«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
299 
 
 
 
У  методиці  навчання  української  мови  формування  умінь  встановлювати  родо
-
видові 
відношення  традиційно  відбувається  через  виконання  дітьми  словниково
-
логічних  вправ,  які 
найбільшою  мірою  практикуються  в  період  навчання  грамоти.  Вперше  у  вітчизняній  методиці  вони 
запропоновані К.
 
Д.
 
Ушинським. У книзі для читання «Родное слово» ним розроблено струнку систему 
спеціальних вправ для уроків рідної мови.
 
Значне  місце  словниково
-
логічним  вправам  відводять  у  своїх  працях  видатні  методисти 
минулого століття М.
 
О.
 
Корф, В.
 
І.
 
Водовозов, М.
 
Ф.
 
Бунаков, Д.
 
І.
 
Тихомиров. У сучасній практиці такі 
завдання  розглядаються  як  засіб  формування  у  дітей  елементарних  логічних  умінь  (О.
 
Я.
 
Савченко, 
В.
 
А.
 
Кирюшкін, К.
 
П.
 
Маланюк та ін.), розвитку мислення і мовлення (В.
 
К.
 
Ягодовська, М.
 
Г.
 
Сердюк), 
важлива ланка роботи над словом (М.
 
Я.
 
Морозова, М.
 
В.
 
Сокирко).
 
Дослідницька  робота  показала,  що  найчастіше  практикуються  такі  види  словниково
-
логічних 
завдань:
 
1. Підведення видових понять під родові та розчленування родового поняття на видові.
 
2. Вправи на визначення предмета за його ознаками (колір, форма, розмір, матеріал та ін.).
 
3. Визначення предмета за його діями.
 
4. Вправи з елементами порівняння.
 
5.Просте логічне визначення предмета [2, с.7 ]
. 
Успішно  застосовувати  кожний  вид  цих  вправ  можна  при  дотриманні  низки  методико
-
дидактичних вимог:
 
1.  Провідним  принципом  побудови  словниково
-
логічних  вправ  є  положення  К.
 
Д.
 
Ушинського 
про те, що логіка
 
є основою мови, тобто чітке
 
усвідомлення зв’язку навчання мови з закономірностями 
логічного мислення учнів початкових класів.
 
2.  Лексичний  матеріал  для  вправ  має  базуватися  на  словниковому  запасі  дітей,  лексиці 
букваря та інших підручників для 1 класу.
 
3.  Виконуючи  завдання  у  цей  період,  слід  використовувати  унаочнення  (конкретні  предмети, 
малюнки).  Це  зумовлено  особливістю  мислення  учня,  яке  залишається  конкретно
-
образним  і 
спирається на дії з реальними предметами.
 
4.  Тематика  вправ  визначається  вчителем  залежно  від  навчально
-
виховної  мети  уроку  та 
виявлених у мовленні учнів типових лексичних та логічних помилок.
 
5.  У  структуру  словниково
-
логічних  вправ  необхідно  вводити  конфліктні  поняття  («зайві» 
предмети,  слова),  що  сприятиме  активізації  мислительної  діяльності  школярів,  допоможе  класоводу 
перевірити усвідомленість засвоєних дій.
 
6.  Такі  завдання  слід  пов’язувати  з  формуванням  в  учнів  умінь  складати  невеличкі  зв’язні 
висловлювання різних типів –
 
розповідь, опис, міркування.
 
7. У період навчання грамоти словниково
-
логічні вправи доцільно використовувати переважно 
в ігровій формі.
 
Великі  можливості  для  проведення  вказаних  завдань  має  дидактичний  матеріал  букваря, 
проте вчитель може урізноманітнювати їх, використовуючи твори дитячої літератури, загадки, ігри.
 
Для  проведення  словниково
-
логічних  вправ,  крім  підручників,  використовуються  натуральні 
предмети і сюжетні малюнки, муляжі, таблиці, картки зі словами чи зв’язним текстом.
 
Наведемо приклад словниково
-
логічної вправи, спрямованої на розкриття сутності гіпонімічних 
зв’язків
. 
Класовод
 
має змогу дати уявлення про такі родові назви: іграшка, навчальне приладдя, меблі, 
посуд,  одяг,  овочі,  фрукти,  свійські  та  дикі  тварини,  перелітні  та  зимуючі  птахи,  квіти,  гриби, 
ягоди  тощо
. 
У  ході  опрацювання  цих  понять  слід  постійно  ставити  перед  учнями
 
запитання:  «Як 
назвати ці предмети одним словом? Чому той чи інший предмет не належить до даної групи?». Ніяких 
визначень, звичайно, не дається, робота проводиться лише практично.
 
На  демонстраційному  столі  –
 
книга,  зошит,  пенал,  лялька,  лінійка,  іграшковий  автомобіль, 
портфель.  Класовод  пропонує  назвати  речі,  а  потім  запитує:  «Які  з  цих  предметів  не  потрібні 
школяреві для навчання? Як їх назвати одним словом? А що учень візьме до школи?». За допомогою 
вчителя  першокласники  усвідомлюють,  що  речі,  необхідні  їм  у  школі,  називаються  навчальним 
приладдям.
 
Нехай  назвуть  інші  відомі  предмети  з  виучуваного  ряду.  Для  кращого  засвоєння  цього 
родового  поняття  можна  розучити  вірш  «Портфель»,  знайти  у  ньому  слова  –
 
назви  навчального 
приладдя, провести бесіду про необхідність берегти його.
 
Портфель –
 
мій друг і помічник,
 
Я до портфеля дуже звик.
 
І він без мене ні на крок:
 
Зі мною йде він на урок.
 
Портфель для мене залюбки
 
І ручку носить, і книжки.
 
Його я дуже бережу,
 
Хоч добре сніжної пори
 
На ньому з’їхати з гори! (В. Бойченко)
 
Ілюстративним  матеріалом  до  цієї  вправи  може  бути  й  інший  текст,  в  якому  є  «зайві» 
предмети, а відповідно й слова, що їх називають.
 
Перший раз малий Микола
 

300 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
Став збиратися до школи.
 
Олівця поклав у сумку,
 
Книги, ручку, зошит, гумку
 
М’яч, перо, граблі, подушку,
 
На обід м’яку пампушку,
 
Два ведмедика, лопату,
 
Білочку руду хвостату,
 
Лук і стріли, і рушницю,
 
Ще й пухкеньку паляницю.
 
Склав географічну карту,
 
Ще стільця, стола і парту,
 
Трактора, машинку, мило…
 
Вже й надворі звечоріло.
 
Сів Миколка, дума думку
: 
Чи усе поклав у сумку?
 
(Н. Кир’ян)
 
Виконання  наведених  завдань  у  період  навчання  грамоти  сприяє  не  тільки  збагаченню  й 
систематизації  словника  дітей,  а  формуванню  в  них  загальнонавчальних  умінь,  адаптації  їх  до  умов 
шкільного життя.
 
Отже,  словниково
-
логічні  вправи,  побудовані  з  урахуванням  сутності  гіпонімії,  є  одним  з 
найефективніших  видів  словникової  роботи.  Їх  результативність  полягає  не  в  тільки  в  кількісному 
нарощуванні словникового запасу дитини, а й у загальному розумовому розвитку, в умінні самостійно 
розв’язувати  логічні  задачі,  які  постійно  постають  перед  дітьми  у  процесі  пізнання  ними 
навколишнього світу 
[
1, с. 67
 ]. 
 
Література:
 
1. 
Методика  навчання  української  мови  в  початковій  школі  :  навчально
-
методичний  посібник  для 
студентів  вищих  навчальних  закладів  /  За  наук.  ред.  М.
 
С.
 
Вашуленка.  –
 
К.  :  Літера  ДТД,  2011.  –
 
С.67
-68. 
2. 
Попова  Л.Б.  Робота  над  засвоєнням  лексичного  значення  слова  в  період  навчання  грамоти  : 
методичні рекомендації для студентів педагогічних інститутів спеціальності «Початкове навчання» 
та вчителів початкових класів / Л.
 
Б.
 
Попова. –
 
Кам’янець
-
Подільський, 1997. –
 
18 с.
 
 
 
Ольга Попова
 
(Кам’янець
-
Подільський, Україна)
 
 
ЛІТЕРАТУРНЕ КРАЄЗНАВСТВО В ПРАКТИЦІ ПОЧАТОВОЇ ШКОЛИ
 
 
Одним із шляхів удосконалення мовної та літературної освіти молодших школярів є реалізація 
вимог соціокультурної змістової дінії.  Соціокультурна змістова лінія передбачає розширення  уявлень 
учнів  про  культуру  українського  народу,  про  її  особливості  в  різних  регіонах  України.
 
Ця  робота  має 
органічно  поєднуватися  з  іншими  аспектами  навчання  і  реалізовуватися  за  допомогою  дібраних 
текстів,  використання  тематичних  груп  слів  стійких  виразів,  у  яких  відображуються  особливості 
матеріальної і духовної культури народу, національного характеру. [4, с. 16
-17]. 
Соціокультурна  змістова  лінія  навчання  в  підручниках  з  мови  та  літературного  читання  мови 
реалізується  передусім  системою  інтелектуально  та  емоційно  зорієнтованих  текстів,  що 
передбачають опрацювання спеціально дібраного дидактичного матеріалу, зокрема, через тексти, які 
дають  змогу  школярам  оволодіти  національними  й  загальнолюдськими  культурними  і  духовними 
цінностями,  а  також  нормами,  що  регулюють  стосунки  між  поколіннями,  націями,  сприяють 
естетичному й морально
-
етичному розвиткові, котрий забезпечує соціокультурну компетенцію.
 
Серед  різноманітних  технологій  впровадження  в  навчальний  процес  початкової  школи 
соціокультурного  компонента  нами  обрано  літературне  краєзнавство,  яке  визначається  як 
«…особлива галузь літературознавства, що займається вивченням літературного процесу
 
в певному 
регіоні,  місцевості  (краї,  області,  районі,  місті,  селі).  Предметом  дослідження  є  діяльність  місцевих 
письменників, літературних об'єднань, гуртків, а також: перебування в регіоні вітчизняних і зарубіжних 
письменників, відображення краю в художній літературі. При цьому зв'язки письменників з місцевістю 
досліджуються  комплексно:  за  біографічними  даними,  тематикою  творчості,  прототипами  образів
-
персонажів,  описом  подій,  що  там  відбувалися,  картинами  побуту  й  природи,  передачею  місцевого 
колориту тощо» [5, с.44].
 
Як  свідчать  результати  нашого  дослідження,  у  дидактичному  арсеналі  вчителів  є  значна 
кількість  краєзнавчого  матеріалу,  який  певною  мірою  забезпечує  реалізацію  вимог  соціокультурної 
лінії. Однак  у практиці початкових класів шкіл  Кам’янця
-
Подільського, не зважаючи на багату  історію 
міста,  унікальні  історичні  пам’ятники,  добре  відому  літературну  спадщину  недостатньо  методичних 
розробок,  ілюстративним  матеріалом  до  яких  є  літературнокраєзнавчий  матеріал,  зокрема  твори 
подільських  письменників,  що
 
мають  важливе  значення  як  у  формуванні  літературознавчої 
компетентності молодших школярів, так і у вихованні в них національної самосвідомості, патріотичних 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
301 
 
 
 
почуттів.  Значною  мірою  недостатня  краєзнавча  робота  з  молодшими  школярами  зумовлюється 
відсутністю  ґрунтовних  знань  історії,  культури,  мистецької  спадщини  краю  вчителем.  Тому  нами 
зроблено спробу окреслити коло основних літературних джерел, важливих для краєзнавчої роботи в 
початковій школі.
 
Упродовж  останніх  років  інтенсивно  публікуються  результати  краєзнавчих  досліджень 
О.М.
 
Завальнюка  та  О.Б.
 
Комарницького.  Історії  та  культурі  Хмельниччини  присвячений 
Всеукраїнський  науково
-
краєзнавчий  збірник  „Хмельниччина.  Дивокрай”,  який  видається  Кам’янець
-
Подільським  національним  університетом  імені  Івана  Огієнка.  Багато  уваги  приділялося  також 
створенню  путівників  та  фотоальбомів  для  популяризації  історико
-
архітектурного  середовища  міста. 
Сучасними  поділлєзнавцями  проводиться  постійна  робота  з  вивчення  архітектурної  спадщини 
Кам’янця. Газета «Подолянин» систематично висвітлює різні аспекти даного питання, вивченням яких 
займаються краєзнавці О.
 
Будзей, А.
 
Задорожнюк та Г.
 
Осетрова та ін.
 
Активну  пропаганду  мистецької  спадщини  Старого  міста  здійснює  відомий  подільський 
мистецтвознавець  Н.
 
Урсу.  В  буклеті  «Кам’янецька  ведута»  вона  знайомить  читачів  з  творчістю 
художників,  які  в  різні  часи  зображували  місто:  В.
 
Бедункевича,  Д.  Брика,  Л.
 
Васильєва, 
В.
 
Вечерського,  В.
 
Гагенмейстера,  О.
 
Горбаня,  О.
 
Грена,  В.
 
Давидова,  Л.
 
Заярної,  Л.
 
Лучка, 
А.
 
Мурадова, Б.
 
Негоди, В.
 
Павловича, В.
 
Яворського та інших [9]. Чимало живописних творів згаданих 
митців  можуть  вдало  ілюструвати  літературні  твори  та  розповіді  класовода  про  минуле  і  сучасне 
рідного  міста,  використовуватися  для  розвитку  зв’язного  мовлення  дітей.  Краєвиди  древнього 
Кам’янця,  вежі  фортеці,  вузенькі  вулички  Старого  міста  учні  можуть  упізнати  в  кадрах  всесвітньо 
відомих кінострічок: «Роксолана», «Богдан Хмельницький» та інших.
 
Для  проведення  даного  дослідження  проаналізовано  низку  літературних  творів,  у  яких  події 
відбуваються  в  Кам’янці
-
Подільському.  Серед  доступних  усвідомленню  молодшими  школярами  твір 
Анатолія  Свидницького  „Люборацькі”,  оповідання  Миколи  Магери,  роман  Броніслава  Грищука  „ 
Поділля  –
 
колиско  і  доле”,  легенди,  зібрані  й  упорядковані  Тамарою  Сис,  вірші  Клавдії  Грубляк  і 
Володимира  Пінчука  та  ін.  Однак  зазначимо,  що  місцеві  митці  не  присвячують  своїх  творів  дітям 
молодшого шкільного віку.
 
Отже,  проблема  дослідження  історико
-
мистецького  середовища  міста  не  є  вичерпаною  і 
потребує продовження вивчення.
 
Вагомим  внеском  у  створення  і  впровадження  регіонального  компонента  в  умовах  Кам'янця
-
Подільського є навчальний посібник для учнів 6
-
7 класів С.О.
 
Ганаби «Моє місто» [3].
 
Однак, дослідження показує, що в процесі роботи учителів Кам’янця  –
 
Подільського місцевий 
матеріал використовується епізодично, а то й зовсім не використовуються. Зазначимо, що основними 
методами ознайомлення з історією рідного краю в їх практиці є екскурсії до краєзнавчого музею міста, 
експозиційних зал, які діють при школах,  участь у різноманітних заходах. Художні тексти краєзнавчої 
інформації на уроках рідної мови й читання використовуються дуже рідко через відсутність спеціально 
складених  або  адаптованих  для  сприйняття  молодшими  школярами  творів,  а  також  спеціальних 
методичних розробок щодо їх використання. Більшість з них –
 
спрощені коментарі з путівників, статті з 
місцевих газет.
 
Наводимо  приклад  розробленого  для  дослідження  завдання,  яке  пропонує  учителеві  два 
тексти: перший –
 
складений нами на основі кількох джерел краєзнавчого характеру, другий –
 
уривок з 
літературного твору.
 
П’ятнадцять –
 
двадцять мільйонів років тому замість землі, де ми живемо, було море. У його 
водах жила безліч морських організмів, коралів, водоростей, молюсків. Бурями, вітрами їх відносило 
до берега, і поступово з їхніх решток утворились гори. Планета Земля тоді ще була дуже молодою, в її 
надрах і на поверхні відбувалися різні зміни, тому море, яке займало чималу територію, зникло. Його 
дно  поступово  заселилося  людьми.  І  назвали  вони  свою  землю  Пониззям,  тобто  місцевістю,  яка 
знаходилась внизу, а потім Поділлям (від слова “діл”), яке також означає “низовина”.
 
З  давніх
-
давен  на  Поділлі  живуть  люди.  Їх  приваблювали  плодоносні  землі,  теплий  клімат, 
природні укріплення, які захищали від ворожих набігів.
 
Одним з найдавніших
 
поселень є місто, в якому ми живемо. Спочатку воно називалось просто 
Кам’янцем,  бо  розташовувалось  на  Кам’янистій  горі.  Друга  частина  назви  –
 
Подільський  –
 
вказує  на 
те, що місто знаходиться на Поділлі.
 
Нашому місту біля тисячі років. Воно має надзвичайно
 
цікаву історію, яку ми повинні вивчати.
 
2.“Кам’янець, як глянути на нього здалека, стоїть в долині, а прийдеться їхати, то на горі, та ще 
на якій горі!
 
Думаєш,  дивлячись:  тут  була  колись
 
кругла  яма,  та  чиясь  невідома  сила  провела  пальцем 
краями  і  в  тім  місці  земля  репнула:  середину  ж  зігнуло  докупи,  а  кругом  стояв  рів  широченний  та 
глибоченний.  На  дні  річка  потекла  Смотрич,  от  як  Хорол  завбільшки,  і  де
-
де  реве  по  камінні.  Попід 
річкою, де місця стало, люди, що мурашня купки собі понагортали. Глянеш згори –
 
голова закрутиться, 
глянеш –
 
знизу шапка злетить.
 
Що тісно, то інша хата прилипла до скелі, як ластівоче гніздо під стріхою, що потребує лиш пів 
даху: інша під каменюкою
 
стоїть, як під полою у батька. Каменюка нависла, вкуріла, а хатина тулиться 
під нею як сирота під тинню.
 
Смотрич обтікає город кругом, що з якого боку їхати в Кам’янець, конче треба через воду. Як 
придивишся ближче до міста, то здається, наче в проваллі на дні вигнало гриб. Люди знайшли Його, 

302 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
та не мігши нічого подіяти, як порпалися йому на тілі, так і осіли, лиш край де
-
де обкопували. А гриб 
тим часом і закам’янів. Як не стало для всіх місця там, то хто
 
слабіший був, скотився і осів внизу, де 
тільки вода ревла. Отож, як на грибі Кам’янець”. (А.Свидницький, Люборацькі).
 
Таким  чином,  спостерігаючи  за  науково
-
пізнавальним  і  художнім  однотипними  творами, 
молодші  школярі  дістають  практичне  уявлення  про  те,  що  науковий  опис  характеризується  більшою 
впорядкованістю  перелічення  ознак.  У  ньому  ці  ознаки  не  тільки  перелічуються,  а  й  додається 
характеристика  його  інших властивостей. Науковий опис прагне  до  граничної точності, тому в ньому 
нерідко вживаються слова
-
терміни.
 
На  відміну  від  науково
-
пізнавального,  художній  опис  характеризує  предмет,  явище  за 
допомогою художніх засобів –
 
епітетів, метафор, порівнянь.
 
Одночасно  учні  одержують  знання  про  виникнення  краю,  міста,  його  вигляд,  розташування. 
Тексти  такого  характеру  викликають  глибокий  інтерес  у  молодших  школярів,  бажання  дізнатись  ще 
більше про походження та історію рідного краю.
 
 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: