Державний вищий навчальний заклад
жүктеу/скачать 2,74 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
- ЖУРНАЛІСТИКА «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
25 - екологічний – загрозливий стан довкілля, забруднення навколишнього середовища, нераціональне використання відходів агропромислової виробничої діяльності, утилізація чи переробка відходів виробництва; - соціальний – невирішені соціальні проблеми населення, плинність кадрів, відтік кадрів за кордон, безробіття, низька кваліфікація кадрів, соціальна незахищеність значної частини населення, зростання бідності, динаміка зростання цін на продукти харчування, зниження купівельної спроможності населення; - фізичний – зростання криміналізації економіки, установлення контролю кримінальних структур над багатьма галузями економіки, в тому числі і АПК, рейдерська політика, фінанвово-економічне шахрайство; - природно-кліматичний – зміни кліматичних умов на планеті, глобальне потепління, стихійні лиха тощо. До основних загроз внутрішнього середовища агропромислових підприємств можна віднести наступні фактори: - економічно-фінансовий - ниження прибутковості, ділової активності, фінансової стійкості, платоспроможності агропромислових підприємств; - правовий – незахищеність інтересів підприємства у договірних документах, порушення прав підприємста та його праціників, невиконання або несвоєчасне виконання підприємством чинного податкового законодавства, невідповідність вимогам чинного трудового права внутрішнього розпорядку і посадових інструкцій на підприємстві; - технологічний – порушення технологій виробництва, недостатньо високий рівень технологічного потенціалу, прогресивності техгологій задіяних у агровиробництві; - виробничо-технічний – зниження фондовіддачі основних засобів, фондоозброєнності праці, коефіцієнту корисного використання матеріалів, зростання коефіцієнту зношеності основних засобів, коефіцієнту браку, матеріалоємність тощо; - інформаційний – несанкціонований витік комерційної інформації, витік інформації, що становить комерційну таємницю, низький рівень технологічного та технічного оснащення інформаційно-комунікаційних мереж, використання неліцензійного або неякісного програмного забезпечення, надходження на підприємство навмисно змінено інформації; - кадровий – недостатній кваліфікаційний рівень працівників, неефективна система мотивації, низька якість управління персоналом, відсутність або слабка організація контролю дій персоналу, відсутність системи навчання персоналу, відсутність єдиної корпоративної політики, нездоровий клімат в організації, внутрішні конфлікти тощо; - екологічний – упровадження небезпечних з точки зору екологічного впливу шкідливих технологій та речовин, шкідливі викиди відходів виробничого процесу в довкілля, недотримання екологічних параметрів агропромислової продукції; - фізичний – загрози життю, здоровю, матеріальному благополуччю керівників та співробітників підприємства, нодостатня фізична безпека працівників, майна, кримінальні дії різного характеру, недостатня фізична охорона майна, приміщень, комунікацій, фізичних осіб, низький рівень інженерно-технічного «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи» ____________________________________________________________________________ _____________________________ Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 26 захисту тощо. Отже, аналіз еволюції загроз економічної безпеки дозволив дослідити трансформацію наукових поглядів на поняття «ризик», «небезпека», «загроза», прокласифікувати сучасні загрози економічної безпеки підприємств агропромислового сектору України та визначити деструктивний (загрозливий) вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на їх діяльність. СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Господарський кодекс України №436-IV вiд 16.01.2003 // Офіційний вісник України.– 2003.– №11.– С. 303, ст. 462. 2. Указ Президента України «Про затвердження Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України» [Електронний ресурс]. – режим доступу: www.minagro.gov.ua. 3. Алькема В.Г., Літвін Н.М., Кириченко О.С. Економічна безпека інноваційного підприємства: навчальний посібник / В.Г. Алькема, Н.М. Літвін, О.С. Кириченко. − К.: ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК», 2015. – 320 с. 4. Зубок М.І., Рубцов В.С., Яременко С.М., Гусаров В.Г.Економічна безпека субєктів підприємництва: навчальний посібник / під загальною редакцією М.І. Зубка. – К.: ВНЗ «Університет економіки та права «КРОК», 2012. – 226 с. УДК 657.411.8 Салука Ірина (Львів, Україна) ФОРМУВАННЯ СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ В ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ У статті розкрито значення та сутність статутного капіталу з правової та економічної позицій, розглянуто процедуру реєстрації товариств з обмеженою відповідальністю. Висвітлено необхідність відновлення на законодавчому рівні мінімального розміру статутного капіталу як одного із джерел утворення господарських засобів та гарантування прав кредиторів. Ключові слова: статутний капітал, формування капіталу, товариство з обмеженою відповідальністю, ресурси, оцінка. In the article disclosed the meaning and essence of the authorized capital of the legal and economic positions, considered the procedure for registration of Limited Liability Company. Covered the need for restoration at the legislative level of minimum size authorized capital as one of the sources of formations the household products and ensure the rights of creditors. Key words: share capital, capital formation, limited liability company, resources and evaluation. «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи» ____________________________________________________________________________ _____________________________ Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 27 Статутний капітал, особливо для новостворюваного підприємства, відіграє таку собі роль скарбнички, наповнення якої дозволяє підприємству закрити певні фінансові питання, що виникають під час його діяльності. Адже майно яке передається як вклад до статутного капіталу підприємства, як правило, переходить у власність останього. Однак окрім практичності, є суто формальна, юридична сторона. Бо статут кожного суб’єкта господарювання повинен містити умови про розмір і порядок утворення статутного капіталу [1, с. 57]. Статутний капітал підприємства є одним із найважливіших елементів його власного капіталу. Статутний капітал відображає вартість матеріальних ресурсів, нематеріальних активів, фінансових вкладень і грошових коштів, які засновники і учасники передали у власність або розпорядження підприємству. Поряд з цим – статутний капітал відображає зобов'язання підприємства перед засновниками і учасниками (в акціонерному товаристві перед акціонерами), на основі яких вони одержують відповідні права. Такими правами є: участь в управлінні підприємством, право на отримання дивідендів, на перепродаж акцій або передачу їх іншими способами, право на погашення акцій у разі ліквідації акціонерного товариства, право на першочергове придбання акцій у випадку проведення додаткової емісії та ін. Величина статутного капіталу акціонерного товариства фіксується у статуті і підлягає зміні тільки після перереєстрації статуту. Рішення про внесення змін до статуту акціонерного товариства, включаючи ті, що пов'язані з величиною статутного капіталу, приймаються вищим органом управління акціонерного товариства – загальними зборами акціонерів. За рахунок мобілізації коштів у складі статутного капіталу формуються активи підприємства (необоротні й оборотні). Структура активного капіталу визначається засновниками і правлінням акціонерного товариства. Статутний капітал на першому етапі заснування підприємства формується за рахунок внесків засновників. Такими внесками можуть бути: будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери; права користування, включаючи інтелектуальну власність; грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Величина вкладу оцінюється в гривнях і становить частку (пай) учасника у статутному капіталі. Порядок оцінювання вкладів, внесених у формі, яка відрізняється від грошової, визначається установчими документами акціонерного товариства. Для формування статутного капіталу не допускається використання бюджетних коштів, фінансових ресурсів, які отримані в кредит і під заставу. Майно, яке передано засновниками підприємству в процесі формування статутного капіталу, належить акціонерному товариству на правах власності, повного господарського ведення або оперативного управління. Підприємство (якщо інше не передбачено чинним законодавством або його установчими документами) має право продавати, передавати іншим юридичним особам, обмінювати, здавати в оренду, передавати безкоштовно у тимчасове користування або в борг майно, яке йому належить [2, с. 67]. «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи» ____________________________________________________________________________ _____________________________ Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 28 На думку Бутинця Ю.Ф. статутний капітал – це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається в розмірах, визначених установчими документами відповідно до чинного законодавства. Це сукупність в грошовому виражені внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно при створені підприємства для забезпечення його статутної діяльності [3, с. 42]. Характеризуючи сутність статутного капіталу товариств з обмеженою відповідальністю з правової позиції, звернемося до пункту 1 статті 144 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю визначено як мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів [4]. Зауважимо, що за радянських часів статутний фонд в основному мав обліково-звітне значення та розглядався як сукупність основних й оборотних засобів підприємства, які відображались в балансі на звітну дату у грошовому виразі. В умовах ринкової економіки статутний капітал таких господарських товариств виражає вартість внесених засновниками активів в обмін на: 1 – право приймати участь у господарській діяльності, 2 – право одержання частини майбутнього прибутку (у межах своєї частки). Інакше кажучи, зафіксований розмір статутного капіталу, що відображений у першому розділі пасиву балансу, є джерелом формування господарських засобів і відображає сукупність внесків засновників на момент утворення товариства. Отже, засновникам товариства з обмеженою відповідальністю надається право на власний розсуд провести оцінку активів, які підлягають внесенню до статутного капіталу товариства, або залучити спеціалізовану організацію чи професійного оцінювача з метою об’єктивної оцінки внесеного майна. Таким чином, майнові цінності, внесені до статутного капіталу товариства не фінансовими активами, перебувають під впливом суб’єктивної оцінки засновників. Зазначене сприяє тому, що у практичній діяльності суб’єктів господарювання не рідко простежується завищення внесених засновниками майнових цінностей у порівняні з їх ринковою вартістю, що призводить до утворення недостовірного (завищеного) розміру статутного капіталу. Відображені внески до статутного капіталу товариства (матеріальні і нематеріальні активи) за завищеною вартістю, з одного боку, штучно збільшують вартість господарських засобів, що відображуються у складі активів товариства, а з іншого – призводять до збільшення статутного капіталу і, як наслідок, до зростання частки засновників. У майбутньому наведена ситуація неминуче призведе до виникнення витрат інвестиційної діяльності в сумі проведеної уцінки об’єктів довгострокових матеріальних та нематеріальних активів. Зазначене пояснюється тим, що у відповідності до п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» підприємство може переоцінювати об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об’єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу [5]. Отже, статутний капітал є майновою основою діяльності підприємства, він визначає частку кожного учасника в управлінні підприємством і гарантує дотримання інтересів його кредиторів. Наявність статутного капіталу є «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи» ____________________________________________________________________________ _____________________________ Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 29 невід’ємною умовою функціонування господарських товариств. Під час створення підприємства капітал інвестується у придбання майна (матеріальних цінностей, основних засобів, інших необоротних матеріальних і нематеріальних активів), які в сукупності становлення статутний капітал. СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Господарський кодекс України, ухвалений Верховною Радою України вiд 16.01.2003 №436-IV зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=436-15. 2. Кудряшов В.П. Курс фінансів: Навч. посіб. − К.: Знання, 2008. – 431 с. 3. Бутинець Ю.Ф. Вісник ЖІТІ. [Економічні науки] / Ю.Ф. Бутинець – 2002. − №20. − с. 42 − 48. 4. Цивільний кодекс України, ухвалений Верховною Радою України 16.01.2003 №435-IV зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=435-15. 5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. №92 зі змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/law2/main.cgi?nreg=z0288-00. «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи» ____________________________________________________________________________ _____________________________ Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 30 УДК 378:070.4 Миколаєнко Надія (Житомир, Україна) МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ РЕДАКТОРІВ ДИТЯЧИХ ОСВІТНІХ ВИДАНЬ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ: ЦІЛЬОВИЙ КОМПОНЕНТ У статті представлено цільовий компонент моделі формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань у процесі фахової підготовки. Окреслено етапи побудови моделі професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань у процесі фахової підготовки. Визначено функції цільового компоненту моделі, які поєднують соціальне замовлення держави. Охарактеризовано мету моделі формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань у процесі фахової підготовки на стратегічному та оперативному рівнях. Ключові слова: модель, моделювання, цільовий компонент, формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань. In the article the having a special purpose component of model forming the professional culture of future editors child’s educational editions is presented in the process of professional preparation. Outlined the stages construction of model of professional culture of future editors of child’s educational editions in the process of professional preparation. Functions are certain having a special purpose a component models which combine the social order of the state. The purpose of model forming of professional culture of future editors of child's educational editions is described in the process of professional preparation on strategic and operative levels. Key words: model, modelling, target component, forming the professional culture of future editors child’s educational editions. У епоху інформаційних технологій, безперервного зростання потоку інформації виникає потреба оптимізації джерел її отримання у загальному контексті сучасних форм нагромадження, зберігання, трансляції та передавання знань новим поколінням. На етапі сучасних зрушень зазначена проблема актуалізується й у зв’язку зі зменшенням ролі книги у процесі пізнання навколишнього світу дитиною. Додаткової уваги окреслена проблема набуває у контексті підготовки майбутніх редакторів дитячих освітніх видань, оскільки рівень їх професіоналізму, професійної культури визначає якість освітнього видання, відповідно, забезпечує інтелектуальний розвиток підростаючого покоління, тобто прогресу суспільства. Одним із механізмів удосконалення процесу професійної підготовки майбутніх редакторів є впровадження в систему діяльності вищих навчальних ЖУРНАЛІСТИКА «Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи» ____________________________________________________________________________ _____________________________ Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 31 закладів ефективних моделей, технологій оволодіння знаннями та вміннями, орієнтованих на формування їх професійної культури. Формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань у процесі фахової підготовки передбачає забезпечення (пiдгoтoвки дo викoнaння усiх прoфесiйних функцій), цілісності (готовності дo сaмoреaлiзaцiї тa сaмoвдoскoнaлення). Oдним iз пiдхoдiв дo вирiшення oзнaченoї прoблеми є мoделювaння процесу формування прoфесiйнoї культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань. Питанням моделювання фахової підготовки, можливостей моделювання як методу аналізу й синтезу – об’єкт наукових досліджень С.І. Архангельського [1], Ю.К. Бабанського [2], В.П. Безпалька [3], С.С. Вітвицької [4], В.В. Докучаєвої [5], Н.В. Кузьміної [6], В.О. Штоффа [7] та ін. Сучасні науковці зосереджують увагу на тому, що модель – це знакова система, за допомогою якої можна відтворити дидактичний процес як предмет дослідження, показати в цілісності його структуру, функціонування та зберегти цю цілісність на всіх етапах дослідження [4, с. 38]; інформаційний образ реального об’єкта, який відтворює даний об’єкт (систему) з певним ступенем точності й у формі, відмінній від форми самого об’єкта (системи); аналогія, проміжна ланка між висунутими теоретичними положеннями та їх перевіркою у реальному педагогічному процесі [6]. Аналіз наукової та фахової літератури засвідчує, що мoделювaння мoжнa рoзглядaти як дoслiдницьку мету при визнaченнi стрaтегiї iннoвaцiйних перетвoрень; зaсiб вiдoбрaження й перетвoрення oб’єктa, щo пoки не iснує в реальності, oперувaння oб’єктaми, стoсoвнo яких знaння не предстaвленi в пoвнoму обсязі, iмiтaцiї реaльних прoцесiв рoзвитку нaвчaльнoгo зaклaду. Розглядаючи проблему побудови моделі професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань у процесі фахової підготовки пропонуємо визначити її через систему дій, основу яких складають етапи: визначення цілей підготовки; організація діяльності, спрямованої на формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань; формування стійкої мотивації; створення професійного фону; творче застосування форм і методів підготовки; удосконалення навчального процесу з урахуванням вдосконалення професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань. Відповідно, у модель формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань у процесі фахової підготовки включено структурні компоненти: цільовий, змістово-операційний, результативний. Детальніше охарактеризуємо цільовий компонент. Представлена модель реалізує процес ціле утворення на двох рівнях: стратегічному, оперативному. На стратегічному рівні відбувається фахова інтерпретація суспільного замовлення і визначаються пріоритети формування професійної культури майбутніх редакторів дитячих освітніх видань, що зумовлює переорієнтацію навчально-професійних завдань редактора в межах інформаційно-освітнього простору на удосконаленні професійної культури. |