Визначення та епідеміологія
жүктеу/скачать 352,45 Kb. Pdf көрінісі
|
| Позитронна-емісійна томографія
Позитронно-емісійну томографію (ПЕТ) не від- носять до рутинних методів діагностики міокардиту. Метод може розглядатися як альтернатива для ви- явлення запального процесу у стабільних пацієнтів із протипоказаннями до МРТ або в осіб із системни- ми аутоімунними захворюваннями, коли ймовірним є ураження й інших органів [20]. Використання ПЕТ має доцільність при кардіальному саркоїдозі (КС). Відомо, що Т-клітини, макрофаги, гранулоцити в ін- фільтраті міокарда внаслідок неспецифічної відпо- віді на пошкодження клітин чи прямого ураження при КС, характеризуються активним метаболізмом глюкози, що проявляється фокальним поглинанням 18-фтордеоксиглюкози [45, 57]. До того ж ПЕТ до- зволяє виявляти гіперметаболічні медіастинальні та скелетні лімфовузли, що є диференційною озна- кою КС від інших аутоімунних хвороб із ураженням серця (наприклад васкулітів) [16]. Такий підхід за- стосовують для моніторингу вираженості пошко- дження та його динаміки в ході імуносупресивної терапії. Нещодавно розроблені вченими-онколога- ми імуно-ПЕТ-індикатори значно розширили мож- ливості методу для виявлення ендогенних імунних клітин та дають нові перспективи його застосуван- ня й у хворих на міокардит [8]. Ендоміокардіальна біопсія (ЕМБ) ЕМБ є загальновизнаним золотим стандар- том діагностики міокардиту, проте метод має ін- вазивний характер та передбачає певні ризики. В експертних центрах постпроцедурні ускладнен- ня з боку серця відмічають в 1–2% випадків та до- сягають 8,9% у клініках більш низької спеціаліза- ції [8]. Чутливість ЕМБ при стандартному фарбу- ванні гематоксилін-еозином є відносно невисокою, особливо враховуючи можливе неспівпадіння точок забору матеріалу та вогнищ запалення. Інформа- тивність методу може бути підвищена шляхом від- бору зразків у більшій кількості, ніж мінімально реко- мендовано (4–6 зразків). Додаткове застосування імуногістохімічних специфічних антитіл до лейко- цитів (СD45), макрофагів (СD68), Т-клітин (СD3), хелперів (СD4), цитотоксичних клітин (СD8) та В-клітин (СD19/СD20) також суттєво підвищує чут- ливість ЕМБ [8, 36]. У схвалених Європейським товариством кардіологів Марбурзьких критеріях використовується кількісний принцип, що також збільшує діагностичну користь ЕМБ. На основі цих критеріїв діагноз міокардиту може бути підтвердже- ний за наявності у відібраних зразках >14 монону- клеарних лейкоцитів/мм 2 із них >7 Т-лімфоцитів/ мм 2 . Незважаючи на досить низьку чутливість мето- ду, в деяких клінічних ситуаціях дані, отримані за до- помогою ЕМБ, мають фундаментальний характер для розуміння патогенетичних механізмів та вибо- ру тактики лікування [8]. Клінічними показаннями до проведення ЕМБ є: 1. ГМ із дебютом у вигляді гострої СН та кардіо- генного шоку. 2. ГМ, який ускладнився вираженою кардіальною дисфункцією, гострою СН, шлуночковими аритмія- ми або АВ-блокадою високого ступеня. 3. ГМ або підозрюваний ХДМ у поєднанні з пе- риферичною еозинофілією. 4. ГМ або підозрюваний ХДМ із персистуючим або епізодичним зростанням рівнів біомаркерів кардіального некрозу. Особливо у разі супутньої наявної/підозрюваної аутоімунної патології, наяв- ності шлуночкових аритмій або АВ-блокади висо- ких градацій. К Л І Н І Ч Н І Н А С Т А Н О В И 8 У к р а ї н с ь к и й р е в м а т о л о г і ч н и й ж У р н а л • № 3 ( 8 5 ) • 2 0 2 1 5. Міокардит в умовах лікування інгібіторами імунних контрольних точок (ІКТ), якщо діагноз є важ- ливим для пацієнта, який отримує антинеопластич- не лікування. Діагностична цінність ЕМБ у хворих на ГМ вважа- ється більшою при її виконанні упродовж 2 тиж з мо- менту появи симптомів у разі нормальних розмірів або легкого розширення ЛШ, за наявності певних маркерів (шлуночкових аритмій, АВ-блокади висо- кого ступеня), а також в особливих випадках (гіган- токлітинного міокардиту чи КС) [18]. ГМ у ряді ви- падків може розрішуватися самостійно та не по- требувати тактики інвазивного втручання. Проте, за даними останніх досліджень за участю хворих на фульмінантний міокардит з тимчасовою меха- нічною підтримкою циркуляції крові, ЕМБ навіть за наявності показань використовується недостат- ньо [78]. Також існують протиріччя щодо взаємоза- лежності між поширеністю запальних інфільтратів із прогнозом та об’ємом терапевтичного втручан- ня. Хоча, за даними ретроспективного аналізу, па- цієнти із лімфоцитарним міокардитом, які померли упродовж госпіталізації або потребували штучної підтримки кровообігу, характеризувалися наявніс- тю більшої площі запальних вогнищ порівняно із па- цієнтами, що вижили без потреби механічної під- тримки циркуляції крові [8]. У табл. 3 наведено ре- комендації щодо використання ЕМБ та кардіальної МРТ у різних клінічних ситуаціях [78]. жүктеу/скачать 352,45 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|