Визначення та епідеміологія
Таблиця 2 Клінічні прояви та діагностичні критерії
жүктеу/скачать 352,45 Kb. Pdf көрінісі
|
| Таблиця 2
Клінічні прояви та діагностичні критерії клінічно підозрюваного міокардиту К Л І Н І Ч Н І Н А С Т А Н О В И 6 У к р а ї н с ь к и й р е в м а т о л о г і ч н и й ж У р н а л • № 3 ( 8 5 ) • 2 0 2 1 тру антитіл (наприклад антинуклеарних антитіл) та такого ж роду тести показані пацієнтам у разі на- явності підозри на аутоімунну природу захворю- вання [73]. Визначення рівнів передсердного натрійуретич- ного пептиду та його попередника не має діагнос- тичної цінності при міокардиті, однак може вико- ристовуватися для моніторингу перебігу СН у хво- рих на ХДМ [18]. ЕКГ та добове моніторування ЕКГ Патологічні зміни на ЕКГ у хворих на ГМ реє- струються в 85% випадків, типовою є інфарктопо- дібна елевація сегмента ST , що відмічається час- тіше у відведеннях ІІІ і aVF та правих грудних від- веденнях. Для виключення гострого коронарного синдрому проводять комп’ютерну томографію ко- ронарних судин або коронарографію. Розширення комплексу QRS до 120 мс і більше, шлуночкові по- рушення ритму, атріовентрикулярна (АВ) блокада, симптомна тахі- або брадикардія підвищують ри- зик розвитку ускладнень при ГМ [60, 73]. У хворих з нормальною фракцією викиду (ФВ) лівого шлуноч- ка (ЛШ) (>50%) АВ-блокаду ІІ та ІІІ ст. при ГМ вияв- ляють досить рідко за винятком кардіального сар- коїдозу, хвороби Лайма та при ГМ, асоційованому з прийомом інгібіторів імунної відповіді [72]. Добове моніторування ЕКГ є високоінформа- тивним методом для виявлення, прогнозування і динамічного спостереження найчастіших усклад- нень міокардиту — порушень ритму і провідності. Найбільшу загрозу у хворих на ГМ та ХДМ станов- лять шлуночкові порушення ритму, зокрема наяв- ність шлуночкової тахікардії (ШТ). Нещодавно опу- бліковано результати метааналізу 45 досліджень, присвячених пошуку предикторів раптової карді- альної смерті (РКС) у хворих із дилатацією ЛШ не- ішемічного ґенезу [25]. Серед основних прогнос- тичних маркерів РКС (поряд із класичними предик- торами, такими як ФВ ЛШ, кінцево-діастолічний розмір ЛШ, ширина комплексу QRS ) авторами вка- зано наявність епізодів ШТ, причому її висока значи- мість доведена за результатами метааналізу 18 до- сліджень [24, 60]. Ехокардіографічне дослідження Ехокардіографія (ехоКГ) є обов’язковим компо- нентом обстеження пацієнта із гострою кардіаль- ною патологією. Навіть за умови збереженої систо- лічної функції запідозрити ГМ дозволяють наявність потовщення та локального гіпокінезу ЛШ (особливо в нижній та нижньо-латеральній ділянці), відхилен- ня при тканинній допплерографії, діастолічна дис- функція, поява перикардіального випоту та зміне- на ехогенність тканин міокарда [18, 36]. На ранніх стадіях ГМ значного розширення порожнини ЛШ за- звичай не відмічають, що в умовах зниженої ФВ ЛШ спричинює зниження ударного об’єму та розвиток тахікардії. Тому зниження ФВ ЛШ є значимим про- гностичним маркером при госпіталізації, незважа- ючи на можливе її швидке відновлення як під впли- вом лікування, так і самостійно [7, 51]. У даний час у клінічній практиці валідовано новіт- ню методику ультразвукової діагностики — спекл- трекінг (СТ) ехоКГ. Застосування СТ-ехоКГ для діа- гностики міокардиту базується на оцінці деформації і швидкості деформації міокарда в поздовжньому, радіальному і циркулярному напрямках [21, 33, 42]. На сьогодні доведено, що запальне ураження міо- карда характеризується зниженням глобальної сис- толічної деформації і її швидкості в поздовжньому напрямку, зниження показників циркулярної гло- бальної деформації є також характерним, але ви- являється з меншою частотою [21, 41, 42]. жүктеу/скачать 352,45 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|