«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

230 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
2. 
Про  забезпечення  санітарного  та  епідеміологічного  благополуччя  населення:  закон  України  від  24.02.1994р.  № 
4004-
XII // Відомості Верховної Ради України. –
 1994. 
–
 
№ 27. –
 
Ст.218.
 
3. 
Про відходи: Закон України від 05.03.1998р. № 187/98
-
ВР // Відомості Верховної Ради
 
України. –
 1998. 
–
 
№ 36
-37. 
–
 
Ст. 242.
 
4. 
Про  захист  населення  і  територій  від  надзвичайних  ситуацій  техногенного  та  природного  характеру:  закон 
України від 08.06.2000р. № 1809
-
ІІІ // Відомості Верховної Ради України. –
 2000. 
–
 
№ 40. –
 
Ст. 337.
 
5. 
Єгоров  Ю.  Екологічна  складова  у  структурі  національної  безпеки  України:  державно
-
управлінський  аспект 
взаємодії // Стратегічні пріорітети. –
 2009. 
–
 
№4 (13). –
 
С. 191 –
 200. 
6. 
Про інформацію: закон України від 02.10.1992р. № 2657
-
XII // Відомості Верховної Ради України. –
 1992. 
–
 
№ 48 –
 
Ст. 650.
 
7. 
Про  затвердження  Положення  про  порядок  надання  екологічної  інформації:  Наказ  Міністерства  охорони 
навколишнього  природного  середовища  України  від  18.12.2003р.  №  169  //  Офіційний  вісник  України.  –
  2004. 
–
 
№
 6. 
–
 
Ст. 228.
 
8. 
Грушкевич  Т.  В.  Конституційні  засади  екологічного  інформаційного  забезпечення  //  Вісник  Донецького 
національного університету. –
 
сер. Економіка і право. –
 
Вип. 1. –
 2011. 
–
 
С. 604
-608. 
9. 
Про  доступ  до  публічної  інформації:  Закон  України  від  13.01.2011р.  №  2939
-
VI  //  Відомості  Верховної  Ради 
України. –
 2011. 
–
 
№ 32. –
 
Ст. 1491.
 
 
 
Вікторія Бегмат
 
(Полтава, Україна)
 
 
ПИТАННЯ ЛІЦЕНЗУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
 
У  наш  час  процес  реформування  охорони  здоров’я  набув  інтенсивного  розвитку.  Це  безпосередньо 
стосується  вдосконалення  державного  регулювання  господарської  діяльності  у  цій  соціальній  галузі  економіки. 
Одним  з  найефективніших  засобів  державного  регулювання  у  даному  випадку  є  ліцензування  певних  видів 
господарської  діяльності,  а  саме  медичної  практики,  виробництва  та  оптової  (роздрібної)  торгівлі  лікарськими 
засобами, переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, діяльність банків пуповинної 
крові,  інших  тканин  та  клітин  людини  тощо.  Актуальність  теми  зумовлена  повільним  розвитком  господарської 
діяльності у сфері охорони здоров’я та розвитком державної політики охорони здоров’я.
 
Дослідженням даного питання займалися Г.Акімцев, Е.Аніщенко, А.Травкін, В.Пашков, Л.Підгорна, І.Бедрик, 
В.Рудий, С.Стеценко та ін.
 
Ліцензування господарської діяльності у сфері охорони здоров’я є гарантією захисту пацієнта, за допомогою 
ліцензування забезпечується недопущення недобросовісних і сумнівних виробників медичних послуг до споживачів, 
оскільки  їх  результати  мають  безпосередній  вплив  на  життя  і  здоров’я  останніх.  Відповідно  до  ст.  17  Основ 
законодавства  про  охорону  здоров’я  «провадження  господарської  діяльності  в  сфері  охорони  здоров'я,  яка 
відповідно  до  закону  підлягає  ліцензуванню,  дозволяється  лише  за  наявності  ліцензії.  Держава  підтримує 
господарську діяльність у сфері охорони здоров'я» [1, ст. 17].
 
Останнім  часом  відбулися  значні  зміни  щодо  ліценування  у  даній  сфері  господарювання.  Позитивним 
наслідком цих змін є скасування Міністерством охорони здоров’я України за участю Державного комітету України
 
з 
питань  регуляторної  політики  та  підприємництва  ліцензування  165  видів  робіт,  які  відповідали  лікарським 
спеціальностям. Замість них введений один лицензований вид діяльності –
 
медична практика. Це набагато спрощує 
діяльність лікарів, так як ліцензія надаватиметься на всі види робіт, що надаватиме лікар чи клініка і при розширенні 
діяльності не потрібно буде переоформлювати ліцензію знову.
 
Харктерними рисами ліцензування діяльності у сфері охорони здоров’я є:
 
- 
необхідність  у  зв’язку  з  тим,  що  при  виконанні  цього  виду  діяльності  дуже  висока  вірогідність  нанесення 
шкоди здоров’ю людини;
 
- 
об’єктом ліцензування є господарська діяльність у сфері охорони здоров’я;
 
- 
ліцензії на здійснення медичної діяльності є безстроковими.
 
Якщо звернутися до ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», то ми 
побачимо, що ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері охорони здоров’я:
 
- 
«медична практика;
 
- 
переробка  донорської  крові  та  її  компонентів,  виготовлення  з  них  препаратів,  крім  діяльності  банків 
пуповинної крові, інших тканин і клітин людини;
 
- 
господарська  діяльність  з  виробництва  лікарських  засобів,  оптової  та  роздрібної  торгівлі  лікарськими 
засобами, імпорту лікарських засобів;
 
- 
діяльність банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини» [2, ст. 9].
 
Також,  дане  питання  регулюється  спеціальним  законодавством.  Відповідно  до  Закону  України  «Про 
донорство  крові  та  її  компонентів»  [3,  ст.  15]  взяття,  зберігання  донорської  крові  та  її  компонентів,  а  також  її 
зберігання дозволяється лише за наявності відповідної ліцензії, виданої центральним органом виконавчої влади, що 
реалізує  державну  політику  у  сфері  протидії  ВІЛ
-
інфекції/СНІДу  та  інших  соціально  небезпечних  захворювань 
(ст.15).
 
Тому,  на  мою  думку  було  б  доцільно  в  Основах
 
законодавства  про  охорону  здоров’я  зазначити  загальні 
положення  щодо  ліцензування  окремих  видів  господарської  діяльності  (закріпити  загальні  поняття,  порядок 
отримання  ліцензій),  а  у  спеціальні  закони  внести  відповідні  доповнення  про  особливості  порядку  отримання 
ліцензій, а також передбачити адміністративно
-
господарські санкції за порушення ліцензійних умов.
 
Також  до  спеціальних  нормативно
-
правових  актів,  що  регулюють  відносини  пов’язані  з  ліцензуванням 
певних видів господарської діяльності у сфері охорони здоров’я відносяться:
 
1)  Ліцензійні  умови  провадження  господарської  діяльності  з  виробництва  лікарських  засобів,  оптової, 
роздрібної  торгівлі  лікарськими  засобами,  затверджені  наказом  Державної  інспекції  з  контролю  якості  лікарських 
засобів Міністерства охорони здоров’я України від 21 вересня 2010 р;.
 
2)  Ліцензійні  умови  провадження  господарської  діяльності  з  медичної  практики,  затверджені  наказом 
Міністерства охорони здоров’я України від 2 лютого 2011 р.;
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
231 
 
 
3) 
Ліцензійні  умови  провадження  господарської  діяльності  з  переробки  донорської  крові  та  її  компонентів, 
виготовлення з них препаратів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 лютого 2011 р. та 
ін.
 
Вказані нормативно
-
правові акти регулють загальні положення щодо ліцензування (наприклад термінологію 
–
 
«аптека»,  «лікарський  засіб»  і  ін.),  вказують  органи  ліцензування,  організаційні  вимоги  щодо  конкретного  виду 
діяльності,  вимоги  до  осіб,  які  можуть  займатися  відповідним  діяльності,  а  також  спеціальні  вимоги  щодо 
конкретного  виду  діяльності  (наприклад  щодо  наявності  матеріально
-
технічної  бази  суб’єкта  господарювання, 
спеціальної  документації  тощо).  Проте,  на  думку  багатьох  науковців,  що  досліджували  дане  питання  таке 
закріплення  варто  удосконалити.  Це  пояснюється  тим,
 
що  дані  нормативно
-
правові  акти  дублюють  деякі  загальні 
положення щодо ліцензування певних видів господарської діяльності у той час, коли їх можна зосередити в одному 
акті,  який  би  поширювався  на  всі  вказані  види  діяльності.  Також,  існує  надзвичайно  широкий  перелік  термінів  в 
різних джерелах, що утруднює діяльність. Було б доцільним закріпити їх у Законі України «Про лікарські засоби».
 
Отже, ми бачимо, що необхідно дещо кодифікувати законодавство щодо ліцензування медичеої діяльності. 
В контексті реформи в
 
медичній сфері необхідно у Основах законодавства про охорону здоров’я зазначити загальні 
положення  щодо  ліцензування  окремих  видів  господарської  діяльності,  а  у  спеціальні  закони  внести  відповідні 
доповнення про особливості порядку отримання ліцензій, та відповідальності за порушення ліцензійних умов. Закон 
України «Про лікарські засоби» має уніфікувати в собі визначення, які містяться в підзаконних актах.
 
 
Список використаних джерел:
 
1. 
Основи законодавства України про охорону здоров’я: закон України від 19.11.1992 № 2801
-
XII // Відомості 
Верховної Ради України. –
 
№ 4. –
 1993. 
–
 
Ст.19.
 
2. 
Про ліцензування певних видів господарської діяльності: закон України від 01.06.2000 № 1775
-
ІІІ // Відомості 
Верховної Ради України. –
 
№ 36. –
 2000. 
–
 
Ст. 299.
 
3. 
Про донорство крові та її компонентів: закон України від 23.06.1995 № 239/95
-
ВР // Відомості Верховної Ради 
України. –
 
№ 23. –
 1995. 
–
 
Ст. 183.
 
 
 
Алибек Болат
 
(Талдыкорган, Казахстан)
 
 
ПЕДОФИЛИЯ –
 
БОЛЕЗНЬ ИЛИ ПРЕСТУПЛЕНИЕ ХХІ ВЕКА
 
 
Распространение этой проблемы в Республике Казахстан на данный момент достигает своего апогея и не 
только  в  нашей  стране  но  и  во  всем  мире.  По  моему  мнению  педофилия  это  одновременно  и  болезнь  и 
преступление за которое нужно карать по всей строгости закона. Но в некоторых государствах эти законы
 
слишком 
мягки  и  люди  или  как  принято  называть  их  педофилы  уходят  от  справедливого  наказания  путем  того  что 
ссылаються на болезнь.
 
Чтобы понять как бороться с этим бичем в сфере преступлений мы должны узнать корень происхождения и 
саму суть этого деяния.
 
Педофилия
 
(от  др.греч.
 
«ребёнок»
 
и
 
«любовь»)  (иначе  инфантосексуализм
, 
падерозия
) 
–
 
психическое 
расстройство,  одна  из  множества  сексуальных  девиаций  (отклонений).  Лиц,  имеющих  данное  заболевание
, 
называют педофилами [1, с. 
37]. 
По Десятому пересмотру (МКБ
-10) 
международной классификации болезней (МКБ)
 
относится к классу V
 
как 
одно из расстройств сексуального предпочтения: сексуальное предпочтение детей (мальчиков или девочек, или  и 
тех,  и  других),  как  правило,  допубертатного  или  раннего  пубертатного  возраста
. 
Рассматривается  в  психиатрии
 
и 
психологии
 
как  отклонение  от  сексуальной  нормы
 
(парафилия,  сексуальная  девиация),  характерной  для  данных 
культурно
-
исторических 
условий, 
сопровождающееся 
постоянным 
или 
преобладающим 
сексуальным 
предпочтением  детей,  как  правило,  допубертатного
 
или  раннепубертатного  возраста.  В  самом  широком  смысле 
«педофилия»  означает  половое  влечение  к  детям.  В  разговорной  речи  этот  термин  нередко  используется 
применительно  к  сексуальному  влечению  не  только  к  детям  допубертатного  и  раннепубертатного  возраста,  но  и 
вообще к лицам, не достигшим совершеннолетия
. 
Основная  часть  педофилов  реализует  сексуальные  потребности  лишь  в  соответствующих  сексуальных 
фантазиях
, 
мастурбаторных
 
фантазиях,  несексуальным  общением  с  детьми,  общением  в  Интернете,  просмотром 
визуальной  продукции  соответствующего  содержания.  Педофилия  диагностируется  в  большей  степени  у  лиц 
мужского  пола  гетеросексуальной  ориентации.  Женщины
-
педофилы  встречаются  реже.  В  общем  случае, 
сексуальная ориентация
 
сама по себе, в чистом её виде (например, корефильный тип, эфебофильный тип гетеро
- 
или гомосексуальной ориентации и
 
т.
 
д.), не может быть симптомом психической патологии.
 
Лечение  педофилии  представляет  значительные  трудности  и  может  быть  эффективным  только  при 
наличии  осознанного  согласия  и  твёрдой  установки  на  терапию  у  пациента.  Прогноз  в  большинстве  случаев 
сомнительный, а значит что вылечить такого человека
 
практический невозможно
 [4]. 
В  некоторых  странах  из  за  влияния  религи  есть  на  счет  педофили  некоторые  нюансы.  Большей
 
фальсификации  с  понятием  педофилия  подвержены  страны  ислама.  Традиционно  там  разрешены  очень  ранние 
браки,  поэтому  в  СМИ  можно  очень  часто  встретить  публикации  на  тему  "Педофилы  по  Корану"  или  "Спать  с  9 
летней  девочкой  по  сунне".  Подогревая  такими  публикациями  межрелигиозную  рознь,  авторы,  приводя  цитаты  из 
корана, забывают о том, что законы шариата как нигде больше почитают моральные и этические нормы в браке.
 
от 
как  объясняет ситуацию  с  ранними  браками
 
улем  Ахмад  аль
-
Муби,  курирующий  заключения  браков  в Саудовской 
Аравии.
 
Юный  возраст,  согласно  исламу,  отнюдь  не  является  препятствием  для  вступления  в  брак.
 
Брак  –
 
фактически включает в себя две вещи –
 
непосредственно брачный контракт –
 
это одно, и первый секс с женой –
 
это 
другое.
 
Не существует минимального возраста для вступления в брак. Вы можете иметь брачный контракт даже с 
годовалой  девочкой,  не  говоря  уже  о  девочке  9,  7,  или  8  лет.  Это  –
 
просто  контракт,  подтверждающий  согласие. 
Опекуном  в  таком  случае  должен  выступать  отец,  потому  что  мнение  отца  в  таких  случаях  обязательно.  Таким 
образом, девочка становится женой, но готова ли действительно девочка к сексу или нет? Каков возраст считается 
подходящим  для  первого  сексуального  контакта?  Это  зависит  от  условий  и  традиций.  В  Йемене
 
девочек  выдают 
замуж в возрасте 9
-
13 лет, в то время как в других странах после 16
-
ти [3, с. 
201]. 

232 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
В
 
священных христианских писаниях, если пересчитывать возраст библейских патриархов 
 
в современное 
исчисление,  а  не  лунное,  становится  ясно,  что  первые  дети  у  них  рождались  в  возрасте  12
-
14  лет.  К  тому  же 
история пестрит не только фактами истории древнего мира но более поздними примерами из Европы. Но всегда во 
всех  религиях  и  общественных  формациях  вступление  в  половые  контакты  разрешался  только  при  наступлении 
возраста половой зрелости который определялся не законодательно, а только по очевидным внешним признакам. И 
тут защитники от педофилов (child
-kid-girle-boy-
lovers) вводят общество и сами себя в заблуждение, утверждая это 
были  сексуальные  контакты  именно  с  детьми,  а  не  как  тогда  считалось,  с  уже  созревшими  для  замужества 
молодыми  людьми,  вышедшими  из  детского  возраста.  Адсорбировав  из  истории  конкретный  абсолютный  возраст 
ни  у  сторонников  педофилии,  ни
 
у  педофобов  нет  желания  рассматривать  данную  фигуру  внутри  социума  и  в 
разрезе биологической особенности материнства того времени.
 
И  вновь  мы  возвращаемся  к  злободневной  теме  борьбы  с  педофилами,  которая  не  теряет  своей 
актуальности  вот  уже  более  2  лет.  Чиновники  всех  мастей  и  рангов  со  всех  трибун  заявляли  о  необходимости 
защиты  детей  от  этих  преступников,  в  Парламент
 
вносились  законопроекты,  предусматривающие  ужесточение 
наказаний за педофилию, однако они долгое время отклонялись по непонятным причинам.
 
Между тем «любители» 
детей  продолжали  совершать  свои  преступления,  оставаясь  при  этом  практически  безнаказанными.
 
И 
действительно  в  Уголовном  кодексе  Республики  Казахстан  преступление  касаюшиеся  педофилии  предусмотрены 
лишь  в  статьях  120,  121,  122,  124  УК  РК,  статьей  не  только  мало  но  и  наказание  за  совершенное  преступление 
мягкие
 [2
, с. 45
]. 
Из года в год на страну поражали вспышки разных по своей сущностиболезней. Вот скажем в Республике 
Казахстан  2010  году  страну  нахлынул  синдром  суицидальности,  а  в  следующем  2011  году  просто  накрыла  волна 
педофилии.  В  течение  года  тревожные  сообщения  о  надругательствах  над  детьми  поступали  со  всех  регионов 
страны.
 
Все началось весной в Актобе, там задержали серийного педофила. Оралман из Монголии, силой затащил 
в лес десятилетнюю девочку и изнасиловал. Как оказалось, она была не единственной его жертвой. Полицейские 
установили,  год  назад  от  его  рук,  пострадала  четырехлетняя  малышка.  И  понеслось.  Отец  из  Караганды 
изнасиловал родную дочь. В Семее разыскивают преступника, надругавшегося над первоклассником. Регулярным 
сексуальным надругательствам в Астане отчим подвергает падчерицу. В Восточном Казахстане еще другой отчим 
несколько лет издевался над приемной дочерью. Это лишь некоторые примеры педофилии в Казахстане из многих 
других. Как можно рассмотреть из примеров приведенных выше многи дети не достигли десятилетнего возраста. И 
эта проблема к сожалению растет во всех странах мира. И все так лучик надежды на то что педофилы получят то 
что они заслужили, появился с принятии
 
в РФ законопроект о химической кастрации педофилоф.
 
Президент  России  Дмитрий  Медведев  внес законопроект,  предусматривающий  ужесточение  наказаний  за 
преступления,  совершенные  в  отношении  несовершеннолетних,  в  том  числе  документ  предусматривал  введение 
химической кастрации, о которой так давно и много говорили.
 
Еще  один  способ  профилактики  –
 
создание  единой  электронной  базы  педофилов,  отбывших  наказание. 
Достоинство  такой  формы  учета  состоит  в  том,  что  сотрудники  органов  внутренних  дел  могут  получить 
необходимую информацию обо всех лицах, отбывших срок наказания и страдающих педофилией, а не только о тех, 
которые проживают на подведомственной им территории
. 
Еще один важный момент –
 
это реабилитация тех детей, 
которые оказались в такой ситуации, т. е. создание
 
центров поддержки семьи и детей.
 
Так  же  в  законопроекте  РФ  было  рассмотрено
 
введение  обязанности  органов  внутренних  дел  и 
руководителей  детских  учреждений  рассказывать,  в  том  числе  через  СМИ,  жителям  о  проживании  в  населенном 
пункте  педофилов,  вышедших  на
 
свободу.  И,
 
в
-
четвертых,  законопроект  предусматривает  обязанность  проводить 
профилактические  беседы  с  несовершеннолетними,  чтобы  научить  их  правильному  поведению  при  встрече  с 
педофилом,  а  заодно  выявить  случаи  сексуального  насилия  над  детьми.  Также  граждане  добровольно  могут 
создавать центры по профилактике преступлений против половой неприкосновенности несовершеннолетних.
 
В  Казахстане  готовят  законодательные  поправки,  которые  позволят  ввести  химическую  кастрацию 
педофилов, сообщил депутат сената парламента РК Гани Касымов
. 
«Премьер
-
министр  согласился  со  мной  и  сказал,  что  сейчас  он  дал  поручение  министерству  юстиции  и 
министерству внутренних дел пересмотреть эти нормы. То есть, сейчас год прошел, мы можем пересмотреть этот 
закон. И я сейчас жду, когда эти
 
министерства подготовят изменения и дополнения в закон о защите прав ребенка в 
части вопроса педофилии»
- 
сказал Гани Касымов
. 
«Когда  мы  приняли  эти  поправки  (о  защите  прав  ребенка),  психологически  это  повлияло  очень 
положительно,  они  (педофилы)  не  стали  бояться  закона.  В  России  этим  вопросом  занимается  лично  президент 
страны», –
 
отметил сенатор.
 
По  словам  депутата,  в  ряде  стран  процедура  химической  кастрации  проводится  с  согласия  самого 
преступника.
 
«То есть, он надругался над ребенком, а мы у  него еще и должны спрашивать… Кто он такой?.. Для нас, 
если этот путь потом будет обставлен вот этими «красными флажками», обстоятельствами  –
 
спрашивать его или 
нет,  я  не  согласен.  Я  согласен  на  другую  норму:  по  решению  суда,  не  спрашивая  его,  отправлять  на 
принудительную кастрацию», –
 
добавил он.
 
Помимо этого, Г. Касымов при рассмотрении проекта закона намерен отстаивать норму, согласно которой 
педофилу  будет  запрещено  пожизненно  заниматься  педагогической  деятельностью,  либо  деятельностью, 
связанной с детьми.
 
Напомним,  Г.  Касымов  неоднократно  поднимал  вопрос  о  необходимости  ужесточения  мер  в  отношении 
педофилов.
 
Я  полностью  согласен  и  солидарен  со  словами  сказанные  депутатом  сената  Парламента  Республики 
Казахстан  Гани  Касымовым  о  внедрении  законопроекта  о  химической  кастрации  педофилоф  взяв  за  основу 
законопроект  РФ.  И  так  же  добавил  бы  о  некоторых  мерах  против  педофлиов  относительно  к  УК  РК  следующее: 
можно  было  бы  применять  смертную  казнь,  но  из  за  внедрения  моратория  смертной  казни  в  РК  оно  не 
предусматриваеться  виде
 
наказания  в  УК  РК.  Так  же  следовало  бы  подготовить  специальные  кадры  в  органах 
внутренних дел по борьбе с педофилами. Увеличения количества специальных психологических центров для жертв 
педофилов, для их реабилитации. И последнее и самое главное это ужесточить меры наказания по отноошению к 
педофилам, а значит применять новые и жесткие законы, но они должны быть с проектированы логично и толково 
ведь закон
 
не должен быть абсурдным, он должен быть действенным, работающим и эффективным по защите прав 
и свобод ребенка.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
233 
 
 

жүктеу/скачать 9,75 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: