«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»

74 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
музично
-
творчих  зокрема,  набуття  у  процесі  навчання  в  сучасній  загальноосвітній  школі.Проблема  пошуку  нових 
шляхів використання дитячого музичного фольклору у навчально
-
виховному процесі на уроках музичного мистецтва 
у початкових класах в умовах сьогодення стоїть особливо гостро.
 
Аналіз  актуальних  досліджень.До  цієї  проблеми  звертається  багато  етнографів,  фольклористів, 
філологів,  письменників,  композиторів,  музикознавців,  психологів,  педагогів,  педагогів
-
музикантів:  Ш.Амонашвілі, 
В.Андрєєва,  І.В.Бесараб,  О.Бодянський,  Ф.Бодянський,  В.Бойко,  Л.Виготський,  В.Верховинець,
 
В.И.Гошовський, 
Б.Грінченко,  О.Гулак
-
Артемовський,  В.Данілов,  Н.Данильченко,  К.Квітка,  П.Коцюбинський,  Ф.Колесса.  М.Лазарєв, 
М.Монтович,  М.Лисенко,  О.Лук,  М.Максимович,  Марко  Вовчок,  Д.Ревуцький.  Б.Теплов,  С.Тобілевич,  Л.Українка, 
П.Чубинський, В.Щепотьєв, Д.Яворницький, Б.Яворський, Є.Ярошинська та інші.
 
Вагомий  внесок  у  дослдіження  ролі  музичного  фольклору  у  вихованні  музично
-
творчих  здібностей  учнів 
початкових  класів  зробили:  А.Авдієвський,  О.Штогаренко,  Б.Асафьєв,  Н.Ветлугіна,  Л.Дмитрієва,  Д.Кабалевський. 
О.Лобова, С.Науменко. Г.Падалка, О.Ростовський, М.Румер, С.Садовенко, Л.Хлебникова, Н.Черноіваненко та інші.
 
Мета  статті
 
полягає  в  обґрунтуванні  основних  положень  щодо  доцільності  використання  дитячого 
музичного фольклору на уроках музичного мистецтва в початкових класах.
 
Виклад  основного  матеріалу.Народна  музична  творчість  –
 
це  традиційна  і  сучасна  творчість  усної 
традиції. Вживається також й інший термін –
 
фольклор. В перекладі з англійської мови (його ввів англійський історик 
та бібліограф Вільям Томс у 1846 р.) він означає «народна мудрість, народне знання, народна творчість» [13, с.16]. 
Наука яка вивчає народну музичну творчість, називається фольклористикою.Фольклор охоплює: поетичну, музичну, 
хореографічну,  драматичну  творчість  народу.  Така  багатогранність  фольклору  обумовила  розгалуження 
фольклористики на ряд наукових напрямків, з яких головні –словесна фольклористика і музична фольклористика.
 
Музична фольклористика вивчає народну музику, причому, не тільки музичні зразки, але й музичний побут в 
його  історичному  розвитку.  Такі  завдання  зближують  музичну  фольклористику  з  етнографією,  яка  вивчає 
матеріальну  культуру,  розселення  і  культурно
-
побутові  взаємини  народів.  Через  це  поряд  з  термінами  «музичний 
фольклор»,  «музична  фольклористика»  вживаються  й  інші  –
 
етномузикознавство,  порівняльне  музикознавство, 
музична  етнографія.  В  них  підкреслено  народознавче  спрямування  цієї  дисципліни  (на  відміну  від  загального 
музикознавства, що вивчає професійну, індивідуальну творчість писемної традиції) [3, с.335].
 
Відсутність спеціальних робіт про фольклор як вид мистецтва зовсім не означає, що в науці відсутні тічі інші 
судження з цього приводу.  Навпаки, неясність даної проблеми приводить до багаточисельності і різноманітності її 
трактовок.  І  хоча  погляди  на  фольклор,  музичний  зокрема,  зазвичай  висловлювались  в  самій  стислій  і  загальній 
формі  в  працях  історико
-
літературного  і  загально
-
естетичного  змісту  або  в  конкретних  монографічних  роботах  по 
окремим питанням фольклору, ми повинні враховувати цей досвід і виходити з
 
нього.
 
Так  Ю.М.Соколов  стверджує,  що  фольклор  у  багатьох  випадках  являє  собою  не  тільки  мистецтво,  але  й 
щось  більш  широке,  ніж  уснопоетична  творчість  [11,  с.  7
-
8].Ф.Колесса,  М.Лисенко,  О.Потебня,  П.Сокальський 
визнавали трудову основу розвитку фольклору –
 
як народного мистецтва та його первісно синкретичний характер. 
Пісні, створені під час праці переходять згодом у вищу життєву сферу, хоровод, що єднає в одну цілісність ритмічні 
рухи, спів, поезію і музику [6, с.27].
 
Наприкінці  ХІХ  і  на  початку  ХХ  століття  з’являється  у  світ  цілий  ряд  праць,  присвячених  музичному 
фольклору.  Серед  них  «Робота  і  ритм»  К.Бюхера  (1899),  «Походження  музики»  К.Штумпора  (1902),  «Початки 
музичного  мистецтва»  Р.Валлатек  (1902),  «Ритміка  українських  народних  пісень»  Ф.Колесси  (1907).Так  Ф.Колесса 
вважав, що при оволодінні музичним фольклором необхідно застосовувати тільки паралельне вивчення словесного 
та музичного компонентів, оскільки лише це є єдиною дорогою, яка веде до вияснення першоджерел становлення 
пісні  [5].На  думку  К.С.Давлєтова  фольклор  являє  собою  мистецтво,  яке  несе  в  собі  функції  –
 
народної  історії, 
народної  філософії,  народної  соціології  [2,  с.16].В.Є.Алєксєєв  висуває  три  основні  підходи  до  фольклору  –
 
естетичний,  соціологічний  і  психологічний.  Естетичний  –
 
тому,  що  ми  маємо  справу  із  специфічною,  художньо 
осмисленою  життєдіяльністю,  соціологічний  –
 
бо  ця  діяльність  носить  суспільно  обумовлений  характер, 
психологічний підхід –
 
тому, що ми стикаємось тут з особливого роду творчою активністю, яка закладена в глибинах 
людської  психіки.  Питання  полягає  в  тому,  щоб  віддати пальму  першості  одному  із  трьох  ракурсів,  а  в  тому,  як  їх 
гармонізувати, синтезувати 
[
1, с.7
]. 
Фольклор,  якщо  брати  широко,  складається  не  тільки  із  видів  народного  мистецтва.  Він  також  увібрав 
естетичний,
 
утилітарний, моральний, правовий, світоглядний досвід сотень поколінь. Через це, крім фольклористики 
різні  сторони  фольклору  вивчає  цілий  комплекс  наукових  дисциплін:  етнографія,  історія,  лінгвістика, 
літературознавство, мистецтвознавство, психологія, педагогіка, археологія.
 
В широкому розумінні фольклор –
 
це своєрідний конденсат духовної історії людства від найдавніших часів і 
до сьогодення. Кожна наукова дисципліна виділяє у фольклорі один з його боків, але разом із цим розглядає і деякі 
суміжні  ділянки.Таким  чином  музична  фольклористика  проникає,  в  суміжну  проблематику:  словесної 
фольклористики (віршування, тематика); історичної лінгвістики (зв’язок мовного і музичного синтаксису); етнографії 
(обрядовість);  історії  (історичний  зміст  пісень);  археології  (матеріальні  предмети  музичних  культів,  викопні  музичні 
інструменти;  (психології  (розвиток  мислення,  зокрема  музичного,  закони  сприймання  і  творчості).  Отже,  вивчення 
фольклору  має  комплексний  характер.Комплексне  вивчення  фольклору  забезпечує  розуміння  його
 
своєрідності  і 
місця в історії людства. Методичне значення для фольклористики мають висновки гуманітарних наук, філософії про 
культурну спадщину, важливу роль первісного мистецтва і міфології в культурній історії людства.
 
Фольклор  зародився  в  надрах  первісного  суспільства  і  розвивався  протягом  усіх  наступних  суспільно
-
історичних формацій. Фольклор не просто культурна пам’ятка минулого, він несе в собі цінності, що далеко виходять 
за рамки часу, відображеного в піснях чи казках. Крім величезної культурно
-
історичної формації, яку вони містять, 
фольклорні твори здатні впливати на почуття нашого сучасника емоційно  –
 
«за законами краси». На зорі людства 
художня  творчість  була  несвідомою  і  становила  частку  практично
-
утилітарної  діяльності  (трудової,  обрядово
-
магічної  тощо).  Пісня  регулювала  ритм  праці  і  танцю,  танець  відтворював  сцени  полювання,  орнамент
-
обриси 
предметів  та  живих  істот.  Поступовоформувалися  естетичні  почуття.  Від  несвідомо
-
художньої  творчості  людство 
перейшло  до  осмислення  дійсності  засобами  міфології.  Усі  пізніші  досягнення  людства,  а  мистецтва  особливо, 
знаходять  своє  пояснення  в  процесах,  що  відбувалися  за  сивої  давнини.  Діалектичний  аналіз  історії  культури 
пояснює наявні у фольклорі міфологічні елементи (наприклад, образи казок, поєднання реалістичності і фантастики 
в текстах пісень і обрядах, «магічні заклинання» у наспівах тощо), –
 
адже джерела фольклору поринають у первісне 
мистецтво.  Реалістичні  картини  народної  творчості,  розвинені  наспіви  належать  до  іншої  –
 
нової  епохи,  коли 
міфологія  через  зміни  в  економічній  сфері  втратила  колишнє  коріння.  На  певному  етапі  розвитку  суспільства 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
75 
 
 
міфологія  перестала  бути  рушієм  художньої  свідомості  і  перейшла  в  розряд  художніх  засобів.  Фольклор  увібрав 
художні цінності багатьох епох, у зв’язку з цим і виникає необхідна передумова обов’язкового бачення спадкоємності 
в культурі та розуміння суспільно
-
історичної цінності фольклору, музичного зокрема.
 
Значну  роль  у  вивченні  та  дослідженні  музичного  фольклору  відіграли  вчені
-
фольклористи  М.Гайдай, 
В.Гнатюк,  В.Гошовський,  К.Квітка,  Ф.Колесса,  Дм.Ревуцький,  Л.Ревуцький,  М.Лисенко,  В.Харків,  Т.Онопа, 
Ф.Ступицький та інші [15]. Отже, фольклор –
 
це народне мистецтво, що зародилося в надрах первісного суспільства, 
розвивалося  впродовж  багатьох  тисячоліть  і  життя  якого  не  припинилося  й  зараз.  Який  же  шлях  пройшло  це 
мистецтво і коли дісталося тієї форми, яка обумовлює властивості фольклору кожного з народів?
 
Основи  музично
-
соціологічних  досліджень  щодо музичного  фольклору  заклав Климент  Васильович  Квітка. 
Він  чітко  розмежував  фольклор  і  самодіяльність,  оскільки  вони  є  об’єктом  вивчення  різних  наукових  дисциплін. 
Фольклор  мусить  вивчати  фольклористика,  а  самодіяльність  –
 
мистецтвознавство  (загальне  музикознавство, 
театрознавство тощо)[4, с.262].
 
Дитячий фольклор –
 
багатожанрова система, що складається із прозорих, речитативних, пісенних та ігрових 
творів.  До  дитячого  фольклору  зараховують  як  творчість  самих  дітей,  так  і  твори,  що  виконуються  для  дітей 
дорослими.  Чому  виникає  такий  поділ?  Тому,  що  ігрові  і  ритміко
-
інтонаційні
 
можливості  дітей  залежить  від  віку.  У 
ранньому віці (з перших днів і десь до 3
-
3,5 років) емоційний, моторний і розумовий розвиток дитини лежить цілком 
на  обов’язках  дорослих.  Для  малих  діточок  дорослими,  в  основному,  жінками
-
матусями,  бабусями  виконуються 
колискові  пісні  та  різні  забавлянки  (утішки).  Жанри  колискових  і  забавлянок  мають  виховне  і  комунікативне 
призначення.  Особливо  велика  роль  в  них  інтонації  –
 
як  мовної,  так  і музичної.  Немовля  чудово  розуміє емоційну 
інтонацію дорослих навіть в той період, коли воно ще не навчилося розрізняти логічний зміст слів. Воно усміхається 
у  відповідь  на  ласкаві  слова  і  може  заплакати  у  відповідь  на  суворі.  І  справа  тут  не  у  змісті  слів,  а  в  звучанні: 
спробуйте говорити дитині різні слова добрим, ласкавим голосом і
 
вона буде усміхатися. Отже, діти у ранньому віці, 
ще не знаючи мови, володіють мовою емоцій, на цій мові спілкуються з дорослими і добре розуміють одне одного. 
[7]
.  Саме  тому  колискові  пісні  і  забавлянки  –
 
суттєва  складова  не  тільки  музичного  фольклору,  але  й  народної 
педагогіки.
 
Другу частину дитячого музичного фольклору становлять твори, які виконують діти середнього та старшого 
віку. До них належать твори, що співаються або ритмічно промовляються: ігрові пісні, дражнилки, небилиці, заклики, 
жартівливі,  ліричні,  історичні  пісні,  а  також  прозові  скоромовки,  загадки, казки.  Частина  з  них  складена дорослими 
для дітей, але велика кількість –
 
це творчість самих дітей. Таким чином дитячий музичний фольклор несе різнобічне 
навантаження.  Його  основні  завдання:  сприяти  розумовому  і  емоційному  розвитку  дитини;задовольняти  потреби 
дитини  у  спілкуванні;привчати  дітей  до  правильної  поведінки  (наслідуючи  дорослих,  дитина  у  такий  спосіб 
оволодіває  певними  навичками  гарної  поведінки);залучати  дітей  до  праці  як  повсякденно,  так  і  в  ігровій  формі 
(набуття  навичок  необхідних  у  житті;  призвичаєння  до  сівби,  жнив,  догляду  за  худобою,  роботою  на  подвір’ї  та  в 
домі);стимулювати  у  дітей  прояв  творчих  якостей  та  їх  розвиток,  співати,  виконувати  музично
-
ритмічні  рухи, 
створювати музику, вірші, імпровізувати; створювати виконавський план пісень, танців тощо.
 
Музична культура людини є органічною частиною культури народу, до якого вона належить або серед якого 
диве. У сучасних програмах з предмету «Музичне мистецтво» реалізована Концепція музичного виховання школярів 
на  основі  української  національної  культури,  яка  передбачає  у  узагальненому  вигляді:  визнання  провідної  ролі 
музичного  фольклору  в  музичному  естетичному  вихованні  дітей;  звернення  до  народної  музичної  творчості  крізь 
призму її життєвих зв’язків з духовним, матеріальним та практичним світом людини; розгляд українського музичного 
фольклору  в  діалектичній  єдності  з  фольклором  інших  народів;  розкриття  музичного  змісту  народної  музики  на 
основі осягнення школярами суті й особливостей музичного мистецтва.
 
У  виробленні  концептуальних  підходів  до  використання  музичного  фольклору  в  сучасній  загальноосвітній 
школі автори нової (2012) програми з предмету «Музичне мистецтво» [9, 10, 11, 12] виходили, насамперед із:досвіду 
народної  педагогіки  обрядів,  традицій  музикування;  ідей  українських  композиторів  та  педагогів щодо  визначальної 
роді  фольклору  в  музично
-
творчому  вихованні  дітей  (П.Козицький,  Ф.Колесса,  М.Колесса,  М.Леонтович, 
Л.Ревуцький,  Я.Степовий);музичного  творчого  розвитку  школярів  за  допомогою  різноманітних  ігор  з  рухами, 
танцями,  співами  (В.Верховинець);розвитку  музикального  слуху  шляхом  поєднання  моторики,  метроритмічних  і 
звуковисотних вправ (С.Людкевич); розвитку слуху на ладовій основі (Л.Яворський).
 
Видатний  український  композитор  М.Д.Леонтович  надавав  першорядного  значення  народній  пісні,  як 
найдемократичнішому жанрові, близькому і зрозумілому дітям.
 
При  складанні  нової  програми  з  предмету  «Музичне  мистецтво»  урахувався  також  досвід  таких 
представників зарубіжної музичної педагогіки ХХ століття, як Е.Далькроз, К.Орф, З.Кодай.
 
Висновки.  Отже,  насичення  музичним  фольклором  нової  шкільної  програми  з  предмету  «Музичне 
мистецтво»  для  загальноосвітніх  навчальних  закладів  має  сприяти  наближенню  учнів  початкових  класів  до 
сформульованих протягом віків уявлень про сутність людини, про красу і гармонію навколишнього світу. Всі уроки 
музичного  мистецтва,  позакласні  заходи  повинні  бути  пройняті  думкою,  що  музичний  фольклор  –
 
це  музична 
творчість народів світу та українського народу зокрема, –
 
нев’януча окраса їх духовної культури.
 
 
Література:
 
1. 
Алексеев Э.В. Фольклор в контексте современной культуры /Э.В.Алексеев.  –
 
М.: Сов.композитор, 1988.  –
 
С.16
-
17. 
2. 
Давлетов К.С. Фольклор как вид искусства /К.С.Давлетов. –
 
М.: Наука, 1966. –
 
С.16.
 
3. 
Каницький  А.  Українська  народна  музична  творчість.  Посібник  для  вищих  та  середніх  навчальних  закладів 
/А.Каницький. –
 
К.: Музична Україна, 1990. –
 
4. 
Квитка  К.В. К  изучению  украинской  народной  инструментальной  музыки  /К.В.Квитка /
/ 
Избранные  труды.  Т.2.  –
 
М., 1973. –
 
С.262.
 
5. 
Колесса Ф. Погляд на теперішній стан пісенної творчості українського народу /Ф.Колесса. –
 
Львів, 1909.
 
6. 
Колесса Ф. Ритміка українських народних пісень /Ф.Колесса. –
 
Львів,1907. –
 
С.27.
 
7. 
Колесса Ф. Шкільний співаник: з педагогічної спадщини композитора. –
 
К.: Слово, 1922.
 
8. 
Морозов В. Язык, понятныйвсем на земле /В.Морозов //Наука и жизнь. –
 1980. 
–
 
№10. –
 
С.57.
 
9. 
Музичне мистецтво для загальноосвітніх навчальних закладів 1
-
4 класи. 1 клас /Л.Хлєбникова (керівник творчого 
колективу) Л.Дорогань, І.Івахно, Л.Контратова, О.Корнілова, О.Лобова, Н.Міщенко //Мистецтва та освіта.  –
 2012. 
–
 
№1 (63).–
 
С.14
-20. 

76 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
10. 
Музичне мистецтво для загальноосвітніх навчальних закладів 1
-
4 класи. 2 клас /Л.Хлєбникова (керівник творчого 
колективу) Л.Дорогань, І.Івахно, Л.Контратова, О.Корнілова, О.Лобова, Н.Міщенко //Мистецтва та освіта.  –
 2012. 
–
 
№2 (64).–
 
С.10
-15. 
11. 
Музичне мистецтво для загальноосвітніх навчальних закладів 1
-
4 класи. 3 клас /Л.Хлєбникова (керівник творчого 
колективу) Л.Дорогань, І.Івахно, Л.Контратова, О.Корнілова, О.Лобова, Н.Міщенко //Мистецтва та освіта.  –
 2012. 
–
 
№3 (65).–
 
С.11
-16. 
12. 
Музичне мистецтво для загальноосвітніх навчальних закладів 1
-
4 класи. 4 клас /Л.Хлєбникова (керівник творчого 
колективу) Л.Дорогань, І.Івахно, Л.Контратова, О.Корнілова, О.Лобова, Н.Міщенко //Мистецтва та освіта. –
 2012. 
–
 
№4 (66).–
 
С.12
-16. 
13. 
Сележан  Й.Ю.  Основи  національного  виховання  (Українознавство:  ритуально
-
міфологічна,  звичаєва  та 
обрядова, культура українців): Хрестоматія /Й.Ю.Сележан.–
 
Чернівці:
 
Книт ХХІ, 2005. –
 
272 т.
 
14. 
Соколов Ю.М. Русский фольклор /Ю.М.Соколов. –
 
М., 1941. –
 
С.78.
 
 
 
 
 
 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
77 
 
 
 
СЕКЦІЯ:
 
ПЕДАГОГІКА
 
Маъсуда
 
Абдуллаева,
 
НилуфарАбдуллаева
 
(Наманган
, 
Ўзбекистон)
 
 
МАКТАБГАЧА ТАРБИЯ ЁШИДАГИ БОЛАЛАРНИНГ ОИЛАДА ЭСТЕТИК ҲИС ТУЙҒУЛАРИНИ 
ШАКЛЛАНТИРИШ
 
 
Оилада  мактабгача  тарбия  ёшидаги  болаларга  умумий  эстетик  маълумот  беришда,  эртаклар,  ҳикоялар, 
достонлар  айтиб  бериш,  театрларга,  киноларга  олиб  боришдан  бошлангани  маъқулроқ.  Чунки  театр  ва 
киноларгаларга  олиб  бориш,  болаларда сўз  захираларини  бойитишга,  оғзаки  ва  ёзма  нутқларни  ўстиришга  ёрдам 
беради. Ҳикоялар эшитиши, адабий асарларни идрок қилишига тайёрлайди. Болалар қаҳрамонларнинг ҳарактерини 
кузатадилар  ва  натижада  бадиий  асарнинг  мазмунини  тушуниш  қобилятлари  ривожланади.  Театрларга  мунтазам 
олиб  борилиши,  томоша  қилинган  асарни  муҳокама  қилиш,  бадиий  адабиётни,  эстетик  хис  туйғуни  тўғри  идрок 
қилишига  ёрдам  беради.  Болалар  эртаклар,  кичик  ҳикоялар,  шеърлар  эшитишади  ва  муҳокамақилишади.  Театр 
санъати  эса  бадиий  тарбиянинг  зарур  омили
 
бўлиб,  у  оилада  болаларга  нафис  эстетик  хис  туйғуни,  дидни 
шакллантиришда муҳим рол ўйнайди. Драмма, қўғирчоқ театрлари, яҳшилик ва адолат ғояларини ташвиқот этувчи 
даргоҳ  сифатида,  болалар  ҳаётидаги  байрам  кўринишида,  жамоанинг  санъатини,  драматург,  режиссёр,  актёр, 
рассом ва компазитор ижодининг таҳлили сифатида бола тарбиясига улкан таьсир этиши мумкин. Ота
-
она учун ана 
шундай  спектакллардаги  кучли  драматик  вазиятлар  аҳамиятини  касб  этади.  «Баъзан,  тўсатдан,  бир  куни,  бир 
дақиқада,  аллақандай  вазият  ва  кайфиятда  бола  юрагининг  титраб  кетишини,  баҳт
-
қувончга  тўлиб  тошишини 
йиллаб  кутишга  тўғри  келади»  деб  ҳикоя  қилади  Сухомлинский.  Шундай  экан,  эстетик  хис  туйғуни  тарбиялаш 
педагог ишининг энг оғир томони хисобланади. Чунки уларни бунинг учун хеч қаерда ўқитилмайди. Болалар ҳаётини 
образли,  бадиий  йўл  билан  ҳис  этишни  ўрганишмаган.  Аҳир  болаларининг  томошабинлари  бўлишларини 
унутмаслигимиз керак. Театр санъати, болалар қалбига бадиий дид, эстетик хис туйғу тушунчасини, ғояларни олиб 
кирсин. Ҳозирги даврда бола саҳнада афсонавий манзарани томоша қилаётганда ва ҳайвонлар тилидан сўзлаётган 
диалогларни эшитаётганда бутун вужуди кўз ва қулоққа айланади. У ердаги яҳшилик билан ёмонлик, адолат билан 
адолатсизлик ўртасидаги аёвсиз кураш уни лол қолдиради. Шу туфайли бола дунёни ақли билангина эмас, балки 
қалби  билан  ҳам  ҳис  этиб  туради.  Ғоявий  тарбиянинг  даслабки  босқичи  ҳам  эртак  туфайли  амалга  оширилади. 
Болалар  саҳна  орқали  берилаётган  ғоя  ёрқин  образларда  ифодасини  топгандагина  мақсадни  англаб  оладилар. 
Бироқ болаларни фақат эртаклар қизиқтириб қолмайди. Болаларга тариҳий, қувноқ ва ибратли комедияларни ҳам 
кўрсатиш  мумкин.  Санъатнинг  ҳар  ҳил  турлари  ҳақида  суҳбат  қуришни  ёқтирадиган  бадиий  адабиётни,  расм 
чизишни, мусиқани севадиган дилкаш болалар спектакл кўриш бир мукофот бўлиб, улар нафақат томоша қилишади, 
балки  эстетик  жиҳатдан  баҳо  бера  олишади.  Кўпчилик  болалар  спектаклни  ҳақиқатдан  содир  бўляпти  деб 
тушинишади,ўзларини қаҳрамон ўрнига қўйиб ҳаёлан у билан ҳаракат қиладилар. Бундай дадиллик болаларда завқ
 
уйғотади.  Театр  кетаётган  вақтида  болаларни  кузатар  экансиз,  кичик  томошабин  кўпроқ  қаҳрамон  бошига  оғир 
кулфат  тушганда,  ёки  қалтис  вазиятлар  вужудга  келганда  қаттиқ  қайғурганини  кўрасиз,  ўрнидан  туриб  кетишади, 
ёрдам бермоқчи бўлишади, ҳудди ўзлари қатнашаётгандай қичқириб севимли қахрамонларини келаётган ҳавфдан 
огоҳ  қилишади.  Бу  жараён,  кичик  томошабиннинг  севимли  қаҳрамони  ҳаёти  билан  яшашга  тайёр  эканлигини 
билдиради,  унинг  қайғусидан  истиробга  тушади,  муваффқиятидан  эса  севинади.  Мактабгача  тарбия  ёшидаги 
болалар  театр  санъатини  тушуниб  етиши,  театрни  тўла
-
тўкис  эстетик  идрок  қилиши  учун  ундан  кейинги  олиб 
бориладиган иш хам муҳимдир. Бугунги оила тажрибасида суҳбат театрга бориб келгандан кейинги ишнинг асосий 
кўринишидир. У болаларга ўз фикр ва туйғуларини
 
ўртоқлашиш, уларни шакллантириш ва чуқурлаштиришга имкон 
беради.  Болалар  билан  қилинаётган  суҳбат  чоғида  улар  қалбини  забт  етган  саҳналарни  хотирада  қайтадан 
тиклаймиз.  Уни  янада  чуқурроқ  мазмун  билан  бойитамиз.  Режиссёр  актёр,  компазитор,  рассомнинг  ифода 
воситаларини  мустақил  бажара  бошлашга  тайёрланадию  театрдан  кейин  таассуротларни  ёзма  фикр  билдириш 
муҳумдир. Театр хақида ёзма фикр билдириш асарнинг ахлоқий манавий таъсирини оширади. Болаларни мустақил 
фикр  юритишига  ўргатади.  Уларни  ёзув  малакаларини  ўстиради.  Театр  ҳақида  ёзма  фикр  юритишга  болаларни 
тайёрлаш лозим. Суҳбат турли саволлар, режа тузиш бу ишда яҳши ёрдам беради. Томошадан кейин болалардан 
театрда ўзларига жуда ҳам ёққан нарсанинг расмини чизиб беришни ва бу расмга ном қўйишни илтимос қилиш ҳам 
мақсадга  мувофиқдир.  Айрим  театрлар  бўйича  нарсалар  ясаш,  қоғоздан  қирқиб  ёпиштириш,  макетлар  қилиш 
мумкин.  Болалар  билан  ишлашда  театрнинг  айрим  таъсирли  ҳаракатлари  билан  ижро  этиш  ҳам  самаралидир.  Бу 
болалардаги самимийликни сақлабгина қолмасдан, балки саҳнада кўрган нарсаларни фикран ва ҳаракатлар билан 
ифодалаш  имконини  беради.  Бу  эса  суҳбатни  янада  қизиқарли  қилади.  Тажриба  шуни  кўрсатияптики 
болаларни,асосан  спектаклнинг  мазмуни  қизиқтирар  экан.  Театр  ҳақида  ҳикоя  қилиб  беришни  сўрасангиз,  унинг 
мазмунини  ҳикоя  қила  бошлайди.  Бу  эса  боланинг  саҳна  асарини  тўғри  баҳолай  олишга  ҳалақит  беради.  Ота  она 
бундай  ҳолларда  суҳбатни  мақсадга  мувофиқ  томонга  буриб  юборади.  В.А.  Сухомлинский  ўзининг  асарларида 
шундай  фикрларни  баён  этиб,  сахналаштиришнинг  шундай  намунасини  келтиради;  эртак  ўқитилаётган  гап  эртак 
ғоясини  аниқ  ифодалаб  берувчи  воқеалар  ҳақида  бораётганда,  унинг  қахрамонлари  тегишли  кийим  бош  кийиб 
болалар олдига чиқадилар. Бу усул, деб ҳикоя қилади муаллиф, болаларга шундай таъсир қиладики, улар эртак ёки 
ҳикояда гапирилаётган воқеаларнинг боришига таъсир кўрсатмоқда. Улар болаларнинг нутқини ўстиради, болалар 
яҳшироқ  тинглаб  ва  эртакларни  қизиқарли  қилиб  сўзлаб  берадиган  бўладилар.  Албатта  театрга  биринчи  марта 
боришдан олдин қайси бирлари театрдан бўлганликларини аниқлаш, кўрган спектаклларни санаб беришни илтимос 
қилиш,  кўпроқ  қайси  спектакл  ёққанини  билиб  олиш  керак.  Бу  оналарга,  болаларнинг  театрга  бориш  тажрибаси, 
томошабин  сифатидаги  билими  уларнинг  диди  тўғрисидаги  тасаввурга  эга  бўлиш  имконини  беради.  Қадимги 
Юнонистонда  жисмоний  эстетик  тарбияга  барвақт  аҳамият  беришарди.  Бизда  эса  меҳнат  тарбияси  кучли,  аммо 
эстетик  тарбия  оқсаяпти.  Ҳалқимизда  аҳолининг  54  фоизини  болалар  ташкил  қилар  экан.  Демак,  истаймизми  ёки 
истамаймизми,  болалар  санъатига,  болаларнинг  эстетик  тарбиясига  этибор  беришимиз  шарт.  Ҳақиқатан  ҳам, 
болаларни  театрга,  улар  учун  тайёрланган  спектаклга  олиб  келиш  муаммо.  Бордию  театрга  келишса,  нима  учун 
спектаклларни  (ҳаммасини  эмас  айримларини)  берилиб  томоша  қилишмайди,  шовқин
-
сурон  бўлади?  Аҳир  улар 
телевидениеда  намойиш  қилинаётган  мулътфилъмни  севиб  томоша  қилишади
-
ку.  Бирор  иш  буюрсангиз  дарҳол 
туришмайди,  ўринларида  михлангандек  ўтиришади
-
ку?  Демак,уларга  юксак  савияли  саҳна  асарларини  кўрсатиш 
керак. Саҳна  асари бадиий баркамол ва мавзу жиҳатидан долзарб бўлганда ҳамда актёрлар асарни кучли талқин 
этганда,  ўртага  қўйилган  муаммони  объектив,  томошавий  ҳал  этиш  мумкин.  Ўшандагина  асар  бошланғич  синф 

78 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
ўқувчиларининг қалбида қандайдир эзгулик уйғотади. Театрнинг вазифаси эса томошабинни ана шу эзгулик оламига 
олиб киришдир. Яҳши спектакл мия катакчалари ва нерв толаларини доимо таранг ҳолда бўлишини талаб қилади. 
Масалан, Леонард Бобохоновнинг «Еттинчи жин» асари болалар томонидан жуда севиб томоша қилинади. Парда
 
очилиши  билан  эртак  оламига  саёҳат  қила  бошлаймиз.  Мана  қоялар  орасидаги  жинлар  ғори.  Саҳна  ўртасидаги 
суппада  бир
-
бирига  ўхшаш  еттита  ҳум  кўзга  чалинади  момақалдироқ  гумбурлайди.  Сертахдид  музика  янгирайди 
ҳумлардан  бирин
-
кетин  жинлар  бош  кўтарадилар.  Маълум  бўладики,  еттинчи  жин  кечирилмас  гуноҳ  қилиб  қўйган. 
Яъни  бош  жиннинг  руҳсатисиз  одамлар  яшайдиган  жойга  қадам  қўйган.  Бу  ҳам  етмагандек,  одамларни  ишига 
аралашиб жаллод қўлидан камбағал дехқонни озод этган. Еттинчи жин ҳар қандай ишни амалга оширишга
 
қодир. 
Аммо  у  ўзининг  сехру
-
жодусини  оға
-
иниларига  ўхшаб  ёвуз  мақсадларга  сафарбар  қилмайди.  Инсонларга  меҳри 
тушганидан уларга яҳшилик қилишга интилади. Эзгулик ғалабаси учун кўмаклашади. Хатто «жазо» сифатида сехр
-
жодусидан  ажраган  чоғда  хам  инсонларга  бўлган  меҳр
-
мухаббатидан  воз  кечмайди.  Бу  образ  баҳтга  сеҳр  жоду 
билан  эмас,  балки  ҳақиқий  мехнат,  матонат,  ирода  ва  дўстлик  қудрати  билангина  эришиш  мумкин  деган  хулоса 
чиқаришга имкон беради. Бундай спектакл пайтида томоша залида кечган икки соат ичида бола кўп нарса олади. 
Ҳаётни эмоционал кашф этиш борасида бундай захирани у икки ой хатто икки йил ичида ҳам ололмаслиги мумкин. 
Бу ерда бола қалби улкан иш олиб боради. Бутун кўрган ва эшитганлари инсон шахсининг шаклланишига пойдевор 
вазифасини ўташи мумкин.
 
Юқоридаги жараёнлар ҳақида ўйлаб ўтириб катталарга шундай дегинг келади: эх, катталар, қани энди мана 
шундай  масулиятли  пайтда  болалар  ёнида  бўлсангиз!  Қаранг,  саҳнадаги  воқеани  қандай  ҳаяжон  билан  қабул 
қилишяпти.  Ижобий  қахрамоннинг  характеридаги  ҳислатлар  бола  қалбига  қандай  ўрнашяпти.  Агар  болалар  бирор 
нарсани  тушунмай  қолса,  ёрдам  беринг,  биргаликда  кечган  бу  қувонч  ва  ташвишлар  бир
-
бирингизни  тушунишга, 
яқинлашишга сабаб бўлади. Майли, бор
-
йўғи икки соат, лекин бу ҳаяжонли дамлар ўзаро бир бирингизни боғлайди, 
кейин  эса  умумий  суҳбат  учун  мавзу  ҳам  тайёр  бўлади.  Шуни  унитмаслик  керакки,  театрга  бориш  бола  учун 
байрамдир. Одатда театрга бориш ҳақидаги эълоннинг  ўзиёқ болаларда ўша кунни  қувонч билан кутиш туйғусини 
уйғотади.  Мана  шу  байрамона  кайфиятнинг  ўзидаёқ  тарбиявий  самара  мавжуд  бўлади.  Кундалик  икир
-
чикир 
таъсирида  бу  қувонч  аста  секин  сўниб  боради.  Синф  бирмунча  вақт  давомида «истиқбол  қувончи»  билан  яшашга 
харакат  қилиши  шу  кунларда  олиб  бориладиган  ишимиздир.  Биз  истар  эдикки,бу  муқаддас  театр  даргохи  ота
-
оналар университетига айланса, томоша зали бир неча авлод яшайдиган, болаларга хурмат, мухити хукмрон бўлган 
катта оилани эслатса, бундай залда эстетик хис туйғуни тарбияланса таниқли актёрлар, режисёрлар билан учрашув 
ўтказиб  турилса,  кишиларимиз  орасида  театрга  оммавий  боришлар  уюштирилиб  турилса,  ота
-
оналар  ўз 
фарзандларини  театрларга  тез
-
тез  тушиб  туришлари  учун  ғамхўрлик  қилсалар,ундан  чиқадиган  хулоса  бошқача 
бўларди.  Ана  ўшанда  биз  олдимизга  қўйилган  вазифани  қисман  бўлсада  амалга  оширган  бўлардик  “Гўзаллик  бу 
инсонийлик,  олижаноб  туйғулари,  самимий  муносабатларнинг  жони  ватани”  деган  эди.  Сухомлинский  “Гўзаллик 
олдида жилмайиш, завқланиш, ажабланиш мен учун гўё бола юрагига олиб борадиган сўқмоқ йўл бўлиб туйилган 
эди“, Театр даргохи эса тарбия ва гўзаллик мактабидир.
 

жүктеу/скачать 4,74 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: