«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

25 

 

 

водної  ерозії.  Ерозійної  деградації  зазнають  до  18%  земель  сільськогосподарського  призначення,  особливо  у 

Білоцерківському (7,7 тис. га; 17%) та Володарському (8,5 тис. га; 17%) районах. Певною мірою це спричинено великою 

розорюваністю земель, яка складає у Білоцерківському районі 94,5%, Володарському 92%.

 

Істотну  роль  в  озелененні  міста  та  рекреації  населення має  дендропарк  (ДП)  «Олександрія»  НАН  України 

(295,4  га).  Проте,  недосконалість  інфраструктури  його  території,  інженерної  облаштованості  її  елементів,  зокрема 

алейно

-

дорожно

-

стежкової мережі, оглядових ділянок та інших привабливих об’єктів спричинює розвиток площинної, 

а місцями вертикальної водної ерозії. Прискорення цих процесів зумовлено значною втратою водорегулювальних і 

ґрунтозахисних функцій лісової екосистеми «Вікова діброва» внаслідок природних причин (дуб звичайний досяг 

200

–

400  років)  та  антропогенної  деградації:

 

суцільного  вирубування  частини  лісового  масиву  дерев  під  будівництво 

навколишніх  районів  міста,  а  також  різних  об’єктів  на  території  дендропарку,  у  тому  числі  зрідження  деревостану 

вибірковими санітарними рубками у минулому, фрагментації його дорожньою мережею, а також відкритими ділянками 

та створенням декоративних ландшафтних композицій [7 с. 49].

 

У Білоцерківському районі сконцентровано близько 100 промислових підприємств, 70 сільськогосподарських, 

19 автотранспортних, ТЕС, 5 об'єктів Міністерства оборони, які є основними забруднювачами оточуючого середовища 

[3 с. 14]. Умісті не достатньо ефективно вирішується проблема утилізації промислових відходів: автомобільних шин, 

відпрацьованих мастил та забрудненого ним ганчір'я, від оброблення шкіри АТ "Бівзут", вироблення фенопластів УВП 

"УТОС". Є лише один полігон ВАТ «Росава» по захороненню відходів гумотехнічних виробів. Не відповідає санітарним 

і природоохороним вимогам сміттєзваліще, яке переповнене [4].

 

Спостереження за станом забруднення атмосферного повітря в місті проводиться центральною геофізичною 

обсерваторією державної гідрометеорологічної служби на двох

 

стаціонарних постах (у районі загальноосвітньої школи 

№ 6 та палацу культури ВАТ «Росава». В атмосферне повітря викидається понад 300 різних інгредієнтів, серед яких 

в основному: пил органічного та неорганічного походження, вуглеводневі сполуки, свинець,  фенол, формальдегіди, 

оксиди  азоту,  хрому,  сульфат  барію,  марганцю,  цинку,  нікелю,  каптакс,  амілформіат,  тіурами  і  багато  інших 

газоподібних сполук. Основними забруднювачами є підприємства: ВАТ "Білоцерківська ТЕЦ", ВАТ «Росава» (610,328 

т/рік), ВАТ "Трібо" (584,191 т/рік), ТОВ "Інтер ГТВ", ВАТ "Білоцерківський елеватор" (72,088 т/рік), ТОВ "Буоноліо" та 

АЗС (122,047 т/рік), ВАТ "Білоцерківтепломережа" (128,036 т/рік), Білоцерківське ШРБУ, ШРБУ

-

78, РайШРБУ (1,402 

т/рік),  Білоцерківський  хлібзавод  (50,880  т/рік).  Проте,  основним  джерелом  забруднення  атмосферного  повітря  є 

автотранспорт,  частка  якого  становить  біля  70%  усіх  викидів  [5  с.  254].  Серйозною  проблемою  є  оснащення 

технологічного  обладнання  системи  пилогазоочистки,  на  підпріємствах  не  встановлено  споруд  по  уловленню 

газоподібніх  викидів.  Екологічна  ситуація  ускладнюється  радіаційним  забрудненням  –

 

м.  Біла  Церква  віднесено до 

зони жорсткого радіаційного контролю [4].

 

Несприятлива екологічна ситуація склалася в ДП "Олександрія", територія якого забруднюється більш як 10 

підприємствами хімічної промисловості. Загальна площа техногенного забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних 

вод  сполуками  важких  металів,  нафтопродуктами  та  аміакомскладаємайже55  га.  Причиною  забруднення  гасом 

ґрунтових  і  підземних  вод  є  порушення  в/ч  А

-

3898  екологічних  норм  щодо  експлуатації  складських  ємкостей  для 

зберігання нафтопродуктів та паливопроводів [1 с. 35, 4].

 

Захисні  лісові  насадження  міста  та  вздовж  автомобільних  доріг  пошкоджуються  внаслідок:  зростання 

загазованості  і  запиленості  повітря,  засолення  ґрунту  в  пристовбурних  лунках  та  його  ущільнення,  рекреаційного 

навантаження, механічних пошкоджень рослин тощо [8 с. 59, 10 с. 6].До біологічних причин деградації деревостанів 

потрібно  віднести  поширення  карантинних  хвороб  та  шкідників,  що  істотно  знижує  декоративність  насаджень  і 

призводить  до  передчасної  загибелі  рослин.  Надзвичайного  розповсюдження  і  зростання  шкодочинності  набули 

рослина

-

напівпаразит омела біла (

Viscum alba 

L.), американський білий метелик (

Hyphantriacunea

Dr.), мінуюча міль 

гіркокаштана  кінського  (

Camerariaohridella

Desch.  &Dem.),  ялиновий  короїд

-

типограф  (IpstypographusSoees.), 

каліфорнійська  щитівка  (

Quadraspidiotusperniciosus

Comst.).  Проте,  досі  не  здійснюються  ефективні  засоби  протидії 

цим загрозам [9 с. 135]. Із 1215 дерев дев'яти видів тополі, що зростали у місті станом на 2012 р., половина була 

заселена 

V.  Album

,  впливу  на  їх  ураженість  лісорослинних  умов  і  статі  дерев  не  виявлено.  На  особинах 

PopuluspyramidalisRoz

. омела майже відсутня; види P. аlba

L, P. tremulaL, P. BolleanaL.,P. laurifolia L., P. balsamifera L. 

мають низький ступінь ураження; всі 4 ступені ураження, у т.ч. найвищий характерний для 

P.nigra L. 

та 

P.deltoidesL. [1 

с.  36].

 

Із  568  дерев  у  Царському  саду  ДП«Олександрія»  47  –

 

уражені  омелою:  26  кленів  гостролистих,  8  кленів 

польових, 8 робіній звичайних та 5 ясенів звичайних [6с. 46].

 

В паркових, міських, внутрішньоквартальних і вуличних насадженнях Білої Церкви виявлено 35 видів комах

-

фітофагів 

Pinussylvestris 

L.:  ряд  твердокрилі  –

 

16  видів,  лускокрилі  –

 

7,  рівнокрилі  –

 

7,  перетинчастокрилі  –

  4, 

напівтвердокрилі  –

 

1.  Ентомофауна  міських  насаджень  характеризується  значно  збідненим  видовим  складом 

порівняно з парковими. 

P. Sylvestris

у перестійному віці масово уражується сосновою губкою. Інтродукований вид Р. 

strobus

виявився  малостійким  до  інфекційних  захворювань,  його  поширення  лімітує  у  цій  природнокліматичній  зоні 

пухирчаста іржа [1 с. 34, 3 с. 17]. Нині суховерхість, засохлі і обламані гілки на деревах, і навіть сухостійні дерева в 

місті  зустрічаються  досить  часто.  Значна  частина  озеленених  територій  забудована  та  зайнята  торговими 

павільйонами і кіосками. Рубки догляду не проводяться або здійснюються часто некваліфіковано. На багатьох деревах 

залишають великі сучки, що спричинює утворення дупел і ушкодження стовбура [10 с. 7].

 

Найбільш ємною і тому навантаженою зоною внутрішньоміської рекреації є береги річки Рось, що спричинює 

їх  засмічення,  витоптування  рослинного  покриву  та  ерозію  ґрунту  забруднення  води.  Крім  того,  значна  частина 

прибережної зони відведення у межах передмістя і міста в минулому забудована й зайнята індивідуальними городами, 

підприємствами різної форми власності. З розвитком приватної власності захоплення та трансформація цієї вразливої 

і екологічно важливої території лише

 

зростає попри заборону з боку чинного законодавства. Нині прибережна зона 

знаходитися  в  основному  в  оренді  або  незаконно  самозахоплена,  знижуючи  буферну  ємність  й  водоохоронний 

потенціал, а також обмежуючи доступ до берегів городян. Ця територія потребує оптимізації ландшафтної структури: 

будівництва  доріжок  із  твердим  покриттям,  влаштування  освітлення,  встановлення  лав,  облаштування  пляжів, 

підсадки декоративних рослин, відновлення берего –

 

і водозахисних, а також ґрунтозахисних (на схилах) насаджень. 

Корінні 35–

80-

річні вербові насадження у заплаві Росі представлені автохтонними видами (

SalixAlbaL., S. fragilis L., S. 

caprea  L.,  S.  triandra  L.,  S.  acutifoliaWilld.,  S.  pentandra 

L.). Вони виконують передусім функцію закріплення берегів і 

збереження ґрунту від водної та вітрової ерозії, сприяють зменшенню поверхневого стоку, підтриманню рівня водності 

річок, запобігають замулюванню їх продуктами ерозії, поліпшують якість води. Нині 65% дерев цих насаджень уражено 

омелою білою [5 с. 253].

 

26 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

 

 

Отже,  нинішній  стан  урбоекосистеми  м.  Біла  Церква  не  повною  мірою  відповідає  екологічним  нормам. 

Основними  чинниками,  які  зумовлюють  деградацію  лісових  насаджень  міста  і  його  зеленої  зони,  знижують  їх 

містотвірну,  екологічну,  захисну,  рекреаційну  та  декоративну  функції,  є  надмірне  антропогенне  комплексне 

навантаження на них, недостатнє фінансування догляду за фітоценозами, їх захисту від людини, шкідників і хвороб, 

відсутність ефективного моніторингу за їхнім станом та контролю влади за дотриманням суб’єктами діяльності норм 

екологічного законодавства. Екологічний стан м. Біла Церква залишається складним, проте контрольованим.

 

 

Література:

 

1. 

Василенко І.Д. Боротьба з омелою на деревах тополі у зеленій зоні Білої Церкви / І.Д. Василенко, Л.М. Філіпова, 

Я.Д. Фучило // Наук. вісник НЛТУ України. –

 2013. 

–

 

Вип. 23.12. –

 

С. 31–

38. 

2. 

Галкін  С.І.  Державний  дендрологічний  парк  "Олександрія"  НАН  України:  історія  та  сьогодення  /  С.І.  Галкін  // 

Інтродукція рослин: міжнар. наук. журнал. –

 2010. 

–

 

№ 4. –

 

С. 48–

54. 

3. 

Драган Н.В. Біоекологічні особливості видів роду сосна (

Pinus

L.) в урбанізованому середовищі Правобережного 

Лісостепу  України:  Автореф.  дис.  канд.  біол.  наук:  03.00.05  /  Н.В.  Драган  /  НАН  України.  Нац.  ботан.  сад  ім. 

М.М.

 

Гришка. –

 

К., 2003. –

 

24 с.

 

4. 

Звіти Білоцерківського району відділу

 

екологічної інспекціїпро державний контроль за охороною навколишнього 

природного середовища м. Біла Церква з 1990 по 2010 рр. / Білоцерківський район відділ екологічної інспекції.

 

5. 

Іщук Л.П. Роль представників родини 

SalicaceaeMirbel

. в урбоекосистемі міста Біла Церква / Л.П. Іщук // Наук. вісник 

НЛТУ України: зб. наук.

-

техн. пр. –

 

Львів: НЛТУ України. –

 2013. 

–

 

Вип. 23.6: Актуальні проблеми лісового та садово

-

паркового господарства. –

 

С. 251–

256. 

6. 

Клименко Ю.О. Відновлення Царського саду у Державному дендрологічному парку "Олександрія" НАН України (м. 

Біла Церква) / Ю.О. Клименко // Агробіологія: Зб. наук. пр. / Білоц. нац. аграр. ун

-

т. –

 

Біла Церква, 2010. –

 

Вип. 2 

(69). 

–

 

С. 40–

47. 

7. 

Лавров  В.В.  Просторові  особливості  розвитку  водної  ерозії  ґрунту  в  дендропарку  «Олександрія»  /  В.В.  Лавров, 

А.В.

 

Житовоз, Т.Ю. Сагдєєва // Агроекологічний журнал. –

 2014. 

–

 

№ 3. –

 

С. 43–

49. 

8. 

Палапа Н.В. Екологічний стан селітебних територій у зоні промислового виробництва / Н.В. Палапа, І.О. Сігалова, 

Т.В. Гапонова // Агробіологія

. 

–

 2011. 

–

 

Вип. 6. –

 

С. 59–

63. 

9. 

Роговський  С.В.  Причини  деградації  багаторічних  зелених  насаджень  та  шляхи  вирішення  наявних  проблем  на 

прикладі м. Біла Церква / С.В. Роговський // Наук. вісник НЛТУ України. –

 2014. 

–

 

Вип. 24.4. –

 

С. 130–

139. 

10. 

Роговський С.В. Система озеленення м. Біла Церква –

 

сучасний стан та перспективи розвитку / С.В. Роговський // 

Агробіологія. –

 2012. 

–

 

Вип. 8 (94). –

 

С. 5–

9. 

Науковий керівник:

 

Доктор сільськогосподарських наук, професор

 

Лавров Віталій Васильович.

 

 

 

Світлана Матвійчук

 

(Мукачево, Україна)

 

 

ПРОМИСЛОВА ТОКСИКОЛОГІЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

 

Вступ

 

Індустрія  моди  за  останні  десятиріччя  стрімко  набирає  оберти,  скорочуючи  життєвий  цикл  товарів  легкої 

промисловості  та  одягу  зокрема.  За  один  рік  відомі  дизайнери  представляють  декілька  колекцій  модного  одягу, 

змушуючи активних споживачів (які відповідно до свого суспільного статусу або бажання бути належними до модних 

молодіжних  течій  не  можуть  ігнорувати  рекомендацій  стилістів)  оновлювати  гардероб.  Десятки  речей,  які

 

ще  не 

втратили ресурсу споживчого рівня якості, викидаються кожним споживачем і замінюються більш актуальними щодо 

дизайнерського  вирішення.  Текстильна,  швейна,  трикотажна,  взуттєва  та  інші  галузі  легкої  промисловості  активно 

працюють,  щоб  забезпечити  цей

 

модний  марафон.  Асортимент  натуральних  матеріалів  поповнюється  більш 

дешевими хімічними (штучними та синтетичними) матеріалами, методи обробки удосконалюються, але здешевлення 

технології  обробки  волокон  та  матеріалів  може  позначитись  на  рівні  якості  та  безпеки  товару.  Надання  виробам 

спеціальних властивостей (водо

-

, брудовідштовхувальних, малозминальних, малозсідальних, анитигнилосних та ін..), 

оздоблення  матеріалів  (вибілювання,  фарбування,  друкування)  вимагає  застосування  ряду  спеціальних  хімічних 

речовин, які залишаються в матеріалі одягу під час його виготовлення та експлуатації та можуть бути токсичними для 

організму людини [1

-4]. 

Постановка завдання

 

Зазвичай,  проблема  екологічної  безпеки  легкої  промисловості  розглядається  з  точки  зору  безпечності 

діяльності  підприємств  для  навколишнього  середовища,  що  регламентується  нормативною  базою.  Це  вирішення 

задач, пов’язаних з утилізацією та регенерацією відходів виробництва.

 

Новітні  тенденції  –

 

аналіз  екологічної  безпеки  товарів  легкої  промисловості  для  споживачів  (до  цього 

розглядався лише споживчий рівень якості). Дану проблематику розглядають науковці Разуваєв А.В, Кричевський Г.Є., 

Галик  І.С.  Семак  Б.Д.  Нормативна  база  щодо  цього  аспекту  –

 

стандарти  Єкотекс,  розроблені  Міжнародною 

організацією стандартизації в області екологічного текстилю.

 

Працівники  підприємств  легкої  промисловості,  кількість  яких  у  світі  складає  сотні  тисяч,  працюючи 

безпосередньо  з  текстильними  та  трикотажними  матеріалами,  знаходяться  в  тісному  контакті  з  великою  масою 

матеріалу. Їх здоров’я та працездатність залежать від безпечності умов праці та рівня екологічної безпеки матеріалів.

 

Проблема, що висвітлюється автором –

 

рівень токсикологічної безпеки праці робітників легкої промисловості. 

Саме  цей  напрямок  досліджень  на  сьогодні  не  розкритий,  незважаючи  на  велику  кількість  випадків  професійних 

захворювань  та  отруєнь  у  працівників.  Якщо  взяти  до  уваги  контингент  працівників,  то  це  у  більшості  жінки 

репродуктивного віку, можливо навіть вагітні, то рівень проблеми стає гострішим. Здоров’я нації –

 

це здоров’я матері, 

її здатність виносити та народити здорову дитину, що іноді стає неможливим в зв’язку з негативним кумулятивним 

впливом деяких хімічних речовин, що використовуються в технології виготовлення швейних виробів.

 

Результати досліджень

 

На  всіх  етапах  виготовлення  текстильних  матеріалів  застосовується  ряд  допоміжних  хімічних  речовин:  від 

етапу вирощування натуральних волокон до кінцевої обробки матеріалів і швейних виробів. Після першого прання 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

27 

 

 

готових виробів значна частина допоміжних хімічних речовин виводиться, але при виготовленні цих виробів працівники 

контактують з матеріалами і їх здоров’я під загрозою.

 

До  допоміжних  хімічних  текстильних  речовин  належать  барвники,  замаслювані,  емульгатори,  відновники, 

просочувачі для матеріалів, відновники та ін.. В таблиці 1 [2] представлені екологічні показники та їх негативний вплив 

на здоров’я людини відносно етапів виробництва матеріалів та градації їх шкідливості для організму людини.

 

 

жүктеу/скачать 8,82 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: