«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Лариса Войтенко, Оксана Бузинна, Тетяна Жук, Юлія Сич, Дарія Черник (Київ, Україна )
- (Черкаси, Україна)
Література: 1.
Бухарина И.
Л. Биоэкологические особенности
травянистых и
древесных
растений в
городских
насаждениях : монография
/ И.
Л. Бухарина, А.
А. Двоеглазова. – Ижевск
: Изд
- во
«Удмуртский
университет», 2010. – 184 с
. 2.
Гнатів П.С. Функціональна адаптація деревних рослин до умов урбанізованого середовища на Заході України: автореф. дис. …доктора біол. наук: спец. 03.00.16 –
«Екологія» / П.С. Гнатів; Чернівецький національний університет імені
Юрія Федьковича. – Чернівці, 2006. –
41 с.
3.
Добровольський І.А. Анатомо - морфологічні пошкодження рослин в умовах забруднення середовища / І.А.
Добровольський, Н.О. Щербак // Український ботанічний журнал. – 1996. –
Т. 33, № 4. –
С. 371 -374. 4.
Кавеленова
Л.М. К возможностям оценки функциональной активности листовых пластинок древесных растений / Л.М. Кавеленова, А.П. Кравцева, А.М. Трубников, Н.В. Янков // Известия Самарского научного центра Российской академии наук. – 2013. –
Т. 15, №3 (7). –
С. 2333 -2336. 5.
Кейван М. Стан хвойних рослин (на прикладі сосни звичайної Pinus sylvestris L .) у
зоні розташування птахофабрики / М. Кейван,О. Тертична, О. Кейван, І. Масберг // Вісник Львівського університету. Серія біологічна. – 2013.
–
Випуск 61. –
С. 104– 109.
6. Коба В.П. Еколого - генетичні основи збереження природних популяцій видів роду Pinus L . (на прикладі Гірського Криму): автореф. дис… доктора біол. наук: спец. 03.00.16 –
«Екологія» / В.П. Коба, Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича.
–
–
39 с. 7.
Руденко С.С. Загальна екологія: Практичний курс / С.С. Руденко, С.С. Костишин, Т.В. Морозова. Ч.1. –
Чернівці: Рута, 2003. –
245 с.
Лариса Войтенко, Оксана Бузинна, Тетяна Жук, Юлія Сич, Дарія Черник (Київ, Україна ) ЯКІСТЬ ВОДИ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ ДЖЕРЕЛ АГРАРНИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ Вступ.
Фактична ліквідація державного контролю у галузі якості води після реорганізації служби санітарно - епідеміологічного нагляду в Україні призвела до вкрай негативних наслідків [1]. Повністю зупинено проведення централізованого моніторингу якості децентралізованих джерел водопостачання, якими в переважній більшості користується населення аграрних територій. Законодавчі зміни, які супроводжують цю катастрофу, свідчать про абсолютне нерозуміння зі сторони народних обранців сутності екологічних проблем, що мають пряме відношення до здоров’я людей. Внесені зміни до Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (від 22.07.2014 р.) можна назвати просто абсурдними –
ніде у світі питну воду не вважають «харчовим продуктом», бо це принципово інший розділ законодавчих норм, системи організації, форм та методів контролю. Як можна прирівняти підприємства водопостачання до харчових виробництв? Крім того відповідно до внесених змін, «…державний контроль безпечності та якості питної води здійснюють органи місцевого самоврядування…». А чи має свою власну контрольну службу якості питної води сільська чи селищна рада?
Аграрні території України очікують в найближчому майбутньому кардинальні зміни, пов’язані зі зняттям моніторингу на продаж земель сільськогосподарського призначення. Судячи з усього, основними покупцями стануть потужні міжнаціональні агрохолдинги, основною задачею яких буде одержання максимального прибутку. Промислові агротехнології рослинництва та тваринництва передбачають використання значних об’ємів агрохімікатів та біотехнологічних продуктів –
добрив, засобів захисту рослин, гормонів росту, ветеринарних препаратів тощо. Добре відомо, навіть у вкрай прискіпливій до виконання екологічних нормативів Європі їх рештки інтенсивно забруднюють підґрунтові води, а з часом –
навіть глибокі артезіанські горизонти [2]. А українське село п’є таку воду без дезінфекції та очищення. Яка виконавча контрольна служба буде проводити моніторинг якості води колодязів, свердловин та притягати до відповідальності винних у її забрудненні? Негативні очікування поглиблюються ще і тією обставиною, що 22 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
й наразі якість води аграрних територій часто не відповідає встановленим нормативам, особливо за рядом показників, що несуть прямі ризики для здоров’я та життя людей –
мікробіологічним забрудненням, високою твердістю та вмістом нітратів [3].
нашої роботи полягала у проведенні екологічного оцінювання за санітарно - хімічними та санітарно - токсикологічними показниками якості децентралізованих джерел водопостачання аграрних територій України з метою оцінювання можливих ризиків для
здоров’я людей та попередження негативних наслідків її вживання. З метою оцінювання якості води децентралізованих вододжерел господарчо - питного використання та предмет відповідності санітарно - гігієнічним нормативам та оцінювання ризиків споживання такої води для здоров’я споживачів проведено сезонний моніторинг якості води шахтних колодязів та свердловин приватної власності Київської області (м. Тараща, смт. Борова) та Чернігівської області (м. Ніжин) протягом 2013 - 2014 рр. Період дослідження характеризувався маловодністю, коли концентрації полютантів, як правило, збільшуються. Санітарні паспорти на всі об’єкти дослідження відсутні, жодної інформації щодо якості води на предмет їх відповідності встановленим нормативам власники вододжерел не мають.
Моніторинг проводився за 15 показниками (карбонатна та загальна твердість, водневий показник (рН), сухий залишок, перманганатна окисність (за Кубелем), вміст кальцію, магнію, міді, цинку, кадмію, свинцю, сульфатів хлоридів, нітратів, фторидів). Лабораторний аналіз проб води проведено у вимірювальній лабораторії якості поверхневих, підземних та стічних вод і об’єктів сільськогосподарського використання кафедри аналітичної і біонеорганічної хімії та якості води Національного університету біоресурсів і природокористування України (свідоцтво про атестацію № ПТ -178/12
від 14.02.2012 р.).
Аналіз одержаних результатів засвідчив про незадовільну якість води шахтних колодязів. У переважній більшості з них (80%) хоча б в один із сезонів (всього було чотири відбори) вміст нітратів перевищував встановлений в Україні норматив (не більше 50 мг/дм 3 ). Максимальнаа концентрація становила 223 мг/дм 3 , вона виявлена у воді колодязю, розташованого в смт. Борова Фастівського району Київської області у зимовий сезон. Цей факт свідчить про те, що до водоносних горизонтів, найближчих до поверхні, якими живляться колодязі, постійно надходить забруднення. Його джерела скоріше всього мають дифузний, а не точковий, характер, так як коливання за сезонами досить значні –
в 2
- 3 рази. Тривожним є той факт, що нітрати виявлено також у воді централізованого водопостачання у приватному будинку(вул. Нягу) м. Тараща Київської області. Їх концентрація формально не перевищує ГДК (27 -39
мг/дм 3 ), але знову ж таки свідчить про забруднення води або у вододжерелі, з якого здійснюється водозабір, або про потрапляння забруднення в процесі транспортування води до водоспоживача.
Проблема нітратного забруднення ґрунтових вод не є унікальним явищем, характерним тільки для України. Високі концентрації нітратів виявлено у багатьох регіонах Європи, особливо на територіях з інтенсивним сільськогосподарським виробництвом –
Бельгії, півночі Франції, Німеччини, США, Канади. Так, за даними [3], 24% колодязів в США мають високий рівень нітратного забруднення. Проте ситуація з нітратами там має об’єктивний характер –
це результат внесення високих доз азотних добрив, тоді як в Україні їх майже не використовують. Звідки ж тоді нітрати у воді приватних колодязів? На жаль, причиною є побутове забруднення через елементарне недотримання вимог санітарії та облаштування джерела водопостачання. Власники складують органічні відходи, облаштовують вбиральні, споруди для утримання свійських тварин та птиці, не звертаючи уваги на дотримання санітарної зони –
30 м від криниці. Практично ніхто з власників не міг згадати, коли останнього разу чистили та дезінфікували колодязь. Доводилося пояснювати людям, що нітрати у питній воді несуть пряму загрозу здоров’ю і навіть життю, особливо немовлятам внаслідок гострого (метгемоглобінанемія) або хронічного нітратного отруєння. Якщо в Україні почнеться широкомасштабне впровадження промислових агротехнологій, слід очікувати значного загострення проблеми нітратного забруднення ґрунтових вод внаслідок застосування добрив, без яких неможливе одержання високих врожаїв.
Інша проблема якості води колодязів, що несе ризики для здоров’я людей, це її висока загальна твердість, вміст кальцію. Практично у всіх колодязях, розташованих у Київській області, виявили підвищену (7 - 12 ммоль/дм 3 ) та
високу (до 24 ммоль/дм 3 ) загальну твердість при нормативі у питній воді
колодязів – не більше 10. Слід відмітити унікальність українського підходу до нормування якості води, коли для централізованого водопостачання встановлюються більш жорсткі нормативи, ніж для децентралізованого. Так,
для води водогону твердість не повинна перевищувати 7 ммоль/дм 3 . Ніде більше у світі такої диференціації нормативів залежно від виду джерела водопостачання не існує. Причина проста –
ґрунтові води насичуються солями кальцію і магнію при контакті з карбонатними ґрунтами, які переважають у зоні Полісся та Лісостепу. І внаслідок цього розробники державного нормативу на питну воду змушені були йти на компроміс, вводячи дві групи рівнів ГДК для різних типів джерел водопостачання. Ризики тривалого вживання твердої води добре відомі –
це в основному утворення каменів (магній - амоній фосфатів, кальцій оксалатів) у сечовому міхурі, нирках. Часто висока твердість, накладаючись на хронічні запальні процеси у суглобах, викликає кальцієву подагру. Лікування таких хвороб тривале, затратне і спричиняє значні страждання хворих. Значно простіше попередити їх, вживаючи хоча б кип’ячену воду, якщо не можна її пом’якшити за допомогою фільтрів.
Нітрати, висока твердість – це традиційні проблеми якості води децентралізованих джерел водопостачання в Україні. Але ми виявили також абсолютно неочікуване забруднення –
вода кількох колодязів, розташованих в різних населених пунктах Київської області на досить великій відстані один від одного, містила кадмій у кількостях, що значно перевищували встановлений для питної води централізованого водопостачання вміст –
до 0,0084 мг / дм 3 при ГДК 0,001 мг / дм 3 . Слід відмітити, що для води колодязів цей елемент взагалі не нормується відповідно до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10 . Очевидно, апріорі вважається, що кадмію там буде не може. Але він виявлений! Які пояснення цього тривожному факту? Традиційно вважається, що кадмій, як і інші важкі метали (ртуть, свинець, цинк, мідь) надходить у довкілля та у водне середовище від антропогенних джерел –
металургійних підприємств, теплових чи електростанцій, що працюють на вугіллі. Але таких джерел на території дослідження немає. Ми маємо дві версії –
це біогеохімічна природна аномалія, пов’язана із типом геологічного характеру осадкових порід, у контакті з якими яких
формується водоносний горизонт. Проте тоді б концентрація кадмію була б більш - менш стабільною, а ми виявили значні коливання за сезонами (5 - 6 разів). Тоді більш ймовірною є версія, що кадмій надходить із поверхневим стоком, який інфільтрує цей полютант із
поверхні. Банальні елементи живлення, акумуляторні батарейки, викинуті на звалище, можуть забруднити значні території та підземні води. Хронічне отруєння кадмієм, як відомо, спричиняє пригнічення центральної нервової системи, дегенеративні зміни внутрішніх органів. На жаль, по суті єдиний доступний метод кондиціювання води для жителів аграрних територій, що не можуть дозволити собі системи глибокого очищення питної
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
23
води, –
кип’тіння – не може усунути ні нітрати, ні важкі метали, а тільки знизити твердість на її гідрокарбонатну складову.
Висновки із проведеного дослідження невтішні – вода лише двох колодязів із десяти досліджених не мала відхилень від стандартів за показниками, аналіз яких було виконано у всі сезони досліджень. Із розвитком економічної кризи, руйнуванням державної системи санітарно - епідеміологічного контролю ризики від споживання недоброякісної питної води будуть тільки збільшуватися, особливо для населення аграрних територій, які в переважній більшості споживають із незахищених найближчих до
поверхні водоносних горизонтів. Література: 1. Khmenko I. Administrative decentralization in post communist countries: The case of water management in Ukraine / I. Khmelko // J. Political Sciences, Government and Politics. – 2012. – V. 1, Issue 1. – P. 1-12. http://www.scientificjournals.org/journals2012/articles/1512.pdf 2.
Закон України 1602-18 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо харчових продуктів
//Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2014. –
№ 41 - 42, ст.2024 . 3. Bernard T. Nolan, Barbara C. Ruddy, Kerie J. Hitt, and Dennis R. Helse. A National Look at Nitrate Contamination of Ground Water // Water Conditioning and Purification. – 1998, v. 39, no. 12. – P. 76-79. Науковий керівник : кандидат хімічних наук Войтенко Лариса Владиславівна.
Ольга Воскобій (Черкаси, Україна)
МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ Так як у низці міжнародних документів освіту визнано одним із головних елементів трансформації суспільства до стійкого розвитку, основною передумовою його досягнення є формування екологічного світогляду молоді. Значна роль на шляху вирішення окресленої проблеми належить вищим навчальним закладам, зокрема й у галузі права. Однак, на сучасному етапі вища юридична школа ще не достатньо ефективно працює у напрямку екологізації навчально - виховного процесу. Тож проблема формування екологічного світогляду студентів юридичних спеціальностей нині набуває все більшої актуальності. Однією з основних педагогічних умов її реалізації є інтеграція знань або міждисциплінарний підхід до навчально - виховного процесу. Про це наголошується і у нормативному для екологічної освіти документі «Концепція екологічної освіти в Україні» [1].
Інтеграція знань як передумова підвищення рівня навчально - виховного процесу вже довгий час привертає увагу дослідників у галузі педагогіки. Так, ще Дж.Локк, Я.А.Коменський та К.Д.Ушинський наголошували на необхідності комплексного підходу до навчання та виховання, підкреслюючи роль інтеграції навчальних дисциплін у створенні цілісної системи знань та відповідного світорозуміння вихованця.
Окремі аспекти проблеми формування інтегрованих знань про людину і світ висвітлені у працях Г.М.Андрєєвої, Н.М.Бібік, К.Ж.Гузя, Н.С.Коваль, Л.П.Пилипенко, Л.А.Плужник, О.Я.Савченко та інших.
Інтеграція знань у ході організації навчально - виховного процесу у вищій школі стала предметом наукових дослідженнь О.С.Білик, В.А.Копетчук, М.В.Попова, І.Г.Смірнова, Г.І.Шатковської, О.В.Янзиної та інших.
Проблема інтегративного підходу до формування окремих елементів екологічного світогляду частково розкрита у працях таких педагогів як Г.А.Білецька, М.В.Власюк, Н.В.Куриленко, О.М.Лазебна, В.Г.Мазурок, Н.П.Семенова, К.В.Стецюк, Н.П.Єфименко та інші.
Однак, проблема інтеграції знань як педагогічна умова формування екологічного світогляду майбутніх юристів досі не привертала достатньої уваги дослідників.
Метою даного наукового доробку є визначення ролі інтеграції знань у формуванні екологічного світогляду студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Відповідно до трактування у словнику іншомовних слів [8, c.286- 287] та у міждисциплінарному словнику [7] поняття «інтеграція» (від лат.
–
поповнення, відновлення) означає об’єднання певних окремих частин у єдине ціле.
У контексті реформування освіти саме інтеграція виховних та пізнавальних впливів різних дисциплін є однією із найефективніших передумов реалізації принципів стратегії збалансованого розвитку [9, с.194].
Одним із головних завдань вишу юридичного профілю є забезпечення умов для оволодіння майбутніми юристами знань про людину, природу та суспільство
[5], що є передумовою їхньої подальшої, екологічно доцільної професійної діяльності. Так, вища юридична освіта має спрямовуватись не лише на засвоєння необхідних правових знань, але і на розвиток нових професійних орієнтирів. І екологічний світогляд має стати невід’ємним компонентом професійної підготовки правників, що передбачає виховання фахівців з відповідними поглядами на навколишнє середовище, на власне місце та роль у цьому середовищі. Однак, як відомо, жодна окремо взята навчальна дисципліна не спроможна сформувати світогляд особистості. Лише інтегративний підхід до формування екологічних знань, умінь, навичок може сприяти формуванню екологічного світогляду майбутнього фахівця, здатного приймати важливі екологічні рішення та відповідати вимогам часу.
Однак, як свідчить аналіз робочих програм навчальних дисциплін напряму підготовки – 0304 «Право», спеціалізації –
7060101 «Правознавство» на прикладі Черкаського факультету НУ «ОЮА», навчальний план підготовки студентів - юристів недостатньо насичений змістом екологічної тематики. Особливо це стосується дисциплін соціально - гуманітарного циклу, які мають значний потенціал для формування екологічного світогляду студентів. Це служить підґрунтям для створення педагогічних умов для формування екологічного світогляду студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів, однією з яких є інтеграція знань або використання міждисциплінарного підходу до процесу навчання та виховання.
Інтеграція екологічних знань сприяє формуванню цілісного наукового світогляду студентів та вдосконаленню професійної підготовки в цілому [4,
с.32], сприяє реалізації принципу науковості, посилює єдність знань, формує цілісні практичні уміння та навички.
24 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
Так, ще Я.А.Коменський зазначав, що «усі знання виростають з одного коріння –
навколишньої дійсності, мають між собою зв’язки, а тому повинні вивчатись у зв’язках» [6, с.26].
Інтеграція знань відображає комплексний підхід до навчально - виховного процесу, дозволяючи виокремити основні елементи змісту освіти, сформувати конкретні знання студентів, розкрити гносеологічні проблеми, без яких неможливе системне засвоєння основ наук, включаючи студентів в процес оперування пізнавальними методами загальнонаукового характеру (абстрагування, моделювання, узагальнення, аналогія, тощо) [3].
Реалізація інтегративного підходу у ході організації навчально - виховного процесу у вищій школі передбачає узгодження понять, законів, теорій, концепцій, загальних для дисциплін, що вивчаються, та може відбуватись як у ході окремих занять, так і під час вивчення окремих тем чи модулів з різних навчальних дисциплін, які перебувають у нерозривному зв’язку. Комплексний вплив на формування складових екологічного світогляду справляє і застосування сучасних інтерактивних технологій навчання (ділові та імітаційні ігри, дискусії, дебати, метод кейсів і т.д.).
З метою успішної реалізації процесу інтеграції навчальних дисциплін у ході формування екологічного світогляду студентів - юристів вбачаємо за необхідне внести зміни до навчальних робочих програм на основі узгоджених тем або окремих питань екологічного змісту для вивчення на міждисциплінарному рівні, якнайповніше реалізувати професійно - освітні можливості студентів, підвищуючи їхню пізнавальну активність шляхом використання сучасних інтерактивних технологій навчання.
Обговорення проблем екології у ході вивчення галузей права, безпосередньо дотичних до екології (екологічне, аграрне, природноресурсове право, порівняльне екологічне право) сприяє засвоєнню наукових екологічних понять та розумінню механізмів функціонування навколишнього середовища.
Такі загальні дисципліни соціально - гуманітарного циклу як філософія, соціологія, економіка, політологія, історія культури, іноземна мова та інші сприяють розширенню світобачення студентів, розумінню тієї чи іншої екологічної проблеми, власної ролі у подоланні назрілої екологічної кризи.
З огляду вищесказаного, актуальність інтеграції знань при формуванні екологічного світогляду студентів юридичних спеціальностей у ході їхньої професійної підготовки зростає у зв’язку із відсутністю інтересу до екологічних проблем, низьким рівнем їхнього екологічного світогляду. Отже, вважаємо за необхідне включити екологічну тематику до навчальних робочих програм вищих юридичних навчальних закладів на міждисциплінарному рівні.
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|