«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»



Pdf көрінісі
бет4/113
Дата12.01.2017
өлшемі8,82 Mb.
#1708
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   113

Література:

 

1. 


Кравчук В., Требеш К., Джуччі Р. Інститут первинних дилерів в Україні. Чому і як потрібно його запроваджувати // 

Інститут Економічних Досліджень та Політичних Консультацій в Україні [Електронний ресурс].  –

 

Режим доступу: 



http://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_papers/German_advisory_group/2007/W1_ukr.pdf 

2. 


Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 363 «Про запровадження інституту первинних дилерів 

на 


ринку 

державних 

цінних 

паперів» 



[Електронний 

ресурс]. 

 

Режим 



доступу: 

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/363-2009-

п

 

3. 



Наказ Міністерства фінансів України від 21.07.2009 №918 «Про затвердження складу комісії з відбору та оцінки 

функціонування  первинних  дилерів  і  примірного  договору  про  співпрацю  на  ринку  державних  цінних  паперів» 

[Електронний ресурс]. –

 

Режим доступу: http:/



/minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=223094 

4. 


Rules  and  Regulations  Governing  the  Activities  of  the  Treasury  Securities  Dealer  [Електронний  ресурс].  –

 

Режим 



доступу: http://www.finanse.mf.gov.pl/documents/766655/10492498/regulationstsd2

015.pdf 


5.  UK Debt management office. A guide to the roles jf the DMO and Primary Dealers in the UK government bond market 

[Електронний 

ресурс]. 

 



Режим 

доступу: 

http://www.dmo.gov.uk/documentview.aspx?docname=publications/operationalrules/guidebook20091120.pdf 

6. 


Башко  В.  Види  первинних  дилерів,  їх  права  та  обов’язки  [Електронний  ресурс].  –

 

Режим  доступу: 



http://ecofin.org.ua/primery_dil/#_edn1 

 

Науковий керівник:



 

кандидат наук державного управління, Леся Василівна Ільченко

-

Сюйва.


 

 

 



Єлизавета Пустовських

 

(Ірпінь, Україна)

 

 

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПРОБЛЕМИ ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

 

 

Становлення  України  як  незалежної,  демократичної,  суверенної  та  соціально  налаштованої  держави, 

вибраний нею курс на європейську інтеграцію зумовлюють необхідність щодо значного підвищення дієвості системи 

державного управління і її важливої підсистеми  –

 

державної служби. Перетворення і зміни, які відбуваються в усіх 



сферах суспільного життя потребують якісно нового підходу до державної служби та її проходження.

 

Відповідно до чинного законодавства, державна служба –



 

це професійна діяльність осіб, які займають посади 

в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну 

плату за рахунок державних коштів

 [1]. 

Ці  особи  є  державними службовцями  і мають  відповідні  службові  повноваження,  час  перебування  яких  на 



державній службі, складається із послідовних етапів на кожному з яких застосовується відповідна кадрова технологія. 

Однак,  незважаючи  на  активне  реформування  системи  державної

 

служби,  що  триває  з  початку  запровадження 



адміністративної реформи, прийняття нового Закону України «Про державну службу», набрання чинності якого було 

1 січня 2013 року, багато питань чіткого законодавчого визначення правового статусу державних службовців, засад 

функціонування  кадрів  державних  органів  досі  залишаються  неврегульованими.  На  сьогодні  головною  проблемою 

державної  служби  є  недостатнє  використання  новітніх  та  інноваційних  технологій  управління  персоналом  на 

державній службі.

 


«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 



17 

 

 



Впродовж останнього

 

часу питання проходження державної служби та визначення основних проблем у цій 



сфері стали об’єктом уваги багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Окремі аспекти проходження державної служби 

досліджували  такі  видатні  вчені:  К.  Смирнова,  Г.  Друзенко,  С.  Костюк,  В.  Головата,  Т.  Пахомова,  В.  Бакуменко,  В. 

Вакуленко,  С.  Дубенко,  Н.  Нижник,  О.  Оболенський,  В.  Ребкало  та  інші.  Водночас  низка  питань  щодо  специфіки 

проходження державної служби набувають додаткової актуальності, а проблеми, які існують в цій сфері

 

потребують 



додаткового вивчення.

 

Метою  статті  є  визначення  стану  та  основних  проблем  проходження  державної  служби,  а  також 



запропонувати шляхи вирішення даних проблем.

 

Як  відомо,  державна  служба  є  специфічним  видом  людської  діяльності,  який  пов'язаний  із  здійсненням 



політики  держави  і  реалізацією  від  імені  держави  основних  економічних,  соціальних  і  політичних  програм  серед 

населення.

 

Здавалося б державна служба має бути досить престижним видом діяльності, мати найбільшу кількість 



професіоналів і спеціалістів серед працівників та бути взірцем для всіх громадян. Однак, в Україні існує цілий ряд 

проблем на шляху до успішного проходження державної служби.

 

Основними проблемами в сфері проходження державної служби є:



 

 



 

слабка  спроможність  державної  служби  забезпечувати  ефективне  виконання  завдань  щодо  реалізації 

структурних реформ

 



 

недостатня якість надання адміністративних послуг



 



 

недостатній професійний рівень державних службовців для виконання масштабних завдань

 



 

непрестижність державної служби та невисокий статус

 

державного службовця



 



 

низька ефективність

 

механізму запобігання проявам корупції



 



 

відсутність прозорого механізму прийняття та просування на державній службі

 



 

низька ефективність системи державної служби в процесі проведення реформ;

 

 



 

недостатній рівень професійності державної служби;

 

 



 

відсутність чіткого розмежування адміністративної та політичної сфер;

 

 



 

недостатній  рівень  впровадження  принципів  політичної  нейтральності,  відкритості  і  прозорості  в  роботі 

державних службовців;

 

 



 

недостатній, для рівня країн ЄС, рівень інституційної відповідальності і механізмів контролю в державному 



управлінні;

 

 



 

відсутність реальної оцінки діяльності державних службовців [3,с.56].



 

На 1 січня 201

року корпус державних службовців налічував майже



 

280 тис. осіб, з них 60 %

 



 



жінки, 40 % –

 

чоловіки.



 

Головною  проблемою  проходження  державної  служби  є  її  низька  престижність,  плинність  кадрів  та 

стабільність, яка характеризується повільним просуванням по державним кар’єрним сходинкам. У період з 200



 2012 

років плинність кадрів на державній службі була

 

на рівні 15 %.



 

Проблема стабільності апарату, наступності та збереження інституційної пам’яті є чи не найбільш актуальною 

для  державного  управління,  адже  плинність  кадрів  вкрай  негативно  впливає  на  якість  надання  адміністративних 

послуг


 [2, c. 8]. 

Інша


 

важлива


 

проблема  –

 

навчання  та  підвищення  кваліфікації



 

працівників  державної  служби,  адже, 

важливість  завдань  і  функцій,  що  виконують  державні  службовці,  вимагає  постійного  системного  професійного 

удосконалення, а також нових підходів до навчальних програм і системи підвищення кваліфікації загалом.

 

Статистка 



свідчить, що у період з 200



 2012 

рр. частка державних службовців, які підвищили кваліфікацію, коливалась на рівні 

15,1  %

,  що  є  досить  низьким  показником.  Так,  в  розвинутих  європейських  країнах  цей  показник  сягає  60



-

70%.  Як 

бачимо, це майже у 4 рази перевищує показник нашої держави

 [5, c. 34]. 

На 1 січня 201

року корпус державних службовців налічував майже 280 тис. осіб, з них 60 %



 

 



жінки, 40 % –

 

чоловіки.



 

Головною  проблемою  проходження  державної  служби  є  її  низька  престижність  та  стабільність,  яка 

характеризується повільним просуванням по державним кар’єрним сходинкам.

 

Наслідком цих проблем є висока плинність кадрів на державній службі  –



 

упродовж останніх чотирьох років 

вона не була нижчою від 15 %. Це означає, що

 

щорічно з державної служби ідуть близько 40 тис. осіб. Результат –



 

поступова

 

депрофесіоналізація державної служби.



 

Крім  того,  слід  зазначити,  що  українська  адміністративна  культура,  яка  базується  на  централізації, 

непрозорості  й  відсутності  чітких  регламентів  прийняття  рішень,  призводить  до  зростання  іноді  невиправданих 

видатків,  збільшення  апарату  управління,  ускладнення суспільних  відносин.  Саме розрив  між  сучасними  вимогами 

суспільства  і  діяльністю  державного  апарату  є  ризиком  втрати  довіри  суспільства  до  влади,  а  як  результат  –

 

несприйняття кроків Уряду у сфері реформи державного управління, яка, на відміну від демонстрованої млявості і 



непослідовності, має бути рішучою та радикальною [4, 

c. 111]. 

Підсумовуючи вищезазначене, можна сформулювати такі пріоритетні напрями вирішення проблем державної 

служби в Україні:

 

1. Дотримання державними службовцями Закону України «Про доброчесну поведінку осіб, уповноважених на 



виконання функцій держави» і «Про конфлікт інтересів».

 

2.  Завершення  функціонального  обстеження  органів  виконавчої  влади,  формування  реєстрів  функцій  та 



послуг і внесення на цій основі пропозицій щодо їх реформування.

 

3. Запровадження сучасних європейських технологій і практик управління персоналом:



 

 



 

здійснення заходів щодо реформування системи професійного навчання державних службовців, зміщення 

акцентів на підготовку професіоналів

-

практиків, а також фахівців з питань європейської та євроатлантичної інтеграції;



 

 



 

активне використання інформаційних технологій державними службовцями.

 

Таким чином, вирішення цих завдань дасть змогу перейти до рішучого реформування державного управління, 



надасть  змогу  адаптувати  державну  службу  до  стандартів  ЄС  та,  як  наслідок,  досягти  європейського  рівня  життя 

громадян України, що, власне, і є пріоритетним завданням для реалізації органами державної влади України.

 

 

Список використаних джерел



1. 


Про 

державну 

службу: 

Закон 


України 

від


 

17.11.2011 

 

4050-VI. 



 

Режим



 

доступу:


 

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4050-17 

2. 

Луговий В. Адміністративна реформа в Україні і політична культура // Вісник УАДУ. –



 2012. 

 



№ 2. –

 

С. 7 –



 10. 

3. 


Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Моногр. –

 

К.: Факт, 2013. –



 

260 с.


 

18 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

 



 

4. 


Петришин А.В. Государственная служба. Историко

-

теоретические предпосылки, сравнительно



-

правовой и логико

-

понятийный анализ. –



 

Х.: Факт, 2011. –

 

167 с.


 

5. 


Сурай І. Г. Актуальні питання проходження державної служби України: навч.

-

метод. посіб./ І. Г. Сурай. –



 

К.:Вид


-

во 


КМЦППК, 2011 –

 

56с.



 

 

Науковий керівник:



 

кандидат наук з державного управління, доцент, радник податкової служби 2 рангу, завідувач кафедри 

державного управління і менеджменту Інституту післядипломної освіти НУДПСУ, Журавський Вадим Лаврентійович.

 

 



 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 



19 

 

 



 

СЕКЦІЯ: ЕКОЛОГІЯ

 

Галина Москалик

 

(Чернівці, Україна)

 

 

ХВОЙНІ



 

ЯК НЕСПЕЦИФІЧНІ ІНДИКАТОРИ ТЕХНОГЕННИХ УМОВ

 

 

Завдяки високим санітарно



-

гігієнічним та естетичним властивостям, хвойні рослини відіграють провідну роль 

в озелененні. Вони здатні поглинати й нейтралізувати частину атмосферних полютантів, затримувати частинки пилу, 

а також індикувати забруднення. Вони є зручними біоіндикаторами стану повітря протягом цілого року. Відома оцінка 

стану навколишнього середовища на основі змін комплексу ознак у хвойних, не лише мінливих морфологічних, але й 

біохімічних [5].

 

Метою нашого дослідження було оцінити екологічну ситуацію довкілля з використанням ознак хвойних дерев.



 

Моніторинг здійснювали в окремих населених пунктах Кіцманського та Заставнівського районів Чернівецької 

області,  а  саме:  Кіцманський  район  –

 

с.  Киселів,  с.  Ставчани;  Заставнівський  район  –



 

с.  Репуженці,  с.  Вікно,  с. 

Хрещатик.

 

У процесі дослідження використали матеріали екскурсійних і експериментальних досліджень, проведених на 



території населених пунктів.

 

Матеріалом дослідження були переважаючі види хвойних у зелених насадженнях: 



Picea abies (L.) Karst. 

 



яка 

зростає в п’яти точках моніторингу, 



Pinus sylvestris L.

 



в одній точці, 

Pinus pallasiana D.Don 

 



в двох точках моніторингу. 

Вік насаджень коливається від 27 до 36 років.

 

Досліджені екотопи розділили за функціональним навантаженням (табл. 1).



 

 

В  якості  контролю  обрано  територію  парку  пям’ятки  садово



-

паркового  мистецтва  імені  Т.Г.  Шевченка,  для 

порівняння дослідних варіантів 

P. abies

; територія ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Цецино» 

для 

P. sylvestris; 

територія ботанічного саду ЧНУ –

 

для 


P. pallasiana

, які розміщені у межах м. Чернівці.

 

Морфометричні  параметри  визначали  стандартною  методикою.  Клас  ушкодження  хвої  визначали  за 



методикою  [7].  Визначали  ступінь  некрозу  за  бальною  шкалою,  яка  включила  наступні  класи:  1  бал  –

 

хвоя  без 



ушкоджень; 2 –

 

наявність незначної кількості малих плям; 3 –



 

значна кількість чорних і жовтих плям, інколи по всій 

ширині хвоїнки. Характеристика рейтингової оцінки хлорозу така: I –

 

хвоя без хлорозів; II –



 

незначна кількість хлорозів; 

ІІІ –

 

значна кількість бурих плям; IV  –



 

більша поверхня листкової пластини має хлорозні плями.  Повторність 10

-20-

кратна


Суху масу хвої визначали висушуванням при температурі 105°С. Вміст золи досліджували після озолення при 

температурі 400°С [7].

 

Вплив антропогенних факторів будь



-

якої інтенсивності має у рослин виражений морфологічний ефект. Це дає 

змогу  проводити  доволі  точну  неспецифічну  біоіндикацію  якості  довкілля  із  використанням  дендрометричних 

показників.  Найбільш  інформативними  серед  них  можна  вважати  ті,  що  тісно  корелюють  із  величиною  первинної 

продукції  та  характеризують  газообмін  у  системі  «рослина  –

 

середовище».  До  таких,  зокрема,  належать 



морфометричні показники деревних рослин [5].

 

Нами з’ясовано біометричні параметри хвої досліджуваних дерев (рис. 1).



 

 

Виявлено, що за довжиною хвоя 



P. abies 

дослідних варіантів була значно меншою, ніж в контролі, довжина 

хвої 

P. pallasiana 

коливалась від 139,6 до 145,5 мм і була на рівні контрольного значення.

 


20 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 

 



 

Характерними  ознаками  неблагополуччя  навколишнього  середовища  служить  поява  ушкоджень 

асиміляційного апарату (табл. 2).

 

 



У досліджуваних об'єктах спостерігається різний клас хлорозу і некрозу. Для більшості досліджуваних дерев 

клас некрозів становив –

 

2, клас хлорозу –



 

ІІІ. Найбільш враженою була хвоя у 



P. abies (L.) Karst. 

Крім наявних ушкоджень асиміляційного апарату виявлено візуальні ознаки незадовільного стану дерев на 

проммайданчику –

 

наявні відкриті рани, суховершинність, механічні пошкодження стовбура, у 



P. sylvestris 

 



сухі гілки, 

зміна  забарвлення  хвої,  суховершинність.  Більшість  дерев  біля  фасадів  будинків  без  видимих  ушкоджень  (за 

виключенням P. аbies у с. Киселів).

 

Наші дані узгоджуються із літературними даними [5]. Авторами відмічено зменшення в 1,5–2 рази лінійних 



розмірів хвої та поява некротичних розсіяних плям діаметром 1–1,5 мм чи відмерлих верхівок за умови забруднення 

атмосферного  повітря.  У  хвойних  деревних  рослин  гостре  ураження  зумовлює  верхівковий  некроз  котрий  може 

поширитися  до  основи  хвоїнок.  Утворення  некротичних  плям  на  серединній  частині  хвої  неспецифічна  реакція  на 

атмосферні забруднювачі. Схожі патологічні зміни виникають за різних стресових впливів, спричинених абіотичними 

факторами.

 

З літератури [5] відомо низку неспецифічних ознак хвойних, які в сукупності дають досить об’єктивну картину 



про забруднення атмосферного повітря. Це поява різного роду хлорозів і некрозів, зменшення розмірів довжини хвої, 

пагонів  поточного  і  минулих  років,  їх  товщина,  розмір  шишок,  скорочення  розмірів  і  кількості  закладених  бруньок, 

зменшення галуження. Через менший приріст пагонів і хвої у довжину в забрудненій зоні спостерігається зближення 

відстані між хвоїнками. Відмічено потовщення самої хвої, скорочується тривалість її життя (1

-3 

роки в забрудненій зоні 



та 6

-

7 років –



 

у чистій). Вплив забруднення зумовлює також стерильність насіння (зменшення його схожості).

 

Дослідженнями  Коби  В.П.  [6]  встановлено  вплив  абіотичних  факторів  на  біометричні  показники  хвої 



P. 

sylvestris, 

яка зростала



 

в

 



екстремальних екотопах (крейдяні схили та оліготрофне болото) –

 

це скорочення довжини, 



збільшення  ширини  та  товщини  хвої,  проміжок  між  провідними  пучками  центрального  провідного  циліндра  майже 

вдвічі  зменшується,  що  є  реакцією  на  недоступність  вологи.  Крім  того  дослідником  встановлені  тенденції  змін 

фенотипічних ознак хвої залежно від амплітуди екологічних факторів навколишнього середовища. Для 

P. sylvestris 

і 

P.  mugo 

відзначено  пряму  кореляцію  між  комплексом  едафічних  факторів  (

Rc,  Tr,  Ca

),  довжиною,  шириною  та 

товщиною хвої, кількістю продихових рядів, смоляних каналів і товщиною епідермальних клітин.

 

Морфологічні  та  екологічні  особливості  хвойних,  що  зростають  в  умовах  населених  пунктів  доповнює 



комплекс фізіологічних показників.

 

Функціональний стан дерев можна з’ясувати за рядом опосередкованих показників. Зокрема, за відносним 



вмістом сухої речовини, золи та різних форм Нітрогену.

 

Суха речовина відображає інтенсивність асиміляційних процесів у клітинах рослин. Нами досліджено відносну 



масу сухої речовини одно –

 

і дворічної хвої дерев у точках моніторингу (рис. 2).



 

 

Відмічено  неоднозначні  зміни  показника  в  досліджуваних  об'єктах.  Однорічна  хвоя 



P.  abies 

всіх  дослідних 

варіантів  накопичувала  сухої  речовини  майже  у  1,5  рази  більше,  ніж  в  контролі.  Проте  при  порівнянні  дослідних 

варіантів дворічної хвої з контролем встановлено зменшення відносної маси сухої речовини.

 

Викликають зацікавленість результати, щодо відносної маси сухої речовини в 



P. pallasiana

. Незважаючи на 

те, що розміри хвоїн у сосни майже в чотири рази більші, ніж у 

P.  abies, 

проте сухої речовини вони накопичували 

майже таку ж кількість. У P. рallasiana

 

показник знаходився на рівні контрольного значення.



 

Зола –


 

це кількість неорганічних речовин, накопичених рослинами внаслідок поглинання мінеральних речовин 

кореневою системою. Цей показник відображає умови мінерального живлення рослин. Насиченість асиміляційного 

апарату зольними елементами характеризує метаболічну активність тканин, оскільки неорганічні іони є компонентами 

ферментних комплексів,

 

матриксу клітинних стінок, колоїдів цитоплазми, входять до складу молекул. Нагромадження 



зольних елементів у листках свідчать про функціональну залежність метаболізму в них від природних і техногенних 

умов


 [4]. 

Визначена  нами  зольність  хвої 



P.  abies 

змінювалась  від  26,16  до  40  %,  а 



P.  pallasiana 



  16,47 

  35,95  % 



(рис.

 3.). 


«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»

 

 



21 

 

 



 

З'ясовано, що зольність дворічної хвої P. аbies

 

вища, ніж однорічної. Крім того у дерев біля фасадів будинків 



дворічна хвоя P. аbies

 

і одно –



 

та дворічна 



P. pallasiana 

виділялися низьким вмістом золи порівняно з контролем.

 

Дослідженнями  [1]  доведено,  що  в  магістральних  посадках  деревних  рослин  спостерігалося  накопичення 



зольних елементів протягом вегетації. Показано, що в умовах підвищеної техногенної завантаженості зольність стебел 

і  листків  більшості  деревних  рослин  зростає.  Таку  особливість  автори  пов’язують  із  накопиченням  ряду  елементів 

внаслідок  поглинання  забруднюючих  речовин  або  як  результат  порушення  обмінних  процесів  (порушення  відтоку 

елементів  з  листка в  пагони  у  осінній  період), але  це  аж  ніяк  не  пов’язано  із сприятливими  умовами  мінерального 

живлення.

 

Дослідженнями Гнатів П.С. [2] відмічено, що листки дерев накопичували  значну кількість зольних елементів, 



причому їх вміст підвищувався як за збільшення урбогенного тиску (від

 

парків до насаджень вулиць), так і в ході вегетації.



 

Отже,  зменшення  довжини  хвої,  збільшення  сухої  маси  –

 

ефективні  неспецифічні  індикаційні  ознаки 



Picea 

abies 

L., які в сукупності дають об’єктивну картину про стан навколишнього середовища.

 



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   113




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет