«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»



Pdf көрінісі
бет17/42
Дата14.02.2017
өлшемі4,74 Mb.
#4110
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   42

Әдебиеттер

1. 
Жұмакбекова. Ф.Н. Мектепке дейінгі педагогика: оқу құралы. 
-
Астана: «Фолиант» 2008
-
336 б
 
2. 
Жұмабаев М. Таңдамалы шығармалары. Алматы. Ғылым. 1993.
 
3. 
Жарықбаев Қ., Табылдиев Ә. Әдеп және жантану. –
 
Алматы: Қазақстан, 1994.
 
 
 
Сергій Бажан
 
(
Київ, Україна

 
ПРОБЛЕМИ ПРАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ
 
МОЛОДШИХ
 
СПЕЦІАЛІСТІВ ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У 
КОЛЕДЖАХ ТА ТЕХНІКУМАХ УКРАЇНИ
 
 
У результаті дослідження процесу практичної підготовки молодших спеціалістів  технічних спеціальностей у 
коледжах  та  технікумах
 
України  можемо  зробити  висновок,  що  професійна  активність  людини  –
 
це  активність 
особистості,  яка  виявляє  готовність  та  прагнення  до  дій.  І  проявляється  вона  у  свідомій  організованій  та 
цілеспрямованій взаємодії з об’єктом діяльності. Отже, стрижнем професійної активності студентів в умовах вищого 
навчального закладу є практична діяльність на базі виробничих підприємств чи установ, особливо якщо йдеться про 
підготовку фахівців за технічними спеціальностями.
 
Необхідність  і  важливість  практичної  підготовки  молодших  спеціалістів,  на  базі  виробничих  підприємств 
сьогодні не можна поставити під сумнів або спростувати.  Практична підготовка
 

 
обов’язковий компонент освітньо
-
професійної  програми  для  здобуття  певного  кваліфікаційного  рівня,  що  має  на  меті  вироблення  у  студентів 
професійних  навичок  та  умінь.  Це  –
 
складова  підсистема  професійної  підготовки  [1].  Специфіка  практичної 
підготовки 
студентів 
за 
спеціальностями 
технічного 
напряму 
обумовлена 
освітньо
-
кваліфікаційними 
характеристиками  спеціальностей.  Так  наприклад,  молодший  спеціаліст  зі  спеціальності  5.07010602 
«Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів» повинен протягом навчання оволодіти відповідними знаннями та 
уміннями,  а  саме:  розробляти  технологічні  процеси,  плани  дільниць,  конструкцій  обладнання  та  устаткування; 
проводити  діагностичні  роботи  та  технічне  обслуговування  і  ремонт  автомобілів;  здійснювати  атестацію  і 
раціоналізацію робочих місць; керувати дільницею, робітниками, водіями; проводити роботу з клієнтами і оформляти 
технічну документацію автомобілів на автотранспортних підприємствах і станціях технічного обслуговування; вести 
облік паливно
-
мастильних матеріалів; контролювати дотримання встановленої технології виробництва.
 
На  думку  Паламаря  І.,  тільки  в  період  практичної  підготовки  набуті  професійні  знання  знаходять  сферу 
свого застосування, формують важливі практичні вміння і навички, наближають навчання до виробництва 
[2]. 
Формування  професійно
-
практичної  особистості  та  її
 
удосконалення  є  одним  із  пріоритетних  напрямів 
сучасних  досліджень  [
3]. 
Вагомий  внесок  щодо  її  вирішення  зробили  відомі  філософи,  педагоги  та  психологи
 
(Вебер
 
М., Виготський Л., Дьюї Д., Гегель Г., Кант І., Колесникова І., Костюк Г., Котарбинський Т., Леонтьев О. та ін.) 
[4
].  Дослідниками
 
визначено  структуру  діяльності
 
та  започатковано  праксеологічний  підхід  як  особливий  спосіб 
пояснення  практичної  діяльності  людини  (польський  філософ  Котарбинський  Т.)
  [5
].  У  другій  половині  ХІХ  ст. 
французький філософ Еспінас Л. запропонував створити і ввести в навчальних закладах вивчення нової навчальної 
дисципліни «праксеологія». Праксеологія –
 
грецьке
 
слово, що означає діяння, справа. У педагогічній науці створено 

84 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
нову  галузь  –
 
педагогічну  праксеологію,  предметом  якої  є  дослідження  закономірностей  та  умов
 
раціональної  й 
успішної діяльності педагога. На жаль, у вищій
 
школі сьогодні вона не вивчається.
 
Окремі  питання  практичної
 
підготовки  студентів,  засоби  формування  праксеологічних  умінь  (лекції, 
практичні  заняття,  навчально
-
методичні  семінари,  індивідуальні  заняття,  практичні  заняття,  комп’ютерне 
діагностування,  практика,  аналіз  виробничих  ситуацій,  побудова  виробничих  процесів,  освоєння  професійної 
лексики, аналіз професійної діяльності фахівців, ділові ігри тощо) розкрито в монографічному дослідженні Янковича 
О. [6].
 
Вчені  Іванович  К.,  Корушпін  Е.,  Островський  Л.,  Сироватко  В.,  Парамонов  П.,  Божієв  В.,  Каиров  І., 
Мещерський І., Храпаль А., Міклашевський І. розробляли теорію, методику, організацію практичної підготовки.
 
Питання професійної і практичної підготовки розглядали також Тхоржевський Д., Гаврилов А., Саюшев В., 
Бабалова Р., Марквардт К., Батишев С., Бєляєва А., Беспалько В., Бойко Е., Лауш П. та ін.
 
До  проблем  формування  освітніх  інфраструктур  та  їх  функціонування  звертались  дослідники  Поландова 
Л.І., Новіков П.В., Голенков В.А., Степанов Ю.С., Васін В.А., Гапоненко H.A., Гусаков М.А., Динкін A.A
.  
та ін..
 
Проаналізувавши  праці  науковців,  можна  визначити  багато  шляхів  реалізації  практичного  навчання 
студентів. Найбільш вагомий –
 
застосування моделі співпраці навчального закладу та підприємства.
 
Міністерство  освіти  і  науки  України  також  наголошує  на  тому,  що  питання  якості  професійно
-
практичної 
підготовки,  формування  праксеологічних  умінь  у  коледжах  та  технікумах  має  стати  одним  із  найважливіших 
показників ефективної діяльності вищого навчального закладу [7].
 
Сьогодні  практичне  навчання  у  вищих  навчальних  закладах  як  форма  навчального  процесу  організаційно 
мало забезпечена, не має методичних рекомендацій щодо планування практичного навчання студентів, навчальних 
посібників  та  підручників,  довідкової  літератури,  інформації  про  порядок  закріплення  консультантів,  кураторів, 
керівників тощо. Матеріально
-
технічна база з практичного навчання –
 
приміщення для проведення практик, стенди, 
устаткування,  прилади,  віртуальні  лабораторії,  машини  та  механізми,  комп'ютерна  техніка  тощо  в  технічно  не 
задовільному стані, або взагалі відсутня. Навчальні заклади постійно відчувають потребу у вирішення цих питань, 
що гальмується за недостатністю коштів на придбання технічних засобів навчання та навчального обладнання.
 
Постійно виникають проблеми в організації та проведенні практичного навчання на базі діючих підприємств.
 
На  сьогоднішній  день,  підприємств  орієнтованих  на  навчальну  діяльність  у  формі  навчально
-
виробничих 
підприємств  практично  не  існує,  хоча  за  радянських  часів  вони  успішно  працювали  і  виконували  свої  навчальні 
функції.
 
При  навчальних  закладах  були  створені  навчально
-
виробничі  майстерні,  а  базі  виробничих  підприємств 
вищі технічні навчальні заклади за формою завода
-
ВТУЗ.
 
Зараз  наша  країна  має  необхідність  повернутись  до  набуття  минулого,  досконало  вивчити  попередній 
досвід і запровадити нові практичні методи та системи.
 
Практична
 
підготовка
 
фахівців  з  технічних  спеціальностей  у  коледжах  і  технікумах
 
сьогодні
 
потребує
 
суттєвого
 
реформування.
 
Доцільним  буде  зазначити,  що  виробнича  практика  на  підприємстві  покликана  стати  основною  складовою 
частиною  організації  навчально
-
виховного  процесу  та  сформувати  у  фахівця  –
 
випускника  вищого  навчального 
закладу  професійне  вміння,  навички  приймати  самостійне  рішення  на  конкретній  ділянці  роботи  в  реальних 
виробничих  умовах  шляхом  виконання  різних  обов'язків,  властивих  майбутній  професійній  діяльності.  Для 
здійснення цієї задачі має бути державна підтримка з боку Міністерства освіти і науки України щодо забезпечення 
вищих навчальних закладів відповідними базами практик.
 
Для поліпшення та удосконалення практичної підготовки студентів технічних спеціальностей у коледжах та 
технікумах  України  необхідно  ліквідувати  перевантаженість  та  відірваність  навчальних  планів  вищих  навчальних 
закладів  від  потреб  підприємств,  установ,  організацій  що  надасть  можливість
 
максимально  якісно  підготувати 
майбутніх фахівців до практичної роботи, забезпечити надбання навиків роботи в трудових колективах.
 
На  нашу  думку  розробка  та  впровадження  системи  ранньої  адаптації  випускників  на  первинних  посадах 
допоможе  встановити  міцний  зв’язок  між  вищими  навчальними  закладами  та  роботодавцями,  це  позбавить 
учасників  навчального  процесу  формально  підходити  до  організації  виробничого  навчання  в  умовах  діючих 
виробництв, де формалізм виникає через недостатню кількості базових підприємств та незацікавленості їх керівників 
у  залученні  студентів  до  роботи.  Вирішення  проблеми  адаптації  випускників  на  робочих  місцях  має  суттєво 
підвищенні  конкурентоспроможності  випускників  вищих  навчальних  закладів  у  сучасних  ринкових  умовах,  де 
розроблення  та  впровадження  нових  методів  і  технологій  практичного  навчання  забезпечить  високу  якість 
підготовки фахівців за обраним рівнем начання.
 
Існуюча нормативно
-
правова база з організації навчального процесу підготовки молодших спеціалістів вже 
давно  не  відповідає  сучасним  вимогам  освіти  і  не  врегульовує  суспільні  відносини  між  випускниками  вищих 
навчальних  закладів  та  підприємствами,  це  заважає  якісній  підготовці  спеціалістів  і  невідкладно  потребує 
поліпшення  та  удосконалення  системи  практичної  підготовки  студентів,  особливо  тих,  які  опановують  технічні 
спеціальності.
 
У зв’язку з цим Міністерству освіти і науки України для поліпшення та удосконалення практичної підготовки 
студентів технічних спеціальностей у коледжах та технікумах України необхідно розробити та запровадити комплекс 
заходів що має допомогти у вирішенні окреслених нами проблем.
 
Так, впровадження в навчальний процес нових освітньо
-
професійних програм, у яких практична підготовка 
фахівців  відбуватиметься  з  урахуванням  потреб  підприємств,  організацій,  установ  надасть  можливість  розширити 
спектр  залучених  до  участі  у  навчально
-
виробничому  процесі  роботодавців.  Запровадивши  зараз  систему 
соціальних  відносин  та  зв’язків  між  вищими  навчальними  закладами  і  роботодавцями  можемо  в  подальшому 
повністю зняти питання забезпечення першим робочим місцем випускників коледжів та технікумів.
 
Налагодження  системи  оплати  праці  практикантам  під  час  проходження  виробничої  та  технологічної 
практики стимулюватиме студентів на отриманням в умовах діючих виробництв підвищених робітничих розрядів що 
збагачуватиме їх виробничий досвід.
 
Сьогодні  в  країні  не  існує  механізму  формування  державного  замовлення  на  підготовку  фахівців,  де 
впровадження  ефективних  інструментів  моніторингу  потреб  суспільства  і  держави  у  фахівцях  із  відповідним 
освітньо
-
кваліфікаційним рівнем підготовки, це шлях до  відновлення системи  управління професійною орієнтацією 
молоді.
 
Зараз настав той час, коли потрібно розробити нові комплексні програми покращення співпраці технікумів і 
коледжів з роботодавцями, це вирішить питання трудової зайнятості студентів протягом всього періоду їх навчання.
 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
85 
 
 
Отже,  питання  формування  праксеологічних  умінь  студентів  технічних  спеціальностей,  їх
 
практичної 
фахової  підготовки  у  коледжах  та  технікумах  України  досить  актуальне,  багатоаспектне  й  вимагає  нових  наукових 
розробок і досліджень.
 
Активізація  практичної  діяльності  студентів  в  коледжах  та  технікумах  країни  є  частиною  заходів 
реформування освіти згідно з вимогами Болонського процесу.
 
На  державному  рівні  необхідно  удосконалити  систему  практичного  навчання  в  умовах  виробничих 
підприємств, на базі яких формуються уміння і навички з професійної діяльності молодших спеціалістів, а саме


 
розробити
 
й  прийняти  Концепцію  практичної  підготовки  студентів  вищих  навчальних  закладів  з 
урахуванням  специфіки  галузей  освітньої  діяльності,  яка  б  визначила  пріоритетні  напрями  розвитку  та 
вдосконалення  практичної  підготовки  студентів  і  відповідну  схему  її  реалізації.  Майбутній
 
фахівець
 
повинен  мати
 
реальне
 
уявлення про місце
 
роботи та
 
вимоги,
 
що
 
висувають
 
до нього;
 

 
підготувати нову
 
редакцію
 
положення
 
про практику, в основі
 
якого має бути теза про практику, де місце 
практики –
 
майбутнє місце роботи;
 

 
розробити  нове  Положення  „Про  навчальний  та
 
навчально
-
науково
-
виробничий  комплекс”  з 
відображенням сучасних потреб формування
 
кадрової
 
політики
 
держави;
 

 
привести у відповідність до сучасних ринкових умов всі нормативно
-
правові документи України,
 
за якими 
працюють  вищі  навчальні  заклади,  а  саме:  закони  України  «Про  освіту»,  «Про  вищу  освіту»,  «Про  професійно
-
технічну освіту», а також Закон України «Про зайнятість населення»;
 

 
розробити
 
комплексну цільову програму
 
кадрового забезпечення
 
всіх секторів економіки та заходи щодо
 
її
 
реалізації

Вирішення  окреслених  нами  проблем  надасть  змогу  розвивати  в  студентах  технічних  спеціальностей 
професійно
-
практичні  компетентності.  Опанування  нових  шляхів  та  методів  організації  практичного  навчання 
сприятиме
 
підвищенню  якості  підготовки  молодших  спеціалістів,
 
а
 
оновлення  законодавства  в  галузі  вищої  освіти 
спростить входження України в європейський освітній простір.
 
 
Література:
 
1. 
Професійна
 
освіта

Словник

Навч

посіб
.  / 
Уклад С
.
У

Гончаренко та
 
ін
.., 
за ред

Н
.
Г

Ничкало


 
К
.: 
Вища шк
., 
2000. 

 380 
с

2. 
Паламар И.И. Научно
-
методичекие основы совершенствования подготовки студентов по управлению машинами 
в высшей школе. Дис..канд.пед.наук: 13.00.02, К., 1990. –
 
206с.
 
3. 
Про затвердження плану заходів щодо розвитку
 
вищої освіти на період до 
2015 
року

Розпорядження
 
Кабінету
 
міністрів
 
України
 
від 
27 
серпня
 2010 
р

№ 
1728-
р
. // 
Урядовий
 
кур’єр


 2010. 

 24 
вересня


 
№ 
177. 

 
с
. 12. 
4. 
Колесникова  И
.
А

Педагогическая  праксиология

учебное  пособие  для
 
студентов  высших  учебных  заведений 

И
.
А

Колесникова

Е
.
В

Титова


 
М
.: 
Изд

центр «Академия», 2005. –
 256 
с

5. 
Которбинский Т

Трактат о хорошей работе 

Т

Котарбинский


 
М
.:
Экономика
, 1975. 

 271 
с

6. 
Янкович  О
.
І

Освітні  технології  в  історії  вищої  педагогічної  освіти  України 
(1957

2008): 
Монографія 
/  [
за  ред

В
.
М

Чайки
., 
І
.
О

Янкович
]. 

 
Тернопіль

Підручники і посібники
, 2008. 

 320 
с

7. 
Про практичну
 
підготовку
 
студентів
 // 
Лист Міністерства освіти і науки України від 

лютого 
2009 
р


 
№ 
1/9

93. 
 
Науковий керівник:
 
доктор фізико
-
математичних наук,
 
професор Яковець Василь Павлович

 
 
Олександра Бородієнко, Людмила Музичко
 
(Київ, Україна)
 
 
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ КОУЧИНГУ В СУЧАСНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ 
ОСВІТІ
 
 
Необхідність входження України до європейського культурного та освітнього простору, формування резерву 
людського потенціалу країни з високим рівнем професійних знань та навичок, створення сучасного та інноваційного 
ринку  праці  актуалізує  пошук  таких  методів  навчання  та  виховання
 
в  середовищі  професійної  освіти,  які  б 
кореспондували з вищезазначеними завданнями.
 
Зміна  парадигми  в  навчанні  з  предметної  на  особистісно  орієнтовану  також  актуалізує  пошук  нових 
можливостей задіяння особистого потенціалу тих, хто навчається, що дає можливість і сформувати у них готовність 
та  здатність  до  самостійної  навчально
-
пізнавальної  діяльності,  і  згенерувати  вміння  використовувати  всі  можливі 
ресурси  для  досягнення  поставлених  цілей  та  реалізації  завдань,  і  вміння  самостійно  здійснювати,  коригувати
 
та 
контролювати свою діяльність.
 
Ми  вбачаємо  значний  потенціал  у  використанні  можливостей  коучингу  в  в  процесі  взаємодії  в  системі 
«вчитель
-
учень»,  «викладач
-
студент»,  «тренер
-
учасник».  Використання  філософії,  інструментів  та  принципів 
коучингу, крім вищеперерахованих, дасть змогу вирішити ще й низку завдань в навчально
-
пізнавальній діяльності, а 
саме:  сформувати  готовність  учнів,  студентів,  слухачів  до  саморозвитку  та  неперервної  освіти;  проектувати  та 
конструювати  розвивальне  освітнє  середовище;  активізувати  навчально
-
пізнавальну  діяльність  учнів,  студентів  та 
слухачів; будувати навчальний процес з урахуванням індивідуальних, вікових, психологічних особливостей тих, хто 
навчається.
 
Попри  значну  популярність  коучингу  за  кордоном  [3,  4,  5,  6]  (де  розвиваються  переважно  ті  напрями 
коучингу,  які  пов’язані  із  індивідуальним  консультуванням)  та  діяльність  з  інкорпорування  підходів  коучингу  в 
навчальний  процес  (зокрема,  українською  дослідницею  Т.А.Боровою  була  запропонована  концепція  освітнього 
коучингу, сформульовані методологічні підходи та принципи [2]), з нашої точки зору практично відсутній вітчизняний 
досвід  використання  коучингу  в  процесі  навчання,  і  як  наслідок  –
 
відсутнє  концептуальне  бачення  методики  та 
технології використання філософії, підходів та інструментів коучингу в навчальному процесі.
 
Саме  тому  метою  даної  статті  є  визначення  методологічних  засад  використання  коучингу  в  процесі 
навчання в сучасній професійній освіті.
 

86 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
Автор  концепції  освітнього  коучингу,  Т.А.Борова,  трактує  його  як  «систему  заходів  щодо  встановлення 
взаємодії  між  учасниками  навчально
-
виховного  процесу  з  метою  досягнення  взаємно  визначених  цілей  як  з 
удосконалення  професійної  діяльності,  так  і  підвищення  якості  навчання»  [2].  Вважаємо  за  необхідне  доповнити 
дане  визначення  такими  аспектами:  взаємодія  між  учасниками  навчального  процесу  базується  з  використанням 
коучингових  інструментів,  які  проектуються  і  застосовуються  в  залежності  від  мети  взаємодії,  але  безвідносно  до 
цього в будь
-
якому випадку базуються на філософії коучингу; в даному форматі взаємодії фокус уваги педагога має 
бути  на  забезпеченні  процесу  самостійної  постановки  тим,  хто  навчається,  цілей  навчання  та  діяльності, 
самостійного  генерування  ним  оптимальних  шляхів  і  методів  її  досягнення,  самостійної  оцінки,  моніторингу  та 
контролю  виконання  завдань;  педагогом  має  обов’язково  генеруватись  конструктивний  зворотній  зв’язок  тому,  хто 
навчається; педагог також має забезпечити процес зростання мотивації діяльності.
 
Розвиток  так  званої  неоліберальної  педагогіки  дозволив  вичленити  основні  принципи,  на  яких  базується 
взаємодія  між  суб’єктами  спільної  діяльності:  розкриття  індивідуальних  пізнавальних  можливостей  та  розвиток 
індивідуальних  пізнавальних  здібностей  у  кожного  учасника,  допомога  тим,  хто  навчається,  у  самопізнанні, 
самоактуалізації,  самореалізації,  самовизначенні,  формування  таких  підходів  та  досвіду  діяльності,  яка  дає  змогу 
продуктивно  вибудовувати  як  власне  життя,  так  і  власну  професійну  діяльність.  Досвід  роботи  в  системі  вищої, 
професійно
-
технічної та корпоративної системи навчання дає нам змогу констатувати, що, попри достатньо високу 
ефективність  сучасних  технологій  навчання,  вони  мають  обмежений  потенціал  у  вирішенні  завдання  розкриття 
власного  потенціалу,  усвідомлення  власних  ресурсів  та  здібностей,  підвищенні  рівня  мотивації  до  навчання  та 
професійної діяльності. А без вирішення даних завдань важко говорити про ефективність навчання.
 
Якщо  взяти  за  основу  рівні  засвоєння  знань,  запропоновані  В.П.Беспалько  [1],  можна  з’ясувати  місце 
коучингу  в  системі  методів  та  технологій  навчання,  а  також  ті  унікальні  завдання  в  навчально
-
пізнавальній 
діяльності, які можна вирішити виключно з допомогою інструментів коучингу. Зокрема, т.з. «учнівський рівень», який 
передбачає засвоєння навчального матеріалу на рівні розпізнавання, володіння загальними уявленнями про об’єкти 
та явища, з успіхом можна зреалізувати з допомогою технологій та методів навчання, які дозволяють діагностувати 
попередні знання, сформувати нові уявлення про предмет, а також оцінити рівень засвоєння навчального матеріалу 
(лекція, тестування, усне опитування, дискусія, проблемний урок тощо).
 
Другий,  «алгоритмічний»  рівень  засвоєння  передбачає  здатність  самостійно  відтворювати  інформацію  та 
застосовувати  її  в  типових  ситуаціях,  та  може  успішно  реалізовуватись  за
 
допомогою  таких  технологій  та  методів 
навчання, як кейси, ділові та рольові ігри, моделювання ситуацій, дискусія, модерація тощо.
 
На третьому рівні  –
 
евристичному  –
 
передбачається не тільки відтворення, але й перетворення засвоєної 
інформації  та  набутих  навичок,  продукування  нової  інформації  про  предмет  навчання  для  її  застосування  в 
нетипових ситуаціях, що вимагають генерування нових, нетипових методів дії. Для досягнення евристичного рівня 
засвоєння інформації педагогам варто використовувати такі технології та методи навчання, як методи колективної 
розумової діяльності (зокрема, мозковий штурм), модерацію, моделювання, відео тренінг.
 
Четвертий,  найвищий  рівень  засвоєння  інформації  є  найбільш  складним  та  проблемним  з  точки  зору 
реалізації педагогом, адже його об’єктивно неможливо досягти без задіяння творчого потенціалу тих, хто навчається 
на фоні їх високої мотивації до впровадження в діяльність, само актуалізації та усвідомлення шляхів індивідуальної 
самореалізації.  Саме  для  досягнення  творчого  рівня  засвоєння  знань  доцільно,  з  нашої  точки  зору,  і 
використовувати  різноманітні  інструменти  коучингу,  з  допомогою  яких  і  буде  згенерована  самостійна  і  ініціативна 
практична  діяльність,  креативні  підходи  до  вирішення  майбутніх  нетипових  ситуацій  в  професійній  практиці, 
відповідальність тих, хто навчається, за планування, організацію та досягнення цілей власної діяльності. Крім того, 
як  зазначає  Т.А.Борова,  коучинг  також  виступає  технологією  «спрямованої  самоорганізації»  діяльності  тих,  хто 
навчається.
 
Існують  дві  форми  організації  взаємодії  з  тими,  хто  навчається.  Найбільш  традиційна,  яка  є  свого  роду 
«калькою»  від  індивідуального  консультування  в  бізнес
-
коучингу  –
 
це  індивідуальна  взаємодія  з  тими,  хто 
навчається,  в  форматі  коучингу.  За  такої  форми  організації  взаємодії  передбачаються  індивідуальні  бесіди  (як 
правило, серія таких бесід є більш ефективною, ніж епізодичні, дискретні, оскільки, за умови ефективної організації 
дає  можливість  досягти  зримих  результатів)  з  тими,  хто  навчається.  Дані  бесіди  можуть  мати  достатньо  типовий 
алгоритм  та  мають  на  меті  активізувати  самоорганізацію  учасника  навчання  в  процесі  навчально
-
пізнавальної 
діяльності.  Попри  очевидні  переваги,  які  дає  такий  формат  (усвідомлення  значної  уваги  від  педагога,  яка 
реалізується  індивідуально;  підвищення  мотивації  того,  хто  навчається,  до  навчання  та  діяльності;  досягнення 
нехарактерних успіхів тими, хто навчається), в практичній діяльності його достатньо важко реалізувати: він потребує 
значних ресурсних витрат. Мова йде як про затрати часу на реалізацію такого формату взаємодії, так і про значні 
емоційні  затрати  з  боку  учасників  процесу.  Тому,  з  нашої  точки  зору,  найбільш  прийнятним  є  формат  групової 
взаємодії  в  стилі  коучингу,  а  також  проектування  навчальних  занять  з  використанням  інструментів  коучингу.  Це 
дасть  можливість  педагогу  побудувати  навчальний  процес  з  акцентом  на  особистісно
-
орієнтоване  навчання, 
підвищити  вмотивованість  до  навчально
-
пізнавальної  діяльності,  сприяти  зростанню  як  індивідуальних,  так  і 
групових результатів у навчанні.
 
 
Література:
 
1. 
Беспалько
 
В.П.  Основы  теории  педагогических  систем  (Проблемы  и  методы  психолого
-
педагогического 
обеспечения  технических  обучающих  систем):  монография/  В.П.Беспалько.  –
 
Воронеж:  Издательство 
Воронежского университета
, 1977. 

 
304 с.
 
2. 
Борова Т.А. Теоретичні засади адаптивного управління професійним розвитком науково
-
педагогічних працівників 
вищого навчального закладу: монографія/Т.А.Борова. –
 
Харків: СМІТ, 2011. –
 
381 с.
 
3. 
Дауни Майлз. Эффективный коучинг. Уроки коуча коучей/ пер. с англ./Дауни Майлз


 
М.: Из
-
тво «Добрая книга», 
2013. 

 
288 с.
 
4.  W. Timothy Gallwey. The Inner Game of Golf. 

 Random House Trade Paperbacks; Reprint edition. 

 2009. 

 
288 р.
 
5.  Thomas  Leonard.  Profiles  in  Coaching  with  Thomas  Leonard. 

  Fitness  Information  Technology;  2  edition. 

  2010. 

 
410 
р.
 
6.  John Whitmore. Coaching for Performance: GROWing Human Potential and Purpose 

 The Principles and Practice of 
Coaching and Leadership, 4th Edition. 

 Nicholas Brealey Publishing; Fourth Edition edition. 

 2009. 

 
244 р.
 
 
 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
87 
 
 
 
Нәзгүл Әужанова,
 
Мадина
 
Жакупжанова
 
(Талдықорған, Қазақстан)
 
 
ДЕНСАУЛЫҚҚА ЗАЛАЛ КЕЛТІРЕТІН СЕБЕПТЕР
 
 
Үкіметтің
 
стратегиялық  міндеті  –
 
халқының  денсаулығын  сақтау.Тек  дені  сау  ұлт  қана  өзінің  тәуелсіздігін, 
өмірге құқын қорғап, сақтай алады.
 
Әр
 
адам  ақпарат  алуға  және  аурулардың  алдын  алу,  денсаулықты  жақсарту,  салауатты  өмір  салтын 
қалыптастыру  туралы  ең  қажетті
 
білім  алуға  құқылы.  Әр  азамат  өз  денсаулығы  үшін  мемлекет,  жанұя  балалары 
алдында және өмір салтын таңдағаны бойынша жауапкершілік сезіне отырып, өзінің таңдауының қортындысын білуі 
керек

1, 3


Денсаулықты  сақтау,  салауатты  өмір  сүрудің  негізін  құрайтын
 
санитарлық
-
гигиена  туралы  мәліметтерді 
көпшіліктің жете білмеуі, гиподинамия,дене салмағының қалыптан көп жоғарылауы, тиімсіз және жөнсіз тамақтану, 
қоршаған
 
ортаның  (ауаның,  жердің,  судың)  көптеген  химиялық  заттармен  ластануы,  үйде  және  жұмыста  күйзеліс
 
(стресс)  тудыратын  жағдайлардың,  болуы,  залалды  әдеттерге
-
әуесқойлық  (арақ
-
шараптарға,  шылым  тарту,  т.  т.) 
жатады. Ас тұзын артық қолдану қан қысымының көтерілуінің бір себебі болуы мүмкін.
 
Темекі тарту
 
Темекі  тарту  адам  денсаулығына  көп  зиянын  келтіреді  (өлімге  апаратын 
кездері  де  аз  емес).  Ыстық  сигарет  ерекше  бір  фабрика  секілді,  400
-
ден  астам 
қосылыстарды  жасайды,  соның  ішінде  40
-
тан  астамы  канцерогендік  заттар  бар 
(олар  қатерлі  ісіктің  пайда  болуын  тудырады).  Адамның  дене  мүшесіне  ең  ауыр 
әсер
 
беретіні  никотин.  Ол  темекі  жапырағының  алколоиды  –
 
майлы  түссіз  немесе 
жағымсыз  иісі  және  күйдіргі  дәмі  бар  ақшыл
-
сары  сұйықтық.  Никотинге  адам 
денесінің  тез  үйреніп  кететіндігінен  оған  уланып  жатқанын  сезбейді.  Никотинге 
улану темекіні алғашқы тарта бастаған уақытта байқалады.
 
Темекі тарту нашақорлықтың бір түрі, оны басқаша айтқанда үйрену немес 
құмарлану
 
дейді.
 
Никотинге үйренуді үш сатыға бөледі:
 
І
-
сатысы  –
 
темекіні  жүйелі  тартпау  (күндігіне  5  сигаретті  тарту),  никотинге  деген  абстиненция
 
(тәуелділігі

әлі  жоқ,  денсаулығында  физикалық  өзгеріс  байқалмайды,  осы  сатыда  темекіні  тоқтатуға  болады,  себебі  дене  әлі 
үйренбеген уақыт.
 
ІІ
-
сатысы  –
 
үйреншікті  темекі  тарту,  тұрақты  (күніне  сигареттің  5
-
тен  15
-
ке  дейінгі  данасын  шегу),  әлсіз 
абстиненция,  бұл  кезде  ішкі  азғалар  аз  замқымданады,  егерде  темекіні  тоқтатқан  болса  ағзалардағы  өзгерулерді 
қайта қалпына келтіруге болады.
 
ІІІ
-
сатысы  –
 
құмарлықпен  темекіні  шегу  (күніне  темекінің  1
-
1,5  пачкасын  тарту),  өте  ауыр  абстиненция 
болады, темекіні аш қарынға да және тамақты ішіп біте салып та темекі тартқысы келіп тұрады, әуелі десеңіз түнде 
тұрып та темекі тарта береді.
 
Бұл сатыда ішкі ағзалар мен жүке жүйелері
 
өте ауыр өзгерістерге душар болады.
 
«Темекі  тартудың  өзіне  тән  белгісі»  тез  байқалады.  Адамның  қартаю  жасына  жетпей  қартаюы,  дененің 
темекінің  уынан  дененің  улануы  салдарынан  пайда  болады.
 
Темекінің  уынан  дыбыс  және  көмекей  мүшелері  ісиді

содан соң дауыс жуандап кетеді де сөйлегенде құлаққа өрескел сырыл, қоса естіледі.
 
Темекі  адамның  барлық  дене  мүшелері  мен  ағзаларына  зиянды  әсер  береді,  соның  ішінде  әйелдер  мен 
ерлердің репродуктивті жүйелерінде зиянды әсерлері айтарлықтай байқалады.
 
Қазіргі  кезде  темекі  тартуға
 
қарсы  күрес  көптеген  елдерде  жүріп  жатыр.
 
Темекі  тарту  қазіргі  кезде  мода 
емес.
 
Еуропа  және  АҚШ
-
тың  көптеген  елдерінде  темекі  тартуға  қарсы  ұлттық  бағдарламалары  жасалған,  онда 
қауым  ортасында  және  жұмыс  орнында  темекі  тартуға  тиым  салынған.  Темекі  тартпайтын  адамға  материалдық 
тұрғысында  сый  беріледі.  Деніңнің  сау  және  сымбатты  болу  қазіргі  күннің  қажеттілігінде,  денсаулық  пен  жақсы 
жұмыс істеуде арақ ішу мен темекі тарту жараспайды. Сондықтан қазіргі жастардың сана сезімдері жоғары, себебі 
олар спортпен шұғылданады, дұрыс та сапалы тамақтанады және өзіне ұнайтын істермен айналысады.
 
Спирттік ішімдік
 
(ендігі жерде «арақ ішу»)
 
Арақ ішу –
 
әлеуметтік жағдайлармен байланысы бар құбылыс, бір жағынан әдет
-
ғұрып  болып  саналса,  екінші  жағынан  қауымдық  пікірде  –
 
бұл  мода.  Арақ  ішу  тарихтың 
әртүрлі
 
уақыттарында  бірнеше  түрде  өзгерістерге  душар  болып  тұрды:  әдет
-
ғұрып 
мағынасында, емдік әдіс ретінде, адамдық мәдениеттің бір құрамы ж.б. Мыңдаған жылдар 
бойғы  арақ  ішу  әдетке  айналды.  Модаға  қарағанда  әдет  ұзақ  өмір  сүреді.  Арақ  ішу  әдет 
пен модаға айналып атадан балаған мирас ретінде ғасырдан ғасырға өтіп келеді.
 
Қазіргі
 
уақыттағы  ең  қауіпті  жағдай  әйелдер  мен  жастар  арсындағы  арақ  ішудің 
көбейіп  бара  жатқандығы.  Олардың  дене  мүшелері  арақтың  әсерін
 
тез  сезеді  және  тез 
уланады.
 
Егерде жасөспірім арақ ішуді мүлде бала кезінен бастаса оның денесі тез үйренеді де үйреншікті маскүнем 
немеше  арақ  ішкіш  ауруына  шалдығып  кететіндігі  өте  қайғылы  жағдай.  Әрбір  маскүнем  болып  кеткен  адам  арақ 
ішуді 14 жасқа толмаған кезінен бастаған.
 
Этил спирті бірден орталық миға, арақтың салдарынан қоздыру әсерін береді. Әуелі мас болу, ең төменгі 
сатысының өзінде, адам өзін
-
өзі бақылауды жоғалтып алады да сезуі төмендейді, ара
-
қашықтықты анықтай алмай 
еріктен  тыс  қимылдар  жасайды.  Егерде  аз  арақ  ішіп  аз  ғана  мас  болсам  күшім  көбейіп,  батылдау  болып,  өзімді 
жақсы сезінем деп түсіну мүлде қате түсінік және оны иллюзия
 
немесе өзін өзі алдау сезімі деуге болады.
 
Мас болу 
ұятты  жоғалтуға  және  еріксіз  сексуалдық  жағдайға  итермелейді.  Кейбір  кездерде  адамдар  өздерінің  мас  болған 
уақытында не істеп қойғандарын естеріне түсіре алмай әлектенеді.
 
Арақ ішудің салдарлары  –
 
денсаулығын төмендетеді, отбасының берекесін кетіріп жұмыста сүйкімі кетеді, 
жалпы қауымның ішіндегі тыныштықты
 
бұзады және қауымдық тәртіпті ұмытады.
 
Арақ ішудің әйелдер мен ерлердің репродуктивті жүйелеріне зиянды әсерл етеді.
 
Адамдар  тұқымқуалайтынды  анықтайтын  генетика  ілімі  пайда  болғанға  дейін
-
ақ,  арақты  көп  ішетін 
адамдардың  балалары  дұрыс  туылмайтындығына  көңіл
 
бөлген.  Сондықтан  көптеген  елдерде
 
үлкен  адамдар  –
 
ақсақалдар  жастар  үйленгенде  үйлену  тойларында  және  жас  отауды  құрған  алғашқы  айларында
 
дені  сау  сәби 

88 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
дүниеге келуі үшін арақ ішпеу керек деген кеңес беріп тұрған. Есі дұрыс емес сәбидің дүниеге келуіне ата
-
анасының 
арақ  ішкен  кезде  жыныстық  қатынаста  болғандықтарының  салдарлары  екендігін  көптеген  тәжірибелер  дәлелдеп 
жатыр.
 
бір ғана сигара шегілетін болса да қатер факторының барлығы танылады.
 
Көгілдір экран рөлі
 
Адам –
 
биологиялық тіршілік иесі, барлық адамдар тумасынан индивид 
және даму барысында жеке тұлғаға айналады. Жеке тұлға қалыптасуына негізгі 
үш  фактор  әсер  етеді  екен,  яғни  олар  тәрбие,  қоршаған  орта  және 
тұқымқуалаушылық. Осы үш фактордың адам өміріндегі
 
маңызы өте ауқымды. 
Әрқайсысына тоқталатын болсақ, тәрбие, яғни «Ұяда не көрсең, ұшқанда соны 
ілерсің» 

 
деп,  халықымыз  бекер  айтпаған,  дамып  келе  жатқан  балаға 
отбасының ықпалы ерекше.
 
Қазіргі
 
ХХІ  ғасыр  аясында  техника,  инновация  қарқынды  дамып, 
материялдық  әл
-
ауқат  бірінші  орында  десек  қателеспейтін  болармыз.  Жас  отбасылардың  бала  тәрбиелеудегі  ой 
өрісі киімі бүтін, қарны тоқ, достарынан материалдық жағынан қалып қалмаса болды деген оймен ғана шектелетін 
сияқты.  Ал  адам  субъект  ретінде  интелектуалдық,  эстетикалық,  эмоционалдық,  адамгаршілік  тәрбие  алу  барысы 
қайда қалмақ.
 
Жеке тұлға дамуы тікелей іс
-
әрекеттермен байланысты, іс
-
әрекет негізгі үш сатыдан тұрады ойын, оқу және 
еңбек. «Бала өмірінде ойынның маңызы зор ол ересектердің қызметінде, жұмысында, қызмет
 
бабында қандай мәнге 
ие болса, мұнда да сондай мәнге ие болады. Бала ойнағанда қандай болса, есейгенде жұмыста да көп ретте сондай 
болады.  Сондықтан  да  болашақ  қайраткерді  тәрбиелеу  ең  алдымен  ойында  басталады»

 
деп  А.С.Макаренко 
айтқандай, бала үшін ойын өмірінің ажырамас бөлімі. Ата
-
бабамыздың тәжірибесіне көз салсақ бала тәрбиелеуде, 
балаларды дамытушылық ойындардың аз еместігін салт
-
дәстүрлерімізден білеміз. Ал қазіргі заманда ойын түрлері 
техникамен  бірге  күрт  төңкеріс үстінде.  Заман  талабына  сай  балаларға  тәрбие  беруші  көгілдір  экран  болып  отыр. 
Көгілдір  экранмен  қоса  ұялы  телофен  мен  компьютер,  ғаламтор  желісі,  сан  алуан  әлеуметтік  желілер  де 
балалардың  өз  бетімен  тәрбиеленіп  шығуына  жол  ашып  отыр.  Балалар,  жас  өспірімдер,  оқушылар,  студенттер,
 
қызметкерлер,  жалпы  адам  баласы  ғаламтор  жүйесіне  тәуелді  болып  қалғандай.  Бұқаралық  ақпарат 
құралдарындағы жаңалықтардың қайсысы дұрыс қайсысы бұрыс екенін кім түзетіп отырмақ. Әр құбылыстың жақсы 
немесе жаман жағы болуы хақ. Балалардың көгілдір экраннан
 
көрген ақпаратты қалай қабылдайтынын кім түсіндіріп 
бере алады. «Баламыз қандай мультик көріп жүр?!» деген сұрақты осы күні әрбір ата
-
ана өздеріне сауал қылып қоя 
ма екен?
 
«Шешесін көріп, қызын ал» деген қазақ тәлім көрген тәрбиелі келіннен туған балаға «жатқан жатыры жақсы 
ғой»  деп  баға  берген.  Яғни  бала  тәрбиесіндегі  ең  пәрменді,  ықпалды  күшке  ата
-
ана  ие.  Заманында  әке  мен 
шешеден  оза  туатын  ұл
-
қыздар  да  болған.  Олардың  санасын  жетілдіретін,  жол  көрсетіп  жетектейтін  –
 
қоғамдық 
орта.  Бала  көру,  білу,  сезу
 
түйсігі,  сөйлесу,  қимыл
-
әрекет  жасау  арқылы  ортаға  бейімделеді.  Қоршаған  орта  ішкі 
және  сыртқы  жағдаяттардан  тұрады.  Ішкі  яғни  ата
-
анасы,  туған  туыстарының  әсері  болса,  ал  сыртқы  ортаға 
достарын, мектеп, мұғалімдерді жатқыза аламыз.
 
Өткен
 
күндерге шегініс
 
жасасақ, ата
-
әже тәрбиесінің атқарған рөлі күшті болды. Қазір баласын ата
-
әжесіне 
бермек  түгіл,  жолатпай  ары  қашатын  қайырымсыз  азаматтар  да  бар.  Ата
-
аналары  күні
-
бойы  жұмыста,  балалары 
телміріп көгілдір экран алдында отыратын отбасыларда жоқ емес.
 
Телемания  есірткі,  ішімдік  секілді  теріс  әдеттермен  қатар  тұрады  деген  қорытындыға  келген.  Бұған  қоса, 
зертеушілер пікірінше, теледидардың танымдық, тағылымдық әсерінен гөрі, көрерменге бағытталған эмоционалдық 
соққысы басым.
 
Әлемдік
 
статистикаға  жүгінетін  болсақ,  АҚШ  түрмелеріндегі  қылмыскерлердің  65%
-
ы  экран  кейіпкерлеріне 
еліктеп заң бұзғандығын, ал 25%
-
ы ұрлық пен бейбастақтықты үйреткен «телеұстаздарына» алғысы шексіз екендігін 
айтады. Жапонияда покеман қалталы құбыжықтар жайындағы мультфильмнің бір сериясының көрсетілімінен кейін 
қояншық ауруы ұстаған 625
-
бала ауруханаға түскен

2


Ал  біздің  елде  жаңағыдай  мультфильмдерді  көріп  алған  жеті  жасар  Айғаным  алты  айлық  інісін  бесінші 
қабаттан
 
тастап жібергені тіркелген.
 
Бала  туа  сала,  бұзылмайды.  Жаман  әдетті
 
көріп,  біліп,  естіп,  еліктеп  бұзылады.  Экранда  қатыгездік 
көріністері  өте  көбейіп  кетті.
 
Вашингтон  университетінің  ғалымы  Фредерик  Циммерман  1500  баланы  3  жастан  12 
жасқа дейін бақылай келе, теледидарды төрт сағаттан аса қарайтындардың бұзақы болу ықтималдығы отыз пайызға 
артатындығын  дәлелдеген.  Одан  тыс,  ересектер  арасында  да,  күнұзағына  теледидар  көретіндер,  бұзақылық 
әрекеттерге бару етек алған.
 
Жас өспірімдердің өзін
-
өзі қалыптастыру сатысында осы көгілдір экран мен әлеуметтік желілер өз өрнегін 
ойып отыр.
 
Әлеуметтік
 
желілер,  интернет  жүйесі  қазіргі  уақытта  барлық  жастағы  адамдарға  қол  жетімді  болып  отыр. 
Сонда  тәрбие  үрдісіндегі  жас  ерекшелік  қағидасы  қайда  қалмақ,  балалар  не  жас  өспірімдер  қандай  желіде 
отырғанын, қандай бағыттағы ақпараттан тәлім алып отырғанын кім бақылап отыр? Ғаламтор жүйесінің кері тұсы да 
осы  болмақ,  жас  бүлдіршіннің  психикасына  сай  келмейтін  ақпаратты  оқып  алып,  өз  бетінше  қате  пікір  жобалап 
алуында.  Қазіргі  жас  ұрпақ  техникаға  өте  жақын  бәлкім  бұл  дұрыс  та  шығар,  бірақ  сол  техникадан  тәрбие  алып 
жүрген ұрпақтар да бар шығар.
 
Психолог мамандардың кеңісі: ата
-
ана балаға мультфильмді көрсетпес бұрын әуелі өзі көріп алғаны дұрыс 
деседі.  Негізі,  мультфильмді  баламен  бірге  қарап,  жақсысын  жақсы,  жаманын  жаман  деп 
баланы  ұнамды  кейіпкерлердің  іс
-
әрекеттеріне  үңілдіріп,  жақсылыққа  сүйсінтіп  отырудың 
тәрбиелік мәні зор екенін естен шығармауды нақтылайды.
 
Бала үшін дамытушы мазмұндағы 
материалдардың рөлі екі есе артық, өйткені бала кейіпкердің қимылына мұқият назар салып 
отырады, мультфильмдердің психикаға әсер ететін агрессиялы емес, адамгершілік сипатта 
болуына мән беруі тиіс.
 
Қорытындылай
 
келе, 
салауатты  өмір  салтын  және  өз  денсаулығына 
жауапкершілікпен қарауды қалыптастыру көпшілік жағдайда халықтың білім және мәдениет 
деңгейіне  байланысты.  «Тәрбиесіз  берілген  білім  адамзаттың  қас  жауы»  деген  әл
-
Фараби 
ғұламамыздың  өсиетін  жадымыздан  шығармайық.
 
Тәрбиелі  өскен  ұрпақ  қана  сау  ұрпақ 
болмақ.
 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
89 
 
 
 
Әдебиеттер

1. 
Валеология –
 
наука о здоровье: Учеб.метод. пособие. –
 
Алматы: Ғылым, 1999.
 
2. 
Горен М. Путь к здоровью и долголетию. /Пер. с иврита. –
 
Пушкино: Культура, 1992.
 
3. 
Дубровский В.И. Валеология. Здоровый образ жизни. –М.: Флинта, 1999. –
 
555 с.
 
 
 
Елена Игнатова, Вера Омарова
 
(Павлодар, Казахстан)
 
 
СОВРЕМЕННОЕ ПРЕДСТАВЛНИЕО КАЧЕСТВЕОБРАЗОВАНИЯ
 
 
Проблема  качества  товаров  и  услуг,  в  том  числе  и  образования,  в  мире  существовала  всегда.  Однако  в 
последнее  время
 
она  существенно  обострилась  во  всех  сферах  жизнедеятельности  общества,  усилив 
социокультурное значение образования и вызвав необходимость поиска новых подходов к содержанию качества.
 
В  философской  науке  с  исторических  времен  уделялось  большое  внимание  данной  проблеме.  Основное 
внимание обращалось на сущность «качества» как философской категории, которая рассматривалась как:различие 
между  предметами  (Аристотель);тождественная  с  бытием  определенность  (Гегель);  состояние  субъекта  (Беркли, 
Юм); установление различий между качествами, присущими природным вещам и содержащимися в человеческом 
восприятии (Демокрит, Локк), между качествами порядка и построения целого и свойствами целого (Х.Эфенфельс).
 
В современной философии категория качества характеризуется как определенность предметов и явлений, 
которая  отличает  их  друг  от  друга,  создавая  бесконечное  многообразие  мира,  обладает  устойчивостью, 
неотделимостью  от  предмета,  связанностью  с  его  бытием,  способностью  обнаруживаться  через  свои  свойства  в 
процессе предметного взаимодействия, многоаспектностью.
 
Понятию  качества  приписывают  различные,  порой  противоречивые  значения.  Это  связано  с  тем,  что 
используются как абсолютное, так и относительное понятия качества.
 
Абсолютное  понятие  качества  используется  для  отражения  статуса  и  превосходства.  Такое 
идеализированное  понятие  может  содействовать  развитию  и  укреплению  имиджа  учреждения,  организации.  Оно 
также демонстрирует значение повышения качества как стремления к наивысшим стандартам.
 
Качество  как  понятие  относительное  имеет  два  аспекта:первый  –
 
это  соответствие  стандартам  или 
спецификации;второй –
 
соответствие запросам потребителя.
 
Качество  образования  становится  ведущей  темой  образовательной  политики.  В  современных  условиях 
перед школой, учителями и преподавателями вузов
 
стоят задачи подготовки личности, умеющей ориентироваться в 
окружающей  среде.  Культура  и  уровень  образования  должны  соответствовать  условиям  современной  жизни  и 
потребностям  формирования  нового,  гуманистического,  открытого  и  информационного  общества,  для  чего 
требуется  и  новый  тип  образования:  личностно  ориентированный,  гуманистический  и  информационный.  Именно 
качественные  показатели  образования  в  перспективе  XXI  в.  требуют  особого  внимания,  так  как  качество 
образования  с  каждым  годом  во  все  большей  мере  выступает  важнейшим  системообразующим  и  движущим 
фактором в социальном развитии и становлении личности.
 
Объективные  причины  исключительной  актуальности  обеспечения  качества  образования,  по  мнению 
экспертов из многих стран следующие:
 

 
ускорение  научно–технологического  прогресса  и  усиление  зависимости  темпов  развития  общества  от 
уровня и масштабов образования. В таких условиях высшее образование направлено на развитие созидательных 
способностей выпускников;
 

 
поэтапный переход общества от индустриальной фазы в развитии экономики к экономике знаний и к фазе 
становления  информационной  цивилизации,  что  связано  с  ростом  экономической  и  социальной  роли  вузов  и  их 
выпускников;
 

 
становление мировой информационной цивилизации, развертывание процессов глобализации, составной 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   42




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет