Державний вищий навчальний заклад



Pdf көрінісі
бет11/35
Дата03.03.2017
өлшемі2,66 Mb.
#7320
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   35

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
73 
УДК 373.1:004.057 
Варивода Катерина 
(Переяслав-Хмельницький, Україна) 
 
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ 
БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ НА 
УРОКАХ ОСНОВ ЗДОРОВ’Я 
 
У  статті  висвітлено  питання  формування  культури  безпеки 
життєдіяльності  учнів  основної  школи на  уроках  основ здоров’я. З  огляду  на 
узагальнення  наукових  позицій  визначено  ряд  методологічних  підходів,  які 
визначають  специфіку  побудови  навчального  процесу  з  позиції  засвоєння 
учнями  певного  досвіду.  Визначено  як  релевантні  наступні  підходи: 
системний, 
діяльнісний, 
інтегративний, 
особистісний, 
аксіологічний, 
культурологічий  та  гуманістичний.  Окреслено  найбільш  важливі  специфічні 
принципи  побудови  навчального  процесу  –  культурологічності,  екологізації, 
здорового способу життя, регіональності.  
Ключові  слова: 
безпека  життєдіяльності,  культура  безпеки 
життєдіяльності, навчальний процес, школярі, методологічні підходи, основи 
здоров’я. 
 
The  article  highlights  the  issue  of  creating  a  culture  of  life  safety  teaching 
secondary school pupils at the lessons of basis of health. Given the generalization of 
scientific  positions  identified  a  number  of  methodological  approaches,  which 
determine  the  specificity  of  educational  process  from  the  perspective  of  a  pupils 
learning  experience.  Defined  as  relevant  by  the  following:  system,  activity, 
integrative,  personal,  axiological,  cultural  and  humanistic.  Outlined  the  most 
important  specific  principles  of  the  learning  process  –kulturolohichnosti,  ecology, 
healthy lifestyle, regionality.  
Key  words:  life  safety,  life  safety  culture,  educational  process,  pupils, 
methodological approaches, the basis of health. 
 
Одне  з  найважливіших  завдань  сучасних  загальноосвітніх  навчальних 
закладів – навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я, формувати у них 
культуру безпечної поведінки. Це завдання, в основному, реалізується шляхом 
вивчення  окремого  предмета  основи  здоров’я,  який  поєднує  елементи  знань 
щодо  збереження  і  захисту  життя  та  зміцнення  здоров’я,  сприяє  розвитку 
соціально-психологічних компетентностей учнів [1, c. 10]. 
Згідно  зі  статтею  41  КЦЗУ культура  безпеки життєдіяльності  –  це 
сукупність  цінностей,  стандартів,  моральних  норм  і  норм  поведінки, 
спрямованих  на  підтримання  самодисципліни  як  способу  підвищення  рівня 
безпеки.  В  науковій  літературі  культура  безпеки  визначається  як  рівень 
розвитку людини і суспільства, що характеризується значущістю забезпечення 
безпеки  життєдіяльності  в  системі  особистісних  і  соціальних  цінностей, 
безпечної  поведінки  в  повсякденному  житті  і  в  умовах  небезпечних  та 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
74 
надзвичайних ситуацій, рівнем захищеності від загроз і небезпек в усіх сферах 
життєдіяльності [4, c. 132]. 
Формування  культури  безпеки  життєдіяльності  в  загальноосвітніх 
навчальних  закладах  в  цілому,  і  на  уроках  з  основ  здоров’я  зокрема, 
реалізується  шляхом  впровадження  низки  методологічних  підходів,  які 
визначають  специфіку  побудови  навчального-виховного  процесу  з  позиції 
засвоєння  учнями  певного  досвіду.  Серед  таких  методологічних  підходів 
можна виокремити наступні: 
1.  Системний  підхід  –  це  особлива  дослідна  позиція,  спосіб 
сприйняття  дійсності,  основною  характеристикою  якого  є  те, що  об’єкт,  який 
аналізується,  розглядається  як  система,  акцент  ставиться  на  виявленні  всього 
різноманіття  зв’язків  і  відношень,  що  мають  місце  як  всередині  самого 
досліджувального  об’єкту,  так  і  з  зовнішнім  оточенням.  Важливою 
особливістю  системного  підходу  є  те,  що  не  тільки  об’єкт,  а  й  сам  процес 
дослідження  виступає  як  складна  система,  завдання  якої,  зокрема,  полягає  у 
з’єднанні  в  єдине  ціле  різних  моделей  об’єкта.  У  сфері  наук  про  безпеку 
системою  є  сукупність  взаємопов’язаних  людей,  процесів,  будівель, 
обладнання,  устаткування,  природних  об’єктів,  тощо,  які  функціонують  у 
певному  середовищі  для  забезпечення  стабільності  і  безпеки. Особлива  увага 
звертається  на  виявлення  системоутворюючих  звязків,  які  в  першу  чергу 
відповідальні за цілісність явища чи об’єкту, що вивчається [3, с. 15]. 
2.  Діяльнісний  підхід  виражається  у  використанні  положень  теорії 
діяльності  в  методиці  дослідження  проблеми.  Суть  діяльнісного  підходу 
заключається  в  тому,  що  досліджується  реальний  процес  взаємодії  учнів  з 
оточуючим  світом,  що  забезпечує  рішення  певних  життєво  важливих  задач. 
Особистість в цьому випадку виступає як суб’єкт взаємодії, що виконує певну 
послідовність  різного  роду  дій.  Стосовно  до  проблеми  формування  культури 
безпеки  життєдіяльності  діяльнісний  підхід  означає  переніс  знань,  умінь  у 
відношення  і  поведінку  учнів,  що  приведе  до  закріплення  знань,  вмінь  і 
навичок  в  області  безпеки  життєдіяльності,  оволодінню  ними  новими  діями, 
які стануть нормою поведінки. 
3. 
Інтегративний 
підхід 
вважається 
одним 
із 
основних 
методологічних  підходів,  що  відображають  основні  тенденції  розвитку 
суспільства  і  науки.  Інтегративний  підхід  показує,  що  процес  формування 
особистісних  якостей  відбувається  на  основі  об’єднання  в  ціле  будь-яких 
частин.  Це  означає,  що  процес  формування  особистісної  якості  починається  з 
формування  найпростіших  елементів  поведінки,  які  в  подальшому 
ускладнюються,  переплітаються  і  визначають  розвиток  і  закріплення  цих 
якостей.  Такий  підхід  ґрунтується  на  тому,  що  в  силу  вікових  особливостей 
учнів  неможливо  відразу  повністю  сформувати  особистісні  якості.  Будь-яка 
особистісна  якість  є  складним  утворенням  і  його  формування  починається  із 
вироблення  порівняно  простих  умінь  і  навичок  поведінки  і  продовжується  в 
подальшому розвитку [2, с. 30]. 
4.  Особистісний підхід  реалізує  загальнолюдські  гуманістичні  основи 
сучасної  освіти.  Його  використання  означає  орієнтацію  при  конструюванні  і 
здійсненні  педагогічного  процесу  на  особистість  як  ціль,  суб’єкт  і  результат. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
75 
Особистість  є  унікальна  система  поглядів,  стосунків,  переконань,  що 
проявляються  в  діяльності  індивіда.  Особистість  в  тій  чи  іншій  формі 
представляє  своє  суспільство,  свою  культуру.  Культура  і  особистість  є 
взаємопов’язаними.  Культура  створюється  особистістю,  і  в  той  же  час 
особистість  формується  культурою.  Вони  доповнюють  і  розвивають  один 
одного.  Культура  формується  не  автоматично,  потрібна  організація  системи 
виховання  і  навчання,  що  заснована  на  науковому  вивчені  форм,  методів, 
напрямів розвитку особистості. 
5. Аксіологічний підхід визначає змістову характеристику навчального 
процесу  при  формуванні  у  студентів  культури  безпеки  життєдіяльності, 
орієнтуючись  на  переважаючі тенденції  розвитку  суспільства і  в  першу  чергу 
на особливості розвитку культури безпеки життєдіяльності на заняттях. 
6.  Культурологічний  підхід  орієнтується  на  засвоєння  спадщини 
людської 
цивілізації 
за 
допомогою 
інтеграції 
загальнолюдського, 
національного і особистісного досвіду в процесі цілеспрямованого навчання. 
7.  Гуманістичний  підхід  дозволяє  визначити  сутнісні  характеристики 
особистості  і  можливості  її  самореалізації.  Сучасний  етап  гуманізації  освіти 
визначає  основний  напрямок  педагогічних  пошуків  –  область  особистісно-
орієнтованого  навчання.  В  процесі  духовного  становлення  особистості 
особливу  роль  відіграє  зміст  освіти,  в  тому  числі  гуманітарного,  який  сприяє 
формуванню загальнокультурної компетентності школярів [6, с. 27]. 
Окрім  вищеназваних  підходів  для  побудови  системи  методики 
формування  культури  безпеки життєдіяльності на заняттях з основ здоров’я в 
загальноосвітніх  навчальних  закладах  необхідно  встановити  основні 
принципи,  які  визначають  вимоги  до  розробки  і  використання  методів  та 
засобів  навчання.  До  найбільш  важливих  специфічних  принципів  можна 
віднести наступні: 
 
принцип 
культурологічності 
– 
означає 
направленість 
виховання  в  освіті  на  формування  і  розвиток  культури  безпеки 
життєдіяльності  школярів,  наповнення  навчального  матеріалу  практичним 
змістом,  загальнокультурологічними  поняттями.  Культурологічність  орієнтує 
на багатогранність пізнання світу, забезпечує входження  особистості школяра 
в  світ  науки  і  культури,  в  якому  відбувається  засвоєння  загальнолюдських 
цінностей; 
 
принцип  екологізації  визначений  тенденцією  екологізації 
суспільства,  яка  має  на  увазі  необхідність  формування  культури  безпеки 
життєдіяльності  під  час  вивчення  відповідних  тем  на  заняттях  з  основ 
здоров’я.  Основу  принципу  екологізації  складає  зміна  старих  споживчих 
цінностей на нову систему цінностей загальнолюдського характеру, що сприяє 
формуванню  широкого  погляду  на  оточуючий  світ,  людину,  суспільство  і 
природу; 
 
принцип  здорового  способу  життя  в  даному  випадку  може 
бути визначений як принцип взаємозв’язку загальної середньої освіти в галузі 
безпеки життєдіяльності зі здоров’язберігаючими технологіями. Він об’єднує в 
собі  низку  філософських,  педагогічних  і  психологічних  принципів  і  визначає 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
76 
включення  особистості  в  трудову  діяльність,  усвідомленість  і  мотивацію 
навчання; 
 
принцип  регіональності  –  передбачає  врахування  в  змісті 
навчального матеріалу регіонального компоненту : національних і культурних 
традицій,  природних  і  соціально-економічних  умов  тощо.  Використання 
даного  принципу  дозволяє  найбільш  ефективно  поєднувати  пізнавальні  і 
емоційно-ціннісні аспекти освіти, що дуже важливо для реалізації цілей і задач 
формування культури безпеки життєдіяльності школярів; 
 
особистісний  принцип  визначає  направленість  освіти  на 
особистість  школяра,  на  перетворення  суспільної  необхідності  збереження 
природи на внутрішні потреби і інтереси [5, с. 22-23].  
Сукупність вищеназваних підходів і принципів, їх взаємодія дає цілісну 
характеристику  методики  формування  і  розвитку  культури  безпеки 
життєдіяльності  при  вивченні  курсу  основи  здоров’я  та  інших  суміжних 
предметів у загальноосвітніх навчальних закладах. 
Водночас, варто зауважити, що програма інтегрованого курсу «Основи 
здоров’я»  має  прикладний  характер,  тому  його  реалізація  можлива  на  основі 
таких компонентів: 
− 
мотиваційного (поєднує в собі знання основ збереження життя і 
здоров’я  з  ціннісними  орієнтаціями  на  задоволення  соціально-значимих  і 
особистісно-орієнтованих потреб); 
− 
операційного (поєднує в собі засоби, методи і форми організації 
діяльності  щодо  збереження  життя  і  здоров’я,  способи  планування  і 
регулювання її перетворювальними процесами); 
− 
інформаційного  (поєднує  в  собі  знання  про  фізичну,  соціальну, 
психічну,  духовну  складову  здоров'я,  основні  умови  і  способи  його 
збереження,  основні  засади  здорового 
способу  життя  та  безпеки 
життєдіяльності) [1, с. 26].  
Таким  чином,  методологічні  аспекти  формування  культури  безпеки 
життєдіяльності  учнів основної школи на  уроках  основ здоров’я включають в 
себе реалізацію реалізація вищезазначених підходів (системного, діяльнісного, 
інтегративного, 
особистісного, 
аксіологічного, 
культурологічного 
та 
гуманістичного),  принципів  (культурологічності,  екологізації,  здорового 
способу  життя,  регіональності,  особистісний).  Окрім  цього,  курс  «Основи 
здоров’я» передбачає використання таких компонентів організації навчального 
процесу,  як  мотиваційний,  операційний  та  інформаційний.  Впровадження  і 
використання  запропонованих  методологічних  підходів  є  психолого-
педагогічною 
основою 
формування 
і 
розвитку 
культури 
безпеки 
життєдіяльності  учнів  на  уроках  з  «Основ  здоров’я»  в  загальноосвітніх 
навчальних закладах. 
 
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 
1. 
Бойченко Т. Викладання курсу «Основи здоров’я» в загально-освітніх 
навчальних закладах: експериментальний навчально-методичний посібник для 
вчителів / Т. Бойченко, Н. Колотій. – К.: ДІПСМ, УІСД, 2004. – 244 с. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
77 
2. 
Величко С.П.  Методика  викладання  безпеки  життєдіяльності : 
навчальний  посібник  /  С.П. Величко,  І.Л. Царенко,  О.М. Царенко.  –  К.:  КНТ, 
2008. – 318 с. 
3. 
Желібо Є.П.  Безпека  життєдіяльності :  навч.  посібн.  /  Е.П. Желібо, 
Н.М. Заверуха, В.В. Зацарний. – К.: Каравела, 2003. – 328 с. 
4. 
Зенін А.П.  Проблема  скорочення  дисциплін  з  безпеки –  це  не  тільки 
проблема  формування  культури  безпеки  у  студентів,  це  також  проблема 
культури  безпеки  всієї  країни  /  А.П. Зенін  //  Матеріали  VІІ  Міжнародної 
науково-методичної  конференції  «Безпека  людини  у  сучасних  умовах», 
м. Харків, 3 – 4 грудня 2015 р. – Харків, НТУ «ХIIІ», 2015 р. – С. 129 – 137.  
5. 
Кравченко Л.В.  Психолого-педагогічна  основа  формування  культури 
безпеки  життєдіяльності  студентів  педагогічного  ВНЗ  /  Л.В. Кравченко  // 
Вісник  Глухівського  національного  педагогічного  університету  імені 
Олександра Довженка : зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 19. – С. 20 – 24. 
6. 
Царенко О.М.  Методика  викладання  безпеки  життєдіяльності : 
навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів / 
О.М. Царенко, С.П. Величко, І.Л. Царенко. – К.: КНТ, 2008. – 318 с. 
 
 
УДК 616.082.3:159.9.07.+316.62 
Горянін Іван  
(Чернівці, Україна) 
 
СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ДИСКОРДАНТНИМИ ЩОДО 
ВІЛ СІМ’ЯМИ НА БАЗІ ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ОБЛАСНОГО ВІДДІЛЕННЯ 
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ БЛАГОДІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «ВСЕУКРАЇНСЬКА 
МЕРЕЖА ЛЮДЕЙ, ЯКІ ЖИВУТЬ З ВІЛ» 
 
В 
статті 
окреслено 
сутність 
понять 
«дискордантність», 
«дискордантна  щодо  ВІЛ  сім’я».  Наведено  перелік  послуг,  які  надаються 
дискордантним  щодо  ВІЛ  сімейним  парам  на  базі  Чернівецького  обласного 
відділення  Всеукраїнської  благодійної  організації  «Всеукраїнська  мережа 
людей, які живуть з ВІЛ» Коротко описано та здійснено порівняльний аналіз 
соціальних  послуг  дискордантним  щодо  ВІЛ  сімейним  парам,  що  надаються 
державними  установами  соціального  обслуговування  та  неурядовими 
організаціями. 
Ключові 
слова: 
ВІЛ-інфекція, 
ВІЛ-сервіс, 
дискордантність, 
дискордантна щодо ВІЛ сімейна пара. 
 
The  article  deals  with the  essence  of the  concepts  of  «HIV  discordant» and 
«HIV  discordant couple».  Also are  listed services  list which provided  by  Chernivtsi 
Regional  Affiliate  of  All-Ukrainian  Network  of  PLWH for HIV  discordant  couples. 
In  the  article  briefly  outlined  and  compare  analysis  of  social  services  HIV 
discordant  couples  provided  by  government  organizations  and  NGOs  that  provide 
social care. 
Key words: HIV-infection, HIV-service, discordant, HIV discordant couple. 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
78 
Дискордантність (лат. discordans, discordantis) неузгоджений, несхожий. 
Дискордантна  щодо  ВІЛ  сім’я  –  це  сімейна  пара, або  стійкий  союз  двох  осіб, 
що  живуть  разом,  в  якій  тільки  один  із  членів  має  ВІЛ-позитивний  статус. 
Згідно  Наказу  Міністерства  охорони  здоров’я  України  №415 від  19.08.2005 р. 
«Про  удосконалення  добровільного  консультування  і  тестування  на  ВІЛ 
інфекцію»,  визначення  поняття  «дискордантна  пара»  трактується  як  пара,  в 
якій один з партнерів є носієм ВІЛ [1]. 
Соціальна  та  соціально-педагогічна  робота  в  сфері  ВІЛ-сервісу 
регламентується  «Стандартом  надання  соціальних  послуг  з  догляду  і 
підтримки  для  людей,  які  живуть  з  ВІЛ/СНІДом».  Стандарт  надання 
соціальних послуг з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом 
(далі  −  Стандарт),  −  комплекс  соціальних  норм  і  нормативів,  на  базі  яких 
визначаються  рівні  основних  соціальних  гарантій  щодо  надання  соціальних 
послуг  з  догляду  і  підтримки  для  людей,  які  живуть  з  ВІЛ/СНІДом 
(далі − ЛЖВ) [2]. 
Соціальні  норми  і  нормативи  у  сфері  догляду  та  ЛЖВ  −  сукупність 
показників  обов’язкового  забезпечення  потреб  ЛЖВ  в  соціальних  послугах  з 
догляду і підтримки [2]. 
Наразі,  в  рамках  своєї  компетентності,  найбільш  широкомасштабну 
роботу з дискордантними щодо ВІЛ  сімейними парами здійснюють неурядові 
організації. 
Серед  неурядових  організацій,  які  надають  послуги  дискордантним 
парам,  найбільш  потужнішою  є  Всеукраїнська  благодійна  організація 
«Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ». Перелік послуг, які сьогодні 
надаються  неурядовими  організаціями,  зокрема  ВБО  «Всеукраїнська  мережа 
людей,  які  живуть  з  ВІЛ»,  для  дискордантних  щодо  ВІЛ  сімейних  пар, 
набагато ширший ніж у державних закладах соціального обслуговування. Цей 
перелік включає: консультування щодо репродуктивного здоров’я, планування 
сім’ї, 
можливості 
народження 
здорових 
дітей; 
консультації 
щодо 
профілактики 
вертикальної 
трансмісії, 
вторинної 
профілактики 
та 
профілактики  ІПСШ;  сприяння  в  проходженні  обстеження  для  визначення 
стадії  розвитку  хвороби  і  супутніх  захворювань;  сприяння  та  консультування 
щодо  очищення  та  тестування  сперми  на  ВІЛ  та  штучного  запліднення 
очищеною  спермою  чоловіка  або  спермою  донора;  організація  та  проведення 
консультацій  профільних  фахівців  з  репродуктивного  здоров’я,  планування 
сім’ї; психологічна підготовка до штучного запліднення; консультування щодо 
планування  вступу  до  шлюбу;  прийняття  інформованого  рішення  щодо 
майбутнього, 
враховуючи 
народження 
дітей; 
обговорення 
питань 
усиновлення/створення прийомної  сім’ї; консультування з метою покращення 
стосунків  (в  т.  ч.  і  сексуальних)  між  партнерами,  розв’язання  нагальних 
проблем,  які  заважають  розвитку  стосунків;  організація  та  сприяння  роботі 
груп  самодопомоги;  супровід  у  розкритті  статусу  партнеру;  соціально-
психологічна  підтримка  після  розкриття  статусу;  консультування  ВІЛ-
негативного 
партнера 
щодо 
особливостей 
життя 
з 
ВІЛ/протікання 
хвороби/лікування/прийому  АРТ/важливості  підтримки  прихильності  до  АРТ; 
інформування  про  шляхи  передачі  ВІЛ-інфекції  та  профілактика  інфікування; 

 
 
«Гуманітарний простір науки: досвід та перспективи»
 
____________________________________________________________________________ 
_____________________________ 
Випуск 3 (20 травня 2016 р.) 
 
79 
інформування про діяльність закладів/організацій, в яких пара може отримати 
послуги/допомогу, надання переліку таких організацій та установ; проведення 
інформаційних семінарів з різних аспектів життя з ВІЛ та ін. [3]. 
Як  свідчить  досвід  діяльності  мережі  державних  закладів  соціального 
обслуговування,  зокрема  ЦСССДМ,  робота  з  дискордантними  парами  не 
виділяється  серед  пріоритетних  напрямків  їх  діяльності.  Але  проаналізовані 
поодинокі  випадки  звернень  пар  за  соціальною  підтримкою  і  ті  різноманітні 
форми  роботи,  що  застосовуються  фахівцями  цих  центрів,  свідчать  про 
актуальність  роботи  та  потребу  в  кваліфікованому  підході  до  зазначеного 
напрямку соціальної роботи [4]. 
Відповідно  до  запитів,  фахівцями  державних  соціальних  служб 
здійснюється  переадресація  до  інших  профільних  державних  установ  та  ВІЛ-
сервісних  організацій,  а  саме:  центру  профілактики  та  боротьби  зі  СНІД  та 
Чернівецького обласного відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ». 
Проаналізувавши 
ситуацію 
щодо 
надання 
соціальних 
послуг 
дискордантним  щодо  ВІЛ  сімейним  парам  в  м.  Чернівці  можна  говорити  про 
те,  що  «левову  частку»  роботи,  в  даному  напрямку  в  здійснюють  неурядові 
організації.  Державні  установи  соціального  обслуговування,  зокрема  центри 
соціальних  служб  для  сім’ї,  дітей  та  молоді,  надають  дещо  менший  спектр 
послуг і, зазвичай, здійснюють переадресацію до профільних установ. 

Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   35




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет