Література:
1.
Бутинець Т. А. Основні засоби: точка зору економіста // Проблеми теорії та методології
бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. –
2012.
–
Вип. 2 (23). –
22-
36 с.
2.
Довгалюк Н. В. Ефективність використання та відтворення основних засобів сільськогосподарських
підприємств Центрального Полісся : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук :
спец. 08.00.04 / Н. В. Довгалюк. –
Житомир, 2010. –
20 с.
3.
Кузьмін Д. Л. Основні засоби та основні фонди: порівняльний аспект // Проблеми теорії та
методології бухгалтерського обліку, контролю і аналізу. –
2012.
–
Вип. 2 (23). –
148-
155 с.
4.
Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16) «Основні засоби» [Електронний
ресурс] //
IASB
; Стандарт, Міжнародний документ від
01.01.2012.
–
Режим
доступу
:
«
http://zakon4.rada.gov.ua /laws/show/929_014
».
5.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» [Електронний ресурс] // Затв.
наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92. –
Режим доступу:
«
http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/z0288-00
».
6.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] // Верховна Рада України від 01.10.2013. –
Режим
доступу: «
http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/2755-17/page
».
7.
Попович В.І. Облік основних засобів: порівняльний аналіз МСБО та ПСБО [Електронний ресурс] /
Мукачівський державний університет, кафедра обліку і контролю у сфері послуг та соціальної
культури
//
–
Режим
доступу:
«http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Menegment/
2012_721/41.pdf».
8.
План рахунків [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: «
http://www.buhoblik.org.ua/uchet/
organizacziya-buxgalterskogo-ucheta/388-plan-raxunkiv.html
».
9.
Класифікація
основних засобів [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: «
http://fingal.com.ua/content/
view/775/35/1/1/
».
Науковий керівник:
кандидат економічних наук, доцент Сєкіріна Наталія Володимирівна.
Алла Шаповалова, Марія Мухіна
(Київ, Україна)
СУТНІСТЬ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ ТА ЇХ ОБЛІКОВЕ ВІДОБРАЖЕННЯ
Актуальність теми. Розвиток та удосконалення платіжних засобів, що використовуються у
господарській діяльності, призвели до появи (на початку 90
-
х років у європейських країнах) та
подальшого застосування електронних грошей. В Україні електронні гроші увійшли в обіг з початку
2000-
х років і на сьогоднішній день стали однією із форм розрахунків між суб’єктами господарювання.
При використанні електронних грошей виникають питання щодо правового підґрунтя їх застосування,
відображення операцій з електронними грошима в бухгалтерському обліку та врахування податкових
наслідків таких операцій.
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
125
Аналіз джерел і публікацій показав, що тематика електронних грошей неодноразово
досліджувалася вітчизняними вченими. Так, визначенню
сутності та особливостей електронних
грошей присвячені наукові статті В.В. Скоробогатової, Г. Давидовської, Д. Савчука, С.А. Биховець,
Д.В. Бондаренко, ін. Методика відображення електронних грошей в бухгалтерському обліку
розглянута в роботах таких авторів як: Т. Лишак, В.В Скоробогатова, Ю.М. Іванченко, В. Карпова,
М.О.
Гончарук та ін. Однак, ці питання потребують подальших досліджень у зв’язку із поширенням
використання електронних грошей суб’єктами господарювання та необхідністю удосконалення їх
нормативно
-
правового забезпечення.
Метою статті
є дослідження сутності електронних грошей, їх використання в практиці
діяльності суб’єктів господарювання та облікове відображення руху електронних грошей.
Відповідно до поставленої мети, завданнями дослідження є:
-
розглянути сутність електронних грошей, нормативно
-
правове забезпечення їх
використання;
-
визначити особливості обліку електронних грошей.
Виклад основного матеріалу.
З посиленням темпів розвитку електронної комерції в системах
сучасних підприємств зростає роль розрахунків, що здійснюються із використанням електронних
грошей. Застосування даної форми платежу можливе лише із функціонуванням електронної платіжної
системи. Електронні платіжні системи в Україні в останні роки проходять бурхливий процес зростання.
Операторами українського ринку електронних грошей, які мають відповідний дозвіл Національного
банку України на роботу з ними, є MoneXy (емітент –
ПАО «ФІДОБАНК»), GlobalMoney (емітент –
АТ
«Державний ощадний банк України») та Maxi Card (емітент –
ПАО «Альфа
-
банк»). Крім того,
погоджено правила здійснення операцій з електронними грошима ряду банків
-
членів міжнародної
платіжної системи Visa International (Кредитпромбанк, "Південний").
За даними Національного банку України сума електронних грошей, на яку користувачі
здійснили операції з метою оплати товарів, за три квартали 2012року (1,164 млн. грн.) збільшилася
майже в десять разів у порівнянні з показником за весь 2011 рік (116 млн. грн). За інформацією банків
-
емітентів за цей же період загальна кількість електронних грошей, що знаходилася в обігу (7,4 млн.
грн.) збільшилася в 1,8 рази в порівнянні з 2011 роком (4,1 млн. грн.) [1]. В подальшому фахівцями
прогнозується збільшення розрахунків із використанням електронних грошей до 30
-
40% на рік. Ці дані
свідчать про зростання їх ролі як засобів платежу.
Поняття «електронних грошей» не так давно увійшло в економічну термінологію.
Основоположником поняття «електронні гроші» вважається Девід Чаум, голландський математик,
який у 80
-
ті роки ХХ ст. розпочав проектування системи електронних платежів під назвою
eCash.
Сучасне трактування поняття «електронні гроші» за різними джерелами представлено у
табл.1.
Таблиця 1
Трактування поняття «електронні гроші»
№
Джерело
Трактування електронних грошей
1
Документ Європейського
центрального банку «Звіт про
електронні гроші» 1998 р.
Електронні гроші –
грошова вартість, яка зберігається в
електронному вигляді на технічному пристрої і може широко
використовуватися для здійснення платежів підприємствам
іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому
банківських рахунків
2
Європейська Директива про
електронні гроші
№
2000/46/ЄС від 18 вересня
2000 р.
Електронні гроші означають грошову вартість, яку
представлено у вимозі до емітента, що:
а) зберігається на електронному пристрої;
б) випускається для отримання коштів на суму, не меншу за
вартість у грошовому вираженні;
в) приймається як засоби платежу за зобов’язаннями іншими,
ніж зобов’язання емітента
3
Глосарій термінів Банку
міжнародних розрахунків
2001р.
Електронні гроші –
вартість, яка зберігається в електронному
вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач
на жорсткому диску персонального комп’ютера
4
Закон України «Про платіжні
системи та переказ коштів в
Україні» від 05.04.2001р.
№
2346-III
(далі
–
Закон
№2346)
Електронні гроші –
одиниці вартості, які зберігаються на
електронному пристрої, приймаються як засіб платежу
іншими особами, ніж особа, яка їх випускає, і є грошовим
зобов'язанням цієї особи, що виконується в готівковій або
безготівковій формі
.
5
Положення
про
електронні
гроші
в
Україні,
затв.
Постановою Правління НБУ від
04.11.2010 р. № 481
Електронні гроші –
одиниці вартості, які зберігаються на
електронному пристрої, приймаються як засіб платежу
іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням
емітента
126
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
У вітчизняній практиці правовим підґрунтям застосування електронних грошей є Закон №2346,
у ст.15 якого розкрито особливості випуску електронних грошей і здійснення операцій з ними.
Відповідно до Закону, випуск електронних грошей може
здійснювати тільки банк (емітент електронних
платіжних засобів) і виключно в національній валюті України. Даний банк також бере на себе
зобов'язання стосовно їх погашення.
Учасниками електронного грошового обороту, крім емітента є також агенти, оператори систем
електронних грошей, торговці і користувачі. Зокрема, користувачем електронних грошей може бути
юридична або фізична особа, якій надається послуга платіжної системи щодо виконання переказу
коштів учасником платіжної системи. Торговцем є суб'єкт підприємницької діяльності, який, відповідно
до договору з банком
-
екваєром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні
інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі
коштів у готівковій формі). [2
]
Положення № 481 встановлює вимоги Національного банку України до обороту електронних
грошей, а також до дій всіх його учасників. При цьому даний акт також уточнює умови використання
електронних грошей суб’єктами господарювання, а саме йдеться про використання електронних
коштів для розрахунків з торговцями за товари в електронному вигляді, які придбаваються на
виробничі (господарські потреби). [3] Спостерігаються певні невідповідності у визначенні користувачів
і торговців відповідно до Закону №2346 та Положення № 481. Представляється доцільним узгодити
понятійний апарат вищезазначених нормативних документів.
Відмітимо, що за Положенням № 481 НБУ обмежує суму електронних грошей, які можуть
зберігатися на електронному пристрої, який знаходиться у розпорядженні користувача: сума
електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна
перевищувати 2000 грн. Сума електронних грошей на електронному пристрої, який може
поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 грн. Контроль за дотриманням цієї вимоги
покладається на емітента.
Для того, щоб суб’єкт господарювання міг офіційно користуватися електронними грошима, у
нього повинен бути укладений відповідний договір або з емітентом електронних грошей, або з агентом
по розрахунках (суб’єктом господарювання, який приймає електронні гроші в обмін на готівкові або
безготівкові кошти). При цьому треба враховувати вимогу НБУ: суб’єкти господарювання мають право
проводити операції з тими електронними грошима, випуск яких здійснюється за правилами,
узгодженими із Нацбанком України.
Перелік систем електронних грошей,
правила
яких узгоджені з
Національним банком України, та перелік банків, які мають право здійснювати випуск електронних
грошей згідно із законодавством України, розміщено на сторінці офіційного інтернет
-
представництва
НБУ.
[4]
З початку застосування електронних грошей суб’єктами господарювання вони де
-
факто стають
об’єктом бухгалтерського обліку. Але достатньо тривалий
час у системі рахунків бухгалтерського
обліку електронні гроші не враховувались в якості «офіційного» об’єкту обліку. Пропозиції фахівців
щодо облікового відображення електронних грошей зводились до двох основних підходів: введення
окремого о субрахунку «Електронні гроші» до рахунку 31 «Рахунки у банку» чи до рахунку 33 «Інші
кошти». Останній підхід, як більш обґрунтований, було реалізовано при внесенні змін до Інструкції про
застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань
та господарських
операцій підприємств і організацій: рахунок 33 «Інші кошти» доповнено субрахунком 335 «Електронні
гроші, номіновані в національній валюті». [5]
Визначення електронних грошей, що надане в Інструкції ідентичне визначенню, наведеному в
Законі № 2346. При цьому з метою бухгалтерського обліку не визнаються електронними грошима
наперед оплачені картки одно цільового використання: дисконтні картки торговців, картки
автозаправних станцій, квитки для проїзду в міському транспорті тощо, які приймаються як засіб
платежу виключно їх емітентами.
Характеристика субрахунку 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті» за
Інструкцією не підпадає під загальну характеристику рахунку 33 «Інші кошти» та обмежується
вказівкою на те, що за субрахунком
відображаються операції з електронними грошима, які
здійснюються комерційними агентами та користувачами, відповідно до нормативно
-
правових актів
НБУ та правил використання електронних грошей, узгоджених з Національним банком України. У
зв’язку з цим, пропонуємо розширити характеристику субрахунку у такій редакції: за дебетом
субрахунку 335 відображати зарахування електронних коштів на електронний гаманець користувача
чи торговця, за кредитом –
перерахування електронних грошей на рахунок торговця чи іншого
користувача та переведення електронних грошей на електронний рахунок емітента.
Зазначені операції за субрахунком 335 «Електронні гроші, номіновані в національній валюті»
стосуються тільки руху електронних коштів. Всі інші операції, пов’язані з купівлею
-
продажем товарів із
застосуванням розрахунків електронними грошима виконуються за правилами бухгалтерського обліку
з врахуванням податкових наслідків таких операцій.
Так, у торговця і в бухгалтерському обліку і в обліку з метою оподаткування податком на
прибуток дохід від продажу товарів визнається за правом переходу права власності на товар до
покупця (за датою накладної на відпуск товарів); дохід від виконання робіт (надання послуг)
визнається за датою складання акта чи іншого документа, який підтверджує виконання робіт або
надання послуг. У момент визнання доходу від реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг) за
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
127
електронними грошима визнають також собівартість їх реалізації як в бухгалтерському обліку, так і в
обліку з метою оподаткування податком на прибуток. Податкові зобов’язання торговця з податку на
додану вартість нараховуються на підставі виписаної на дату відпуску товарів (виконання робіт,
надання послуг) податкової накладної, незалежно від попереднього отримання електронних грошей
від користувача.
В свою чергу, у користувача право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає
на підставі податкової накладної, виписаної торговцем на дату відпуску товарів (виконання робіт,
надання послуг) або на дату зарахування грошових коштів на поточний рахунок торговця в обмін на
електронні гроші.
Суб’єкти господарювання в процесі здійснення операцій з електронними грошима сплачують
комісійну винагороду банку. Так, торговці перераховують комісію за
конвертацію електронних грошей
у гривню, а користувачі –
за поповнення електронного гаманця. Дані витрати відносяться до
адміністративних витрат у бухгалтерському обліку та, відповідно, можуть бути віднесені і до
податкових витрат (як витрати, пов’язані із господарською діяльністю суб’єкта господарювання).
Висновки. Використання електронних грошей під час здійснення розрахунків набуває
розповсюдження у практичній діяльності суб’єктів господарювання, насамперед, завдяки зручності та
швидкості таких операцій. Діюча нормативна база щодо регулювання процесів використання
електронних грошей, на даний час, потребує вдосконалення. Зокрема, необхідно узгодити понятійний
апарат електронного обігу у вищезазначених нормативних документах, ввести відповідні норми щодо
електронних грошей до підготовленого проекту Закону про електронну комерцію. Також з метою
забезпечення ефективного обігу електронних грошей, в даному акті необхідно врегулювати вимоги
стосовно проведення розрахунків електронними грошима.
Також необхідно посилити законодавство в
частині запобігання шахрайства в сфері обігу даних засобів платежу.
Література
:
1.
Обіг
електронних
грошей
в
Україні
склав
1,2
мільярда.
–
Режим
доступу:
http://www.epravda.com.ua/news/2013/01/25/358347/
2.
Про платіжні
системи та переказ коштів в Україні: Закон України: затв. Постановою ВРУ від
05.04.2001р. №2346
-III.
–
Режим доступу:
www.rada.gov.ua.
3.
Положення про електронні гроші в Україні, затв. Постановою НБУ від 04.11.2010 р. №481. –
Режим
доступу:
www.rada.gov.ua.
4.
Щодо переліку систем електронних грошей та банків, які здійснюють операції з електронними
грошима: Лист НБУ від 15.01.2013 р. №25
-112/335.
–
Режим доступу:
www.rada.gov.ua.
5.
Про затвердження змін до деяких нормативно
-
правових актів Міністерства фінансів України з
бухгалтерського обліку: наказ Міністерства фінансів України від 27.06.2013 р. № 627. –
Режим
доступу:
www.rada.gov.ua.
6.
Карпова В. Електронні гроші в бух обліку: де відображати –
зрозуміло, а ось що…//
Бухгалтерія. –
№39, 2013.
7.
Лишак Т. Електронні гроші: бухгалтерський і податковий облік [Електронний ресурс] / Т. Лишак // –
2013
–
Режим доступу:
http://www.interbuh.com.ua/ua/documents/ib/1956/7700/try.
128
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
СЕКЦІЯ: ПЕДАГОГІКА
Dmitriy Muchkin,
Victoria Ilina, Zaripova Zarina
(Pavlodar, Kazakhstan)
CRITICAL THINKING IN MODERN EDUCATION
The eighties witnessed a growing accord that the heart of education lies exactly where traditional
advocates of a liberal education always said it was
–
in the processes of inquiry, learning and thinking rather
than in the accumulation of disjoin
ted skills and senescent information. By the decade’s end the movement
to infuse the K-12 and post-secondary curricula with critical thinking (CT) had gained remarkable momentum
[1].
Now it is time to investigate the formation of healthy self-consciousness and thinking in Kazakhstan.
Secondary and higher education do not give universal and fundamental skills of healthy critical thinking that
could be compared with the completeness of reading and writing skills, while in fact the meaning and
concerning of su
ch “skill” is not less than literacy in our life (at least in Kazakhstan and the Commonwealth of
Independent States, and as it seems in all highly developed countries). The right reflection, technically and in
essence, is a narrow professional and specialized domain, while the scientific data about really applicable
and practical features of human mind is the field of some faculties’ students. For example in Kazakhstan
students have only a term-long course of logic (school students are deprived of it, though, paradox is that in
Stalin times logic was an compulsory school subject), while the topic of social psychological security is not
present at all even in the curriculums of the psychologists-to-be.
In relation to this, it is extremely demonstrative that in the country that pretends to be an example of
true democracy, I mean the USA, the deficiency of healthy thinking was realized more than twenty years ago
by professionals and concerned citizens. Since then, there grows quite a powerful and efficient movement for
critical thinking, a similar movement functions now in Western Europe.
This success also raised vexing questions: What exactly are those skills and dispositions which
characterize CT? What are some effective ways to teach CT? And how can CT, particularly if it becomes a
campus-wide, district-wide or statewide requirement, be assessed? When asked by the individual professor
or teacher seeking to introduce CT into her own classroom, such questions are difficult enough. But they
take on social, fiscal, and political dimensions when asked by campus curriculum committees, school district
offices, boards of education, and the educational testing and publishing industries.
Given the central role played by philosophers in articulating the value, both individual and social, of
CT, in analyzing the concept of CT, in designing college level academic programs in CT, and in assisting
with efforts to introduce CT into the K-12 curriculum, it is little wonder that the American Philosophical
Association, through its Committee on Pre-College Philosophy, took great interest in the CT movement and
its impact on the profession. In December 1987, that committee asked the researchers to make a systematic
inquiry into the current state of CT and CT assessment. A key outcome of the study was to determine the
meaning of CT (critical thinking). We understand critical thinking to be purposeful, self-regulatory judgment
which results in interpretation, analysis, evaluation, and inference, as well as explanation of the evidential,
conceptual, methodological, criteriological, or contextual considerations upon which that judgment is based.
CT is essential as a tool of inquiry. As such, CT is a liberating force in education and a powerful resource in
one’s personal and civic life. Whil
e not synonymous with good thinking, CT is a pervasive and self-rectifying
human phenomenon. The ideal critical thinker is habitually inquisitive, well-informed, trustful of reason, open-
minded, flexible, fairminded in evaluation, honest in facing personal biases, prudent in making judgments,
willing to reconsider, clear about issues, orderly in complex matters, diligent in seeking relevant information,
reasonable in the selection of criteria, focused in inquiry, and persistent in seeking results which are as
precise as the subject and the circumstances of inquiry permit. Thus, educating good critical thinkers means
working toward this ideal. It combines developing CT skills with nurturing those dispositions which
consistently yield useful insights and which are the basis of a rational and democratic society [1].
There is also a view that Critical thinking
–
disciplined, self-directed thinking, which shows
improvement ideas relevant to a particular method or field of thought. It is divided into two forms. If
disciplined in the interests of a particular individual or group to the exclusion of other relevant individuals and
groups, it is sophistic or weak sense of critical thinking, disciplined If to take into account the interests of
various individuals or groups, it is
–
fair or a strong sense of critical thinking.
In critical thinking, we use our team members thought to adapt our thinking to the logical
requirements of the type or mode of thought. If we are accustomed to think critically in the strong sense, we
develop special features of thinking: intellectual humility, intellectual courage, intellectual perseverance,
intellectual honesty, and trust in reason. Sophistic or weak sense of critical thought involves the development
of these features only narrowly in accordance with the egocentric and sociocentric obligations [2].
In general, experts find good critical thinking to include both a skill dimension and a dispositional
dimension. The experts find CT to include cognitive skills in (1) interpretation, (2) analysis, (3) evaluation, (4)
inference, (5) explanation and (6) self-regulation. Each of these six is at the core of CT. Associated with each
are criteria by which its execution can be meaningfully evaluated. However, no attempt is made here to
specify those criteria since ample criteriological discussions exist in the literature.
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
129
All CT instruction should aim at developing good critical thinkers
–
persons who can integrate
successful execution of various skills in the CT enhanced classroom with the confidence, inclination and
good judgment to use these powerful tools in their other studies and in their everyday lives. Persons who
have proficiency in CT skills but fail to use them appropriately are most unlikely to be regarded as good
critical thinkers.
Those who seek to infuse CT into the educational system to be guided by a holistic conceptualization
of what it means to be a good critical thinker. That some aspects of CT, particularly features within its skill
dimension, are more readily targeted by existing educational assessment strategies should not distort the
conceptualization of CT nor truncate full-blown CT instruction.
The experts characterize certain cognitive skills as central or core CT skills. The experts are not,
however, saying that a person must be proficient at every skill to be perceived as having CT ability. The
experts to be virtually unanimous (N>95%) on including analysis, evaluation, and inference as central to CT.
Strong consensus (N>87%) exists that interpretation, explanation and self-regulation are also central to CT.
Finding: There is consensus that one might improve one’s own CT in several ways. The experts
agree that one could critically examine and evaluate one’s own reasoning processes. One could learn how to
think more objectiv
ely and logically. One could expand one’s repertoire of those more specialized procedures
and criteria used in different areas of human thought and inquiry. One could increase one’s base of
information and life experience.
The experts do not regard CT as a body of knowledge to be delivered to students as one more
school subject along with others. Like reading and writing, CT has applications in all areas of life and
learning. Also as with reading and writing, CT instruction can occur in programs rich with discipline-specific
content or in programs which rely on the events in everyday life as the basis for developing one’s CT.
Finding: One implication the experts draw from their analysis of CT skills is this: "while CT skills
themselves transcend specific subjects or disciplines, exercising them successfully in certain contexts
demands domain-specific knowledge, some of which may concern specific methods and techniques used to
make reasonable judgments in those specific contexts".
Although the identification and analysis of CT skills transcend, in significant ways, specific subjects
or disciplines, learning and applying these skills in many contexts requires domain-specific knowledge. This
domain-specific knowledge includes understanding methodological principles and competence to engage in
norm-regulated practices that are at the core of reasonable judgments in those specific-contexts. The explicit
mention of "evidential, conceptual, methodological, criteriological, or contextual" considerations in connection
with explanation reinforces this point. Too much of value is lost if CT is conceived of simply as a list of logical
operations and domain-specific knowledge is conceived of simply as an aggregation of information. Inquiry
into the nexus of reasonable judgment and actual application can produce new appreciations of the
necessity of robust concepts of both CT and domain-specific knowledge in education.
Since becoming adept at CT involves learning to use CT skills effectively in many different contexts,
the experts insist that "one cannot overemphasize the value of a solid liberal education to supplement the
honing of one’s CT skills and the cultivating of one’s CT dispositions".
CT skills can usefully be grouped and sub-classified in a number of legitimate ways. Hence, the sub-
classification which resulted from this Delphi research should not be interpreted as necessarily excluding all
others. Indeed, while declaring themselves to be in agreement with this sub-classification, various
participating experts have also published their own sub-classifications. While characterizing each skill and
sub-skill is important, creating arbitrary differentiations simply to force each and every sub-skill to become
conceptually discrete from all the others is neither necessary nor useful. In practical contexts the execution of
some skills or sub-skills may presuppose others.
Many of the CT skills and sub-skills identified are valuable, if not vital, for other important activities,
such as communicating effectively. Also CT skills can be applied in concert with other technical or
interpersonal skills to any number of specific concerns such as programming computers, defending clients,
developing a winning sales strategy, managing an office, or helping a friend figure out what might be wrong
with his car. In part this is what the experts mean by characterizing these CT skills as pervasive and
purposeful.
Not every useful cognitive process should be thought of as CT. Not every valuable thinking skill is CT
skill. CT is one among a family of closely related forms of higher-order thinking, along with, for example,
problem-solving, decision making, and creative thinking. The complex relationships among the forms of
higher-order thinking have yet to be examined satisfactorily.
Modeling that critical spirit, awakening and nurturing those attitudes in students, exciting those
inclinations and attempting to determine objectively if they have become genuinely integrated with the high
quality execution of CT skills are, for the majority of panelists, important instructional goals and legitimate
targets for educational assessment. However, the experts harbor no illusions about the ease of designing
appropriate instructional programs or assessment tools [1].
Healthy and well-armed instrumental systems thinking as a mass cultural achievement possible. And
certainly vital. For, despite all our The computerized, the thinking in cognitive terms of our culture we are still
in the deep Middle Ages. And the combination of the current technical equipment with the wildest infantile
thinking clearly suicidal [3].
130
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
Достарыңызбен бөлісу: |