79. Фотоэлектрлік эффект. Бул кубылысты алгаш рет француз физигі А.Е. Беккерель 1839 жылы ерітіндіге батырылган жане жарыкка ушыраган екі платина мен алтыннын арасындагы пластиналар арасында ток шыгаруга тырыскан кезде байкады. Мунда не болады, металдын валенттік диапазонындагы электрондар энергияны жарыктан алады жане козу кезінде откізгіштік диапазонга отіп, осылайша еркін козгалады. Содан кейін бул козган электрондар фотоэлектрлік эффект жагдайындагыдай вакуумдык кеністікті кесіп отуге караганда, бір материалдан екіншісіне тікелей отуі ушін кіріктірілген туйісу потенциалы аркылы удетіледі. Бул угым бойынша кун батареялары жумыс істейді.
80. Ішкі және сыртқы фотоэффект. Эйнштейн формуласы. Ішкі фотоэффект -жутылган электромагнит саулеленуінін асерінен конденсирленген ортадагы электрондардынэнергетикалык спектрлерінін озгерісі.
Вентильдік фотоэффектіде сырткы фотоэффект сиякты жарыктын асерінен заттын бетінен фотоэлектрондар болінеді, бірак олар сыртка ушып шыкпай, тек тежеуіш кабат деп аталатын оте жука кабаттан бір беткей гана отеді де, сол кабаттын устіне орнатылган металл пластинаны зарядтайды, сойтіп фотоэлектрондар тежеуіш кабаттан кері карай оте алмайды. Ал жарык тускенде жартылай откізгіш пен металл пластина аралыгында электр орісі болмайды. Мундай фотоэффектінін негізгі бір касиеті кун саулесі энергиясын тікелей электр энергиясына турлендіруге мумкіндік береді.
1905 жылы А.Эйнштейн сырткы фотоэффект кубылысын жарыктын кванттык теориясы тургысынан тусіндіріп берді. Сыртка карай болініп шыккан электроннын максимал кинетикалык энергиясынын (Е max) шамасы электронга берілген фотоннын энергиясы (hv) мен шыгу жумысынын (φ) айырымына тен (Еmax=hv–φ) екендігі тажірибе жузінде далелденді. Сырткы фотоэффектінін бул екінші заны, ягни Эйнштейн заны былайша тужырымдалады:
фотоэлектрондардын максимал энергиясы тускен жарык жиілігіне сызыкты тауелді болып оседі жане онын каркындылыгына байланысты болмайды.
