2
«Вітчизняна
наука:
сучасний
стан,
актуальні
проблеми
та
перспективи
розвитку»
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
3
МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ
І
НАУКИ
УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ
ВИЩИЙ
НАВЧАЛЬНИЙ
ЗАКЛАД
«Переяслав
-
Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»
молодіжна
громадська
організація
«НЕЗАЛЕЖНА
АСОЦІАЦІЯ
МОЛОДІ»
студентське
наукове
товариство історичного факультету
«КОМІТЕТ
ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ
ТА
СУЧАСНОСТІ»
МАТЕРІАЛИ
Х
V
ІІ
Міжнародної науково
-
практичної інтернет
-
конференції
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття
у країнах СНД»
29
–
30
листопада
2013
р.
ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ
ЧАСТИНА
2
Переяслав
-
Хмельницький
–
2013
4
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ
ГОСУДАРСТВЕННОЕ ВЫСШЕЕ УЧЕБНОЕ ЗАВЕДЕНИЕ
«Переяслав
-
Хмельницкий государственный педагогический университет
имени Григория Сковороды»
молодежная общественная организация
«НЕЗАВИСИМАЯ АССОЦИАЦИЯ МОЛОДЕЖИ»
студенческое научное общество исторического факультета
«КОМИТЕТ ИССЛЕДОВАНИЯ ИСТОРИИ И СОВРЕМЕННОСТИ»
МАТЕРИАЛЫ
Х
V
ІІ
Международной научно
-
практической интернет
-
конференции
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия
в странах СНГ»
29
–
30
ноября
2013
г.
СБОРНИК НАУЧНЫХ РАБОТ
ЧАСТЬ
2
Переяслав
-
Хмельницкий
–
2013
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
5
Матеріали Х
V
ІІ
Міжнародної науково
-
практичної інтернет
-
конференції «Проблеми та
перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах СНД»
// Збірник
наукових праць.
–
Переяслав
-
Хмельницький, 201
3
р. –
354
с.
Материалы
Х
V
ІІ
Международной
научно
-
практической
интернет
-
конференции
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах
СНГ» // Сборник научных трудов.
-
Переяслав
-
Хмельницкий, 201
3
г
.
–
354
с.
ГОЛОВНИЙ
РЕДАКТОР
:
В.П.
Коцур,
доктор історичних наук, професор, дійсний член НАПН України,
ректор ДВНЗ «Переяслав
-
Хмельницький
державний
педагогічний
університет
імені
Григорія
Сковороди».
ГЛАВНЫЙ РЕДАКТОР:
В.П.
Коцур,
доктор исторических наук, профессор, действительный член НАПН Украины, ректор ГВУЗ
«Переяслав
-
Хмельницкий государственный педагогический университет имени Григория Сковороды».
РЕДАКЦІЙНА
КОЛЕГІЯ:
С.М.
Рик
к.ф.н.,
доцент;
Я.О.
Потапенко
д.і.н., професор;
Т.М.
Боголіб
д.е.н., професор;
Г.Л.
Токмань
д.п.н.,
професор;
Н.В.
Ігнатенко
к.п.н.,
професор;
В.В.
Куйбіда
к.біол.н.
доцент;
В.А.
Вінс
к.псих.н.;
Ю.В.
Бобровнік
к.і.н.;
С.М.
Кикоть
к.і.н.
РЕДАКЦИОННАЯ КОЛЛЕГИЯ:
С.М.
Рик
к.ф.н.,
доцент;
Я.О.
Потапенко
д.и.н., профессор
;
Т.М.
Боголиб
д.э.н., профессор;
Г.Л.
Токмань
д.п.н.,
профессор;
Н.В.
Игнатенко
к.п.н.,
профессор;
В.В.
Куйбида
к.биол.н.
доцент;
В.А.
Винс
к.псих.н.;
Ю.В.
Бобровник
к.и.н.;
С.М.
Кикоть
к.и.н.
Члени
оргкомітету
інтернет
-
конференції:
Ю.В.
Бобровнік,
А.П
.
Король
,
Ю.С. Табачок
.
Члены оргкомитета интернет
-
конференции:
Ю.В.
Бобровник,
А.П. Король,
Ю.С. Табачок
.
Упорядники
збірника:
Ю.В.
Бобровнік,
Ю.С. Табачок.
Составители сборника:
Ю.В.
Бобровник,
Ю.С. Табачок.
6
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
СЕКЦІЯ: ЕКОНОМІКА
Кирило Андрушко
(Миколаїв, Україна)
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ
Основними питаннями для розгляду є: аргументація актуальності проблеми, оцінка реального
стану фондового ринка України в умовах глобальної фінансової кризи, визначення прогнозів та
перспектив розвитку фондового ринку України.
Фондовий ринок є основною складовою української ринкової економіки. Він
сприяє обмеженню
монополізму, формує сприятливі умови для конкуренції, а також раціональному розміщенню
фінансових ресурсів.[1]. Також фондовий ринок є цілісною системою, з набором своїх правил і
механізмів, що дозволяють як придбавати, так і продавати цінні папери.
Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери –
це документи
встановленої форми з відповідними реквізитами, що засвідчують наявність грошових або інших
майнових прав, визначають взаємини між особою, а також передбачають виконання зобов'язань щодо
умов їхнього розміщення [3,с.2].
Фондовий ринок становить сукупний оборот цінних паперів, важливою особливістю яких є
дозвіл акумулювання та перерозподілу коштів з однієї організаційної структури до іншої.
Мета всіх ринків фінансовою системи, в тому числі фондового ринку, є забезпечення наявності
певного механізму підписання необхідних договорів для залучення та здійснення інвестицій в
економіку. Договори складаються між суб’єктами які мають надмірний дохід, та готові інвестувати
його, тому хто потребує цих засобів. На фондовому ринку дуже важливим моментом є організація
механізму, який контролює та забезпечує ефективне переміщення інвестицій.
Фондові ринки відрізняються з організації торгівлі цінними паперами:
Біржові і позабіржові;
Стихійні і організовані;
Прості і подвійні аукціонні ринки;
Онкольні і безперервні аукціонні ринки;
Касові та строкові ринки.
Первинні та вторинні.[4]
Незважаючи на деякі позитивні тенденції на ринку цінних паперів, фондовий ринок України
залишається одним з найслабших елементів фінансової системи України (об'єм біржових контрактів з
цінними паперами зменшився майже на 12%.). [2]
Основними причинами слабкого розвитку фондового ринку України є:
Низький відсоток акцій.
Слабка внутрішня підтримка
Низька ліквідність
Низькій відсоток акцій, що обертаються на біржі є фундаментальною проблемою фондового
ринку України. А це є вагомою причиною повільного розвитку як самого ринку, так і розвитку усієї
національної економіки. Це означаю що на Українському фондовому ринку неможливо організувати
довготривалі інвестиційні стратегії, тому це означає що наш ринок є недорозвиненим. Рівень
внутрішньої підтримки українського фондового ринку дуже низький. Українські інституціональні
інвестори істотно програють західним інвесторам за
обсягом коштів, що
інвестуються в
український
фондовий ринок. Також дуже важливим аспектом є ліквідність. При настанні кризового стану на
фондовому ринку, а також при бажанні інвесторів продати власні цінні папери, ринок не в змозі
повністю поглинути обсяг, що продається. В результаті продавці істотно зменшують ціни і ринок
провалюється.
Для покращення ситуації на
фондовому ринку України потрібні координовані дії
Парламенту, Уряду та
Фонду державного майна України.
Щоб достатньо швидко відновити український фондовий ринок, зробити його прозорим,
ефективним та ліквідним необхідно терміново створити систему заходів:
1.
Інформування і
консультування населення відносно ситуації на
фондовому ринку.
2.
Більш активно розвивати накопичувальну пенсійну систему.
3.
Проводити приватизацію державних підприємств переважно через фондову біржу.
А також дивлячись на розглянені вище проблеми та користуючись досвідом країн з
розвиненим фондовим ринком необхідно, додаючи до трьох вище зазначених, виділити 7 основних
заходів щодо удосконалення, покращення та стабілізації Українського ринку цінних паперів.
1. Стабілізація законодавчої бази, створення належної системи захисту прав
інвесторів, власників цінних паперів.
2. Прийняття єдиного закону, який регулював би випуск та обіг усіх видів
цінних паперів і питання професійної діяльності на ринку фінансових
інструментів, депозитарного обслуговування, регулювання ринку фінансових інструментів.
3. Упровадження дієвої системи фінансової відповідальності щодо порушників, професійних
учасників ринку цінних паперів.
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
7
4. Забезпечення розвитку ліквідності організованого ринку насамперед за рахунок консолідації
та зростання частки організованого ринку.
5. Цілеспрямоване формування мережі інституційних інвесторів.
6. Уніфікація обліку цінних паперів, централізація депозитарної системи та її інтеграція у
міжнародний ринок цінних паперів.
7. Поліпшення якості професійної діяльності та підвищення рівня компетентності фахівців на
ринку цінних паперів, ознайомлення їх зі світовим досвідом організації фондового ринку шляхом
міжнародного обміну та стажування.[5]
Розвиток фондового ринку України протягом січня –
жовтня 2013 року. Розглянемо таблицю 1:
Таб.1.Обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами
на організаторах торгівлі. млн. грн.
Період
Акції
Облігації
підприємств
Державні
облігації
України
Облігації
місцевих
позик
Інвестиційні
сертифікати
Усього
Січень
741,97
2 187,58
21 914,47
3,85
147,13
26 694,49
Лютий
1 161,76
4 015,23
17 147,96
195,68
250,42
24 795,52
Березень
1 692,96
5 103,59
24 334,78
141,66
783,75
33 867,43
Квітень
3 678,53
3 223,03
27 426,71
191,83
583,09
37 265,89
Травень
2 542,01
3 414,67
25 650,14
80,36
191,89
33 370,56
Червень
2 715,51
4 031,59
26 812,22
5,58
650,58
35 767,15
Липень
11 904,93
4 635,36
36 007,01
2,83
494,62
54 877,45
Серпень
6 351,79
5 597,22
48 067,66
81,80
1 342,62
63 197,52
Вересень
4 591,52
3 918,90
29 927,26
164,87
657,80
41 113,30
Жовтень
1 961,38
2 420,11
24 929,82
22,75
257,56
31 537,08
Усього
37 342,35
38 547,28
282 218,04
891,21
5 359,46
382 486,40
Протягом січня –
жовтня 2013 року порівняно з даними аналогічного періоду 2012 року обсяг
виконаних біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився у 2 рази.
Здійснивши короткий огляд Програми розвитку фондового ринку України на
2012
–
2014
рр. можна
виділити очікувані підсумки:
залучення в
середньому щорічно в
цінні папери не
менше ніж 100 млрд грн;
зростання капіталізації лістингових компаній зі
180 млрд грн до
300 млрд грн;
збільшення частки біржового фондового ринку з
13
% до
20 %;
приріст з
36
млрд грн до
50
млрд грн загальної номінальної вартості облігацій підприємств;
зростання вартості активів інвестиційних і
пенсійних фондів з
12
млрд грн до
30
млрд грн;
збільшення з
236 млрд грн до
400 млрд грн обсягів торгів цінними паперами на
біржовому
ринку.
Таким чином, хоча останнім часом ми
маємо можливість спостерігати позитивні тенденції
в
розвитку фондового ринку України, все
ж рівень його розвитку змушує бажати кращого.
Наш
фондовий ринок знаходиться на стадії
початкового етапу, ні відміну від фондових ринків розвинених
держав, на стадії низької привабливості для залучення інвесторів, в стадії низької ліквідності.
Упровадження вищезазначених заходів дозволить розширити інфраструктуру фондового ринку та
створити
сприятливі умови для розміщення фінансових ресурсів, поліпшити рівень корпоративного
управління, стимулювати інвестиційну активність у країні, сприятиме інтеграції в Європейський та
світові ринки капіталу. Досягнути позитивних змін на фондовому ринку значною мірою вдасться за
рахунок зусиль відповідних державних органів. Разом із цим не слід забувати, що держава може лише
коригувати напрямки розвитку фондового ринку, а його стан та перспективи залежать виключно від
діяльності суб’єктів господарювання.
Література:
1.
Івахненко І. С Особливості функціонування ринку цінних паперів в Україні та його вплив на
інвестиційний процес // Формування ринкових відносин в Україні. –
№ 4 (107). –
2010.
–
С. 81–
85.
2.
[Електронний ресурс].
http://smida.gov.ua
3.
Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок".
4.
Волохова Л. Основні
індикатори
фондового ринку та їх економіко
-
статичне
моделювання.
5.
Терещенко Г.М. Проблеми становлення та напрями удосконалення
функціонування ринку цінних
паперів в Україні // Фінанси України. –
2007.
–
№ 6. –
С. 97
-104.
6.
Інформаційна довідка щодо розвитку фондового ринку України
http://www.nssmc.gov.ua
Науковий керівник:
доцент Сидорець Людмила Василівна
8
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
Ольга
Бєлякова
(
Київ
,
Україна
)
WHAT IS THE EUROPEAN INVESTMENT BANK
The EIB is the European Union's bank. It is the only bank owned by and representing the interests of
the European Union Member States. It works closely with other European Union institutions to implement
European Union policy.
As the largest multilateral borrower and lender by volume, it provides finance and expertise for sound
and sustainable investment projects which contribute to furthering EU policy objectives. More than 90% of its
activity is focused on Europe but it also implements the financial aspects of the EU's external and
development policies
The European Investment Bank is owned by the 27 EU countries. Headquarters is located in
Luxembourg, but the bank also has a network of local and regional offices in Europe and beyond.
The European Investment Bank supports projects in the EU countries, and invests in future member
and partner countries.
It borrows money on the capital markets rather than drawing on the EU budget. The money is lent on
favorable terms to projects in line with EU policy objectives. It supports projects that make a significant
contribution to growth, employment, economic and social cohesion and environmental sustainability in
Europe and beyond. Its priorities, as defined in its Operational Plan, are:
Supporting the creators of 80% of new jobs (small and medium sized enterprises SMEs)
Addressing economic and social imbalances between the regions (cohesion)
Protecting and improving the natural and urban environment (environmental sustainability)
Promoting innovation through investment in ICT and human and social capital (innovation)
Linking regional and national infrastructure of transport and energy (Trans-European Networks)
Supporting a competitive and secure energy supply (sustainable energy).
It raises the bulk of its lending resources on the international capital markets through bond issues. Its
excellent rating allows it to borrow at advantageous rates. It thus is able to offer good terms to its clients.
The bank generally finances one-third of each project but it can be as much as 50%. This long term,
supportive financing often encourages private and public sectors to make investment which might not
otherwise be made.
All the projects the bank finances must not only be bankable but also comply with strict economic,
technical, environmental and social standards. Its corps of 300 engineers and economists screens every
project, before, during and after we lend. The bank works hard to be accountable to EU citizens.
The EIB Group consists of the European Investment Bank and the European Investment Fund (EIF).
The EIF focuses on innovative financing for SMEs. The EIB is the majority shareholder with the remaining
equity held by the European Union (represented by the European Commission) and other European private
and public bodies.
In 2012, its shareholders (the EU Member States) decided to increase its capital by EUR 10bn. This
boosted its stability and allowed to plan for EUR 60bn additional lending between 2013 and 2015.
Previously, when the financial crisis erupted in 2008, the EU asked to offset falling investment. This led to a
more-than one-third increase in the total value of on-going, outstanding loans by 2011.
As well as its lending operations, the EIB also helps one-off schemes to address specific challenges.
In 2008/9 many corporate clients approached it for the first time to access the RSFF scheme which supports
research, development and innovation (RDI). It also makes special funding available to enhance private
investment capacity for RDI into energy efficiency and emissions reduction in the automotive, rail, aviation
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
9
and shipping industries. The bank works with the European Commission to use EU funds to support special
programs to help countries hard-hit during the crisis.
Lending is by far its principal activity, accounting for around 90% of its total financial commitment.
The EIB lends to clients of all sizes to support sustainable growth and jobs. Its support is often central to
attracting other investors.
As well, the bank has a variety of sophisticated tools to help clients blend financing with additional
sources of investment. It also offers advice to help maximize value for money.
Достарыңызбен бөлісу: |