«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Науковий керівник
- Катерина Годованець (Ужгород, Україна)
- Література
- СЕКЦІЯ: ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ Дмитро Гончарук (Київ, Україна)
Література: 1.
Бульба Т. С. Краєзнавець М. Белінський // Тези доповідей одинадцятої Вінницької обласної історико - краєзнавчої конференції. –
В., 1992. – С. 53.
2.
Держархів Вінницької області, ф.р. 925, оп. 2, спр. 165, арк. 35.(130)
3. Кот С.І. Честі своєї не зрадив (В. Д. Отамановський) // Репресоване краєзнавство. –
К., 1991. – С. 134.
4.
Прокопчук В.С. Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність: монографія / В.С. Прокопчук; Кам’янець - Подільський національний університет імені Івана Огієнка. – 2-
ге вид., допов. –
Кам’янець - Подільський:, 2014. –
с. 10
-56 5.
Пивошенко І. М. Подільський краєзнавець М. С. Котенко - Шевченко // Тези доповідей четвертої Вінницької обласної історико - краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1986. –
С. 20.
6.
Червоний кордон. – 1926.
–
№12. – С. 4; №22. –
С.4; №24. – С. 4.
доктор географічних наук, професор,член - кореспондент НАН України Гродзинський Михайло Дмитрович.
Катерина Годованець (Ужгород, Україна) ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕКРЕАЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ЗАКАРПАТТЯ ТА КРИМУ
На території України найбільш рекреаційно привабливими регіонами традиційно є Карпатський регіон та Крим, а саме –
узбережжя Чорного моря. До недавнього часу Південний берег Криму був одним із основних рекреаційних регіонів України. Але, у з’язку з політичною ситуацією,
яка склалася у 2014 році, Крим
поступово втрачає
свою роль
у
має значні природні рекреаційні ресурси (геолого - орографічні, кліматичні, водні, бальнеологічні тощо), головним серед яких є гірська місцевість з її природно - кліматичними особливостями. У зв’язку з цим постає питання порівняння рекреаційної привабливості Закарпаття та Криму з позиції аналізу можливості Закарпатської області компенсувати тимчасову втрату рекреаційного регіону Криму та прийняти збільшені туристичні потоки, зважаючи на певну подібність природних умов даних регіонів. Для вирішення даного питання слід проаналізувати фактори, які є визначальними для формування рекреаційної привабливості території, до яких віднесемо природно - кліматичні умови, екологічний стан території та розвиток інфраструктури. Автономна республіка Крим.
За кліматичними умовами у республіці найбільш рекреаційно привабливою є область Південного берега Криму, яка є найтеплішою в Україні. Вона характеризується плюсовими середньомісячними температурами взимку (+2,0…+4,5 °С) і високими літніми (+23,5…+24 °С) температурами. Вплив Чорного моря найбільше помітний восени, коли море віддає суші нагромаджене за літо тепло, та навесні, коли відчувається вплив охолодженого за коротку зиму моря. Суми активних температур найбільші в Україні й становлять 3700 –
4100°С. Атмосферних опадів
мало: мис Сарич – 309 мм, Ялта –
557 мм, Алушта – 430 мм, Судак –
323 мм.
Суми опадів за роками часто змінюються; максимум їх припадає на осінньо - зимовий період. На схилах амфітеатрів гір створюються своєрідні мікрокліматичні умови, що враховується при розміщенні об'єктів рекреації [1, с. 430]. На формування такого типу клімату впливають циклони взимку і підвищений атмосферний тиск влітку.
Екологічна ситуація в Криму оцінюється як відносно несприятлива. Основними факторами негативного впливу на довкілля є забруднення атмосферного повітря в містах регіону, поверхневих та підземних вод.
Джерелами забруднення атмосферного повітря в Криму є промислові підприємства та різні види транспорту (викиди автотранспорту за показниками є найвищими). Сумарна кількість викидів в атмосферу станом на 2012 рік становила 137,8 тис. тонн. За 2012 рік
в
атмосферне
повітря стаціонарними джерелами забруднення було викинуто 32,7 тис. тонн шкідливих речовин. Основною проблемою для Криму залишається високий рівень
викидів забруднюючих
речовин від пересувних джерел. У 2012 році викиди від пересувних джерел забруднення у регіоні склали 105,1 тис. тонн, відзначається їхнє збільшення порівняно з попередніми роками. У Криму, окрім транспорту, що зареєстрований в автономії, великий внесок у загальні обсяги викидів дає транзитний транспорт, особливо в літній період, що значно збільшує викиди в атмосферу.
У регіоні відзначається погіршення якості водних ресурсів. Зростає проблема накопичення промислових та побутових відходів. Позитивною є відсутність у Криму радіаційно забруднених територій. Радіаційний фон на протязі 10 років є сталим та не перевищує ГДК (ГДК=25 мкР/год.) [2].
Транспортний комплекс регіону представлений залізничним,
автомобільним, водним, трубопровідним, авіаційним видами транспорту.
Залізничним транспортом
виконується 58,1% обсягів перевезень, автомобільним 14 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
транспортом перевозиться 39,1% загальної кількості пасажирів. За 2012 р. автоперевізниками перевезено 105,3 млн. пасажирів та виконано 2246,7 млн. пас. - км транспортної роботи. Основна частина перевезень виконується у внутрішньоміському сполученні
(94,8%), у порівнянні з 2011 р. кількість кримчан і гостей півострова, перевезених цим видом
сполучення, зросла на 27,5%. Тарифи на перевезення станом на 2015 рік стрімко зросли у зв ' язку з політичною ситуацією.
На території Криму понад 11,5 тисяч пам'ятників історії, культури і архітектури, що відносяться до різних історичних епох, цивілізацій, етносів і релігій. Найбільш унікальні з них, на нашу думку, комплекс печерних міст і монастирів, генуезькі фортеці, святі місця різних конфесій та інші, які використовуються як туристичні об`єкти. У регіоні використовуються
родовища мінеральних вод
та
лікувальних грязей [2].
Основними природними ресурсами Криму є Чорне море та Кримські гори. Хоч півострів багатий природними ресурсами та досить забезпечений інфраструктурою, політика рекреаційної діяльності в регіоні, на нашу думку, не є оптимальною. І, можливо, саме це пригальмовує розвиток туристичної діяльності, а також не дозволяє вийти Криму на міжнародний рівень.
понад +20°С, а січня –
3°С. Сума активних температур становить 2900–3100°С, середня річна кількість опадів – 620 – 700мм [1, с. 415]. Завдяки Карпатам, які оточують область зі сходу, на Закарпатті клімат тепліший, ніж в інших областях України, розташованих на тій самій широті.
Екологічна ситуація у Закарпатській області є сприятливішою, ніж у Криму. Протягом 2012 року відбулися позитивні зміни у зменшенні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення. Обсяги забруднюючих речовин, які надійшли у повітряний басейн у 2012 році від стаціонарних джерел забруднення, зменшилися в порівнянні з 2011 роком на 52,9% і склали 8,1 тис. тонн проти 17,2 тис. тонн у 2011 році. Викиди твердих речовин , пилу в порівнянні з попередніми роками зменшились . Викиди оксидів азоту в атмосферне повітря зменшились на 89,3%. Викиди діоксиду сірки в атмосферне повітря зменшились на 98%. Проблемою для області є забруднення поверхневих вод житлово - комунальними підприємствами області, якими у 2012 році було скинуто в поверхневі водні об’єкти 2,2 млн.м 3
забруднених стічних вод або 92% від загального скиду (2,4 млн.м 3 ) забруднених стоків по області, проте дані показники є відчутно нижчими порівняно з іншими регіонами України [2].
Перевагою Закарпаття є те, що це найзахідніша область України й єдина серед областей держави, що межує одразу з чотирма країнами: Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Польщею. Ця особливість перетворює Закарпаття на транскордонний «полюс» притягання туристичних потоків із Заходу й Сходу, Півночі й Півдня Європи.
У Закарпатській області перехрещуються важливі міжнародні автотранспортні магістралі, що сполучають Європейський Союз з Україною, Росією, державами Центральної Азії. Налагоджене пряме міжнародне автобусне сполучення з містами 11 країн, зокрема Словаччини (Міхаловце, Братіслава, Кошіце та інші), Угорщини (Будапешт, Ніредьгаза), Чехії (Прага, Брно та інші). Область має залізничне сполучення практично з усіма столицями Південної і Центральної Європи. Стан розвитку внутрішньообласної дорожньо - транспортної інфраструктури також варто оцінити як достатньо сприятливий.
Незважаючи на гірський рельєф та відсутність великих міст, щільність автомобільних доріг державного, обласного та місцевого значення становить у середньому по області 0,27 км/км 2 . Це, по - перше, зумовлює щорічне нарощення туристичних потоків самодіяльних мото –
й автотуристів. По - друге, дає змогу охопити екскурсійно - туристичними маршрутами практично всі найцікавіші історико - культурні та природні атракції області.
Закарпаття – це одна з найбагатших пам’ятками історії та культури областей України. На державному обліку знаходяться 1839 пам’яток археології, історії та монументального мистецтва, у тому числі середньовічні замки. Туристична візитівка Закарпаття –
8 замків та самобутні дерев ' яні храми, аналогів яким немає в інших регіонах.
Область дуже багата на мінеральні води різного складу. Лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття вперше згадуються ще в 1463 році. У 1842 році у Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією із кращих за смаковими якостями. Як відомий курортний район Закарпаття прославилося також завдяки гірськовулканічним, насиченим рідкісними елементами, термальним водам з температурою до 35°С.
В області є сприятливі умови для організації зимового туризму та гірськолижного спорту. Гірськолижними центрами краю є Драгорбат, Пилипець, Красія, Воловець, Міжгір ' я, Подобовець. Дедалі більшої популярності на Закарпатті набуває етнографічно - фестивальний туризм, який часто поєднується із винним та екзотичним туризмом [3, с. 185
]. Про значний рекреаційний потенціал Закарпаття свідчить той факт, що за часів СРСР область вважалася елітною оздоровчо - курортною зоною в масштабі цілого Союзу. Закарпаття в історичних хроніках отримало назву «Срібна земля» як еталонний край екологічної чистоти і здоров'я.
Отже, Закарпаття та Крим відзначаються значною рекреаційною привабливістю, зумовленою значною мірою подібними умовами: Закарпатська низовина і Південний берег Криму відзначаються комфортними кліматичними умовами для оздоровлення і відпочинку; наявність як рівнинного, так і гірського рельєфу, значні природні та історико - культурні рекреаційні ресурси. Вирішальним фактором, який зумовлює рекреаційну привабливість Криму, є вихід до Чорного та Азовського морів, Закарпаття, натомість, має більш різноманітні природні умови та відрізняється сприятливішою екологічною ситуацією. Маючи вигідне географічне та геополітичне розташування, розвинену транспортну мережу, наявність значних природно - рекреаційних ресурсів та історико - культурних пам'яток, працелюбне і гостинне населення, Закарпаття може забезпечити належну віддачу від цього потужного потенціалу, використати його в інтересах активного відпочинку та оздоровлення за умови державної підтримки та оптимальної організації туристичної діяльності, залучення інвестиційного капіталу, зміцнення існуючої та створення нової матеріально - технічної бази, залучення досвідчених і кваліфікованих кадрів. У Закарпаття є всі передумови не тільки компенсувати у межах держави тимчасову втрату рекреаційного регіону Криму, а й вийти на рівень інших провідних курортних регіонів Європи.
1.
Маринич О.М.
Фізична географія України: Підручник / О.М. Маринич, П.Г. Шищенко . –
К.: Знання, 2005.
– 511 с.
2.
Міністерство екології та природних ресурсів України. –
Режим доступу: http://www.menr.gov.ua/ 3.
Рутинський М.Й.
Сільський туризм . Навчальний посібник
/ М.Й. Рутинський, Ю. В. Зінько . –
К.: Знання, 2006. – 271
с.
Науковий керівник : старший викладач Брацьо Оксана Василівна.
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
15
СЕКЦІЯ: ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ Дмитро Гончарук (Київ, Україна)
ДИЛЕРІВ НА РИНКУ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ УКРАЇНИ
Державні цінні папери (далі – ДЦП) широко використовуються урядами країн як інструменти залучення позикових коштів для фінансування поточного бюджетного дефіциту та обслуговування державного боргу. Крім того, розвинутий ринок державних цінних паперів є дуже важливим для ефективного втілення грошово - кредитної політики держави.
У розвинутих країнах, як правило, практично вся заборгованість держави втілена у цінних паперах, які випускаються для
внутрішнього та зовнішнього ринку. Емітуючи цінні папери, держава виступає на фінансових ринках у ролі позичальника, причому на ринку цінних паперів державні структури –
такі, як міністерства фінансів – є одними із найбільших позичальників позичальником.
Однією з головних проблем ДЦП України є їх низька ліквідність, що знижує попит на них та призводить до необхідності збільшення витрат держави на залучення коштів. Одним із способів сприяти підвищенню ліквідності є впровадження на ринку інституту первинних дилерів.
Враховуючи прагнення України стати членом Європейського союзу необхідно розглянути можливість використання європейського досвіду для реформування інституту первинних дилерів в Україні.
Інститут первинних дилерів – це спеціальна угода між урядом і фінансовими посередниками, що працюють на ринку державних облігацій. Угода є добровільною для обох сторін і може мати досить неформальний характер, такий як Меморандум про взаєморозуміння, або базуватися на формальному документі, що є юридично обов’язковим . Звичайно, первинні дилери отримують певні привілеї й пільги, такі як переважний доступ до первинного ринку. Зі свого боку дилери приймають ряд зобов’язань, спрямованих на поліпшення функціонування первинного і вторинного ринку державних цінних паперів і ліквідності на цих ринках. Як наслідок, уряд і дилери, що можуть бути банками або іншими фінансовими установами, можуть отримати переваги від домовленості [1, с. 2].
Держава при регулюванні інституту первинних дилерів може впливати на наступні аспекти діяльності первинних дилерів.
1. Обов’язки та права первинних дилерів. Так можуть встановлюватись зобов’язання участі у первинному розміщенні державних цінних паперів, зобов’язання щодо торгів державними цінними паперами на вторинному ринку, обов’язки з встановлення котирувань на вторинному ринку. В контексті прав можуть встановлюватись переважне чи виключне право на участь у первинному розміщенні ДЦП, переважне право на інші операції з фінансовим агентом уряду, можливість проведення операцій РЕПО і отримання кредитів (як правило, короткострокових, overnight) облігаціями під заставу інших випусків державних паперів, виплата фіксованої комісійної винагороди первинним дилерам за виконання функцій маркетмейкерів, тощо.
2. Обов’язки фінансового агенту уряду. В основному полягають в виключному чи переважному задоволенні, в процесі розміщення ДЦП, заявок первинних дилерів, стабільному та ритмічному випуску ДЦП та своєчасне інформування первинних дилерів, тощо.
3. Встановлення правил набуття та позбавлення статусу первинних дилерів. Встановлюються певні обмеження відповідно до того які установи можуть бути первинними дилерами, країни де вони зареєстровані, вимоги до фінансового стану, вимоги до обсягів торгів ДЦП, тощо.
4. Встановлення правил звітування первинних дилерів. Встановлюються вимоги щодо надання первинними дилерами інформації про свою діяльність на первинному та вторинному ринку державних цінних паперів, звіти про їх фінансовий стан а також про можливість надання пропозицій та іншої інформації що може бути використання фінансовим агентом уряду для прийняття рішень щодо розвитку та врахування потреб ринку у ДЦП.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. N 363 «Про запровадження інституту первинних дилерів на ринку державних цінних паперів», первинні дилери є визначені Мінфіном банки, які взяли на себе зобов'язання співпрацювати з Міністерством у частині розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів в обмін на виключне право участі у розміщеннях облігацій внутрішніх державних позик (далі –
облігації) та переважне право брати участь в інших операціях, що проводить Мінфін з такими облігаціями [2 ].
Відповідно до примірного договору затвердженого наказом Мінфіну від 21.07.2009 №918 «Про затвердження складу комісії з відбору та оцінки функціонування первинних дилерів і примірного договору про співпрацю на ринку державних цінних паперів» дилери зобов’язуються: подавати постійну (кожного робочого дня) пропозицію іншим первинним дилерам щодо купівлі та продажу облігацій випусків, перелік яких встановлюється Мінфіном за погодженням з усіма первинними дилерами (пропозиція здійснюється через фондові біржі в обсязі, що на початок торгів становить не менше 1 млн. грн. номінальної вартості за кожним випуском); подавати конкурентні заявки на купівлю ОВДП при їх розміщенні; забезпечувати купівлю ОВДП при їх розміщенні в обсязі не менше ніж 3% загального обсягу їх розміщення за конкурентними заявками протягом кожного півріччя; забезпечувати обіг ОВДП на вторинному ринку в обсязі не менше ніж 3% загального обсягу обігу протягом кожного півріччя; брати участь у зустрічах представників Мінфіну із первинними дилерами та надавати пропозиції до графіків проведення розміщень ОВДП; не вступати в письмові чи усні домовленості з іншими первинними дилерами щодо цін чи дохідності купівлі ОВДП при їх розміщенні; надавати Мінфіну у 5 - денний термін інформацію про зміну організаційно - правової форми, юридичної та фактичної адрес з дати настання такої зміни; не передавати третій стороні свої права за Договором.
Мінфін в свою чергу зобов’язується: задовольняти при проведенні розміщення ОВДП виключно заявки Дилера з моменту укладання договорів про співпрацю з шістьма первинними дилерами; враховувати пропозиції Дилера та інших первинних дилерів при складанні графіків розміщень та внесенні змін до них; не розголошувати інформації, отриманої від Дилера відповідно до Договору; розміщувати на своєму офіційному Інтернет - сайті перелік первинних дилерів; проводити регулярні розміщення (дорозміщення) ОВДП із завчасним (не менше двох днів) оголошенням обсягів сум розміщень (дорозміщень); оприлюднювати інформацію про обсяги, середньозважену ставку розміщення не пізніше одного робочого дня після проведення відповідного розміщення (дорозміщення).
Відповідно первинними дилерами в Україні можуть бути банки, які мають ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку (діяльності з торгівлі цінними паперами), сплачений статутний капітал, 16 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
еквівалентний не менш як 10 млн. євро, практичний досвід роботи на ринку облігацій (загальний обсяг торгівлі облігаціями становить не менш як 1 млрд. гривень). Міністерство фінансів України укладає з первинними дилерами договори.
Також первинні дилери зобов’язані надавати таку інформацію: звіт про щоденний рух по рахунках у цінних паперах ОВДП в НБУ, як дипозитарію державних цінних паперів (кожного кварталу не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом), інформація про дохідність та обсяги за договорами купівлі та продажу ОВДП (не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним місяцем, але не менш ніж за три дні до зустрічі представників Мінфіну з первинними дилерами), квартальна фінансова звітність (не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом), річна фінансова звітність (не пізніше ніж через 15 днів після її затвердження) [3 ].
Ми бачимо, що всі чотири пункти державного регулювання висвітленні в нормативно - правових актах, але є певні можливості для вдосконалення. Розглянемо ці можливості враховуючи зарубіжний досвід.
По - перше, враховуючи досвід Польщі необхідно розширити зобов’язання первинних дилерів, щодо викупу обов’язкового обсягу ДЦП зважуючи їх на термін обігу цінних паперів, що дозволить покращити структуру державного боргу за рахунок стимулювання первинних дилерів до залучення середньо –
та довгострокових інструментів [4, с . 2]. По - друге, спираючись на досвід Великобританії, необхідно розширити коло організацій, що мають право бути первинними дилерами. З одної сторони потрібно дозволити набувати статусу первинного дилеру різним організаціям, не тільки банкам, але і страховим
компаніям, недержавним пенсійним фондам, інвестиційним компаніям та іншим інституційним інвесторам. Це дозволить суттєво розширити джерела залучення коштів. Але необхідно, щоб визначенні претенденти проходили оцінку в рейтингових агентствах ( FITCH, Moody ’ s, S&P ) [5, с. 44].
По - третє, надати первинним дилерам привілейований доступ до операцій рефінансування з боку уряду. Такий доступ передбачено в операціях із розміщення ним тимчасово вільних касових залишків, в тому числі через операції РЕПО, (в Угорщині, Чехії.) [6, с. 3].
Тож ми можемо зробити висновок, що інститут первинних дилерів має як певні переваги, такі як: збільшення ліквідності і зниження витрат на залучення позикових коштів, спрощується розміщення облігацій в національній валюті, полегшуються операції на відкритому ринку, спрощення діалогу між урядом і фінансовим сектором. Але необхідно і зважати на можливі ризики, а саме: викривлення конкуренції між дилерами й не - дилерами, змова і маніпуляція цінами з боку первинних дилерів.
Використання європейського досвіду зможе покращити функціонування інституту первинних дилерів, що в свою чергу дозволить уряду України більш ефективно використовувати такий інструмент фондового ринку як державні цінні папери.
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|