Державний вищий навчальний заклад



Pdf көрінісі
бет3/35
Дата03.03.2017
өлшемі2,66 Mb.
#7320
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
18 
соціальна 
та 
комунікаційна 
інфраструктури, 
традиції 
ведення 
сільськогосподарського  виробництва,  рівень  підприємницької  активності 
сільського населення тощо. 
Пустомитівський  район  –  найбільший  адміністративний  район 
приміської  зони  м.  Львова.  Крім  того,  район  характеризується  добрим 
транспортним сполученням із обласним центром, що забезпечує фермерським 
господарствам місцевості переваги порівняно з іншими.  
Приміську  зону,  як  і  будь-яке  інше  територіальне  утворення,  можна 
розглядати у двох аспектах: географічному та економічному. В географічному 
розумінні  приміська  зона  –  це  особливий  ареал,  територія  зі  сукупністю 
відповідних умов, об’єктів та суб’єктів проживання і діяльності, розташованих 
навколо  міського  або  промислового  центру.  В  економічному  розумінні  –  це 
певний  економічний  мікрорайон,  де  сформувалися  певна  виробнича 
інфраструктура, типи й форми господарювання та система взаємовідносин між 
ними. 
Отже,  можна  узагальнити,  що  географічні  параметри  та  економічну 
систему 
приміської 
зони 
формує 
попит 
на 
малотранспортабельну 
сільськогосподарську  продукцію,  яка  споживається  у  свіжому  вигляді. 
Причому  цей  попит  досить  концентрований,  особливо  порівняно  з  іншими 
територіями.  Саме  потреби  міського  населення  визначальні  під  час 
формування  виробничої  структури  та  програми  діяльності  фермерських 
господарств цього регіону. 
Пустомитівський  район  визначальний  у  розвитку  фермерства  як 
приміської зони, так і Львівської області загалом. На тлі незначного зниження 
частки  кількості  господарств  у  районі  зосереджено  п’яту  частину  від  усіх 
фермерських  господарств  приміської  зони  та  десяту  частину  господарств 
Львівщини.  
Гостра  конкурентна  боротьба,  складні  умови  самовідтворення 
змушують  фермера  постійно  вживати  заходів,  спрямованих  на  створення 
ефективно  діючого,  конкурентоспроможного  підприємства.  При  цьому  треба 
враховувати,  що  необхідний  час  для  орієнтації  господарства  на  певні  галузі, 
освоєння  сівозмін, формування  стада  тварин,  багаторічних  насаджень.  Усе  це 
впливає на особливості ведення рослинництва, зокрема формування структури 
посівних  площ,  яка  досить  істотно  відрізняється  від  аналогічної  в 
сільськогосподарських товариствах та приватних господарствах.  
У  фермерських  господарствах  Пустомитівського  району  зосереджено 
чверть  обласних  площ  під  овочами  та  картоплею.  Натомість  незначною  в 
межах області є частка посівних площ під зерновими – лише 5,2%.  
Дати  реальну  оцінку  ефективності  фермерських  господарств  без 
зіставлення  результатів  діяльності  (валової  й  товарної  продукції)  і  затрат, 
здійснених  для  їх  одержання,  тим  більше  ефективності  ведення  окремих 
галузей  чи  виробництва  конкретних  видів  продукції,  надто  складно  через 
відсутність  статистичної  звітності  про  витрати,  здійснені  господарством  для 
безпосереднього  ведення  виробництва,  та  її  недостовірності  щодо  одержаних 
доходів.  Певна  реструктуризація  статистичної  звітності  дає  змогу  оцінити 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
19 
чистий  дохід  фермерських  господарств  від  реалізації  продукції  сільського 
господарства (див. Таблиця 1).  
Відповідно  до  даних  таблиці,  очевидно,  що  найефективнішими 
районами  за  результатами  діяльності  фермерських  господарств  у  приміській 
зоні  та  в  області  загалом  є:  Жидачівський  (79464,3  тис.  грн)  –  займає  15,7% 
в області,  Жовківський  (69160,8  тис. грн)  –  13,6%,  та  Пустомитівський 
(46659,6)  –  9,2%.  Крім  того,  дохід  від  реалізації  сільськогосподарської 
продукції  фермерських  господарств  Пустомитівського  району  становить 
десяту  частину  в  загальній  сумі  доходу  фермерських  господарств  Львівської 
області.  
Таблиця 1Результати діяльності фермерських господарств приміської зони м. 
Львова від виробництва сільськогосподарської продукції у 2014 році* 
Чистий дохід (виручка) від реалізації, тис. грн 
у т. ч. продукція 
Район 
продукція 
сільського 
господарства 
рослинництва 
тваринництва 
Частка 
району в 
області, 

Буський 
22794,5 
20791,8 
2002,7 
4,5 
Городоцький 
2628,8 
1792,1 
836,7 
0,5 
Жидачівський 
79464,3 
21834,1 
57630,2 
15,7 
Жовківський 
69160,8 
17254,7 
51906,1 
13,6 
Золочівський 
25413,3 
25264,1 
149,3 
5,0 
Кам’янка-Бузький 
18861,8 
17164,2 
1697,5 
3,7 
Миколаївський 
36816,5 
4366,3 
32450,2 
7,3 
Перемишлянський 
28065,1 
8684,7 
19380,4 
5,5 
Пустомитівський 
46659,6 
16770,5 
29889,1 
9,2 
Яворівський 
14229,4 
6049,9 
8179,5 
2,8 
Всього у приміській 
зоні 
344094,1 
139972,4 
204121,7 
Х 
Всього в області 
506687,3 
253832,4 
252851,3 
Х 
Частка приміської 
зони, % 
67,9 
55,1 
80,7 
Х 
Частка доходу 
фермерських 
господарств 
Пустомитівського 
району у приміській 
зоні, % 
13,6 
12,0 
14,6 
Х 
Частка доходу 
фермерських 
господарств 
Пустомитівського 
району у Львівській 
області, % 
9,2 
6,6 
11,8 
Х 
*Розраховано за даними [4]. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
20 
Отже,  подальше  утвердження  фермерства  як  укладу  може  бути 
забезпечено  лише  на  основі  побудови  стратегії  його  подальшого  розвитку  з 
урахуванням  сучасного  його  стану,  різноманітності  типів  фермерських 
утворень  та  в  контексті  подальшого  розвитку  сільського  господарства. 
Основою побудови стратегії є: поточний стан розвитку господарств, наявність 
у  них  відповідних  засобів  і  компетенції;  можливості  розширення  ресурсного 
потенціалу за рахунок пошуку відповідних ресурсів; оточення функціонування 
господарств, передусім такі його елементи як очікування суспільства, ситуація 
на  ринках  збуту,  конкуренція,  економічна  політика  (інфляція,  податкова  і 
митна політики), політична й соціальна ситуація тощо. 
Державна  політика  щодо  фермерства  повинна  передбачати  створення 
однакових і стабільних умов для заняття підприємницькою діяльністю на селі. 
Державна підтримка розвитку фермерства має бути адресною і скерованою на 
вирішення конкретних стратегічних цілей.  
Основними  стратегіями  диверсифікації  фермерських  господарств  є: 
інвестиційна,  відходу  від  сільського  господарства;  підтримувальна  та 
виживання.  Основними  найреальнішими  напрямами  диверсифікації  треба 
визнати  заняття  агротуризмом,  перехід  на  виробництво  екологічно  чистої 
продукції та розширення торговельної діяльності. 
 
CПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 
1. 
Липчук  В.В.  Стан,  проблеми  та  шляхи  покращення  технічної 
забезпеченості  фермерських  господарств:  монографія  /  В.В.  Липчук, 
О.С. Прокопишин, Л.Б. Гнатишин. – Львів: Сполом, 2012. – 224 с. 
2. 
Липчук  В.В.  Фермерські  господарства:  стан,  проблеми  та  стратегії 
розвитку:  монографія  /  В.В.  Липчук,  Л.Б.  Гнатишин,  О.М.  Кордоба.  –  Львів: 
Магнолія-2006, 2010. – 236 с. 
3. 
Обушенков Н.Г. Опыт создания интегрированных систем фермерской 
отчётности  в  США  и  странах  Западной  Европы  /  Н.Г.  Обушенков. –  М.: 
ВНИИТЭИагропром, 1997. – 56 с. 
4. 
Фермерські  господарства  Львівщини:  статистичний  збірник  за  2014 
рік. – Львів: ГУСуЛО, 2015. – 114 с.  
 
 
УДК 338.262 
Максимчук Леся 
(Київ, Україна) 
 
СУЧАСНІ ЗАГРОЗИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРОПРОМИСЛОВИХ 
ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ 
 
У  статті  розглянуто  еволюцію  загроз  економічної  безпеки,  досліджено 
трансформацію  наукових  поглядів  на  поняття  «ризик»,  «небезпека»,  «загроза», 
визначено та прокласифіковано фактори, які чинять деструктивний (загрозливий) 
вплив на діяльність суб’єктів агропромислового комплексу України.  

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
21 
Ключові  слова:  безпека,  ризик,  небезпека,  загроза,  продовольча 
безпека, економічна безпека підприємства, агропромисловий комплекс України 
 
Іn  the  article  the  evolution  of  threats  of  economic  security  is  considered, 
investigational  transformation  of  scientific  looks  to  the  concept  «risk»,  «danger», 
«threat»,  determined  and  classified  factors  which  have  a  destructive  (threatening) 
influence on activity of subjects of agroindustrial complex of Ukraine.  
Key  words:  safety,  risk,  danger,  threat,  food  safety,  economic  security  of 
enterprise, agroindustrial complex of Ukraine 
 
Агропромисловий  косплекс  (АПК)  України  має  особливу  місію  – 
забезпечити продовольчу безпеку держави, вивести Україну в число найбільш 
розвинених  в  аграрному  відношенні  країн  світу  та  створити  економічну  базу 
для  підвищення  добробуту  сільських  жителів  та  розвитку  сільських 
територій [2]. Однак, незважаючи на проголошену надважливу місію, Україна 
належить  до  країн  із  найнижчим  рівнем  підтримки  відтворення  у 
агропромисловому  секторі.  Незважаючи  на  наявний  ресурсний  потенціал 
агропродовольчого  комплексу,  в  основі  якого  високопродуктивні  земельні 
ресурси  та  сприятлві  агрокліматичні  умови,  відбуваються  численні  руйнівні 
процеси,  які  загрожують  продовольчій  безпеці  держави.  Все  це  актуалізує 
визначення  сучасних  загроз  економічної  безпеки  підприємств,  які  є 
домінантними саме для АПК України. 
Для того, щоб Україна потрапила у топ найбільш розвинутих  у аграрному 
відношені  країн  світу,  необхідно  здійснити  масштабну  комплексну  модернізацію 
агропродовольчого  комплексу,  спрямовану  в  першу  чергу  на  забезпечення  його 
конкурентоспроможності. 
На 
шляху 
реформування 
вітчизняного 
агропродовольчого  комплексу,  перетворення  його  на  високоефективний, 
конкурентоспроможний сектор економіки, важливим є врахування сучасних загроз 
економічної безпеки агропромислових підприємств України.  
Термін «безпека» походить від грецького  «володіти ситуацією».  Історично 
почав  вживатися  з  1190  р.  та  характеризував  спокійний  стан  духу  людини,  яка 
вважала  себе  захищеною  від  будь-якої  небезпеки  [3,  с.  21].  Вживаючи  термін 
«безпека»  по  відношенню  до  економічних  систем,  розуміється  їх  стан  і  здатність 
протистояти небезпеці руйнування їх оргструктури і статусу, а також перешкодам у 
досягнені  цілей  розвитку.  По  відношенню  до  суб’єктів  господарювання 
(підприємств),  економічна  безпека  розглядається  як  захищеність  їх  потенціалу 
(виробничого,  організаційно-технічного,  фінансово-економічного,  соціального 
тощо)  від  негативної  дії  зовнішніх  і  внутрішніх  чинників,  прямих  або  непрямих 
економічних загроз, а також їх здатність до відтворення. 
Зважаючи  на  досить  поширене  застосування  понять  «ризик»,  «небезпека», 
«загроза»  як  у  науковому,  професійному  колі,  так  і  щодденому  житті,  існує 
необхідність  правильного  розуміння  даних  понять  по  відношенню  до  економічної 
безпеки підприємств агропромислового комплексу (Рис.1).  

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
22 
 
Рис.1. Еволюція загроз економічної безпеки підприємств АПК  
Джерело: [4, с. 16]. 
Дестабілізуючий  фактор  –  це  певний  процес,  явище,  поведінка,  які  своєю 
дією  здатні  змінювани  ситуацію,  формуючи  несприятливі  умови  для 
підприємницької двіяльності, визначаючи її характер або окремі риси і зумовлюючи 
відповідні відхилення від планових нормативів і стандартів. 
До 
дестабілізуючих 
факторів 
господарювання 
вітчизняних 
агропромислових  підприємств  можна  віднести  надмірну  відкритість  економіки 
України,  не  виважену  лібералізацію  зовнішньоекономічної  діяльності,  витіснення 
України з частини зовнішніх ринків збуту агропродукції, зокрема в країнах СНД і 
Східній  Європі,  розбіжності  цілей  присутнього  в  Україні  іноземного  капіталу  та 
інтересів  економічного  розвитку  країни,  низький  рівень  інноваційно-інвестиційної 
діяльності  у  агропромисловому  секторі  України,  неефективність  бюджетної, 
податкової та банківської систем, високий рівень «тіньової» економіки, посилення її 
криміналізації,  необгрунтоване  зростання  цін  на  споживчому  ринку,  відсутність 
паритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, зростання бідності 
тощо.  
При  попаданні  суб’єктів  господарювання  у  зону  дії  дестабілізуючих 
факторів для них може виникнути певний ризик - ймовірність наступу негативного 
результату (упущення вигоди, неотримання прибутку, матеріальних чи фінансових 
втрат тощо).  Агропромислове  виробництво  є  одним  із  найбільш  ризикованих 
видів підприємницької діяльності. Наприклад, аграрні реформи та становлення 
ринкових  взаємовідносин,  зміна  форм  власності  та  форм  господарювання 
значно  збільшують  ступінь  невизначеності  соціально-економічних  процесів  і, 
відповідно, є факторами ризику для аграрного бізнесу. 
Ризики  у  разі  відсутності  заходів  їх  мінімізації  чи  ігнорування  їх  мають 
властивість  накопичуватися,  зростати  і  перетворюватися  у  небезпеки  -  таку 
діяльність,  що  здатна  спричинити  дестабілізацію  системоутворюючих  елементів, 
які  самі  по  собі  загрожують  функціонуванню  та  розвитку  об’єкта  безпеки,  як 
об’єктивно  наявна,  але  нефатальна  можливість  завдання  шкоди,  майнового, 
морального  чи  фізичного  збитку  [3,  с.22].  Небезпеку  для  функціонування  та 
розвитку  підприємств  можуть  становити  фактори  економічного,  політичного, 
технологічного,  соціального  характеру.  Зокрема,  для  агропромислового 
комплексу  України,  важливе  значення  мають  фактори  природного  і 
техногенного  характеру  -  поширення  небезпечних  вірусних  захворювань,  що 
призводять 
до 
небезпеки 
продуктів 
харчування 
для 
населення, 
епідеміологічної  небезпеки  тощо.  Небезпека  нестачі  водних  ресурсів, 
необхідних,  зокрема,  для  зрошування  сільськогосподарських  земель, 
посилюється  дефіцитом  засобів  на  фінансування  капітальних  вкладень  в 
облаштування  систем  для  забезпечення  сільськогосподарських  земель 
водними  ресурсами.  Небезпека  продовольчого  дефіциту  посилюється  із 
скороченням випуску продукції сільського господарства.  

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
23 
 На відміну від небезпеки, яка характеризує певний стан ситуації, поведінки, 
явища, загроза являється завжди конкретною, вона має свого суб’єкта, свій об’єкт і 
спосіб  впливу  (предмет).  Характерною  властивістю  загроз  є  їх формування  в  масі 
небезпек  –  у  більш  небезпечному  середовищі  ймовірність  формування  загроз 
збільшується  [4,  с.18].  Термін  «загроза»  можна  інтерпретувати  як  небезпеку  на 
стадіях переходу з можливості настання у дійсність [3, с. 23]. 
Наявність  загроз  є  неодмінною  частиною  підприємницької  діяльності. 
Адже будь-яка підприємницька діяльність є ризиковою за своєю економічною 
природою  та  за  своїм  визначенням  [1,  с.  20].  Виділимо  окремі  види  загроз 
економічної  безпеки  підприємств  агропромислового  комплексу  України, 
об’єднавши їх у групи за певними критеріями (Таблиця 1).  
Таблиця 1 Класифікація загроз економічної безпеки підприємств АПК 

 
з/
п 
Критерій 
Загрози 
1. 
Область 
виникнення загроз 
Зовнішнього 
середовища 
Внутрішнього середовища 
2. 
За 
можливістю 
прогнозування  
Прогнозовані 
Непрогнозовані 
3. 
За 
рівнем 
контрольованості 
Контрольовані  
Відносно 
контрольовані  
Неконтрольовані  
4. 
За 
стадіями 
підприємницької 
діяльності 
Органі
зації фірми 
Функціонування 
фірми 
Заключному 
етапі 
5. 
Рівень небезпеки 
Особли
во небезпечні 
Небезпечні 
Можливо 
небезпечні 
6. 
Ймовірність  впливу 
загроз 
Реальні 
Малоймовірні  
7. 
Термін 
впливу 
загроз 
Довгострокові 
Тимчасові 
8. 
За суб 'єктами  
загроз 
З
 б
о
ку
 к
ер
ів
н
о
го
 с
кл
ад
у
 
З
 б
о
ку
 п
ер
со
н
ал
у 
 
З
 б
о
ку
 к
р
и
м
ін
ал
ьн
и
х 
ст
р
у
кт
у
р
 
З
 б
о
ку
 с
п
о
ж
и
ва
ч
ів
 т
а 
кл
іє
н
ті
в 
З
 б
о
ку
 к
о
н
ку
ре
н
ті
в 
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
24 
9. 
За 
об 
'єктами  
зазіхань  
Т
р
у
д
о
ви
м
 р
ес
у
р
са
м
 
М
ат
ер
іа
л
ьн
и
м
 р
ес
у
рс
ам
  
Ф
ін
ан
со
ви
м
 р
ес
у
р
са
м
 
Ін
ф
о
р
м
ац
ій
н
и
м
 р
ес
ур
са
м
 
Д
іл
о
ві
й
 р
еп
ут
ац
ії
  
10

За 
масштабами 
наслідків  
Загальні  
Локальні  
11

За 
характером 
впливу загроз 
Прямої дії 
Непрямої дії 
12

За 
характером 
відповідальності 
суб’єктів 
Загрози  з  цивільно-
правовою 
відповідальністю 
Загрози  з  кримінальною 
відповідальністю 
Джерело: власна розробка. 
 
В  умовах  нестабільної  економіки  сучасниими  зовнішніми  загрозами 
економічної  безпеки  агропромислових  підприємств  України  можна  вважати  такі 
фактори: 

економічно-фінансовий  -  неефективна  бюджетна  та  податкова  політика, 
значний податковий тиск, високий рівень коливань валютних курсів, залежність від 
сировинних  ресурсів,  паливно-мастильних  матеріалів,  висока  вартість 
енергоносіїв,  ріст  процентних  ставок  за  кредитами,  значні  труднощі  в 
залученні підприємствами АПК позикових засобів і у використанні лізингових 
схем; 

політико-правовий 
– 
втручання 
у 
діяльність 
агропромислових 
підприємств  державних  установ  та  інших  організацій,  недосконалість  чинного 
законодавства, зростання корумпованості державних органів влади; 

технологічний  –  застарілі  виробничі  технології,  неувага  з  боку 
державних органів влади до технологічного розвитку АПК країни; 

інноваційний  та  науково-технічний  -  недосконалість  фінансової, 
інноваційної  та  науково-технічної  політики  підтримки  конкурентоспроможності 
АПК,  незадовільний  стан  матеріально-технічної  частини  підприємств 
(моральний,  фізичний  і  функціональний  знос  технічних  засобів  і 
устаткування), 
недофінансування, 
недостатній 
рівень 
міжнародної 
інвестистиційної активності в інноваційній діяльності галузі; 

інформаційний  –  недостатній  рівень  державного  захисту  інформації, 
конкурентна дезінформація; 

ринково-галузевий  -  витіснення  штучними  конкурентними  ціновими 
перевагами  зарубіжної  продукції  (за  рахунок  різних  заходів  державної 
підтримки)  вітчизняної  агропродукції  з  внутрішнього  ринку,  недобросовісна 
конкуренція  у  галузі,  реформування  відсин  власності,  відсутність  ефективного 
власника приватизованого майна;  


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   35




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет