Сучасні машинобудівні підприємства оснащуються дорогим і різноманітним обладнанням, автоматизованими системами, роботизованими комплексами і гнучкими виробничими системами. Для безперебійної роботи обладнання із заданими точними характеристиками потребує систематичного технічного обслуговування (ТО) його і виконання ремонтних робіт та заходів з технічної діагностики. На їх виконання витрачаються суттєві трудові та матеріальні ресурси. Річні витрати на ремонт і техобслуговування на машинобудівних підприємствах складають 10–25 % його первісної вартості, їх питома вага у вартості продукції досягає 6–8 %. На ремонтних роботах у народному господарстві зайнято понад 25 % всього парку металорізальних верстатів. Простої обладнання та втрата точних характеристик порушують комплектність та безперервність процесу виробництва, призводять до погіршення якості продукції та економічних показників діяльності. Головним завданням раціональної організації ремонтного господарства є забезпечення безперебійної експлуатації обладнання із заданими точними характеристиками та експлуатаційними показниками у виконанні завдань.
Організаційна та виробнича структура ремонтних служб залежить від низки факторів – типів і об’ємів виробництва, його технологічних характеристик, розвитку кооперування при проведенні ремонтних робіт тощо.
До складу ремонтного господарства великого підприємства входять:
– ремонтно-будівельний цех, який виконує ремонт будинків і споруд;
– електроремонтний цех (або майстерня), який виконує ремонт електрообладнання і підпорядкований головному енергетику;
– ремонтно-механічний цех (РМЦ), який виконує ремонт технологічного та
інших видів обладнання та виготовляє змінні частини і підпорядкований головному механіку.
Ремонтна база головного механіка, окрім РМЦ, включає змащувальне та емульсійне господарство, склади обладнання і запасних частин.
У великих цехах є також ремонтні бази або майстерні, підпорядковані механіку цеху.
На ремонтну службу підприємства покладені наступні функції: паспортизація та атестація обладнання, розробка технологічних процесів ремонту та їх оснащення, планування та виконання робіт з ТО та ремонту обладнання, модернізація обладнання, удосконалення організації праці працівників, зайнятих в цій службі.
У складі ремонтної служби значне місце займає ремонтно-механічний цех. До його складу, як правило, входять основні та допоміжні відділи (дільниці), а також службово-побутові приміщення.
Основними дільницями є: механічна, слюсарно-складальна, заготівельна, зварювальна, експериментальна, фарбувальна, термічна, відновлення та підвищення зносостійкості деталей.
До допоміжних відділень належать: інструментально-роздавальна комора, заточувальна майстерня, склади для металу, запасних частин, змащувальних матеріалів та інші.
Службово-побутові приміщення – це контора цеху, душові, їдальня, гардеробна та інші приміщення.
Виробнича структура РМЦ обумовлена цілою низкою факторів і насамперед, типом виробництва та масштабом випуску продукції підприємством, складом та кількістю обладнання основних цехів, умовами кооперування та постачання, конкретними умовами організації та управління. Тому одні машинобудівні підприємства можуть мати в складі РМЦ всі перераховані основні та допоміжні відділення (дільниці), а інші – не мати таких. При цьому склад, розміри, чисельність працюючих у відділах, а також форми кооперування на кожному підприємстві різні.
Очолює роботу РМЦ начальник цеху, котрий знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні у головного механіка підприємства. Виробничими відділами (дільницями) керують майстри. До складу РМЦ також відносяться цехові технологічні бюро, бюро праці та заробітної плати і деякі інші підрозділи.
РМЦ організовує свою виробничо-господарську діяльність, яка є складовою частиною системи більш високого рангу – ремонтної служби, роботу якої очолює відділ головного механіка (ВГМ). На великих підприємствах ВГМ складається з конструкторсько-технологічного, планово-економічного, планово-виробничого бюро та планово-попереджувального бюро.