«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»



Pdf көрінісі
бет2/75
Дата13.02.2017
өлшемі5 Mb.
#4069
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   75

Project loans for large developments in excess of EUR 25m 
Intermediated loans are made via local banks 
Structured finance provides additional support to priority projects 
Guarantees: helping projects attract new investors 
Project bonds: unlocking infrastructure funding 
Equity & fund investment to catalyze further activity 
Venture capital: helping fund managers invest in high-tech and growth SMEs 
Microfinance has benefited from its long term commitment 
Risk-sharing in research, development & innovation (RSFF) 
Sustainable energy: maximizing investment (ELENA) 
Green-tech demonstration support (NER300) 
Infrastructure project advice for new EU members (JASPERS) 
Urban development technical assistance (JESSICA) 
Transport infrastructure cash-flow guarantees (LGTT) 
Public-private partnership optimization (EPEC) 
Flexible SME funding (JEREMIE) 
The EIB supports the EU Neighborhood Policy in the Eastern Partner Countries by financing projects 
of significant EU interest. 
The  current  EUR  3.7bn  mandate  runs  from  2007  to  2013  and  covers  Russia,  Ukraine,  Moldova, 
Armenia, Azerbaijan, Georgia, and subject to future Council and European Parliament Agreement, Belarus. 
This  mandate  is  for  projects  of  significant  interest  to  the  EU  in  transport,  energy,  telecommunications  and 
environmental infrastructure, and as of mid-2009 has been extended to cover also loans for SMEs via banks 
in Eastern Partnership countries within the framework of the Joint IFI Action Plan. With a view to supporting 
EU  external  action  without  affecting  the  EIB's  credit  standing,  the  EIB  is  offered  a  Community  budgetary 
guarantee for operations carried out outside the Community, including the Eastern Partner Countries. 
To complement the Mandate, the EIB set up in December 2009 the Eastern Partners Facility (EPF), 
a  EUR  1.5  bn  facility  under  which  financing  will  be  extended  at  the  EIB's  own  risk  (i.e.  without  EC 
guarantee). The EPF enables the Bank to support EU Foreign Direct Investments (FDI) in Eastern Neighbor 
countries, with a EUR 500 million ceiling for projects in Russia. The bulk of the facility will be used to support 
investment-grade  projects/structures;  financing  up  to  EUR  150  m  can  be  structured  pursuant  to  the 
Structured Finance Facility, which provides for a higher risk bearing capacity. The EPF enables the Bank to 
play  a  pro-active  role  in  supporting  the  resumption  of  FDI  in  Eastern  Europe  and  thereby  contribute  to  the 
modernization of these economies and to their integration with the EU economy. 
In Ukraine the European Investment Bank (EIB) will support the extension of the existing metro line 
Dnipropetrovsk  with  EUR  152m  over  25  years.  The  contract  was  signed  in  Luxembourg  by  the  Ukrainian 
Finance Minister Yurij Kolobov and EIB V
ice President László Baranyay.
 
The  signature  and  implementation  of  this  project  is  an  example  of  the  enhanced  cooperation 
between the Republic of Ukraine and the EU. 
The  project  concerns  the  extension  of  the  existing  metro  line  in  Dnipropetrovsk  by  four  kilometers 
and the addition of three stations, bringing the metro service to the city center to serve areas of high urban 
density and activity. The EIB loan will thus support a key transport infrastructure project for Ukraine with an 
investment  size  of  EUR  305m  in  a  co-financing  structure  with  European  Bank  of  Reconstruction  and 
Development  and  includes  a  comprehensive  technical  assistance  package  supported  under  the  Eastern 
Partnership Technical Assistance Trust Fund managed by the EIB. 
The project’s impleme
ntation, expected to be completed by 2018, will have significant positive effects 
on the urban environment, such as noise reductions and reduced CO
2
 emissions and will be fully in line with 
the climate change mitigation policy of the Bank. 
The  EIB  strives  to  demonstrate  to  EU  citizens  that  it  furthers  their  interests  and  is  accountable  to 
them. It is required to follow some of these principles by law but others are its own voluntary policies. 
 
Література

1.  www.webcrawler.com 
2.  www.ifc.org 
3.  encyclopedia2.thefreedictionary.com 
4.  www.eib.org 
 
Науковий керівник:
 
кандидат економічних наук, доцент Т.В.
 
Майорова
 
 

10 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
Олександр Бобко
 
(Миколаїв, Україна)
 
 
СОЦІАЛЬНО
-
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ
 
 
Соціально
-
відповідальний  маркетинг  –
 
це  процес  виявлення  та  задовольняння  потреб 
споживачів з урахуванням потреб усього суспільства в цілому. Соціально
-
відповідальний маркетинг є 
практичним вираженням зовнішньої складової концепції соціальної відповідальності бізнесу [1, с. 118]. 
Він є частиною холістичного маркетингу, основні категорії якого представлені на рис. 1.
 
 
Рис.1
 
Складові холістичного маркетингу
 
Слід  зауважити,  що  проблеми  соціальної  відповідальності  маркетингу  стали  предметом 
розмов  тільки  на  кінець  ХХ  століття,  хоча  з'явилися  вони  задовго  до  появи  маркетингу  як  науки. 
Соціально
-
відповідальний  маркетинг  є  важливою  проблемою  для  бізнесу,  який  завжди  був  і 
залишається орієнтованим переважно тільки на збільшення прибутку.
 
Сучасна  криза  з  початку  ознаменувався  різким  посиленням  державного  регулювання 
економіки в  усіх промислово розвинених країнах, тобто істотним зрушенням їх економічних систем  в 
напрямку  командної  роботи.  Саме  посилення  державного  регулювання  економіки  дозволяє  постійно 
виявляти  підприємства,  практикуючі  соціальну  безвідповідальність,  яка  вже  почалася  дуже  давно.  У 
20
12 році широкий резонанс отримав скандал навколо британського банку Barclays plc (вимовляється 
як Баркліз), який був оштрафований британським і американським органами фінансового регулювання 
на  452  млн  доларів  за  маніпулювання  ставкою  міжбанківського  кредиту  LIBOR  (Лондонська 
міжбанківська  ставка  пропозиції)  [2].  Керівники  банку  визнали,  що  в  період  з  2005  по  2009  рік  вони 
брали  участь  у  таких  маніпуляціях,  і  третього  липня  2012  року  глава  Barclays  Боб  Даймонд  пішов  у 
відставку 
[3] 
Банківські  системи  США,  Англії  та  інших  країн  багато  років  значною  мірою  розвивалися  на 
основі  концепції  неолібералізму.  Банкам  були  створені  дуже  сприятливі  умови,  навіть  під  час  кризи. 
Однак,  як  показали  великі  скандали  останніх  років,  а  також  стійке  зростання  бонусів  для  банкірів, 
недостатнє  державне  регулювання  цієї  сфери  обернулося  величезним  збитком  не  тільки  для 
національної, а й світової економіки.
 
Британське  Управління  з  фінансового  регулювання  і  нагляду  (FSA)  підозрює  банкірів  в 
маніпуляції  ставками  LIBOR  й  аналогічними  загальноєвропейськими  ставками  –
 
EURIBOR.  Безліч 
банківських  продуктів  залежать  від  цих  ставок.  За  різними  оцінками,  від  360  до  600  трлн  доларів 
щорічно обмінюються на основі цих ставок. А ці суми відповідають 5
-
10 обсягами щорічного світового 
внутрішнього продукту. Розпочато кримінальне розгляд. Підкреслюється, що маніпулювання ставками 
LIBOR  вдарило  по  кишені  пересічних  платників  податків  і  компаній  по  всьому  світу,  а  цей  скандал 
знову  підриває  довіру  до  світової  банківської  системи.  На  основі  ставок  LIBOR
 
і  EURIBOR,  які 
переглядаються  щодня,  банки  видають  кредити  один  одному.  Від  цих  ставок  залежать  ставки 
видаваних  кредитів  юридичним  і  фізичним  особам,  у  тому  числі  споживчих  та  іпотечних.  Вони 
визначаються  як середні  величини за вибіркою банків (16  для LIBOR і  43  для  EURIBOR) серед яких 
був банк Barclays. Одному  тільки банку Barclays без домовленості з спільниками махінації були б не 
під силу. У числі підозрюваних виявилися такі великі банки, як Citigroup, Royal Bank of Scotland, UBS, 
JP Morgan, HSBC і Deutsche Bank. Британським і американським органами фінансового регулювання 
ведеться  розслідування  відносно  підозрюваних  спільників.  Висловлюється  думка,  що  після 
завершення розслідування сума штрафів буде обчислюватися мільярдами доларів, так як збиток від 
маніпулювання ставками оцінюється в 1 трлн доларів.
 
На  даний  момент  найбільш  популярним  в  Україні  інструментом  соціально
-
відповідального 
маркетингу,  а  отже  і  зовнішньої  соціальної  відповідальності,  залишається  спонсорство  та 
благодійність.  Однак,  в  світовій
 
практиці  вже  давно  використовуються  більш  ефективні  інструменти, 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
11 
 
 
 
які дозволяють залучили кінцевих споживачів. Наприклад у даній сфері працює компанія Pampers, яка 
за  власною  ініціативою  повідомила  про  акцію  «1  упаковка  =  1  вакцина»,  про  те,  що  з  кожної  пачки 
дитячих підгузків вона буде  перерахувати  0,07  долара США  у  фонд ООН (ЮНІСЕФ), ця  доброчинна 
акція допомагає зібрати кошти на придбання вакцин для тих, для кого таке щеплення –
 
розкіш
 [4]. 
В  України  такі  компанії  нажаль  притаманні  лише  іноземним  компаніям,  які  здійснюють  свою 
діяльність на теренах нашої держави («Procter and Gamble»), або дуже великим вітчизняним брендам 
(«Київстар»,  «Наша  ряба»  і  т.п.).  Між  тим  дуже  помилково  вважати,  що  соціально  відповідальний 
маркетинг,  а  отже  и  соціальна  відповідальність  загалом,  –
 
це  справа  тільки  крупних  фінансових  та 
промислових  гігантів,  вимушених  виправдовувати  свої  надмірні  прибутки  перед  суспільством  або 
згладжувати  екологічний  та  соціальний  дисбаланс  якому  слугувала  їх  діяльність.  Проведення  такої 
політики повинно стати усвідомленим вибором та лягти у основу цінностей та принципів компанії, які 
матимуть відображення як у внутрішньому так і у зовнішньому середовищі компанії.
 
На  жаль,  в  нашій  країні,  є  багато  підприємств,  власники  яких  експлуатують  або  своїх 
працівників,  або  своїх  працівників  і  споживачів  вироблюваної  продукцією  неналежної  якості.  Перша 
ситуація  характерна  для  підприємств,  які  не  створюють  безпечні,  комфортні  умови  праці,  гідну  її 
оплату. Друга ситуація характерна для багатьох виробників пального, продуктів харчування, спиртних 
напоїв, медикаментів і медичних послуг.
 
За дорученням прем'єр
-
міністра Миколи Азарова  Держспоживстандарт  у  листопаді 2011 року 
[5] перевірив якість і безпеку м'ясомолочної продукції, реалізованої в супермаркетах Києва і області. 
Коментуючи результати перевірки, Микола Азаров зазначив, що в молоці 20 відсотків жирів виявилися 
немолочного походження; у вареній ковбасі –
 
соя, наявність якої не вказано на етикетці; консерванти 
та барвники; завищений вміст води; занижена зазначена на упаковці жирність сметани (замість 21 % –
 
18,5 %), а також виявлено значний вміст жирів немолочного походження; в сосисках дитячих вищого 
гатунку  було  занижено  вміст  білка  і  виявлена  соя  замість  м'яса.  Він  дійшов  висновку,  що  одна  з 
основних  причин  такого  стану  справ  полягає  в  тому,  що  в  2008  –
 
2009  року  Державному  комітету 
України  з  питань  технічного  регулювання  та  споживчої  політики  взагалі  не  виділялися  гроші  на 
перевірку якості продуктів.
 
За  словами  Сергія  Орєхова,  послаблення  контролю  за  якістю  продукції  на  вітчизняному 
споживчому ринку відбулося і через відсутність державного фінансування на здійснення лабораторних 
досліджень щодо якості продукції. Він повідомив, що у жовтні поточного року вперше за останні роки 
на лабораторні дослідження виділено
 
з державного бюджету 1,7 млн. грн., а в держбюджеті 2012 року 
передбачено 24 млн. грн., що, за його словами, дозволить Держспоживстандарту активізувати роботу 
із  захисту  прав  споживачів,  здійснюючи  контроль  за  ринком  та  виявляючи  недобросовісних 
виробників. «Сьогодні з боку  Уряду та Президента ведеться велика робота  для того,  щоб  ринок був 
цілком  контрольований,  щоб  якість  продукції,  яка  поступає  на  ринок  для  наших  споживачів, 
відповідала стандартам», –
 
прокоментував Сергій Орєхов урядові рішення [5].
 
На  відміну  від  юридичної  відповідальності,  соціальна  відповідальність  підприємства  є  не 
загальнообов'язковою,  а,  навпаки,  добровільною.  Для  нашої  країни  питання  ефективності 
функціонування державних організацій, покликаних забезпечувати потреби таких некомерційних сфер 
як охорона здоров'я, освіта, наука і культура, мистецтво і спорт, соціальна та екологічна сфери стоїть 
найбільш гостро. Таким чином, якщо українські компанії почнуть задовольняти довгострокові потреби 
суспільства  у  спонсорстві  і  благодійності,  їх
 
імідж,  громадська  думку  про  них,  а  також  репутація  на 
внутрішньому  і  зовнішньому  ринках  неодмінно  виростуть.  Зазвичай  вважають  що  соціально
-
етичний 
(громадський)  маркетинг,  більш  рентабельний  ніж  традиційна  реклама  в  ЗМІ  в  кілька  разів.  Тому  не 
можна  говорити  виключно  про  моральну  природу  походження  соціально–етичного  маркетингу,  тобто 
благодійність  має  своєю  причиною  далеко  не  альтруїстичні  цілі.  Грубо  кажучи,  соціально
-
етичний 
маркетинг  може  розглядатися,  по
-
перше,  як  маркетинговий  інструмент,  по–друге,  як  інструмент 
внутрішнього PR, і, по
-
третє, як прояв соціальної громадськості підприємства, його суспільної місії. За 
даними  більшості  західних  досліджень,  корпорації  у  своїй  благодійній  діяльності  переслідують  не 
фінансову вигоду, а поліпшення корпоративного іміджу та зростання довіри до компанії.
 
Така політика несе  очевидні  вигоди  для всіх  учасників ринку.  Споживач, як  член суспільства, 
задовольняє  свою  зацікавленість  у  підвищенні  загального  рівня  життя.  Суспільство,  у  свою  чергу 
отримує  поліпшення  екологічної  ситуації  та  збереження  ресурсів,  створення  нових  робочих  місць, 
благодійні  та  спонсорські  внески,  підвищення  кваліфікації  персоналу  і  турбота  про  здоров'я 
співробітників  та  їхні  родини.  Компанія  ж  винагороджується  не  лише  створенням  сприятливої 
громадської  думки,  а  й  зростанням  впізнаваності  і  лояльності  клієнтів,  а,  отже,  поліпшенням 
фінансових  показників.[6,  с.  423]  Соціально
-
маркетингові  проекти  можуть  бути  ефективним  засобом 
просування брендів і одночасно інструментом вирішення суспільних проблем.
 
Аналіз  того,  що  відбувається  в  капіталістичних  країнах,  Україні,  Росії  дозволяє  зробити 
висновок  про  те,  що  широке  становлення  соціально  відповідального  маркетингу  може  забезпечити 
тільки належне державне регулювання економіки і розвиток організації із захисту прав споживачів.
 
 
Література:
 
1. 
Зеленко  О.О.  Соціально
-
відповідальний  маркетинг  як  невід’ємна  складова  соціальної 
відповідальності бізнесу: журнал «Економічний простір», №19, 2008
 

12 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
2. 
Портал  BFM.ru,  Британский  Barclays  оштрафован  на  $452  млн  за  манипуляции,  Електронний 
ресурс. Інтернет –
 
ресурс: www.bfm.ru/news/185161
 
3. 
Портал  banker.ua,  Глава  Barclays  Боб  Даймонд  ушел  в  отставку,  Електронний  ресурс.  Інтернет  –
 
ресурс: banker.ua/bank_news/banks/2012/07/03/1180456650
 
4. 
Портал unicef, Колискова заради життя. Зірки українського шоу
-
бізнесу об’єдналися, аби допомогти 
врятувати  життя  малюків,  Електронний  ресурс.  Інтернет  –
 
ресурс:  www.unicef.org/ukraine/
 
ukr/media_14422.html 
5. 
Урядовий  портал,  На  виконання  доручення  Прем'єр
-
міністра  Держспоживстандарт  провів 
експертизу
 
м'ясо
-
молочної 
продукції, 
Електронний 
ресурс. 
Інтернет 

 
ресурс: 
www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244716369 
6. 
Ламбен Жан
-
Жак. Стратегічний маркетинг. Європейська перспектива. Пер. з французької.
 

 
СПб.

Наука, 1996. –
 
XV +589 с.
 
 
Науковий керівник:
 
доцент кафедри Сидорець Людмила Василівна
 
 
 
Лаура Борон
 
(Краснодар, Россия)
 
 
ВОПРОСЫ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИНВЕСТИЦИЙ В СФЕРЕ ЭНЕРГЕТИКИ
 
 
Развитие  промышленности,  инновационных  производств,  транспортной  инфраструктуры 
предъявляет новые требования к энергетической отрасли. Проблема технического перевооружения и 
модернизации  оборудования  стоит  практически  перед  каждым  предприятием  энергетического 
комплекса  нашей  страны.  Энергетика  и  энергосбережение  относятся  к  числу  пяти  приоритетных 
направлений модернизации, что усиливает интерес государства и бизнеса к этой отрасли.
 
Российской энергетике сегодня требуются капиталовложения на сумму свыше 20 миллиардов 
в  год,  чтобы  модернизировать  электростанции  и  сети  электропередач,  а  также  для  строительства 
новых генерирующих мощностей.
 
По  мнению  ряда  экспертов,  главным  является  именно  вопрос  эффективности  расходования 
средств.  Для  этого  необходимы  современные  технологии,  инструменты,  стандарты  проектов, 
процессов  управления  производством  добавленной  стоимости.  Ведь  покрытие  убытков  из
-
за 
неэффективности созданных мощностей, энергокомпании попытаются взвалить на потребителей, что 
опять же отразиться на росте энерготарифа [1, с. 33].
 
Несмотря на попытки органов государственной власти  улучшить ситуацию в сфере контроля 
расходования  средств  в  отрасли  и  декларации  самих  компаний,  вопрос  об  эффективности 
инвестиций  в  отрасли  остается  открытым.  В  большинстве  случаев  никакой  самоконтроль  в 
электроэнергетических  компаниях,  а  также  контроль  со  стороны  органов  государственной  власти  и 
экспертных  организаций  не  даст  такого  эффекта  который  могла  бы  дать  нормально  работающая 
обратная связь с рынком, с потребителем.
 
Такая связь может быть налажена только при изменении существующей системы отношений 
между  потребителями  и  электроэнергетическими  компаниями,  в  том  числе  при  формировании  и 
реализации инвестиционных программ. Существующая у некоторых электроэнергетических компаний 
возможность включить в тариф инвестиции в собственное развитие (по существу, для компаний это 
возможность  получить  бесплатные  ресурсы  и  переложить  все  риски  на  плечи  потребителей)  не 
стимулирует  менеджмент  этих  компаний  к  активному  поиску  альтернативных  повышению  тарифов 
источников финансирования капитальных вложений.
 
Вместе  с  тем,  следует  отметить,  что  в  решении  таких  комплексных  задач  как  развитие 
инфраструктуры,  особенно  опережающее  развитие,  нельзя  ориентироваться  исключительно  на 
рыночные механизмы.
 
Тем  не  менее,  комплексным  альтернативным  решением  является  переход  от  тарифного 
финансирования  инвестиционных  программ  к
 
адресным  субсидиям  из  федерального  бюджета  с 
одновременным  исключением  соответствующих  расходов  из  бюджетов  электроэнергетических 
компаний  и  активному  использованию  механизмов  государственно
-
частного  партнерства,  а  в 
некоторых случаях переход  к чисто рыночным механизмам привлечения  инвестиций,  в том числе,  к 
привлечению заемных средств от потребителей электроэнергии [2, с. 48].
 
Для 
получения 
возможности 
привлечения 
нетарифных 
инвестиций 
в 
развитие 
электроэнергетическим  компаниям  придется  кардинально  улучшить  качество  инвестиционного 
процесса, начиная с подготовки прогнозов и обоснований и заканчивая обеспечением эффективности 
вложений, распределением доходов и прав собственности на результаты.
 
Эксперты  убеждены,  что  процесс  развития  энергетической  отрасли  в
 
России  необходимо 
сделать более прозрачным и близким к законам рыночной экономики. К примеру, вкладывая деньги в 
развитие  бизнеса,  предприниматель
-
инвестор  рассчитывает  окупить  свои  затраты  или  как  минимум 
стать собственником тех активов, на которые были потрачены деньги. В нашем случае потребитель –
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
13 
 
 
 
и есть тот полноправный инвестор. Поэтому увеличение тарифа в части финансирования инвестиций 
в инфраструктуру должно быть связано с представлением плательщикам прав инвесторов.
 
Механизм финансирования инвестиционных программ энергокомпаний должен гарантировать 
максимальную  прозрачность  и  эффективность.  Если  механизм  привлечения  средств  не 
предусматривает возврат инвестиций  инвесторам, это снимает с  энергокомпаний ответственность  и 
заинтересованность  в  достижении  положительных  результатов  от  внедрения  новых  технологий, 
использования нового оборудования. По своей сути это использование в чистом виде дотационного 
подхода к финансированию.
 
Представляется  необходимым  дополнить  данный  механизм  инструментом,  стимулирующим 
энергетические  компании  к  эффективному  расходованию  средств,  получаемых  за  счет  надбавки  к 
тарифу и за счет мер государственной поддержки.
 
Для  этих  целей  предлагается  обеспечить  инвестиционную  составляющую  в  росте  тарифа 
выпуском  ценных  бумаг  для  потребителей.  В  общем  виде  схема  взаимодействия  участников  рынка 
могла бы выглядеть следующим образом [3, с. 64].
 
Энергокомпания обеспечивает реализацию инвестиционного проекта. Часть финансирования 
осуществляется  за  счет  размещения  на  рынке  долговых  ценных  бумаг  компании,  например, 
облигаций,  а  часть  –
 
через  повышение  тарифа  на  электроэнергию.  В  результате,  потребитель 
начинает  платить за электроэнергию по новому  тарифу с  уже включенной  в него «инвестиционной» 
надбавкой.  Уполномоченный  государственный  орган,  распределяет  между  потребителями 
сертификаты  на  суммы  сравнимые  с  оплаченными  потребителями  инвестиционными  надбавками  в 
тарифах.  Имея  сертификат,  потребитель  вправе  обратиться  в  уполномоченный  банк, 
осуществляющий  операции  с  сертификатами,  и  обменять  свой  сертификат  на  облигации 
энергокомпании, реализующей инвестиционные проекты. Так, потребитель становится собственником 
облигаций  энергокомпании  с  правом  требования  их  погашения.  Механизмы  погашения  облигаций 
могут быть разнообразны.
 
Другим  участником  рынка  ценных  бумаг  может  выступать  инвестиционная  компания.  В  этом 
случае  потребитель  может  реализовать  инвестиционной  компании  ценные  бумаги  по  текущей 
рыночной стоимости, не дожидаясь даты их погашения.
 
Таким  образом,  оплачивая  инвестиционную  надбавку  к  тарифу
 
за  электроэнергию, 
потребители получают инструмент, позволяющий компенсировать свои расходы, а энергокомпании  –
 
стимул  к  использованию  разумного  и  эффективного  подхода  к  использованию  инвестиционных 
ресурсов, в отсутствие которого, затраты на невостребованные мощности придется покрывать самой 
энергокомпании.
 
Подобный  подход  обладает  целым  рядом  преимуществ,  как  для  отрасли,  так  и  для 
плательщиков. Во
-
первых, негативная реакция потребителей на рост тарифа будет снижена за счет 
возможности, продав ваучер/сертификат, вернуть  потраченные деньги,  а в  лучшем случае получить 
еще и дополнительный доход. Во
-
вторых, энергокомпании получат инвестиции, но не в виде дотаций, 
а  на  основе  понятных  и  прозрачных  рыночных  механизмов.  В
-
третьих,  подобный  механизм  может 
стать  стимулом  к  привлечению  частных  инвестиций  в  отрасль  и  купировать  негативные  эффекты, 
связанные с тенденцией возвращения государства в отрасль. Ведь привлечение инвестиций с рынка 
потребителей  будет  означать  необходимость  защиты  прав  многочисленных  частных  инвесторов,  а 
также усиление контроля над инвестиционной деятельностью энергокомпаний.
 
Предложенный  подход  позволяет  избежать  двух  крайностей,  которые  таят  в  себе 
существенные  опасности  для  развития  отрасли.  С  одной  стороны,  участие  государства  в 
инвестировании (в виде субсидий или дотаций) формирует практику, при которой компании зависимы 
от  государственной  поддержки.  А  значит,  если  такая  поддержка  иссякнет,  компании  прекратят  свою 
деятельность  по  ряду  направлений,  либо  обанкротятся  (к  примеру,  в  случае  с  небольшими 
компаниями,  работающими  в  сфере  ВИЭ).  С  другой  стороны,  переход  к  полностью  рыночному 
тарифообразованию не только ведет к усложнению социальной ситуации, но и значительно снижает 
возможность прогнозирования и контроля положения дел в отрасли.
 
Основными  требованиями,  которые  должны  предъявляться  к  эффективной  системе 
прогнозирования должны стать:
 
1. Публичность и объективность
 
Участникам  системы  прогнозирования  должны  быть  не  только  электроэнергетические 
компании. Крупные потребители электроэнергии должны рассматриваться не только как поставщики 
информации в систему, но и принимать активное участие на всех этапах построения системы, в том 
числе, на этапе формирования методологии прогнозирования.
 
При  формировании  системы  прогнозирования,  а  также  прогнозов,  должна  широко 
использоваться  практика  привлечения  независимых  экспертов,  обеспечивающих  баланс  интересов 
участников рынка.
 
Для  выполнения  данного  требования,  целесообразно  создание  специальных  дискуссионных 
площадок  для  обсуждения  вопросов  построения  системы,  на  базе  существующих  некоммерческих 
организаций.
 
2. Совместимость с моделью рынка
 
Система  прогнозирования  и  результаты  ее  функционирования  (прогнозы)  должны  стать 
неотъемлемым элементом конкурентной модели рынка.
 

14 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
3. Чувствительность и маневренность
 
Система  прогнозирования,  а  также  отдельные  ее  элементы  должны  иметь  механизмы 
быстрого  выявления  изменений  условий  функционирования  электроэнергетического  сектора  и 
механизмы принятия своевременных решений по селективной актуализации прогнозов.
 
Таким 
образом, 
повышение 
эффективности 
инвестиционной 
деятельности 
электроэнергетических компаний и, соответственно, обеспечение закрепленного в законодательстве 
принципа  экономической  обоснованности  оплаты  потребителями  электроэнергии  мероприятий  по 
развитию  объектов  электроэнергетики  является  сложной  задачей.  Решение  указанной  проблемы 
потребует  консолидации  усилий  представителей  различных  заинтересованных  групп:  отраслевого 
профессионального 
сообщества, 
органов 
государственного 
регулирования, 
потребителей, 
финансовых институтов и пр. [4, с. 123].
 

Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   75




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет