«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
151 
 
 
 
1. Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежать від бажання, волі людини: 
Як бачите, доля закинула мене аж у Крим (М. Коцюбинський, III, 1956, 126); Коли ж мене на півдорозі стріне важка 
лавина і впаде, мов доля, на голову мою, тоді впаду я на сніг нагірний (Леся Українка, I, 1951, 196).
 
1.2.  Умови  життя;  життєвий  шлях  і  те,  що  на  ньому  виникає:
 
Зозуля  Горлиці  жалілась,  Що  доля  їй 
недобрая  судилась:  Мов  сирота  вона,  тиняється  сама  (Л.  Глібов,  Вибране;  1957,  183);  Орел
 
вийняв  карі  очі  На 
чужому полі, Біле тіло вовки з’їли, –
 
Така його доля (Т. Шевченко, I, 1951, 4)/
 
1.2. 
Бажане, щасливе життя: Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама... (Л
. 
Українка, I, 1951, 324); Прокіп 
Савич  одним  з  перших  порушив  звичаї  свого  містечка  і  пішов  шукати  долі  на  морі,  а  в  степах,  на  суходолі  (Л
. 
Дмитерко, Наречена, 1959, 8).
 
[5, т. 2, с. 360].
 
2.  Стан,  у  якому  перебуває  або  перебуватиме  що
-
небудь;  майбутнє  чогось:
 
Згадає  я  собі,  що  Ви 
обіцяли Написати до мене про долю комедії Єремівва «Шляхта» (М. Коцюбинський, III, 1956, 159).
 
Синоніми  «щастя»  і  «доля»  є  поняттєвими.  До  ЛСП  «щастя»  слово  «доля»  входить  лише  з  першим 
значенням. Внутрішня форма лексеми «доля» розкриває уявлення українців про існування вищої сили, що наділяє 
кожну людину щасливим (щастя й доля, щасти доле, хвалити долю)
 
або нещасливим життям –
 
чорна, лиха, гірка, 
щербата доля.
 
Вона за принципом випадковості визначає головний вектор життєвого шляху людини, незважаючи 
на його власні прагнення й бажання: випадати, перепадати, діставатися на долю; доля занесла, привела, судила; 
доля обділила, підставила ногу, обернулась іншим боком, увірвала нитку; зв’язувати, випробовувати, попитати 
долю; доля спокушає 
[1]. 
Не  випадковою  є  фольклорна  формула  щастя
-
доля,  щастя
-
доленька
 
[5,  т.
 
11,  с.  573],  що  має  значення 
«радість  у  житті  в  кого
-
небудь,  успіх,  добробут»:  Вміла мати  брови  дати.  Карі  оченята.  Та  не  вміла  на  сім  світі 
Щастя
-
долі дати (Т. Шевченко, I, 1963, 25);
 
–
 
Я вже нараяла тобі раз щастя
-
долі, дитино у і більше до смерті не 
буду (П. Козланюк, Ю. Крук, 1957, 467). Як
 
видно, її часто використовують у художньому дискурсі.
 
Про цю усталену 
мовну  формулу  докладно  пише  В.
 
Білоноженко,  зазначаючи,  що  слово  «доля»
 
ніби  підсилює  значення  іменника 
«щастя»,
 
виступає синонімом до нього 
[1]. 
Синонімічним до слова «доля» є лексеми «талан», «фортуна», «щастячко», «доленька», «вдача», «успіх». 
Розглянемо їх ЛСП у художньому дискурсі.
 
1. 
Доля
 
1.1. Життєвий шлях кого
-
небудь:
 
Ой,
 
світе мій ясний, світе мій прекрасний, Який мій талан нещасний! 
(Українські народні ліричні пісні, 1958, 269); –
 
Пожила я з ним два роки та й овдовіла. Отакий мій талан
 
(І.
 
Нечуй
-
Левицький, II, 1956, 111).
 
1.2. 
Щаслива доля, щастя: Нудно йому На чужому полі! Всього надбав, роботяга, Та не придбав долі 
–
 
Талану того святого...
 
(Т. Шевченко, II, 1953, 106); –
 
Та незабаром кинув я Конецпольських і подався до Києва, 
до Аксака. Але й там не знайшов я талану...
 
(З. Тулуб, Людолови, I, 1957, 70).
 
1.3. 
Успіх,  удача:
 
Старший
 
брат  і  ні  гадки  собі:  лежить  та  загріба  гроші  лопатою  –
 
усе йому  бог 
дав, а менший працює, як риба об лід побивається, а нічого не вдіє, ні в чому нема йому талану
 
(О. Стороженко, I, 
1957, 31); 
–
 
Ні, немає щастя й талану бідним на сьому світі і не буде ніколи! –
 
рішила вона (П. Мирний, III, 1954, 
78) 
[5, т. 2, 360].
 
2. 
Фортуна,  щасливий  випадок,  успіх:
 
[Наталя:]  Я  питала  себе,  яка  невідома  зірка  веде  цю  людину 
[Ярчука]?  Може,  це  випадкова  фортуна,  збіг  обставин?  (І.  Микитенко,  I,  1957,  408);  Інститутська  історія 
забулась, а примхлива фортуна незмінно сприяла щасливому Сачкові
 
(Л.
 
Дмитерко, Розлука, 1957, 25).
 
3. 
Доленька (пестливе до «доля»):
 
Доленько моя! Не дай мені вік дівувати
 
(Т. Шевченко, II, 1953, 147); 
Чи знайду я коли
-
небудь Власну доленьку, Чи все тягти чуже ярмо Та неволеньку?
 
(П. Грабовський, I, 1959, 111) 
[5
, т. 2,
 
с. 358
]. 
4. 
Вдача
 
4.1. Сукупність психічних особливостей, з яких складається особистість людини і які проявляються 
в її діях, поведінці; характер:
 
[Князь:] Ну, бачу, горе не зломало ще Твоєї вдачі гордої, Предславо! (І. Франко, IX, 
1952, 211); Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу (В. Козаченко, Вибране, 1947, 42).
 
4.2. 
Нахил або звичка до чогось:
 
Чи ви не знали його вдачі, що він п’є? (Л
. 
Українка, III, 1952, 469); Добра 
вдача в колгоспних селян: Де зійшлись, –
 
там і пісні звучати (С
. 
Олійник, Вибране, 1959, 109)
 [5, 
т. 1, с. 310
]. 
5. Успіх:
 
5.1. Позитивний наслідок роботи, справи; значні досягнення, удача:  Ми ж про тебе знаємо, як ти по 
охоті успіху великого досягла в роботі! (П.
 
Тичина, II, 1957, 262); Успіхи синтетичної хімії лікарських речовин дали 
величезний поштовх фармакології та фізіології (Наука і життя, 11, 1965, 25).
 
5.2.  Досягнення  в  навчанні,  у  вивченні  чого
-
небудь:
 
В  навчанні  Захар  виявляв  такі  успіхи  й  такі 
поривання все знати, що вчителі пророкували йому велике майбутнє науковця (І. Ле, Право, 1957, 14); [Юля:] У 
мене в інституті такі успіхи... Грамотою нагородили (З. Мороз, П’єси, 1959, 218).
 
5.3. Громадське визнання, схвалення:
 
Моя книжка в російському перекладі
 
має деякий успіх, принаймні в 
російських  літературних  сферах  (М.
 
Коцюбинський,  III,  1956,  381);  Десять  разів  виходила  актриса  на  виклики, 
успіх був надзвичайний
 
(Ю. Смолич, Театр, 1946, 55) [5, т. 10, с. 493]
. 
Таким  чином,
 
проведений  аналіз  дозволяє  зробити  певні  висновки.  ЛСП  має  певну  автономність  і 
особливості  організації:  спільну  нетривіальну  частину  у  тлумаченні,  ядерно
-
периферійну  структуру,  існування  зон 
семантичного  переходу.  У  межах  семантичного  поля  наявна  сукупність  слів,  що  об’єднані  внутрішньомовними 
зв’язками  на  базі  взаємопов’язаних  елементів  значення  й  мають  спільну  предметну,  понятійну  або  функційну 
подібність явищ, що ними позначаються.
 
 
Література:
 
1. 
Білоноженко 
В.М. 
Щастя
-
доля 
/ 
В.М. 
Білоноженко 
[Електронний 
ресурс]. 
–
 
Режим 
доступу:
 http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine12-12.pdf 
2. 
Єрмоленко  С.Я.  Українська  мова.  Короткий  тлумачний  словник  лінгвістичних  термінів  /  С.Я.
 
Єрмоленко, 
С.П.
 
Бибик, О.Г.
 
Тодор; за ред. С.Я.
 
Єрмоленко. –
 
К.: Либідь, 2001.
 
–
 223 
с.
 
3. 
Лисиченко
 
Л.А.  Лексико
-
семантична  система  української  мови
 
/  Л.А.
 
Лисиченко.  –
 
Х.:  ХДПУ  ім.  Г.С.  Сковороди, 
1997. 
–
 
129 с.
 

152 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
 
4. 
Селіванова  О.  Сучасна  лінгвістика:  термінологічна  енциклопедія  /  Олена  Селіванова.  –
 
Полтава:  Довкілля
-
К, 
2006. 
–
 712 
с.
 
5. 
Словник української мови: 
[
в 11 т.
] 
/ Академія наук Української РСР.
 
–
 
К.: Наукова думка, 1970–
1980. 
 
Науковий керівник:
 
старший викладач кафедри українознавства Харківського національного університету радіоелектроніки 
Кузьміна Лідія Володимирівна.
 
 
 
Леся Гуня,
 
Ольга Іщенко, Світлана Дешко
 
(
Львів
, 
Україна
) 
 
ASPECTS OF BUSINESS ENGLISH. 
 
The article is an attempt to look at the reality of teaching English for Business Purposes (EBP)/ Business English 
(BE)  from  a  practical  point  of  view.  It  approaches  the  term  BE  as  if  through  a  funnel  with  English  as  an  International 
Language (EIL) at the top, English Language Teaching/General English (ELT/GE) as its sloping sides, English as a Foreign 
Language  (EFL)/English  as  a  Second  Language  (ESL)  at  the  top  of  the  funnel's  narrow  tube,  and  English  for  Specific 
Purposes (ESP) at the very bottom, just above where BE, one of its main arms is placed. Special emphasis is laid on key 
distinctions between BE and ELT/GE, the function of BE teachers and the variety of roles that they assume in BE, on BE 
teachers as connoisseurs of specialist business expertise, and the importance of carrying out needs analysis as it brings to 
light some very important information about learners of BE [1, p.12]. 
BE  is  most  definitely  the  current  growth  area  in  ESP  which,  in  the  two  or  three  decades,  attracted  increasing 
interest  and  awareness.  BE  course  books  and  other  teaching/learning  materials  are  proliferating,  and  language  schools 
offering  BE  courses  are  blossoming.  Several  developments  may  have  contributed  to  the  expansion  of  BE,  but  speaking 
from the pedagogical point of view, the demand for BE must have originated from a particular kind of learners, often adults, 
who  already  had  both  grammatical  knowledge  of  English,  and  also  a  specific  purpose  in  learning  English.  In  short,  they 
were  looking  for  a  different  approach,  one  which  would  provide  them  with  an  opportunity  to  use  this  knowledge  more 
productively than had been previously possible, and therefore approached BE courses with heightened expectations. 
Teaching BE is believed to be the teaching of English to adults working in businesses, or preparing to work in the 
field  of  business,  i.e.  a  needs-directed  teaching  in  which  as  much  as  possible  must  be  made  job-related,  focused  on 
learners' needs and relevant to them. Successful use of English is seen in terms of a successful outcome to the business 
transaction. Cost-effectiveness is required by both adults paying for themselves, and companies sponsoring their staff, so 
learners’  bosses  and  supervisor
s  or  the  person  setting  up  the  language  training  in  a  company  may  expect  reports  on 
learners’ progress on a regular basis. Business is competitive, and learners’ attendance can be even tracked, especially if 
the company is financing the course[2, p.39]. 
More  and  more  people  are  nowadays  required  to  learn  English  as  the  importance  of  EIL  is  still  anything  but 
decreasing.  Nobody  can  deny  the  fact  that,  at  the  present  time,  English  is  the  leading  language  of  international 
communication,  and  the  established  language  of  science  and  business  in  the  world.  Although  it  is  only  one  of  several 
languages being promoted internationally in similar ways, its hegemony cannot be disputed. As a result, with the spread of 
English  a  huge  demand  has  been  created  for  teachers  of  English,  and  ELT/GE  has  become  a  billion-pound  business[3, 
p.45]. 
The term Business English can cover a multitude of things. When someone says they teach business English or 
they are studying business English it is quite possible that the speaker and the listener may have a different understanding 
of the term. 
The  similarity  is  the  constant  attempt  of  BE  to  put  as  much  emphasis  as  possible  on  the  general  content,  i.e. 
learners’ general ability to communicate more effectively, usually in business situations
. Also no major differences are to be 
found in the area of learners, since in BE and ELT/GE learners are drawn from pre-service and in-service.  
However,  there  are  some  quite  important  distinctions  between  BE  and  ELT/GE.  To  start  with,  in  BE  general 
conten
t is normally mixed with specific content which relates to a particular job area or industry. To turn to learners’ needs, 
in GE they are rarely as immediate and urgent as in BE where the most important characteristic is the sense of purpose, i.e. 
the fact 
that language is used to achieve an end. As already mentioned, the aims of BE will always relate to learners’ work, 
and to fulfilling their occupational and professional language needs for English most completely, so the aims of BE courses 
might be eventually considered radically different from the aims of ELT/GE courses. The claims for BE are that it is more 
cost-effective than ELT/GE, focused on learners' needs, relevant to them, and successful in imparting learning. 
Next  two  key  contrasts  arise  from  the 
area  of  programmes.  Namely,  the  focus  in  BE  is  not  merely  on  learners’ 
accuracy  (the  correct  use  of  language  forms)  and  fluency  (getting  the  message  over)  but  also  on  developing  the 
effectiveness  of communication,  i.e.  the  total  performance-linguistic  and  non-linguistic.  Similarly,  BE  aims  to  develop  also 
specialist  language  knowledge  and  professional  communication  skills,  not  just  general  language  knowledge  and  general 
communication skills [4, p.12]. 
Another important distinction is represented by the fact that the knowledge of business content and communication 
skills training is instrumental to BE trainers, not just the knowledge of ELT methodologyFinally, to turn to the two roles, the 
role of BE and ELT/GE teacher, they are not be too different. However, the difference between them is 'in theory nothing, in 
practice a great deal'. What lies at the core of the problem of the BE teacher's role is that in practical ways ELT/GE and BE 
teacher's work differ very much. Johns and Price-Machado are quite sure that 
‘Inexperienced or ‘traditional’ teachers cannot 
work within an experimental ESP context’ [5, p.50].
 
In a broad sense, the content is different 
–
 topics will be related to the work place or world of business 
–
 so instead 
of family and friends, a business English course book may contain topics like global business cultures, or a day in the life at 
the  office.  The  skills  may  be  business  communication  skills  like  delivering  presentations  rather  than  speaking  in  general. 
This,  however,  is  changing  and  very  soon  the  difference  between  general  English  and  business  English  may  not  be  so 
easily demarcated. With new general English course books coming out with titles like ‘Natural English' and ‘Skills for life',
 
the focus is changing as English's role as the lingua franca is reaching new heights. Publishers recognise that the demand 
for English is now more than ever an instrumental demand. 
 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
153 
 
 
 
There  is  a  demand  for  business  English  which  appears  to  be  growing  because  learners  are  becoming  clearer 
about  what  they  want  to  use  English  for  and  as  I  indicated  the  same  is  becoming  true  for  general  English  learners.  In 
today's global economy, learners want not only the skills to read, write, listen to and speak English fluently, they also want 
to  be  able  to  communicate  in  a  way  which  will  be  recognised  and  appreciated  by  their  counterparts  in  the  international 
arena. They want their English language learning to be targeted to this aim and they often also want their success in this to 
be measured using an internationally recognised benchmark 
–
 hence the rise in demand for business English examinations. 
The students may be different from those found in the general English classroom. More often than not, they work, 
are studying a business related subject or are trying to get a job and hope that a business English course will help them. 
Those who work may be managing directors of companies or office executives. I will explore the implications of this diverse 
range of learners in my next article. 
What time of day? Usually, business English is taught at a time convenient to working people. This also depends 
on  where  the course is being taught  and  the  attitude of  both  the  participants and  the  companies  sponsoring  them.  At the 
centre where I work, business English classes are run from 7-9 am and from 7-9 pm. How long should each session be? 
This is something you may or may not have control over but if you can have some input I think it is important to ask these 
questions in order to get the best out of your students [5, p.36].  
However, the in-company courses are run at times dictated by the client. This usually is also preferred either at the 
beginning or at the end of the working day. 
This  could  be  anywhere,  as  with  general  English,  in-company,  in  the  comfort  of  your  own  sitting  room 
–
  I  know 
someone who teaches business English through the internet in the evenings after she has finished dinner or at a language 
institute. Where you teach has implications for both you and the lessons you plan. Why? Because the place you teach has 
both  limitations  and  potential.  For  instance,  what  resources  are  available?  Is  it  far  from  where  you  live?  How  much  extra 
travel time will you need? What expenses might you incur? With a general English course these are not normally things you 
need to consider.  
Your  style  of  teaching  will  probably  differ and  the methodology  you  use  and  that  which  you  find  in  course  books 
can be a little different from general English. For example, instead of pair work and group work, you might find that students 
learn  more  through  case  studies,  role  play  and  simulation  exercises.  You  may  assume  different  roles  from  the  general 
English  teacher.  For  example,  you  are  more  likely  to  be  more  of  a  facilitator  when  teaching  meeting  skills  or  a  mediator 
when teaching monitoring a negotiation. 
Advantages  and  disadvantages  of  teaching  business  English  Like  any  area  of  language  teaching,  teaching 
business English has its own set of pros and cons. In as simple a way as possible, I have outlined them in the table below: 

жүктеу/скачать 4,74 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: