«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
275 
 
 
 
життєву ситуацію (чи стрес) способами, адекватними особистісним особливостям і ситуації через усвідомлювані 
стратегії дій [1, с. 13].
 
У  теорії  копінг
-
поведінки,  заснованій  на  роботах  когнітивних  психологів  Лазаруса  і  Фолькмана, 
виділяються такі базові копінг
-
стратегії, як розв’язування проблеми, пошук соціальної підтримки, уникнення [3, с. 
49].  Копінг
-
стратегія  розв’язування  проблеми  відображає  здатність  людини  визначати  проблему  і  знаходити 
альтернативні  рішення,  ефективно  справлятися  із  стресовими  ситуаціями,  тим  самим сприяючи  збереженню  як 
психічного,  так  і  фізичного  здоров’я.  Копінг
-
стратегія  пошуку  соціальної
 
підтримки  дозволяє  за  допомогою 
актуальних  когнітивних,  емоційних  і  поведінкових  реакцій  успішно  упоратися  із  стресовою  ситуацією.  Найбільш 
непродуктивною  є  копінг
-
стратегія  уникнення,  яка  поглиблює  проблемне  функціонування  особистості. 
Представники  юнацького  віку,  що  мають  деструктивну  конфліктність  спроможні  до  використання  всіх 
вищезгаданих копінг
-
стратегій, однак пошук соціальної підтримки може набути характеру маніпулятивного впливу 
щодо інших. Розв’язування проблеми як найбільш сприятлива стратегія теж є ускладненим, оскільки деструктивні 
комунікативні настанови можуть породжувати і поглиблювати стресову ситуацію для молодої людини.
 
Для успішного подолання стресової ситуації особистість використовує базові копінг
-
ресурси, зокрема Я
-
концепцію,  локус  контролю,  емпатію,  афіліацію  і  когнітивний  потенціал.  Одним  з  основних  копінг
-
ресурсів  є  Я
-
концепція,  позитивний  характер  якої  сприяє  тому,  що  особистість  відчуває  себе  упевненою  в  своїй  здатності 
контролювати ситуацію. Юнацтво із закріпленою деструктивною конфліктністю має ознаки негативної Я
-
концепції, 
що  виявляється  через  збіднений  образ  «Я»,  неадекватні  самооцінку  та  рівень  домагань.  Тому  ці  проблеми  Я
-
концепції можуть породжувати непродуктивний копінг. Зазвичай екстернальний локус контролю молодої людини
 
із  закріпленою  деструктивною  конфліктністю  стає  непродуктивним  копінг
-
ресурсом,  який  заважає  здійснювати 
адекватну  оцінку  проблемної  ситуації,  вибирати  залежно  від  вимог  середовища  адекватну  копінг
-
стратегію, 
унеможливлює адекватне визначення змісту і об’єму необхідної соціальної підтримки.
 
Наступним  важливим  копінг
-
ресурсом  є  емпатія,  яка  включає  як  співпереживання,  так  і  здатність 
приймати  чужу  точку  зору,  що  дозволяє  чіткіше  оцінювати  проблему  і  створювати  більше  альтернативних 
варіантів  її  рішення.  Якраз  цей  копінг
-
ресурс  деструктивна  конфліктність  особистості  робить  найбільш 
недоступним, або ж непродуктивним. Означена негативна якість молодої людини також спотворює використання 
афіліації як копінг
-
ресурсу. Афіліативна потреба є інструментом орієнтації суб’єкта спілкування в міжособистісних 
контактах  і  регулює  емоційну,  інформаційну,  дружню  і  матеріальну  соціальну  підтримку  шляхом  побудови 
ефективних  взаємин.  За  умов  закріпленої  деструктивної  конфліктності  юнак  не  може  налагодити  продуктивну 
взаємодію з оточуючими. Афіліація цієї молодої людини виражається у обмеженні почуття прихильності і вірності, 
блокуванні  товариськості  та  прагнення  співробітничати  з  іншими  людьми.  Успішність  копінг
-
поведінки  юнака 
визначається  когнітивними  ресурсами.  Розвиток  і  використання  базової  копінг
-
стратегії  розв’язування  проблеми 
неможливий  без  достатнього  рівня  мислення.  Розвинені  когнітивні  ресурси  дозволяють  адекватно  оцінити  як 
стресогенну  подію,  так  і  об’єм  наявних  ресурсів  для  її  подолання.  Однак,  однією  із  інтелектуальних  ознак 
особистості  з  закріпленою  деструктивною  конфліктністю  є  патогенне  мислення,  яке  спричинює  непродуктивне 
використання нею когнітивних копінг
-
ресурсів.
 
Отже,  аналіз  специфіки  використання  копінг
-
стратегій  представниками  юнацького  віку  з  закріпленою
 
деструктивною конфліктністю засвідчує переважне використання ними непродуктивного копінгу, ускладнення чи й 
неможливість  використання  опанувальної  поведінки  як  найбільш  сприятливої  копінг
-
стратегії.  Натомість,  молоді 
люди  часто  вдаються  у  стресових  ситуаціях  до  механізмів  психологічного  захисту,  що  ускладнює  проблему. 
Деструктивна  конфліктність  молодої  людини  порушує  взяття  нею  контролю  над  стресовою  ситуацією,  блокує 
емоційну стійкість, знижує відповідальність особистості за події, що відбуваються.
 
Для  детального  вивчення  можливостей  психологічної  роботи  з  представниками  юнацького  віку  щодо 
корекції  їх  деструктивної  конфліктності  шляхом  напрацювання  функціональних  копінг
-
стратегій  та  подолання  дії 
непродуктивного  допінгу  планується  розробка  дослідницької  програми,  апробація  якої  і  є  перспективою 
подальших наукових розвідок.
 
 
Література:
 
1. 
Крюкова Т.Л. Психология семьи: жизненные трудности и совладание с ними / Т.Л. Крюкова, М.В. Сапоровская, 
Е.В. Куфтяк. –
 
СПб. : Речь, 2005. –
 
С. 13
-20. 
2. 
Набиуллина  Р.Р.  Механизмы  психологической  защиты  и  совладания  со  стрессом:  учебно
-
методическое 
пособие
 / 
Р.Р.
 
Набиуллина
, 
И.В.
 
Тухтарова
. 
–
 
Казань, 2003
. 
–
 
98 с.
 
3. 
Нартова
-
Бочавер  С.К.  «Coping  Behavior»  в  системе  понятий  психологии  личности  /  С.  Нартова
-
Бочавер  // 
Психологический
 
журнал
. 1997. 
–
 
Т. 18. –
 
№
 5. 
–
 
С. 45
-57. 
 
Антоніна Шкрибайло
 
(Київ, Україна)
 
 
ПРОБЛЕМА ПСИХОЛОГІЧНОГО ТЛУМАЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ
 
 
Проблема особистості  –
 
це одна з центральних  у психології. Вивчення особистості та її розуміння тісно 
пов'язане з осмисленням такої категорії, як індивідуальність. Сучасне суспільство залучає людину до кругообігу 
різноманітних процесів, зв'язків, відносин, нав'язуючи їй певні зразки, стандарти життя і діяльності –
 
стереотипи. У 
цих  умовах  дуже  важливо  захистити  і  розвинути  свою  унікальність,  самобутність  людської  особистості  та  не 
втратити свою індивідуальність –
 
те, що вирізняє кожного із нас від інших.
 
Метою  статті  є  аналіз  процесів  становлення  особистості,  розкриття  значення  її  становлення, 
характеристика основних факторів, які впливають на формування індивідуальності.
 
Поняття  «особистість»  використовується  в  багатьох  науках,  але  значення  їх  схожі.  Личиною  (від  рос. 
"личность" ) в стародавньому театрі називали маску, яку актор одягав на обличчя. Зараз, кажучи про людину як 
про  особистість,  також  мають  на  увазі  її  роль,  але  в  більш  широкому  значенні  –
 
роль  в  «театрі  життя»,  в 
суспільстві, серед людей
 [8, 447-454]. 

276 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
Особистість  –
 
це  конкретна  людина,  узята  в  системі  її  стійких  соціально  зумовлених  психологічних 
характеристик, які виявляються в суспільних зв'язках і відносинах, визначають її моральні вчинки і мають істотне 
значення для неї самої й оточуючих [5, 178
-210]. 
Особистість –
 
поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду її як суб'єкта 
соціокультурного  життя,  її  визначення  як  носія  індивіду,  що  розкривається  в  контекстах  соціальних  відносин, 
спілкування  і  предметної  діяльності  соціально  зумовлена  система  психічних  якостей  індивіда,  що  визначається 
замученістю людини, до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин [1, 369].
 
Особистість
 
–
 
це  цілеспрямована  людина  з  визначеною  системою  життєвих  цінностей  та  поглядів, 
обраним життєвим шляхом та  унікальним внутрішнім світом.  Це людина, що самостійно приймає рішення, бере 
на себе
 
відповідальність та долає перешкоди на шляху до цілі.
 
Справжня особистість, що досягла успіху в житті, 
завжди готова допомогти іншим стати на цей шлях [7].
 
Підсумовуючи  вищесказане,  під  «особистістю»  розуміємо  стійку  систему  соціально  значущих  рис,  що 
характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує 
суспільну  сутність  людини,  пов’язану  з  засвоєнням  різноманітного  виробничого  і  духовного  досвіду  суспільства. 
Біологічна характеристика людини в нього не входить.
 
На  формування  особистості  впливає  цілий  ряд  факторів.
 
Провідну  роль  у  формуванні  особистості 
відіграють соціальні обставини, до числа яких відносяться насамперед наступні:
 

 
макросоціосфера –
 
суспільний лад, рівень розвитку суспільства і його можливості для забезпечення 
життя  і  діяльності  людей,  особливості  ідеологічного  та  іншого  впливу  на  них  засобів  масової  інформації, 
пропаганди, агітації, соціально
-
політична, етнічна, релігійна обстановка в суспільстві і т.д.;
 

 
мікросоціосфера  –
 
це  сфера  безпосередньої  контактної  взаємодії  людини:  сім'я,  дружня  компанія, 
шкільний  клас,  студентська  група,  виробничий,  трудовий  колектив,  інші  ситуативні  і  відносно  тривалі 
взаємозв'язки людини з соціальним середовищем;
 

 
виховання –
 
спеціально організований процес формування і розвитку людини, перш за все її духовної 
сфери
; 

 
діяльність
 
–
 
гра,  навчальна,  виробничо
-
трудова,  наукова.
 
В  процесі  діяльності,  включаючись 
різноманітні її види, соціальні зв'язки і відносини, людина опановує соціальний  досвід і нарощує його, розвиває 
свій творчий і фізичний потенціал, волю, характер, уміння і навички предметно
-
практичних дій, поведінки;
 

 
соціальна взаємодія у всьому різноманітті її різновидів, і перш за все спілкування з іншими людьми [6, 
389
–
397]. 
Поряд із соціальними обставинами виключно велику роль у формуванні та розвитку особистості відіграє 
біологічний  фактор,  фізіологічні  особливості  людини,  особливості  загальних  і  специфічних  типів  вищої  нервової 
діяльності, своєрідність морфології мозку та інші.
 
Індивідуальність зазвичай
 
розглядається як сукупність фізіологічних і психічних особливостей конкретної 
людини,  що  характеризують  її  своєрідність,  відмінність  від  інших  людей.  Індивідуальність  проявляється  в  рисах 
характеру,  темпераменту,  звичках,  переважаючих  інтересах,  в  якостях
 
пізнавальних  процесів,  в  здібностях, 
індивідуальному стилі діяльності.
 
Індивідуальність
 
(лат. 
individuitas 
–
 
неподільність)  –
 
сукупність  своєрідних  психічних  особливостей  і 
певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються  у рисах характеру,  у специфіці 
інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої [9].
 
Індивідуальні  особливості  людини  до  відомого  часу  ніяк  не  проявляються,  поки  вони  не  стають
 
необхідними в системі міжособистісних відносин, суб'єктом яких виступить людина як особистість [4, 
312 
–
 334]. 
Індивідуальність  людини  формується  під  впливом  трьох  груп  факторів.  Першу  групу  складають 
спадковість  і  фізіологічні  особливості  людини.  Спадковість  зберігає  і  передає  зовнішні  риси  людини.  Фізіологія 
людини говорить про
 
те, що в людях дуже багато спільного, що визначає їхню поведінку. Зокрема, однаковим для 
всіх є загальний синдром адаптації, що відображає фізіологічну реакцію на роздратування.
 
Другу  групу  факторів,  що  формують  індивідуальність  людини,  складають  фактори,
 
що  виникають  з 
оточення людини. У загальному вигляді вплив цих факторів можна розглядати як вплив оточення на формування 
індивідуальності  [3].  По
-
перше,  сильний  вплив  на  індивідуальність  людини  надає  культура,  в  якій  вона
 
формується.
 
Людина  отримує  від  суспільства  норми  поведінки,  засвоює  під  впливом  культури  певні  цінності  та 
вірування.
 
По
-
друге,  індивідуальність  людини  визначається  сім'єю,  в  якій  вона
 
виховувалася.
 
У  сім'ї  діти 
засвоюють  певні  поведінкові  стереотипи,  виробляються  їхні  життєві  установки,  ставлення  до  праці,  людей, 
розуміння  своїх  обов'язків  і  т.  ін.  По
-
третє,  на  індивідуальність  людини  впливає
 
приналежність  до  певних  груп  і 
організацій
. 
У людини виробляються певна ідентифікація, що задає для неї якийсь тип індивіда, з яким він себе 
уособлює, а також стійкі форми поведінки і, зокрема, реакції на вплив з боку оточення. По
-
четверте, формування 
індивідуальності  відбувається  під  впливом  життєвого  досвіду,  окремих  обставин,  випадкових  подій  і  т.  ін.  Іноді 
саме ця група факторів може приводити до суттєвої зміни індивідуальності людини.
 
Третю  групу  факторів,  що  впливають  на  формування  індивідуальності  людини,  складають  риси  і 
особливості  характеру  людини.  Тобто  в  даному  випадку  ситуація  з  формуванням  індивідуальності  виглядає 
наступним чином: індивідуальність впливає на своє власне формування і розвиток [3].
 
Отже, людину можна розглядати як мінімум з двох позицій: як індивідуальність і як особистість.  Кожне з 
цих понять розкриває специфічний аспект буття людини.
 
Починаючи з давніх часів, люди прагнули відрізнятися один від одного. Представники різних країн носили 
національні костюми, завдяки яким українця можна було легко відрізнити від француза, грека  та ін. На сьогодні 
одяг  більш  стандартний,  хоча  можемо  знайти  безліч  способів  створити  собі  неповторний  стиль.  Найбільш,  на 
нашу  думку,  це  стосується  підлітків,  адже  саме  в  цьому  віці  нам  хочеться  проявити  себе,  підкреслити  свою 
унікальність. Спостерігаючи за натовпом можемо побачити абсолютно різних людей: дівчат із рожевим волоссям, 
юнаків у чорному, з
 
пірсингом на обличчі…їх ми помічаємо у першу чергу, бо вони виділяються на загальному тлі. 
Звичайно,  все  це  стосується  не  тільки  одягу!  Головне  в  людині  –
 
її  внутрішня  сутність.  Оригінальність 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
277 
 
 
 
світобачення, несхожість на інших у поведінці, способі життя, –
 
все це є ознаками нестандартних індивідів, яких, 
на жаль, дуже часто не розуміють оточуючі.
 
Є  люди,  які,  навпаки,  не  хочуть,  щоб  їх  помічали,  звертали  на  них  увагу,  тому  намагаються  злитися  з 
іншими. Таких зараз дуже багато в нашому суспільстві. І це породжує лицемірство, байдужість до чужого горя. Як 
приклад: майже в кожній академічній групі є студент, якого зневажають і дражнять «ботаніком» просто за те, що 
він навчається краще від інших.
 
Кожен із нас –
 
по
-
своєму неповторний, немає абсолютно однакових людей. Людина в психології фігурує, 
як  особистість  та  індивідуальність.  Обидві  якості  поступово  формуються  в  онтогенезі  людини,  виражаючи  її 
самобутність  та  автентичність.  І,  звичайно,  цікавіше  жити  серед  неординарних,  яскравих  особистостей  із 
виразною індивідуальністю, які не бояться мати власну думку, стиль та інше.
 
 
Список використаної літератури
 
1. 
Абушенко В.Л. Особистість // Новітній філософський словник / Сост. А.А. Грицанов.  –
 
Мн.
: 
Вид. В.М. Скакун, 
1998. 
–
 
896 с.
 
2. 
Біблія. –
 
Євангелія від Івана. –
 
3 глава, 16 вірш.
 
3. 
Виханский 
О.С. 
Стратегическое 
управление
. 
[
Електронний 
ресурс
]. 
–
 
Режим 
доступу: 
http://www.bibliotekar.ru/upravlenie-4/189.htm 
4. 
Загальна психологія: Курс лекцій / Сост.
 
Є.І.
 
Рогов.
 
–
 
М.: Владивос, 2001. –
 
448 с.
 
5. 
Маклаков А.Г.
 
Загальна психологія: відповіді на екзаменаційні квитки
. / 
А.Г, Маклаков.
 
–
 
СПб.
, 
Пітер, 2007.
 
–
 
224 с.
 
6. 
Немов  Р.С.
 
Психология:  В  3  кн.  Кн.1:  Общие  основы  психологии  :  Учебник  для  высших  педагогических 
учебных заведений / Р.С. Немов
. 
–
 4-
е изд . –
 
М. : Владос, 2001 . –
 
688 с
. 
7. 
Особистість  –
 
Інтернет  спільнота  нового  покоління.  [Електронний  ресурс
]. 
–
 
Режим  доступу: 
http://osobystist.com/#o=1 
8. 
Психология / Под ред. ред. В.Н. Дружинина.
 
–
 2-
е изд. –
 
СПб.: Питер, 2009. –
 
656 с.
 
9. 
Чепа  М
.-
Л.А.  Шлях  від  народження  до  смерті:  осмислення  сутнісних  рівнів  людського  розвитку  /  Збірник 
наукових  праць  Інституту  психології  імені  Г.С.  Костюка  "Проблеми  загальної  та  педагогічної  психології".–
 
К.: 
2001. Т.ІІІ. Ч. 2.
 
 

жүктеу/скачать 9,75 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: