«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
125 
 
 
 
Аналіз  джерел  і  публікацій  показав,  що  тематика  електронних  грошей  неодноразово 
досліджувалася  вітчизняними  вченими.  Так,  визначенню
 
сутності  та  особливостей  електронних 
грошей  присвячені  наукові  статті  В.В.  Скоробогатової,  Г.  Давидовської,  Д.  Савчука,  С.А.  Биховець, 
Д.В.  Бондаренко,  ін.  Методика  відображення  електронних  грошей  в  бухгалтерському  обліку 
розглянута  в  роботах  таких  авторів  як:  Т.  Лишак,  В.В  Скоробогатова,  Ю.М.  Іванченко,  В.  Карпова, 
М.О.
 
Гончарук  та  ін.  Однак,  ці  питання  потребують  подальших  досліджень  у  зв’язку  із  поширенням 
використання  електронних  грошей  суб’єктами  господарювання  та  необхідністю  удосконалення  їх 
нормативно
-
правового забезпечення.
 
Метою  статті
 
є  дослідження  сутності  електронних  грошей,  їх  використання  в  практиці 
діяльності суб’єктів господарювання та облікове відображення руху електронних грошей.
 
Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:
 
-
 
розглянути  сутність  електронних  грошей,  нормативно
-
правове  забезпечення  їх 
використання;
 
-
 
визначити особливості обліку електронних грошей.
 
Виклад основного матеріалу.
 
З посиленням темпів розвитку електронної комерції в системах 
сучасних  підприємств  зростає  роль  розрахунків,  що  здійснюються  із  використанням  електронних 
грошей. Застосування даної форми платежу можливе лише із функціонуванням електронної платіжної 
системи. Електронні платіжні системи в Україні в останні роки проходять бурхливий процес зростання.
 
Операторами  українського  ринку  електронних  грошей,  які  мають  відповідний  дозвіл  Національного 
банку  України  на  роботу  з  ними,  є  MoneXy  (емітент  –
 
ПАО  «ФІДОБАНК»),  GlobalMoney  (емітент  –
 
АТ
 
«Державний  ощадний  банк  України»)  та  Maxi  Card  (емітент  –
 
ПАО  «Альфа
-
банк»).  Крім  того, 
погоджено  правила  здійснення  операцій  з  електронними  грошима  ряду  банків
-
членів  міжнародної 
платіжної системи Visa International (Кредитпромбанк, "Південний").
 
За  даними  Національного  банку  України  сума  електронних  грошей,  на  яку  користувачі 
здійснили  операції  з  метою  оплати  товарів,  за  три  квартали  2012року  (1,164  млн.  грн.)  збільшилася 
майже в десять разів у порівнянні з показником за весь 2011 рік (116 млн. грн). За інформацією банків
-
емітентів  за  цей  же  період  загальна  кількість  електронних  грошей,  що  знаходилася  в  обігу  (7,4  млн. 
грн.)  збільшилася  в  1,8  рази  в  порівнянні  з  2011  роком  (4,1  млн.  грн.)  [1].  В  подальшому  фахівцями 
прогнозується збільшення розрахунків із використанням електронних грошей до 30
-
40% на рік. Ці дані 
свідчать про зростання їх ролі як засобів платежу.
 
Поняття  «електронних  грошей»  не  так  давно  увійшло  в  економічну  термінологію. 
Основоположником  поняття  «електронні  гроші»  вважається  Девід  Чаум,  голландський  математик, 
який у 80
-
ті роки ХХ ст. розпочав проектування системи електронних платежів під назвою 
eCash. 
Сучасне  трактування  поняття  «електронні  гроші»  за  різними  джерелами  представлено  у 
табл.1.
 
Таблиця 1
 
Трактування поняття «електронні гроші»
 
 
№
 
Джерело 
 
Трактування електронних грошей
 
1 
Документ Європейського 
центрального банку «Звіт про 
електронні гроші» 1998 р.
 
Електронні гроші –
 
грошова вартість, яка зберігається в 
електронному вигляді на технічному пристрої і може широко 
використовуватися для здійснення платежів підприємствам 
іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому 
банківських рахунків
 
2 
Європейська Директива про 
електронні гроші
 
№
 
2000/46/ЄС від 18 вересня 
2000 р.
 
Електронні гроші означають грошову вартість, яку 
представлено у вимозі до емітента, що:
 
а) зберігається на електронному пристрої;
 
б) випускається для отримання коштів на суму, не меншу за 
вартість у грошовому вираженні;
 
в) приймається як засоби платежу за зобов’язаннями іншими, 
ніж зобов’язання емітента
 
3 
Глосарій термінів Банку 
міжнародних розрахунків 
2001р. 
 
Електронні гроші –
 
вартість, яка зберігається в електронному 
вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач 
на жорсткому диску персонального комп’ютера
 
4 
Закон України «Про платіжні 
системи та переказ коштів в 
Україні» від 05.04.2001р.
 
№
 2346-III 
(далі
 
–
 
Закон
 
№2346)
 
Електронні  гроші  –
 
одиниці  вартості,  які  зберігаються  на 
електронному  пристрої,  приймаються  як  засіб  платежу 
іншими  особами,  ніж  особа,  яка  їх  випускає,  і  є  грошовим 
зобов'язанням  цієї  особи,  що  виконується  в  готівковій  або 
безготівковій формі
. 
5 
Положення
 
про
 
електронні
 
гроші
 
в
 
Україні,
 
затв.
 
Постановою Правління НБУ від 
04.11.2010 р. № 481
 
Електронні  гроші  –
 
одиниці  вартості,  які  зберігаються  на 
електронному  пристрої,  приймаються  як  засіб  платежу 
іншими,  ніж  емітент,  особами  і  є  грошовим  зобов'язанням 
емітента
 
 

126 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
У вітчизняній практиці правовим підґрунтям застосування електронних грошей є Закон №2346, 
у  ст.15  якого  розкрито  особливості  випуску  електронних  грошей  і  здійснення  операцій  з  ними. 
Відповідно до Закону, випуск електронних грошей може
 
здійснювати тільки банк (емітент електронних 
платіжних  засобів)  і  виключно  в  національній  валюті  України.  Даний  банк  також  бере  на  себе 
зобов'язання стосовно їх погашення.
 
Учасниками електронного грошового обороту, крім емітента є також агенти, оператори систем 
електронних  грошей,  торговці  і  користувачі.  Зокрема,  користувачем  електронних  грошей  може  бути 
юридична  або  фізична  особа,  якій  надається  послуга  платіжної  системи  щодо  виконання  переказу 
коштів учасником платіжної системи. Торговцем є суб'єкт підприємницької діяльності, який, відповідно 
до  договору  з  банком
-
екваєром  або  платіжною  організацією,  приймає  до  обслуговування  платіжні 
інструменти  з  метою  проведення  оплати  вартості  товарів  чи  послуг  (включаючи  послуги  з  видачі 
коштів у готівковій формі). [2
] 
Положення  №  481  встановлює  вимоги  Національного  банку  України  до  обороту  електронних 
грошей, а також до  дій всіх його  учасників. При цьому  даний акт також  уточнює  умови використання 
електронних  грошей  суб’єктами  господарювання,  а  саме  йдеться  про  використання  електронних 
коштів  для  розрахунків  з  торговцями  за  товари  в  електронному  вигляді,  які  придбаваються  на 
виробничі (господарські потреби). [3] Спостерігаються певні невідповідності у визначенні користувачів 
і  торговців  відповідно  до  Закону  №2346  та  Положення  №  481.  Представляється  доцільним  узгодити 
понятійний апарат вищезазначених нормативних документів.
 
Відмітимо,  що  за  Положенням  №  481  НБУ  обмежує  суму  електронних  грошей,  які  можуть 
зберігатися  на  електронному  пристрої,  який  знаходиться  у  розпорядженні  користувача:  сума 
електронних  грошей  на  електронному  пристрої,  який  не  може  поповнюватися,  не  повинна 
перевищувати  2000  грн.  Сума  електронних  грошей  на  електронному  пристрої,  який  може 
поповнюватися,  не  повинна  перевищувати  8000  грн.  Контроль  за  дотриманням  цієї  вимоги 
покладається на емітента.
 
Для  того,  щоб  суб’єкт  господарювання  міг  офіційно  користуватися  електронними  грошима,  у 
нього повинен бути укладений відповідний договір або з емітентом електронних грошей, або з агентом 
по  розрахунках  (суб’єктом  господарювання,  який  приймає  електронні  гроші  в  обмін  на  готівкові  або 
безготівкові кошти). При цьому треба враховувати вимогу НБУ: суб’єкти господарювання мають право 
проводити  операції  з  тими  електронними  грошима,  випуск  яких  здійснюється  за  правилами, 
узгодженими  із  Нацбанком  України.
 
Перелік  систем  електронних  грошей,
 
правила
 
яких  узгоджені  з 
Національним  банком  України,  та  перелік  банків,  які  мають  право  здійснювати  випуск  електронних 
грошей  згідно  із  законодавством  України,  розміщено  на  сторінці  офіційного  інтернет
-
представництва 
НБУ.
 [4] 
З початку застосування електронних грошей суб’єктами господарювання вони де
-
факто стають 
об’єктом  бухгалтерського  обліку.  Але  достатньо  тривалий
 
час  у  системі  рахунків  бухгалтерського 
обліку  електронні  гроші  не  враховувались  в  якості  «офіційного»  об’єкту  обліку.  Пропозиції  фахівців 
щодо  облікового  відображення  електронних  грошей  зводились  до  двох  основних  підходів:  введення 
окремого  о  субрахунку  «Електронні  гроші»  до  рахунку  31  «Рахунки  у  банку»  чи  до  рахунку  33  «Інші 
кошти». Останній підхід, як більш обґрунтований, було реалізовано при внесенні змін до Інструкції про 
застосування  Плану  рахунків  бухгалтерського  обліку  активів,  капіталу,  зобов’язань
 
та  господарських 
операцій підприємств і організацій: рахунок 33 «Інші кошти» доповнено субрахунком 335 «Електронні 
гроші, номіновані в національній валюті». [5]
 
Визначення електронних грошей, що надане в Інструкції ідентичне визначенню, наведеному в 
Законі  №  2346.  При  цьому  з  метою  бухгалтерського  обліку  не  визнаються  електронними  грошима 
наперед  оплачені  картки  одно  цільового  використання:  дисконтні  картки  торговців,  картки 
автозаправних  станцій,  квитки  для  проїзду  в  міському  транспорті  тощо,  які  приймаються  як  засіб 
платежу виключно їх емітентами.
 
Характеристика  субрахунку  335  «Електронні  гроші,  номіновані  в  національній  валюті»  за 
Інструкцією  не  підпадає  під  загальну  характеристику  рахунку  33  «Інші  кошти»  та  обмежується 
вказівкою  на  те,  що  за  субрахунком
 
відображаються  операції  з  електронними  грошима,  які 
здійснюються  комерційними  агентами  та  користувачами,  відповідно  до  нормативно
-
правових  актів 
НБУ  та  правил  використання  електронних  грошей,  узгоджених  з  Національним  банком  України.  У 
зв’язку  з  цим,  пропонуємо  розширити  характеристику  субрахунку  у  такій  редакції:  за  дебетом 
субрахунку  335  відображати  зарахування  електронних  коштів  на  електронний  гаманець  користувача 
чи  торговця,  за  кредитом  –
 
перерахування  електронних  грошей  на  рахунок  торговця  чи  іншого 
користувача та переведення електронних грошей на електронний рахунок емітента.
 
Зазначені  операції  за  субрахунком  335  «Електронні  гроші,  номіновані  в  національній  валюті» 
стосуються тільки руху електронних коштів. Всі інші операції, пов’язані з купівлею
-
продажем товарів із 
застосуванням розрахунків електронними грошима виконуються за правилами бухгалтерського обліку 
з врахуванням податкових наслідків таких операцій.
 
Так,  у  торговця  і  в  бухгалтерському  обліку  і  в  обліку  з  метою  оподаткування  податком  на 
прибуток  дохід  від  продажу  товарів  визнається  за  правом  переходу  права  власності  на  товар  до 
покупця  (за  датою  накладної  на  відпуск  товарів);  дохід  від  виконання  робіт  (надання  послуг) 
визнається  за  датою  складання  акта  чи  іншого  документа,  який  підтверджує  виконання  робіт  або 
надання послуг. У момент визнання доходу від реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг) за 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
127 
 
 
 
електронними грошима визнають також собівартість їх реалізації як в бухгалтерському обліку, так і в 
обліку  з  метою  оподаткування  податком  на  прибуток.  Податкові  зобов’язання  торговця  з  податку  на 
додану  вартість  нараховуються  на  підставі  виписаної  на  дату  відпуску  товарів  (виконання  робіт, 
надання  послуг)  податкової  накладної,  незалежно  від  попереднього  отримання  електронних  грошей 
від користувача.
 
В свою чергу, у користувача право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає 
на  підставі  податкової  накладної,  виписаної  торговцем  на  дату  відпуску  товарів  (виконання  робіт, 
надання послуг) або на дату зарахування грошових коштів на  поточний рахунок торговця в обмін на 
електронні гроші.
 
Суб’єкти  господарювання  в  процесі  здійснення  операцій  з  електронними  грошима  сплачують 
комісійну винагороду банку. Так, торговці перераховують комісію за
 
конвертацію електронних грошей 
у  гривню,  а  користувачі  –
 
за  поповнення  електронного  гаманця.  Дані  витрати  відносяться  до 
адміністративних  витрат  у  бухгалтерському  обліку  та,  відповідно,  можуть  бути  віднесені  і  до 
податкових витрат (як витрати, пов’язані із господарською діяльністю суб’єкта господарювання).
 
Висновки.  Використання  електронних  грошей  під  час  здійснення  розрахунків  набуває 
розповсюдження у практичній діяльності суб’єктів господарювання, насамперед, завдяки зручності та 
швидкості  таких  операцій.  Діюча  нормативна  база  щодо  регулювання  процесів  використання 
електронних грошей, на даний час, потребує вдосконалення. Зокрема, необхідно узгодити понятійний 
апарат електронного обігу у вищезазначених нормативних документах, ввести відповідні норми щодо 
електронних  грошей  до  підготовленого  проекту  Закону  про  електронну  комерцію.  Також  з  метою 
забезпечення  ефективного  обігу  електронних  грошей,  в  даному  акті  необхідно  врегулювати  вимоги 
стосовно проведення розрахунків електронними грошима.
 
Також необхідно посилити законодавство в 
частині запобігання шахрайства в сфері обігу даних засобів платежу.
 
 
Література
: 
1. 
Обіг 
електронних 
грошей 
в 
Україні 
склав 
1,2 
мільярда. 
–
 
Режим 
доступу: 
http://www.epravda.com.ua/news/2013/01/25/358347/ 
2. 
Про  платіжні
 
системи  та  переказ  коштів  в  Україні:  Закон  України:  затв.  Постановою  ВРУ  від 
05.04.2001р. №2346
-III. 
–
 
Режим доступу: 
www.rada.gov.ua. 
3. 
Положення про електронні гроші в Україні, затв. Постановою НБУ від 04.11.2010 р. №481. –
 
Режим 
доступу: 
www.rada.gov.ua. 
4. 
Щодо  переліку  систем  електронних  грошей  та  банків,  які  здійснюють  операції  з  електронними 
грошима: Лист НБУ від 15.01.2013 р. №25
-112/335. 
–
 
Режим доступу: 
www.rada.gov.ua. 
5. 
Про  затвердження  змін  до  деяких  нормативно
-
правових  актів  Міністерства  фінансів  України  з 
бухгалтерського  обліку:  наказ  Міністерства  фінансів  України  від  27.06.2013  р.  №  627.  –
 
Режим 
доступу: 
www.rada.gov.ua. 
6. 
Карпова В. Електронні гроші в бух обліку: де відображати –
 
зрозуміло, а ось що…//
 
Бухгалтерія. –
 
№39, 2013.
 
7. 
Лишак Т. Електронні гроші: бухгалтерський і податковий облік [Електронний ресурс] / Т. Лишак //  –
 
2013 
–
 
Режим доступу: 
http://www.interbuh.com.ua/ua/documents/ib/1956/7700/try. 
 
 
 
 

128 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
 
СЕКЦІЯ: ПЕДАГОГІКА
 
Dmitriy Muchkin, 
Victoria Ilina, Zaripova Zarina 
(Pavlodar, Kazakhstan) 
 
CRITICAL THINKING IN MODERN EDUCATION 
 
The  eighties  witnessed  a  growing  accord  that  the  heart  of  education  lies  exactly  where  traditional 
advocates of a liberal education always said it was 
–
 in the processes of inquiry, learning and thinking rather 
than in the accumulation of disjoin
ted skills and senescent information. By the decade’s end the movement 
to infuse the K-12 and post-secondary curricula with critical thinking (CT) had gained remarkable momentum 
[1]. 
Now it is time to investigate the formation of healthy self-consciousness and thinking in Kazakhstan. 
Secondary and higher education do not give universal and fundamental skills of healthy critical thinking that 
could  be  compared  with  the  completeness  of  reading  and  writing  skills,  while  in  fact  the  meaning  and 
concerning of su
ch “skill” is not less than literacy in our life (at least in Kazakhstan and the Commonwealth of 
Independent States, and as it seems in all highly developed countries). The right reflection, technically and in 
essence,  is  a  narrow  professional  and  specialized  domain,  while  the  scientific  data  about  really  applicable 
and  practical  features  of  human  mind  is  the  field  of  some  faculties’  students.  For  example  in  Kazakhstan 
students have only a term-long course of logic (school students are deprived of it, though, paradox is that in 
Stalin times logic  was an compulsory school subject),  while the topic of social psychological security is not 
present at all even in the curriculums of the psychologists-to-be. 
In relation to this, it is extremely demonstrative that in the country that pretends to be an example of 
true democracy, I mean the USA, the deficiency of healthy thinking was realized more than twenty years ago 
by professionals and concerned citizens. Since then, there grows quite a powerful and efficient movement for 
critical thinking, a similar movement functions now in Western Europe. 
This  success  also  raised  vexing  questions:  What  exactly  are  those  skills  and  dispositions  which 
characterize CT? What are some effective ways to teach CT? And how can CT, particularly if it becomes a 
campus-wide, district-wide or statewide requirement, be assessed? When asked by the individual professor 
or  teacher  seeking  to  introduce  CT  into  her  own  classroom,  such  questions  are  difficult  enough.  But  they 
take on social, fiscal, and political dimensions when asked by campus curriculum committees, school district 
offices, boards of education, and the educational testing and publishing industries. 
Given the central role played by philosophers in articulating the value, both individual and social, of 
CT,  in  analyzing  the  concept  of  CT,  in  designing  college  level  academic  programs  in  CT,  and  in  assisting 
with  efforts  to  introduce  CT  into  the  K-12  curriculum,  it  is  little  wonder  that  the  American  Philosophical 
Association, through its Committee on Pre-College Philosophy, took great interest in the CT movement and 
its impact on the profession. In December 1987, that committee asked the researchers to make a systematic 
inquiry  into the  current  state  of  CT  and  CT  assessment.  A  key  outcome  of  the  study  was  to  determine  the 
meaning  of  CT  (critical  thinking). We  understand  critical  thinking  to  be  purposeful,  self-regulatory  judgment 
which  results  in  interpretation,  analysis,  evaluation,  and  inference,  as  well  as  explanation  of  the  evidential, 
conceptual, methodological, criteriological, or contextual considerations upon which that judgment is based. 
CT is essential as a tool of inquiry. As such, CT is a liberating force in education and a powerful resource in 
one’s personal and civic life. Whil
e not synonymous with good thinking, CT is a pervasive and self-rectifying 
human phenomenon. The ideal critical thinker is habitually inquisitive, well-informed, trustful of reason, open-
minded,  flexible,  fairminded  in  evaluation,  honest  in  facing  personal  biases,  prudent  in  making  judgments, 
willing to reconsider, clear about issues, orderly in complex matters, diligent in seeking relevant information, 
reasonable  in  the  selection  of  criteria,  focused  in  inquiry,  and  persistent  in  seeking  results  which  are  as 
precise as the subject and the circumstances of inquiry permit. Thus, educating good critical thinkers means 
working  toward  this  ideal.  It  combines  developing  CT  skills  with  nurturing  those  dispositions  which 
consistently yield useful insights and which are the basis of a rational and democratic society [1]. 
There  is  also  a  view  that  Critical  thinking 
–
  disciplined,  self-directed  thinking,  which  shows 
improvement  ideas  relevant  to  a  particular  method  or  field  of  thought.  It  is  divided  into  two  forms.  If 
disciplined in the interests of a particular individual or group to the exclusion of other relevant individuals and 
groups,  it  is  sophistic  or  weak  sense  of  critical  thinking,  disciplined  If  to  take  into  account  the  interests  of 
various individuals or groups, it is 
–
 fair or a strong sense of critical thinking. 
In  critical  thinking,  we  use  our  team  members  thought  to  adapt  our  thinking  to  the  logical 
requirements of the type or mode of thought. If we are accustomed to think critically in the strong sense, we 
develop  special  features  of  thinking:  intellectual  humility,  intellectual  courage,  intellectual  perseverance, 
intellectual honesty, and trust in reason. Sophistic or weak sense of critical thought involves the development 
of these features only narrowly in accordance with the egocentric and sociocentric obligations [2]. 
In  general,  experts  find  good  critical  thinking  to  include  both  a  skill  dimension  and  a  dispositional 
dimension. The experts find CT to include cognitive skills in (1) interpretation, (2) analysis, (3) evaluation, (4) 
inference, (5) explanation and (6) self-regulation. Each of these six is at the core of CT. Associated with each 
are  criteria  by  which  its  execution  can  be  meaningfully  evaluated.  However,  no  attempt  is  made  here  to 
specify those criteria since ample criteriological discussions exist in the literature. 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
129 
 
 
 
All  CT  instruction  should  aim  at  developing  good  critical  thinkers 
–
  persons  who  can  integrate 
successful  execution  of  various  skills  in  the  CT  enhanced  classroom  with  the  confidence,  inclination  and 
good  judgment  to  use  these  powerful  tools  in  their  other  studies  and  in  their  everyday  lives.  Persons  who 
have  proficiency  in  CT  skills  but  fail  to  use  them  appropriately  are  most  unlikely  to  be  regarded  as  good 
critical thinkers. 
Those who seek to infuse CT into the educational system to be guided by a holistic conceptualization 
of what it means to be a good critical thinker. That some aspects of CT, particularly features  within  its skill 
dimension,  are  more  readily  targeted  by  existing  educational  assessment  strategies  should  not  distort  the 
conceptualization of CT nor truncate full-blown CT instruction. 
The  experts  characterize  certain  cognitive  skills  as  central  or  core  CT  skills.  The  experts  are  not, 
however,  saying  that  a  person  must  be  proficient  at  every  skill  to  be  perceived  as  having  CT  ability.  The 
experts to be virtually unanimous (N>95%) on including analysis, evaluation, and inference as central to CT. 
Strong consensus (N>87%) exists that interpretation, explanation and self-regulation are also central to CT. 
Finding:  There  is  consensus  that  one  might  improve  one’s  own  CT  in  several  ways.  The  experts 
agree that one could critically examine and evaluate one’s own reasoning processes. One could learn how to 
think more objectiv
ely and logically. One could expand one’s repertoire of those more specialized procedures 
and  criteria  used  in  different  areas  of  human  thought  and  inquiry.  One  could  increase  one’s  base  of 
information and life experience. 
The  experts  do  not  regard  CT  as  a  body  of  knowledge  to  be  delivered  to  students  as  one  more 
school  subject  along  with  others.  Like  reading  and  writing,  CT  has  applications  in  all  areas  of  life  and 
learning. Also as with reading and writing, CT instruction can occur in programs rich with discipline-specific 
content or in programs which rely on the events in everyday life as the basis for developing one’s CT.
 
Finding:  One  implication  the  experts  draw  from  their  analysis  of  CT  skills  is  this:  "while  CT  skills 
themselves  transcend  specific  subjects  or  disciplines,  exercising  them  successfully  in  certain  contexts 
demands domain-specific knowledge, some of which may concern specific methods and techniques used to 
make reasonable judgments in those specific contexts". 
Although the identification  and analysis of CT skills transcend, in significant  ways, specific subjects 
or disciplines, learning and applying these skills in many contexts requires domain-specific knowledge. This 
domain-specific knowledge includes understanding methodological principles and competence to engage in 
norm-regulated practices that are at the core of reasonable judgments in those specific-contexts. The explicit 
mention of "evidential, conceptual, methodological, criteriological, or contextual" considerations in connection 
with explanation reinforces this point. Too much of value is lost if CT is conceived of simply as a list of logical 
operations and domain-specific knowledge is conceived of simply  as an aggregation of information. Inquiry 
into  the  nexus  of  reasonable  judgment  and  actual  application  can  produce  new  appreciations  of  the 
necessity of robust concepts of both CT and domain-specific knowledge in education. 
Since becoming adept at CT involves learning to use CT skills effectively in many different contexts, 
the  experts  insist  that  "one  cannot  overemphasize  the  value  of  a  solid  liberal  education  to  supplement  the 
honing of one’s CT skills and the cultivating of one’s CT dispositions".
 
CT skills can usefully be grouped and sub-classified in a number of legitimate ways. Hence, the sub-
classification which resulted from this Delphi research should not be interpreted as necessarily excluding all 
others.  Indeed,  while  declaring  themselves  to  be  in  agreement  with  this  sub-classification,  various 
participating  experts  have  also  published  their  own  sub-classifications.  While  characterizing  each  skill  and 
sub-skill  is  important,  creating  arbitrary  differentiations  simply  to  force  each  and  every  sub-skill  to  become 
conceptually discrete from all the others is neither necessary nor useful. In practical contexts the execution of 
some skills or sub-skills may presuppose others. 
Many of the CT skills and sub-skills identified are valuable, if not vital, for other important activities, 
such  as  communicating  effectively.  Also  CT  skills  can  be  applied  in  concert  with  other  technical  or 
interpersonal skills to any  number of specific concerns such as programming computers, defending clients, 
developing a winning sales strategy, managing an office, or helping a friend figure out what might  be wrong 
with  his  car.  In  part  this  is  what  the  experts  mean  by  characterizing  these  CT  skills  as  pervasive  and 
purposeful. 
Not every useful cognitive process should be thought of as CT. Not every valuable thinking skill is CT 
skill.  CT  is  one  among  a  family  of  closely  related  forms  of  higher-order  thinking,  along  with,  for  example, 
problem-solving,  decision  making,  and  creative  thinking.  The  complex  relationships  among  the  forms  of 
higher-order thinking have yet to be examined satisfactorily. 
Modeling  that  critical  spirit,  awakening  and  nurturing  those  attitudes  in  students,  exciting  those 
inclinations and attempting to determine objectively  if they have  become genuinely  integrated  with the  high 
quality  execution  of  CT  skills  are,  for  the  majority  of  panelists,  important  instructional  goals  and  legitimate 
targets  for  educational  assessment.  However,  the  experts  harbor  no  illusions  about  the  ease  of  designing 
appropriate instructional programs or assessment tools [1]. 
Healthy and well-armed instrumental systems thinking as a mass cultural achievement possible. And 
certainly vital. For, despite all our The computerized, the thinking in cognitive terms of our culture we are still 
in  the  deep  Middle  Ages.  And  the  combination  of  the  current  technical  equipment  with  the  wildest  infantile 
thinking clearly suicidal [3]. 
 
 

130 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: