«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

312 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
Предметом дослідження є зміст тренувального процесу на етапі підготовки спортсменів до змагань. 
 
Мета дослідження. Визначення ефективності різних методик підготовки юних гірськолижників на основі 
аналізу динаміки показників функціонального стану у змагальний період.
 
Методи дослідження.
 
1. Теоретичний
 
аналіз і узагальнення.
 
2. 
Педагогічний експеримент.
 
3. Соціологічні методи опитування.
 
4. Методи математичної статистики.
 
ВИСНОВКИ:
 
1.  Аналіз  вітчизняної  та  зарубіжної  літератури  і  проведені  дослідження  свідчать,  що  у  гірськолижному 
спорті  провідними  функціональними  ланками,  що  забезпечують  прояв  основних  рухових  якостей,  є  система 
аналізаторів  і  нервово
-
м'язовий  апарат  спортсменів.  Саме  вони,  в  першу  чергу,  піддаються  надмірній  втомі  під 
впливом великих спеціалізованих навантажень на етапі безпосередньої передзмагальної підготовки.
 
2.  Перевтома  сенсорно
-
аналізаторних  систем  і  нервово
-
м'язового  апарату  спортсменів,  є  одним  з 
основних  лімітуючих  чинників,  що  перешкоджають  підвищенню  спортивної  підготовленості  і  прояву  провідних 
рухових якостей, і як наслідок цього, знижується стабільність результатів (з 8 до 14% збоїв на трасі на початку і 
наприкінці підготовки).
 
Тому система лікарсько
-
педагогічного контролю в гірськолижному спорті повинна включати 
тести, здатні відобразити функціональний стан зазначених систем.
 
3.  Проведені  дослідження  показали,  що  використання  різноманітних  варіантів  безпосередньої 
передзмагальної підготовки призводить до неоднакової динаміки стану провідних функціональних систем.
 
4.  Застосування  загальноприйнятої  методики  з  використанням  повторного  і  контрольного  методів 
тренування  призводить  до  перевтоми,  в  результаті  якого  спостерігається  негативна  динаміка  показників 
функціонального  стану  ЦНС  і  м'язового  апарату  спортсменів.  До  кінця  етапу  підготовки  у  спортсменів 
спостерігаються яскраво виражені ознаки перевтоми у вказаних функціональних системах (час реакції знизилась 
на 70
-
102%, показники міотонометрії –
 
на 30% та ін.).
 
5. При використанні методики із застосуванням мікроциклів різної спрямованості динаміка досліджуваних 
показників  має  менш  виражений  негативний  характер.  Негативні  зрушення  в  стані  ЦНС  і  м'язах  починають 
проявлятися  в  більш  пізніше  і  відображають  менш  глибоку  ступінь  втоми.  Це  сприяє  більшому  приросту 
спортивних результатів, підвищенню їхньої стабільності, про що свідчить зменшення відсотка сходів з траси з 7 
до 5%.
 
6. Застосування в передзмагальній підготовці мікроциклів різної спрямованості в поєднанні з комплексом 
відновлювальних  заходів  призводить  до  відносного  покращення  показників  стану  ЦНС  і  м'язевого  апарату.  У 
контрольній групі в кінці періоду підготовки всі досліджувані показники знижуються: час простої і складної реакції 
на світло і звук –
 
на 9
-
17%, амплітуда між тонусом і розслабленням м'язів
-
на 25,5%, результати тепінг
-
тесту
-
на 
8,5% та ін. В експериментальній групі час рекціі покращується на 0,5
-
4%, результати тепінг
-
тесту
-
на 14,5%.
 
7.  При  аналізі  динаміки  показників
 
функціонального  стану  ЦНС  і  мязової  системи,  результатів 
проходження стандартних трас і контрольних тренувань встановлено: застосування в передзмагальній підготовці 
мікроциклів  різної  спрямованості  є  ефективнішим,  ніж  використання  загальноприйнятої  методики,  так  як  в  це  в 
більшій мірі призводить до підвищення результатів та їх стабільності, з одночасно меншим негативним впливом 
на  діяльність  провідних  функціональних  систем.  Поєднання  вказаної  методики  з  комплексом  відновлювальних 
заходів підвищує позитивний ефект.
 
8.  Аналіз  специфіки  гірськолижного  спорту  і  загальних  принципів  застосування  відновних  засобів 
дозволив встановити:
 
- 
комплекс  відновлювальних  заходів  для  гірськолижників  повинен  включати  переважно  засоби,  що 
спрямовані на відновлення ЦНС, мязового апарату і впливають на психоемоційну сферу спортсмена;
 
- 
до основних із зазначених засобів належать  водні процедури, кисневі коктейлі, електроміостимуляція, 
масаж  і  самомасаж.  Додатково  можуть  застосовуватися  паузи  саморегуляції,  аероіонізація,  колірні  і
 
звукові 
впливи.
 
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:
 
На  підставі  проведених  досліджень  створюється  можливість  рекомендувати  до  практичного 
використання наступну схему побудови безпосередньої передзмагальної підготовки гірськолижників 12 –
 
15 років:
 
1.  Тривалість  безпосередньої  підготовки  до  змагань  повинна  становити  14  днів  –
 
2  шестиденних 
микроцикла  і  наступними  є  4  дні  на  відновлення.  Мікроцикли  розглянутого  етапу  підготовки  повинні  мати  різну 
спрямованість, що дозволить уникнути монотонії.
 
2.  Перший  мікроцикл 
-
"розвиваючий".  Його  завдання
-
сприяти  розвитку  швидкісних  можливостей  і 
швидкісної  витривалості.  Робота  ведеться на  коротких  відрізках  трас  (30
-
150  м).  Основний  акцент
-
проходження 
відрізків  трас  на  гранично  можливій  швидкості,  без  попереднього  перегляду  траси.
 
Використовуються  траси 
варіативної крутизни та складності (від 1015 ° до 25
-
30 °), з різним станом снігового покриву. Темп проходження 
трас
-1 ,5-
3 воріт в секунду. Обсяг швидкісної роботи в одному занятті не повинен перевищувати 2500 м, роботи 
на  витривалість
-5500-
6000  м.  Співвідношення  сумарних  обсягів  швидкісної  роботи  в  одному  тренуванні, 
спрямованої на розвиток швидкості, до роботи над спеціальною витривалістю має становити 1:03.
 
3. В "налаштувальному" мікроциклі доцільно виділити 2 частини. Перша
-
перехідна (2
-
3 дні). У ній робота 
проходить  на  трасах  змагальної  довжини,  але  для  підвищення  емоційного  фону  занять  для  цього  проводяться 
змагання  ігрового  характеру:  на  паралельних  трасах.  Друга  половина  мікроциклу
-
"налаштувальна".  У  ці  дні 
проводяться контрольні тренування. Сумарна кількість контрольних спроб в день не  повинна  перевищувати 15
-
20,  причому,  в  одному  тренувальному  занятті  доцільно  проводити  не  більше  10  таких  спроб  на  різних  трасах, 
чергуючи  їх  з  тривалими  інтервалами  відпочинку.  Виходячи  зі  стану  спортсменів  вечірнє  тренування  на  лижах 
можна  присвятити  довільним  спускам  і  відпрацюванням  елементів  техніки  або  замінити  його  ігровим 
тренуванням.
 
4.  Для  підвищення  ефективності  тренувального  процесу  та  прискорення  процесів  відновлення  після 
великих  спеціалізованих  навантажень  доцільно  включити  в  програму  підготовки  комплекс  відновлювальних 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
313 
 
 
 
заходів.  Рекомендований  комплекс  може  включати  в  себе  різні  види  водних  процедур,  масаж  і  самомасаж, 
окігенотерапію, паузи саморегуляції та інші засоби.
 
Для  використання  відновлювальних  засобів  висуваються  такі  вимоги:  а)  багатоканальна 
електроміостимуляція  проводиться  через  30  хв.
-
2  год.  після  тренування,  але  не  пізніше,  ніж  за  1  год  перед 
наступним тренуванням. Тривалість процедури 15  –
 
20 хв. б) контрастний душ
-
температура води 37
-
45 ° (30
-40 
сек)  і  10
-
25  °  (15
-
20 сек),  4
-
6  чергувань,  закінчити  теплим,  починати  з  нижчих  температур.  в)  циркулярний  душ
-
температура води 25
-
36 °, тиск 1
-
1,5 Ат, тривалість 2
-
5 хв. г) різноманітні кисневі коктейлі;
 
5.  У  процесі  передзмагльної  підготовки  проводиться  контроль  за  станом  готовності  спортсмена  як  за 
об'єктивними показниками (ЧСС, АТ, міотонометрія, реєстрація латентного часу рухової реакції, тест на точність 
відтворення  рухів  у  просторі,  теппінг
-
тест),  так  і  суб'єктивним  (настрій,  апетит,  сон,  бажання  тренуватися, 
залишкова  втома  та  ін.)  Він  повинен  здійснюватися  при  спільній  роботі  фахівців  лікарсько
-
фізкультурного 
диспансеру, тренерів і спортсменів.
 
 
Література:
 
1. 
Аросьев Д. А., Полетаева И А., Семёнов В.Г. Система формирования
 
специальной готовности спортсмена (на 
примере  горнолыжного  спорта):  Метод,  указания.
- 
М:  НИИ  Общей  и  специальной  психологии  АПН  СССР.
- 
1979.- 
27 с.
 
2. 
Айрапетьянц  Л.  Р.  Педагогические  основы  планирования  и  контроля  соревновательной  и  тренировочной 
деятельности: Автореф. дис. канд. пед. наук. /ГЦОЛИФК/.
- 
М., 1991. 25 с.
 
3. 
Алёшин  И.  А.,  Уразаев  Э.  Г.  и  др.  Некоторые  аспекты  повышения  работоспособности  спортсменов/ЛГезисы 
докладов  научно
- 
практической  конференции  "Проблемы  восстановления  и  повышения  работоспособности 
спортсменов. М.,1985. –
 
С. 1
-5. 
4. 
Вихляев  В.М.  Комплексный  контроль  при  подготовке  спортсменов
- 
горнолыжников  к  ответственным 
соревнованиям//
 
5. 
Радыгина К.И. Определение психологической подготовленности горнолыжников/УЛыжный спорт: Ежегодник.
- 
М.: Физкультура и спорт, 1980.
- 
Вып. 1.
- 
С.49
-51. 
6. 
Белкин A.A. Идеомоторная тренировка в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1983.
- 
128 с.
 
7. 
Бирюков  А.А.  Средства  восстановления  работоспособности  спортсменов.  М.:  Физкультура  и  спорт,  1979.
 
152 
с.
 
8. 
Салманов Г.Д. Горнолыжный спорт за рубежом. 
-
М.: Физкультура и спорт, 1983.
-
С. 10
-15. 
9. 
Семёнов  В.А.  О  рационализации  тренировочных  нагрузок  при  развитии  скоростно
-
силовых  качеств  у  юных 
горнолыжников  в  соревновательном  периоде//Лыжный  спорт:  Ежегодник.  М.:  Физкультура  и  спорт,  1979.
-
Вып.1.
-
С.52
-54. 
10. 
Димитров  Д.  А.  Исследование  непосредственной  пред
-
соревновательной  подготовки  спринтеров:  Автореф. 
дис. канд. пед. наук. М., 1976.
- 
27 с.
 
11. 
Дражев  Д.В.  Разработка  и  экспериментальное  исследование  специальных  упражнений  слаломиста  и 
методика их применения: Автореф. дис. канд. пед. наук. М., 1959.
- 
21с.
 
12. 
Казиков  И.Б.  Комплексное  применение  восстановительных  средств  в  подготовительном  периоде  юных 
биатлонистов: Автореф. дие.канд. пед. наук. Малаховка, 1996.
-
30 с.
 
13. 
Ростовцев Д.Е. Подготовка горнолыжника. М.: Физкультура и спорт, 1987.
- 
С. 20
-35. 
 
Науковий керівник:
 
кандидат педагогічних наук
 
Клемба Анатолій Олександрович
 
 
 
Аймен Мелліті
 
(Луганськ, Україна)
 
 
ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ
 
ТРЕНЕРІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ ТУНІСУ ТА УКРАЇНИ
 
 
Реформа  системи  освіти  в  Тунісі  передбачає  визначення  мети  і  завдань  кожної  освітньої  галузі.  Це 
стосується  і  підготовки  майбутніх  тренерів.  Нова  стратегія  модернізації  змісту  освіти  в  Тунісі,  прагматична  і 
гуманістична  спрямованість  освітнього  процесу,  зміна  освітньої  парадигми  істотно  змінили  вимоги  до  рівня 
підготовки  випускників  освітніх  установ  й  спонукають  педагогічну  науку  до  необхідності  переосмислення  цілей, 
завдань і методів організації навчання.
 
Оволодіння  професією  безпосередньо  пов’язане  з  якістю  вищої  освіти,  що
 
залежить,  в  свою  чергу,  від 
умов, в яких здійснюється освітній процес. Тому особливо актуальна проблема пошуку організаційно
-
педагогічних 
умов і педагогічних технологій у системі вищої освіти, які оптимізували б процес підготовки майбутніх тренерів.
 
В  наукових  дослідженнях  були  визначені  та  проаналізовані  положення  закономірного  співвідношення 
навчання  та  розвитку  (В.
 
Бондар,  Л.
 
Виготський,  В.
 
Засенко,  В.
 
Тарасун,  В.
 
Фомічова,  М.
 
Ярмаченко),  сучасна 
концепція  освіти  у  сфері  фізичної  культури  і  спорту  (Л.
 
Матвєєв,  В.
 
Платонов,  В.
 
Видрін,  Л.
 
Лубишева, 
О.
 
Стасенко).
 
Мета статті –
 
визначити та порівняти пріоритетні шляхи оптимізації підготовки тренерів в  університетах 
Тунісу та України.
 
Одним із завдань реформування вищої освіти в Тунісі є удосконалення системи
 
оцінювання рівня знань 
студентів в університетах. Так, система оцінювання передбачає врахування наступних принципів:
 
–
 
гарантування національної значущості сертифікатів про отримання вищої освіти;
 
–
 
зменшення кількості та тривалості випускних екзаменів;
 
–
 
дотримання принципу постійного оцінювання як інтегративної частини процесу підготовки студентів до 
тренерської роботи та розвитку знань, вмінь та навичок 
[
4, с. 5
]. 
Очевидно, що така система оцінювання повинна бути спрямована за двома напрямками:
 

314 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
1) 
остаточного семестрового тестування та єдиного перескладання ;
 
2) 
використання спеціально розроблених модулів для оцінювання.
 
Слід зауважити, що система постійного оцінювання в університетах є основною умовою якісної системи 
вищої  освіти  в  Тунісі,  що  гарантує  її  надійність  та  прозорість.  Вона  відображає  специфічні  характеристики 
університетських закладів та процес навчання в них.
 
Процес  оцінювання  передбачає  використання  не  менше  трьох  тестів  з  кожної  дисципліни.  Протягом 
вивчення  дисципліни  кожен  семестр  повинен  вміщувати  в  себе  частини  контрольних  тестів.  Студенти,  які  не 
отримують необхідний середній бал за модулі мають право перескладати тести 
[
4, с. 6
]. 
Розглянемо правила визначення рівня знань студентів в університетах Тунісу. Оцінювання відбувається 
кожен  семестр,  натомість  визначення  досягнень  студентів  на  основі  результатів  тестування  встановлюється  за 
кожний академічний рік. Зазначений процес передбачає:
 
–
 
отримання прохідної оцінки за кожен модуль протягом академічного року;
 
–
 
визначення середньої прохідної оцінки за обидва семестри.
 
Всі  вищі  навчальні  заклади  Тунісу  розробляють  відповідні  належні  умови  щодо  організації  навчально
-
виховного  процесу.  Зазначений  процес  надає  можливість  студентам  добре  засвоювати  модулі,  а  в  разі 
необхідності перескладати їх
 
[4, с.
 6]. 
Тому  ми  одним  із  шляхів  удосконалення  процесу  підготовки  майбутніх  тренерів  визнаємо  створення 
оптимальних умов оцінювання знань студентів, які б забезпечували достатній рівень сформованості знань, вмінь 
та навичок майбутніх тренерів до виконання основних функцій фахівця в зазначеній галузі на основі професійно
-
педагогічної підготовки у межах навчання на факультеті фізичного виховання.
 
На  думку  О.
 
Стасенка  одним  із  факторів  оптимізації  підготовки  майбутніх  тренерів
-
викладачів  слід 
вважати  необхідність  усвідомленого  вибору  з  низки  можливих  варіантів  організації  навально
-
виховного  процесу 
такого,  який  би  в  конкретних  умовах  забезпечував  максимально  можливу  ефективність  розв’язання  завдань 
формування  належного  рівня  підготовки  майбутніх  тренерів
-
викладачів  [3,  с.  136].  Так,  український  науковець 
пропонує такі способи оптимізації підготовки фахівців, зокрема:
 
1)  комплексне  планування  й  конкретизація  завдань  формування  спеціальних  знань,  умінь  і  навичок 
студентів;
 
2) відповідність змісту підготовки завданням навчання з виділенням головного, суттєвого;
 
3) вибір викладачем найраціональніших засобів, форм та методів навчання [3, с. 136].
 
Вітчизняні  дослідники  вважають,  що  логічно  й доцільно  буде  у  вищих  навчальних  закладах  України,  де 
проходить  підготовка  фахівців  з  фізичного  виховання  та  спорту  вводити  окремий  курс  психолого
-
педагогічної 
підготовки майбутніх тренерів, який поєднував би в собі досягнення як педагогіки, так і психології 
[1]. 
Разом із тим О.
 
Сопотницька

жүктеу/скачать 9,75 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: