Державний вищий навчальний заклад



Pdf көрінісі
бет19/35
Дата03.03.2017
өлшемі2,66 Mb.
#7320
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   35

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
130 
процесса  изменения  свойств  субъекта  адаптации  в  соответствии  с 
требованиями внешней среды с целью достижения равновесия. В свою очередь 
показатели  адаптированности  можно  разделить  на  субъективные  и 
объективные. 
Субъективные 
– 
осознанная 
или 
неосознанная 
удовлетворенность личности, отношение к себе самой и различным аспектам и 
условиям  общения  и  деятельности.  Объективные  –  результаты  деятельности, 
успеваемость  и  положение  в  социальной  группе.  Тревога  свидетельствует  о 
нарушении  психической  адаптации  и  уменьшение  интенсивности  тревоги 
может  свидетельствовать  об  адекватности  реализуемых  форм  поведения  и 
эффективной адаптации.  
В  структуре  социально-психологической  адаптации  следует  выделить 
механизмы  адаптации,  представляющие  собой  активную  деятельность 
человека, направленную на преобразование существующей действительности. 
Основными  из  таких  механизмов  являются  социальная  деятельность, 
социальное общение, социальное самосознание личности.  
Адаптационная  ситуация  характеризуется  изменениями  социальной 
среды  или  изменением  роли  личности  в  среде. Данные  ситуации  возникают  в 
различных  сферах  жизни  человека:  социально-экономической,  бытовой, 
социокультурной,  социально-политической,  в  зависимости  от  этого  выделяют 
виды  адаптации.  Адаптивная  потребность  –  стремление  личности  привести  в 
равновесие  условия  среды  и  свое  поведение.  В  структуре  социально-
психологической  адаптации  адаптивная  потребность  представляет  собой 
сложное субъектно-объектное понятие и выражается в форме приспособления 
(пассивная  позиция  индивида)  или  в  форме  приспосабливания  (активная 
позиция индивида, индивид приспосабливает среду к себе). Выделенные виды 
социально-психологической  адаптации  зависят  от  двух  групп  факторов: 
внутренних 
(характеризующих 
личность, 
детерминированных 
ее 
биопсихической  сущностью)  и  внешних  (характеризующих  общество  и 
зависящих  от  него).  К  внутренним  относятся  такие  факторы  как  установки 
личности, 
биопсихосоциальные 
характеристики 
индивида, 
коммуникабельность. 
К внешним факторам можно отнести состояние экономики и политики, 
культуры  и  быта,  эталоны,  традиции  общества,  коммуникации  общества, 
нормы  и  ценности.  При  этом,  диалектика  внутренних  и  внешних  факторов 
достаточно сложна. В определенных условиях  одни превращаются в другие и 
наоборот.  Например,  в  числе  внешних  факторов,  влияющих  на  социально-
психологическую  адаптацию,  выделяют  ценности  и  нормы  общества  и 
пожилых  людей  в  частности.  В  ходе  социализации  нормы  и  ценности 
общества интериоризируются и становятся частью личности, переходя в число 
внутренних факторов адаптации.  
Таким  образом,  анализ  литературы  показал,  что  процесс  адаптации  
дезадатации  является  достаточно  сложным,  детерминированным  множеством 
различных  факторов.  Для  целей  текущего  исследования  мы  будем  понимать 
адаптацию,  как  процесс  достижения  равновесия  с  внешней  средой,  при  этом 
дезадаптация  будет  рассматриваться  как  противоположное  понятие.  Процесс 
адаптации  достаточно  сложен  и  детерминирован  множеством  факторов,  как 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
131 
внешних так и внутренних.  
Для  изучения  степени  адаптации  в  пожилом  возрасте  использовалась 
методика диагностики социально - психологической адаптации К. Роджерса и 
Р. Даймонда. 
В опроснике содержатся высказывания о человеке, о его образе жизни: 
переживаниях, мыслях, привычках, стиля поведения. 
Прочитав  или  прослушав  очередное  высказывание  опросника, 
испытуемый  должен  оценить,  в  какой  мере  это  высказывание  может  быть 
отнесено к нему по шести бальной шкале:  
«0»  это ко мне совершенно не относится; 
«2»  сомневаюсь, что это можно отнести ко мне; 
«3»  не решаюсь отнести это к себе; 
«4»  это, похоже, на меня, но нет уверенности; 
«5»  это на меня, похоже; 
«6»  это точно про меня. 
Подчитывался  интегральный  показатель  «адаптации»,  который 
включал в себя результаты по двум шкалам: 
a) 
адаптивность (34 высказывания); 
b) 
дезадаптивность (34 высказывания). 
Индекс высчитывается по формуле: 
%
100



b
a
a
A
 
На  основе  анализа  результатов  выделяется  три  экспериментальных 
группа испытуемых: 
1. Пенсионеры с высоким уровнем адаптации (группа А); 
2. Пенсионеры со средним уровнем адаптации (группа В); 
3. Пенсионеры с низким уровнем адаптации (группа С). 
На основе анализа интегрального показателя адаптации были выделены 
3 экспериментальные группы испытуемых: 
1. 
Пенсионеры  с  высоким  уровнем  адаптации  –  группа  A.  Значение 
показателя адаптации от 66 до 72 баллов (M=67); 
2. 
Пенсионеры  со  средним  уровнем  адаптации  –  группа  B.  Значение 
показателя адаптации от 49 до 65 баллов (M=56,6); 
3. 
Пенсионеры  с  низким  уровнем  адаптации  –  группа  C.  Значение 
показателя адаптации от 38 до 48 баллов (M=41,3). 
Значимость  различий  в  уровне  адаптации  между  экспериментальными 
группами  проверялось  с  помощью  t-критерия  Стьюдента.  Различия  являются 
статистически значимыми при p≤0,01 между группами A и B, группами B и C, 
группами  A  и  C.  Таким  образом,  можно  сделать  вывод,  что  пожилые  люди 
характеризуются разной степенью адаптации в посттрудовой период. 
Данные  диагностики  социально    психологической  адаптации 
представлены на Рисунке 1. 
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
132 
 
Рисунок 1. Диагностика социально-психологической адаптации по 
К. Роджерсу и Р. Даймонду. 
Анализ  полученных  результатов  свидетельствуют,  что  большинство 
пожилых  людей  характеризуются  средней  степенью  адаптации  (60%). 
Пенсионеров  с  высоким  уровнем  адаптации  –  21%.  Существует  группа 
пенсионеров с низким уровнем адаптации (19%). 
Проводился  анализ  половых  различий  в  уровне  адаптации  в 
посттрудовой  период.  Было  выявлено,  что  большинство  женщин  и  мужчин, 
характеризуются средним уровнем адаптации (65% и 63% соответственно).  
Таким  образом,  данные,  полученные  в  ходе  исследования,  позволили 
выявить  особенности  личности  пожилого  человека,  обеспечивающие 
успешную  адаптацию  в  посттрудовой  период  (особенности  самосознания, 
мотивационно-потребностной и эмоциональной сфер личности). 
С  учетом полученных результатов были разработаны психологические 
рекомендации,  направленные  на  профилактику  дезадаптации  в  посттрудовой 
период жизни человека. 
Старость  только  начинает  осмысливаться  человечеством  как  возраст, 
таящий в себе большие резервы и возможности. 
 
СПИСОК ИСТОЧНИКОВ И ЛИТЕРАТУРЫ 
1. 
Сусловская  М.  Психологические  проблемы  старого  человека // 
Старость. Популярный справочник.  М., 1996.  с. 41  47. 
2. 
Популярная энциклопедия пожилого возраста. Самара, 2003. 
3. 
Шибутани  Т.  Социальная  психология:  пер.  с  анг.  /  Т.  Шибутани.  – 
Ростов на Дону: Феникс,1998. – 540 с. 
4. 
Рубинштейн  С.П.  Основы  общей  психологии  /  С.П.  Рубинштейн.  – 
М.: Педагогика, 1989, т. 2 
5. 
Пухальская  Б.  Старость  как  фаза  развития  человека.  // Старость. 
Популярный справочник. М., 1996.  с. 33  41.  

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
133 
 
УДК 504.064:63  
Лопотич Наталія 
(Львів, Україна) 
 
АНТРОПОГЕННІ ЗМІНИ СТРУКТУРИ ЛАНДШАФТНИХ 
ЕКОСИСТЕМ ГІРСЬКОЇ ЧАСТИНИ ЛЬВІВЩИНИ 
 
Досліджено  рослинний  і  ґрунтовий  покрив  суходільних  екосистем,  які 
утворюють біогеоценотичний покрив ландшафту. Теперішній антропогенний 
біогеоценотичний  покрив  місцями  розчленований  житловою  і  промисловою 
суцільною 
забудовою, 
дорогами, 
пустищами 
Наскільки 
масштабно 
зруйнований  первинний  (переважно  лісовий)  рослинний  покрив  ландшафту, 
освоєні 
й 
трансформовані 
ґрунти, 
розгалужена 
господарська 
інфраструктура,  настільки  змінена  екологічна  ситуація  у  певній  місцевості 
гірського ландшафту. 
Ключові 
слова: 
ландшафт, 
біогеоценотичний 
покрив, 
трансформованість ландшафтів. 
 
Researched the plant and the soil upland ecosystems that form biogeocenotic 
covered landscape. The current anthropogenic biogeocenotic covered seats divided 
solid  residential  and  industrial  buildings,  roads,  ruined  wasteland  How  big  the 
initial  (mostly  forest)  vegetation  landscape,  exploited  and  transformed  soils, 
extensive  economic  infrastructure,  as  amended  environmental  situation  in  certain 
areas of the mountain landscape. 
Key words: landscape biogeocenotic cover, transformovanist landscapes. 
 
На  теперішній  час  екологічна  ситуація  у  гірській  частині  Львівщини 
докорінно  змінилася,  залежно  від  доступності  ландшафтів  для  освоєння.  Для 
з’ясування  сучасного  стану  біогеоценотичного  покриву  проаналізуємо 
структуру  земель  за  даними  статистичної  звітності  згідно  з  державною 
Формою  «6-зем»  [11,  с.  16;  16,  с.  23;  18,  с.  74,  85;  20,  с.  36].  Лісові  угіддя 
становлять найбільшу частку земель Сколівського району (Таблиця 1).  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
134 
Таблиця 1 Використання угідь на землях лісового фонду Сколівського 
і Турківського районів (2014 р.) 
Ліси й інші лісовкриті площі, га 
у т.ч. лісові землі 
вкриті деревною 
рослинністю 
Загальна 
площа 
району, га  всього 
всього 
всього 
захисні  
насадження 
невкриті  
лісовою  
рослин- 
ністю 
інші 
лісові 
землі 
чагар- 
ники 
Сколівський р-н 
147091,9 
104789,7  102650,9  93576,4  196,8 
5864,8 
3209,8  2138,7 
100% 
71,24 
69,79 
63,62 
0,13 
3,99 
2,18 
1,45 
Турківський р-н 
119340,0 
68039,9  59307,4  54672,8  278,5 
4129,0 
505,6  8732,5 
100% 
57,01 
49,70 
45,81 
0,23 
3,46 
0,42 
7,32 
Проте,  власне,  ліси  займають  лише  63,6%  території  від  загальної  площі 
району.  Це  означає,  що  7,6%  лісових  земель  не  зайняті  деревостаном,  а  в 
кращому  випадку  чагарниками  або  пустують.  Екофункціїї  цього  покриву  у 
ландшафті  слабкі,  а  продукційний  потенціал  природного  довкілля  не 
використовується. 
Як  свідчать  проведені  розрахунки  у  Таблиці  1,  у  Турківському  районі 
землі лісового фонду менші, ніж у Сколівському і становлять лише 57% його 
території.  Власне  лісовий  деревостан  займає  лише  45,8%  угідь  Турківщини, 
тобто  11,2%  території  лісового  фонду  не  зайняті  продуктивним  лісом.  Це 
сукупно становить 13,3 тис. гектарів.[1, с. 6;10, с. 21; 13, с. 94, 85, 20, с. 36]. 
Сколівський район  освоїв під сільськогосподарські  угіддя значно менше 
земель, ніж Турківський. У ньому їх лише 24,8% (Таблиця 2). Рілля становить 
6,9%  від  площі  району.  Сукупно  17,7%  займають  лучні  угіддя.  На 
сільськогосподарських  землях  під  непродуктивні  площі  використано  трохи 
більше піввідсотка території району – 839,9 га.  
Таблиця 2 Використання угідь на сільськогосподарських землях Сколівського і 
Турківського районів (2014 р.) 
Сільськогосподарські землі, га 
у т.ч. 
Загальна  
площа  
району, 
га 
сільсько- 
господарські 
угіддя 
рілля 
сіножаті 
пасови
ща 
сади 
під 
шляха
ми і 
прогон
ами 
під  
будівлям
и  
і дворами 
Сколівський р-н 
147091,9  36548,5 
10115,2  15033,8  10972,8  426,7  727,2 
112,5 
100% 
24,85 
6,88 
10,22 
7,46 
0,29 
0,49 
0,08 
Турківський р-н 
119340 
45147,9 
21422,6  6551,9  16964,5  209,9  113,63  291,14 
100% 
37,83 
17,95 
5,49 
14,22 
0,18 
0,10 
0,24 
 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
135 
Турківський  район  освоїв  під  сільськогосподарські  угіддя  37,8%  своєї 
території  (Таблиця  2).  Майже  половина  аграрних  угідь  розорані  зазвичай  під 
картоплю  чи  кормові  культури,  що  для  гірського  ландшафту  є  украй 
небезпечно.  Невкрита  рослинністю  поверхня  ґрунту  у  сезон  дощів  зазнає 
площинної  ерозії.  Якщо  порівняти  площі  ріллі  за  станом  на  2014  р.,  то  вона 
упродовж  сім  років  дещо  зменшилася  в  обох  районах  (у  Сколівському  на 
2744 га,  у  Турківському  на  1005  га).  Найбільш  ерозійно  небезпечні  ділянки 
були залужені і нині використовуються, здебільшого, як сіножаті. 
Незважаючи  на  невеликі  частки  освоєння  земель  під  інфраструктуру 
показники  використання  території  для  життєдіяльності  людини  свідчать  про 
рівень антропогенної її трансформованості.  
Турківський район має майже на третину більше забудованих територій, 
при  цьому  це  переважно  житлова  забудова.  Натомість  Сколівщина  майже  у 
шість  разів  більше  земель  відвела  під  відпочинкові  потреби  та  у  20  разів 
більше для промисловості. Вагомо більше території Сколівщини відведено під 
кар’єри  й  інші  промислові  споруди.  Землі  транспорту  займають  приблизно 
однакову  часту  території  в  обох  районах,  проте  площі  земель  технічної 
інфраструктури на Сколівщині у двічі більші. 
Таким  чином,  перетворення  ландшафтних  екосистем  проаналізованих 
гірських  районів  завдяки  зміні  біогеоценотичного  покриву  вельми  суттєві.  У 
його  структурі  від  початку  освоєння  природних  ресурсів  значно  зменшилася 
частка  лісового  рослинного  покриву,  зокрема,  на  Турківщині.  Водночас  у 
цьому 
ж 
районі 
знелісені 
землі 
значно 
глибше 
освоєні 
під 
сільськогосподарські  угіддя  та  інфраструктуру,  що  свідчить  про  незайнятість 
деревостаном  територій  у  лісовому  фонді.  Дана  ситуація  відображає  зміну 
пріоритетів використання природних ресурсів гірських районів Львівщини. 
У  Турківському  районі  описані  закономірності  є  ще  виразнішими, 
зокрема, висока частка рільних екосистем зумовлює зменшення частки лісових 
з  коефіцієнтом  кореляції  r  =  –0,83,  а  аграрні  екосистеми  загалом  –  з 
коефіцієнтом  кореляції  r  =  –0,98.  Витіснення  деревостанів  із  ландшафтної 
екосистеми  Турківщини  тепер  має  вкрай  погані  наслідки  для  екологічної 
ситуації  у  гірському  ландшафті.  Частка  лісових  екосистем  корелює  зі 
щільністю  населення  –  із  коефіцієнтом  r  =  –0,59.  На  Турківщині  щільність 
населення значно більша, ніж на Сколівщині.  
Тому наслідки людської діяльності, що призвели до виснаження лісових 
ресурсів, особливо на Турківщині є очевидними. Це істотно позначається і на 
продуктивності агроугідь – як лучних, так рільних екосистем, що зазнають дії 
негативних ерозійних процесів.  
Високогірні  території  із  пересіченим  рельєфом  Сколівщини  значно 
менше заселені людьми та освоєні під сільськогосподарські потреби. 
Виявилося,  що  Турківський  район  має  трансформованість  ландшафтів, 
яка  становить  28,35  бала  з  коефіцієнтом  антропогенного  впливу  1,191. 
Сколівський  район  менше  трансформований  і  характеризується  22,67  бала  і 
коефіцієнтом  1,148.  Підвищення  ступенів  трансформованості  ландшафтних 
екосистем  Турківщини  за  розрахунковими  оцінками  становило  відповідно 
25,1% та 3,5%. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
136 
Поглиблення  ступеня  антропізації  та  проблем,  що  виникатимуть  на 
цьому  шляху,  прогнозують  фахові  ландшафтні  екологи  світу  і  пропонують 
способи  уникнення  кризових  ситуацій  [8,  с.  16;  7,  с.  99],  особливо  у  гірській 
місцевості . 
Загальною  тенденцією  як  в  Україні  загалом,  так  і  в  гірських  районах 
Львівщини  є  поступове  зниження  чисельності  населення  упродовж  останніх 
десятиліть. Це певним чином позначається на обсягах використання і потребах 
у 
земельних 
ресурсах 
регіонів 
[10, с. 121; 9, с. 120; 6, с. 30; 2, с. 28; 
4, с. 270;7, с. 48].  
Оскільки  щільність  населення  зменшується,  кількість  усієї  землі  на 
одного 
мешканця 
гірських 
районів 
зростає 
(Таблиця 
3). 
Відповіднозбільшуються ресурси лісових земель у розрахунку на одну особу.  
Таблиця 3Динаміка розподілу земельних ресурсів, га на особу 
2007 рік  
2014 рік 
Показник 
Сколівський 
р-н 
Турківський 
р-н 
Сколівський 
р-н 
Турківський 
р-н 
Загальна земельна 
площа району 
2,93 
2,18 
3,10 
2,37 
Площа земель лісового  
фонду в межах району 
2,09 
1,24 
2,21 
1,35 
Щільність населення,  
осіб·км
–2
 
34,1 
45,9 
32,2 
42,1 
Кількість населення,  
тис. осіб 
50,2 
54,8 
47,4 
50,3 
 
У  Сколівському,  і  ще  більш  виразно  у  Турківському  районах  кількість 
аграрних  угідь  на  одну  особу  від  2014  року  дотепер  збільшилася. 
Особливопомітно  зросла  площа  сіножатей  на  Сколівщині.  Проте,  запас  ріллі 
уцьому  районі  зменшився  на  0,05  га/особу.  Натомість  у  Турківському  районі 
забезпеченість  мешканців  орними  землями  підвищилася  на  0,02  га/особу.  В 
обох районах також збільшилися ресурси пасовищних угідь. 
Проте,  для  ефективного  цільового  використання  ресурсів  лучних 
екосистем  важливо  знати  скільки  пасовищ  і  сіножатей  припадає  на  одну 
голову  великої  рогатої  худоби  (ВРХ).  Розрахунки  свідчать,  що  порівняно  з 
2004  роком  [7,  с.  49]  у  Сколівському  районі  площа  лук  на  одну  голову  ВРХ 
зросла  від  1,14  га  до  2,08  га.  У  Турківському  районі  забезпеченість 
тваринництва лучними  угіддями була майже удвічі меншою і виросла за вісім 
років лише на 0,14 га/голову ВРХ (від 0,74 до 0,88 га) [11, с. 54; 12, с. 93]. 
Така  тенденція  пояснюється  не  лише  зменшенням  продуктивності 
лучних угідь унаслідок зменшення витрат на їх удобрення й окультурення, а й 
у зв’язку зі стрімким падіння чисельності поголів’я ВРХ.  
Висновки.  Стан  ландшафтних  екосистем  гірської  частини  Львівщини 
докорінно  змінений  за  показниками:  фітоценотичної  структури  лісів  (зміни 
складу  панівних  порід  і  вікової  структури);  частки  лісового  рослинного 
покриву у структурі ландшафту; пропорції знелісених земель. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
137 
Надмірно  велику  частину  земель  займають  лучні  екосистеми,  зокрема 
пасторальні,  а  особливо  небезпечні  для  стабільності  гірського  ландшафту 
рільні  угіддя.  Найбільшої  трансформації  ландшафт  зазнав  у  Турківському 
районі, де частка рільних екосистем сягнула 18% від площі його території.  
Про  глибокий  ступінь  трансформації  ландшафтних  екосистем  гірської 
Львівщини свідчить значна площа інфраструктурної забудови, а також земель 
без рослинного покриву й техногенно порушених площ. 
 
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 
1. 
Бандерич  В.Я.  Стан  і  завдання  фітомоніторингу  в  національному 
природному  парку  «Сколівські  Бескиди»  /  Бандерич  В.Я.,  Крамарець  В.О., 
Кушнір  О.Г.,  Мілкіна  Л.I.,  Приндак  В.П.  //  Наук.  зап.  Держ.  природознавч. 
музею. – Львів, 2003. – 18 – С. 169 − 174. 
2. 
Гнатів  П.С.  Аналіз  стану  рекреаційної  інфраструктури  гірської 
Львівщини/  П.С.  Гнатів,  Н.Я.  Лопотич  //  Вісник  Львівського  національного 
аграрного  університету:  агрономія.  –  Львів:  Львів.  нац.  аграр.  ун-т,  2012.  – 
№16. – С. 25 − 31. 
3. 
Гнатів  П.С.  Динаміка  природних  ресурсів  та  інфраструктура  для 
розвитку  туризму  у  гірській  частині  Львівщини  /  П.С.  Гнатів,  Н.Я. Лопотич  // 
Матеріали  міжн.  н-п.  конференції  «Молодь  у  вирішенні  екологічних  та 
соціально-економічних  проблем  сьогодення»,  м. Кам’янець-Подільський, 
2012 р. 
4. 
Гнатів  П.С.  Зміна  структури  рослинного  покриву  і  втрати 
екологічного  потенціалу  наземних  екосистем  у  гірському  регіоні  Львівщини / 
П.С. Гнатів, Б.О. Крок // Наук. вісн. Волинського нац. ун-ту ім. Лесі Українки. 
Біол. науки. – 2008. – Вип. 3. – С. 264 – 272. 
5. 
Гнатів  П.С.  Кліматичні  ресурси  лісовирощування,  агрокультури  та 
рекреації  у  гірській  Львівщині /  П.С.  Гнатів,  Н.Я.  Лопотич  // Лісове  і  садово-
паркове  господарство  (електронний  науковий  журнал).  –  2014.  –  №4. 
[Електронний  ресурс]. –  Режим  доступу:  http://ejournal.studnubip.  com/zhurnal-
4. 
6. 
Гнатів П.С. Накопичення важких металів і ґрунті та зольність листків 
деревних  рослин  насаджень  міста  Львів  /  П.С.  Гнатів,  І.І. Коршиков  // 
Промышленная ботаника. Вып. 6. – Донецк, 2006. – С. 28 – 34. 
7. 
Гнатів  П.С.  Новий  методичний  підхід  до  оцінювання  антропотранс-
формованості  рослинного  покриву  /  П.С.  Гнатів,  Н.Я. Лопотич  //  Проблеми 
природоохоронного  менеджменту  територій  з  інтенсивним  веденням 
господарства, прийнятих до складу національних природних парків: Матеріали 
Міжнар. н.-п. конф. (3 – 4 жовтня 2013 р.). – Кременець, 2013. – С. 46 – 49. 
8. 
Гнатів П.С. Оцінка впливу газотранспортних викидів на стан дерев за 
допомогою  фотоіндукованої  флуоресценції  /  П.С.  Гнатів,  М.Г.  Мазепа, 
Д.В. Артемовська , В.М. Борис // Науковий вісник. Вип. 9. – Львів: УкрДЛТУ, 
1998. – C. 115 – 121. 
9. 
Гнатів  П.С.  Природні  ресурси  та  відпочинкова  інфраструктура  для 
розвитку  туризму  у  верхньому  басейні  Дністра/  П.С.  Гнатів,  Н.Я.  Лопотич  // 
Туристичні  ресурси  як  чинник  розвитку  території  Дністровського  каньйону  : 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   35




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет