«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

10 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
Олександр Бобко
 
(Миколаїв, Україна)
 
 
СОЦІАЛЬНО
-
ВІДПОВІДАЛЬНИЙ МАРКЕТИНГ
 
 
Соціально
-
відповідальний  маркетинг  –
 
це  процес  виявлення  та  задовольняння  потреб 
споживачів з урахуванням потреб усього суспільства в цілому. Соціально
-
відповідальний маркетинг є 
практичним вираженням зовнішньої складової концепції соціальної відповідальності бізнесу [1, с. 118]. 
Він є частиною холістичного маркетингу, основні категорії якого представлені на рис. 1.
 
 
Рис.1
 
Складові холістичного маркетингу
 
Слід  зауважити,  що  проблеми  соціальної  відповідальності  маркетингу  стали  предметом 
розмов  тільки  на  кінець  ХХ  століття,  хоча  з'явилися  вони  задовго  до  появи  маркетингу  як  науки. 
Соціально
-
відповідальний  маркетинг  є  важливою  проблемою  для  бізнесу,  який  завжди  був  і 
залишається орієнтованим переважно тільки на збільшення прибутку.
 
Сучасна  криза  з  початку  ознаменувався  різким  посиленням  державного  регулювання 
економіки в  усіх промислово розвинених країнах, тобто істотним зрушенням їх економічних систем  в 
напрямку  командної  роботи.  Саме  посилення  державного  регулювання  економіки  дозволяє  постійно 
виявляти  підприємства,  практикуючі  соціальну  безвідповідальність,  яка  вже  почалася  дуже  давно.  У 
20
12 році широкий резонанс отримав скандал навколо британського банку Barclays plc (вимовляється 
як Баркліз), який був оштрафований британським і американським органами фінансового регулювання 
на  452  млн  доларів  за  маніпулювання  ставкою  міжбанківського  кредиту  LIBOR  (Лондонська 
міжбанківська  ставка  пропозиції)  [2].  Керівники  банку  визнали,  що  в  період  з  2005  по  2009  рік  вони 
брали  участь  у  таких  маніпуляціях,  і  третього  липня  2012  року  глава  Barclays  Боб  Даймонд  пішов  у 
відставку 
[3] 
Банківські  системи  США,  Англії  та  інших  країн  багато  років  значною  мірою  розвивалися  на 
основі  концепції  неолібералізму.  Банкам  були  створені  дуже  сприятливі  умови,  навіть  під  час  кризи. 
Однак,  як  показали  великі  скандали  останніх  років,  а  також  стійке  зростання  бонусів  для  банкірів, 
недостатнє  державне  регулювання  цієї  сфери  обернулося  величезним  збитком  не  тільки  для 
національної, а й світової економіки.
 
Британське  Управління  з  фінансового  регулювання  і  нагляду  (FSA)  підозрює  банкірів  в 
маніпуляції  ставками  LIBOR  й  аналогічними  загальноєвропейськими  ставками  –
 
EURIBOR.  Безліч 
банківських  продуктів  залежать  від  цих  ставок.  За  різними  оцінками,  від  360  до  600  трлн  доларів 
щорічно обмінюються на основі цих ставок. А ці суми відповідають 5
-
10 обсягами щорічного світового 
внутрішнього продукту. Розпочато кримінальне розгляд. Підкреслюється, що маніпулювання ставками 
LIBOR  вдарило  по  кишені  пересічних  платників  податків  і  компаній  по  всьому  світу,  а  цей  скандал 
знову  підриває  довіру  до  світової  банківської  системи.  На  основі  ставок  LIBOR
 
і  EURIBOR,  які 
переглядаються  щодня,  банки  видають  кредити  один  одному.  Від  цих  ставок  залежать  ставки 
видаваних  кредитів  юридичним  і  фізичним  особам,  у  тому  числі  споживчих  та  іпотечних.  Вони 
визначаються  як середні  величини за вибіркою банків (16  для LIBOR і  43  для  EURIBOR) серед яких 
був банк Barclays. Одному  тільки банку Barclays без домовленості з спільниками махінації були б не 
під силу. У числі підозрюваних виявилися такі великі банки, як Citigroup, Royal Bank of Scotland, UBS, 
JP Morgan, HSBC і Deutsche Bank. Британським і американським органами фінансового регулювання 
ведеться  розслідування  відносно  підозрюваних  спільників.  Висловлюється  думка,  що  після 
завершення розслідування сума штрафів буде обчислюватися мільярдами доларів, так як збиток від 
маніпулювання ставками оцінюється в 1 трлн доларів.
 
На  даний  момент  найбільш  популярним  в  Україні  інструментом  соціально
-
відповідального 
маркетингу,  а  отже  і  зовнішньої  соціальної  відповідальності,  залишається  спонсорство  та 
благодійність.  Однак,  в  світовій
 
практиці  вже  давно  використовуються  більш  ефективні  інструменти, 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
11 
 
 
 
які дозволяють залучили кінцевих споживачів. Наприклад у даній сфері працює компанія Pampers, яка 
за  власною  ініціативою  повідомила  про  акцію  «1  упаковка  =  1  вакцина»,  про  те,  що  з  кожної  пачки 
дитячих підгузків вона буде  перерахувати  0,07  долара США  у  фонд ООН (ЮНІСЕФ), ця  доброчинна 
акція допомагає зібрати кошти на придбання вакцин для тих, для кого таке щеплення –
 
розкіш
 [4]. 
В  України  такі  компанії  нажаль  притаманні  лише  іноземним  компаніям,  які  здійснюють  свою 
діяльність на теренах нашої держави («Procter and Gamble»), або дуже великим вітчизняним брендам 
(«Київстар»,  «Наша  ряба»  і  т.п.).  Між  тим  дуже  помилково  вважати,  що  соціально  відповідальний 
маркетинг,  а  отже  и  соціальна  відповідальність  загалом,  –
 
це  справа  тільки  крупних  фінансових  та 
промислових  гігантів,  вимушених  виправдовувати  свої  надмірні  прибутки  перед  суспільством  або 
згладжувати  екологічний  та  соціальний  дисбаланс  якому  слугувала  їх  діяльність.  Проведення  такої 
політики повинно стати усвідомленим вибором та лягти у основу цінностей та принципів компанії, які 
матимуть відображення як у внутрішньому так і у зовнішньому середовищі компанії.
 
На  жаль,  в  нашій  країні,  є  багато  підприємств,  власники  яких  експлуатують  або  своїх 
працівників,  або  своїх  працівників  і  споживачів  вироблюваної  продукцією  неналежної  якості.  Перша 
ситуація  характерна  для  підприємств,  які  не  створюють  безпечні,  комфортні  умови  праці,  гідну  її 
оплату. Друга ситуація характерна для багатьох виробників пального, продуктів харчування, спиртних 
напоїв, медикаментів і медичних послуг.
 
За дорученням прем'єр
-
міністра Миколи Азарова  Держспоживстандарт  у  листопаді 2011 року 
[5] перевірив якість і безпеку м'ясомолочної продукції, реалізованої в супермаркетах Києва і області. 
Коментуючи результати перевірки, Микола Азаров зазначив, що в молоці 20 відсотків жирів виявилися 
немолочного походження; у вареній ковбасі –
 
соя, наявність якої не вказано на етикетці; консерванти 
та барвники; завищений вміст води; занижена зазначена на упаковці жирність сметани (замість 21 % –
 
18,5 %), а також виявлено значний вміст жирів немолочного походження; в сосисках дитячих вищого 
гатунку  було  занижено  вміст  білка  і  виявлена  соя  замість  м'яса.  Він  дійшов  висновку,  що  одна  з 
основних  причин  такого  стану  справ  полягає  в  тому,  що  в  2008  –
 
2009  року  Державному  комітету 
України  з  питань  технічного  регулювання  та  споживчої  політики  взагалі  не  виділялися  гроші  на 
перевірку якості продуктів.
 
За  словами  Сергія  Орєхова,  послаблення  контролю  за  якістю  продукції  на  вітчизняному 
споживчому ринку відбулося і через відсутність державного фінансування на здійснення лабораторних 
досліджень щодо якості продукції. Він повідомив, що у жовтні поточного року вперше за останні роки 
на лабораторні дослідження виділено
 
з державного бюджету 1,7 млн. грн., а в держбюджеті 2012 року 
передбачено 24 млн. грн., що, за його словами, дозволить Держспоживстандарту активізувати роботу 
із  захисту  прав  споживачів,  здійснюючи  контроль  за  ринком  та  виявляючи  недобросовісних 
виробників. «Сьогодні з боку  Уряду та Президента ведеться велика робота  для того,  щоб  ринок був 
цілком  контрольований,  щоб  якість  продукції,  яка  поступає  на  ринок  для  наших  споживачів, 
відповідала стандартам», –
 
прокоментував Сергій Орєхов урядові рішення [5].
 
На  відміну  від  юридичної  відповідальності,  соціальна  відповідальність  підприємства  є  не 
загальнообов'язковою,  а,  навпаки,  добровільною.  Для  нашої  країни  питання  ефективності 
функціонування державних організацій, покликаних забезпечувати потреби таких некомерційних сфер 
як охорона здоров'я, освіта, наука і культура, мистецтво і спорт, соціальна та екологічна сфери стоїть 
найбільш гостро. Таким чином, якщо українські компанії почнуть задовольняти довгострокові потреби 
суспільства  у  спонсорстві  і  благодійності,  їх
 
імідж,  громадська  думку  про  них,  а  також  репутація  на 
внутрішньому  і  зовнішньому  ринках  неодмінно  виростуть.  Зазвичай  вважають  що  соціально
-
етичний 
(громадський)  маркетинг,  більш  рентабельний  ніж  традиційна  реклама  в  ЗМІ  в  кілька  разів.  Тому  не 
можна  говорити  виключно  про  моральну  природу  походження  соціально–етичного  маркетингу,  тобто 
благодійність  має  своєю  причиною  далеко  не  альтруїстичні  цілі.  Грубо  кажучи,  соціально
-
етичний 
маркетинг  може  розглядатися,  по
-
перше,  як  маркетинговий  інструмент,  по–друге,  як  інструмент 
внутрішнього PR, і, по
-
третє, як прояв соціальної громадськості підприємства, його суспільної місії. За 
даними  більшості  західних  досліджень,  корпорації  у  своїй  благодійній  діяльності  переслідують  не 
фінансову вигоду, а поліпшення корпоративного іміджу та зростання довіри до компанії.
 
Така політика несе  очевидні  вигоди  для всіх  учасників ринку.  Споживач, як  член суспільства, 
задовольняє  свою  зацікавленість  у  підвищенні  загального  рівня  життя.  Суспільство,  у  свою  чергу 
отримує  поліпшення  екологічної  ситуації  та  збереження  ресурсів,  створення  нових  робочих  місць, 
благодійні  та  спонсорські  внески,  підвищення  кваліфікації  персоналу  і  турбота  про  здоров'я 
співробітників  та  їхні  родини.  Компанія  ж  винагороджується  не  лише  створенням  сприятливої 
громадської  думки,  а  й  зростанням  впізнаваності  і  лояльності  клієнтів,  а,  отже,  поліпшенням 
фінансових  показників.[6,  с.  423]  Соціально
-
маркетингові  проекти  можуть  бути  ефективним  засобом 
просування брендів і одночасно інструментом вирішення суспільних проблем.
 
Аналіз  того,  що  відбувається  в  капіталістичних  країнах,  Україні,  Росії  дозволяє  зробити 
висновок  про  те,  що  широке  становлення  соціально  відповідального  маркетингу  може  забезпечити 
тільки належне державне регулювання економіки і розвиток організації із захисту прав споживачів.
 
 
Література:
 
1. 
Зеленко  О.О.  Соціально
-
відповідальний  маркетинг  як  невід’ємна  складова  соціальної 
відповідальності бізнесу: журнал «Економічний простір», №19, 2008
 

12 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
2. 
Портал  BFM.ru,  Британский  Barclays  оштрафован  на  $452  млн  за  манипуляции,  Електронний 
ресурс. Інтернет –
 
ресурс: www.bfm.ru/news/185161
 
3. 
Портал  banker.ua,  Глава  Barclays  Боб  Даймонд  ушел  в  отставку,  Електронний  ресурс.  Інтернет  –
 
ресурс: banker.ua/bank_news/banks/2012/07/03/1180456650
 
4. 
Портал unicef, Колискова заради життя. Зірки українського шоу
-
бізнесу об’єдналися, аби допомогти 
врятувати  життя  малюків,  Електронний  ресурс.  Інтернет  –
 
ресурс:  www.unicef.org/ukraine/
 
ukr/media_14422.html 
5. 
Урядовий  портал,  На  виконання  доручення  Прем'єр
-
міністра  Держспоживстандарт  провів 
експертизу
 
м'ясо
-
молочної 
продукції, 
Електронний 
ресурс. 
Інтернет 
–
 
ресурс: 
www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=244716369 
6. 
Ламбен Жан
-
Жак. Стратегічний маркетинг. Європейська перспектива. Пер. з французької.
 
–
 
СПб.
: 
Наука, 1996. –
 
XV +589 с.
 
 
Науковий керівник:
 
доцент кафедри Сидорець Людмила Василівна
 
 
 
Лаура Борон
 
(Краснодар, Россия)
 
 
ВОПРОСЫ ЭФФЕКТИВНОСТИ ИНВЕСТИЦИЙ В СФЕРЕ ЭНЕРГЕТИКИ
 
 
Развитие  промышленности,  инновационных  производств,  транспортной  инфраструктуры 
предъявляет новые требования к энергетической отрасли. Проблема технического перевооружения и 
модернизации  оборудования  стоит  практически  перед  каждым  предприятием  энергетического 
комплекса  нашей  страны.  Энергетика  и  энергосбережение  относятся  к  числу  пяти  приоритетных 
направлений модернизации, что усиливает интерес государства и бизнеса к этой отрасли.
 
Российской энергетике сегодня требуются капиталовложения на сумму свыше 20 миллиардов 
в  год,  чтобы  модернизировать  электростанции  и  сети  электропередач,  а  также  для  строительства 
новых генерирующих мощностей.
 
По  мнению  ряда  экспертов,  главным  является  именно  вопрос  эффективности  расходования 
средств.  Для  этого  необходимы  современные  технологии,  инструменты,  стандарты  проектов, 
процессов  управления  производством  добавленной  стоимости.  Ведь  покрытие  убытков  из
-
за 
неэффективности созданных мощностей, энергокомпании попытаются взвалить на потребителей, что 
опять же отразиться на росте энерготарифа [1, с. 33].
 
Несмотря на попытки органов государственной власти  улучшить ситуацию в сфере контроля 
расходования  средств  в  отрасли  и  декларации  самих  компаний,  вопрос  об  эффективности 
инвестиций  в  отрасли  остается  открытым.  В  большинстве  случаев  никакой  самоконтроль  в 
электроэнергетических  компаниях,  а  также  контроль  со  стороны  органов  государственной  власти  и 
экспертных  организаций  не  даст  такого  эффекта  который  могла  бы  дать  нормально  работающая 
обратная связь с рынком, с потребителем.
 
Такая связь может быть налажена только при изменении существующей системы отношений 
между  потребителями  и  электроэнергетическими  компаниями,  в  том  числе  при  формировании  и 
реализации инвестиционных программ. Существующая у некоторых электроэнергетических компаний 
возможность включить в тариф инвестиции в собственное развитие (по существу, для компаний это 
возможность  получить  бесплатные  ресурсы  и  переложить  все  риски  на  плечи  потребителей)  не 
стимулирует  менеджмент  этих  компаний  к  активному  поиску  альтернативных  повышению  тарифов 
источников финансирования капитальных вложений.
 
Вместе  с  тем,  следует  отметить,  что  в  решении  таких  комплексных  задач  как  развитие 
инфраструктуры,  особенно  опережающее  развитие,  нельзя  ориентироваться  исключительно  на 
рыночные механизмы.
 
Тем  не  менее,  комплексным  альтернативным  решением  является  переход  от  тарифного 
финансирования  инвестиционных  программ  к
 
адресным  субсидиям  из  федерального  бюджета  с 
одновременным  исключением  соответствующих  расходов  из  бюджетов  электроэнергетических 
компаний  и  активному  использованию  механизмов  государственно
-
частного  партнерства,  а  в 
некоторых случаях переход  к чисто рыночным механизмам привлечения  инвестиций,  в том числе,  к 
привлечению заемных средств от потребителей электроэнергии [2, с. 48].
 
Для 
получения 
возможности 
привлечения 
нетарифных 
инвестиций 
в 
развитие 
электроэнергетическим  компаниям  придется  кардинально  улучшить  качество  инвестиционного 
процесса, начиная с подготовки прогнозов и обоснований и заканчивая обеспечением эффективности 
вложений, распределением доходов и прав собственности на результаты.
 
Эксперты  убеждены,  что  процесс  развития  энергетической  отрасли  в
 
России  необходимо 
сделать более прозрачным и близким к законам рыночной экономики. К примеру, вкладывая деньги в 
развитие  бизнеса,  предприниматель
-
инвестор  рассчитывает  окупить  свои  затраты  или  как  минимум 
стать собственником тех активов, на которые были потрачены деньги. В нашем случае потребитель –
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
13 
 
 
 
и есть тот полноправный инвестор. Поэтому увеличение тарифа в части финансирования инвестиций 
в инфраструктуру должно быть связано с представлением плательщикам прав инвесторов.
 
Механизм финансирования инвестиционных программ энергокомпаний должен гарантировать 
максимальную  прозрачность  и  эффективность.  Если  механизм  привлечения  средств  не 
предусматривает возврат инвестиций  инвесторам, это снимает с  энергокомпаний ответственность  и 
заинтересованность  в  достижении  положительных  результатов  от  внедрения  новых  технологий, 
использования нового оборудования. По своей сути это использование в чистом виде дотационного 
подхода к финансированию.
 
Представляется  необходимым  дополнить  данный  механизм  инструментом,  стимулирующим 
энергетические  компании  к  эффективному  расходованию  средств,  получаемых  за  счет  надбавки  к 
тарифу и за счет мер государственной поддержки.
 
Для  этих  целей  предлагается  обеспечить  инвестиционную  составляющую  в  росте  тарифа 
выпуском  ценных  бумаг  для  потребителей.  В  общем  виде  схема  взаимодействия  участников  рынка 
могла бы выглядеть следующим образом [3, с. 64].
 
Энергокомпания обеспечивает реализацию инвестиционного проекта. Часть финансирования 
осуществляется  за  счет  размещения  на  рынке  долговых  ценных  бумаг  компании,  например, 
облигаций,  а  часть  –
 
через  повышение  тарифа  на  электроэнергию.  В  результате,  потребитель 
начинает  платить за электроэнергию по новому  тарифу с  уже включенной  в него «инвестиционной» 
надбавкой.  Уполномоченный  государственный  орган,  распределяет  между  потребителями 
сертификаты  на  суммы  сравнимые  с  оплаченными  потребителями  инвестиционными  надбавками  в 
тарифах.  Имея  сертификат,  потребитель  вправе  обратиться  в  уполномоченный  банк, 
осуществляющий  операции  с  сертификатами,  и  обменять  свой  сертификат  на  облигации 
энергокомпании, реализующей инвестиционные проекты. Так, потребитель становится собственником 
облигаций  энергокомпании  с  правом  требования  их  погашения.  Механизмы  погашения  облигаций 
могут быть разнообразны.
 
Другим  участником  рынка  ценных  бумаг  может  выступать  инвестиционная  компания.  В  этом 
случае  потребитель  может  реализовать  инвестиционной  компании  ценные  бумаги  по  текущей 
рыночной стоимости, не дожидаясь даты их погашения.
 
Таким  образом,  оплачивая  инвестиционную  надбавку  к  тарифу
 
за  электроэнергию, 
потребители получают инструмент, позволяющий компенсировать свои расходы, а энергокомпании  –
 
стимул  к  использованию  разумного  и  эффективного  подхода  к  использованию  инвестиционных 
ресурсов, в отсутствие которого, затраты на невостребованные мощности придется покрывать самой 
энергокомпании.
 
Подобный  подход  обладает  целым  рядом  преимуществ,  как  для  отрасли,  так  и  для 
плательщиков. Во
-
первых, негативная реакция потребителей на рост тарифа будет снижена за счет 
возможности, продав ваучер/сертификат, вернуть  потраченные деньги,  а в  лучшем случае получить 
еще и дополнительный доход. Во
-
вторых, энергокомпании получат инвестиции, но не в виде дотаций, 
а  на  основе  понятных  и  прозрачных  рыночных  механизмов.  В
-
третьих,  подобный  механизм  может 
стать  стимулом  к  привлечению  частных  инвестиций  в  отрасль  и  купировать  негативные  эффекты, 
связанные с тенденцией возвращения государства в отрасль. Ведь привлечение инвестиций с рынка 
потребителей  будет  означать  необходимость  защиты  прав  многочисленных  частных  инвесторов,  а 
также усиление контроля над инвестиционной деятельностью энергокомпаний.
 
Предложенный  подход  позволяет  избежать  двух  крайностей,  которые  таят  в  себе 
существенные  опасности  для  развития  отрасли.  С  одной  стороны,  участие  государства  в 
инвестировании (в виде субсидий или дотаций) формирует практику, при которой компании зависимы 
от  государственной  поддержки.  А  значит,  если  такая  поддержка  иссякнет,  компании  прекратят  свою 
деятельность  по  ряду  направлений,  либо  обанкротятся  (к  примеру,  в  случае  с  небольшими 
компаниями,  работающими  в  сфере  ВИЭ).  С  другой  стороны,  переход  к  полностью  рыночному 
тарифообразованию не только ведет к усложнению социальной ситуации, но и значительно снижает 
возможность прогнозирования и контроля положения дел в отрасли.
 
Основными  требованиями,  которые  должны  предъявляться  к  эффективной  системе 
прогнозирования должны стать:
 
1. Публичность и объективность
 
Участникам  системы  прогнозирования  должны  быть  не  только  электроэнергетические 
компании. Крупные потребители электроэнергии должны рассматриваться не только как поставщики 
информации в систему, но и принимать активное участие на всех этапах построения системы, в том 
числе, на этапе формирования методологии прогнозирования.
 
При  формировании  системы  прогнозирования,  а  также  прогнозов,  должна  широко 
использоваться  практика  привлечения  независимых  экспертов,  обеспечивающих  баланс  интересов 
участников рынка.
 
Для  выполнения  данного  требования,  целесообразно  создание  специальных  дискуссионных 
площадок  для  обсуждения  вопросов  построения  системы,  на  базе  существующих  некоммерческих 
организаций.
 
2. Совместимость с моделью рынка
 
Система  прогнозирования  и  результаты  ее  функционирования  (прогнозы)  должны  стать 
неотъемлемым элементом конкурентной модели рынка.
 

14 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
3. Чувствительность и маневренность
 
Система  прогнозирования,  а  также  отдельные  ее  элементы  должны  иметь  механизмы 
быстрого  выявления  изменений  условий  функционирования  электроэнергетического  сектора  и 
механизмы принятия своевременных решений по селективной актуализации прогнозов.
 
Таким 
образом, 
повышение 
эффективности 
инвестиционной 
деятельности 
электроэнергетических компаний и, соответственно, обеспечение закрепленного в законодательстве 
принципа  экономической  обоснованности  оплаты  потребителями  электроэнергии  мероприятий  по 
развитию  объектов  электроэнергетики  является  сложной  задачей.  Решение  указанной  проблемы 
потребует  консолидации  усилий  представителей  различных  заинтересованных  групп:  отраслевого 
профессионального 
сообщества, 
органов 
государственного 
регулирования, 
потребителей, 
финансовых институтов и пр. [4, с. 123].
 

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: