«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

349 

 

 

 

 

СЕКЦІЯ:

 

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПРОФЕСІЙНИЙ СПОРТ

 

 

Світлана Герасименко, Марія Кундич

 

(Дрогобич, Україна)

 

 

ОЦІНКА РІВНЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ

 

ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

 

Постановка проблеми.

 

Фізична підготовленість є важливою характеристикою здоров’я. Зміцнення здоров’я 

та  підвищення  рівня  фізичної  підготовленості  –

 

важливі  умови  забезпечення  всебічно  та  гармонійно  розвиненої 

особистості [4].

 

Для  цілеспрямованого  впливу  на  розвиток  особистості  дитини  необхідне  вивчення  показників  фізичної 

підготовленості, що є актуальними при розробці педагогічних впливів, спрямованих на покращення фізичного стану 

дітей.

 

Вивчення  фізичної  підготовленості  дитини,  починаючи  з  дошкільного  періоду,  є  важливим  для 

профілактичних заходів та зміцнення здоров’я, а, отже, актуальним.

 

Мета дослідження –

 

визначити показники фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку.

 

Завдання дослідження:

 

1. 

Вивчити показники фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку.

 

2. 

Оцінити і проаналізувати рівень фізичної підготовленості старших дошкільників.

 

3. 

Здійснити порівняльний аналіз середніх значень досліджуваних показників

 

згідно з таблицею стандартів.

 

Об’єкт дослідження

 

–

 

фізичне виховання дітей старшого дошкільного віку.

 

Предмет дослідження –

 

рівень фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку.

 

Методи дослідження:

 

аналіз науково

-

методичної літератури, педагогічне тестування, методи математичної 

статистики.

 

Організація  дослідження.  Дослідження  проводилося  у  ДНЗ  №  6  «Веселка»  (для  груп  дітей  загального 

розвитку) м. Дрогобича, у якому взяло участь 36 дітей, серед них 20 хлопчиків та 16 дівчаток (паспортний вік усіх дітей 

становив 5 років).

 

Оцінка фізичної підготовленості дітей відбувалась за допомогою контрольних вправ, які мають теоретичне 

обґрунтування і перевірені практикою фізичного виховання [1, 3].

 

Швидкісні здібності визначалися за результатами бігу на 30 м. з високого старту і частоти рухів кистю за 5 с.

 

Сила м’язів кистей рук вимірювалась за допомогою дитячого кистьового динамометра за загальноприйнятою 

методикою [6, 7].

 

Швидкісно

-

силові  здібності  оцінювалися  за  допомогою  двох  тестів:  стрибка  у  довжину  з  місця  та  метання 

тенісного м’яча [1, 6].

 

Координаційні  здібності  оцінювалися  за  допомогою  трьох  тестів:  «човниковий  біг  3х10  м»,  «підкидання  й 

ловіння м’яча» та «відбивання м’яча від підлоги» [6, 7].

 

Рівень розвитку

 

гнучкості

 

визначався за допомогою тесту «нахил тулуба з положення стоячи на гімнастичній 

лаві» [1, 7].

 

Силова витривалість визначалася за допомогою тесту «підйом тулуба з положення лежачи» [6, 7].

 

Результати дослідження та їх обговорення.

 

Аналіз результатів дослідження швидкості у тесті «біг 30 м.» з високого старту у дітей старшого дошкільного 

віку  нами  були  зафіксовані  такі  результати:  у  хлопчиків  середній  показник  становив  8,49±

0,04 

с.,  у  дівчаток  –

 

8,69±0,04

 

с. При порівнянні отриманих середніх показників з встановленими нормами у хлопчиків і дівчаток виявлено 

переважний рівень нижче середнього [8].

 

 

Дані вчених Е.С. Вільчковського, М.О. Рунової [2, 6] доводять, що дошкільний вік є найсприятливішим для 

розвитку  швидкості.  Висока  динаміка  нервових  процесів,  яка  властива  дошкільникам,  обумовлює  швидку  зміну 

скорочення і розслаблення м’язів, максимальний темп рухів.

 

За результатами швидкості рухів кистю за 5 с. ми встановили такі середні показники: у хлопчиків –

 

19,08±0,32 

разів, у дівчаток –

 

21,51±0,25 разів. Порівнюючи отримані середні результати швидкості рухів кистю з оцінною шкалою 

Е.С.

 

Вільчковського  [1],  визначено,  що  у  дівчаток  вони  відповідають  середньому  рівню  розвитку,  у  хлопчиків  –

 

низькому.

 

За  результатами  вимірювання  м’язової  сили  кистей  рук  нами  були  отримані  такі  результати:  у  хлопчиків 

середній показник сили правої руки становив 6,71±0,12

 

кг., середній показник сили лівої руки –

 

5,82±0,14

 

кг. У дівчаток 

середній  показник  сили  правої  й  лівої руки  суттєво  не  відрізнявся  від  показників  хлопчиків  та  становив  відповідно 

6,32±0,14 кг. (права рука), при і 5,31±

0,18 

кг. (ліва рука). Порівнюючи показники динамометрії правої і лівої руки з 

встановленими нормами [1], з’ясовано, що дані хлопчиків і дівчаток відповідають низькому рівню.

 

Швидкісно

-

силові  здібності  оцінювались  за  допомогою  тестів  «стрибок  у  довжину  з  місця»  і  «метання 

тенісного м’яча». При аналізі отриманих показників у тесті «стрибок у довжину з місця» нами були зафіксовані такі 

результати: у хлопчиків середній показник становив –

 70,10

±

1,12 

см., у дівчаток –

 69,86

±

1,13 

см.. Оцінюючи отримані 

результати  з  встановленими  нормами  [1,  7],  визначено,  що  у  досліджуваних  дітей  переважає  середній  рівень 

розвитку.

 

При  аналізі  результатів  у  тесті  «метання  тенісного  м’яча»  встановлено,  що  у  хлопчиків  середній показник 

склав –

 7,13

±0,22 м., у дівчаток 5,16±

0,26 

(м.). Отримані середні показники у порівнянні з встановленими віковими 

нормами [1] відповідають середньому рівню розвитку

 

здібності у хлопчиків і дівчаток.

 

Оцінка координаційних здібностей дошкільників здійснювалась за допомогою тестів «човниковий біг 3х10 м.», 

«підкидання й ловіння м’яча», «відбивання м’яча від підлоги».

 

За даними тесту «човниковий біг 3х10м» нами були отримані такі результати: у хлопчиків середній показник 

становив  12,38±0,10  с.,  у  дівчаток  –

 

12,72±0,24  с.  У  порівнянні  отриманих  даних  з  встановленими  нормами  [7] 

зафіксовано переважно середній рівень як у хлопчиків, так і у дівчаток.

 

При оцінюванні координації рухів та розвитку моторики рук за даними тесту «підкидання й ловіння м’яча» ми 

отримали такі результати: у хлопчиків середній показник становив 18,89±0,78 рази, у дівчаток –

 

15,72±0,43 рази. Дії з 

350 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

 

 

 

м’ячем розвивають не тільки великі, але й дрібні м’язи обох рук, збільшується рухливість суглобів пальців і кистей, що 

є особливо важливим для дітей старшого дошкільного віку, які готуються до навчання у школі. Порівнюючи отримані 

показники  в  тесті  «підкидання  і ловіння м’яча»  з  даними  представленими  М.О.  Руновою,  Т.О.  Тарасовою [6,  7]  ми 

встановили, що отримані результати відповідають нормі для дітей даного віку.

 

При аналізі показників тесту «відбивання м’яча від підлоги», який характеризує спритність, швидкість реакції, 

стійкість пози та рівень розвитку моторики рук нами було отримано такі результати: в хлопчиків цей показник становив 

5,21±0,  45  рази,  у  дівчаток  –

 

4,81±0,62  рази.  Розвиток  спритності  рухів  у  дітей  старшого  дошкільного  віку  має 

першочергове значення для підготовки їх до школи.

 

Порівнюючи отримані

 

показники у тесті «відбивання м’яча від 

підлоги» з даними представленими М.О.

 

Руновою, Т.О.

 

Тарасовою [6, 7] ми встановили, що дані відповідають нормі 

для дітей даного віку.

 

Однією  з  необхідних  рухових  якостей  людини  є  гнучкість.  Оптимальний  розвиток  гнучкості  забезпечує 

необхідну свободу рухів дитини у повсякденному житті. При оцінюванні результатів у тесті «нахил тулуба з положення 

стоячи», який характеризує рухливість усіх ланок опорно

-

рухового апарату, еластичність м’язів та зв’язок, нами було 

виявлено, що у хлопчиків середній показник склав 4,78±0,24 см., у дівчаток 6,05±0,36 см.. При порівнянні отриманих 

показників  з  встановленими  Е.С.

 

Вільчковським  [1,  2]  нормами,  виявлено  середній  рівень  розвитку  гнучкості  у 

хлопчиків та дівчаток.

 

Не  менш  важливою  руховою  здібністю,  яка  потребує  удосконалення  в  дітей  дошкільного  віку  є  силова 

витривалість.  При  оцінюванні  даної  якості  ми  використовували  тест  «підйом  з  положення  лежачи  на  спині»,  який 

відображає  готовність  м’язів  спини  і  живота  до  тривалих  статичних  навантажень  під  час  сидіння  за  партою.  В 

результаті аналізу отриманих даних нами було встановлено, що у хлопчиків середній показник становив 19,99±0,46 

рази, а у дівчаток –

 

16,41±0,62 рази. Отримані середні показники розвитку силової витривалості у хлопчиків

 

та дівчаток 

відповідають нормі згідно даних, представлених Т.О.

 

Тарасовою, М.О.

 

Руновою [6, 7].

 

Узагальнюючи  викладене  можна  констатувати,  що  за  результатами  тестування  фізичної  підготовленості 

дітей  старшого  дошкільного  віку  виявлено,  що  за  більшістю  рухових  тестів  у  обстеженого  контингенту  переважав 

середній та нижче від середнього рівень розвитку фізичних здібностей.

 

Висновки.

 

Результати дослідження рівня фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку свідчать, що рівень 

розвитку швидкісно

-

силових та координаційних здібностей, гнучкості та силової витривалості у хлопчиків та дівчаток 

відповідає середньому рівню згідно з таблицею стандартів. Оцінюючи результати швидкісних здібностей визначено, 

що показники відповідали рівню нижчому за середній у

 

дітей обох статей, а результати тестування силових здібностей 

засвідчили низький рівень.

 

Отже, у віковому розвитку фізичної підготовленості дітей дошкільного віку визначаються сенситивні періоди 

розвитку  фізичних  здібностей,  що  дає  підстави  вважати  доцільним  цілеспрямований  педагогічний  вплив  щодо  їх 

удосконалення.

 

 

Література:

 

1. 

Вільчковський  Е.С.  Критерії  оцінювання  стану  здоров’я,  фізичного  розвитку  та  рухової  підготовленості  дітей 

дошкільного віку / Е.С.

 

Вільчковський. –

 

К.: ІЗМН, 1998. –

 

64 с.

 

2. 

Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: навч. посіб. / Е.С. Вільчковський, 

О.І. Курок.–

 

Вид. 2

-

ге. –

 

Суми: Університетська книга, 2004. –

 

428 с.

 

3. 

Круцевич Т.Ю. Контроль у фізичному вихованні дітей, підлітків і молоді: навч. посіб. / Т.Ю. Круцевич, М.І. Воробйов, 

Г.В. Безверхня. –

 

К.: Олімп. література, 2011. –

 

224 с.

 

4. 

Круцевич  Т.Ю.  Методы  исследования  индивидуального  здоровья  детей  и  подростков  в  процессе  физического 

воспитания / Т.Ю. Круцевич. –

 

К.: Олимп. литература, 1999. –

 

231 с.

 

5. 

Пасічник  В.  Оцінка  показників  фізичного  стану  дітей  старшого  дошкільного  віку  /  В.  Пасічник,  Р.

 

Петрина,  Л. 

Петрина // Сучасні проблеми розвитку теорії та методики гімнастики: зб. наук. матеріалів –

 

Л., 2013. –

 

Вип. 12. –

 

С. 

44

–

48. 

6. 

Рунова М.О. Рухова активність дитини в дитячому садку: посіб. для працівників дошкільних закладів, викладачів, 

студентів / М.О. Рунова. –

 

Х.: Ранок, 2007. –

 

192 с.

 

7. 

Тарасова Т.А. Контроль физического состояния детей дошкольного возраста: метод. реком. для руководителей и 

педагогов ДОУ / Т.А.

 

Тарасова. –

 

М.: Сфера, 2006. –

 

176 с.

 

8. 

Теорія і методика фізичного виховання: в 2

-

х т. / за ред. Т.Ю.

 

Круцевич. –

 

К.: Олімпійська література, 2012. –

 

Т. 2. 

–

 

390 с.

 

 

Науковий керівник:

 

кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання Дрогобицького 

державного педагогічного університету ім. І.Франка Герасименко Світлана Юріївна

. 

 

 

Наталия Забышная

 

(Киев,Украина)

 

 

ПСИХИЧЕСКАЯ ГОТОВНОСТЬ К СОРЕВНОВАНИЯМ КАК ГЛАВНЫЙ КРИТЕРИЙ УСПЕХА СПОРТСМЕНА

 

 

Актуальность  темы.

 

В  условиях  современного  спорта,  когда  спортсмены  в  основном  имеют  примерно 

одинаковый уровень физической, технической и тактической подготовленности, возрастает значимость психической 

готовности к соревнованию [2].

 

В  последнее  время  исследователи  психолого

-

педагогических  проблем  все  больше  внимания  уделяют 

задачам,  направленным  на  изучение  и  анализ  разнообразных  психических  состояний  спортсменов,  а  также 

регуляцию  эмоциональных  состояний  во  время  осуществления  спортивной  деятельности  (А.  В.  Алексеев,  В.  Н.

 

Васильев, Б. А. Вяткин, Л. Д. Гиссен, В.Р. Малкин, В. Н. Платонов, А.Ц. Пуни и др.).

 

Следует  подчеркнуть,  что  в  настоящее  время  накоплен  значительный  опыт  по  разработке  и  внедрению 

средств  психической  регуляции  в  тренировочный  процесс  подготовки  спортсменов  для  повышения  уровня 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

351 

 

 

 

психической готовности спортсмена к соревнованиям (А. В. Алексеев, Т. Д. Бабушкин, В. Р. Малкин, В. В. Медведев, 

В.  Н.  Смоленцева  и  др.).  Однако  методики  развития  и  совершенствования  навыков  регуляции  предстартового 

состояния спортсменов представлены не в полной мере, что затрудняет использование рекомендованных средств. 

По этой причине многие спортсмены используют их редко, либо не используют совсем (А. В. Алексеев, Л. Д. Гиссен, 

Е. П. Ильин, Н. А. Худадов, О. А. Черникова).

 

Цель работы –

 

определить главные составляющие психической готовности спортсмена к соревнованиям.

 

Методы: анализ и обобщение научно

-

методической отечественной и зарубежной литературы.

 

Результаты  исследования.  Психические  состояния  в  спортивной  деятельности  изучаются  в  связи  с 

необходимостью достижения состояния психической готовности к соревнованию.

 

Психическая готовность к соревнованию –

 

это состояние спортсмена в определенный момент времени, 

способствующее  или  препятствующее  полному  проявлению  (реализации)  всех  его  возможностей  в  конкретном 

соревновании [3

]. 

Данное состояние сохраняется на протяжении всего периода соревнований.

 

Психическая готовность –

 

это кратковременное, динамическое состояние, предшествующее выполнению 

соревновательной деятельности, направленное на выполнение определенных действий для достижения конкретной 

поставленной  цели.  Это  состояние  возникает  и  сохраняется  при  непосредственной  разминке  и  подготовке 

спортсмена к старту, во время предстартового секундирования [5].

 

Возникновение  тех  или  иных  состояний  определяется  многими  факторами,  среди  которых  основными, 

влияющими на выраженность предстартового волнения спортсменов, являются:

 

1) значимость соревнований; эта значимость всегда личностна и не всегда совпадает с рангом соревнования, 

например,  первенство  института  может  быть  для  спортсмена  более  значимо,  чем  участие  в  соревнованиях 

городского или областного масштаба, в которых у спортсмена нет никаких шансов на победу;

 

2) наличие сильных конкурентов;

 

3) условия соревнования (торжественность открытия, задержание старта из

-

за погодных условий);

 

4) поведение окружающих спортсмена людей, особенно тренера, мешающего сосредоточению спортсмена 

своими "накачками";

 

5) индивидуальные психологические особенности спортсмена (свойства нервной системы и темперамента: 

эмоциональное напряжение легче возникает у спортсменов со слабой нервной системой, эмоционально возбудимых, 

имеющих высокий нейротизм);

 

6) характер и особенности взаимоотношений в коллективе, то есть психологический климат;

 

7)  присутствие  на  соревновании  значимых  для  спортсмена  лиц  (друзей,  любимых,  тренеров  сборных 

команд);

 

8) степень овладения способами саморегуляции [3].

 

Вопросы  предстартового  состояния  спортсменов  интересуют  многих  тренеров,  физиологов  и  психологов 

спорта  на  протяжении  длительного  времени.  Психические  переживания  спортсменов  исключительно  сложны  и 

разнообразны, так как соревнования нередко требуют от них максимального напряжения в самых неблагоприятных 

условиях [6].

 

Положительное или отрицательное влияние предстартового состояния на спортивный результат зависит от 

степени возбуждения нервной системы спортсмена. Предстартовое состояние может выражаться в разных формах.

 

Предстартовые  состояния  детерминированы  не  только  объективными  условиями  соревнований,  но  и 

субъективными отношениями личности и индивидуальными различиями. При этом возрастает уровень психической 

напряженности спортсмена, который определяется балансом процессов возбуждения и торможения [3].

 

Наиболее значимыми престартовыми состояниями являются оптимальное боевое состояние, предстартовое 

благодушие,  предстартовая  лихорадка,  предстартовая  апатия,  болевой  финишный  синдром,  психосоматический 

срыв.

 

Психологический анализ предстартового состояния раскрывает следующие его основные черты:

 

а)

 

отношение спортсмена к предстоящим задачам и мотивация деятельности;

 

б) особенности эмоциональной возбудимости, ее степень, содержание и качество возникающих эмоций, их 

активный или пассивный характер, отрицательные или положительные эмоциональные переживания;

 

в)  изменения  функции  внимания:

 

направленность,  устойчивость,  интенсивность,  отвлекаемость. 

концентрация или распределение;

 

г)  особенности  процессов  восприятия  и  представления,  их  содержание,  отчетливость,  эмоциональная 

окраска ассоциаций;

 

д)  особенности  процессов  мышления  и  памяти,  их  целевая  направленность,  последовательность, 

систематичность;

 

е) проявление волевой активности, воли к борьбе и победе.

 

Наиболее оптимальным предстартовым состоянием является оптимальное боевое состояние.

 

жүктеу/скачать 8,82 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: