Ігрова діяльність першокласників як успішна умова адаптації І навчального процесу в початковій школі
жүктеу/скачать 3,52 Mb.
|
Адаптація
Схема 2. Структура гриВиходячи з вищезгаданої схеми, гра може стати дидактичною, якщо учбовий матеріал, або якась його частина лягає в основу змісту гри : зазвичай навчальний матеріал стає змістом умовного компонента, а той, що розвиває - змістом діяльностного компонента.Суть гри полягає в створенні цікавої умовної ситуації, завдяки якій діяльність набуває ігрового характеру. Тому і розділяти ігри доцільно виходячи з того, за рахунок чого ця умовність досягається. Класифікація за сутнісною ігровою основою: ігри з правилами; рольові ігри; комплексні ігрові системи. Класифікацію уроку за структурними елементами, залежно від дидактичних цілей гри можна представити так:ігри для вивчення нового матеріалу;ігри для закріплення;ігри для перевірки знань;узагальнювальні ігри;релаксаційні ігри-паузи.Отже, гра відтворює стабільне і новаційне в життєвій практиці і, значить, є діяльністю, в якій стабільне відображають саме правила та умовності гри. У них закладені стійкі традиції і норми, а повторюваність правил гри створює тренінгову основу розвитку дитини. Новаційне ж йде від установки гри, яка сприяє тому, щоб дитина вірила або не вірила в усе, що відбувається в сюжеті гри. У багатьох іграх «функція реального» присутня чи то у вигляді зрізових умов, чи то у вигляді предметів - аксесуарів, чи навіть у самій інтризі гри. О.Леонтьев довів, що дитина опановує ширше, безпосередньо недоступне йому коло дійсності тільки в грі. Бавлячись і граючи, дитина опановує себе і усвідомлює себе особою. Для дітей гра є сферою їх соціальної творчості, полігоном її громадського і творчого самовираження. Гра надзвичайно інформативна і багато що «розповідає» самій дитині про неї. Гра - це шлях пошуку дитиною себе в колективі співтоваришів, в цілому в суспільстві, людстві, у Всесвіті, вихід на соціальний досвід, культуру минулого, сьогодення і майбутнього, повторення соціальної практики, доступної розумінню. Гра являється унікальним феноменом загальнолюдської культури, її витік і вершина. У жодному виді діяльності людина не демонструє такого самозабуття, оголення своїх психофізіологічних, інтелектуальних здібностей, як в грі. Гра - це регулятор усіх життєвих позицій дитини. Школа гри така, що в ній дитина - і учень, і учитель одночасно. учень, і учитель одночасно.. [32]. Зробимо підсумки роботи, проведеної у першому розділі. Проведений мною теоретичний аналіз літератури свідчить про те, що протягом останніх років приділяється значна увага аналізу проблем, що виникають у дітей у зв'язку з початком шкільного навчання. Перехід від умов виховання в сім'ї і дошкільних установах до якісно нової атмосфери шкільного навчання, що складається з сукупності розумових, емоційних і фізичних навантажень, пред'являє нові, складніші вимоги до дитини і її інтелектуальних можливостей. Також широко обговорюються проблеми дітей з шкільною дезадаптацією і активно розробляються підходи до профілактики і корекції проявів такого явища. У сучасних умовах поява інноваційних форм навчання, інтенсифікації розумової діяльності роблять питання адаптації дітей до школи особливо актуальними. На думку медиків важливого значення в характері адаптаційних процесів в міру морфофункціонального розвитку має і стан здоров'я дитини. Поняття «адаптація» як окремий випадок гомеостазу розроблялося спочатку біологами. У загальнобіологічному розумінні адаптація - пристосування живого організму до умов існування, що постійно змінюються в зовнішньому середовищі. Психологічний словник трактує адаптацію особи як постійний процес активного пристосування індивіду до умов соціального середовища і як результат цього процесу. У психологічній літературі поняття адаптації інтерпретується з акцентом на індивідуальні, особові якості і структуру особи в цілому. Поняття «соціально-психологічна адаптація» розглядається як складна система заходів для пристосування, спрямованих на оволодіння новими громадськими формами діяльності, і пов'язана, передусім зі зміною статусу дитини. Адаптована людина - це суб'єкт життєдіяльності і свого подальшого розвитку, вона здатна використати дану їй соціальну ситуацію для вирішення завдань сьогоднішнього дня і формування передумов руху вперед. Психологами вже доведено, що звичайні діти в молодших класах школи цілком здатні, за умов правильно побудованого процесу навчання, засвоювати і складніший матеріал, ніж той, який дається за діючою програмою навчання. Проте для того, аби уміло використати наявні у дитини резерви, необхідно вирішити заздалегідь важливе завдання: якнайшвидше адаптувати дітей до роботи в школі і удома, навчити їх вчитися, не витрачаючи зайвих фізичних зусиль, бути уважнимиі і більш посидючими. У сучасному навчанні дітей гра набуває ще більшої значущості, вона постійно змінюється, оновлюється і удосконалюється. Застосування гри в навчанні благотворно впливає на якість засвоєння учбового матеріалу, за рахунок підвищення інтересу до предмета. А інтерес, у свою чергу, прекрасно стимулює пізнавальну діяльність школярів і позитивним результатом є успішність навчання дітей в подальшому. Основним завданням дорослих в роботі з дітьми молодшого шкільного віку є створення оптимальних умов для розкриття і реалізації можливостей дітей з урахуванням індивідуальності кожної дитини. Отже, на сам кінець, можна зробити такі узагальнення: за умов ефективного педагогічного керівництва іграми дітей, а саме: організацєю розвивального і виховного середовища, забезпеченням цілісного підходу до організації шкільного життя, стимулюванням власної активності дитини, врахуванням вікових особливостей вихованців, реалізацією особистісного підходу до дитини, інтеграцією усіляких видів дитячої діяльності, використанням прийомів опосередкованого керівництва грою можливо добитись успішної та якісної адптації молодших школярів до нового для них середовища – школи. жүктеу/скачать 3,52 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|