переконана, що варто більше уваги приділяти підвищенню

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
315 
 
 
 
Наталья Минина
, 
Алексей Лебедев
 
(Витебск, Республика Беларусь)
 
 
РЕЗУЛЬТАТЫ ВЫСТУПЛЕНИЙ БЕЛОРУССКИХ СПОРТСМЕНОВ НА ОЛИМПИЙСКИХ ИГРАХ
 
 
Введение.
 
Несмотря  на  социально
-
экономические  трудности  переходного  периода,  в  Республике 
Беларусь с первых дней суверенитета были изысканы возможности по поддержке и развитию спорта как одного 
из  важнейших  показателей  культуры  и  здоровья  нации.  В  нашей  стране  была  сохранена  и  совершенствуется 
структура воспитания спортивного резерва: функционирует свыше 443 специализированных  учреждений, в том 
числе:  162  специализированных  детско
-
юношеских  школ  олимпийского  резерва  (СДЮШОР),  281  детско
-
юношеская  школа  (ДЮСШ).  Обеспечивается  стабильная  и  планомерная  подготовка  в  национальные  сборные 
через сеть  училищ олимпийского резерва (УОР) и школ высшего спортивного мастерства (ШВСМ). Спортивное 
движение Беларуси объединяет свыше миллиона человек и тысячи спортивных организаций
 
Спорт, формирование здорового образа жизни, развитие олимпийского движения  –
 
все это составляет 
основу  современной  государственной  политики  Республики  Беларусь.  В  связи  с  этим,  в  первую  очередь 
обращено  внимание  на  подрастающее  поколение,  для  которого  в  республике  организуются  и  проводятся 
массовые  спортивные  мероприятия  "Спорт  для  всех",  "Золотая  шайба",  "Кожаный  мяч",  спартакиады 
допризывной  и  призывной  молодежи  "Защитник  Отечества",  первенства  и  чемпионаты  по  видам  спорта  для 
учащихся  и  студентов.  В  рамках  программы  "Олимпийские  надежды  Беларуси"  во  всех  учебных  заведениях 
работают  свыше  200  клубов  "Юный  олимпиец".  Ежегодно  в  среднем  в  нашей  стране  вводилось  в  строй  до  30 
залов, 4 плавательных бассейна, 37 спортивных площадок. На начало 
XXI 
века в республике функционировало 
228 стадионов, 31 спортивный манеж, 238 плавательных бассейна, более 730 мини
-
бассейнов, свыше 10 тысяч 
спортивных  площадок.  Построены  новые  Ледовые  Дворцы  в  Витебске,  Гродно,  Бресте.  Реставрированы  базы 
олимпийской  подготовки  международного  класса  "Стайки",  "Ратомка",  "Раубичи".  Введен  в  строй  спортивно
-
оздоровительный  комплекс  под  Логойском.  Указом  Президента  Республики  Беларусь  установлены  стипендии 
лучшим  белорусским  атлетам.  Реализуется  Государственная  программа  развития  физической
 
культуры  и 
спорта.
 
Огромное  место  в  становлении  и  развитии  спорта  высших  достижений  принадлежит  Национальному 
олимпийскому комитету (НОК) Республики Беларусь, благодаря которому стало возможным участие белорусских 
атлетов  в  Международном  олимпийском  движении.  НОК  РБ  создан  22  марта  1991  г.  В  сентябре  1993  г.  наш 
Национальный олимпийский комитет получил официальное признание Международного олимпийского комитета 
на  101  сессии  в  Монако.  Начиная  с  1997  г.  свою  работу  олимпийское  движение  в  Беларуси  осуществляет  под 
патронатом Президента страны Александра Лукашенко. По решению Олимпийского собрания во всех областных 
центрах и в столице, городе Минске, открыты представительства олимпийского комитета. Созданы Олимпийский 
фонд,  туристическая  фирма  "Олимпия".  По  инициативе  НОК  РБ  в  нашей  стране  проводятся  конкурсы  и 
праздники  спорта.  Огромное  внимание  со  стороны  олимпийского  комитета  уделяется  вопросам  улучшения 
жилищных условий для чемпионов и призеров Олимпийских, Паралимпийских игр, чемпионатов Европы и Мира, 
а также ведущих тренеров, специалистов, творческих работников. Так, с 1998 по 2001 гг. осуществлен проект по 
жилому комплексу "Олимпийский" [1].
 
Основной  задачей  Национального  олимпийского  комитета  является  организация  подготовки  и  участие 
белорусских  атлетов  в  Олимпийских  играх.  Впервые  спортсмены  суверенной  Республики  Беларусь  приняли 
участие  в  составе  олимпийской  сборной  Содружества  независимых  государств  (СНГ)  в  Барселоне  на 
XXV 
Олимпиаде  (1992  г.,  Испания).  Героем  этой  Олимпиады  был  признан  наш  соотечественник  гимнаст  Виталий 
Щербо, завоевавший 6 золотых наград. Он также получил титул лучшего спортсмена года в мире и был удостоен 
приза "Джесси Оуэна". Кроме Виталия Щербо, в Барселоне золотые медали завоевали белорусские спортсмены 
гимнастка Светлана Богинская, гребцы Дмитрий Довгаленок, Александр Мосейков, пловчиха Елена Рудковская, 
штангист  Александр  Курилович,  баскетболистки  Ирина  Сумникова,  Елена  Швайбович,  гандболисты  Андрей 
Миневский,  Андрей  Барбашинский,  Михаил  Якимович.  Самостоятельный  путь  в  самом  престижном  спортивном 
форуме национальная олимпийская сборная Республики Беларусь начала с Зимней Олимпиады в Лиллехамере 
(1994 г., Норвегия). Первую награду серебряного достоинства для Республики Беларусь принесла биатлонистка 
Светлана Парамыгина, а первое олимпийское золото –
 
Екатерина Карстен (Ходорович) по академической гребле 
на Олимпиаде в Атланте (1996 г., США).
 
Не  останавливаясь  на  достигнутом,  лучшие  представители  спорта  высших  достижений  республики 
готовятся к новым победам на предстоящих Олимпиадах
. 
Однако  в  последние  годы  наблюдается  снижение  результатов,  увеличение  проблем,  связанных  с 
подготовкой спортсменов к соревнованиям. Примером этому может служить  лондонская Олимпиада 2012  года, 
где  Республика  Беларусь  показала  свой  худший  результат  за  все  время  выступления  самостоятельной 
командой.
 
Цель
 
нашего  исследования  –
 
изучить  достижения  белорусских  спортсменов  на  Олимпийских  играх  и 
выявить  основные  проблемы  спорта  высших  достижений.  Объект  –
 
результаты  выступлений  спортсменов 
Республики Беларусь на Олимпийских играх. Предмет
 
–
 
развитие и становление спорта высших достижений в 
Республике Беларусь.
 
Материал  и  методы:
 
анализ  научно
-
методических  источников,  законодательных  документов,  опрос 
ведущих специалистов в области физической культуры и спорта.
 
Результаты  и  их  обсуждение.  Республика  Беларусь  на  Олимпийских  Играх  1996
-
2012  гг.  была 
представлена следующими результатами.
 
Игры XXVI Олимпиады.
 
Атланта, США, 19 июля –
 
4 августа 1996 года. Участвовало 10 318 спортсменов 
(3 512 женщин и 6 806 мужчин) из 197
 
стран. В 26 видах спорта разыгран 271 комплект медалей.
 
Команда Республики Беларусь была представлена 144 спортсменами, выступившими в 21 виде спорта. 
Завоевано 15 медалей: 1 золотая, 6 серебряных и 8 бронзовых. В неофициальном командном зачете Беларусь 
заняла 37
-
е место, а по количеству выигранных медалей –
 23-
е место.
 

316 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
В  командном  зачете  бесспорное  преимущество  имели  хозяева  состязаний.  Они  выиграли  101  медаль 
(44+32+25).  Второе  место  заняли  спортсмены  нового  государства  Россия  –
 
63  награды  (26+21+16),  третье  –
 
команда  Германии  –
 
65  медалей  (20+18+27),  четвертое  –
 
Китай  –
 
59  медалей  (28+16+15).  Призерами  стали 
олимпийцы 79 стран мира.
 
Игры  XXVII  Олимпиады.  Сидней,  Австралия,  15  сентября  –
 
1  октября  2000  года  Участвовал  10  651 
спортсмен (4 069 женщин и 6 582 мужчины) из 199 стран. В 28 видах спорта разыграно 300 комплектов медалей.
 
За  Республику  Беларусь  выступали  134  спортсмена,  которые  в  соревнованиях  в  21  виде  спорта 
завоевали  17  медалей:  3  золотые,  3  серебряные  и  11  бронзовых.  Республика  Беларусь  в  неофициальном 
командном зачете заняла 23
-
е, а по общему количеству завоеванных наград –
 15-
е место.
 
В общекомандном зачете вновь не было равных сборной США –
 
97 наград (40+24+33). На втором месте 
снова  были  российские  атлеты  –
 
88  медалей  (32+28+28).  Впервые  третью  строчку  в  таблице  заняла  команда 
Китая  –
 
59  наград  (28+16+15).  Всего  медали  выиграли  представители  80  государств.  Это  абсолютный  рекорд 
всех Олимпиад.
 
Игры XXVIII Олимпиады.
 
Афины, Греция, 13–29 августа 2004 года. Участвовало 11 099 спортсменов из 
201 
страны. В 28 видах спорта разыгран 301 комплект медалей.
 
Беларусь  была  представлена  151  спортсменом,  выступавшим  в  соревнованиях  по  23  видам  спорта. 
Завоевано  15  медалей:  2  золотые,  6  серебряных  и  7  бронзовых.  Республика  Беларусь  в  неофициальном 
командном зачете заняла 26
-
е, а по общему количеству завоеванных наград –
 18-
е место.
 
Игры ХХIХ Олимпиады.
 
Пекин, Китай, 08–24 августа 2008 года. Участвовало 10 933 спортсмена из 204 
стран. В 28 видах спорта разыграно 302 комплекта медалей.
 
Беларусь была представлена 181 спортсменом, выступавшими в соревнованиях по 26 видам спорта. 28 
спортсменов  завоевали  19  медалей:  4  золотых,  5  серебряных  и  10  бронзовых.  Республика  Беларусь  в 
неофициальном  командном  зачете  заняла  16
-
е,  а  по  общему  количеству  завоеванных  наград  –
  13-
е  место. На 
Играх в Пекине спортсменами республики установлено 2 мировых, 3 олимпийских и 10 национальных рекордов.
 
Игры ХХХ Олимпиады .Лондон,
 
Великобритания, 2012 года.
 
На  Олимпиаде  в  Лондоне  белорусы  завоевали  13  медалей:  три  золотые,  пять  серебряных  и  пять 
бронзовых. По коичеству медалей Беларусь разделила 18
-
е место с Казахстаном и Новой Зеландией.
 
Заключение.
 
В  Беларуси  спорт  давно  стал  важной  составляющей  жизнедеятельности  общества, 
фактором здоровья населения и крупнейшим зрелищным явлением.
 
Вместе  с  тем  в  законодательстве  до  сих  пор  не  разрешен  ряд  проблем,  которые  постоянно  волнуют 
спортсменов,  тренеров,  руководителей  спортивных  федераций  и  клубов.  В  их  числе  –
 
вопросы  правового 
регулирования  трудовых  отношений  спортсменов  и  тренеров,  социальной  защиты  спортсменов,  вопросы, 
связанные  с  переходом  спортсменов  из  одного  клуба  в  другой,  а  также  с  поиском  спонсоров  в  непростой 
экономической ситуации и многие другие.
 
На  основании  проведенного  нами  исследования  для  выхода  наших  спортсменов  на  более  высокий 
уровень  достижений  необходимо:  разработать  и  принять  «Спортивный  кодекс»,  который  позволит 
систематизировать  существующее  законодательство  о  физкультуре  и  спорте,  закрепить  мировые  тенденции  в 
правовом  регулировании  спортивных  отношений;  уменьшать  вливания  госбюджета  и  передавать 
финансирование  спонсорам,  создавая  им  условия:  организации,  проявляющие  заботу  о  здоровье  населения, 
освободить  от  налогов;  провести  глубокую  системную  ревизию  всей  спортивной  отрасли:  убрать  лишние 
структуры,  оптимизировать  те,
 
которые  нужны;  повышать  уровень  квалификации  преподавателей  и  тренеров  с 
использованием  современных  научных  разработок  и  технологий;  подготовить  новую  единую  учебно
-
тренировочную  программу  для  всех  групп  и  возрастов;  исключить  форсирование  подготовки  спортсменов  и 
нацеливание  их  только  на  сиюминутный  результат;  уменьшить  себестоимость  самого  спорта  (большая  часть 
денег  уходит  на  коммунальные  платежи,  аренду  залов);  создать  отечественную  школу  по  научно
-
фармакологическому  обеспечению  спорта  высших  достижений;  усилить  психологическую  подготовку 
спортсменов;  вести  серьезный  спортивный  отбор  на  всех  этапах;  принять  ряд  нормативных  актов,  которые 
позволят университетам аккумулировать необходимые средства для спортивных клубов и команд; увлечь людей 
спортом, развивать массовость; создать национальный белорусский телеканал, посвященный спорту.
 
 
Литература:
 
1. 
Современный олимпийский спорт и спорт для всех: материалы 
II 
Международного научного конгресса,10
-12 
октября 2007 г., Минск / ред. кол. М.Е. Кобринский [и др.]: НОК РБ, БГУФК. –
 
Минск: БГУФК, 2007. –
 
431с.
 
 
 
Костянтин Стрюк, Наталія Азарова
 
(Харків, Україна)
 
 
РОЗВИТОК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ
 
 
У  останні  два  десятиріччя  спостерігається  переорієнтація  наукових  досліджень  в  галузі  фізичного 
виховання в бік єдності фізичного і духовного  розвитку як основи  гармонійного і всестороннього вдосконалення 
студентської  молоді,  формування  її  фізичної  культури.  Великий  інтерес  мають  дослідження,  в  яких  було 
покладено  початок  оригінальним  підходам  до  вивчення  змісту,  об'єму,  структури  поняття  «культура  фізична», 
інноваційним  рішенням  при  розробці  культурологічної  концепції  фізичної  культури,  її  технології  реалізації  в 
життєдіяльністі молоді.
 
Широко  обговорюються  питання  регламентованого  змісту  навчальної  програми,  науково  обґрунтованих 
методів  побудови  навчальних  занять  з  елементами  фізичного  тренування,  принципу  спадкоємності  шкільних  і 
вузівських програм, перспективи освітньої спрямованості в розробці програм «фізична культура» для навчальних 
закладів.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
317 
 
 
 
У новому тисячолітті пріоритетними в дослідженнях стали ідеї П. Ф. Лесгафта про освітню спрямованість 
фізичного  виховання,  про  єдність  духовного  і  фізичного  розвитку  людини.  Вони  визначили  головну  цільову 
спрямованість  вузівської  педагогічної  системи  формування  фізичної  культури  студентської  молоді  в  умовах 
гуманізації  вищої  освіти.  Стимулом  для  усвідомлення  фізичної  культури  як  важливого  чинника  культурного 
перетворення природи людини, як елементу компенсації недоліку його фізичної активності послужили актуальні 
запити  соціального  замовлення  у  фізичній  підготовленості  молодих  спеціалістів  для  виробництва,  науки, 
культури.
 
Демократичні зміни в житті нашого суспільства спричинили за собою великі зміни в світогляді й ідеології, 
в  освіті  та  культурі,  у  тому  числі  й  у  формуванні  фізичної  культури  студентської  молоді.  Аналіз  положення,  що 
склалося  в  процесі  фізичного  виховання,  висуває  на  перший  план  суперечність  між  інтелектуалізацією, 
гуманізацією  і  гуманітаризацією  освіти  і  низьким  загальнокультурним,  естетичним  і  освітнім  рівнем  фізичного 
виховання в ВНЗ, яке покликане формувати одну з базових культур людини –
 
фізичну культуру особи.
 
Суперечність  між  розумінням  необхідності  формування  культури  фізичної  і  недостатньо  розробленою 
педагогічною  системою  реалізації  цього  процесу  багато  в  чому  зумовила  критичну  ситуацію,  характерну  для 
сучасної системи фізичного виховання студентської молоді.
 
Не випадково в цей період на сторінках центральної преси активно обговорюються питання соціального і 
біологічного  у фізичній культурі,
 
культурологічні аспекти фізичної культури, проблеми фізкультурного виховання 
молоді, їх альтернативні форми організації, фізична культура в  умовах гуманітаризації освіти, конверсії засобів, 
методів  і  форм  спортивного  тренування  в  практиці  фізичного  виховання,  соціально
-
культурні  аспекти  фізичної 
культури і здорового образу і спортивного стилю життя.
 
Підводячи  підсумки  аналізу  стану  проблеми  формування  фізичної  культури  студентів,  структури  і  зміст 
фізичного  виховання,  його  організаційних  форм  проведення  в  цілях  підвищення  культурологічної  значимості  в 
підготовці молодих фахівців, цілком правомірно заключити, що в умовах гуманізації вищої освіти необхідні якісно 
нові підходи до осмислення сутності фізичної культури, її впливу на духовну сферу молодої людини.
 
Дана проблема полягає, перш за все, в розробці педагогічної системи формування у студентів потреби в 
заняттях  вільно  вибраними  формами  фізичної  культури,  обґрунтовуванні  теоретичних,  методологічних  і 
організаційних  інновацій,  виділенні  їх  змістовної  сутності  в  аспекті  освітньої  і  культурологічної  спрямованості. 
Кардинальне  реформування  навчальних  програм  з  акцентом  на  спортизацію  фізкультурного  виховання 
студентської молоді може поставити на престижне місце заняття різними видами фізичної культури, розкрити їх 
ціннісний  потенціал,  специфічні  особливості  кожного  у  формуванні  загальної  культури  сучасного  молодого 
спеціаліста. Змістовні аспекти цінностей кожного з видів фізичної культури в цих умовах постійно обновляються, 
доповнюються,  удосконалюються,  у  міру
 
того  як  розвивається  усвідомлене  відношення  до  фізкультурної 
діяльності  і  підвищується  рівень  культури  фізичної  кожної  молодої  людини.  Послідовна  реалізація  положень  і 
принципів педагогічної системи формування у студентів потреби у фізичній культурі надає
 
можливість досягнення 
гармонійного духовного і тілесного (фізичного) розвитку особи молодого фахівця.
 
Фізична  культура  студентів  є  нерозривною  складовою  частиною  вищої  освіти.  Вона  виступає  якісною  і 
результуючою  мірою  комплексної  дії  різних  форм,  засобів
 
і  методів  на  особу  майбутнього  фахівця  в  процесі 
формування його професійної компетенції. Матеріалізованим результатом цього процесу є рівень індивідуальної 
фізичної культури кожного студента, його духовність, рівень розвитку професійно значущих здібностей.
 
Зміст  фізичної  культури  студентів,  стратегія  пріоритетних  напрямів  в  її  розвитку  схильні  до  активного 
впливу  соціально
-
економічних  чинників.  Державна  політика  в  області  вищої  освіти  визначає  соціальне 
замовлення  на  майбутнього  фахівця  і  ступінь  його  фізичної  готовності.  Істотним  недоліком  змісту  фізичної 
культури студентської молоді 80
-
х років є її безперечний консерватизм, унітарність і виражена деперсоналізація 
(нездатність  людини  до  особистого  самовираження  у  відносинах  з  іншими  людьми).  Тому  на  сучасному  етапі 
переходу  ВНЗ  нашої  держави  на  багаторівневу  систему  освіти  гостро  встала  проблема  пошуку  нових 
нетрадиційних підходів, що дозволяють підвищити її ефективність.
 
Закон  України  «Про  освіту»  надає  широкі  можливості  для  переосмислення цінностей  фізичної  культури 
студентів,  в  новому  спектрі  освітлює  її  освітні,  виховні  і  оздоровчі  функції.  Цей  закон  визначає  зміст  фізичної 
культури  студентів  як  самостійну  сферу  діяльності  у  соціокультурному  просторі,  виділяючи  при  цьому  її  освітні 
пріоритети.
 
Перед студентською молоддю сьогодні суспільством поставлена глобальна соціально
-
економічна задача 
по інтеграції культурного вітчизняного потенціалу в світову спільноту. Проте її реалізація під силу тільки фахівцям 
нової  формації,  що  відповідають  по  цілому  комплексу
 
професійних  і  особових  якостей  сучасним  вимогам.  Крім 
глибоких  професійних  знань  по  вибраній  спеціальності,  такий  фахівець  повинен  володіти  високими  фізичними 
кондиціями  і  працездатністю,  особистою  фізичною  культурою,  духовністю,  неформальними  лідерськими
 
якостями. Він повинен не боятися конкуренції, уміти ухвалювати самостійні рішення, тобто бути творчо мислячою, 
активною і високоморальною особою. Стратегія розвитку фізичної культури студентів, яка виражена в тенденції 
відходу  від  унітарної  концепції,  лібералізації  і  послідовної  гуманізації  педагогічного  процесу,  що  намітилася 
сьогодні, є гарантом формування фахівця нової формації.
 
Структура  фізичної  культури  студентів  включає  три  відносно  самостійних  блока:  фізичне  виховання, 
студентський  спорт  і  активне  дозвілля.  Для  діяльності  студентів  у  сфері  фізичного  виховання  пріоритетними  є 
освітні аспекти.
 
Метою  фізичної  освіти  є  задоволення  об'єктивної  потреби  студентів  в  освоєнні  системи  спеціальних 
знань,  придбанні  професійно  значущих  умінь  і  навиків.  В  коло  обов'язкових  фахівців,  що  працюють  у  сфері 
студентської  фізичної  культури,  входить  проведення  заходів  щодо  формування  потреб  студентів  в  здоровому 
способі життя і самовдосконаленні. Гуманістична спрямованість педагогічного процесу припускає цілеспрямовану 
інтеграцію  біологічних  і  соціальних  потреб,  інтелектуальних  і  етичних  аспектів  при  реалізації  генетично 
обумовлених природних завдатків кожного студента впродовж його навчання у вузі.
 
Таким  чином,  створюються  об'єктивні  передумови  до  подолання  однобічності  і
 
фрагментарності 
підготовки  фахівців  у  ВНЗ,  додання  педагогічному  процесу  комплексного,  цілісного  характеру.  Об'єктивним 
критерієм  ефективності  цього  концептуального  підходу  є  істотне  скорочення  термінів  соціально
-
психологічної 

318 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
адаптації  студентів  до  навчання  у  вузі,  підвищення  їх  соціальної  активності,  якісне  підвищення  учбово
-
пізнавальної продуктивності, підвищення духовності особи кожного студента.
 
Студентський  спорт  представляє  собою  узагальнену  категорію  діяльності  студентів  у  формі  змагання  і 
підготовки до нього з метою досягнення граничних результатів у вибраній спортивній спеціалізації. Це вимагає від 
студента прояву максимальних психологічних кондицій, мобілізації його резервних можливостей.
 
Заняття  спортом  виступають  формою  самовираження  і  самоутвердження  студента,  визначаючи  його 
спосіб життя, загальнокультурні і соціально значущі пріоритети. На передній план в спорті висувається прагнення 
до  успіху,  заохочується  прагнення  особи  до  реалізації  таких  можливостей  в  рамках  певного  спортивного 
сценарію.
 
Результатом  пов'язаної  навчальної  й  спортивної  діяльності  студентів  є  формування  соціально 
значущих якостей: соціальної активності, самостійності, впевненості в своїх силах та також честолюбства.
 
У  сфері  активного  дозвілля  реалізуються,  головним  чином,  біологічні  потреби  в  руховій  активності, 
здоровому  способі  життя,  отриманні  задоволення  від  занять  різними  формами  фізичної  культури.  Висока 
варіативність вибору студентами форми активного дозвілля схильна до сильного впливу на розвиток культурних і 
соціальних чинників, взаємодіючих з біологічними запитами особи.
 
Трьохкомпонентна 
структура 
фізичної 
культури 
студентів 
визначає 
специфіку 
виділення 
диференційованих цілей і педагогічних задач кожного її структурного блоку. Проте, це не є істотною перешкодою 
до  визначення  генеральної  мети  фізичної  культури  студентів:  цілеспрямованого  формування  гармонійно 
розвиненої, високодуховної і високоморальної особи, кваліфікованого фахівця, що оволодів стійкими знаннями і 
навиками у сфері фізичної культури.
 
Макроструктурний підхід до аналізу структури фізичної культури студентів, її цілей і функцій відображає її 
поліфункціональний  характер.  В  сучасному  суспільстві,  в  основі  соціально
-
економічної  структури,  якого  лежить 
бізнес,  фізична  культура  студентів  знаходить  статус  субкультури.  Його  суть  розкривається  у  виконанні 
біологічною, інформаційною, естетичною, комунікативною, гедонізмом, компенсаторною і рядом інших, властивих 
тільки фізичній культурі, функцій. Разом з цим вона стала виконувати неспецифічні функції соціального інституту, 
що  допомагає  майбутньому  фахівцю  добре  орієнтуватися  в  умовах  ринкової  кон'юнктури.  Засоби  фізичної 
культури  з  цією  метою  використовуються  для  виховання  у  студентів  управлінської  готовності,  прагнення  до 
лідерства, успіху. Заняття по фізичному вихованню будуються так, щоб забезпечити максимальний професійно
-
прикладний  ефект  при  вихованні  оригінальності  мислення,  наполегливості,  честолюбства,  інтуїції  сучасної 
молодої людини та соціуму в цілому.
 

жүктеу/скачать 9,75 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: