«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»



Pdf көрінісі
бет55/90
Дата21.02.2017
өлшемі9,75 Mb.
#4635
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   90

 
Держава має зробити все для того, аби оптимально використати потенційні переваги 
від  членства  в  СОТ,  і  водночас  зменшити  потенційні  втрати  та  ризики,  що  випливають  із  участі  України  у  цій 
організації.
 
 
Література:
 
1. 
Димедет В. В. Перспективи інтеграції національного бізнесу України до Світової торговельної системи в умовах 
політики подвійних стандартів СОТ. –
 
Київ, 2007. –
 
№ 4 (33).
 
2. 
Хоцевич О.В. Захист національного товаровиробника у зв’язку зі вступом до СОТ [Електронний ресурс]. –
 
Режим 
доступу: 
http://www.rusnauka.com/16_ADEN_2010/Economics/68683.doc.htm 
3. 
Слободян О.Н. Економічна оцінка наслідків приєднання України до Світової організації торгівлі // Науковий вісник 
НЛТУ, 2008, вип. 18.7

С. 241
-248 
4. 
Дятленко  Н.М.  Деякі  аспекти  державного  регулювання  зовнішньоекономічної  діяльності  в  ЄС  (на  прикладі 
Німеччини) // Вісник ІЕПД НАН
 
України. –
 2010. 

 
№ 1. –
 
С. 65
-68. 
5. 
Батченко  Л.В.,  Науменко  С.М.  Проблеми  формування  зовнішньоекономічної  політики  України  в  контексті 
членства у СОТ // Культура народов Причерноморья. –
 
№ 147. –
 
С. 49
-51. 
6. 
Закон України Про внесення змін до деяких законів
 
України з питань захисту національного товаровиробника від 
субсидованого, 
демпінгового 
та 
зростаючого 
імпорту 

252-VI, 
10.04.2008, 
Режим 
доступу: 
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1146.27.0 
 
Науковий керівник:
 
д.ю.н., доц. Пашков В.М.
 
 
Вікторія Заїка
 
(
Полтава, Україна

 
ТОРГІВЕЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
 
 
У  державному  регулюванні  торгівлі  найбільш  важливим  питанням  вбачається  регламентація,  зведення 
правил і обмежень здійснення торговельної діяльності, що є необхідною умовою її впорядкування. Розробка системи 
правил економічної поведінки для всіх  учасників процесу необхідна  для надання суб'єктам торгівлі самостійності в 
підприємницькій  діяльності.  Удосконалення  механізму  державного  регулювання  торгівлі  на  рівні  окремих  суб'єктів 
передбачає перетворення структур керування, засноване на чіткому розмежуванні функцій державного регулювання 
торгівлі  й  безпосереднього  оперативно
-
господарського  управління,  що  передбачає  розвиток  самостійного 
господарювання і самоврядування підприємств різних форм власності.
 
Питання  законодавчого  врегулювання  правових  засад  здійснення  торгівлі  та  основ  її  державного 
регулювання  здебільшого  обговорюються  фахівцями
-
практиками,  викладачами  вищих  навчальних  закладів 
торговельно
-
економічного спрямування та державними службовцями, які займаються питанням розвитку торгівлі, на 
шпальтах  періодичних  видань,  під  час  проведення  тематичних  конференцій,  симпозіумів,  круглих  столів  з  цієї 
проблематики.
 
Законодавча  база,  яка  регламентує  відносини,  пов'язані  з  торгівлею,  досить  різноманітна,  адже  торгівля 
охоплює  широке  коло  правових  відносин.  Торгівлю  не  можна  відділити  від  таких  сфер  господарювання,  як 
оподаткування, митний контроль, захист прав споживачів, отримання різноманітних дозволів, оренда та інші операції 
з  нерухомістю,  реклама  тощо.  Переважну  частину  документів,  які  регулюють  торговельну  діяльність  в  Україні, 
становлять  розпорядження,  накази,  листи  різних  органів  виконавчої  влади,  зокрема  Кабінету  Міністрів  України, 
різних міністерств, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету з питань регуляторної політики і 
підприємництва  тощо.  У  загальному  вигляді  законодавчу  базу,  що  регламентує  сферу  торгівлі,  можна  умовно 
поділити  на  дві  групи  –
 
документи,  які  безпосередньо  регулюють  торгівлю,  та  документи,  які  опосередковано 
стосуються цієї сфери діяльності. Слід відзначити, що дія нормативних актів може розповсюджуватися на всю сферу 
відносин  торгівлі,  а  може  стосуватися  окремого  сегменту  цих  відносин.  Саме  розпорошеність  законодавчої  бази  є 
головним недоліком правового регулювання торговельної діяльності в Україні.
 
Як  зазначає  І.Височин,  законодавство  України,  що  регулює  торговельну  діяльність,  подібне  до 
законодавства  багатьох  зарубіжних  країн,  особливо  у  сфері  регламентації  правовідносин  між  продавцем  і 
споживачем  при  купівлі
-
продажу  товарів,  у  тому  числі  щодо  якості  й  безпеки  товарів.  Однак  є  й  певні  відмінності. 
Зарубіжне  законодавство,  як  правило,  засноване  на  загальному  законі,  що  регламентує  питання  внутрішньої 
торгівлі,  зокрема  взаємовідносини  органів  влади  і  суб'єктів  торговельної  діяльності,  визначення  основних  понять, 
основних  принципів  здійснення  торговельної  діяльності,  встановлення  єдиних  вимог  до  учасників  торговельного 
процесу,  регулювання  сучасних  видів  торгівлі  (електронна  торгівля,  мережевий  маркетинг).  Прогалиною 
українського  торговельного  законодавства  є  неврегульованість  питань  щодо  організації  взаємовідносин 
торговельних мереж і постачальників, визначення «порогу» домінування торговельної мережі на локальному ринку 
тощо [3, с. 14].
 
Важливим досягненням українських законодавців є оприлюднення проекту Закону України «Про внутрішню 
торгівлю», у преамбулі до якого зазначено, що цей Закон визначає правові засади здійснення внутрішньої торгівлі, 
регулює відносини у цій сфері та спрямований на розвиток ефективної торговельної діяльності.
 
Отже,  можна  зробити  висновок,  розпорошеність  законодавчої  бази  є  головним  недоліком  правового 
регулювання торговельної діяльності в Україні. Треба підтримати проект Закону України «Про внутрішню торгівлю», 
прийняття  якого  буде  мати  велике  значення:  в  Україні  нарешті  з’явиться  Закон,  що  визначатиме  правові  засади 
здійснення внутрішньої торгівлі та регулюватиме відносини у цій сфері.
 
 
Література:
 
1. 
Господарський кодекс України .

К.: ФОРУМ, 2012 .

263 с.
 
2. 
Буткевич О.В. Правовий статус суб’єктів торговельної діяльності // Вісник господарського судочинства .
-  2012 .- 
№1 .

С. 107 –
 113. 

240 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
3. 
Височин  І.  Державне  регулювання  торговельної  діяльності  в  Україні  та  світі:  порівняльний  аналіз  //  Вісник 
Київського національного торговельно
-
економічного університету .
- 2010 .- 
№3 .

С. 11 –
 23. 
4. 
Граковський  Ю.  Організаційно
-
правові  питання  торговельної  діяльності  //  Вісник  податкової  служби  України  .

2012 .- 
№9
-10 .- 
С.56 –
 
62 (Вкл.).
 
5. 
Сенич О.Я. Торговельна діяльність: юридичний аспект // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ 
України .
- 2005 .- 
№3 .

С. 187 –
 194. 
 
Науковий керівник:
 
зав. кафедри приватного права
 
Полтавського юридичного інституту Національного університету «юридична 
академія імені Ярослава Мудрого»
 
д.ю.н.Пашков Віталій Михайлович.
 
 
 
Вікторія
 
Заїка
 
(Полтава, Україна)
 
 
ЩОДО ЕКОЛОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ
 
 
Екологічний контроль –
 
це діяльність відповідних суб’єктів, спрямована на забезпечення додержання вимог 
законодавства  про  охорону  навколишнього  природного  середовища  всіма  державними  органами,  підприємствами, 
установами, організаціями, громадянами [5, с. 52].
 
Згідно ст. 34 закону України «Про охорону навколишнього  природного середовища»: завдання контролю у 
галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства 
про  охорону  навколишнього  природного  середовища  всіма  державними  органами,  підприємствами,  установами  та 
організаціями незалежно від форми власності і підпорядкування, а також громадянами [2, Ст. 546].
 
З точки зору О.К. Голінченкова, об’єктами екологічного контролю є:
 
1) стан довкілля в цілому та його окремих компонентів –
 
атмосферного повітря, вод, лісів, тваринного світу; 
2) розробка планів, проектної та іншої документації, будівництво та введення в експлуатацію господарських об’єктів; 
3)  виконання  планів  та  заходів  з  охорони  природи  і  раціонального  природокористування  у  процесі  експлуатації 
підприємств; 4) додержання екологічного законодавства, екологічних норм, правил і нормативів [10, с. 42
-43]. 
У  залежності  від  системи  органів,  які  здійснюють
 
екологічний  контроль,  можна  розрізняти  такі  його  види: 
державний, виробничий, відомчий, самоврядний, громадський [9, c. 285].
 
Державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, 
відтворення  і  охорони  природних  ресурсів  здійснюється  центральним  органом  виконавчої  влади,  що  реалізує 
державну  політику  із  здійснення  державного  нагляду  (контролю)  у  сфері  охорони  навколишнього  природного 
середовища,  раціонального  використання,  відтворення  і  охорони  природних  ресурсів.  Виконавчі  органи  сільських, 
селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища (ч. 
1 ст. 35 закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
). 
Держекоінспекція  України  відповідно  до  п.  8  Положення  про  Державну  екологічну  інспекцію  України,  у 
процесі  виконання  покладених  на  неї  завдань  взаємодіє  в  установленому  порядку  з  іншими  органами  виконавчої 
влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, 
відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а 
також підприємствами, установами, організаціями [8, Ст. 1260].
 
У  процесі  здійснення  екологічного  контролю  Держекоінспекція  наділена  комплексом  повноважень
 
зокрема 
за  п.  4
 
Положення  про  Державну  екологічну  інспекцію  України,
 
вона  має  право:  –
 
складати  протоколи  про 
адміністративні  правопорушення  та  розглядати  справи  про  адміністративні  правопорушення,  накладати 
адміністративні  стягнення  у  випадках,  передбачених  законом;  –
 
забезпечувати  інформування  громадськості  про 
реалізацію  державної  політики  у  відповідній  сфері;  –
 
утворювати,  ліквідовувати,  реорганізовувати  підприємства, 
установи  та  організації,  що  належать  до  сфери  управління
 
Держекоінспекції  України,  затверджувати  їх  положення 
(статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв 
на  посади  керівників  таких  підприємств,  установ  та  організацій;  –
 
формувати  державне  замовлення  на  підготовку 
фахівців  у  відповідній  сфері;  –
 
здійснювати  інші  повноваження,  визначені  законами  України  та  покладені  на  неї 
Президентом України і т. д

Щодо відомчого контролю, то він здійснюється центральними органами виконавчої влади, їх структурними 
підрозділами  стосовно  організаційно  підпорядкованих  їм  ланок,  реалізується  в  рамках  відповідних  міністерств  та 
комітетів, що виконують управління окремими природними об’єктами [9, c.16
-17]. 
Важливу  роль  у  забезпеченні  дотриманні  екологічних  вимог  у  діяльності  підприємств  покладають  на 
виробничий  екологічний  контроль,  що  характеризується  оперативністю  та  спеціалізацією.  Завданням  такого  виду 
контролю  є  перевірка  виконання  планів  та  заходів  з  охорони  та  відновлення  навколишнього  природного 
середовища,  раціонального  використання,  збереження  природних  ресурсів,  дотримання  нормативів  якості 
природного середовища та вимог екологічного законодавства. Обов’язковість проведення виробничого екологічного 
контролю обумовлена тим, що підприємства складають основну категорію природокористувачів [9, c.16].
 
Громадський  екологічний  контроль,  як  передбачено  в  ст.  36  Закону  України  «Про  охорону  навколишнього 
природного  середовища»,  здійснюється  громадськими  інспекторами  охорони  навколишнього  природного 
середовища

Отже, з усього вищевикладеного, можна зробити висновок, що екологічний контроль займає важливе місце, 
адже  завдяки  його  здійсненню  рівень  безпечності  навколишнього  природного  середовища  підтримується  в 
належному  стані,  а  також  суспільство  відчуває  себе  захищеним,  завдяки  діяльності  суб’єктів  на  яких  покладено 
екологічний контроль.
 
 
Література:
 
1. 
Про  екологічний  аудит:  закон  України  від  24.06.2004  №  1862
-IV 
//  Відомості  Верховної  Ради  України.  –
  2004. 

 
№45. –
 
Ст. 500.
 
2. 
Про  охорону  навколишнього  природного  середовища:  закон  України
 
від  25.06.1991  №  1264
-XII 
//  Відомості 
Верховної Ради України.
 

 1991. 

 
№41.
 

 
Ст. 546.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
241 
 
 
3. 
Головкін О. Загальнотеоретичні засади організації екологічного контролю // Вісник прокуратури.
 

 2010. 

 
№8.
 

 
С. 106 
-113. 
4. 
Головкін  О.  Система  державного
 
екологічного  контролю  як  складова  єдиної  системи  державного  контролю  // 
Вісник Національної академії прокуратури України.
 

 2010. 

 
№2.
 

 
С. 30
-34. 
5. 
Екологічне право України: Підручник / За ред. А.П.Гетьмана та М.В.Шульги.
 

 
Х.: Право, 2009.
 

 
328 с.
 
6. 
Камінський А.І. Екологічне право України: Навчальний посібник.
 

 
К.: Дакор, 2010.
 

 
248 с.
 
7. 
Краснова М.В. Екологічний контроль як попереджувально
-
охоронна функція управління в системі запобігання та 
ліквідації екологічної шкоди // Бюлетень Міністерства юстиції України. –
 2007. 

 
№11. –
 
С. 44
-55. 
8. 
Про Положення про Державну екологічну інспекцію України: указ Президента України від 13.04.201р.1 №454
\2011 
// 
Офіційний вісник України офіційне видання. –
 2011. 

 
№ 29


 
Ст
. 1260. 
9. 
Норов  В.М  Поняття  та  класифікація  екологічного  контролю  як  виду  екологічної  діяльності  органів  державної 
влади // Митна справа. –
 
№5 (77). –
 
2011 (ч 2). –
 
С.16
-17. 
 
Науковий керівник

доцент кафедри публічного права Полтавського юридичного інституту Національного університету 
«юридична академія
 
імені Ярослава Мудрого»,к.ю.н. Троцька М.В.
 
 
 
Анеля Избасарова
 
(
Талдыкорган

Казахстан

 
ПРЕДУПРЕЖДЕНИЕ ПРЕСТУПЛЕНИЙ ПРОТИВ СЕМЬИ И НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ.
 
 
"Самая большая ценность в мире –
 
это человеческое общение и иногда, что бы вылечить больного, не 
нужно
 
лекарств –
 
достаточно лишь подобрать общество
". 
 
Всем известно, что человек –
 
существо общественное. Но жить в обществе и быть свободным от общества 
нельзя.
 
Каждый  член  общества  –
 
единственный  и  неповторимый.  Он  имеет  свои  привычки,  склонности  и 
пристрастия. Но индивид живет в обществе, состоящем из других столь же неповторимых индивидов.
 
Так как же им следует сосуществовать в одном доме, на одной улице, в одном городе и в одной стране?
 
В  настоящее  время,  когда  идут  быстрые  процессы  изменений  в  обществе,  особенно  трудно  приходится 
молодым с их еще не устоявшимся мировоззрением. Объектом данной статьи являются несовершеннолетние. Это 
подростки  в  возрасте  от  14  до  18  лет.  Окружающие  рассматривают  преступность  несовершеннолетних,  как 
проявление возрастной незрелости, озорства.
 
Поэтому о многих преступлениях не сообщается в правоохранительные органы, что
 
ведет к их росту.
 
На подростковую преступность влияют такие факторы:
 
1.Отрицательное влияние в семье; в ближайшем окружении;
 
2.подстрекательство со стороны взрослых преступников;
 
3. длительное отсутствие определенных занятий;
 
4.недостатки учебно
-
воспитательной работы.
 
5.поиски необычных ощущений.
 
6.влияние сверстников.
 
В  последнее  время  значительно  увеличилась  тенденция  роста  преступлений  среди  молодежи.  С  точки 
зрения  экспертов  отмечался  рост  всех  видов  преступлений,  таких  как  пьянство,  наркомания  и  уличная 
преступность. Растет число агрессивно настроенных неформальных молодежных объединений, происходят другие 
негативные преобразования молодежного сознания с преобладанием корыстной ориентации и т.п.
 
По Указу Президента РК от 12 марта 2012 года в Алматинской области действуют два Ювениальных суда 
по  делам  несовершеннолетних:  один  находится  в  городе  Талдыкорган,  второй

в  поселке  Каскелен  Карасайского 
района.
 
По их данным за 2012 год по г.Талдыкорган зарегистрировано 12 дел, а за 2013 г. С января по март месяц 
уже зарегистрировано 32 дела. По которым были осуждены :
 
1.по ст.178
 
Грабеж, возбуждено 10 дел в отношении 20 лиц.
 
2.по ст.179
 
Разбой, возбуждено 4 дела в отношении 9 лиц.
 
3.по ст.181
 
Вымогательство возбуждено 1 дело в отношении 2 лиц.
 
4.  по  ст.185
 
Неправомерное  завладение  автомобилем  или  иным  транспортным  средством  без  цели 
хищения, возбуждено 1 дело в отношении 3 лиц.
 
5.по ст.257
 
Хулиганство, возбуждено 1 дело
 
в отношении 2 лиц
 
6  .по  ст.251.Незаконные  приобретения,  передача,  сбыт,  хранение,  перевозка  или  ношение  оружия, 
боеприпасов, взрывчатых веществ и взрывных устройств, возбуждено 1 дело в отношении 1 лица.
 
7.по ст.103
 
Умышленное причинение тяжкого вреда здоровью, возбуждено 3 дела в отношении 4 лиц.
 
Исходя из этого необходимо регулирование  поведения подростков. Для того, чтобы избежать  увеличения 
преступности среди несовершеннолетних проводится ряд мер по профилактике преступлений.
 
Очевидно, что в понятие несовершеннолетней преступности скрыто два термина:
 
во
-
первых, это понятие преступности,
 
во
-
вторых, это понятие несовершеннолетнего преступника.
 
Определений преступности бесчисленное множество. Прежде всего, преступность есть форма социального 
поведения людей, нарушающая нормальное функционирование общественного организма. Но такими нарушениями 
являются  и  аморальные  поступки,  и  то,  что  называют  отклоняющимся  поведением.  Из  всех  нарушений 
преступность  наиболее  опасна  для  общества.  Кроме  того,  преступность  –
 
социально
-
правовое  явление,  сама 
цифра преступности складывается из суммы совершенных в данный период времени преступлений.
 
Обязательным  условием  привлечения  лица  к  уголовной  ответственности  является  достижение  им 
определенного  возраста.  Лицо  является  субъектом  преступления  и  может  быть  привлечено  к  уголовной 

242 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
ответственности,  если  оно  в  момент  совершения  преступления  достигло  16  лет.  Таково  общее  правило.  В  тоже 
время  за  ряд  тяжких  преступлений,  например:  убийство,  грабеж,  изнасилование

закон  устанавливает  уголовную 
ответственность с 14 лет.
 
Несовершеннолетние  в  возрасте  14
-
16  лет  достигают  такой  степени  умственного  и  волевого  развития, 
которая позволяет им критически осмыслить свои поступки. В этом возрасте они могут осознавать общественную 
опасность своих действий и в состоянии контролировать их [1].
 
В  наше  время  несовершеннолетним  не  хватает  элементарного  человеческого  общения.  В  большинстве 
случаев  родители  не  уделяют  должного  внимания  проблемам  своих  детей.  Именно  с  раннего  возраста 
формируется  личность  ребенка,  именно  в  подростковом  возрасте  надо  родителям  больше  общаться  со  своими 
детьми, быть ближе, поддерживать, направлять, и быть другом. Но не всегда оказывается рядом человек, который 
даст  подсказку,  добрый  совет,  именно  в  этот  период  родители  должны  помочь  ребенку  пройти  этот  период. 
Личность  трудного  подростка,  характеризуется  неуверенностью  в  будущем,  низким  уровнем  его  воспитания,  в 
семье, в школе. Но большое влияние оказывает –
 
улица, двор, уличные группы.
 
Согласно общей массе несовершеннолетних совершивших преступления растет количества преступлении, 
подростков  женского  пола,  которые  занимаются  проституцией,  пьянством,  ведут  аморальный  образ  жизни, 
неизбежным  следствием  чего  является  преступное  поведение.  Если  за  2008
-
2009  год  лица  мужского  пола 
совершали 90℅ преступлении, а девушки всего 9℅, то в настоящее время совершенные преступления девушками 
составляет 15℅.
 
В  статье  78  УК  РК  «Уголовная  ответственность  несовершеннолетних»  говорится  о  том,  что 
несовершеннолетними  признаются  лица,  которым  ко  времени  совершения  преступления  исполнилось 
четырнадцать,  но  не  исполнилось  восемнадцати  лет.  Часть  вторая  этой  же  статьи  предусматривает  назначение 
наказания.  Виды  наказаний,  назначаемых  несовершеннолетним,  перечислены  в  статье  79  УК  РК.  Это  штраф, 
лишение права заниматься определенной деятельностью, привлечение к общественным работам, исправительные 
работы, ограничение свободы, лишение свободы.
 
При  назначении  наказания  несовершеннолетнему  учитываются  условия  его  жизни  и  воспитания,  уровень 
психического  развития,  иные  особенности  личности,  а  также  влияние  на  него  старших  по  возрасту  лиц. 
Несовершеннолетний возраст как смягчающее обстоятельство учитывается в совокупности с другими смягчающими 
и отягчающими обстоятельствами. Кроме мер уголовного воздействия, УК  РК предусматривает и принудительные 
меры  воспитательного  характера,  указанные  в  статье  82  УК  РК.  Несовершеннолетнему  могут  быть  назначены 
судом  следующие  принудительные  меры  воспитательного  воздействия:  предупреждение;  передача  под  надзор 
родителей или лиц, их заменяющих, либо специализированного государственного органа; возложение обязанности 
загладить  причиненный  вред;  ограничение  досуга  и  установление  особых  требований  к  поведению 
несовершеннолетнего;  помещение  в  специальное  воспитательное  или  лечебно
-
воспитательное  учреждение  для 
несовершеннолетних.  Также  несовершеннолетнему  может  быть  назначено  одновременно  несколько 
принудительных мер воспитательного воздействия [2, 32].
 
Так же хочу отметить, особую тревогу вызывает административные правонарушение несовершеннолетних 
в  общественных  местах.  Все  чаще  и  чаще  стали  заниматься  грабежом  и  разбоем  распитие  спиртных  напитков. 
Вечернее и ночное время подростки проводят в подъездах домов, во дворах, скверах, в ночных увеселительных и 
развлекательных заведениях (кафе, барах, компьютерных клубах), где совершаются различные правонарушения.
 
Как  можно  предупредить?  Как  избежать?  Какие  есть  пути  предупреждения  преступлений 
несовершеннолетних? На все эти вопросы хочет знать каждый ответ. Ведь ответ кроится именно в «семье».
 
СЕМЬЯ,  семейные  отношение  ,  напряженность,  психологические  стрессы,  перезагрузки,  нервные  срывы, 
неуверенность, недостаточное внимания, финансовые проблемы, дети  предоставлены сами себе. Все это влияет 
на формирования характера ребенка еще не закаленного, шаткого.
 
Известно,  что  именно  семья  создает  индивидуальную  обстановку  межличностных  отношений,  во  многом 
реально определяющую физическое, интеллектуальное и эмоциональное развитие и состояние человека. Достойно 
конкурировать с семьей во всех отношениях не может ни одно общественное или государственное воспитательное 
учреждение, как бы не было оно совершенно по своим социальным параметрам [3, 552].
 
Предупреждения  является:  занять  подростков  в  свободное  время,  нет  времени,  нет  преступлении, 
тщательно  изучить  подростков,  определение  основных  мер  и  мероприятий,  опираясь  на  которые  можно  было  бы 
добиться  поставленных  целей,  работа  педагогов

психологов,  бесплатные  спортивные,  научные,  художественные 
кружки и т.д. И самое главное родительского внимания. Вот главные факторы предупреждении преступности среди 
подростков.
 
Я  придерживаемся  мнения,  что  ребенку  всегда  нужно  давать  шанс  исправиться,  осознать  свои  ошибки. 
Поэтому  во  всех  случаях  необходимо  делать  акцент  на  мерах  воспитательного  характера,  тем  самым,  защищая 
права ребенка и одновременно помогая ему реабилитироваться.
 
Приходит время, и каждый подросток выбирает свой жизненный путь. Кажется, что выбор очень велик, но 
на  самом  деле  принципиальных  вариантов  только  два.  Законопослушные  граждане  выбирают  здоровую, 
безопасную и счастливую жизнь, а незаконопослушные –
 
жизнь без правил, где побеждает сильнейший, и где царят 
хаос  и  анархия.  А  теперь  давайте  задумаемся  над  тем,  во  что  обходится  государству  содержаний,  колоний  для 
малолетних  преступников,  тюрем,  лагерей  и  т.д.  А  ведь  все  эти  деньги  могли  бы  быть  истрачены  на  развитие  и 
образование, на строительство новых заводов, стадионов, бассейнов и т.д. получается, что чем ниже преступность, 
тем  богаче  общество.  А  чем  богаче  общество,  чем  выше  уровень  культуры  его  граждан,  тем  меньше  в  этом 
обществе причин для возникновения преступности [4, 311].
 
Можно  сделать  вывод,  что  преступность  несовершеннолетних  представляет  собой  ничто  иное,  как 
совокупность  отрицательных,  социально
-
правовых  явлений,  а  именно  антиобщественных
 
и  противоправных 
деяний, совершенных лицами, не достигшими 16 –
 
летнего возраста.
 
Проблем  подростковой  преступности,  равно  как  и  преступности,  общем,  является  следствием 
современного, преобразующегося общества и нынешняя молодежь взрослеет в годы больших перемен.
 
 

Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   ...   90




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет