«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»

10 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

 

 

 

Наталия Тарасовская, Ляззат Булекбаева

 

(Павлодар, Казахстан)

 

 

ХРАНЕНИЕ КОПРОЛОГИЧЕСКОГО МАТЕРИАЛА В ПОЛЕВЫХ УСЛОВИЯХ И СОЗДАНИЕ КОЛЛЕКЦИИ 

ИНВАЗИОННЫХ ЭЛЕМЕНТОВ ПАРАЗИТОВ

 

 

Коллекционирование нативных природных объектов –

 

лучший способ сбора и хранения информации о них 

(ибо очевидно, что любое –

 

вербальное или наглядное –

 

отражение объекта не может быть больше и полнее самого 

объекта).  Основная  трудность  коллекционирования  биологических  объектов  –

 

это  достижение  их  адекватной 

сохранности, чтобы они не утрачивали своей научной или учебно

-

методической ценности.

 

Это в полной мере относится и к коллекционированию паразитов. Коллекции имагинальных и личиночных 

стадий  паразитов  существуют  давно,  наиболее  крупным  из  них  уже  много  десятилетий,  а  то  и  не  одно  столетие. 

Известны многочисленные методики хранения гельминтов и одноклеточных, запатентованы многие консервирующие 

среды,  способы  изготовления  постоянных  и  временных  препаратов.  Однако  пока  никто  еще  не  ставил  вопрос  о 

создании  коллекции  инвазионных  элементов  (пропагативных  стадий)  паразитов.  Между  тем  такая  коллекция 

необходима  –

 

особенно  в  профильных  колледжах  и  вузах  (при  подготовке  биологов,  зоотехников,  ветеринарных 

врачей). Ее научное значение очевидно: инвазионные элементы, собранные из разных биотопов и популяций хозяев, 

подлежат  морфологическому  исследованию  на  количественном  и  качественном  уровне  –

 

для  выявления  многих 

интересных закономерностей.

 

Особо хотелось бы сказать об учебно

-

методическом значении коллекций инвазионных элементов паразитов. 

На  кафедре  ветеринарной  паразитологии  Семипалатинского  государственного  университета  имени  Шакарима 

профессор Б.К.Ибраев на практических занятиях и экзаменах предъявлял студентам смесь инвазионных элементов 

паразитов  (в  том  числе  яиц  нескольких  видов  гельминтов)  сельскохозяйственных  животных  –

 

для  их 

дифференциальной диагностики. Такое оригинальное задание, безусловно, имеет огромную учебно

-

методическую 

ценность в подготовке будущих специалистов

-

практиков. Однако основная трудность подготовки материала состояла 

в том, что непосредственно перед проведением занятия приходилось растирать матку самок каждого вида нематод, 

выделять  и  смешивать  яйца;  это  требовало  значительных  затрат  труда  и  времени.  К  тому  же  затруднительным 

представляется  добавить  в  такую  смесь  пропагативные  стадии  одноклеточных  паразитов  (например,  ооцисты 

различных  кокцидий),  а  это  могло  бы  усложнить  экзаменационное  задание,  а  на  лабораторном  занятии  показать 

разницу  в  размерах  и  морфологии  яиц  гельминтов  и  ооцист  эймерий.  Кроме  того,  студентам  профильных  вузов 

(особенно  специальностей  прикладного  направления)  необходимо  показывать  и  те  объекты,  которые  могут  быть 

похожими  на  инвазионные  элементы  паразитов  (цветочная  и  сосновая  пыльца,  споры  грибов,  полупереваренные 

растительные  ткани,  проводящие  пучки  растений).  Отличать  такие  объекты  от  инвазионных  элементов  паразитов 

необходимо –

 

во избежание ложной диагностики паразитарных заболеваний.

 

Для решения этих учебно

-

методических задач мы предлагаем создание и длительное хранение коллекции 

инвазионных  элементов  паразитов  на  основе  нативного  материала  от  естественно  инвазированных  животных  –

 

домашних  или  диких.  А  для  этого  наиболее  оптимальным  вариантом  было  консервирование  копрологического 

материала  и  других  биосубстратов,  содержащих  инвазионные  элементы,  в  надежной  среде,  с  возможностью  их 

последующего выделения и изучения. Причем наиболее желательным вариантом были бы консервирующие составы, 

обеспечивающие  длительную  сохранность  яиц  гельминтов  и

 

цист  простейших  и  возможность  извлечения  всей 

совокупности инвазионных элементов из сохраняемого биосубстрата.

 

Для  хранения  копрологического  материала  в  полевых  условиях  предлагались  доступные  хозяйственно

-

бытовые  вещества.  В  частности,  для  хранения  фекалий  человека  при доставке  их  в  амбулаторию  из  отдаленных 

районов  предлагалось  использовать  1%  раствор  детергента  (любого  стирального  порошка,  выпускаемого 

промышленностью)  [1].  Эта  же  среда  многократно  практиковалась  в  отношении  ряда  видов  гельминтов 

сельскохозяйственных животных [2].

 

Однако  эта  практичная  рекомендация,  которой  гельминтологи  пользовались  не  одно  десятилетие,  не 

обеспечивает сохранность материала в течение длительного времени, поскольку щелочная среда вызывает автолиз 

яиц и постепенное снижение их количества в консервирующем растворе. Обычно рекомендуют хранить фекалии в 

растворах детергентов не более двух недель. Сведений о дезинфекции и дезинвазии консервируемого материала, 

сохранности  протистофауны  в  известных  источниках  нет.  К  тому  же  данная  среда  пригодна  только  для  хранения 

фекалий, но не используется для консервации других биологических материалов и субстратов, могущих содержать 

инвазионные элементы паразитов (матрикса полых органов, образцов тканей, биоптатов и т.д.).

 

Затем  А.М.Абдыбековой  и  Н.Е.Тарасовской  была  предложена  среда  для  хранения  фекалий  для 

гельминтологических исследований с использованием 20

-30%-

ного раствора силиката натрия (разведенного водой 

конторского силикатного клея) (предварительный патент РК № 18489 от 15.06.2007 г., кл. 

A 01 N 

1/00) [3]. Она надежно 

сохраняет яйца и другие инвазионные элементы паразитов, предотвращает развитие яиц гельминтов, не приводит к 

автолизу и микробной порче, несмотря на щелочную среду.

 

Единственным недостатком данного консервирующего средства является то, что обогащение хранившихся 

в нем фекалий для флотации яиц гельминтов невозможно проводить растворами других солей, особенно натриевых, 

вызывающих  выпадение  осадка  кремниевой  кислоты  вследствие  совместного  гидролиза.  Хотя  высокая  плотность 

среды уже обеспечивает всплывание яиц большинства гельминтов на поверхность. Нежелательно также смешивание 

этой  консервирующей  среды  и  хранящегося  в  ней  материала  с  жидкостями,  содержащими  этиловый  и  другие 

одноатомные спирты, которые также приводят к выпадению стойкого студенистого осадка. Но эта среда является 

наиболее  надежной  на  предмет  длительной  сохранности  инвазионных  элементов  паразитов:  яйца  и  личинки 

гельминтов, ооцисты кокцидий не подвергались каким

-

либо изменениям в течение 3

-

5 лет (срок наблюдения).

 

Для  расширения  арсенала  консервирующих  средств  для  хранения  копрологического  материала  с 

увеличением длительности и надежности хранения нами предлагалось использование в качестве консервирующей 

среды  антифриза,  представляющего  собой  60%

-

ный  водный  раствор  этиленгликоля  с  другими  технологическими 

добавками (заявка на изобретение № 2014/0809.1 от 13.06.2014 г.). Антифриз как консервирующая среда тормозит 

развитие  всех  инвазионных  элементов  паразитов  и  размножение  микроорганизмов,  обеспечивает  дезинфекцию  и 

дезинвазию  материала,  не  приводит  к  деформации  инвазионных  элементов  и  фрагментов  паразитов,  обладает 

просветляющими  свойствами,  обеспечивая  возможность  непосредственного  исследования  консервированных 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

11 

 

 

материалов  в  нативных  мазках.  К  тому  же,  в  отличие  от  глицерина,  этиленгликоль  и  его  водная  композиция  в 

антифризе  не  приводят  к  осмотической  деформации  просветляемых  объектов.  В  дальнейшем  фиксированный 

копрологический  материал  может  быть  исследован  на  наличие  яиц  гельминтов  и  других  инвазионных  элементов

 

паразитов с обогащением в солевых растворов с высокой плотностью, при возможности длительного хранения в них.

 

Испытания  предлагаемой  среды  для  хранения  паразитологического  материала  показали  следующие 

результаты.

 

Пример 1. Фекалии собаки (той

-

терьера) были зафиксированы в антифризе 26 ноября 2013 г. в объемном 

соотношении 1:1 через два дня после сбора. Некоторые яйца токсокары уже начали свое развитие (находились на 

стадии  нескольких  бластомеров).  Помимо  гельминтов,  собака  была  заражена  цистоизоспорозом,  в

 

микрофлоре 

кишечника преобладали дрожжеподобные грибы.

 

Контрольный просмотр нативных мазков из фиксированного субстрата произведен через 1, 2, 3 недели, 1 

месяц, 2 месяца,. Изменений в состоянии яиц нет, ооцисты кокцидий, дрожжевые грибки и непереваренные

 

остатки 

пищи сохранились без изменений. Оболочки яиц хорошо просветлились этиленгликолем. Запаха от копрологического 

материала  не  отмечено.  В  течение  5  месяцев  (срок  наблюдений)  изменений  в  фиксированном  материале  и 

инвазионных элементах паразитов не произошло.

 

Пример 2. Фекалии собаки (породы хаски) зафиксированы 9.01.14 г. в антифризе в объемном соотношении 

1:1  в  день  сбора.  В  развитие  тронулись  только  единичные  яйца  (образовались  2

-

4  бластомера).  В  микрофлоре 

преобладали  дрожжеподобные  грибы.  Из  непереваренных  остатков  пищи  отмечались  овощная  клетчатка  и 

крахмальные зерна. Контрольный просмотр нативных мазков, проведенные через 1, 2, 3, 4 недели после консервации 

биологического  материала,  показал  полную  сохранность  яиц  гельминтов,  микрофлоры,  непереваренных  пищевых 

остатков.  В  течение  2,5  месяцев  (срок  наблюдения)  изменений  инвазионных  элементов  гельминтов,  запаха  и 

признаков микробной порчи не отмечено.

 

Пример  3.  Фекалии  овец,  зараженных  стронгилятами,  зафиксированы  в  антифризе  через  4

-

5  дней  после 

сбора

 

в животноводческом хозяйстве (до этого хранились в холодильнике). Объемное соотношение консерванта и 

материала  1:1.  Через  2,  3,  4  недели  зафиксирована  полная  сохранность  яиц  стронгилят;  признаков  лизиса 

инвазионных  элементов  гельминтов  и  уменьшения  их  количества  не  отмечено.  Фекалии  приобрели  мягкую 

консистенцию, удобную для приготовления нативного мазка. Часть фекалий была исследована методом обогащения; 

в солевом растворе достигнуто полное всплывание яиц стронгилят на поверхность.

 

Пример 4. Фекалии кроликов были зафиксированы в антифризе в объемном соотношении 1:1 через неделю 

после доставки в лабораторию из личного хозяйства. К моменту помещения материала в консервирующую жидкость 

на  поверхности  фекалий  отмечены  белые  пушистые  колонии  псевдомицелия  грибов  рода 

Candida

.  В  таком  виде 

фекалии были зафиксированы в антифризе при соотношении материала и консерванта 1:1 по объему. Через 2, 3, 4 

недели  при  просмотре  обнаружены  ооцисты  эймерий,  количество  которых  по  мере  хранения  субстрата  не 

уменьшилось. Хорошо сохранились дрожжеподобные грибы, имевшиеся в подпорченном материале. Дальнейшего 

размножения грибов и бактерий и признаков микробной порчи материала не отмечено.

 

В  качестве  среды  для  хранения  биологических  материалов  и  субстратов  для  паразитологических 

исследований  нами  предлагалось  также  использовать  тосол,  в  составе  которого  присутствует  этиленгликоль, 

алифатические спирты и другие технологические добавки, которые также обладают консервирующими свойствами 

(заявка  на  изобретение  №  2014/0808.1  от  13.06.2014

 

г.).  Тосол  в  любой  концентрации  и  любом  соотношении  с 

консервируемым  материалом  не  приводит  к  деформации  инвазионных  элементов  и  фрагментов  паразитов, 

обеспечивая  правильную  дифференциальную  диагностику  гельминтозов  и  протозоозов,  возможность  изучения 

морфологии яиц и ларвальных стадий и последующего длительного хранения инвазионных элементов паразитов для 

научных  и  учебно

-

методических  целей.  Он  обладает  просветляющими  свойствами  благодаря  содержанию 

значительной  концентрации  этиленгликоля,  что  дает  возможность  исследования  консервированных  материалов  в 

нативных  мазках  и  на  компрессорных  стеклах  без  использования  дополнительных  просветляющих  средств,  без 

осмотической  деформации  и  искажения  объектов.  Сохраняемый  в  тосоле  копрологический  материал  может  быть 

исследован на наличие инвазионных элементов паразитов методом обогащения с использованием любых солевых 

растворов и последующим длительным хранением инвазионных элементов во флотационном растворе.

 

Испытания  предлагаемой  среды  для  хранения  паразитологического  материала  показали  следующие 

результаты.

 

Пример 1. Фекалии крупной беспородной собаки, инвазированной токсокарозом, зафиксированы 18.12.13 г. 

в антифризе в объемном соотношении консерванта и материала 1:1 через день после сбора. Во многих яйцах уже 

началось  деление  эмбриональной  клетки  на  бластомеры.  Из  остатков  пищи  отмечены  крахмальные  зерна.  В 

микрофлоре преобладали дрожжеподобные грибы. Контрольный просмотр нативных мазков был сделан через 1, 2, 

3 недели, 1 месяц, 1,5 месяца. Количество яиц в субстрате не уменьшилось, изменения в их состоянии не произошло. 

Непереваренные кормовые остатки, в том числе целые зерна картофельного крахмала, хорошо сохранились. Хорошо 

сохранились также клетки дрожжевых грибов. Запаха от фекалий и признаков микробной порчи материала не было. 

Фекалии,  непереваренные  остатки  и  яйца  гельминтов  хорошо  сохранился  в  течение  всего  срока  наблюдений  (3 

месяца).

 

Пример 2. Рвотные массы кота с фрагментами цестоды 

Hydatigera taeniaeformis 

зафиксированы в продажном 

антифризе  в  соотношении  1:1.  Через  1,  2,  4  недели  состояние  пищевых  остатков  (это  были  в  основном 

полупереваренные  мясопродукты)  не  изменилось,  членики  гидатигеры  сохранились  хорошо,  приобрели  полную 

прозрачность, слегка окрасившись в голубой цвет. Запахов и микробной порчи не отмечено.

 

 

 

Литература:

 

1. 

Генис Д.Е. Медицинская паразитология. –

 

М.: Медицина,1975. –

 

280 с. –

 

С. 47

-48. 

2. 

Котельников Г.А. Гельминтологические исследования животных и окружающей среды: Справочник.  –

 

М.: Колос, 

1983. 

–

 

208 с., ил.; с.

 30. 

3. 

Предпатент  17819  РК.  Состав  для  дезодорации  и  хранения  внутренних  органов  и  фекалий  плотоядных 

/Абдыбекова А.М., Тарасовская Н.Е.; опубл. 16,10.2006 г., Бюл. № 10. –

 

3 с.

 

 

 

 

12 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

 

 

 

СЕКЦІЯ: ГЕОГРАФІЯ І ГЕОЛОГІЯ

 

Ольга Авраменко

 

(Вінниця. Україна)

 

 

РОЗВИТОК КРАЄЗНАВСТВА НА ПОДІЛЛІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ –

 

НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

 

 

Актуальність дослідження. На початку 

XXI

століття питання історичної та культурної спадщини окремих 

регіонів  України  набувають  особливої  актуальності,  їх  вивчення  дає  змогу  детально  дізнатися  про  історичні  та 

географічні процеси які вплинули на заселення та розвиток Поділля. Важливу роль у цьому відіграють краєзнавчі та 

ландшафтознавчі осередки, школи та студії, розвиток та роль яких вивчені недостатньо. Виходячи з цього, необхідним 

є здійснення певних узагальнень та висновків, які могли б дати уявлення про розвиток та проблеми краєзнавства на 

Поділлі,  адже  друга  половина 

XIX 

–

 

п. 

XX

століття  визначається  планомірністю,  систематичністю  та  науковістю 

спрямування, тому з'ясування проблем розвитку краєзнавства в цей період є досить доцільним.

 

Виклад  основного  матеріалу.  Історія  Поділля  від  найдавніших  часів  до  наших  днів  відображається  в 

літописах,  працях  істориків,  творах  письменників  та  спогадах  мандрівників,  які  спираються  на  дані  етнографії, 

археології та фольклору. З їх допомогою можна відобразити суспільно

-

політичне життя населення Поділля [4].

 

Друга  половина 

XIX 

–

 

початок 

XX 

століття  характеризується  більш  планомірним  та  науковим  підходом 

краєзнавства. Важливу роль у вивченні цього етапу відіграла когорта учених, авторів

 

багатьох праць про Поділля, 

серед яких: П. Бучинський, В. Гульдман, М, Доронович, М. Орловський, Й. Ролле, М. Симашкевич, Ю. Сіцінський, П. 

Троїцький, М. Яворовський та інші.

 

У складних історичних умовах відбувається пробудженням національної самосвідомості народу,але бажання 

тодішніх правлячих кіл включити до офіційної історії факти і події приєднаного до Росії регіону, нейтралізувати наміри 

польської  частини  подільського  населення  повернути  ці  землі  до  складу  Польщі,  суттєво  вплинули  на  розвиток 

краєзнавчих досліджень.

 

Ставилась  політична  мета  –

 

на  основі  історичних  досліджень  довести  «братам

-

полякам»,  що  Поділля  –

 

здавна руська земля, а їх наміри –

 

«...нездійсненна мрія розпашілої уяви», такі собі «дитячі витівки поляків

-

католиків, 

що  тішать  себе  надією  бути  повними  панами  в  нашій  чисто  руській  стороні».  Одночасно  висувались  завдання 

морального характеру –

 

виховання жителів краю в дусі релігійного смирення [1].

 

В  др..п 

XIX 

–

 

п. 

XX 

важливу  роль  у  вивченні  історико  –

 

культорного  минулого  краю  відіграло  Подільське 

духовенство  створене  за  ініціативою  Синоду  та  участю  викладачів  Подільської  духовної  семінарії,  працівників 

єпархіального управління, священиків Комітету для історико

-

статистичногоопису церков і парафій. Чимало матеріалів 

про історію Поділля зібрав протоієрей ІоанСкворцов та викладач Подільської духовної семінарії Павло Гліщинський, 

який  за  завданням  адміністрації  1850  року  розпочав  збір  матеріалів  і  написання  історико

-

статистичного  огляду 

території, дослідження якого побачили світ на сторінках «Подольскихепархиальныхведомостей».[1]

 

У той час плідну діяльність розгорнув священик М. Я. Орловський. Він зібрав бібліотеку –

 

2349 рідкісних книг 

і  рукописів,  підготував  й  опублікував  у  «Подольскихепархиальныхведомостях»  описи  Вінниці,  Летичева,  Літина, 

Меджибожа,  Ольгополя,  Проскурова,  Сатанова,  Смотрича,  Чорного  Острова,  Ямполя,  Ярмолинець  та  інших 

населених пунктів [1,4].

 

Важливий внесок у розвиток краєзнавчих досліджень зробило Товариство подільських лікарів,організатори 

якого  на  засіданнях  обговорювали  дані  про  захворюваність,  народжуваність  та  смертність  населення,  а  друковані 

матеріали  виходили  польською  мовою.  З  часом  через  значний  розмах  національно  –

 

визвольного  руху  власті 

заборонили існування товариства [4].

 

Організоване  начало  в  діяльність  подільських  краєзнавців  вніс  Комітет  для  історико

-

статистичного  опису 

церков  і  парафій,  заснований  архієпископом  Леонтієм,  на  меті  якого  було  завдання:  «перевірки,  виправлення, 

доповнення  і  приведення  в  єдине  ціле  приватних  історико

-

статистичних  описів  монастирів  і  церков,  зроблених  їх 

настоятелями».  Поетапна  робота  організації  включала  удосконалення  та  публікації  описів  попередників,історико

-

етнографічне  вивчення  краю,  упорядкування  письмових  документів  [6].  Особливий  інтерес  викликав  історико

-

статистичний опис «Історико

-

географічний та етнографічний нарис Поділля» М.В. Симашкевича.

 

Створюється музей  –

 

Давньосховище, який мав 3 відділи: бібліотеку, архів, відділ пам’яток мови і письма, 

стародруків, фотографій, гравюр, пам’яток живопису, скульптури, побутових предметів, ініціатором створення музею 

виступає М. І.Яворський.

 

Всі  друковані  праці  прискіпливо  перевірялись  жорсткою  цензурою  та  контролем  з  боку  російської 

адміністрації. Серед подільських краєзнавців у 80

-

х роках вагомим авторитетом користувався Й. Й. Ролле.  Будучи 

лікарем  він  написав  польською  мовою  значну  кількість  історичних  праць,  що  були  об’єднані  під  назвою  «Історичні 

оповідання» [4]. Його твори формували певне світосприймання, сприяли взаєморозумінню між польським та корінним 

українським населенням. Немало зробив Й. Й. Ролле для розгортання краєзнавчої роботи на Поділлі, працюючи в 

складі губернського статистичного комітету, була написана книга «Матеріали для історії Подільської губернії 1792–

1796  pp

.».  до  якої  ввійшло  119  документів 

XVIII

ст.,  підібраних

 

ним.  Плідно  працював  він  і  в  складі  Комітету  для 

історико

-

статистичного опису церков і парафій Подільської губернії

 [5]. 

Наприкінці 

XIX 

століття  Н.В  Молчановським  був  зроблений  аналіз  літописів  та  виданий  «Очеркизвестий  о 

Подольской земле до 1434 г.», де роз’яснено походження назви «Поділля», дано опис території, кордонів, розкрито 

політичні  і  соціально

-

економічні  відносини  за  татарського  й  литовського  панування.  Автор  довів  свою  оповідь  до 

захоплення північно

-

західного Поділля поляками.

 

Важливе значення для краєзнавчих досліджень Поділля мала діяльність губернського статистичного комітету, 

заснованого  1834  року.  Комітет  вів  демографічну,  господарську  і  культурно

-

освітню  статистику  впродовж  85  років 

(ліквідований  1920  року),  зібрав  і  опублікував  чимало  аналітичних  й  узагальнюючих  матеріалів  [2].  Визначним 

краєзнавчим здобутком цього періоду став вихід п’яти випусків «Трудів», що включали в себе історико

-

статистичні 

описи.

 

Активною  співпрацею  з  подільськими  краєзнавцями  відзначається  В.Б.Антонович,  де  минуле  Поділля 

знайшло відображення в його «Нарисі історії Великого князівства Литовського» [4, 5].

 

Важливий внесок у дослідження Поділля вносить М.С. Грушевський, що випустив історико

-

статистичнийопис 

«Южнорусские  господарские  замки  в  половине 

XVI 

века».  У  ньому

 

розкрито  взаємовідносини  Литви  і  Кримського 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

13 

 

 

ханства, спустошливі набіги кримчаків на південно

-

руські землі 1516, 1531, 1537, 1538, 1550, 1556, 1558, 1566, 1593 

років, а звідси появу тут невеликих укріплень, так званих «господарських замків».

 

Історія  Поділля  знайшла  відображення  у  творах  І.Я.Франка  та  Т.Г  Шевченка,  а  саме  у  «Прогулка  с 

удовольствием и не без морали», у поемі «Гайдамаки. Ці твори є не тільки цінною ілюстрацією епохи, її духовного 

колориту, а й інформацією, яка в поєднанні з іншими документальними джерелами може дати додаткові дані про події, 

історичних осіб.[2,4]

 

Польські ж історики О. Яблоновський, К. Пуласький поширювали думку про особливу культурно

-

месіонерську 

роль  Речі  Посполитої  в  Україні,  на  Поділлі,  виставляли  Польщу  як  передмур’я«Європи  проти  монголо

-

татарських 

орд».

 

У 20

-

х роках 

XIX 

ст. в польській літературі зароджується своєрідна «українська школа», помітну роль в якій 

відігравали  Юліуш  Словацький,  Северин  Гощинський,  Юзеф  Крашевський,  Юліан  Беліна–Канджицький,  Ян 

Комарницький [4].

 

В період з 1903 –

 

1920 року краєзнавством починає займатися і товариство «Просвіта», що виникає в розпал 

революції, товариство плеяду визначних дослідників краю, сприяло глибокому вивченню історії Поділля, публікації 

ґрунтовних досліджень, введенню до наукового обігу сотень раніш невідомих документів.

 

Отже,  розвиток  краєзнавства  на  Поділлі  в  другій  половині 

XIX 

–

 

початку 

XX 

століття  ознаменувався 

планомірністю  та  систематичнісюдосдіжень,  хоч  і  формувався  під  впливом  влади  та  історичних  подій.  Цей  період 

залишив ґрунтовні праці, які сьогодні проливають світло на розвиток Поділля.

 

 

жүктеу/скачать 8,82 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: