Визначення та епідеміологія
жүктеу/скачать 352,45 Kb. Pdf көрінісі
|
| •
ізольований; • дифузний. ІV. Характер перебігу: • легкий; • середньої тяжкості; • тяжкий. V. Ускладнення: • периміокардит; • порушення серцевого ритму і провідності, тромбоемболії та ін. VI. СН І–III стадія, I–IV ФК (NYHA): • зі збереженою ФВ ЛШ; • зі зниженою ФВ ЛШ. діагностиКа Симптоми та клінічні прояви Типові симптоми у пацієнтів із ГМ включають біль у грудях (85–95% випадків), задишку (19–49% випадків), втому, серцебиття та синкопальні стани (до 6% випадків) [8, 18]. У 65% хворих відмічаєть- ся лихоманка, в той час як частота розвитку інших симптомів продромального періоду захворювання, які включають клінічні прояви застуди, шлунково- кишкові розлади, закладеність горла, інфекції рес- піраторного тракту, в гостру стадію захворювання варіює в межах 18–80% [48]. В одному з останніх регістрів ГМ, що включив 443 пацієнти, у 26,6% обстежених виявлено систо- лічну дисфункцію ЛШ, шлуночкові порушення рит- му або кардіогенний шок, при цьому фульмінантний перебіг міокардиту встановлено у 8,6% хворих [8]. З іншого боку, в більшості випадків (73,4%) подіб них ускладнень не задокументовано, однак хворі скар- жилися на біль у ділянці серця (97%), що супрово- джувався елевацією сегмента ST в 62,3% випад- ків, причому серед цих хворих за 5-річний термін спостереження не зареєстровано жодного випад- ку кардіальної смерті або транс плантації серця [8]. При зборі анамнезу у пацієнтів із підозрою на ГМ необхідно особливу увагу приділяти зв’язку клінічної симптоматики з нещодавнім прийомом лікарських засобів (антибіотиків, клозепіну, інгібіторів імунної відповіді та ін.), токсичних речовин (кокаїн, амфе- тамін), різноманітними інфекціями та інвазіями, зо- крема гельмінтозами. У 2013 р. Робочою групою із захворювань міо- карда та перикарда Європейського товариства кар- діологів було введено поняття «клінічно підозрю- ваного міокардиту», діагностика якого ґрунтується на наявності клінічних проявів і діагностичних кри- теріїв ( табл. 2) [18]. Лабораторні дослідження При підозрі на наявність ГМ рекомендованими лабораторними тестами є визначення біомаркерів кардіального некрозу (високочутливий тропонін, креатинкіназа-МВ). Водночас кореляційний зв’язок між підвищенням рівня тропоніну та розвитком дис- функції міокарда має слабку силу [18]. Слід врахо- вувати, що у хворих на ГМ та гострий перикардит часто відмічають приблизно однакові скарги і під- вищення рівнів високочутливих тропонінів, що є ді- агностичною ознакою на користь саме міокарди- ту. До інших лабораторних тестів, які зазвичай ви- користовують у діагностиці ГМ, відносять маркери запалення, зокрема, С-реактивний білок є пози- тивним у 80–90% випадків [16]. Швидкість осідан- ня еритроцитів (ШОЕ) також зростає та може за- стосовуватися для обстеження пацієнта із ГМ, проте в невідкладних випадках використання цьо- го методу є невиправданим [16]. Стійке підвищен- ня ШОЕ часто є свідченням наявності асоційованої ауто імунної патології. Оцінка лейкоцитарної фор- мули дозволяє виявити еозинофілію — одну з ознак еози нофільного міокардиту (ЕМ). Серологічний та вірусологічний аналіз периферичної крові є мало- інформативним [15]. Визначення наявності вірусів методом ПЛР в се- креті дихальних шляхів та фарингеальному мазку має доцільність для ідентифікації тропних респіра- торному тракту збудників (грип, коронавірус та ін.), які також можуть бути тригерами ГМ [8]. Оцінка ти- жүктеу/скачать 352,45 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|