«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
79 
 
 
Аналіз  останніх  наукових  досліджень,  що  проводились  для  вивчення  існуючої  системи  оплати  праці  та  її 
вдосконалення  був  проведений  такими  вітчизняними  науковцями  Грішновою  О.А.  [1,  с.  84],  Колот
 
А.М.  [2,  с.  23],
 
Новиков В.М. [3, с 91],
 
Ткаченко Л.Г.[4, с. 159].
 
Система  оплати  праці,  яка  існує  сьогодні  в  Україні  не  відповідає  вимогам  соціально  орієнтованої  ринкової 
економіки.  Тому  існує  необхідність  перетворення,  вдосконалення  та  реформування  державного  регулювання 
системи оплати праці. Метою даної статті є дослідити основні
 
проблеми, що існують в системі та визначити основні 
сфери  для  реформування,  запропонувати  шляхи  для  вдосконалення.  Таке  реформування  передбачає  перегляд 
основних підходів до формування заробітної плати, а також інструментів впливу держави на сферу оплати праці.
 
В  системі  соціально
-
економічних  відносин  оплата  праці  займає  центральне  місце.  Вона  є  невід’ємною 
складовою  не  тільки  тому,  що  торкається  інтересів  основної  частини  населення  країни,  але  і  впливає  на  всі 
параметру  ринку:  через  механізми  попиту  та  пропозиції  –
 
на  структуру  виробництва  і  його  динаміку,  через 
конкуренцію між працею та капіталом –
 
на технологічний рівень виробництва і його ефективність, на якість робочої 
сили, динаміку цін і інфляцію.
 
Сьогодні  при  визначенні  конкурентоспроможності  економіки  України  наголошують  на  низької  вартості 
робочої сили. Таке твердження не відповідає поточним та стратегічним завданням соціально
-
економічного розвитку 
країни. Адже, це значно сприяє демотивації учасників ринку праці до підвищення професійно
-
кваліфікаційного рівня 
та  призводить  до  зменшення  можливостей  використання  людського  потенціалу  як  конкурентної  переваги, 
підвищення рівня конкурентоспроможності національної робочої сили. Також низька заробітна плата веде за собою 
зменшення попиту населення, особливо на товари попереднього вибору, тому зменшує внутрішній попит на ринку.
 
Тому,  реформа  системи  оплати  праці  повинна  мати  комплексний  характер,  охоплювати  ринковий  і 
неринковий сектори економіки. Основними напрямки реалізації реформи можуть бути:
 
- 
встановлення  раціональних  співвідношень  між  заробітною  платою,  підприємницьким  прибутком  і 
прибутком від власності;
 
- 
забезпечення раціонального співвідношення в оплаті праці працівників бюджетної та не бюджетної сфер;
 
–
 
підвищення платоспроможного попиту на внутрішньому ринку;
 
- 
реструктуризацію валового внутрішнього продукту в частині підвищення питомої ваги заробітної плати (для 
порівняння: в розвинутих країнах світу рівень заробітної плати у ВВП становить 60
-70 %) . 
Так,  для  досягнення  цих  цілей  можна  запропонувати  декілька  напрямків  реструктуризації  в  системі 
соціально
-
економічних відносин, які необхідно проводити в комплексі. По перше, ефективним є перехід від фіксації 
мінімальної  заробітної  плати  до
 
впровадження
 
соціального  стандарту
 
відтворення  працівника.  Цей  стандарт 
являється  гарантією  високого  рівня  життя  працівників,  він  забезпечується  державою.  Такий  стандарт  –
 
це 
гарантія
 
високого  рівня  життя,
 
який  держава  зобов’язується  забезпечувати.  Аналогічні  стандарти  вже 
використовуються в світі. Міжнародна практика свідчить про ефективність переходу до таких стандартів, адже вони 
дозволяють суспільству отримувати чіткий план розвитку людського капіталу країни.
 
Далі,  необхідно  провести  безпосередні  зміни  в  ринковому  секторі.  Бізнес
 
повинен  бути  заохоченим  до 
підвищення оплати праці
 
на підприємствах та до створення нових високооплачуваних робочих місць. Це, наприклад, 
може  реалізуватися  за  допомогою  надання  підприємствам  податкового  кредиту  в  розмірі,  необхідному  для 
облаштування нових робочих місць чи підвищення продуктивності вже існуючих. Основною проблемою ринку праці в 
Україні  сьогодні  є  те,  що  спостерігається  перерозподіл  зайнятості  в  сторону  некваліфікованої  робочої  сили. 
Чисельність  працівників  найпростіших  професій  зросла  на  43,2%  при  скороченні  чисельності  кваліфікованих  та 
освічених працівників
 [
5, с.236
]. 
Існує тенденція виїзду першокласних фахівців за кордон саме через низьку оплату 
своєї праці в країні. Посилення мотивації праці –
 
є основним рушієм реалізації праці. За основу для вирішення цієї 
проблеми  можна  використати  досвід  іноземних  країн.  За  кордоном  при  оплаті  праці  застосовують  якісні,  а  не 
кількісні  показники  діяльності.  Тобто,  пріоритет  якісних  показників  повинна  виражати  перевага  в  оплаті  розумової 
праці  порівняно  з  фізичною.  Так,  заробітна  плата  працівників  розумової  праці  в  середньому  перевищує  заробіток 
робітників: у Німеччині –
 
на 20%; Італії та Данії –
 
на 22%; Люксембурзі –
 
на 44%; Франції та Бельгії –
 
на 61%. [6, с. 
43]. 
Також  необхідно  вирішити  проблему  диференціації  оплати  праці.  Сьогодні  в  нашій  країні  в  галузях,  де 
працюють  найбільш  кваліфіковані  працівники  (освіта,  охорона  здоров’я)  середньомісячна  заробітна  плата  значно 
нижче середньої зарплати по країні. За останні десять років абсолютними лідерами за темпами зростання заробітної 
плати  були  не  ті  види  діяльності  та  галузі,  які  визначають  прогрес  держави,  а  ті  які  пов’язані  або  з  монопольним 
становищем  галузі  або  з  фінансовими  структурами
  [
5,  с.238
]
.  В  України  існує  незадовільне  співвідношення 
заробітної плати, тобто заробітна плата не
 
формується під впливом чинників, що визначають рівень оплати праці в 
світовій практиці: кількості і якості праці, результатів праці, а визначається належністю до певної сфери економічної 
діяльності [7]. 
 
Для  вирішення
 
цієї  проблеми  диференціації  потрібно  удосконалити  тарифну  систему  та  запровадити 
нормування  праці.  Досвід  країн  з  розвиненою  ринковою  економікою  свідчить  про  переважне  застосування  єдиних 
тарифних ставок для працівників, фахівців і службовців. В міжнародній практиці кожна галузь, як правило, розробляє 
свої  тарифні  сітки,  які  в  свою  чергу  модифікуються  на  рівні  фірм.  Тарифна  ставка  повинна  визначатися  на  основі 
врахування віку, стажу, кваліфікації (розряду або категорії) та результативності праці.
 
Отже,  формування  ефективної  системи  оплати  праці  в  Україні  є  необхідним  для  нормального  розвитку 
соціально
-
економічних  відносин  та  взагалі  функціонування  економіки  країни  в  цілому.  Тож,  в  даній  статті  було 
розглянуто  оптимальні  шляхи  вирішення  проблем  оплати  праці:  посилення  мотивації  працівників  підприємств  до 
праці, активна участь держави у регулювання оплати праці, удосконалення тарифної системи та нормування праці, і, 
зміна  орієнтації  підприємців  і  менеджерів  у  сфері  стимулювання  праці  з  кількісних  на  якісні  показники  діяльності. 
Таке  вдосконалення  системи  оплати  праці  забезпечить  підвищення  продуктивності  парці  та  стане  стимулом 
економічного розвитку.
 
 
Література:
 
1. 
Грішнова  О.  А.  Підвищення  заробітної  плати,  як  передумова  економічного  зростання  та  соціального  розвитку 
економіки // Оплата праці: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. –
 
Луцьк: “Вежа”, 2000. –
 
С.84
-88. 
2. 
Колот А. М. Проблеми становлення й розвитку соціально
-
трудових відносин в Україні / Україна: аспекти праці. –
 
2002, 
–
 
№3. –
 
С
.23-27. 
3. 
Новикова А. Психология
 
мотивационных стимулов персонала
 / 
Вісник КІБіТ.
-2010.-
№1.
-
С.91
-96. 

80 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
4. 
Ткаченко  Л.Г.  Міжрегіональна  диференціація  заробітної  плати:  чинники  та  напрями  регулювання  /  Регіональна 
економіка.
-2009.- 
№3.
-
С.159
-168 
5. 
Сухорукова  Т.Г  Современные  подходы  к  управлению  заработной  платой  на  отечественных  предприятиях  / 
Вісник економіки транспорту і промисловості. –
 2010. 
–
 
№ 32. –
 
С. 236
-239 
6. 
Потриваєва Н.В. Стан та проблеми застосування форм і систем оплати праці в Україні / Інноваційна економіка. –
 
2010. 
–
 
№7. –
 
С. 43
-46 
7.  www.ukrstat.gov.ua 
Науковий керівник: доцент Водянка Любов Дмитрівна
 
 
 
Юлия Захарова
 
(Курск, Россия)
 
 
АНЛИЗ ПРИЧИН НЕУСТОЙЧИВОСТИ ФИНАНСОВОГО СОСТОЯНИЯ КОМПАНИИ
 
 
В  процессе  снабженческой,  производственной,  сбытовой  и  финансовой  деятельности  происходит 
непрерывный  кругооборот  финансовых  ресурсов,  изменяются  структура  средств  и  источников  их  формирования, 
наличие  и  потребность  в  финансовых  ресурсах  и  как  следствие  –
 
финансовое  состояние.  Пожалуй,  состояние 
финансовых  ресурсов  можно  рассматривать  в  качестве  одного  из  основных  объектов  внутреннего  контроля 
компании,  поскольку,  недостаток  финансовых  ресурсов  не  позволяет  обновлять  основные  производственные 
фонды,  осуществлять  затраты  на  научно
-
исследовательские,  опытно
-
конструкторские  и  технологические  работы, 
применять новые технологии. Все это в целом отрицательно сказывается на конкурентоспособности выпускаемой 
продукции.
 
Одной из важнейших характеристик финансового состояния является финансовая устойчивость компании. 
Финансово  устойчивой  является  такая  компания,  которая  за  счет  собственных  средств  покрывает  ресурсы, 
вложенные в активы, не допускает неоправданной дебиторской и кредиторской задолженности и расплачивается в 
срок по своим обязательствам.
 
В широком смысле под финансовой устойчивостью следует понимать способность не только поддерживать 
достигнутый  уровень  деловой  активности  и  эффективности  бизнеса,  но  и  наращивать  его,  гарантируя  при  этом 
платежеспособность, повышая инвестиционную привлекательность в границах допустимого уровня риска. При этом 
компания  должна  сохранять  структурное  равновесие  активов  и  пассивов  в  динамично  меняющихся  рыночных 
условиях, а также под воздействием внутренних факторов.[4,
c.11] 
Задача  обеспечения  финансовой  устойчивости  состоит  в  том,  чтобы  в  основе  политики  финансирования 
бизнеса  соблюдался  баланс  между  наращением  объема  финансовых  ресурсов  и  сопутствующим  этому  процессу 
ростом  финансовой  зависимости,  достижении  такого  прироста  отдачи  (эффективности)  финансовых  ресурсов, 
который мог бы компенсировать усиление финансовых рисков.
 
 
 
Рисунок 1 –
 
Составляющие финансовой устойчивости организации
 
Неустойчивое  финансовое  состояние  компании  может  возникнуть  по  разным  причинам:  из
-
за  изменения 
ситуации  на  рынке  или  вследствие  реализации  масштабной  инвестиционной  программы,  принятия  поправок  в 
нормативные акты. Для предотвращения финансовых потерь необходимо своевременно выявлять и анализировать 
факторы, влияющие на эффективность деятельности компании.[5, 
c.22] 
Основные факторы, влияющие на уровень финансовой устойчивости:
 
Положительные:  отсутствие  просроченной  задолженности  по  денежным  обязательствам;  высокая 
оборачиваемость оборотных активов; ускорение периода инкассирования дебиторской задолженности; рост чистого 
денежного  потока  по  текущей  (операционной)  деятельности;  положительная  динамика  прибыли  от  продаж;  рост 
рентабельности  продаж;  высокий  удельный  вес  собственных  источников  финансирования;  достаточность 
собственного капитала для финансирования внеоборотных активов.
 
Отрицательные: высокие темпы роста отвлечения денежной массы и формирование внеоборотных активов 
при  отсутствии  устойчивых  источников  (собственных  или  долгосрочных  заемных);  наличие  просроченной 
дебиторской  задолженности;  неблагоприятное  соотношение  между  дебиторской  и  кредиторской  задолженностью; 
низкий  уровень  собственного  капитала;  низкий  уровень  платежеспособности,  обусловленный  снижением  доли 
высоколиквидных  оборотных  активов;  замедление  оборачиваемости  оборотных  средств;  снижение  объемов 
продаж.
 
Оценка  причин  неустойчивости  финансового  состояния  компании  производится  на  основе  анализа 
экономической  ситуации  путем  исследования  различных  параметров  его  функционирования  и  их  сравнения  с 
нормативными значениями или с рядом аналогичных показателей родственных компаний. Данный анализ призван 
раскрыть  содержание  экономических  факторов  и  причин,  влияющих  на  устойчивость  финансового  состояния,  и 
нацелен  на  осмысление  их  результатов  и  последствий.  Его  использование  помогает  обнаружить  слабые  стороны 
(источники  возможного  возникновения  финансовых  проблем  в  будущем),  а  также  выявить  сильные  стороны,  на 
которые  следует  опираться  в  дальнейшем.  В  условиях  самостоятельности  компаний  в  принятии  решений  по 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
81 
 
 
ведению бизнеса, а также огромного количества факторов прямо или косвенно влияющих на финансовое состояние 
возникает необходимость в разработке непрерывного финансового стратегического развития и внедрения системы 
стратегического  управления,  способствующей  определению  эффективных  направлений  в  осуществлении 
финансово
-
хозяйственной деятельности, ориентации в финансовых возможностях и перспективах, возникающих в
 
сложившейся экономической системе. 
[1, c.10] 
 
Рисунок 2 –
 
Схема формирования финансовой стратегии компании
 
Финансовая  стратегия  компании  должна  отражать  систему  долгосрочных  приоритетов,  необходимых  для 
достижения поставленных целей в рамках определенной
 
миссии путем мобилизации, эффективного распределения 
и  использования  финансовых  ресурсов  организации,  а  также  представлять  собой  инструмент  согласования  всех 
факторов,  влияющих  на  финансовое  состояние  в  процессе  функционирования.  Решение  проблем  финансового 
оздоровления  компании  возможно  при  использовании  универсальных  и  типовых  мероприятий,  обеспечивающих 
вывод ее из финансового кризиса. Системы данных мероприятий, реализуемых на базе соответствующего научно
-
методического  обеспечения  и  направленные  на  достижение  определенных  целей,  образуют  механизмы 
обеспечения  финансовой  устойчивости.  Они  подразделяются  на  внутренние  механизмы,  используемые  самим 
предприятием, и внешние, реализуемые при помощи сторонних юридических или физических лиц. 
[3, c.25] 
 
 
Рисунок 3 –
 
Основные мероприятия механизма финансового оздоровления компании
 
Обеспечение  ускоренной  ликвидности  оборотных  активов  компании  способствует  росту  положительного 
денежного  потока  в  краткосрочном  периоде.  Решение  данной  задачи  возможно  за  счет  реализации  основных 
мероприятий  финансового  оздоровления:  избавления  от  неэффективных  краткосрочных  финансовых  вложений; 
сокращения  страховых  запасов  товарно
-
материальных  ценностей;  роста  оборачиваемости  дебиторской 
задолженности; увеличения ценовой скидки при наличных расчетах за реализуемую продукцию; уменьшения сроков 
предоставления товарного кредита; уценки некоторых видов запасов товарно
-
материальных ценностей.
 
Ускоренное  деинвестирование  внеоборотных  активов  может  быть  достигнуто  за  счет  следующих 
мероприятий
 
финансового оздоровления: реализации высоколиквидной части инвестиционного портфеля; продажи 
неиспользуемого  оборудования;  аренды  оборудования  вместо  его  покупки;  осуществления  операций  возвратного 
лизинга.[2, 
c.18] 
Резкое сокращение размера краткосрочных
 
финансовых обязательств обеспечивается за счет реализации 
таких мероприятий финансового оздоровления: отсрочка расчетов по некоторым формам внутренней кредиторской 
задолженности;  увеличение  срока  предоставления  товарного  кредита  поставщиками;  пролонгация  краткосрочных 
финансовых кредитов; реструктуризация портфеля краткосрочных финансовых кредитов и др.[1,
c.9] 
Целью реализации мероприятий финансового оздоровления компании является повышение его рыночной 
стоимости  в  долгосрочной  перспективе  за  счет  ускорения  темпов  устойчивого  экономического  роста.  Выбор 
механизма  и  конкретных  мероприятий  финансового  оздоровления  зависит  от  его  возможностей  по 
реструктуризации  имущественного  положения,  увеличению  уставного  капитала,  осуществлению  технического 
перевооружения  или  модернизации  производства,  ликвидации  задолженности  по  заработной плате.  Комплексный 
подход  к  управлению  финансовым  оздоровлением  хозяйствующего  субъекта  и  процессом  дальнейшего 
инновационного  развития  позволяет  разработать  инструментарий  ускорения  выхода  компании  из  рецессии  и 
активизации ее инновационной деятельности в послекризисный период.
 
 
Литература
: 
1. 
Анташов  В.А.  Практический  контроллинг:  управленческие  решения,  инновации  [текст]/  В.А.  Анташов, 
Г.В.
 
Уварова // Экономико
-
правовой бюллетень. –
 2010. 
–
 
№ 10, С. 8
-12 

82 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
2. 
Батьковский  А.  М.  Совершенствование  анализа  финансовой  устойчивости  предприятия  /  А.М.  Батьковский, 
М.А.
 
Батьковский // Аудит и финансовый анализ. –
 2011. 
–
 
№ 5. С. 15
-19 
3. 
Батьковский  М.А.  Анализ  финансового  состояния  предприятия  и  внутренние  механизмы  его  оздоровления 
[текст]/ М.А. Батьковский // Экономический анализ: теория и практика. –
 2009. 
–
 
№ 31, С. 23
-27 
4. 
Беспалов  М.В.  Оценка  финансовой  устойчивости  организации  по  данным  годовой  бухгалтерской  отчетности 
[текст]/ М.В. Беспалов // Финансовый вестник: финансы, налоги, страхование, бухгалтерский учет. –
 2011. 
–
 
№ 4. 
С. 11
-15 
5. 
Любушин Н.П. Анализ методов и моделей оценки финансовой устойчивости организаций [текст]/ Н.П. Любушин, 
Н.Э. Бабичева // Экономический анализ. –
 2010. 
–
 
№ 1, С. 21
-27 
6. 
Хорев  А.И.  Формирование  стратегии  предприятия  [текст]/  А.И.  Хорев  //  Экономический  анализ:  теория  и 
практика. –
 2009. 
–
 
№16, С. 14
-22 
 
Научный руководитель:
 
д.э.н., проф. Юткина Т.Ф.
 
 
 
Зульфия
 
Каирканова
, 
Аягоз
 
Жагипарова, Айгерим
 
Ахметова
 
(Казахстан,Астана)
 
 
ПРОБЛЕМЫ МАЛОГО БИЗНЕСА В КАЗАХСТАНЕ
 
 
Сегодня
 
малый
 
бизнес
 
испытывает
 
большие
 
трудности.
 
Многие
 
вопросы
 
по
-
прежнему
 
решаются
 
прямыми
 
административными
 
методами.
 
Многочисленные
 
проверки,
 
по
 
поводу
 
и
 
без,
 
серьезно
 
тормозят
 
развитие
 
бизнеса.
 
«Накопилось
 
избыточное
 
количество
 
проверяющих,
 
контролирующих
 
органов,
 
а
 
точнее
 
людей,
 
которые
 
постоянно
 
крутятся
 
вокруг
 
предпринимательских
 
структур
 
и
 
делают
 
на
 
них
 
свой
 
черный
 
бизнес»,–
 
сказал
 
Президент
 
РК
 
Н.
 
Назарбаев
 
на
 
XIФоруме
 
предпринимателей.
 
А
 
в
 
последнее
 
время
 
стала
 
заметна
 
тенденция
 
ликвидации
 
индивидуальных
 
предпринимателей
 
(ИП),
 
осуществляющих
 
деятельность
 
в
 
сфере
 
переработки
 
сельскохозяйственного
 
сырья,
 
по
 
причине
 
того,
 
что
 
с
 1 
января
  2012 
года
 
внесены
 
изменения
 
в
 
статью
  267 
Налогового
 
кодекса
 
в
 
части
 
замены
 
определения
 
«организация»
 
на
 
«юридическое
 
лицо».
 
Это
 
значит,
 
что
 
некоторые
 
ИП
 
лишились
 
права
 
платить
 
налог
 
на
 
добавленную
 
стоимость
 
(НДС)
 
со
 
скидкой
 
в
 70%. 

жүктеу/скачать 9,75 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: