АМЕБІАЗ - диференційна діагностика
Кишковий амебіаз потребує проведення диференційного діагнозу із
шигельозом, неспецифічним виразковим колітом, балантидіазом, пухлинами
кишечнику, кишковим шистосомозом.
Шигельоз
характеризується
гострим
початком,
коротким
інкубаційним
періодом, переймоподібним болем у лівій здухвинній ділянці,
явищами інтоксикації, що корелюють з тяжкістю перебігу й вираженістю
діарейного синдрому з перших днів хвороби. Тенезми, спазм сигмоподібної
кишки зустрічаються за амебної дизентерії лише в
тяжких випадках з
тотальним ураженням товстої кишки. Випорожнення хворого на шигельоз
слизисто-гнійні з прожилками крові, а за амебіазу - зі скловидним слизом і
кров'ю у вигляді «малинового желе». За ректороманоскопічного обстеження:
численні геморагії, ерозії, поверхневі виразки на дифузно гіперемійованій
набряклій слизовій оболонці. Бактеріологічне дослідження в 40-60 %
випорожнень дозволяє ідентифікувати збудника шигельозу та верифікувати
діагноз.
Неспецифічний виразковий коліт і рецидивуюча амебна дизентерія
мають аналогічні симптоми: чергування періодів загострень і ремісій,
схуднення, наявність
інтоксикаційного синдрому, гемоколіт. До основних
відмінностей неспецифічного виразкового коліту належать відсутність
епідеміологічного
анамнезу,
притаманного
для
амебіазу,
ранній
інтоксикаційний синдром, випорожнення у вигляді м'ясних помиїв, м'ясного
фаршу. За копрологічного дослідження знаходять велику кількість
лейкоцитів, еритроцитів, бактерій. Ректороманоскопія дозволяє виявити
дифузне ерозивно-геморагічне ураження слизової оболонки кишечнику, її
контактну кровоточивість. За іригоскопії знаходять втрату гаустрацій,
звуження
просвіту кишки, симптом «медових сот». Швидко прогресують
патологічні зміни в крові (лейкоцитоз, анемія, підвищення ШЗЕ).
Балантидіаз спостерігається частіше у сільських жителів, які
доглядають за свинями. Випорожнення за цієї недуги рідкі, неприємного
запаху, у великій кількості, з домішками слизу, крові, гною, неперевареними
рештками їжі. За ректороманоскопічного дослідження виявляють дифузне
ураження кишечнику,
набряк слизової
оболонки з фібринозними
нашаруваннями. Діагноз підтверджують шляхом виявлення інфузорій
Balantidium coli
у кишковому вмісті за допомогою протозооскопії
випорожнень.
Пухлини
кишечнику
різної
локалізації
в
період
розпаду
супроводжуються проносом або запорами, болем у животі, патологічними
домішками в калі, симптомами гемоколіту.
Для виключення пухлинного
процесу необхідно виконати комплексне дослідження за допомогою
ректороманоскопії,
колоноскопії, іригоскопії, дослідження крові
на
відповідні онкомаркери.
Кишковий шистосомоз, викликаний тропічним гельмінтом Schistosoma
mansoni,
перебігає
з
синдромом
гемоколіту
і
поширений
у
країнах з тропічним та субтропічним кліматом. Однак кишковій стадії
шистосомозу передує період алергічних і загально інтоксикаційних реакцій
тривалістю до 2 міс. Впродовж стадії розвинутої інвазїї характерною є поява
гемоколіту, що супроводжується інтоксикацією, чергуванням запорів і
проносів, схудненням. Ректороманоскопічно: дифузна гіперемія та набряк
слизової
оболонки кишки, виразки, поліпи, нориці. В загальному аналізі
крові - лейкоцитоз з еозинофілією. Діагноз вважають підтвердженим у
випадку виявлення яєць шистосом у випорожненнях хворого.
Приклад обґрунтування діагнозу. Враховуючи скарги хворого на
больові відчуття у правій здухвинній ділянці, випорожнення у вигляді
«малинового желе» з домішками скловидного слизу на тлі незначно
вираженої інтоксикації та нормальної (субфебрильної) температури тіла;
поступовий розвиток хвороби: блідість шкірних покривів: дані епіданамнезу
(перебування
в
країні
з
жарким
кліматом,
порушення
правил
водопостачання: лейкоцитоз з палнчкоядерним зсувом, анемію, виявлення
тканинної (великої вегетативної, або еритрофага)
форми амеби у
випорожненнях; ректороманоскопічні зміни: позитивні серологічні реакції
(РІФ, діагностичний титр 1:30, ІФА). можна встановити заключний діагноз:
кишковий амебіаз, середньої тяжкості.