Державний вищий навчальний заклад

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
161 
Г.И. Погадаев. − М.: Физкультура и спорт, 2000. − 496 с. 
8.
 
Полатайко  Ю.О.  Фізичне  виховання  школярів  у  спеціальних 
медичних групах / Ю.О. Полатайко. – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – 161 с.  
9.
 
Реабилитация  при  заболеваниях  сердечно-сосудистой  системы  /  под 
ред. И.Н. Макаровой. − М.: ГЭОТАР-Медиа, 2010. – 304 с. 
10.
 
Круцевич  Т.Ю.  Теорія  і  методика  фізичного  виховання:  підручник 
для студ. ВНЗ / Т.Ю. Круцевич. − К.: Олімп. література, 2012. – Т. 2. Методика 
фізичного виховання різних груп населення. − 368 с. 
11.
 
Язловецький  В.С.  Фізичне  виховання  учнів  з  відхиленнями  в  стані 
здоров'я:  навч.  посіб.  /  В.С.  Язловецький.  −  Кіровоград:  РВВ  КДПУ 
ім. В. Винни-ченка, 2004. – 352 с. 
 
 
УДК 616.7:796:376.24 
Христова Тетяна, Сейтумєров Іскендер 
(Мелітополь, Україна) 
 
ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНАЖЕРІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ 
РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ОПОРНО-РУХОВОГО 
АПАРАТУ 
 
Показано,  що  заняття  фізичною  культурою  за  індивідуальною 
програмою  фізичної  реабілітації  (з  використанням  тренажерів)  позитивно 
впливають  на  розвиток  рухових  і  функціональних  можливостей  пацієнтів  з 
порушеннями  функцій  опорно-рухового  апарату.  В  експерименті  приймало 
участь 21 клієнт у віці 4 

 6 років з руховими розладами (Центр реабілітації 
змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів Мелітопольської міської ради 
Запорізької  області).  Доведено,  що  застосування  індивідуальних  комплексних 
програм  фізичної  реабілітації  збільшило  рухову  активність,  сприяло 
гармонізації показників фізичного розвитку.  
Ключові  слова:  тренажери,  індивідуальна  програма  фізичної 
реабілітації, порушення опорно-рухового апарату, діти-інваліди. 
 
The  article  shows  that  physical  exercises,  worked  out  according  to 
individual  program of  physical  rehabilitation  (with  using  of  simulators)  and based 
on  the  child’s  functionality  and  individual  characteristics,  affect  positively  on  the 
development  of  motor  and  functional  capacity  of  patients  who  have  disorders  of 
their  musculoskeletal  system.  The  experiment  involved  21  patients  with  motor 
disorders  whose  age  was  4 

  6  years  (Rehabilitation  Center  of  mixed  type  for 
disabled and handicapped children of Melitopol Municipal Council in Zaporizhzhya 
region).  It  has  been  proved  that  the  use  of  the  individual  complex  program  of 
physical  rehabilitation  has  increased  the  patients’  motor  activity,  it  has  also 
contributed to the harmonization of physical development.  
Key  words:  simulators,  individual  program  of  physical  rehabilitation, 
disorders of the musculoskeletal system, disabled children. 
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
162 
Діти  з  вродженими  або  придбаними  в  перші  дні  й  місяці  життя 
формами  порушень  опорно-рухового  апарату  (ПОРА) 

  одна  із  самих 
серйозних проблем сучасного суспільства, і не тільки в Україні, але й в усьому 
світі.  Кількість  таких  дітей  щорічно  збільшується  в  силу  погіршення 
екологічних і соціально-економічних умов [1, 7]. 
Порушення  опорно-рухового  апарату  здебільшого  проявляються  в 
зниженні  працездатності  верхніх  кінцівок,  опорної  функції  нижніх  кінцівок, 
обмеженні  статокінетичних  можливостей  хребта,  що  різко  обмежує  побутові 
можливості хворого та утрудняє його соціальну адаптацію [2, 9]. 
Разом з тим вчені вважають, що крім анатомічних порушень, причиною 
виникнення й, що особливо важливо, збільшення порушення опорно-рухового 
апарату  є  тривала  акінезія,  пов'язана  з  іммобілізацією  кінцівок,  постільним 
режимом  і  викликані  вторинні  зміни  в  тканинах  [4,  6].  Особливе  місце  у 
формуванні  вторинних  негативних  змін  в  опорно-руховому  апарату  (ОРА) 
займає  відсутність здатності підтримувати  вертикальну позу  в дітей з ПОРА, 
що  на  думку  ряду  авторів  лімітує  формування  природних  статокінетичних 
рефлексів і розвиток рухів дитини на самих ранніх стадіях розвитку [5, 10]. 
Сучасні  методи  рухової  реабілітації  різноманітні,  однак  жоден  з 
існуючих  методів  не  ґрунтується  на  використанні  вертикального  положення 
тіла  дитини  як  базової  позиції  з  регуляцією  навантаження  на  ОРА  для 
виконання  наступних  реабілітаційних  вправ  і  рухів,  що  безумовно  утрудняє 
процес реабілітації та значно знижує його ефективність [3, 8]. 
Об’єкт  дослідження 

  зміст  і  спрямованість  процесу  рухової 
реабілітації дітей з порушенням опорно-рухового апарату. 
Предмет  дослідження 

  методика  активної  реабілітації  дітей  з 
порушеннями  ОРА,  заснована  на  застосуванні  тренажерного  обладнання,  що 
забезпечує  формування  й  розвиток  основних  рухових  навичок  у 
вертикальному положенні тіла дитини з оптимальним розвантаженням опорно-
рухового апарату. 
Мета дослідження 

 підвищення ефективності відновлення й розвитку 
рухових  навичок  у  дітей  з  порушенням  ОРА  різного  ступеня  важкості  за 
допомогою  оригінальної  комплексної  методики,  заснованої  на  застосуванні 
тренажерних  обладнань,  що  забезпечують  вертикальну  реабілітацію  з 
оптимальним розвантаженням опорно-рухового апарату. 
Методи  дослідження:  аналіз  та  узагальнення  наукової  та  методичної 
літератури  з  теми;  методи  функціональної  діагностики  (тести  визначення 
показників  ОРА:  візуально-аналогова  шкала  болю,  функціональні  категорії 
ходьби,  стійкість  вертикального  положення  тіла);  педагогічний  експеримент, 
методи математичної статистики. 
У дослідженнях брала участь 21 дитина, різної статті (10 хлопчиків і 11 
дівчаток),  від  4  до  6  років  з  порушеннями  опорно-рухового  апарату, 
викликаними  спастичною  диплегією  (10  дітей),  органічними  порушеннями 
кори  головного  мозку  (4  дитини),  гіперкінезом  (2  дитини),  геміпарезом  (3 
дитини),  атонічною  астатичною  формою  ДЦП  (2  дитини).  Дослідження 
проводилися на базі Центру реабілітації змішаного типу для інвалідів та дітей-
інвалідів Мелітопольської міської ради Запорізької області. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
163 
Діти  з  ПОРА,  що  приймали  участь  у  дослідженні,  за  допомогою 
стандартних  критеріїв оцінки  були розділені на 3 групи,  що відрізняються за 
вихідним рівнем рухових можливостей, але близькі за чисельністю та віком: І 
група 

  вміють  робити  локомоторні  дії,  ІІ  група 

  вміють  приймати  й 
утримувати  пози;  ІІІ  група  (далі 

  гр.) 

  не  вміють  приймати  й  утримувати 
пози.  
Використання  запропонованої  методики  комплексного  впливу 
фізичних  вправ  і  дотримання  принципу  тривалого  та  безперервного  впливу 
протягом  усього  періоду  реабілітації  показало,  що  у  всіх  дітей-інвалідів 
вдалося  досягти  практичного  розв’язання  основних  завдань  фізичної 
реабілітації,  котрі  полягали  у  відновленні  складних  рухових  актів  у  руках  і 
можливості самостійного пересування з використанням «Тренажера Гроса». 
Первинне  морфологічне  обстеження  (Таблиця  1)  показало,  що  не 
дивлячись  на  однакову  вікову  характеристику  всіх  трьох  груп,  довжина  тіла 
має тенденцію до зниження від I до III гр., однак відмінності за довжиною тіла 
між I і ІІ гр. недостовірні, а між I і ІІІ, II і ІІІ 

 достовірні. При цьому діти I гр. 
за довжиною тіла відповідають віковим нормам, а діти ІІІ гр. 

 нижче норми.  
Таблиця 1. Морфологічні та рухові показники в дітей з ПОРА до реабілітації 
№  Показники 
Параметри Х
 
± σ 
t-критерій Стьюдента 
 
 
 
I група 
І група 
ІІІ група  І-ІІ 
І-ІІІ 
ІІ-ІІІ 
1.  Довжина тіла, см 
108,5±7,6  105,9±7,8  95,3±8,6  0,88 
2,90* 
2,30* 
2.  Маса тіла, кг 
19,1±4,4 
18,0±5,6  13,8±5,3  0,40 
1,93 
1,38 
3.  М'язова маса, % 
43,2±1,6 
39,2±3,3  35,4±2,7  2,91* 
6,22* 
2,21* 
4.  Жирова маса, % 
15,0 ±5,4  14,7±7,3  14,5±7,3  0,08 
0,15 
0,04 
5. 
Кистьова 
динамометрія, кг 
5,6±3,5 
1,3±1,3 
0 
3,05* 
4,24* 
2,65* 
6.  Вис, с 
17,6±16,7  1,8±1,3 
0 
2,50* 
2,79* 
3,67* 
7. 
Стрибки 
на 
2-х 
ногах, кіл-ть разів 
7,1±5,0 
2,0±1,7 
1,0 ±0,4  2,56* 
3,22* 
1,52 
8. 
Стрибки  на  1  нозі, 
кіл-ть разів 
6,0±3,5 
2,7±1,3 
0 
2,34* 
4,50* 
5,50* 
9. 
Присідання,  кіл-ть 
разів 
6,0±2,5 
2,6±1,2 
0 
3,10* 
6,36* 
5,50* 
10. 
Степ-тест, 
кіл-ть 
кроків 
14,0±3,5 
3,0±3,4 
0 
2,39* 
10,6* 
2,34* 
11. 
Тест  на  гребному 
тренажері, 
кіл-ть 
гребків 
24,0±11,7  6,9±2,4 
0 
3,79* 
5,44* 
7,62* 
12. 
Ходьба, 
кіл-ть 
кроків 
29,0±6,1 
3,6±1,3 
0 
10,8* 
12,6* 
7,37* 
Примітка. * р 

 95%. 
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
164 
Маса  тіла  не  має  достовірних  відмінностей  між  групами,  відповідає 
довжині тіла, але  має тенденцію до високих значень в I і  II гр. і  низьких 

  у 
ІІІ гр. М’язова маса вірогідно зменшується від I до ІІІ гр.: в I гр. цей показник 
відповідає  віковим  нормам,  в  ІІ  гр. 

  оцінюється  «нижче  середнього»,  в  ІІІ 
гр. 

 «низька». Жирова маса практично однакова у всіх групах. 
Показники  рухових  можливостей  мають  максимальні  величини  в 
I групі, вірогідно знижуються у ІІ гр. в 2 

 10 разів, доходять до 0 у дітей ІІІ гр. 
(відмінності  достовірні  за  всіма  показниками).  Найбільші  відмінності 
відзначаються за показниками вису та ходьби. Так, показники вису в 10 разів, 
а  ходьби 

  в  8  разів  вище  в  I  гр.  у  порівнянні  з  ІІ.  Діти  ІІІ  гр.  до  початку 
реабілітаційних занять могли зробити тільки 1 стрибок на 2-х ногах, не змогли 
виконати жодного тестової вправи. 
Таким  чином,  до  початку  занять  на  «тренажері  Гроса»  I  гр.  дітей 
відрізнялася  нормальним  для  свого  віку  фізичним  розвитком  і  найвищими 
руховими  можливостями;  ІІІ  гр.  –  низьким  фізичним  розвитком  і  дуже 
низькими  руховими  можливостями;  II  гр.  займала  проміжне  положення  за 
рівнем фізичного розвитку та руховим можливостями. 
Повторні  тестування  дітей,  які  займалися  за  запропонованою 
реабілітаційною програмою з використанням тренажерів показали (Таблиця 2): 
довжина  тіла  зберегла  тенденцію  до  зменшення  від  I  до  ІІІ  гр.,  однак 
відмінності були незначні та недостовірні; при цьому довжина тіла в I і ІІ гр. 
відповідала  стандартам,  а  в  ІІІ  гр. 

  нижче  стандартів;  маса  тіла  змінилася 
аналогічно  попередньому  показнику,  підсилилася  тенденція  до  достовірних 
відмінностей  між  I  і  ІІІ  гр.;  м’язова  маса  була  максимальною  в  ІІ  гр.,  не 
відрізнялася вірогідно від її величин в I гр., а значення м'язової маси в ІІІ гр. 
були  вірогідно  та  значно  нижче,  ніж  у  ІІ  і  I  гр.;  жирова  маса  не  відрізнялася 
вірогідно між групами, але можна відзначити її мінімальне значення в ІІ гр. та 
максимальне в I гр. 
Рухові показники мали максимальне значення в I групі, а мінімальне 

 
в ІІІ гр. (Таблиця 2), однак: відмінності між I і ІІ гр. зменшалися з 4 

 10 разів 
до 2 

 4 (зокрема, показник вису при повторному тестуванні  в I гр. був вище 
тільки в 4 рази), не змінилися співвідношення у відмінностях між групами за 
кистьовою  динамометрією  та  показникам  тестування  на  гребному  ергометрі; 
відмінності  між  I  і  ІІ  гр.  в  показниках  стрибків  на  1  нозі  та  присідання  при 
повторному  тестуванні  виявилися  недостовірними;  у  ІІІ  гр.  при  розширився 
спектр  рухових  можливостей  (до  стрибків  на  2-х  ногах  додалися  ходьба, 
присідання та стрибки на 1-ій нозі). 
 
 
 
 
 
 
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
165 
Таблиця 2. Морфологічні та рухові показники в дітей з ПОРА після 
реабілітації 
№  Показники 
Параметри Х
 
± σ 
t-критерій Стьюдента 
 
 
 
I група 
ІІ група 
ІІІ група  І-ІІ 
І-ІІІ 
ІІ-ІІІ 
2 
Довжина тіла, см  114,1±7,3 
112,5±7, 6  100,7±7,9  0,40 
0,82 
0,43 
3 
Маса тіла, кг 
21,5±3,5 
19,1±4,8 
14,9±4,2  1,06 
3,14 * 
1,75 
4 
М'язова маса, %  43,2±1,1 
44,7±3,5 
35,4±2,1  1,07 
8,76 * 
6,20 * 
5 
Жирова маса, %  15,2±3,8 
13,6±5,1 
14,6±6,7  0,70 
0,20 
0,32 
6 
Кистьова 
динамометрія, кг 
7,2 ±3,7 
1,8 ±1,2 
0 
3,68* 
5,16* 
3,98 * 
7 
Вис, с 
25,9±23,2 
6,2 ±4,1 
0 
2,21* 
2,96* 
4,01 * 
8 
Стрибки  на  2 
ногах, 
кіл-ть 
разів 
10,0 ±4,2 
5,5 ±2,0 
1,8 ±0,7 
2,56* 
5,10* 
5,12* 
9 
Стрибки  на  1 
нозі, кіл-ть разів 
7,8 ±5,0 
3,8 ±1,7 
0,2±0,1 
2,01 
4,03* 
4,02* 
10 
Присідання,  кіл-
ть разів 
8,0 ±2,5 
6,1 ±1,7 
2,0±0,8 
1,67 
6,05* 
6,08* 
11 
Степ-тест,  кіл-ть 
кроків 
18,6 ±5,3 
5,3 +2,7 
0 
3,11* 
9,30* 
5,20* 
12 
Тест 
на 
гребному 
тренажері,  кіл-ть 
гребків 
27,0 ±11,0  7,2 ±4,5 
0 
4,41* 
6,50* 
4,24* 
13 
Ходьба, 
кіл-ть 
кроків 
35,4 ±6,7 
13,8±3,1 
9,6±3,8 
7,75* 
8,88* 
2,27* 
Примітка. * р 

 95%. 
 
У  такий  спосіб  через  рік  після  занять  із  використанням  «Тренажера 
Гроса»  та  інших  тренажерних  пристроїв,  відмінності  між  дітьми  в  групах  з 
різним  ступенем  ураження  опорно-рухової  системи  зменшилися;  вирівнявся 
фізичний розвиток, відбулися значні зміни в співвідношенні між групами і за 
спектром і виразністю проявів рухових можливостей. 
Отже,  на  основі  проведеного  дослідження  можна  зробити  такі 
висновки: 

 
Аналіз  науково-методичної  літератури  показав,  що  кількість  дітей  з 
ПОРА  внаслідок  ДЦП  постійно  зростає,  тому  необхідно  на  заняттях  ЛФК 
використовувати різні тренажерні пристрої в реабілітації таких пацієнтів. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
166 

 
На підставі стандартного попереднього тестування були виділено три 
групи  дітей  з  порушеннями  опорно-рухового  апарату,  що  відрізнялися  за 
рівнем  рухових  можливостей:  I  гр.  складалася  з  дітей,  що  вміють  робити 
локомоторні  дії  з  наявністю  вертикальної  опори  та  здатністю  ходити;  ІІ  гр. 
включала  дітей,  що  вміють  приймати  та  утримувати  пози  з  наявністю 
можливості  сидіти,  але  не  вміють  ходити;  III  гр. 

  діти,  що  не  вміють 
приймати та утримувати пози, сидіти та ходити не маючи вертикальної опори. 

 
Показано, що використання «тренажера Гроса» у процесі реабілітації 
призводить  до  диференційованих  змін  у  рівні  рухових  можливостей  дітей  з 
руховими  порушеннями:  максимальні  позитивні  зрушення  в  рухових 
можливостях досягаються в дітей ІІ групи, середній приріст розвитку рухових 
якостей становить 91,7%; середньо-виражений ефект у формуванні та розвитку 
рухових  можливостей  відзначається  в  дітей  I  гр.,  середній  приріст  розвитку 
рухових  якостей  становить  30,8%;  мінімальний  приріст  в  показників  рівня 
розвитку  рухових  можливостей  спостерігаються  в  дітей  з  мінімальним 
розвитком рухової сфери (ІІІ група). 

 
Показано, що діти, нездатні приймати та утримувати пози (ІІІ група), 
при  використанні  «тренажера  Гроса»  в  процесі  реабілітаційних  занять 
приймають принципову можливість робити спрямовані рухові акти. 

 
Комплексна реабілітаційна програма для покращення навичок у дітей 
з  обмеженими  руховими  здібностями  із  застосуванням  «тренажера  Гроса» 
може бути використана в центрах реабілітації, спеціалізованих санаторіях. 
 
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 
1.
 
Бадалян  Л.О.  Детские  церебральные  параличи  /  Л.О.  Бадалян, 
Л.Т. Журба. – К.: Здоровье, 2008. – 328 с. 
2.
 
Бортфельд  С.А.  Лечебная  физкультура  и  массаж  при  детском 
церебральном  параличе  /  С.А.  Бортфельд,  Е.И.  Рогачева.  –  Санкт-Петербург: 
Медицина, 2006. – 162 с. 
3.
 
Диль В. Активно-пассивная Motomed-терапия в реабилитации детей с 
церебральным  параличом  /  В.  Диль  //  Международный  неврологический 
журнал. – 2011. – №3 (41). – С. 109 

 114. 
4.
 
Заикина  Г.Т.  Обзор  методов  физической  реабилитации  детей  с 
церебральным  параличом  /  Г.Т.  Заикина  //  Педагогико-психологические  и 
медико-биологические  проблемы  физической  культуры  и  спорта.  –  2006.  – 
Т. 1, №1. – С. 156 

 162. 
5.
 
Семенова  К.А.  Клиника  и  реабилитационная  терапия  детских 
церебральных параличей /  К.А. Семенова, Е.М. Мастюкова,  М.Я. Смуглин.  – 
М.: Эксмо, 2012. – 328 с. 
6.
 
Середа  Л.  Порушення  функцій  опорно-рухового  апарату  в  дітей 
дошкільного  віку  як  сучасна  проблема  /  Любов  Середа,  Юрій  Лянной  // 
Фізичне  виховання,  спорт  і  культура  здоров’я  у  сучасному  суспільстві:  зб. 
наук. праць. – 2013. 

 №1 (21). – С. 306 

 310.  
7.
 
Слабкий  Г.О.  Деякі  питання  реабілітації  дітей  з  церебральними 
паралічами  (аналітичний  огляд)  /  Г.О.  Слабкий,  О.В.  Шевчук  //  Вісник 

жүктеу/скачать 2,6 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: