«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
59
якій щодня говорив турок. Суспільство готувало і публікувало список
чужорідних слів, засуджених на викорінення. А тим часом дослідники збирали
«чисто-турецькі» слова з діалектів, інших тюркських мов, древніх текстів, щоб
знайти заміну. Коли нічого придатного не знаходили, винаходили нові слова.
Терміни європейського походження, настільки ж далекі турецькій мові, не
піддавалися гонінням, і навіть імпортувались, щоб заповнити порожнечу, що
створилася після відмови від арабських і перських слів. Спроба віддалитися
від тисячолітньої культурної спадщини викликала скоріше збідніння, чим
очищення мови. У 1935 р. нова директива зупинила на якийсь час викорінення
звичних слів, відновила якусь частину арабських і перських запозичень. У
1934 р. було вирішено скасувати всі титули старого режиму і замінити їхній
звертанням «пан» і «пані». Одночасно 1 січня 1935 р. вводилися прізвища.
Мустафа Кемаль одержав від Великих національних зборів прізвище Ататюрк
(«батько турків») [1].
Ще Ізмірський конгрес 1923 р. прийняв «Економічну обітницю» на
принципах національної єдності і запобігання класової боротьби. У ній
пишеться, що «турки люблять один одного від душі, без розходження класів і
переконань». Це були не просто красиві слова, а реальна ціль подолання
наслідків громадянської війни, розколу суспільства, дозволу міжнаціональних
і соціальних протиріч. Перед Кемалем стояли важкі завдання: у тому числі
консолідація суспільства на ідеях здорового націоналізму. Протягом багатьох
століть Турецька імперія відігравала провідну роль у світовій політиці. Це
наклало своєрідний відбиток на свідомість турків, на спосіб їх мислення.
Перебороти імперський стереотип, коли кожен турок вважав себе вище, ніж
інші жителі держави, було складніше, ніж навіть перешикувати економіку
країни. Тим більше, що турецький султан був одночасно халіфом правовірних,
а турки вважали свою країну центром ісламського світу [2].
«Економічний конгрес», скликаний кемалістами в Ізмірі в лютому
1923 р. поставив собі – перехід від мануфактури і дрібного виробництво до
великих фабрик і заводів, створення галузей промисловості, для яких у країні
малася сировина, формування державного банку. В двадцяті роки уряд
прагнув розширити використання сільськогосподарських машин. З цією метою
був прийнятий ряд законів, які передбачали заохочувальні міри для селян, що
використовували сільськогосподарську техніку. Уряд надавав усіляку
допомогу кооперативам, знижував залізничні тарифи на перевезення фруктів,
інжиру, зерна тощо.
Зацікавлена форма заохочення урядом місцевої текстильної
промисловості здійснювалася відповідно до закону, прийнятому у грудні 1925
р. Державні службовці зобов’язані були носити одяг, виготовлений із тканин
вітчизняного виробництва, навіть якщо ці тканини коштували на 10 відсотків
дорожче, ніж імпортні. Різниця в ціні покривалася державними установами і
муніципалітетами. Однак під час світової економічної кризи, що боляче
вдарила iпо Туреччині, Мустафа Кемаль повернувся до політики державного
регулювання економіки. Ця практика одержала назву етатизм. Уряд поширив
державну власність на значні сектори промисловості і транспорту, а, з іншого
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
60
боку, відкрив ринки для іноземних інвесторів. І у 30-ті рр. Туреччина займала
третє місце у світі по темпах промислового розвитку [2].
Отже, реформи видатного державного діяча Туреччини Мустафи
Кемаля Ататюрка дозволили напівзруйнованій війною країні, що знаходиться
під тягарем султана і повністю залежної від релігійних ісламських діячів,
перетворитися в процвітаючу світську державу, що орієнтується на
європейські норми і стандарти, що має досить розвинуту промисловість і
сільське господарство і безумовним економічним лідером серед країн
ісламського світу.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.
Габдулхакович А.М., Рафаэлевна Э.Л. Управление образованием в
современной Турции: на пути перемен [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://cyberleninka.ru.article/nupravlenie-obrazovaniem-v-sovremennoy-
turtsii-na-puti-peremen.
2.
Кольцов А.В. Модернизация
военно-промышленного
комплекса
Турции [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://cyberleninka.ru/
article/n/modernizatsiya-voenno-promyshlennogo-kompleksa-turtsii.
3.
Кюкючко М. Формирование прав женщин в процессе культурных и
общественных преобразований в Турецкой республике [Електронний ресурс].
– Режим доступу:http://cyberleninka.ru/article/n/formirovanie-prav-zhenschin-v-
protsesse-kulturnyh-i-obschestvennyh-preobrazovaniy-v-turetskoy-respublike.
4.
Лукманов Т.У. К вопросу о демократических преобразованиях в
современной политической системе Турции [Електронний ресурс]. – Режим
доступу:http://cyberleninka.ru/article/n/k-voprosu-o-demokraticheskih
preobrazovaniya-v-sovremennoy-politicheskoy-sisteme-turtsii.
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
61
УДК 001.92:61
Єрмілов Валерій
(Миколаїв, Україна)
ВІТЧИЗНЯНИЙ ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД ГРОМАДСЬКОЇ МЕДИЦИНИ
ЯК ФАКТОР РЕФОРМИ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я
Стаття присвячена вітчизняному досвіду створення громадськими
організаціями
(земськими
і
міськими
органами
самоуправління,
корпоративними об’єднаннями роботодавців і фабрично-заводськими
страховими організаціями) громадських систем охорони здоров’я. Визнана в
минулому успішна діяльність громадської медицини (земської, міської,
фабрично-заводської та страхової) може стати дієвим фактором
реформування сучасної системи охорони здоров’я.
Ключові слова: громадська медицина, місцеве самоуправління,
реформи, система охорони здоров’я.
The article is devoted to the domestic experience of creation of public
organizations (Zemsky and city self-government bodies, corporate associations of
employers and factory insurance companies) public health care systems. Recognized
in the past successful activities of public medicine (rural, urban, factory and
insurance) can be a powerful factor in reforming the modern health care system.
Key words: public health, local government, reform the health care system.
У Російській імперії і перш за все у тій частині України, що входила до
її складу, після Великих реформ 1861 − 1864 рр. і міської реформи 1870 р. діячі
місцевого громадського самоуправління та лікарі почали створювати системи
охорони
здоров’я,
за
допомогою
яких
кваліфіковане
лікування,
протиепідемічні заходи та санітарна просвіта проникали і розповсюджувалися
серед все ширших верств сільського і міського населення.
Розвиток медичної допомоги у вигляді різних систем відбувався за
сприяння у суспільстві багатьох інституцій громадської самоорганізації
(земських і міських органів влади, корпоративних об’єднань роботодавців,
страхових організацій підприємців і їх найманих робітників) та проявлявся в
особливостях організації та способах фінансуванні цих систем, в особливостях
організації праці медиків, вирішенні форм і умов їх професійної роботи, у
громадській діяльності медичних працівників.
Отже, громадська медицина – це система надання медико-санітарної
допомоги, утворена та утримувана громадською організацією на її кошти, що
їй належить, їй підпорядкована та нею управляється. У дорадянський час у
Російській імперії (особливо в її українській частині) існувала досить
розгалужена мережа різноманітних великих громадських організацій (органів
місцевого самоуправління, корпоративних об’єднань юридичних і фізичних
МЕДИЦИНА
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
62
осіб), які утворювали цілі системи медичної допомоги (земська,
міська/думська, фабрично-заводська, страхова) для опікуваних ними значних
прошарків населення. Адже тільки громадська самодіяльність, на думку
наради лікарів Херсонського повіту, «одна и может обеспечить успех всех
рекомендуемых наукой мер в охранении народного здравия» [1, с. 170].
Поступова і поступальна диференціація наукової медичної допомоги
відбувалася шляхом розвитку різних видів лікування (хірургічного,
психіатричного, акушерського і гінекологічного, педіатричного, курортного,
аптечної справи тощо), а також шляхом утворення санітарної організації,
особливостей боротьби з найбільш розповсюдженими інфекційними
хворобами (віспою, сказом, холерою, чумою, сибіркою, тифами, дифтерією,
скарлатиною, туберкульозом, венеричними та іншими захворюваннями),
розвитку дезинфекційної справи, санітарної просвіти й лікарського нагляду за
школами. При цьому популяризація наукової медицини в народі шляхом
розвитку різних громадських систем охорони здоров’я не тільки зменшувала
заподіяння шкоди здоров’ю і загрозу життю від різних захворювань, а й несла
народу реальні соціально-економічні зиски. Адже за підрахунками
Міжвідомчої комісії з перегляду лікарсько-санітарного законодавства,
створеної в Російській імперії в 1912 р., зниження смертності на 1000 чол. з
28,9 (рівень Росії) до 18,0 (тодішній рівень країн Заходу) щорічно зберігало б у
країні біля 1,4 млн. життів і більше 651 млн. руб. державі та
населенню [2, с. 388-390].
Сьогодні вже беззаперечно визнано, що ефективна система охорони
здоров’я не тільки вирішує в державі багато соціальних проблем, а й значно
зменшує величезні економічні втрати від захворюваності та невідвернутої
смертності. Тому впровадження досягнень медичної науки, поширення і
розвиток її практичної частини були й залишаються актуальними як
направлені на збереження та відновлення здоров’я людини. Адже на думку
сучасних вітчизняних організаторів медичної галузі здоров’я є «найбільшою
соціальною та громадською цінністю, яка значною мірою впливає на процеси і
результати економічного, соціального і культурного розвитку як індивідуума,
так і всього народу, на демографічну ситуацію, продуктивні сили та стан
національної безпеки, а також є важливим соціальним критерієм ступеня
розвитку та благополуччя суспільства» [3, c. 6].
Визнані у свій час позитивні особливості впровадження і розвитку
наукової медицини в різних формах громадської медицини минулого заклали
фундамент для розвитку і вдосконалення наступних систем охорони здоров’я.
А вироблені всіма видами громадської медицини основні принципи її
функціонування (громадський характер побудови, управління та діяльності,
доступність, високий професіоналізм і науковий рівень, спеціалізація,
дільничність, профілактичний напрямок, безплатність) були покладені в
основу радянської системи охорони здоров’я (але, на жаль, нею ж і
скомпрометовані), визнані в світі, а також в загальних рисах задекларовані в
«Основах законодавства України про охорону здоров’я». Тому вивчення цього
вітчизняного історичного досвіду, на нашу думку, є надзвичайно актуальним,
адже воно допоможе сучасному реформуванню національної системи охорони
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
63
здоров’я, яке на теперішньому етапі базується якраз на розвитку
самодостатнього місцевого самоврядування, децентралізації владних
повноважень, громадському характері побудови та діяльності медико-
санітарної
системи,
наближенні
до
населення
й
доступності
висококваліфікованої медичної допомоги, активній участі в цих процесах
медичної та широкої громадськості.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.
Совещание врачей при Херсонской уездной земской управе 15 − 16
февраля 1905 года // Врачебная хроника Херсонской губернии. – 1905. – №3. –
С. 155 − 170.
2.
Опыт исчисления убытков от чрезмерной смертности и
заболеваемости
в
России
//
Труды
Высочайше
утвержденной
междуведомственной комиссии по пересмотру врачебно-санитарного
законодательства в России. – СПб., 1914. – Т. IV. – С. 387 − 391.
3.
Охорона здоров’я в Україні: проблеми та перспективи / За заг. ред.
В.М. Пономаренка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – 310 с.
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
64
UDC 712.3 (075.8)
Namliyeva Liudmila
(Sofia, Bulgaru)
UKRAINIANE LANDSCAPE ART IN THE STUDIES
OF THE SOVIET PERIOD
It is made a brief overview of the soviet researches of Ukrainian gardens
and parks. The science literature on the composition and study of woody flora of
some parks, the effects of acclimatization and the protection and care of parks-
monuments of landscape art analyzed. It is established that the scientists noted
significant progress and achievements in the introduction and acclimatization of
woody plants and in landscape art of post-October period when the work in the field
of acclimatization, introduction and construction have become a kind of planned
public events.
Key words: landscape art, history, research, parks, gardens
Сделан краткий обзор работ советских ученых о садах и парках
Украины Проанализированы данные научной литературы о исследованиях
состояния древесной флоры отдельных парков, последствиях аклиматизации
растений, проблемах охраны и ухода за парками, памятниками садово-
паркового искусства. Определено, что ученые отметили значительные
достижения в области интродукции и акклиматизации древесных растений и
ландшафтной архитектуры послеоктябрьского периода, когда эти работы
приобрели характер плановых государственных мероприятий.
Ключевые слова: садово-парковое искусство, история, научные
исследования, парки, сады
The origin of landscape architecture in the universe is connected with the
ancient period of human society. Construction of parks and gardens in Ukraine also
has a long history [7].
The purpose of this post is a brief review scientific studies woody plants
diversity of different geographical origin in the park monuments of landscape
architecture Ukraine in the Soviet era and provide a comprehensive assessment of
botanists study the degree of success of the adaptation of introduced woody plants in
plantations parks, monuments of landscape Ukraine art in the twentieth century [3].
With the restoration of the war-ravaged economy and intervention, the
question arises about the study of park assets in Ukraine. For the first time this issue
was raised by the Scientific Committee Commissariat of the USSR and the Institute
of Applied Botany in 1925 – 1926 years. These institutions together with the
Ukrainian forest management bureau was established woody plants. According to
the instructions of V. Andreyev, M. Davydov, B.Sidorchenko began the study and
description of the gardens and parks of the USSR.
МИСТЕЦТВО
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
65
Soon short messages about the most interesting parks Ukraine began to
publish in «labor of agricultural botany». They submitted the first information on the
composition and condition of woody plants arboretums such as Sophia park in
Uman (S. Bonetskyy) in Alexandria White Church (Kyiv Manin) Ustymivka in
Poltava (V. Bilyk) and Bantyshevo Donbas (K. Stocki). Although contained in these
articles on your gardens and nature parks had previous posts, or even of information,
yet they were useful and necessary at the time for attention and mobilize public
opinion around issues of health care and parks. In 1928 there was a fairly detailed
sketch of one of the best landscape parks USSR
Funny Bokovenki written by the
founder of this interesting and valuable M. Davidov. Due to prolonged essentially
stationary, study dendroflora of park was his detailed outline of the park (1930).
During this period, V. Andreev and some other researchers named above
learning the woody flora of some parks in Ukraine. But their work was soon
interrupted and remained unfinished. B. Andryeev in 1932 moved from Ukraine to
study Ukrainian parks never returned. He published only work on oaks (1928) and
an article on the exotic in Ukraine German magazine (1932). Other authors to study
more parks of USSR also not returned. So dendroflora of USSR numerous parks was
not sufficiently studied so it was necessary to begin a systematic study dendrofondes
Ukraine [6]. This work was commissioned O.L. Lipa, and it is performed from 1935
to 1941 from plan of the Institute of Botany of the USSR. Program of research was
approved by academician V.N. Sukachev. Literature on exotics and parks built in the
Ukraine work O.L. Lipa «dendroflora the USSR», ch. I (1939). After the war,
published a new work of scientists who are all-important, particularly determinant of
trees and shrubs and the USSR and «Greening of populated places» (1952) [1]. After
the war, beginning in 1944 year, scientific work on studying dendroflora of USSR
have been updated and were carried out until 1948 at pogojenny Botanical Garden of
USSR Academy of Sciences, and in 1948
1958
the subject of the department of
higher plants Kiev State University. During the period from 1935 to 1959 years we
have investigated the arboretum, gardens, parks and urban spaces all over Ukraine.
They collected more than 10,000 herbarium sheets of woody plants that are stored in
the department of higher plants University, and partly
in the herbarium of the
Institute of Botany of the USSR. This herbarium is essentially the first more or less
complete Dendrological herbarium of USSR [4].
Over a period of almost 25 years of study dendroflora of Ukrainian park
fond O.L. Lуpa published several books and a series of articles devoted to the
systematization and ecology of woody plants, questions and theories of
acclimatization, outstanding parks and gardens republic treatment of range the
greening of settlements, worker's settlements and industrial centers and so on. Of
course, not all of these questions were managed with sufficient completeness. Some
are only identified in the study; others
considered in terms of previous studies. The
lowest were studied park funds western regions of the USSR and partly Sumy and
Poltava regions and Crimea.
The first built work on the flora of the Crimean parks was published
G.V. Voinov in 1930 but it had character prior message. More individual systematic
groups,
including pine,
Crimean
parks
covered
in
the
writings
of
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
66
E. Wolfe (1927
1928), V.P. Maleev (1927
1928) and especially the I.O. Zabelin
(1939). Other exotic Crimea (olive, laurel, pistachio, cork oak, etc.) covered in
writings F.K. Kalayda (1916,1925), A.F. Skorobohatoho (1924,1928) V.Voyinov
(1930), M.P. Voloshin (1956, 1957, 1958) and others. Woody flora gardens and
parks of Crimea also studied F.S. Pylypenko and D.M. Mikhailenko. Unfortunately,
the consequences of their studies remained unpublished.
The most complete information about the flora, trees and shrubs collected in
the Nikita Botanical Gardens Arboretum submitted in four editions of trees and
shrubbery (1939
1948). In this major work collective authors (A.I. Anisimov,
G.V. Voinov, I.A. Zabelin, F.K. Kalayda, M.D. Kostecki, P.I. Lapin, N.M. Chernoff
and others. B. Jeghers) were lead up to, in fact, the results of 125 years of garden in
introduction of woody plants. Professional editors of this work are known to
connoisseurs of flora Crimea E.V. Wolfe, V.P. Maleev and S. Stankov. Complement
and the continuation of this work is great and ground monograph
A. Anisimova (1957), which made the results of introduction of Nikita Garden
woody plants in the past 30 years (1926
1955). Architecture Crimea and parks
planning and analysis compositions techniques employed during construction
Crimean parks dedicated monograph A.I. Kolesnikov (1949).
Exotic city parks and some western regions of the USSR after the war
studied O.A. Shcherbina (1949, 1954). Some parks Drohobych and Ternopil regions
in recent years explored S.D. Miller. It also carries out considerable work on
acclimatization subtropical plants under Carpathian (1957). Large and interesting
collection of dendrological arboretum gathered in Lvov Medical Institute
T.F. Wilczynski. A brief sketch of parks Rivne region gave A.I. Barbarićh (1958).
Exotic parks of Transcarpathia successfully studying for the last 10 years
S.S. Fodor (1951, 1958).
Activities of botanical gardens in the USSR in the field of introduction and
acclimatization of woody plants reflect in their works: M.L. Briton and
B.V. Zaveruha (1958)
Kremenets garden, N.N. Grishko (1949)
Kyiv garden AN
USSR; I.P. Bilokin (1956); M.V. Dubovik (1938) and A.V. Fomin (1925)
Kyiv
Botanical Garden KDU; A. Zharenko and K.I. Tochydlovska (1956) and
A.Z. Zharenko (1957)
Odessa OSU Botanical Garden, A.M. Levytska (1941,
1947, 1957), Z.I. Nevesenko and B.G. Nesterenko (1951)
Dnepropetrovsk
botanical garden DSU, O.L. Lуpa (1948, 1951, 1952)
Botanical Gardens and
acclimatization Ukraine.
Some parks and arboretums Ukraine, in addition to the above authors also
describe F.I. Berhlezov (1928)
Poltava arboretum garden gardening school,
A.S. Voloshchuk (1927)
Michael arboretum Kamenetz-Podolsk Agricultural
Institute, M.M. Hrysyuk (1956), S.I. Ivchenko (1958)
arboretum Funny
Bokovenky, I.G. Deriy (1958)
Alexandria arboretum in the White Church,
M.V. Dubovik (1938)
tree plantation of Kiev zoo , I.A. Kosarevskyi (1951) and
O.L. Linden (1948)
Umanskyy State Reserve Sofiivka, O.L. Lуpa (1938)
Zgurovsky park, and it’s (1939)
Askaniyskiy park it same with G.O. Stepuninym
(1951)
Trostianetsky, G.O. Oleksiev (1930)
garden farm «suburban» park and
farm «Akermen», G.I. Potapenko (1928)
fun-Bokovenkivskyy dendropark,
|