Постановка проблеми. Стрімке сьогодення поставило перед
дошкільною та початковою освітою актуальне завдання – орієнтуватися на
світовий рівень формування творчої особистості, яка житиме і працюватиме в
умовах конкуренції знань, умінь, навичок. Тому проблема наступності в роботі
дошкільного навчального закладу і початкової школи набуває своєї
значимості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема наступності у
навчанні і вихованні підростаючого покоління була і залишається однією із
важливих як у вітчизняній, так і зарубіжній педагогіці. Її розглянуто у працях
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
101
Я. Коменського, В. Сухомлинського, К. Ушинського. Сучасні науковці А.
Богуш, Г. Бєлєнька, О. Богініч, Н. Гордій, Л. Зданевич, Л. Калмикова, Н.
Лисенко, О. Новак, Л. Пісоцька, Т. Поніманська, О. Савченко, Н. Черепаня та
ін. різносторонньо розглядають проблему наступності.
Сучасні дослідження спрямовано на актуалізацію різноаспектних
напрямків щодо наступності дошкільної та початкової освіти. Розглянемо їх:
проблеми реалізації принципу наступності; ролі принципу наступності в
системі
неперервної
освіти;
підготовки
і
підвищення
професійної
компетентності педагогічних кадрів; реалізація принципу наступності у
громадянському вихованні; умовам і напрямкам забезпечення наступності у
навчанні рідної мови як важливого фактору наступності дошкільної і
початкової освіти; наступність в економічній освіті учнівської молоді;
розгляду наступності поряд з такими складовими як спадкоємність і
перспективність.
Мета статті – проаналізувати дефініцію «наступність» у пошуках
науковців і практиків у галузі дошкільної та початкової освіти.
Виклад основного матеріалу. Наступність у змісті дошкільної і
початкової освіти забезпечується на державному рівні взаємозв’язком: законів
«Про загальну середню освіту» (1999) і «Про дошкільну освіту» (2003);
стандартів – Базового компонента дошкільної освіти України (2012) та
Державного стандарту початкової загальної освіти України (2011); освітніх
програм – програми, які рекомендовані Міністерством освіти і науки України
для дошкільної галузі та Державної програми початкової загальної освіти та
науково-методичного забезпечення їх змістових компонентів.
Важливими завданнями щодо забезпечення принципу наступності
дошкільної і початкової освіти крізь призму державних документів
розглядаємо:
проведення
спільних
науково-методичних
семінарів та
практикумів, конференцій, консультацій, круглих столів, педагогічних читань
вчителів початкових класів і керівників районного чи обласного відділів
освіти;
інформування
і
вільний
доступ
до
навчально-методичного
забезпечення; самоосвіта працівників освітніх закладів і підвищення фахової
майстерності; взаємовідвідування відкритих занять у дошкільних навчальних
закладах і уроків у початковій школі; залучення дошкільнят і дітей початкових
класів до участі у спільних творчих групах, педагогічних проектах; розробка
та видання методичних рекомендацій і порад; взаємообмін досвідом між
педагогами дошкільної і початкової ланок освіти щодо проблем забезпечення
наступності та дослідження стану реалізації принципу наступності; складання
і затвердження спільного плану заходів на методичних об’єднаннях
вихователів і вчителів тощо.
Дошкільна і початкова освіта не можуть існувати без співпраці з
батьківським колективом, які відіграють важливу безпосередню роль у процесі
наступності, тому особливої ваги набуває проблема забезпечення наступності
через взаємну співпрацю з родинами та сім’ями дітей.
До основних напрямів підвищення рівня співпраці в аспекті
наступності відносимо: проведення Днів відкритих дверей для батьків;
розроблення і проведення анкетування батьків дошкільників з питань
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
102
готовності дітей до початкової школи; проведення зустрічей вчителів
початкової школи з батьками майбутніх першокласників на батьківських
зборах з питань підготовки дітей до школи; впровадження програми
«Електронна пошта для батьків»; підготовка енциклопедій для батьків і
створення інформаційно-консультаційних центрів; організація «педагогічної
вітальні» та проведення лекторій для батьків щодо обговорення питань, які є
актуальними у певний навчальний період.
Реалізація наступності відбувається при взаємній організації виховної
роботи дошкільників і дітей початкової школи. Важливим напрямом у
наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку є
адаптація першокласників до шкільних умов [7, с. 9]. Для цього потрібно
проводити спільну роботу, зокрема: проведення екскурсій у загальноосвітній
навчальний заклад, «День школи у дитячому садку»; відвідування дітьми
старшого дошкільного віку загальношкільних свят («Свято Букварика», День
знань, День вчителя тощо); організація конкурсів, змагань; відвідування
музеїв, дитячих і лялькових театрів тощо.
Проаналізувавши ряд підходів до визначення дефініції «наступність»
дошкільної і початкової освіти її охарактеризовано як важливу умову
неперервної освіти, яка забезпечує єдність, взаємозв’язок та узгодженість
мети, змісту, методів та форм навчання і виховання, враховуючи вікові
особливості дітей. Розглянемо основні з них.
Проблема неперервності освіти є однією із найважливіших в сучасній
освіті. У педагогічних словниках термін «неперервна освіта» не має
визначення. За визначенням О. Кошелєва, неперервність – це цілеспрямоване
отримання людиною потрібних знань, умінь і навичок протягом всього життя
в навчальних закладах або в процесі саморозвитку, самовиховання та
самореалізації [4, с. 261]. А. Богуш зазначає, що чинниками феномена
«неперервність»
є
наступність,
спадкоємність,
перспективність,
які
забезпечують цілісність освіти. Принцип неперервної освіти бере свій початок
із забезпечення наступності між першими її ланками – дошкільною і
початковою освітою. Це перший крок, де реформування повинно відбуватися
на засадах наступності і неперервності [1, с. 3]. Н. Гордій розглядає
наступність як закономірність психічно-фізичного розвитку; як умову
реалізації безперервної освіти; як принцип навчання і виховання [3, с. 4].
Науковці дають різні означення терміну «наступність» в системі
неперервної освіти. О. Малетич вважає, що наступність потрібно розглядати як
один із основоположних принципів неперервної освіти, завданням якої є
забезпечення цілісного розвитку особистості в навчанні дітей на перших двох
ланках системи неперервної освіти. Таке розв’язання поставленого завдання
дасть змогу вирішити проблему наступності між дошкільною та початковою
ланками освіти на сучасному рівні [6, с. 87]. Л. Крайнова характеризує як
об’єктивну закономірність процесу учіння, в тому числі процесу навчання
української мови [5, с. 11].
Т. Поніманська зазначила, що наступність забезпечує поступовий
перехід до нового вікового періоду, поєднання щойно здобутого дитиною
досвіду з попереднім. З одного боку, – це спрямованість навчально-виховної
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
103
роботи в дитячому садку на відповідність вимогам, які будуть висунуті в
початковій школі, а з іншого, – опора вчителя початкових класів на досягнутий
шестилітками рівень розвитку, здобуті в дошкільному закладі та сім’ї знання,
навички й досвід дітей, та активне використання їх у подальшому навчанні.
З
проблемою
наступності
навчання
пов’язана
проблема
перспективності. Якщо наступність в початковій школі означає врахування
попереднього рівня розвитку дітей, опору на нього, то перспективність
навчання в дошкільному закладі полягає у визначенні пріоритетних напрямів
підготовки дітей до школи. Наступність є передумовою спадкоємності
навчання – врахування школою набутого рівня знань, умінь і навичок дітей,
орієнтація на їхній подальший розвиток [8].
На думку А. Богуш, наступність – це обізнаність учителів початкової
ланки освіти з програмами й методиками навчання і виховання дітей у
дошкільному закладі, їх результатами з метою врахування отриманих знань у
подальшій роботі початкової школи. Перспективність – це обізнаність
педагогів дошкільної ланки освіти з програмами і технологіями навчання та
виховання учнів початкової школи. Це той показник, який дає змогу визначити
адекватні віку орієнтовні показники засвоєння дошкільниками знань, умінь і
навичок. Спадкоємність тлумачиться, як успадкування чогось, продовження
певної діяльності, справи, певних традицій. Відтак, спадкоємність у
початковій школі –це успадкування й подальший розвиток в процесі навчання
діяльнісного й комунікативного аспектів життя дитини, засвоєних у
дошкільному віці [2].
Висновки. Проаналізувавши різні наукові точки зору щодо визначення
досліджуваної дефініції «наступність» її розуміємо як послідовний перехід від
однієї ланки освіти до іншої, що виражається у збереженні та поступовій зміні
змісту, форм, методів, технологій навчання і виховання. Проте, наступність
між дошкільною і шкільною ланками освіти не розглядаємо тільки як
підготовку дітей до безпосереднього навчання, оскільки у дошкільному віці
закладаються усі базові якості особистості дитини як у навчанні, так і
вихованні й розвитку. Необхідно прагнути до організації єдиного
розвиваючого освітнього простору – дошкільної та початкової освіти.
Наступність утворює оптимальний простір для реалізації в педагогічному
процесі дитячого садка і школи єдиної, динамічної та перспективної системи
виховання і навчання.
У статті розкрито лише окремі проблемні аспекти наступності, тому
існує необхідність її подальших наукових пошуків.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.
Богуш А.М. Підготовка педагогічних кадрів до реалізації принципу
наступності дошкільної і початкової ланок освіти // А.М. Богуш / Гуманізація
навчально-виховного процесу: збірник наукових праць. – Слов’янськ:
видавничий центр СДПУ, 2007. – С. 3 – 8.
2.
Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика / А.М. Богуш, Н.В.
Гавриш. – Запоріжжя: Просвіта, 2008. – С.405 − 446.
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
104
3.
Гордій Н.М. Напрямки наступності дошкільноїта початкової шкільної
освіти / Н.М. Гордій // [Електронний ресурс]. – 2009. – Режим доступу:
http://www.rusnauka.com/26.../Pedagogica.htm.
4.
Кошелєв О.Л. Забезпечення наступності в системі неперервної
освіти / О.Л. Кошелєв, В.О. Гринько // Гуманізація навчально-виховного
процесу: збірник наукових праць. – Слов’янськ: видавничий центр СДПУ,
2007. – С. 260 – 264.
5.
Крайнова Л. До проблеми наступності між дошкільним навчальним
закладом і школою / Крайнова Любов // Дошкільна освіта. – 2010. – №1(27). –
C. 11 – 17.
6.
Малетич О. Наступність як актуальна проблема сучасної освіти / О.
Малетич // Вісник інституту розвитку дитини. Серія: «Філософія. Педагогіка.
Психологія»: збірник наукових праць. / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова;
редкол. В.П. Андрущенко (голова) [та ін.]. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.
Драгоманова, 2011. – Вип. 13. – С. 83 – 87.
7.
Назаренко Г.І. Організаційно-педагогічні умови забезпечення
наступності в навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного віку:
автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13. 00. 09 –
«Теорія навчання» / Назаренко Г.І. – Кривий Ріг, 2002. – 21 с.
8.
ПоніманськаТ.І. Дошкільна педагогіка: навч. посібник [для студ. вищ.
навч. закл.] / Т.І.Поніманська. –К.: Академвидав, 2006. – 456с.
Науковий керівник: Фроленкова Надія Олександрівн – кандидат
педагогічних наук, викладач кафедри дошкільної педагогіки, психології та
фахових
методик
Хмельницької
гуманітарно-педагогічної
академії
(Хмельницький, Україна).
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
105
UDK 42:371.3
Odilov Аsqarali
(Samarqand, O’zbekiston)
O’RTA MAKTABDA O’YINLI METODLAR ORQALI DARS
SAMARADORLIGINI OSHIRISH
Maqoladamaktab o’quvchilarining dars jarayonida o’rganishi lozim
bo’lgan bir qancha o’yin metodlaridan foydalanish yoritilgan.Musiqa madaniyati
darslari jarayonida yoshlarni milliy musiqiy o’yinlarga bo’lgan qiziqishlarini
rivojlantirishning ilmiy- nazariy asoslari haqida fikr yuritilgan.
Kalit so’zlar: pedagogik texnologiya, muloqot texnikasi, rolli o’yinlarva
mashqlar
In clause the questions some game methods at lessons musical cultures at
average schools are investigated. As the scientific − theoretical bases of education
of youth in spirits interests of national musical game are investigated during a
lesson to music.
Key words: pedagogical technology, engineering of dialogue, game in a role
and exercise
Ta’lim-tarbiya va tashkiliy pedagogik masalalarni muvaffaqiyatli hal etilishi,
estetik tarbiyani yuqori darajada samaradorlik kasb etishini ta’minlaydi. Ma’lumki,
ta’lim-tarbiya jarayoni katta avlod tomonidan o’z bilim va tajribalarini o’sib
kelayotgan yosh avlodga o’rgatishdan iborat bo’lib, bu jarayon, asosan, inson hayoti
uchun zarur axborotlarni avloddan-avlodgauzatish yo’lida amalga oshiriladi.
Pedagogik
texnologiya-axborotlarini
o’zlashtirish,
ulardan
amalda
foydalanish, ulardagi yangi ma’no–mazmunlarni o’rgatish jarayonidir. Yangi
axborotlar orasidagi turli bog’liqliqlarni ochish orqali o’yin metodlaridan
foydalanish dars samaradorligini oshirishga yordam beradi.
Shunday ekan, pedagogik texnologiya insonga oldindan belgilangan maqsad
bo’yicha ta’sir o’tkazish faoliyati hisoblanadi va o’quvchini mustaqil o’qishga, bilim
olishga, fikrlashga o’rgatishni kafolatlaydigan jarayondir.
Musiqa ta’limi Davlat ta’lim standartlari (DTS) da yangi ta’lim mazmuni,
o’quvchilarning musiqiy bilim va malakalari bilan birga ularda kuzatuvchanlik.
xotirani mustahkamlash, obrazli tasavvur qilish, ularda ijodkorlik. mustaqillik,
tashabbuskorlik, badiiy va musiqiy did kabi xislatlarni rivojlantirish chora
tadbirlaribelgilab qo’yilgan.
Bunda o’quvchilarning musiqa san’atini butun nafosati bilan o’rganishlari:
musiqani badiiy idrok etish, yakka va jamoa bo’lib qo’shiq kuylash, raqsga tushish
va ijodkorlik malakalarini shakllantirish asosiy maqsad bo’lib hisoblanadi, Demak,
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
106
o’quvchilar musiqiy iqtidorni rivojlantirish, musiqa san’atiga mehr va ishtiyoqni
oshirish, musiqa san’atiga qiziquvchi o’quvchilar uchun zaruriy shart–
sharoitlaryaratib berish va ularning badiiy ehtiyojlarini qondirish, musiqa ta’lim –
tarbiyasiningasosiy vazifasini tashkil etadi.
O’quvchilarning
musiqa
san’atiga
qiziqtirish
va
ta’lim
samaradorliginita’minlashda ba’zi bir o’yin metodlariniko’rib chiksak:
«So’hbat» texnikasi o’qituvchilarni auditoriya diqqatini o’ziga jalb etish,
dars jarayonida hamkorlikda faoliyat ko’rsatishga, uni tashkil etishni o’rgatishga
qaratilgan [1, 12 б.].
Odatda har o’quv yilining 2 sentyabr kuni o’tkaziladigan birinchi darsda
O’zbekiston Respublikasining Davlat madhiyasini tinglash va kuylash bilan
boshlanadi. Davlat madhiyasini tinglash va kuylash odatda o’quvchilarda ko’tarinki
ruh uyg’otadi. O’qituvchi asarni tinglash va kuylash oldidan sinfda mutloq
tinchlikni, biron-bir ortiqcha tovush bo’lmasligini ta’minlaydi.
O’quvchilar diqqat e’tiborini bir nuqtaga to’plagan holda, madhiyani
o’rinlaridan turib, qomatlarini rostlab, o’ziga xos hurmat va g’urur ruhi bilan
tinglaydilar va qo’shiqqa barobar jo’r bo’lib asarni birgalashib ijro etadilar.
Qo’shiqni o’rganish va takrorlash jarayonida o’qituvchi sinf e’tiborini qo’shiqdagi
«Serquyosh hur o’lkam», «Shuhrating porlasin», «Oltin bu vodiylar», «Istiqlol
mash’ali, tinchlik posboni», «Xalq sevar ona yurt», «Mangu bo’l obod» so’zlariga
tortadi. O’quvchilarda Vatanga hurmat, vatanni sevish va ardoqlash, shu ozod va
obod vatanning farzandlari bo’lishdan faxrlanish, vatan uchun jon dildan xizmat
qilish kabi hislarini uyg’otadi, g’urur va iftixor tuyg’ularini o’stirishga harakat
qiladi [2, 14 б.].
Musiqa darslarida ona vatanni madh etuvchi «Vatanim go’zal»,
«O’zbegimdan aylanay», «Vatanjon-vatanim»; yil fasllari va tabiatni kuylovchi
«Qish chiroyli qo’shig’i»; hayvonot olamini aks ettiruvchi «Ayiqcha», «Qo’zilar»,
«Ayyor tulki» yoshlikni va baxtli bolalikni madh etuvchi, o’quvchilarni odob-
axloqqa undovchi rang-barang qo’shiqlar borki, har bir musiqa o’qituvchisi ulardan
samarali va o’yin metodlaridan mahorat bilan foydalanishi maqsadga molikdir.
Mashg’ulotlar
bajarish
o’yini:
Mashqlar
bajarish
o’zlashtirishni
mustahkamlaydigan o’quv jarayoni hisoblanadi. Bu mashg’ulotlar har bir fanda
o’ziga xos mazmunda bo’ladi. Mashg’ulotlarnibajarish jarayonida ko’pincha
o’quvchilarning hamma sezgi a’zolari ishtirok etishi bilan ularning eslab qolish
darajasini oshirish orqali pedagogik imkoniyatlar yanada kengayadi.
Mashqlar – bajarish: o’qish, so’zlash, fikrlash, turli harakatlar bajarish;
musiqa asbobida chalish, qo’shiq aytish;
testlar yechish, kompyutda ishlash, shu kabi texnik vositalar bilan ishlash;
jismoniy mashqlar, musobaqa, ko’rik-tanlovva boshqalardan iborat.
Har
bir
darsning
o’zigaxos
xususiyati
mavjud bo’lib,
musiqa
o’qituvchisining ham o’ziga xos sirlari bo’ladi. Musiqaga muhabbat bilan qiziqish
hamda his-hayojonbilan qarash, bolalarga bor bilimlarni berish ularga yangi o’yin
metodlaridan foydalanib, dars samaradorliginita’minlashga intilishi kerak.
Mashg’ulot-vaqtining ko’proqqismi, mashqlarbajarishgasarflanishi albatta,
yaxshi natijalar beradi.
O’qituvchi faoliyatidagi rahbarlik va nazorat alohida jarayon bo’lib, har bir
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
____________________________________________________________________________
_____________________________
Випуск 3 (20 травня 2016 р.)
107
mashg’ulotning maqsad va mazmuniga muvofiq amalga oshiriladi. Nazoratning eng
haqiqiy va to’g’ri turio’z – o’zininazorat qilish hisoblanadi [2, 28 б.].
Bu pedagogik texnologiyaning barcha ishtirokchilari, ya’ni o’qituvchi va
o’quvchiga bog’liqdir.
Musiqa madaniyati darslari jarayonida bir nechta o’yin metodlaridan
foydalanish mumkin. Hozirulardanyana biri bo’lgan «amaliy o’yin» metodi
to’g’risdaso’z yuritsak:
Amaliy o’yin metodi - mavzuni o’zlashtirish, takrorlash, ijodliy qobiliyatlari
rivojlantirish vazifalarini bajarish imkonini beradi. O’quv jarayonida amaliy
o’yinlarni turli shakllaridan foydalanishadi:
taqlid qilish, roli o’yinlar (teatr darslari va sahna ko’rinishlari yoki
mashhur xonanda va sozandalar ijodiga bog’lab va h.k.).
O’xshatish (Taqlid qilish) o’yinlari. Darsda birorta mashhur qo’shiqchi,
hofiz ovoziga o’xshatib kuylab berish, cholg’u asbobida ijro etish yoki bo’lmasam
direjorlik jestini (qo’llar harakati) ko’rsatib shu ijrochilarga taqlid qilinadi.
Masalan: O’qituvchi o’quvchilarga biror bir kuy-qo’shiqlardan muammo
sifatida parcha ijro etishga taklifqiladi. O’quvchilarcholg’ulardan doira ijrosi,
rubobda yoki dutorda ijro etib birovga o’xshatib chalishga harakat qiladilar;
mashhur qo’shiqchilar aytgan ashulalardan aytib, o’sha kishiga taqlid
qiladilar;
yoki ertaklardagi o’rmon hayvonlaridan ayiq polvon, quyoncha, ayyor
tulki,qarg’a va boshqalarga ovoz berish ya’ni taqlidqilish;
yana birini oladigan bo’lsak,kasblarga nisbatan: o’qituvchi kasbiga,
duxtirlik, haydovchi, sotuvchi, quruvchi va hokazolar taqlid qilinadi.
Rol bajarish (Rolli o’yinlard) o’quvchi turli xil xarakterli inson obraziga
qalban kirishib ketadi. O’yinda o’quvchilarga asosan tugallanmagan vaziyatlar aks
etgan, muammoli sahna ko’rinishi rollari beriladi. O’quvchilar ushbu muammoli
rollarni mustaqil ravishda oxiriga yetkazib o’ynashlari shart.
Teatr dasturlarida rolli o’yinlar o’quvchilarni boshqa insonlarni tushunishga
o’rgatadi. Ushbu usul o’quvchilarni mustaqil fikr yuritishga, hayotda har qanday
sharoitda ham o’zini tuta bilishga tarbiyalanganligiga hamda mustaqil xayot
kechirishdagi o’zini qarashlarini asoslab bera oladigan inson sifatida shakllantiradi.
1. O’yinni o’tkazish uchun ekspertlar tanlanadi. Qatnashuvchilar bu
ekspertlarda o’yingacha kerakli ma’lumotlarni olishadi. O’quvchilar rollarini o’zlari
tanlab olishi yoki o’qituvchi tomonidan bo’lib berilishi mukmin. Shundan so’ng,
o’yinda qatnashuvchilar rollar ustida mashq qiladilar, ishlaydilar. Bu bosqich odatda
1,5 − 2 haftaga cho’ziladi.
2. O’yinni o’tkazish bosqichida o’quvchilar o’zlariga bo’lib berilgan rollarni
o’z mustaqil fikr g’oyalaridan kelib chiqib, hayotda shunday vaziyatda o’sha inson
qanday yo’l tutardi,shular haqidafikr mulohaza yuritib o’ynaydilar.
3. Muhokama va baholash bosqichida ekspertlar, o’yin ishtirokchilari,
tomoshabinlar o’yinni tahlil qilish, muhokama qilish imokniyatiga ega bo’ladilar,
xayot bilan o’xshashlikka, o’quv fani bilan bog’liqlikka e’tibor beriladi va
o’qituvchi tomonidan yakunlanib baholanadi [4, 11 б.].
O’qituvchi bunday o’yin usullarni qo’llashi natijasida o’quvchilarning ushbu
o’yin metodiga qiziqishi yanada ortadi, ularning diqqatini jalb qiladi va xotirasini
|