«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

342 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
Сенсің менің абыройым,
 
Мақтаным!....
 
деп келетін өлең жолдарында, немесе
 
Туған дала,
 
Көп үніңнің бірі едім,
 
Өмірімнің,
 
Көңілімнің нұры едің...
 
Өзің жайлы өлеңімді бірақ та
 
Әлі күнге оқи алмай жүр елім.
 
дейтін  тармақтарында  ақын  даланы  мақтан  тұта  отырып,  өзін  оның  бір  бөлшегі,  ажырамас  үні  екенін 
білдіреді.
 
Сондықтан
 
да  Ж.Әбдіраш  мың  қайғырған,  мың  қуанған  сәттерінде  де  туған  даласымен  ашық,  емен 
жарқын сыр бөлісуге ұмтылады.
 
Келем әлі,
 
әлі саған көп келем,
 
әнім қанша,
 
күйім қанша шертпеген.
 
Өзің жаққа өлең болып ұшамын
 
шын қуанған,
 
шын қайғырған сәтте мен... –
 
дейді ол ішкі сезімін бүкпесіз толғап.
 
Ақын туған даласын құр тамсанумен әсіресе қызыл сөзге айналдырып жырламайды. Оның ойы нақты да 
деректі. Сол себепті де Ж.Әбдіраш туған даласының өткені мен бүгінін қатар алып ой толғайды. Даланың өткенін, 
батырлар  мен  өнерпаздарының  асқақ  тұлғаларын,  азаматтары  мен  мәрт  мінезді  адамдарын  жырлауды  өзінің 
басты ақындық парызы санайды. «Шындық үшін жынданар Біржанымын», «Арыңмын мен ақынмын, Ақанымын!»,
 
–
 
деп  толғанатын  ол  туған  елінің  бірегей  перзенттері  ұлы  Абайды,  отты  Махамбетті,  терең  Мұхтарды,  биік 
Шоқанды  шабыттана  жыр  арқауына  айналдырады.  Осындай  даланың  жарқын  тұлғаларын  жырға  қосқан 
Жарасқан  бір  сәт  өзіне  де,  сын  көзімен  қарауды  ұмытпайды.  Жиырма  жеті  жасқа  келгенде  жазған  өлеңін 
Ж.Әбдіраш былай бастапты:
 
Туған дала,
 
Тілеулес дос та көп
-
тін!
 
Қас та көп
-
тін!...
 
Танытпай асқақ екпін
 
Жуас тірлік жабысып жайдақ мініп,
 
Жиырма жеті дейтұғын жасқа кеппін!
 
«Жуас  тірлік  жабысып  жайдақ  мініп»  деп  өзінің  бұл  жасқа  келгенше  атқарған  істеріне  көңілі  толмаған 
ақын Абай рухымен тілдеседі. Өлеңнің бұл шумақтарында ақынның тапқырлығы, ой өрісінің кеңдігі көрінген. Бір 
кездері  жасындай  жарқылдап,  жыр  елінің  мен де  бір  тірегі  боламын  деп  алдына  асқақ  мақсат  қойған  Жарасқан 
Абаймен ашық сырласа отырып, орыстың тағы бір дара ақыны М.Ю.Лермонтовты еске алады.
 
Дейтін едім:
 
«Таң болып талай атам !
 
Сонда маған сүйсінбес қалай Отан?!»
 
Анамсың ғой,
 
Сен мені кешерсің
-
ау,
 
Кешер ме екен бірақ та Абай атам ?!
 
Дейтін едім және де:
 
«Нөсерлетем!..
 
Бас айналар биікке өсем, жетем!..»
 
Абай атам кешер
-
ау, жассың ғой деп,
 
Лермонтов құрдасым кешер ме екен?..
 
Ақын ойы кең өрісті. Оның Абай, Лермонтовқа қарап бой түзеуінің өзі мақсат
-
мұратының биіктігін, туған 
даласының  алдындағы  жауапкершілігінің  зор  екенін  білдіреді.  Жалпы,  тау  суындай  екпінді,  еркін  өлең 
жолдарынан Ж.Әбдіраштың ақындық даралығы, қуаты көрінеді.
 
Ақынның  дала  туралы  өлеңдері  сырт  қарағанда  бірін
-
бірі  қайталап  жататын  секілді  көрінгенмен,  әр 
туындысы дала образын жаңа қырымен, тосын сипатымен толықтыра түседі. Оның туған дала дегенде шабыты, 
екінші тынысы ашылғандай ала бөтен.
 
Туған дала,
 
Тыным алмас жастамын,
 
Тер төгуден,
 
өртенуден қашпадым!...
 
Шаршағанда шалғыныңды жастанып,
 
Шалқаласам,
 
Шаңырағым –
 
Аспаным!
 
Анау алыс,
 
Мынау жақын демеген,
 
Ақынмын ғой,
 
Көкірегімді өр өлең
 
Кернегенде кең дүниеге дүбірлі
 
Көз жіберсем,
 
Көкжиегің –
 
Керегем!
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
343 
 
 
 
деп  келетін  өлең  жолдарынан  да  ақынның  тапқырлығын,  образ  қуатын  сезінеміз.  «Шаңырағым  –
 
Аспаным!», «Көкжиегім –
 
Керегем!» образдары шынайлығымен, еркіндігімен оқырманын сүйсінтеді. «Шын сүюдің 
не  екенін  –
 
бір  өлеңге  ғашық  болып  ұқтым  мен»,  «Елжіреген  жүрегімнің  жылуы,  өсірердей  тасқа  гүл!»  –
 
деп 
келетін максимализм де ақын жан
-
жүрегінің шындығымен ұласып жатқандықтан да айрықша әсерлі болып келеді.
 
Беріле  сүйген  ақын  кейде  туған  дала  алдындағы  өзінің  атқарып  жатқан  істеріне  көңілі  толмай  кешірім 
өтінеді. Оның далаға деген шексіз сүйіспеншілігі халқына деген махаббатымен ұласып жатыр. Сондықтан да ол 
туған даласына тағзым етіп, басын иеді.
 
Маған теңеп,
 
Мұнша неге жыр етті –
 
Демегейсің...
 
Махаббаттың нұры өпті!
 
Мендік жүрек сүйер болса,
 
Жаңылмай
 
Сүйеді, тек сен деп соққан жүректі!
 
Бұл да ақынның риясыз шындығы. Туған еліне, даласына деген шексіз махаббатқа толы жүрексіз өмірді 
ақын  елестете  алмайды.  Онда  жартылай  деген  ұғым  мүлде  жоқ.  Туған  даласына  бар  жүрегімен  беріле
 
сүю, 
құрметтеу тән. Мұның өзі ақынның туған дала алдындағы перзенттік борышын арттыра түседі.
 
Ақын  өлеңдерінде  сондай
-
ақ  сырбаз  Сәкеннің,  жалынды  Қасымның,  арынды  Ілиястың,  сан  қырлы 
Әбілданың,  жаңбырлы  Сырбайдың  есімдерін  атай  отырып,  солардың  қатарында  дала  тақырыбын  мәңгілікке 
айналдырар  өзінің  атын  да  именбей  айтады.  Дала  дегенде  ақын  халқының  тарихын,  адамдарының  мінезін  де 
еске  cалады.  Кей  ұлдарының  тағдырын  замана  өктемдігі  көкпар  қылып  тартыпты  десе,  енді  біреулерінің 
көңілдерін күндестік бұлтының басқанын аңғарады.
 
Сөйтіп  тарих  толқынында  талай  рет  көлденең  көк  аттының  тақымында  кетіпсің  дейді.  Ақын 
Азынабайлардың  заманы  өткенімен,  Поштабайлар  әлі  де  бар  екен  дей  келіп,  Жанбота  тәрізді  Біржанның  жан 
сырын ұқпаған дүмбілез, топас бола көрме деп замандастарына тілек білдіреді. Батыраштар қолынан таланттар 
мерт болмағай деп жар салады.
 
Қазақ даласының тарихына терең бойлаған ақын оның бүгінгі сипатын, ауыр қайғы, зардап шеккен өзге 
халықтарды  бауырына  басып,  жақсы  мекеніне  айналған  даласының  кең  пейілділігін,  жомарт  қасиетін  жырға 
қосады.
 
Өршелендің,
 
өгейсіп өмірге ендің!
 
көңілдендің,
 
Күлді де көгіңнен күн!
 
Қаһарыңмен жауынды қаймықтырып,
 
өзің сосын өзгеге донор болдың!
 
Донор болдың,
 
жібердің жалғап күшін
 
жатқан кезде тістелеп бармақты шын,
 
Сондықтан да
, 
сыйлысың сен бүгінде,
 
достарыңа туыстай ардақтысың!..
 
Тарихтың  қысталаң  уақытында  талай  халыққа  пана  болған  даланың  дархан  мінезін  сақтағанын,  бірақ 
ешкімге намысын таптатпағанын, ақ жарқын қонақжай болса да, дастарханын ешкімге билетпегенін мақтан етеді
. 
Қазақ даласының поэтикалық портретін жасауда ақын синекдоханы, яғни жалқы арқылы жалпыны айтуды шебер 
пайдаланады.
 
Күйшілікке келгенде –
 
Құрманғазы,
 
әншілікке келгенде –
 
Әміресің!
 
ақындыққа келгенде –
 
Махамбетсің!
 
батылдыққа келгенде –Тоқтарысың!
 
балуандыққа келгенде –
 
Қажымұқан!
 
батырлыққа келгенде –
 
Бауыржансың!
 
болашаққа келгенде –
 
мына бізсің! –
 
деп толғанады ақын.
 
«Туған дала» өлеңдер циклы –
 
бір
-
бірімен жалғасқан ақынның шалқар сезімі, дарын қуаты, көрінісі:
 
Туған дала,
 
достар түгіл,
 
қастар сын,
 
айта алмайтын,
 
құдіретті дастансың,
 
Бақытын бер, бір
-
ақ келер ақынның,
 
бір тарауың мына менен басталған,
 
биік санап өз аспанын,
 
өз айын,
 
басынғанның тартқызайын сазайын!
 
Жабырқасаң
- 
Жаның болып күйзеліп,
 
ашулансаң
- 
Жүйкең болып тозайын!
 
Тұтастай  алғанда,  дала
 
туралы  өлеңдер  топтамасы  ақын  сезімінің  шалқарлығын,  тіл  байлығын,  образ 
қуатын  танытатын  туындылар  болып  келеді.  Бұл  өлеңдердегі  басты  лирикалық  кейіпкер
-
туған  даласын  шексіз 
сүйген  Жарасқан  Әбдіраш.  Өлеңдерінен  Қадыр  Мырзалиевке  тән  философиялық  тереңдік,  тапқырлық 

344 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
байқалады. Бірақ, ол ақын Қадыр Мырзалиевті қайталамайды. Тың образбен, көркем де қуатты ақындық сезіммен 
байыта түседі. Сондықтан да шырқау биікке көтерілген мына перзенттік сезімді ақынның туған жерге деген ыстық 
ықыласы, сарқылмас сағынышы,
 
арман мұрат биігі деп ұғыну әділ болар дейміз.
 
Туған дала,
 
әлдилеп ерен екпін,
 
бастан кештім ғажап жыл,
 
керемет күн..
 
Кеттің деме көбірек төңіректен,
 
сен
-
жарықсың,
 
мен
-
көзсіз көбелекпін!..
 
Бар арманым:
 
еңсесі биік өлең,
 
сапар шегер ұрпаққа сыйыменен.
 
Мен өлмеймін!
 
Өлсем де
 
саған деген
 
Махаббаттан осынау күйіп өлем!
 
Қорыта  айтқанда,  ақын  Жарасқан  Әбдіраштың  туған  дала  туралы  өлеңдер  циклі  қазақ  поэзиясындағы 
өзіндік  орны  бар,  тың  көркем  дүниелер.  Бұл  өлеңдер  ақынның  туған  жерге  деген  ғаламат  сүйіспеншілігін
, 
сағынышын  білдіреді.  Туған  дала  –
 
қазақ  халқының  поэтикалық  бейнесі.  Ақын  туған  даласын  ерекше  ақындық 
шабытпен жырлай отырып, өзінің де биік болмысын, парасат пайымын, ақындық деңгейін білдіреді. Туған дала  –
 
поэзиядағы  мәңгілік  тақырып.  Ендеше  дарынды  ақын  Жарасқан  Әбдіраштың  жыр  маржаны  да  өз  маңызын 
жоймайтын, ғажайып сырға толы туындылар болып қала бермек.
 
 
Әдебиеттер
: 
1. 
Қабдолов З. Сөз өнері. Алматы: Мектеп, 1976.
 
2. 
Ахметов З. Өлең сөздің теориясы. Алматы: Мектеп, 1973.
 
 
3. 
Жұмалиев Қ. Әдебиет теориясы. Алматы: Мектеп, 1968.
 
4. 
Базарбаев М. Өлең –
 
сөздің патшасы. Алматы: Жазушы, 1985.
 
5. 
Әбдірахманова Т. Қасым Аманжолов поэтикасы. Алматы: Ғылым, 1976.
 
6. 
Әбдірашев Ж. Дала, сенің ұлыңмын. Алматы: Жазушы, 1976.
 
7. 
Әбдірашев Ж. Көңіл шуағы. Алматы: Жазушы, 2000.
 
 
Научный руковадитель:
 
к.ф.н., доцент кафедры «Казахской филологии» Жетысуского государственного университета имени 
И.
 
Жансугурова Кожагулов Сайлау Кажыбекович.
 
 
 
Ольга Петрова, Наталія Попова
 
(Харків, Україна)
 
 
РОЛЬ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ
 
НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ
 
 
Сучасні  освітні  програми  ВНЗ  особливу  увагу  приділяють  самостійній  роботі,  яка  повинна  дозволити 
студенту  набути  досвід  самостійної  діяльності,  особистої  відповідальності,  розвинути  знання,  визначитися  з 
особистісними  цінностями,  проявити  творчість.  У  зв’язку  з  цим  нині  багатьма  вченими  досліджується  проблема 
самостійної роботи, яка відповідає завданням сучасної вищої освіти. Проблема висвітлення значення самостійної 
роботи  для  навчання  студентів  сьогодні
 
є  досить  актуальною.
 
Дослідженню  різних  аспектів  самостійної  роботи 
при  вивченні  іноземної  мови  присвячені  роботи  вітчизняних  та  іноземних  науковців,  зокрема  П.І.  Підкасистого, 
Н.Ф. Коряковцевої, А.М. Алексюка,
 
С.Г. Заскалєти, М.А. Іванової, О.М. Трущенко та ін. Досліджувалася
 
сутність
 
самостійної роботи, визначалися її види
 
і форми, роль та функції у
 
загальній освітній системі. Втім, видається ще 
недостатньою  теоретична
 
обґрунтованість
 
проблеми
 
самостійної  роботи
 
студентів  та  розробки  шляхів 
підвищення її ефективності, уточнення її змісту для виявлення найбільш раціональних
 
форм і методів.
 
Метою даної праці є розгляд питання про роль самостійної роботи студентів у підвищенні ефективності 
навчання іноземної мови на основі аналізу факторів, які впливають на її дієвість.
 
Останнім
 
часом зазначеному виду роботи студентів надається велике значення. Вища освіта є одним із 
визначальних факторів, які впливають на професійне становлення особистості. Одним із показників ефективності 
освіти  є  самостійність  студентів,  необхідна  для  здійснення  студентами
 
самостійних  узагальнень,  прийняття 
самостійних рішень і виконання самостійних дій у процесі подолання навчальних труднощів. Майбутній спеціаліст 
повинен  мати  крім  знань,  професійні  вміння  і  навички  діяльності  свого  профілю,  спиратися  на  власний
 
досвід 
творчої  та  науково
-
дослідної  роботи  з  оцінювання  та  розв’язання  поставлених  проблем.  Ці  складники  освіти 
мають сформуватися саме впродовж
 
самостійної
 
роботи
 
студентів, якій
 
відведена значна частка у вищій освіті
. 
Важливим  є  розуміння  того,  що  самостійна  робота  становить  таку  навчальну  діяльність  студентів,  яка 
відбувається  під  керівництвом,  але  без  допомоги  викладача;  це  водночас  форма  організації  пізнавальної 
діяльності студента без чиєїсь допомоги та дидактичний засіб вищої школи [3, с. 6].
 
Дослідники  [С.Г.  Заскалєта,  М.А.  Іванова  та  ін.]  відзначають,  що  аналіз  стану  проблеми  на  практиці 
показує  сьогоднішні  вади  самостійної  роботи,  які  полягають,  насамперед,  у  недостатній  сформованості  у 
студентів навичок самостійної роботи, хоча саме розвитку самостійності студентів вимагає сучасна вища освіта. 
Останніми  роками  вища  школа  виконує  завдання  з  реалізації  компетентісної  моделі  підготовки  спеціалістів, 
впроваджуючи сучасні вимоги до професійної компетентності майбутнього фахівця.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
345 
 
 
 
Слід  підкреслити,  що  досі  побудова  самостійної  роботи  багатьох  студентів  не  сприяє  ефективності  їх 
навчання; витрачаючи багато часу, вони не досягають у ній високих результатів. Серед факторів, що негативно 
впливають  на  ефективність  самостійної  роботи,  дослідники  [М.А.  Іванова,  С.Г.  Заскалєта,  А.М.  Алексюк] 
показують,  що  несформованість  загальних  і  спеціальних  навчальних  умінь  проявляється  у  невмінні  студентів 
оптимально  її  організувати,  а  також  виконати  навчальні  завдання  раціональними  способами.  Насамперед,  це 
стосується тих умінь, оволодіти якими нинішні студенти мали
 
ще в середній школі. Крім цього,
 
можна відзначити, 
що у процесі навчання названі проблеми можуть виникнути у студента
 
також з приводу
 
завдань, виконання яких 
вимагає нових, специфічних для ВНЗ,
 
навчальних умінь.
 
Виконання  освітнього  завдання  самостійної  діяльності  студентів  організують  викладачі,  по
-
перше, 
навчаючи  студентів  алгоритмів  самостійної  діяльності  і,  по
-
друге,  розвиваючи  при  цьому  свою  викладацьку 
професійну діяльність, власний професіоналізм.
 
Тому  викладачі  повинні  завжди  враховувати,  що  виконання  завдань  самостійної  роботи  повинне  вчити 
студентів  мислити,  аналізувати,  визначати  конкретні  завдання,  розв’язувати  проблеми,  що  виникають,  тобто 
процес  самостійної  роботи  є  шляхом  навчання  творчої  діяльності.  Протягом  самостійного  розв'язання  проблем 
студент  глибше  пізнає  сутність  предмета,  вивчає  джерела  літератури,  здійснює  пошук  оптимальних  шляхів 
рішення.  Особливо  важливим  є  стимулювання  успішних  студентів  (наприклад,  додатковими  балами)  за 
проведену самостійну роботу, здійснений пошук, виконані завдання.
 
Для  підвищення  ефективності  самостійної  роботи  студентів  навчальний  план  слід  оптимально 
структурувати,  ураховуючи  послідовність  вивчення  окремих  тем  та  раціонального  співвідношення  роботи  в 
аудиторії  з  викладачем  та  власне  самостійної  роботи.  Обов’язковим  для  підвищення  ефективності  самостійної 
роботи  з  іноземної  мови  є  повноцінне  забезпечення  студентів  навчально
-
методичними  посібниками,  переліком 
рекомендованих  для  застосування  електронних  ресурсів,  визначенням  можливостей  інтернету,  які  адекватні 
навчальній програмі та навчальним цілям.
 
Оскільки  головною  освітньою  метою  є  розвиток  у  студента  стійкої  потреби  у  безперервній  освіті, 
необхідно,  насамперед,  прагнути  виробити  в  нього  здатність  працювати  за  власним  планом,  тобто  розвивати 
навчальну  автономію.  Проблема  розвитку  навичок  і  вмінь  навчальної  автономії  при  вивченні  іноземної  мови, 
пов’язана  з  особистісно
-
орієнтованим  навчанням  і  останнім  часом  викликає  підвищений  інтерес  вітчизняних  та 
іноземних  дослідників  (Н.Ф.  Коряковцева,  Ж.С.  Анікіна,  О.М.  Соловова,  Т.М.  Шубкіна, 
H.  Holec,  D.  Little 
та  ін.). 
Сучасні  вимоги  до  посилення  ступеня  автономії  студентів  нерозривно  пов'язані  також  з  новими  вимогами  до 
інформаційно
-
методичного  забезпечення  процесу  навчання.  Так,  О.М.  Соловова  відзначає,  що  у  студентів 
необхідно  розвинути  певні  здатності,  зокрема,  уміння  самостійно  ставити  перед  собою  конкретні  для  всього 
навчального  процесу  або  його  окремого  етапу  ціль  і  завдання  навчання  та  концентрувати  на  них  увагу;  уміння 
самому керувати процесом власної освіти; здатності контролювати та оцінювати динаміку свого розвитку; уміння 
дотримуватися  певних  строків  контролю;  а  також  важливим  є  розуміння  партнерського  характеру  взаємин  між 
тим,  кого  навчають,  і  хто  навчає  [9,  с.  129].  За  визначенням  Ж.С.  Анікіної,  навчальна  автономія  –
 
це  здатність 
студента,  який  є  суб’єктом  навчання,  самостійно  ставити  мету  діяльності,  планувати  свої  дії,  обирати  способи 
навчальної  діяльності  і  форми  роботи,здійснюючи  при  цьому  рефлексію,  самоконтроль  і  самокорекцію
, 
а також 
нести  повну  відповідальність  за  результати  своєї  навчальної  діяльності  та  переносити  їх  у  новий  навчальний 
контекст [2, 
c. 151]. 
Також велике значення надається вихованню сумлінного ставлення до процесу навчання.
 
Таким чином, при навчанні іноземної мови викладачеві слід організовувати самостійну діяльність кожного 
студента,  застосовуючи  для  самостійної  аудиторної  та  позааудиторної  роботи  спеціально  створене 
інформаційно
-
освітнє  середовище.  Як  відзначає  М.Г.  Євдокимова,  це  –
 
методично  спроектоване  середовище 
моделювання іншомовного спілкування [4, с. 9]. У цьому середовищі досяжні іншомовні інформаційні ресурси, які 
є джерелом автентичних іншомовних навчальних матеріалів відповідних рівнів складності. У цьому віртуальному 
мовному
 
середовищі створюються та поновлюються в навчальних цілях професійно значущі продукти навчальної 
діяльності, зокрема, банки інформації (словники, енциклопедії, тексти та ін.).
 
Зміст  самостійної  роботи  спрямований,  у  першу  чергу,  на  засвоєння  навчальної  програми  з  іноземної 
мови.  Успіх  у  здійсненні  самостійної  роботи  пов'язаний  із  плануванням  та  організацією,  а  її  ефективність  –
 
з 
якістю підготовки відповідних методичних рекомендацій та інших навчальних матеріалів. У зв’язку із навчальною 
програмою навчальні завдання для самостійної роботи спрямовуються на засвоєння лексичного та граматичного 
матеріалу;  розвитку  навичок  адекватного  читання  різних  видів;  активізацію  вмінь  монологічного  і  діалогічного 
висловлення.  Обов’язковими  є  цілеспрямовані  тренувальні  вправи,  визначені  для  кожної  теми  форми  і  методи 
контролю  самостійної  роботи,  розроблені  критерії  оцінювання  результатів  самостійної  роботи.  Ураховуючи 
специфіку  такого  виду  роботи,  як  самостійна,  методичні  рекомендації  мають  бути  надзвичайно  докладними  та 
містити вказівки щодо послідовності вивчення матеріалу та особливостей кожної теми або підрозділу.
 
Отже,  при  виконанні  самостійної  роботи  можуть  виникати  різноманітні  труднощі,  зокрема,  недостатня 
методична підготовка викладачів, незначне застосування технічних засобів, недостатня увага педагогів до питань 
рефлексії,  формування  творчої  активності  і  пошуково
-
дослідницьких  умінь  студентів  у  навчальному  процесі. 
Рефлексію  в  педагогічному  процесі  розуміють  як  процес  і  результат  фіксування  суб'єктами  (учасниками 
педагогічного  процесу)  стану  свого  розвитку,  саморозвитку  і  причин  цього;  це  є  «система  мовно
-
мисленнєвих 
процесів, що забезпечують функціонування професійної самосвідомості, реалізацію цілей навчання, виховання у 
системі педагогічної взаємодії» [8, с. 235]
. 
Рефлексія на занятті –
 
це спільна діяльність викладача і студентів, що 
дозволяє  вдосконалювати  навчальний  процес.  Так,  усвідомлюючи  ефективні  способи  діяльності,  їх 
систематизацію,  узагальнення,  обираючи  найбільш  раціональні  прийоми,  в  підсумку  студент  розвивається  як 
особистість.
 
Слід  ураховувати те, що педагогічний  процес припускає обмін діяльностями викладача і студентів. Так, 
відбувається рефлексія викладачем діяльності студента, своєї власної діяльності, педагогічної взаємодії, а також 
з іншого боку –
 
рефлексія студентами своєї діяльності та діяльності викладача і навчальної взаємодії.
 
Одним  із  базових  положень  є  те,  що  самостійна  діяльність  студентів  становить  завдання,  яке  вирішує 
викладацький  колектив  кафедри.  Тому  крім  підвищення  ролі  самостійної  роботи  для  студентів,  посилюється 

346 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
відповідальність  викладачів  за  розвиток  умінь  і  навичок  самостійної  роботи,  стимулювання  їх  навчальної 
професійної та творчої активності.
 
Отже,  результати  освітньої  діяльності  безпосередньо  пов’язані  з  рівнем  організації  самостійної  роботи 
студентів,  оскільки  система  вищої  освіти  повинна  не  лише  дати  певну  систему  знань,  але  й  сформувати 
професійні  якості  майбутніх  фахівців,  розвинути  у  них  вміння  вчитися,  сформувати  здібності  до  саморозвитку, 
творчого застосування здобутих
 
знань. Іноземну мову у цьому аспекті розглядають як один із засобів спілкування 
та  пізнання,  зокрема  й  у  майбутній  професійній  галузі  студента.  Тільки  свідома  самостійна  робота,  скерована 
викладачем, дає позитивні наслідки і можливість більш ефективного просування на шляху досягнення іншомовної 
компетенції.
 

жүктеу/скачать 9,75 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: