Державний вищий навчальний заклад

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
240 
Сексен екі кезімде 
Айтамын өнер-білімді, 
Жұртыңа қазақ сатпаймын 
Бойдан шыққан терімді,−  
деп жұрт көңілін жаңа кезеңнің жаңа талабына аударады. 
Ұлт  қозғалысы  етек  алған,  буржуазиялық-демократиялық  революция 
жеңіп, патша тақтан құлаған күрес дәуірінде оның үміткер болып жақсылықты 
алдан  күтуі  әрі  орынды,  әрі  көрегендік.  Кеңес  өкіметінің  орнауын  ол  құшақ 
жайып  қарсы алды. Енді  халыққа бақыт  орнап,  теңдік алғанын,  ел шаттығын 
талмай  жырлады.  Осы  кезден  бастап  Жаяу  шығармашылығында  жаңа  белес 
пайда болды. Жаяу шығармашылығының шабыты толқып, әні аспанға өрлейді. 
 Сонымен  қатар  ақын  туындыларында  қоғамда  болып  жатқан 
әділетсіздік,  арамдық,  жемқорлық,  шен  қуалау  сыңды  тағы  да  басқа  толып 
жатқан  келеңсіз  жайттарды  сынауы  көптеп  кездеседі.  Осы  орайда  жазған 
өлеңдері  қаламгердің  шығармаларының  негізгі  арқауы,  өзекті  ойы,  басты 
идеясы,  кесек  астарлаулар,  тұспалдармен  де,  тікелей,  жасырмай,  бүкпелемей 
тура, бетке басып айту да жиі ұшырасады.  
 
ПАЙДАЛАНЫЛҒАН ӘДЕБИЕТТЕР ТІЗІМІ 
 
1.
 
 Кенжебаев  Б.,  Есназарова  Ө.  ХХ  ғасыр  басындағы  қазақ  әдебиеті. 
Алматы – 1966 жыл. − 7 бет. 
2.
 
ХХ ғасыр басындағы қазақ әдебиеті. ІІ кітап. Алматы – 1965 жыл, − 
15 бет. 
3.
 
Ақышев З. Жаяу Мұса романы. Алматы: Жазушы, 1990. − 32 бет. 
4.
 
Кенжебаев  Б.  Қазақ  халқының  ХХ  ғасыр  басындағы  демократ 
жазушылары. Алматы – 1958 жыл. − 37 бет.  
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
241 
 
УДК 004.032.6:37.013.79 
Великодна Євгенія 
(Дніпропетровськ, Україна) 
 
МЕДІА-ПРОСТІР ЯК СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ  
СОЦІАЛЬНОГО ПРОСТОРУ 
 
Розглядається  медіа-простір  як  основна  складова  формування 
соціального  простору.  Аналізується  вплив  продукції  масової  комунікації  на 
свідомість людини. 
Ключові  слова:  медіа-простір,  інформаційне  суспільство,  соціальний 
прострі, масова комунікація. 
 
Considered the media space as a main component of the formation of social 
space. Analyzed of mass communication products for human consciousness. 
Key  words:  media  space,  information  society,  social  space,  mass 
communication. 
 
В  умовах  поширення  електронних  медіа  освітній  простір  як  простір 
буття людини тісно переплітається з медіа-простором. Аналіз медіа-простору 
та  його  освітнього  виміру  стає  важливою  складовою  сучасних  філософських 
досліджень, і у межах такого нового їх напряму, як медіа-філософія.  
Виокремлення  медіа-простору  як  самостійного  предмету  соціальних 
досліджень  пов’язане  з  формуванням  інформаційного  суспільства.  І  дійсно, 
соціальний простір в основі своїй все більше стає потоком інформації. У наш 
час  панує  глобальна  медіасистема,  що  формує  за  допомогою  фільмів, 
комп’ютерних  програм,  телебачення  всюди  той  самий  спосіб  життя  й 
мислення.  Нові  технології  й  породжувана  ними  медіареальність  не  тільки 
стають  самостійною,  але  часто  і  єдиною  онтологічною  умовою  існування 
людини. Вони вже не є технічними посередниками, що щось транслюють, але 
й  самі  стають  всепоглинаючим  і  всеохоплюючим  середовищем,  тобто 
простором  досвіду  й  свідомості  людей.  У  межах  медіа-простору 
інформаційного суспільства медіа знаходяться не поза людьми, а всередині 
них.  Сьогодні  до  будь-якої  сфери  культури,  до  будь-якого  фрагмента 
реальності  можна  поставити  приставку  медіа.  Усе  вказує  на  невідкладність 
філософського осмислення поняття медіа-простору.  
З врахуванням цього сам медіа-простір може розглядатися сьогодні як 
основна  складова  соціального  простору,  який  визначає  соціокультурну 
детермінованість  простору  освітнього.  Він  відображає  динаміку  розвитку 
масових  комунікацій  у  суспільстві  як  механізму  актуалізації  інформації  за 
допомогою  комунікативних  засобів,  більш  загально  -  як  соціального  процесу 
розподілу  інформації  в  суспільстві.  «Масова  комунікація  -  соціокультурний 
феномен, що полягає у формуванні й підтримці соціальної спільноти шляхом 
ФІЛОСОФІЯ 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
242 
масового  тиражування  й  поширення  соціально  значимої  інформації  й 
установлення  між  «розповсюджувачами»  і  «одержувачами»  цієї  інформації 
зворотного зв’язку, який носить, як правило, відстрочений характер» [1, с. 72]. 
Особливістю  масових  комунікацій  є  процес  поширення  інформації  (знань, 
духовних  цінностей,  моральних  і  правових  норм  і  т.п.)  на  чисельно  великі, 
розосереджені  аудиторії.  Масова  комунікація  є  різновид  спілкування  й  саме 
соціально орієнтований вид спілкування; структура інформації в полі масової 
комунікації  охоплює  спектр  типів  психологічного  впливу  від  освідомлення 
(інформування) і  навчання до переконання й  впливу;  масова  комунікація має 
найширші  семіотичні  можливості  й  забезпечує  опосередкований  характер 
спілкування,  пропонований  сучасною  технікою  передачі  й  отримання 
інформації;  масова  комунікація  забезпечує  органічний  зв’язок  соціальної 
системи. 
Масові  комунікації  охоплює  весь  комплекс  засобів,  наприклад, 
телебачення,  пресу,  радіо,  кіно,  а  також  інші  їхні  форми  -  відеозапис,  DVD, 
фотографію,  афіші,  рекламу  тощо.  У  зв’язку  з  цим  вони  отримали  назву 
«медіа»,  загальноприйнятий  у  західних  країнах  (від  лат.  media  −  засіб).  Саме 
медіа  й  створюють  новий  соціальний  простір  освітньої  діяльності  у  вигляді 
медіа-простору,  що  створює  принципово  нові  її  можливості.  «Інтерактивний 
гіпертекстовий  сектор  медіапростору,  −  вказує  дослідник  А.Калмиков,  −  це 
необмежений  і  поповнюваний  ресурс  найрізноманітнішої  інформації,  яку 
можна розглядати і  як основу  для наповнення освітніх програм, і  як предмет 
навчальних  дослідницьких  робіт.  Крім  того,  Інтернет  є  зовнішньою 
референтною  аудиторією,  якій  можна  доручити  апробацію  виконаних 
навчальних завдань» [2, с. 32]. 
Засобам  масової  комунікації  як  важливому  соціальному  інституту 
присвячені  роботи  філософів  і  соціологів,  засновані  на  модерністських 
концепціях  і  в  цілому  спрямовані  на  аналіз  впливу  цього  інституту  на 
протікання соціальних процесів.  
Глобалізуючий ефект  засобів  масової  комунікації, процес формування 
та розвитку глобального медіа-простору, що включає численні засоби передачі 
інформації,  породила  важливі  соціальні  проблеми,  пов’язані  із  впливом  на 
людство  подібного  феномену.  Цей  аспект  проблеми  досліджували  Д.  Белл, 
М. Маклюен,  П.  Бергер,  Т.  Лукман  та  інші,  а  також  вітчизняні  вчені 
Н. Кирилова, А. Кисельов, І. Мелюхін та інші. Соціальні наслідки збільшення 
обсягів  інформації,  що  загрожують  виникненням  медіа-простору,  який 
спотворює  сприйняття  реальності,  досліджені  у  роботах  Д. Рошкоффа. 
Навпаки,  на  позитивних  аспектах  розвитку  медіа-простору  зосереджує  свою 
увагу М. Кастельс.  
Таким чином, у сучасному світі засоби масової комунікації є активним 
фактором формування соціального простору. Вони служать не тільки засобом 
передачі  інформації, але й  механізмом формування особливої  реальності, яка 
формує  картину  світу  за  межами  чуттєвого  досвіду  індивіда.  Цей  феномен, 
який  виникає  в  результаті  взаємодії  засобів  масової  комунікації  і  аудиторії, 
звичайно і визначають як «медіа-простір». Термін має інтегральну якість, яка 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
243 
полягає в тому, що дозволяє розглянути новий соціальний феномен у контексті 
традиції вивчення соціального простору.  
 
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 
1.
 
Иванова Л.А. Медиаобразование: взгляд в будущее / Л.А. Иванова // 
Научно-педагогический  журнал  Восточной  Сибири  Magister  Dixit.  –  2011.  – 
№2. – С. 69 − 74. 
2.
 
Калмыков  А.А.  Е-learning  как  инструмент  медиаобразования  / 
А.А. Калмыков // Высшее образование в России. − 2009. – №10. – С. 29 − 32.  
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
244 
 
УДК 343.98:159.9 
Ложко Ульяна, Мороз Екатерина 
(Барановичи, Беларусь) 
 
НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ МЕТОДИКИ СОСТАВЛЕНИЯ 
ПСИХОЛОГИЧЕСКОГО ПОРТРЕТА ПРЕСТУПНИКА 
 
Статья  посвящена  вопросам,  связанным  с  проблемными  аспектами 
составления психологического портрета преступника в рамках габитоскопии. 
Ключевые  слова:  психологический  портрет,  преступник,  тактика, 
судебно-психологическая экспертиза, специалисты. 
 
The  article  is  devoted  to  the  questions  connected  with  problem  aspects  of 
drawing up a psychological portrait of the criminal within a gabitoskopiya. 
Key  words:  psychological  portrait,  criminal,  tactics,  judicial  and 
psychological examination, specialists. 
 
Введение. Любая область научного познания базируется на аксиоме о 
необходимости  постоянного  развития,  которая  включает  не  только 
потребность в познании новых истин в результате собственных исследований, 
но  и  в  оптимизации  для  своих  нужд  знаний  смежных  отраслей  наук. 
Естественно,  что  наука  о  расследовании  преступлений  не  является 
исключением. 
К  одному  из  основных  направлений  психологического  обеспечения 
следственной  и  розыскной  практики  относится  разработка  психологического 
портрета  неизвестного  преступника  с  формированием  его  розыскных 
признаков. 
Зарубежные и отечественные специалисты считают, что необходимость 
в  разработке  психологического  портрета  преступника  актуальна  при 
расследовании 
определенной 
категории 
неочевидных 
преступлений, 
характеризующихся  существенным  или  полным  отсутствием  сведений  о 
конкретном виновном лице. 
Основная часть. Построение психологического портрета происходит в 
пять этапов. 
Первый  этап  −  это  сбор  информации.  Сбор  информации  стандартно 
начинается с осмотра места преступления. Особое внимание уделяется мелким 
деталям,  так  как  именно  они  служат  психологическими  маркерами 
преступника.  Причем  очень  важную  роль  имеет  отсутствие,  каких-либо, 
изменений  на  месте  преступления  предыдущими  оперативными  группами. 
Также  собирается  максимальная  информация  и  создается  психологический 
портрет жертвы [5, с. 447]. 
На  втором  этапе  идет  классификация  преступника.  Классификаторов 
существует  несколько,  но  по  каждой  классификации  преступника  относят  к 
ЮРИДИЧНІ НАУКИ 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
245 
четко 
организованной 
группе 
с 
определенными
 
установленными 
характеристиками. 
На  третьем  этапе  уже  составляется  сам  портрет  преступника  по 
имеющимся в распоряжении данным. 
Четвертый  этап  представляет  собой  прогнозирование  возможности 
следующего преступления и формирование плана задержания подозреваемого. 
На  завершающем  этапе  продумывается  тактика  ведения  допроса 
подозреваемого. 
Многие  авторы  считают,  что  методику  построения  психологического 
портрета  на  сегодняшний  день  нельзя  назвать  полноценно  научной, 
построение  психологического  портрета  —  это  скорее  искусство,  чем 
наука [3, с.  83].  При  построении  психологического  портрета  неизвестного 
преступника  важно  оценивать  всю  имеющуюся  информацию  в  ее 
совокупности,  так  как  одни  и  те  же  следы  преступления  могут 
свидетельствовать о различных чертах личности.  
Ни  один  вид  судебной  экспертизы  не  может  претендовать  на 
стопроцентную истинность. Если бы подобная объективность имела бы место, 
не было бы необходимости в судебном заседании, во всяком случае, в той его 
части,  где  подвергается  анализу  факт  события.  Уязвимым  для  критики 
является  положение  о  том,  что  судебно-психологическая  экспертиза  по 
установлению психологического портрета неизвестного преступника способна 
дать только общеродовой вывод о личности преступника [1, с. 132]. 
Наиболее  серьезное  возражение  против  признания  заключения  о 
построении  психологического  портрета  неизвестного  преступника  будет 
сводиться  к  следующему  −  методику  построения  психологического  портрета 
на сегодняшний день нельзя признать полноценной научной методикой, ввиду 
отсутствия 
в 
ней 
систематики. 
Действительно, 
наиболее 
общие 
характеристики  лица,  совершившего  преступление,  устанавливаются  исходя 
из  имеющихся  научно-обоснованных  статистических  закономерностей, 
однако,  последующая  детализация  психологического  портрета  преступника  в 
основном  ориентируется  на  опыт,  знания  и  здравый  смысл  лица, 
составляющего психологический портрет [4, с. 360]. 
Психологический  портрет  может  разработать  не  каждый  психолог,  а 
лишь  тот,  который  прошел  специальную  подготовку,  имеет  хороший 
теоретический и практический уровень [2, с. 125]. В юридической литературе 
бытует  мнение  о  том,  что  специальные  знания  эксперта-психолога  должны 
быть  профессиональными  психологическими  и  не  пересекаться  с 
юридическими.  Однако  практика  составления  психологического  портрета 
показывает,  что  профессиональные  психологи  и  психиатры  при  описании 
неизвестного  преступника  излишне  академичны;  составленный  ими 
психологический  портрет  носит  диагностический  характер,  а  не  характер 
определенного  «руководства  к  действию»  для  следователя.  Представляется, 
что  специалист  в  области  составления  психологического  портрета  должен 
обладать  базовым  юридическим  образованием,  а  так  же  специальными 
познаниями в криминалистике и криминальной психологии. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
246 
Заключение.  Полагаем,  что  в  целях  эффективного  расследования 
уголовных  дел  необходимо  поставить  вопрос  о  создании  в  Беларуси 
Специального  Отдела  или  Рабочей  Группы  специалистов,  занимающихся 
исключительно  составлением  психологических  портретов  неизвестных 
преступников. В этот отдел должны входить юристы, психологи и психиатры. 
Примерная  численность  группы  составляет  6  −  7.  Члены  указанной  группы 
должны  обладать  базовым  юридическим  образованием,  а  так  же 
специальными  познаниями  в  криминалистике  и  криминальной  психологии,  а 
так  же  достаточным  опытом,  и  чтобы  результаты  их  работы  пользовались 
доверием. 
 
СПИСОК ИСТОЧНИКОВ И ЛИТЕРАТУРЫ 
1.
 
Белкин  Р.С.  Криминалистика:  проблемы  сегодняшнего  дня,  − 
злободневные  вопросы российской криминалистики /  Р.С. Белкин.  − Москва: 
Норма. 2001. − 237 с. 
2.
 
Булгаков 
В.Г. 
Криминалистическая 
фотография: 
основы 
криминалистической  фотографии.  Фотографирование  на  месте  происшествия 
и при производстве других следственных действий. В 2-х частях: Курс лекций. 
Ч.1. / В.Г. Булгаков. − Волгоград: ВА МВД России, 2004. − 208 с. 
3.
 
Зинин  А.М.  Габитоскопия  и  портретная  экспертиза:  курс  лекций  / 
А.М. Зинин. − Москва: Изд-во Моск. ун-та МВД России, 2002 − 157 с. 
4.
 
Колдин  В.Я  Судебная  идентификация.  Учебное  пособие  / 
В.Я. Колдин под научн. ред.: Крылова В.В. − Москва: Лекс Эст, 2003. − 528 с. 
5.
 
Крылов  И.Ф.  В  мире  криминалистики.  −  2-е  науч.  изд.,  перераб.  и 
доп. / И.Ф. Крылов. − Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1989. − 754 с. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
247 
 
УДК 94:620.92(477) 
Гайдаєнко Ігор 
(Переяслав-Хмельницький, Україна) 
 
ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ОСВОЄННЯ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНОГО 
ПОТЕНЦІАЛУ УКРАЇНИ 
 
Стаття  присвячена  питанню  початкового  етапу  освоєння 
гідроенергетичних  ресурсів  в  Україні.  Висвітлює  тогочасний  стан  речей  в 
галузі  та  проблеми,  які  були  характерні  для  даного  етапу.  Перші  проведені 
дослідження  у  галузі  гідрології  та  метеорології,  плани  по  освоєнню  рік  та 
використанню  їх  у  господарстві,  усе  це  дозволило  закласти  фундамент  для 
подальшого  розвитку  галузі.  Отриманий  емпіричний  досвід  використання 
перших  гідроагрегатів  та  вузлів,  дозволив  в  майбутньому  сформувати 
потужну  школу  вітчизняної  гідроенергетики,  яка  стала  однією  з 
найуспішніших у світі і змогла реалізувати надзвичайно масштабні проекти. 
Ключові слова: історія науки і техніки, гідроенергетика, гідроресурси. 
 
This article shows the first stage of the development of the hydropower as the 
energy sector in Ukraine. The first researches in the hydropower energy branch are 
described  in  this  article.  Great  empiric  experience,  wich  was  taken  from  the  first 
industrial  implementation of  the hydropower  objects  become a durable base of  the 
future scientific work in the field of the hydropower energy. 
Keywords:  history  of  science  and  technology,  hydropower  energy, 
hydroresourses. 
 
Водні  ресурси завжди були фактором, що визначав розвиток  людства. 
Процес  використання  води  як  ресурсу  (екологічного,  економічного, 
промислового) сягає корінням більше ніж на три тисячі років, протягом якого 
вдосконалювалися  методи  використання  водних  ресурсів  –  від  найпростіших 
водяних коліс, що використовувались у стародавньому світі для подання води 
для  зрошення,  водопостачання,  водяних  млинів  і  водяних  двигунів,  що 
забезпечували в епоху промислової революції зростаючі потреби в механічній 
енергії  на  заводах  і  рудниках,  до  складних  систем  –  гідроагрегатів  сучасних 
ГЕС  (гідроелектростанціях).  Швидкий  розвиток  і  успіхи  електроенергетики 
наприкінці ХІХ ст. стали основою для принципово нового етапу використання 
гідроенергетичних  ресурсів  шляхом  перетворення  енергії  води  в 
електроенергію на ГЕС. 
Розглянемо  період  кінця    ХІХ  ст.  –  час  створення  ефективних 
гідравлічні  турбін,  електрогенераторів  змінного  струму,  здійснення 
передавання  електроенергії  на  значні  відстані.  Цей  час  можна  вважати 
початком  освоєння  гідроенергетичних  ресурсів  і  переходу  від  аматорського 
використання  до  промислового  освоєння  гідроресурсів.  Великий  вклад  у 

жүктеу/скачать 2,74 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: