«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
187 
 
 
Литература:
 
1. 
Макарова Н. В. Информатика и информационно
-
коммуникационные технологии. –
 
СПб.: Питер, 2010. –
 
224 с.
 
2. 
Беляев М.И., Гриншкун В.В., Краснова Г.А. Технология создания электронных средств обучения
 
3. 
Камардинов О., Азаматов С. Ақпараттандыру негiздерi. –
 
Алматы, –
 2003. 
–
 
218б.
 
4. 
Л.Н.Кафтункина, В.А. Криворучко Дидактические материалы. Павлодар: ТОО НПФ «ЭКО», 2002 г.
 
 
 
Юлія Бойко
 
(Харків, Україна)
 
 
РОЛЬОВА ГРА ЯК
 
МЕТОД НАВЧАННЯ ПРОФЕСІЙНІЙ ІНОЗЕМНІЙ МОВІ
 
 
Останнім часом рольові ігри становляться розповсюдженим методом навчання іноземним мовам. Значною 
мірою  це  пов’язано  з  тим,  що  рольові  ігри  являються  одним  із  методів  ситуативного  характеру,  оскільки  вони 
дозволяють  студентам  відчути  себе  повною  мірою  в  діловому  середовищі;  вся  інформація  є  відображенням 
дійсності, тобто всі обговорення відбуваються у реальному часі.
 
Навчальна  гра  позитивним  чином  відрізняється  від  інших  методів  навчання  тим,  що  дозволяє  студентам
 
бути причетними до розробки теми, яку вивчають, спробувати свої сили в конкретних життєвих ситуаціях. Саме під 
час гри розвиваються навички аудіювання, закріплення визначеної професійної лексики на основі раніше вивчених 
правил  фонетики,  граматики,  збільшується  діапазон  термінологічної  лексики  за  фахом.  Будь
-
яка  гра  містить 
елемент  несподіванки,  а  отже  мова  буде  спонтанною  та  непідготовленою,  студенти  розмовлятимуть  ніби  вони 
щойно зустріли свого партнера, тобто в реальних  умовах. Гра також являє собою ситуативно
-
варіативну вправу, в 
яких  створюється  можливість  для  багаторазового  повторення  мовного  зразка  в  умовах,  наближених  до  реального 
мовного спілкування з притаманними йому ознаками –
 
емоційністю, спонтанністю і цілеспрямованістю впливу.
 
Рольові ігри є одним із найважливіших методів навчання іноземним мовам. Вони спонукають до мислення 
та  творчості,  дають  студентам  змогу  розвивати  та  практикувати  нові  мовні  та  поведінкові  навички  у  відносно 
комфортній атмосфері та можуть створити необхідну для навчання мотивацію.
 
Розглянемо декілька визначень рольових ігор, які надають видатні вітчизняні та закордонні науковці.
 
Як згадувалось раніше, рольова гра –
 
це один з методів ситуативного характеру навчання іноземним мовам, 
тобто  навчання,  що  передбачає  моделювання  реальних  ситуацій,  з  якими  можна  зіткнутися  в  житті,  зокрема,  у 
професійній  діяльності.  О.Б.  Тарнопольський  надає  наступне  визначення  рольової  гри  як  «виду  навчальної 
діяльності, в якій  учасники діють та спілкуються  у межах обраних ними / заданих їм ролей,
 
керуючись  характером 
обраної ролі та логікою ситуації і середовища діяльності.  Сюжет розгортання гри та її ціль можуть або задаватися 
заздалегідь, або поступово розвиватися самими учасниками гри в її процесі. При цьому, в межах заданих обмежень 
та  правил  (ролі,  ситуації,  сюжет  та  цілі,  якщо  вони  задаються,  і  т.д.)  гравці  вільні  щодо  застосування  можливих 
імпровізацій, які стосуються ходу гри, її розвитку, напрямку цього розвитку тощо»
 [4]. 
Якщо виходити з теорії Й. Хейзінги [5]
 
будь
-
яка
 
людська діяльність (професійна, сімейна, судова, військова, 
ділова
 
тощо) базується на рольових іграх, оскільки в усіх видах діяльності люди виступають у певних ролях (суддя, 
офіцер,  викладач,  пасажир,  дружина,  продавець,  банкір  тощо),  що  розігруються  у  певних  життєвих  ситуаціях  для 
досягнення певних цілей, зокрема приховано чи відкрито
. 
Отже,  Й.  Хейзінги  надає  наступне  визначення  рольових  ігор  «це  тренувальний  вид  навчальної  діяльності, 
призначений для розвитку, вдосконалення та закріплення практичних навичок і вмінь студентів як суто професійного 
характеру,  так  і  пов’язаних  з  іншомовним  професійним  спілкуванням.  Розвиток,  вдосконалення  та  закріплення 
практичних  навичок  та  вмінь  досягаються  за  рахунок  їх  інтенсивного  тренування  в  умовах,  які  досить  точно 
моделюють  умови  вирішення  професійних  завдань  /  умови  професійного  спілкування.  Названі  розвиток, 
вдосконалення  та  закріплення  реалізуються  через  розігрування  студентами  відповідних  змодельованих  ролей  у 
відповідних  змодельованих  ситуаціях.  Таке  розігрування  здійснюється  з  метою  вирішення  (через  спілкування) 
проблеми,  яка  виникла  як  наслідок  змодельованої  ситуації  і  базується  на  певному  особистісному  конфлікті.  Для 
вирішення проблеми необхідним є заповнення  співрозмовниками в ході спілкування своїх інформаційних прогалин 
через  обмін  інформацією.  При  цьому  в  рольовій  грі  тільки  один  або  частина  співрозмовників  /  учасників
-
гравців 
виступають в ролі фахівця(ців), інші ж розігрують ролі нефахівців, які спілкуються з фахівцями з приводу питань, які 
для останніх є професійними»
 [4]. 
Такі особливості рольових ігор роблять  їх придатними для професійної підготовки майбутніх  фахівців, чия 
професійна діяльність обов’язково вимагатиме вміння щодо розв’язання особистісних
 
конфліктів
 
та суперечок в тій 
сфері зайнятості, в якій вони працюватимуть
. 
Однак, ях зазначає О.Б. Тарнопольський, слід відрізняти рольові ігри 
від ділових ігор, а також від таких споріднених видів навчальної діяльності як драматизації та розігрування ситуацій 
соціального контакту [4].
 
Можна  також  додати,  що  рольові  ігри  слід  відрізняти  від  кейс
-
стаді,  оскільки  воно  також  є  одним  із  видів 
ситуативного навчання і розігрується в ситуаціях, які трапляються в реальному житті.
 
Для  ефективного  спілкування  учасники  рольової  ігри  повинні  дотримуватися  обов’язків  та  відповідності  їх 
ролей та функцій, та якомога найкраще проявляти себе в ситуативному мовленні. По відношенню один до одного 
студенти мають використовувати свої особисті комунікативні здібності
 [1]. 
Діяльність викладача залежить від складності рольової ігри. Наприклад, до початку рольової ігри він може 
обговорити  зі  студентами  ситуацію  більш  детально,  надати  додаткову  інформацію  або  роздати  рольові  картки,  де 
ролі студентів більш визначені [1].
 
Також  можна  зробити  декілька  вправ  на  повторення  активної  лексики,  а,  якщо  група  слаба,  то  можна 
закцентувати увагу на складних для них слів: окремим слайдом або карткою надати їхній перелік із визначенням або 
перекладом.
 
За допомогою рольової гри викладач може розвивати усі види мовленнєвої діяльності студентів, і, перш за 
все  усне  мовлення,  яке  є  провідним  видом  мовленнєвої  діяльності.  Усне  мовлення  учасників  завдяки
 
рольовій  грі 
стає змістовнішим, складнішим за структурою мовного та
 
мовленнєвого матеріалу.
 
Рольові  ігри  удосконалюють  не  лише  навички  діалогічного  мовлення.
 
Технології  монологу  також  потрібно 
навчати,  оскільки  монологи  в  певних
 
ситуаціях  –
 
це  також  сцени,  але  в  театрі  одного  актора.  В  умовах
 
комунікативного  навчання  іноземних  мов  монологи  студентів  також  є
 
драматизованими,  діловими.  Студенти, 

188 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
представляючи монологи в ситуаціях,
 
також грають в ділові та рольові ігри, оскільки вони постають в певній ситуації 
та розігрують ті ролі, які отримали.
 
Модель  участі викладача може бути конвергентною та дивергентною. При конвергентній моделі ставиться 
проблема, ролі даються в деталях, увага концентрується на вирішенні проблеми. При дивергентній моделі дається 
ситуація без детальних ролей та послідовності, увага концентрується на діяльності учасників
 [1]. 
Метод  рольових  ігор  (  особливо  конвергентна  модель  )  повинен  відповідати  чотирьом  критеріям:  зміст  є 
найголовнішим;  існує  мета,  яка  повинна  бути  досягнута  в  процесі;  діяльність  оцінюється  за  результатами;  між 
студентами існують реальні стосунки. Таким чином увага в аудиторії фокусується не лише на мові, але й на цілях і 
видах діяльності, які можуть визначатися викладачем або студентами. Креативні рольові ігри стимулюють студентів 
використовувати власну фантазію, спонукають їх думати і говорити
 [1]. 
Рольові  ігри  вигідно  відрізняються  від  інших  методів  навчання  тим,  що  дозволяють  студентам  бути 
причетними до розробки теми, яку вивчають, дають можливість їм як би «прожити» деякий час у ролі когось іншого, 
спробувати свої сили в конкретних життєвих ситуаціях. При цьому треба підкреслити, що рольові ігри не замінюють 
традиційні методи навчання, а раціонально їх доповнюють.
 
Як  зазначає  Л.М.  Карамушка,  у  сучасній  психолого
-
педагогічній  науці  існують  різні  класифікації  рольових 
ігор.  Однією  з  можливих,  на  її  думку,  є  класифікація  використовуваних  завдань  та  ролей.  Відповідно  до  неї 
розрізняють навчально
-
рольові та ділові ігри. Основне призначення рольових ігор полягає в тому, щоб забезпечити 
всебічний  та  глибокий  аналіз  тієї  чи  іншої  проблеми,  використовуючи  так  звані  навчальні  ролі.  Ділова  гра 
спрямована  на  те,  щоб,  імітуючи  реальні  ділові  (професійні,  побутові  тощо)  ситуації,  виконуючи  справжні,  а  не 
навчальні ролі, студенти набували умінь та навичок, необхідних для виконання різних видів практичної діяльності [2, 
с. 788].
 
П.М.  Щербань  пропонує  класифікацію  навчально
-
педагогічних  ігор  у  вигляді  піраміди,  в  основі  якої 
знаходяться рольові ігри, мозкова атака та ігрове проектування, які звужуються до імітаційних та ситуаційних ігор, на 
вершині піраміди знаходяться організаційно
-
ділові ігри.
 
Організаційною  одиницею  рольової  гри  є  ситуація,  що  «розігрується»  [3].  Вона  розгортається  в  процесі 
заняття як окремий сюжет. В основу такого сюжету може бути покладена навчальна або реальна життєва проблема, 
встановлюється необхідний і достатній набір ролей (учасників ситуації), які розподіляються між учасниками. Кожен 
студент, учасник гри, повинен виконати певну роль, дотримуючись рольових приписів від педагога
-
керівника заняття 
протягом усієї гри [3].
 
Рольова гра відбувається у кілька етапів. Спочатку викладач повідомляє тему, мету, інформує учасників про 
зміст  кожної  ролі,  після  чого  створюються  рольові  групи.  Далі  відбувається  опановування  ролей  і  з’ясування  суті 
проблемного питання чи ситуації. Протягом наступного етапу  учасники гри готуються до обговорення проблеми чи 
програвання  ситуації,  тобтовиробляють  спільну  думку  щодо  питань,  які  їм  належить  опрацювати  на  занятті,  або 
виробляють зумовлену певною роллю стратегію поведінки у конфлікті. У міру готовності студентів починається етап 
обговорення  проблеми
 
або  програвання  «реальної»  ситуації.  Послідовно  слово  мають  різні  рольові  групи,  які 
висловлюють свою позицію щодо аналізованої проблеми, або ж моделюють виконання необхідних дій. Упродовж гри 
викладач
-
ведучий  визначає  смислову  лінію  аналізу  теоретичної  проблеми  або  практичної  ситуації,  порушує 
додаткові  питання  та  ставить  завдання.  Він  заохочує  всіх  студентів  до  гри  в  атмосфері  доброзичливості, 
взаємодопомоги,  рівноправності.  Викладач
 
завершує  заняття  підбиттям  підсумків,  наголошуючи  на  змісті  та 
реалізованості психологічно
-
методичного задуму
 [3]. 
Моделюючи  ситуацію  як  засіб  навчання,  викладач  повинен  враховувати  різні  фактори:  рівень 
підготовленості студентів, тему і мету занять, конкретні обставини. При цьому необхідно враховувати максимальну 
адекватність  реальної  ситуації  спілкування  рівню  підготовки  студентів  для  виконання  поставлених  завдань,  їх 
можливість  виявити  ініціативу  у  виборі  шляхів  для  розв’язання  дидактичної  проблеми,  активізації  мотивації 
навчання.
 
Отже,  можна  зробити  висновок,  що  рольові  ігри  позитивно  впливають  на  навчання  студентів  іноземним 
мовам.  Вони  сприяють  засвоєнню  лексичного  матеріалу,  покращенню  навичок  усного  мовлення  та  вміння  швидко 
реагувати  у  стресових  ситуаціях,  що  в  свою  чергу  виокремить  студента,  майбутнього  спеціаліста,  серед  значної 
кількості  випускників.  Тож,  в  подальшому  вбачаємо  більш  детальне  вивчення  нових  методів  навчання  іноземним 
мовам.
 
 
Література:
 
1. 
Горген А. Рольові ігри як метод навчання іноземної мови 
[
Електронний ресурс
] 
/ А. Горген, М. Люлько. –
 
Режим 
доступу:
 http://www.rusnauka.com/35_OINBG_2012/Pedagogica/5_121861.doc.htm 
2. 
Карамушка Л.М. Рольова гра
 
/ Л.М. Карамушка // Енциклопедія освіти / Акад. пед.. наук України ; [головний ред.. 
В.Г. Кремень]. –
 
К. : Юрінком Інтер, 2008. –
 
1040 с.
 
3. 
Рольова гра як один з методів активного навчання студентів іноземній мові 
[
Електронний ресурс
] 
/ В.М. Киливник. 
–
 
Режим доступу: 
http://mp2.umo.edu.ua/wp-
content/uploads/2012/04/Киливник.pdf
 
4. 
Рольові ігри як засіб моделювання майбутньої професійної діяльності у мовній та позамовній підготовці студентів 
вишів 
[Електронний 
ресурс] 
/ 
Тарнопольський 
О. 
Б. 
–
 
Режим 
доступу:
 
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vchdpu/ped/2012_101/Tarnop.pdf 
5. 
Хѐйзинга Й. Homo Ludens. Статьи по истории культуры / Пер., сост. и вступ. ст. Д. В. Сильвестрова; коммент. Д. 
Э. Харитоновича / Й. Хѐйзинга. –
 
М.: Прогресс –
 
Традиция, 1997. –
 
416 с.
 
 
 
Рамзия
 
Валиуллина, Гаухар
 
Камза
 
(Алматы, Казахстан)
 
 
ИГРОВЫЕ СИТУАЦИИ НА МУЗЫКАЛЬНЫХ ЗАНЯТИЯХ С ДОШКОЛЬНИКАМИ
 
 
Создание  игровой  ситуации  на  музыкальных  занятиях  способствует  занимательности  и  активизации  интереса 
детей.  Игра  –
 
наиболее  плодотворный  источник  развития  личностных  качеств  ребенка.  Психологические  особенности 
ребенка таковы, что применение игровых приемов необходимо и обязательно. На сегодняшний день накоплено более чем 
достаточно  теоретических  исследований  и  практических  наблюдений,  подтверждающих  данный  тезис.  Д.Б.Эльконин 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
189 
 
 
подчеркивает важность и педагогическую незаменимость применения игры в эстетическом воспитании ребенка. Психолог 
отмечает,  что  детская  игра  становится  проводником  усвоения  ребенком  общественных  отношений,  эмоционально 
значимых  ценностей  и  личностных  ориентиров  [6].  Правильно  организованная  игровая  ситуация  способна  дать 
психологическую  установку  и  необходимый  настрой  ребенка  на  тот  или  иной  вид  музыкальной  деятельности.  Важно 
отметить,  что  музыкальное  искусство  и  игровая  деятельность  имеют  некое  психологическое  «родство»:  творческая 
свобода,  большая  степень  эмоциональной  окрашенности,  некая  условность  действий  в  рамках  воображаемой 
действительности  и,  главное,  получение  удовольствия  от  деятельности.  Л.С.Выготский  видел  сходные  качества  игры  и 
искусства в наличии эмоциональной реакции, творческом проявлении и социальной значимости [2]. Не меньшее значение 
имеет  выражение  личностного  отношения  к  происходящему.  По  мнению  А.Н.Леонтьева  игра
-
драматизация  является 
одной  из  форм  перехода  к  продуктивной  эстетической  деятельности,  то  есть  «предэстетической»  деятельностью, 
воспроизводящей  наиболее  типичные  черты  обобщенных  действий  и  имеющей  творческое  построение  [5].  Сущность 
детской игры с элементами творчества заключается в возможности усвоения социального опыта общения. В то же время 
такая  игра  требует  применения  ребенком  индивидуального  жизненного  и  эмоционального  опыта.  Одной  из  творческих 
составляющих  таких  игр  является  процессуальность,  придающая  новизну,
 
элемент  неожиданности,  что  способствует 
занимательности  и  неослабевающему  интересу,  привлекательности.  Музыкальная  игра  имеет  свою  специфику: 
тематическое построение, элемент познавательности, эмоциональный настрой, вызванный характером звучащей музыки. 
Ценность  музыкальной  игры  заключается  в  практическом  отсутствии  каких
-
либо  волевых  усилий  при  решении 
дидактических  задач.  Игра  способна  создать  непринужденную  атмосферу,  доброжелательный  настрой  при  восприятии 
произведений  музыкального  искусства.  В  условиях  музыкальной  игры  ребенок  находится  в  воображаемой  ситуации, 
воспринимает  и  анализирует  происходящее  с  точки  зрения  личного  чувственного  опыта.  Сюжет  музыкально
-
дидактической  или  ролевой  игры  можно  выстроить  как  сказку  или  путешествие.  «Виртуальной  средой»  может  служить 
фабула литературного произведения или сюжет, придуманный самими детьми. В игровом пространстве дети становятся 
действующими  лицами,  героями
-
персонажами  и,  одновременно,  слушателями  и  активными  исполнителями  музыки. 
Следовательно,  музыкальная  игра  активизирует  проявление  эмоционального  отклика,  сопровождая  познавательную 
деятельность, способствуя решению проблемных задач и, соответственно, стимулируя творческое самовыражение детей. 
Таким образом, основная ценность игровой ситуации заключается
 
в том, что она формирует оптимальные условия для 
воспитания  потребности  дошкольников  в  восприятии  произведений  музыкального  искусства.  Известно,  что  музыка  –
 
искусство, базирующееся на комплексе специфических средств выразительности, среди которых немаловажное значение 
имеют ладовая окраска, тембр, ритмические и динамические нюансы. Их осознанное восприятие достаточно сложно для 
нетренированного  слуха  ребенка.  Однако  психологами  доказано,  при  ознакомлении  с  тем  или  иным  объектом  важное 
значение приобретают
 
перцептивные действия и, в частности, двигательный компонент. Так, при восприятии музыки дети 
невольно  воспроизводят  определенные  движения  глазами,  руками,  всем  телом,  голосовыми  связками.  Возможны 
покачивания  головой,  дирижирование,  ритмичные  движения  ногами.  Проявление  моторного  компонента  становится  в 
данном  случае  «скрытым  озвучиванием  слышимого»  (Б.Теплов).  Наличие  моторики  является  показателем  внутреннего 
переживания  музыкально
-
ритмического  содержания.  Таким  образом,  именно  моторный  компонент  формирует 
двигательную «модель» воспринимаемого музыкального образа, способствующую осознанному «впитыванию» элементов 
музыкальной выразительности. Следовательно, процесс восприятия музыки дошкольником не может быть полноценным 
без включения двигательных проявлений, без построения ребенком пространственной картины вызванных ощущений и 
образов.  Выразительные  движения  ребенка  становятся  как  бы  процессуальными  версиями  воспринимаемого 
музыкального произведения. Обращаясь к двигательному компоненту, педагог может направить переживание ребенком 
музыки  в  определенное  русло,  воздействовать  на  развитие  эмоциональности  или  усилить  интеллектуальный  аспект 
восприятия. Движение под музыку привлекает детей дошкольного возраста. Мелкая моторика рук и пальцев, пластическое 
интонирование, ритмичные движения, образные и творческие отклики на звучащую музыку способствуют гармоничному 
развитию многих компонентов музыкальности ребенка. Сочетание естественных движений с развитием интонации дают 
такие игры, как «Где мои детки?», «Лесные голоса», звуковые инсценировки сказок. Активно развивают воображение игры 
«Музыкальные  скульптуры»,  «Подражания»,  «Придумай  танец».  Музыкальные  игры  способствуют  выработке  внимания, 
сосредоточенности. А такие игры, как «Медведь и зайцы» или «Кот и мыши» при использовании соответствующей музыки 
вырабатывают выразительность движений, учат детей согласовывать движения с музыкой.
 
 
Литература
: 
1. 
Ветлугина Н.А. Развитие музыкальных способностей дошкольников в процессе музыкальных игр. –
 
М.: АПН РСФСР, 
1958. 
–
 
247 с
. 
2. 
Выготский Л.С. Психология искусства / Общ. ред. В.В.Иванова. 
-
М.: Искусство, 1986. –
 
573 с.
 
3. 
Жуковская Р.И. Игра и её педагогическое значение. –
 
М.: Педагогика, 1975, –
 
112 с.
 
4. 
Бондаренко А.К. Дидактические игры в детском саду. –
 
М.: Просвещение, 1991.
-160 
с.
 
5. 
Леонтьев А.Н. Психологические основы дошкольной игры // Проблемы развития психики. –
 
М., 1981. –
 
С. 481
-508. 
6. 
Эльконин Д.Б. Психология игры –
 
М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. –
 
360 с.
 
 
 
Татьяна Веренич, Жанна Павлова,
 
Александр Касперович
 
(Минск, Республика Беларусь
) 
 
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КОМПЬЮТЕРНЫХ СРЕДСТВ ПРИ ДИСТАНЦИОННОЙ ПОДГОТОВКЕ 
СПЕЦИАЛИСТОВ ВЫСШЕЙ ШКОЛЫ
 
 
Обучение иностранному языку все чаще происходит с использованием новых информационных технологий. 
Это предполагает применение новых технологических средств, новых форм и методов преподавания. Современные 
педагогические  технологии  –
 
такие  как  обучение  в  сотрудничестве,  проектная  методика,  использование  новых 
информационных технологий, Интернет
-
ресурсов –
 
помогает реализовывать личностно
-
ориентированный подход в 
обучении, обеспечивают индивидуализацию и дифференциацию обучения.
 
В  настоящее  время  в  век
 
информационных  технологий
 
просто  необходимо  применять  новый  метод 
обучения, такой, как мультимедиа.
 
Само понятие «мультимедиа» –
 
многозначный термин. В
 
узком смысле термин 
служит  для  обозначения  компьютерного  аппаратного  обеспечения  (звуковая  и  видеоаппаратура,  позволяющая 

190 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
воспроизвести  звуковую  и  видеоинформацию  любых  форматов)  [3].  В  широком  смысле  под  «мультимедиа» 
подразумевают  целый  спектр  информационных  технологий,  применяющих  разнообразные  программные  и 
технические средства с целью эффективного воздействия на пользователя [4, с. 336]. Мультимедийные продукты 
содержат  в  себе  одновременно  графическую,  аудио  и  визуальную  информацию,  что  позволяет  работать  с 
информацией различных типов (например, звук, гипертекст, фото
-
, видеоизображение), следовательно, расширяет 
поле деятельности учителя.
 
Традиционно к современным мультимедийным средствам относят компьютер.
 
Универсальность 
компьютера заключается в том, что в совокупности с соответствующим набором периферийных устройств 
(проектор, модем, принтер) он в состоянии обеспечить выполнение всех функций мультимедиа
-
средств
 
обучения.
 
Основными целями компьютерного обучения являются:
 
- 
формирование умений работать с информацией, развитие коммуникативных способностей;
 
- 
подготовка личности «информационного общества»;
 
- 
формирование исследовательских умений;
 
- 
формирование умений принимать оптимальные решения;
 
- 
преподносить столько информации, сколько специалист в состоянии усвоить.
 
Концептуальными особенностями применения такого обучения являются:
 
- 
принцип адаптивности: приспособление компьютера к индивидуальным особенностям каждого участника;
 
- 
управляемость: в любой момент возможны коррекция процесса обучения;
 
- 
неограниченное обучение: содержание, его интерпретация и приложения могут быть как угодно велики;
 
- 
поддержание у обучаемого психологического комфорта при общении с компьютером;
 
- 
взаимодействие  специалиста  с  компьютером  может  осуществляться  по  всем  типам:  субъект  –
 
субъект, 
субъект –
 
объект, объект –
 
субъект. [3, с.38].
 
Обучение  осуществляется  с  помощью  компьютерных  телекоммуникаций,  имеет  следующие  формы 
занятий:
 
- 
чат
-
занятия  –
 
учебные  занятия,  осуществляемые  с  использованием  чат
-
технологий.  Чат
-
занятия
 
проводятся синхронно, то есть все участники имеют одновременно доступ к чату;
 
- 
веб
-
занятия  –
 
дистанционные  уроки,  конференции,  семинары,  деловые  игры,  лабораторные  работы, 
практикумы и другие формы учебных занятий, проводимых с помощью средств телекоммуникаций. Для веб
-
занятий 
используются  специализированные  образовательные  веб
-
форумы  –
 
форма  работы  пользователей  по 
определенной теме  или проблеме с  помощью  записей, оставляемых на одном из сайтов с  установленной на нем 
соответствующей программой.
 
Метод  проектов  предполагает  использование  широкого  спектра  проблемных,  исследовательских, 
поисковых методов, ориентированных на реальный результат, значимый для  ученика. Данный подход к обучению 
языкам  позволяет  превратить  уроки  иностранного  языка  в  дискуссионный,  исследовательский  клуб,  в  котором 
решаются  действительно  интересные,  практически  значимые  проблемы  с  учетом  особенностей  культуры  страны. 
Мультимедийные  технологии  выступают  в  качестве  технического  средства  для  оформления  работы  и  ее 
презентации.
 
Метод  информационного  ресурса  позволяет  работать  с  гипертекстом,  предоставляет  доступ  к  различной 
справочной, учебной, научной литературе. Но, как показывает практика, учащиеся часто отвлекаются на ненужную 
информацию,  тонут  в  «информационном  мусоре»,  не  могут  самостоятельно  определить  ценность  того  или  иного 
ресурса  для  своих  целей,  поэтому  при  использовании  интернета  на  уроках  следует  сделать  выборку  сайтов  и 
предоставить этот список учащимся. Этот метод способствует расширению теоретических знаний школьника, учит
 
его  ориентироваться  в  большом  количестве  информации,  дает  возможность  в  любое  удобное  для  него  время 
обрабатывать  информацию.  Данный  метод  лучше  применять  при  изучении  страноведческих  тем,  так  как  его 
использование помогает обработать большое количество информации за минимальное количество времени.
 
Мультимедиа
-
игра  существенно  повышает  познавательный  интерес  учащихся.  Форма  и  содержание  игры 
зависит от возрастных особенностей учащихся и от темы урока.
 
Работа в режиме on
-
line стимулирует познавательный интерес учащихся. Для них открывается новый мир 
иностранного языка, когда знание одного значения слова уже недостаточно для понимания текста, статьи.
 
- 
телеконференции –
 
проводятся, как правило, на основе списков рассылки с использованием электронной 
почты.
 
При  внедрении  компьютера  в  обучение  иностранному  языку  появляется  возможность  организовывать 
диалог с каждым специалистом, изучать материал в индивидуальном темпе, эффективно организовывать контроль.
 
Телекоммуникации  добавляют  новую  размерность  к  дистанционному  обучению  и  очень  быстро 
развиваются  в  виде  применения  асинхронной  электронной  почты.  Проведенный  анализ  позволил  выделить 
базовые параметры, которые являются существенными при выборе информационных технологий для применения в 
программах компьютерного обучения в вузах (Таблица 1).
 

жүктеу/скачать 9,75 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: