Визначення та епідеміологія
жүктеу/скачать 352,45 Kb. Pdf көрінісі
|
Міокардити-діагн та лікув
| Кардіальна МРТ
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) є важ- ливим та інформативним методом для діагностики та моніторингу міокардиту завдяки її здатності за- безпечити детальну характеристику тканин серця, а також виявити та кількісно оцінити в них запаль- ний та фібротичний компоненти. Крім того, МРТ є золотим стандартом для вимірювання бівентри- кулярних об’ємів, ФВ та маси міокарда. Для ве- рифікації ішемічної/неішемічної природи уражен- ня серця та за умови відсутності протипоказань, МРТ серця рекомендовано пацієнтам із підозрою на ГМ або із кардіальним болем, інтактними коро- нарними артеріями та підвищенням рівня тропоні- ну [29]. МРТ серця необхідно проводити пацієнтам із фульмінантними формами міокардиту в період їх стабілізації для оцінки наявності залишків запаль- ного процесу та вираженості замісного фіброзоут- ворення [13]. Відомо, що за відсутності появи но- вих вогнищ запалення, вже через 4 тиж від початку захворювання відмічається тенденція до регре- су тканинного набряку. Для надійного виключен- ня чи підтвердження наявності запального проце- су в міокарді МРТ серця доцільно виконувати через 2–3 тиж від появи симптомів, оскільки більш рання діагностика має недостатню інформативність [10, 29]. Доступність використання МРТ разом із визна- ченням високочутливого тропоніну дозволяє із ви- сокою точністю ідентифікувати хворих на ГМ більш легкого перебігу. У 2009 р. консенсусною групою опублікова- но критерії Lake Louise, згідно з якими визна- чено 3 ознаки запалення в міокарді та їх МРТ- еквіваленти: 1) гіперемія — зростання інтенсивності сигналу при ранньому підсиленні гадолінієм; 2) на- бряк тканин — збільшення міокардіального Т2 часу релаксації або підвищення інтенсивності сигна- лу на Т2 зважених зображеннях; 3) некроз/фіброз, що виявляються на знімках із відстроченим конт- растуванням (ВК) гадолінійвмісними препаратами [29]. За наявності двох із 3 критеріїв діагноз ГМ вва- жався достовірним із чутливістю 74% та специфіч- ністю 86%. Збільшення доказової бази щодо підви- щення за допомогою МРТ-картування загальної ді- агностичної точності методу зумовило необхідність модифікації Lake Louise критеріїв. Так, в останній версії затверджено високу верифікаційну цінність Т2 картування для виявлення набряку, а також на- тивного Т1 та позаклітинного об’єму (ECV) для ви- значення запального пошкодження міо карда [28]. Згідно з даними останніх досліджень внесення до- повнень у Lake Louise критерії посилило їх чутли- К Л І Н І Ч Н І Н А С Т А Н О В И У к р а ї н с ь к и й р е в м а т о л о г і ч н и й ж У р н а л • № 3 ( 8 5 ) • 2 0 2 1 7 вість та специфічність до 87,5 та 96,2% відповідно [11, 19, 59, 77]. Для підтвердження наявності запа- лення в міокарді за умови значної клінічної підоз- ри достатньо наявності навіть одного із зазначе- них критеріїв. У пацієнтів із первинною маніфес- тацією міокардиту або при шлуночкових аритміях нез’ясованої етіології МРТ-діагностика на осно- ві визначення регіонального ВК дозволяє виявити запалення серцевого м’яза, однак при хронічному перебігу діагностична цінність такого підходу є не- високою [13, 44]. При первинному обстеженні па- цієнта наявність ВК у середньому шарі міжшлуноч- кової перегородки в поєднанні з низькою ФВ ЛШ є сильним предиктором негативного прогнозу [47]. МРТ-спостереження за станом пацієнтів із ГМ за- звичай виконується через 6 та 12 міс після первин- ного епізоду. У динаміці клінічного перебігу ГМ зник- нення набряку є звичайним явищем (більше 84% ви- падків), тоді як ВК тривало персистує (більше 89% випадків) [47]. В італійському багатоцентровому дослідженні за участю 189 хворих на ГМ вираженість ВК змен- шувалася з 6,2% маси ЛШ в дебюті захворюван- ня до 4,1% маси ЛШ 6 міс потому [11]. Інтенсив- ність ВК при міокардиті є непостійною величиною, яка на ранніх стадіях хвороби переважно пов’язана із гострофазним тканинним набряком, тоді як на піз- ніх етапах захворювання більшою мірою є відобра- женням замісного фіброзу [44, 47]. Наявність лише ВК без супутніх ознак набряку є несприятливою про- гностичною характеристикою порівняно із повною відсутністю ВК, або ж сумісною появою обох проя- вів [28, 47]. Потенційне пояснення такого феноме- ну полягає в тому, що персистенція набряку перед- бачає ймовірність активного запального процесу та високої вірогідності його подальшого розрішення під впливом патогенетичної терапії. Високоінформативним є одночасне застосуван- ня СТ-ехоКГ та МРТ серця, оскільки обидві методи- ки доповнюють одна одну: за допомогою МРТ сер- ця виявляють запальні зміни в міокарді, а за допо- могою СТ-ехоКГ можна оцінити тяжкість порушення скоротливої здатності тих сегментів серця, в яких власне виявлено ці запальні зміни. Так, в одному з недавніх досліджень показано, що в тих сегмен- тах ЛШ, де виявлялося відстрочене субепікардіаль- не накопичення контрастного препарату, відзнача- лося достовірне зниження показників поздовжньої і циркулярної деформації міокарда [42]. Чутливість СТ-ехоКГ за результатами цього дослідження ста- новила 87%, специфічність 71%, що доводить ви- соку інформативність методу для характеристики порушення скоротливої здатності міокарда в ло- кальних вогнищах запалення при міокардиті [41]. жүктеу/скачать 352,45 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|