234
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
свободы личности, удовлетворения ее частных интересов и потребностей. Гражданское общество воплощается
главным образом в социально
-
экономической и частной сфере жизнедеятельности людей. Это общество
свободных, активных, инициативных граждан, реализующих свои права, свободы и интересы в любых
незапрещенных законом формах. Это –
многоукладное конкурентное общество с рыночной экономикой, общество
инициативного и ответственного индивида, развитого социально
-
экономического общежития людей.
Категория «гражданское общество» была детально разработана Гегелем в «Философии права», в которой
он сформулировал следующие правовые основания гражданского общества: равенство людей, как субъектов
права, их юридическая свобода, индивидуальная частная собственность, незыблемость договоров, охрана права от
нарушений, упорядоченное законодательство, авторитетный суд [2, с. 228].
Существуют различные подходы к определению гражданского общества, его сущности и функций, как в
зарубежной, так и в отечественной науке. Современные российские исследователи в целом считают, что
гражданское общество –
это такое состояние зрелости социума, при котором люди и их объединения
реализуют
свои многообразные частные потребности, и при котором государство не вмешивается в частную жизнь человека и
не мешает самореализации его личности.
«Изучать гражданское общество в отрыве от государства точно так же, как государство, в отрыве от
гражданского общества –
бесполезно. Ведь само гражданское общество –
это не что иное как порождение
государства, которое немыслимо без существования последнего точно так же, как и государство –
суть порождение
гражданского общества. Именно в гражданском обществе формируются общезначимые интересы, которые в
идеале являются своего рода «материей», из которой строится государственная власть» [3, с. 5]. Само понятие
«гражданское общество» необходимо для определения границ государственного вмешательства в общественную и
частную жизнь. Изначально гражданское общество возникает как результат отмежевания государства от
социальных структур и обособления его как относительно самостоятельной сферы общественной жизни.
Гражданское общество
представляет собой совокупность межличностных отношений, а также семейных,
общественных, экономических, культурных, религиозных и иных структур, которые развиваются в обществе вне
рамок и без вмешательства государства. Система относительно независимых от государства и межличностных
отношений создает условия для самореализации индивидов и групп, для удовлетворения их повседневных
потребностей.
Опыт развития западного общества показывает, что гражданское общество формировалось в течение
длительного исторического периода, оно вырастало из объективно сложившихся социальных отношений и
институтов и постепенно детерминировало развитие государства, его сущности и содержания. Главными опорами
западного гражданского общества явились частная собственность и свободная, автономная личность.
Что касается нашей страны, в конституции которой закреплена норма о правовой государственности, то
следует признать, что в России отсутствовал тот исторический и правовой опыт, те демократические традиции,
которые характеризуют западный путь. Попытки ориентироваться
на западную модель для строительства
гражданского общества и правового государства, перенести западные механизмы на почву российской
действительности показали свою несостоятельность. Необходимо учитывать, что невозможно построить правовое
государство и гражданское общество по какой
-
либо модели, успешно действующей в других национальных и
исторических условиях. Институты и механизмы правовой государственности и гражданского общества должны
сформироваться естественным путем в недрах конкретного социально
-
исторического развития, то есть объективно.
В России процесс формирования правового государства и гражданского общества, к тому же, был прерван
длительным периодом тоталитаризма, а порой и прямой диктатуры со стороны государства. Сегодня необходимо
активно продолжать формирование правовой государственности, демократических институтов, однако при этом
развивать, обогащать этот опыт с учетом современных реалий государственного и социального развития России.
Современное российское общество претерпевает глубокий и
сложный процесс модернизации, связанный с
реализацией социально
-
экономических, политических и правовых реформ. Важнейшими целями российских
реформ являются построение демократического правового государства и гражданского общества. Речь идет о
формировании
нового типа общественных отношений, политической и правовой систем, а, следовательно, и всей
системы социальных ценностей
.
В Послании Федеральному Собранию Российской Федерации Президент России отметил: «Сейчас наша
задача –
создать богатую и благополучную Россию. При этом хочу, чтобы все мы отчётливо понимали: ближайшие
годы будут решающими и, может быть, даже переломными, и не только для нас, а практически для всего мира,
который вступает в эпоху кардинальных перемен, а может быть, даже и потрясений»[5].
Таким образом важнейшими ориентирами развития России являются построение демократического,
социального и правового государства, эффективно взаимодействующего с полноценным и сильным гражданским
обществом. В этой связи роль и значение права как мощного инструмента регулирования общественных
отношений, а также как гаранта равенства, свободы и справедливости возрастает. Взаимосвязь права и
государства приобретает особый характер: чем точнее право отражает объективные потребности общественного
развития, тем в большей мере оно связывает государство.
Правовое государство –
способ организации общества, при котором обеспечивается господство права и
реализуются права и свободы человека, всеобщее равенство перед законом, принцип разделения властей,
разрешение конфликтов через справедливый суд. Его общечеловеческая ценность определяет и современные
установки, устремления и усилия по формированию и развитию начал правовой государственности в современной
России.
Правовое государство –
это не только одна из высших социальных ценностей, призванных утвердить
гуманистические начала в его взаимоотношениях с личностью, но и практический инструмент обеспечения и
защиты жизни, здоровья, чести, свободы, достоинства граждан, средство борьбы с бюрократией, местничеством и
ведомственностью, форма осуществления самоуправления и народовластия. Ценностный смысл идеи правового
государство состоит в утверждении суверенности народа как источника власти, в гарантированности его свободы, в
подчинении государства обществу и праву.
Литература:
1.
Конституция Российской Федерации (с учетом поправок, внесенных законами Российской Федерации о
поправках к Конституции Российской Федерации от 30 декабря 2008 г. N 6
-
ФКЗ и от 30 декабря 2008 г. № 7
-
ФКЗ)
// Российская газета. –
2009.
–
№ 7 (4831).
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
235
2.
Гегель Г.В.Ф. Философия права. М., 1990.
3.
Грудцына Л.Ю., Петров С.М. Гражданское общество, народ и власть: концептуальное понимание и российская
специфика // Государство и право. –
2011.
–
№ 8. С. 5
-15.
4.
Марченко М.Н. Теория правового государства в системе других государственно
-
правовых теорий // Государство
и право. –
2011.
–
№ 8. С. 5
-11.
5.
Послание Президента России Федеральному Собранию Российской Федерации от 12 декабря 2012 года. //
www.kremlin.ru
Марина Діковенко
(Вінниця, Україна)
ОКРЕМІ АСПЕКТИ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО
ПЕРЕДБАЧАЄ ФІНАНСОВО
-
ПРАВОВУ
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Актуальність теми.
Важливою складовою демократичної та правової держави є її ефективна правова
система. У сфері державних фінансів правотворча діяльність повинна ґрунтуватися на конституційних принципах
верховенства права, соціальної орієнтації ринкових відносин, ефективного правового регулювання, оскільки саме
сфера публічних фінансів є основою побудови економічної безпеки держави.
Питання фінансово
-
правової відповідальності є одним із найбільш дискусійних у правовій науці України.
Аналіз
проблем становлення та розвитку фінансово
-
правової відповідальності, як самостійного виду юридичної
відповідальності, є одним із пріоритетних напрямків науки, необхідних для підвищення ролі фінансового права як
галузі права на даному етапі.
Аналіз останніх публікацій. Дану проблему в своїх працях висвітлювали такі науковці як А.З.
Арсланбєкова, С.Є. Батиров, З.М. Будько, П.С. Вєсєловський, Л.К. Воронова, Д.О. Гетманцев, О.С. Ємельянов, А.Й.
Іванський, М.В. Карасєва, Т.О. Коломоєць, Ю.А. Крохіна, О.А. Мусаткіна, М.Б. Разгільдієва, Т.В. Сараскіна, Н.А.
Саттарова, Н.В. Сердюкова, І.А. Сікорська, Н.І. Хімічева, М.М. Черногор та інші.
Виклад основного матеріалу.
Фінансово
-
правова відповідальність як вид юридичної
відповідальності поки
ще знаходиться в стадії формування. Це пов’язано з процесом уніфікації фінансового законодавства, тобто
розробкою єдиної системи фінансово
-
правової відповідальності. Можна стверджувати, що встановлення цього виду
відповідальності є складовою частиною фінансово
-
правового регулювання [4, с.87].
Фінансово
-
правову відповідальність можна визначити як застосування до порушника таких фінансово
-
правових норм заходів державного примусу уповноваженими державними органами, які накладають на
правопорушника додаткові обтяження майнового характеру .
Процес виділення фінансово
-
правової відповідальності в самостійний вид юридичної відповідальності
супроводжується дискусіями. Деякі вчені висловлюють думки щодо відсутності такого виду відповідальності та про
існування лише адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення фінансового законодавства. Деякі
вчені розглядають фінансово
-
правову відповідальність як різновид адміністративної, інші –
як похідну цивільно
-
правової відповідальності або
вказують на її комплексний характер, що полягає у поєднанні елементів
адміністративної та кримінальної відповідальності. До таких вчених належать: Хаменушко І.В., Калініна Л.А., Краснов
Ю.К., Альохін О.П., Тимофєєв Є.В., Савченко Л.А. та інші [2, с.230].
Хоча фінансово
-
правова відповідальність є частиною юридичної відповідальності, але все ж їй притаманні
специфічні ознаки:
1.публічно
-
правовий характер фінансово
-
правової відповідальності (фінансові правопорушення завдають
шкоду саме публічним інтересам, охорона і захист яких покладається на державу);
2.майновий характер фінансово
-
правової відповідальності (порушник фінансового законодавства має
обов’язок понести обмеження саме майнового характеру);
3.реалізація фінансово
-
правової відповідальності здійснюється в межах специфічного правовідношення між
правопорушником та державою в особі уповноважених органів, які мають притягнути правопорушника до
відповідальності;
4.характеризується можливістю застосування заходів фінансово
-
правового примусу, зовнішньою формою
вираження яких є фінансово
-
правові санкції [3, с.186].
Для забезпечення відповідного регулювання у даній сфері, фінансово
-
правова відповідальність повинна
ґрунтуватись на таких принципах: принцип законності, принцип справедливості, принцип одноразовості притягнення
до фінансово
-
правової відповідальності, принцип доцільності, принцип своєчасності, принцип системного зв’язку
фінансово
-
правової відповідальності з іншими видами відповідальності, принцип обґрунтованості, принцип
відмежування фінансової санкції
від фінансового обов’язку [1, с.23].
Фінансово
-
правова відповідальність реалізується у вигляді фінансових санкцій.
Фінансові санкції –
це
заходи державного примусу, передбачені фінансово
-
правовими нормами, які накладають на правопорушника
додаткові обтяження у вигляді фінансової пені та штрафів.
Усі фінансово
-
правові санкції поділяються на два види:
правовідновлювальні та штрафні (каральні).
Реалізація правовідновлювальних спрямована на усунення шкоди, заподіяної протиправними діяннями
фінансовим інтересам
держави, примусове виконання невиконаних фінансових обов’язків, а також на відновлення
порушених фіскальних держави. Правовідновлювальною фінансовою санкцією є пеня, функція якої полягає у
компенсування державі чи місцевому утворенню ту шкоду, а точніше збитки, які вони несуть у зв’язку з
несвоєчасною сплатою до відповідних бюджетів податків та інших обов’язкових платежів, несвоєчасним
поверненням бюджетних коштів тощо. Пеня як фінансова санкція не може встановлюватися угодою сторін,
перераховується виключно у доход держави чи місцевого утворення, її стягнення здійснюється у безспірному
порядку уповноваженими державними органами.
Каральні спрямовані на попередження фінансового правопорушення, а також на виправлення і
перевиховання порушників фінансового законодавства. Вони встановлюються за фінансові правопорушення з
метою покарання правопорушника, а також попередження нових правопорушень. Штраф як фінансово
-
правова
санкція відрізняється від адміністративного штрафу і цивільно
-
правового штрафу. Штраф як фінансово
-
правова
санкція на відміну від адміністративного не може бути замінений іншим стягненням, уповноважений орган на