«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»


Висновок.  В  процесі  дослідження  проаналізовані  показники  рівня  розвитку  різних  рухових  якостей  та  функціональні показники ЦІНС



Pdf көрінісі
бет72/90
Дата21.02.2017
өлшемі9,75 Mb.
#4635
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   90

Висновок.  В  процесі  дослідження  проаналізовані  показники  рівня  розвитку  різних  рухових  якостей  та 
функціональні показники ЦІНС.
 
На основі кореляційного аналізу виявлені показники, що можуть бути критеріями 
оцінювання  рівня  функціональної  підготовленості  юних  бадмінтоністів:  результат  проби  Ромберга,  стрибка  в 
довжину з місця, латентний час реакції вибору, кількість ударів у тепінг тесту за перші 20 с та показник динамічної 
працездатності. Встановлені особливості темпераменту юних бадмінтоністів та спортсменів високої кваліфікації.
 
Перспектива  подальших  досліджень.  Подальші  дослідження  передбачається  провести  в  напрямку 
розробки та впровадження тренувальних методик для таких фізичних якостей, як спритність та вибухова сила ніг 
дітей віком 11
-
13 років.
 
 
Література:
 
1. 
Валеев  Ф.  Повышение  скоростных  характеристик  игры  в  спортивном  бадминтоне  с  учётом  лабильности 
нервной системы: Дис. … кандидат педагогических наук: В. 00.04 / Валеев Ф.Г. –
 
Казань, 1997. –
 
173 с.
 
Кількість ударів  
2012
2013

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
307 
 
 
 
2. 
Жбанков  О.  Информационная  система  оперативной  оценки  эффективности  технических  действий  в 
бадминтоне / О.В. Жбанков, Д.Н. Куприянов, Ю.М. Ильин // Теория и практика физической культуры, 2001. –
 
№9. –
 
с. 62
-63. 
3. 
Каратник  І.  Аналіз  змісту  змагальної  діяльності  кваліфікованих  бадмінтоністів  на  етапі  попередньої  базової 
підготовки
 / 
І. Каратник 
// 
Молода спортивна наука України. –
 
Л., 2010. –
 
Т. 1. –
 
с. 370
-374. 
4. 
Корягина  Ю.
 
Развитие  специфических  видов  сенсомоторных  реакций  в  тренировочном  процессе 
бадминтонистов / Ю.
 
Корягина // Омский научный вестник. –
 2008. 

 
№1. –
 
с.142
-144. 
5. 
Мартынова А. Развитие общих и специфических координационных способностей у бадминтонистов 8
-
11 лет / 
А. Мартынова // Научно
-
теоретический журнал «Учёные записки». –
 2011. 

 
№2. –с.132
-135. 
6. 
Сергієнко  Л.  Спортивний  відбір:  теорія  та  практика:  у  2  кн.  –
 
Кн.  1.  Теоретичні  основи  спортивного  відбору: 
[
підручник

/ Л.П.Сергієнко.–
 
Тернопіль : Навчальна книга –
 
Богдан, 2010. –
 
784 с.
 
7. 
Шиян В. Вагомість групп критеріїв відбору бадмінтоністів на етапі попередньої базової підготовки / В. Шиян // 
Молода спортивна наука України –
 
Л., Українські технології. –
 2010. 

 
№1. –
 
с. 370
-374. 
8. 
Шиян О. Психофізіологічний статус бадмінтоніста 12
-
14 років // О. Шиян, В. Шиян // Молода спортивна наука 
України. –
 
Л., Українські технології. –
 2012. 

 
№1. –
 
с.339–
344. 
 
Науковий керівник:
 
кандидат біологічних наук Вовканич Любомир Степанович.
 
 
 
Анатолій Клемба

ЛіліяГайдаш,
 
Ольга Зіньків, Юрій Любіжанін
 
(Львів, Україна)
 
 
ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ЗВ’ЯЗУЮЧИХ ВПРАВ У НАВЧАННІ ТЕХНІЦІ ЛИЖНИХ ХОДІВ
 
(НА ПРИКЛАДІ ПОЗМІННОГО ЧОТИРИКРОКОВОГО КЛАСИЧНОГО ХОДУ).
 
 
Актуальність.  В  теорії  технічної  підготовки  спортсменів  розрізняють
 
два  практичних  методи  навчання 
руховим діям: загалом і по частинах [3,4,5]. Досвід застосування цих методів підтверджує їх високу ефективність, 
особливо  коли  навчають  простим  вправам  чи  вдосконалюються  в  техніці  спортивних  вправ.  Однак  зазначеним 
традиційним методам навчання властиві недоліки. Так на етапі формування початкового вміння спостерігається 
генералізація рухових реакцій, не завжди раціональна внутрішньом’язова і міжм’язова координація [5]. А оскільки
 
традиційні методи і засоби не забезпечують належної ефективності навчання
 
складним вправам, то існує потреба 
пошуку більш ефективних.
 
Об’єкт дослідження. Технічна підготовка лижників.
 
Предмет дослідження. Спеціальні вправи для оволодіння технікою класичних лижних ходів.
 
Мета роботи. Підвищити ефективність методики навчання складним способам руху на лижах, за рахунок 
впровадження в навчальний процес зв’язуючих вправ.
 
Завдання дослідження.
 
1. 
Дослідити  ефективність  традиційної  методики  навчання  студентів  Львівського  державного 
університету фізичної культури техніці лижних ходів.
 
2. 
Розробити  спеціальні  зв’язуючі  вправи
 
для  ефективного
 
оволодіння  технікою  позмінного 
чотирикрокового
 
класичного ходу.
 
3. 
Визначити  ефективність  застосування  зв’язуючих  вправ  при  оволодінні  технікою  позмінного 
чотирикрокового
 
ходу.
 
Методи  дослідження:  аналіз  літературних  джерел,  метод  теоретичного  узагальнення,  педагогічне 
спостереження,метод експертних оцінок, методи математичної статистики.
 
Результати  власних  досліджень.  Ефективне  навчання  техніці  вправ  є  потужною  мотиваційною 
основою оздоровчих занять на лижах, оскільки на перших етапах навчання сприяє підвищенню емоційного рівня 
занять і збагаченню арсеналу рухових навичок і вмінь підопічних.
 
Дослідженню  ефективності  традиційної  методики  навчання  і  її  вдосконаленню  ми  присвятили  наші 
дослідження,  які  проводили  протягом  двотижневого  лижного  збору  студентів  факультету  ЗЛіТ  в  2013  році. 
Оскільки основне завдання
 
занять полягало в тому

щоб
 
навчити студентів основним способам руху на лижах, то 
основна  увага  на  заняттях  приділялась  технічній  підготовці.  Як  свідчать  результати  досліджень  більшість 
студентів  успішно  оволоділи  технікою  класичних  ходів,  за  винятком  позмінного  чотирикрокового  ходу.  Протягом 
десяти днів студенти знайомились з технікою лижних
 
ходів, а
 
в трьох, чотирьох заняттях вирішувались завдання 
вдосконалення в техніці. При цьому використовувалась традиційна методика, яка включала використання методів 
навчання  загалом  і  по  частинах,  широко  використовувалися  імітаційні  і  підвідні  вправи.  Результатом  такого 
навчання є те , що більшість студентів успішно склали модульні вимоги.
 
Зокрема було виявлено, що традиційна 
методика  навчання  забезпечила  ефективне  оволодіння,  технікою  позмінного  двокрокового  і  одночасних: 
безкрокового і однокрокового ходів 86
-
92% , а позмінного чотирикрокового
 
ходу лише 78% студентів. Очевидним 
є  те,
 
що  найбільше  складним  для  студентів  виявився  позмінний  чотирикроковий  класичний  хід.  До  того  ж  після 
першого заняття, в ході якого вирішувалось завдання ознайомлення з технікою цього ходу аж 55% студентів не 
змогли
 
оволодіти  загальною  структурою  цього  ходу  за  допомогою  традиційних  вправ  (  імітація  відштовхування 
руками, виконання вправи в повільному темпі, ковзний крок).
 
Слід  визнати,  що  раціональне  поєднання  в  навчанні  методів  цілісної  і  роздільної  вправи,  широке 
використання імітаційних і підвідних вправ суттєво підвищує ефективність навчальних занять з лижних перегонів. 
Однак  використання  традиційної  методики  навчання  не  забезпечує  ефективне
 
оволодіння  технікою  складних 
вправ.  Проблема  полягає  в  тому,  що  досить  часто  при  переході  від  імітаційної  до  основної  вправи  з’являються 
структурні компоненти техніки, оволодіти котрими не так просто. По суті така вправа стає недоступною. Такими 
структурними компонентами, які ускладнюють процес навчання способів руху на лижах можуть бути кінематичні, 

308 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
динамічні  і  ритмічні  характеристики,  які  проявляються  в  різних  комбінаціях  варіативно  при  виконанні  технічних 
прийомів і вправ.
 
В  практиці  фізичного  виховання  розрізняють  два  підходи  до  навчання  загалом,  або  по  частинам  з 
наступним  об’єднанням  частин  у  цілісну  вправу.  За  твердженням  Б.Шияна  зміст  метода  навчання  по  частинам 
полягає  в  тому,  що  складну  рухову  дію  спочатку  розділяють  на  частини,  вивчають  їх  як  окремі  рухи,  а  пізніше 
об’єднують в цілісну вправу [
5
]. Автор переконаний, що
 
застосування цього метода полегшує оволодіння технікою 
спортивних вправ. При використанні такого підходу рекомендується розділяти вправу на частини доступні учням 
для засвоєння, враховуючи їх підготовленість. Недоліком методики вивчення вправи по частинам
 
є формування 
окремих рефлекторних зв’язків на певні рухи. А зволікання, в процесі навчання, із встановленням рефлекторних 
зв’язків між окремими частинами вправи, в свою чергу, може стати бар’єром при  їх об’єднанні в цілісну вправу. 
Досвід практичної роботи свідчить, що засвоєння частин спортивної вправи не гарантує правильного виконання 
дії  загалом,  а  іноді  навіть  перешкоджає  ефективному  оволодінню  технікою  цілісної  вправи.
 
У  спеціальній 
літературі  представлено  багато  фізичних  вправ,  які  можна  застосовувати  на  заняттях  з  навчання  техніки 
пересування на лижах, але ефективність цих вправ не завжди очевидна 
[3]. 
Тому студентів, які не змогли оволодіти основами техніки позмінного чотирикрокового ходу, на першому 
занятті,  ми  розподілили  на  дві  рівноцінні  групи  (контрольна  і  експериментальна).  В  контрольній  групі 
застосовували традиційну методику навчання  загалом і по  частинах. А в експериментальній використовувались 
спеціально розроблені нами зв’язуючі вправи,
 
які застосовувались упродовж чотирьох занять.
 
Вправа 
1. 
Поступовий перехід від імітації відштовхування руками на місці, характерного для  позмінного 
чотирикрокового ходу, до імітації в русі по пологому схилу і зрештою долучення відштовхування руками (рис. 1).
 
Рисунок 1. Поступовий перехід від імітації відштовхування руками на місці до імітації в русі  і зрештою  долучення
відштовхування руками під час подолання пологого схилу (оволодіння позмінним чотирикроковим класичним ходом).
 
Вправа  2.  Поступове
 
долучення  до  імітації  відштовхування  руками,  характерного  для  позмінного 
чотирикрокового  ходу,  під  час  подолання  пологого  спуску,  відштовхування  руками  а  пізніше  відштовхування 
ногами.
 
Розроблені вправи, виконують роль проміжних зв’язуючих ланок між імітаційними, підвідними, основними 
вправами та їх частинами [1,2]. Механізм формування структури зв’язуючих вправ включає наступні кроки:
 
-
 
виявити граничні моменти фаз або структурних компонентів вправи в межах яких виникають
 
помилки

-
 
визначити рухи і дії які виконуються неправильно (проблемні ланки вправи);
 
-
 
встановити рухи і частини вправи, пов’язані з проблемною ланкою;
 
-
 
проаналізувати можливі причини помилок;
 
-
 
розробити  структуру  вправи,  яка  б  включала  проблемну  ланку  і  граничні  із  нею  по  вправі  рухи, 
максимально  спростивши  ймовірний  фактор  причини  помилки,  з  подальшим  поступовим  вилученням  його  із 
структури вправи в ході її виконання.
 
Особливістю таких вправ є те, що до засвоєної основи вправи поступово долучаються елементи 
сусідньої проблемної ланки. На відміну від інших вони мають циклічну структуру, яка змінюється і ускладнюється 
від початку до кінця вправи, за рахунок приєднання частин проблемної ланки.
 
Результати пробного експерименту демонструють
 
що студенти експериментальної групи, які 
практикували зв’язуючі вправи, більш успішно оволоділи технікою позмінного чотирикрокового лижного ходу. 
Успішність студентів контрольної групи складала 5.3±
 
1.5 бали а експериментальної 8.3±
 
2.3 бали (табл.1). 
Очевидним є те, звязуючі вправи забезпечують хороші умови для реалізації методичного принципу доступності 
навчання.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
309 
 
 
 
Підсумовуючи результати ми можемо заключити що результати пробного експерименту дозволяють 
припустити, що застосування зв’язуючих вправ, які передбачають поступове долучення до основи техніки частин 
проблемної ланки, сприяє більш успішному оволодінню технікою позмінного чотиририкрокового класичного ходу в 
порівнянні з традиційною методикою.
 
 
Це підтверджується результатами досліджень. Так середня оцінка техніки студентів експериментальної 
групи складає 8.

±
 
1.5, а контрольної групи 5.3 ±
 
2.3 бали.
 
ВИСНОВКИ
 
1. 
Протягом двотижневого лижного збору було виявлено, що традиційна методика навчання забезпечує 
ефективне оволодіння, технікою позмінного двокрокового і одночасних: безкрокового та однокрокового ходів 86
-
92%, а технікою позмінного чотирикрокового ходу лише 78% студентів.
 
2. 
Для  покращення  ефективності  навчання  техніці  позмінного  чотирикрокового  ходу  нами  розроблені 
зв’язуючі  вправи.  Особливістю  таких  вправ  є  те,  що  до  засвоєної  частини  вправи  поступово  долучаються 
елементи  сусідньої  проблемної  ланки.  На  відміну  від  інших  вони  мають  циклічну  структуру,  яка  змінюється  і 
ускладнюється від початку до кінця виконання вправи, за рахунок приєднання частин проблемної ланки.
 
3. 
Результати  пробного  експерименту  дозволяють  припустити,  що  застосування  зв’язуючих  вправ,  які 
передбачають  поступове  долучення  до  основи  техніки  частин  проблемної  ланки,  сприяє  більш  успішному 
оволодінню  технікою  позмінного  чотирикрокового  класичного  ходу,  в  порівнянні  з  традиційною  методикою.  Це 
підтверджується результатами наших досліджень. Так середня оцінка техніки студентів експериментальної
 
групи 
складає 
8.3 
±
 1.5
, а
 
контрольної
 
групи 
5.3 
±
 2.3 
бали

 
Література:
 
1. 
Анатолій Клемба, Андрій Кубін, Ольга Зіньків, Наталія Стефанишин .
 
Використання метода зв’язок у навчанні 
техніці лижних ходів. /А.Клемба та інші// І Міжнародна науково
-
практична інтернет
-
конференція «Проблеми та 
перспективи  розвитку  науки  на  початку  третього  тисячоліття  у  країнах  СНД».
-  2012.-
№1.

С.236
-238.- 
Режим 
доступу: 
http: //conferences.neasmo.org.ua 
2. 
Клемба  А.  Підвищення  ефективності  методики  навчання  лижних  ходів  на  основі  інноваційних  підходів  / 
А.
 
Клемба, Ю. Байцар, Ю. Любіжанін // Молода спортивна наука України : зб. наук. пр. з галузі фіз. культури та 
спорту. –
 
Л., 2007. –
 
Вип. 11. –
 
т. з. –
 
С. 151 –
 154. 
3. 
Лыжный спорт 

учебник / Т.
 
И.
 
Раменская, А.
 
Г.
 
Баталов –
 
М.
 : 
4. 
Физическая культура, 2005.
 

 
144 с.
 
5. 
Теория спорта
 
: Учебн. для студентов ин 
-
тов физ. культуры / Под ред. В.
 
Н. Платонова. –
 
К., 1987. –
 
424 с.
 
6. 
Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів / Богдан Шиян : Навчальна книга –
 
Богдан, 2004. –
 
176 с.
 
 
 
Марта Котлярчук
 
(Львів, Україна)
 
 
ВДОСКОНАЛЕННЯ ВІДБОРУ КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ У
 
ГІРСЬКОЛИЖНОМУ СПОРТІ 
ПЕРЕД ЗМАГАННЯМИ.
 
 
Характерною особливістю сучасного періоду розвитку спорту є всеохоплюючий, науково обгрунтований, 
зацікавлений пошук талановитої молоді, якій до снаги великі спортивні навантаження і високі темпи спортивного 
вдосконалення. Разом з тим практика спорту багата прикладами того як спортсмени
 
передчасно йдуть з великого 
спорту.
 
Це  певною  мірою  є  наслідок  прорахунку  тренерів,  які  недостатньою  мірою  володіють  знаннями  щодо
 
вікових
 
особливостей
 
юних  спортсменів,  індивідуальних  відмінностей,  законів  спортивного  вдосконалення.
 
Для 

310 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
того  щоб  цілеспрямовано  розробити  практику  тренування  талантів  необхідна  науково  обгрунтована  система 
спортивного  відбору,  яка  дозволить  визначити  єдиний
 
вірний  напрям  вдосконалення  майстерності  кожного 
спортсмена  В.Н.Волков,  В.П.  Філін  [
7
].  Як  зазначив  К.П.
 
Сахновський  [
5
],  проблема  ефективності  проведення 
спортивного відбору, як на початковому так на наступних етапах є актуальною для фахівців України, які зайняті 
підготовкою  спортсменів.  Дослідження  В.М.
 
Волкова  і  В.П.
 
Філіна  [
7
]  по  різним  аспектам  відбору  піднімають 
питання  по  теоретичному  аналізі  та  узагальненні  матеріалів  численних  досліджень,  створення  науково 
обгрунтованих  програм  відбору  талановитих  спортсменів  на  всіх  етапах  багаторічної  підготовки.  На  думку 
В.К.
 
Бальсевіч  [1],  розробляючи  теорію  спортивного  відбору

потрібно
 
виходити  з  того,  що  багатий  арсенал 
засобів  і  методів  сучасного  фізичного  виховання  і  спорту  дозволяють  вибрати  найбільш  придатний  для  кожної 
людини  вид  спортивної  діяльності.  Ця  діяльність  повинна  найкращим  чином  задовільняти
 
психологічні  та 
соціальні потреби людини і сприяти ефективному фізичному вдосконаленню.
 
У  зв'язку  зі  зростанням  рівня  спортивних  результатів  проблема  спортивної  орієнтації  і  відборі
 
в 
гірськолижному  спорті,  як  зазначили  Ю.Ф.
 
Барков,  А.Ф.
 
Лісовський  [3],  є  однією  з  актуальних  у  теорії  і  практиці 
спорту.
 
Актуальність  питань,  пов'язаних  з  відбором  перспективних  спортсменів,  визначається  високим  рівнем 
досягнень  на  світовій  спортивній  арені,  а  також  тією  обставиною,  що  обдаровані,  талановиті  спортсмени 
зустрічаються  вкрай  рідко  і  пошук  їх  вимагає  організованого  наукового  підходу  В.А.  Запорожанов  [
12], 
В.В. 
Кузнецов  [
10], 
К.  П.  Сахновский  [
11
].  Враховуючи  це,  науково
-
методичне  обгрунтування,  практична  розробка  і 
реалізація  методики  відбору  перспективних  спортсменів  до  змагань  є  актуальним  і  визначається  практичними 
запитами гірськолижного спорту.
 
Мета  роботи:
 
розробити  рекомендації  та  експериментально  обгрунтувати  тести  для  вдосконалення  фізичної 
підготовленості гірськолижників для відбору спортсменів до відповідальних змагань.
 
Методи і організація досліджень.
 
1. Методи теоретичного аналізу та узагальнення науково
-
методичної літератури;
 
2. Методи емпіричного рівня: педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, соціологічні методи 
(опитування);
 
3. Методи математико
-
статистичного опрацювання результатів.
 
Висновки:
 
1. Теоретичний аналіз літературних  джерел і  узагальнення передового досвіду тренерів і фахівців у цій 
області дозволили нам сформулювати такі висновки з питання відбору кваліфікованих спортсменів з метою участі 
їх у відповідальних змаганнях:
 
2.  Спортивний  відбір,  за  даними  літератури,  є  важливою  і  невід'ємною  частиною  всього  процесу 
тренування  в  усіх  видах  спорту,  в  тому  числі  і  гірськолижному.
 
Це  багатоетапний  процес  з  характерними  для 
кожного  етапу  цілями  і  завданнями,  а  також  специфічними  особливостями:  цільова  спрямованість,  система 
нормативних показників і вимог, комплекс організаційно
-
методичних заходів з відбору.
 
3.  На  етапі  відбору  кваліфікованих  спортсменів  у  гірськолижному  спорті  необхідно  орієнтуватися  на 
наступні  показники:  рівень  спортивної  майстерності  спортсмена,  його  рейтинг  і  змагальний  досвід,  особисті  та 
психологічні  якості,  стан  здоров'я  і  функціонування  основних  систем  організму,  ефективність  систем 
енергозабезпечення і рівень спеціальної підготовленості.
 
4.  Ефективність  спортивного  відбору  в  гірськолижному  спорті  визначає  комплексність  методів  оцінки 
перспективності, передбачають рівноцінний облік результатів педагогічних, психологічних, соціологічних, медико
-
біологічних обстежень спортсмена.
 
При цьому дані реєстрованих показників виражаються в кількісних величинах 
(метри, секунди, кількість разів і т.д.), а інші –
 
в балах (рівень технічної, тактичної, психологічної підготовленості). 
Загальна  інтегральна  оцінка  представляється  у  вигляді  суми  балів,  виставлених  обстежуваній  спортсмену
-
гірськолижникові по кожному з реєстрованих показників, не пізніше, ніж за 3 тижні до початку змагань.
 
5. 
Результати дослідження показали, що найбільш висока кореляційна залежність існує між стрибковими 
тестами
 
і  спортивним
 
результатом  у
 
слаломі,  а  взаємозв'язок  між  результатами
 
у  підтягуванні
 
та
 
бігу
 
на  400
 
м  і 
результатом
 
у  змаганнях  практично
 
відсутня.  Це  говорить
 
про  те,
 
що  перед  змаганнями  найбільш 
інформативними  тестами,  є  ті  що  характеризують  спортивну  форму  гірськолижника  –
 
швидкісно  –
 
силові  тести 
для м'язів
 
ніг.
 
Результати дослідження.
 
На основі висновків, отриманих в результаті дослідження з питань
 
відбору кваліфікованих спортсменів на 
передодні  відповідальних  змагань  нами  варто  використовувати  комплексні  методи  визначення  перспективності 
спортсмена до даних змагань, які повинні включати в себе:
 
1. 
Тести  з  визначення  спеціальної  підготовленості,  які  складаються  з  контрольних  нормативів  по 
визначенню швидкісно
-
силових якостей, гнучкості, вестибулярної стійкості і спеціальної витривалості і сили:
 
1) стрибки через гімнастичну лавку (кількість разів);
 
2) стрибки через бар'єри (враховується кількість бар'єрів і час, за який спортсмен їх прострибає );
 
3) присідання на лівій і правій нозі за 1 хвилину (к
-
ть разів);
 
4) підтягування прямих ніг до перекладини (к
-
ть разів);
 
5) кут на перекладині (час утримання кута);
 
6) човниковий біг 10 по 10м (час пробігання);
 
7) поза Ронберга (час стояння);
 
8) стійка зігнувшись, чолом доторкнутись до колін, тримати 5 сек.(Виконання проби).
 
2. 
Медико
-
біологічне  обстеження  з  визначенням  основних  фізіологічних  показників  з  обов'язковим 
заключенням лікарів про стан здоров'я спортсмена.
 
3. 
Визначення  особистісних  і  психологічних  якостей  спортсмена  із  застосуванням  таких  методик,  як: 
опитування  за  Айзенка,  метод  незакінчених  пропозицій,  опитувальник  темпераменту  Стреляу,  тест  малюнкових 
асоціацій Розенцвейга, теппінг
-
тест і соціометрія.
 
4. 
Участь  спортсменів  у  контрольних  та  відбіркових  змаганнях  з  подальшим  аналізом  результатів, 
показаних кожним спортсменом.
 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
311 
 
 
 
З  вище  перерахованого  комплексу  факторів  не  можна  надавати  перевагу  одним  передумовам
 
на 
противагу
 
іншим.
 
Тільки  комплексний,  кваліфікований  підхід  може  сприяти  ефективності  відбору  талановитої 
молоді в гірськолижному спорті.
 
 

Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   68   69   70   71   72   73   74   75   ...   90




©emirsaba.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет