  может  быть  студенту
-
дистанционнику доступна. Не будем вникать в подробности, примем это как факт и постараемся решить 
вопрос: как же студенту быть в данной ситуации?
 
Можно  было  бы  посоветовать  приобрести  ту  литературу,  которая  рекомендована  в  учебных 
программах,  но  это  было  бы  шагом  назад  (и  немалым).  Да  и  этически  неверно  советовать  студенту
-
дистанционнику использовать «твердые» копии.
 
Выход в следующем: сделать локальную копию учебного сервера. И при ежедневном обращении 
студента  к  учебной  информации в процессе  обучения ему (студенту) не придется прибегать  к  услугам 
«всемирной  паутины».  Достаточно  будет  запустить  приложение  на  своем  компьютере  и  интерфейс 
учебно
-
методического комплекса (УМК) «Электронный учебник» появится на мониторе.
 
Конечно, можно было бы сделать проще: снабдить каждого студента необходимой литературой 
в  электронном  формате.  И  пусть  себе  учится.  Но  как  быть  с  методическим,  раздаточным,  тестовым 
материалами?  Изобретать  форму  для  их  применения  для  каждого  студента?  Ничего  этого  делать  не 
надо,  т.к.  все  это  уже  сделано  в  УМК.  Да  и  интерфейс,  с  которым  студент  будет  работать 

118 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
самостоятельно, точно такой же, что и  в УМК по  той простой причине, что студент и будет работать  с 
УМК, только локально.
 
Дальше, как говорится, дело техники, т.е. технические подробности. Как реализовать серверную 


Поделитесь с Вашими друзьями:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   30


©emirsaba.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет