За бележки

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

98 

СЪДЪРЖАНИЕ 

ФИЛОЛОГИЧНИ НАУКИ 

МЕТОД НА ПРЕПОДАВАНЕ НА ЕЗИК И ЛИТЕРАТУРА 

Бубнова А.С. Художественный фильм как способ оптимизации учебного 

процесса: специфика работы со взрослой аудиторией  

(на материале японского языка) ................................................................................ 3 

Мащенко Е.А. Проблематика роману Луїса Чу «Скуштуй чашку чаю» ............. 7 

Міхно О.Л, Усенко С.М. Основні поняття специфіки навчання діловому 

англійському писемному мовленню на практичних заняттях у ВНЗ .................. 15 

Лазухина Л.В. Организация самостоятельной работы студентов,  

обучающихся по модульно-кредитной технологии............................................... 17 

Лазухина Л.В. Использование компьютерных обучающих программ  

на занятиях по иностранному языку ....................................................................... 22 

Рубцова В.В., Кириленко Л.Г., Мужецкий П.П. К вопросу о методах 

обучения иноязычной лексике в рамках курса  

«Іноземна мова професійного спілкування» .......................................................... 27 

Nataliia Fominykh How to Improve Your Business or Scientific Presentation ....... 29 

Дубінська О.Б. Особливості використання групової роботи  

як форми організації проектного навчання ............................................................ 33 

Муханова О.М. Використання мережі Інтернет для впровадження 

індивідуального підходу в процес навчання іноземних мов ................................ 35 

Шепелєва О.В. Комп’ютерні технології як джерело підвищення  

ефективності процесу навчання іноземній мові..................................................... 37 

Самойленко С.А. Міжкультурне навчання за допомогою фільмів.................... 39 

РЕТОРИКАТА И СТИЛИСТИКА 

Кантур К.А. Семантика номинации участников протестных акций  

на примере публицистического текста протестной тематики  

(английский, русский, французский языки) ........................................................... 42 

Мажитаева Ш., Оразова Б. Би-шешендер тiлiнiн бейнелiлiгi ........................... 44 

ТЕОРЕТИЧНИ И МЕТОДОЛОГИЧНИ ПРОБЛЕМИ  

НА ПРОУЧВАНЕ НА ЕЗИК 

Черноусова О.В. Проблема возникновения интерференции в процессе  

обучения испанскому языку в российских общеобразовательных учреждениях ....... 48 

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

7

*123311* 

Мащенко Е.А. 

 

ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ ЛУЇСА ЧУ  

«СКУШТУЙ ЧАШКУ ЧАЮ» 

 

Луїс Чу (Louis Chu) – сучасний сино-американський письменник, творчість 

якого, як представники азіато-американського літературознавства, так і власне 

азійсько-американські  письменники,  визнають  відправною  точкою  сино-

американської  літератури.  Відомо,  що  до 1961 року – року  виходу  роману 

«Скуштуй чашку чаю» («Eat a Bowl of Tea») – англомовна література, написана 

етнічними китайцями, уже нараховувала більше десяти книг, серед яких і най-

більш  відома  збірка  оповідань  «Місіс  Весняний  Аромат» («Mrs. Spring Fra-

grance», 1912) Суї Сін Фар (псевдонім Едіт Ітон, дочки англійця та китаянки), у 

якій  вперше  зруйновані,  наскільки  це  було  можливо,  стереотипи  зображення 

китайців у літературі. Серед них і практично забута книга «Коли я був хлопчи-

ною в Китаї» («When I Was a Boy in China», 1887) Лі Ян Пхоу (Lee Yan Phou), і 

неймовірно популярна серед американців, тричі перевидана «Моя країна і мій 

народ» («My Country and My People», 1935) Лінь Юйтаня, і роман Джейд Сноу 

Вонг «П’ята китайська дочка» («The Fifth Chinese Daughter», 1945), який набув 

статусу  програмного  в  американських  навчальних  закладах.  Усі  критики,  які 

вивчають  азіато-американську  літературу,  включають  останній  до  сино-

американського  історико-літературного  контексту.  Водночас  до  антологій, 

укладених  власне  азіато-американцями,  цей  роман,  на  жаль,  потрапляє  вкрай 

рідко. І все-таки саме роман «Скуштуй чашку чаю», опублікований у другій по-

ловині  ХХ  століття,  багато  в  чому  визначив  абрис  сучасної  азіато-

американської літератури.  

Образ азіата, китайця зокрема, в американській культурі кінця ХІХ – поча-

тку ХХ століття пройшов довгий шлях трансформації: від наївного й довірли-

вого, зневаженого й обманутого іммігранта в оповіданнях М. Твена «Джон ки-

таєць  у  Нью-Йорку» («John Chinaman in New York» 1870), «Листи  китайця» 

(«Goldsmith's Friend Abroad Again», 1871) чи  здатного  лише  на  безмовно-

впертий спротив раба у Дж. Лондона в оповіданні «Китайчук» («The Chinago», 

1909) до злодія, негідника й розбійника в другосортних голлівудських фільмах. 

Безсумнівно, твори Падре Лоу та Джейд Сноу Вонг дещо «випрямили» цей пе-

регин, однак не змогли змінити головного – того, що азіат для американця зав-

жди  залишався  чимось  чужорідним,  інакшим,  людиною  іншого  світу.  Элейн 

Кім, професор Каліфорнійського університету й автор численних праць з азіа-

то-американської літератури, зазначає, що в англо-американській літературі іс-

нує  два  основні  види  стереотипів  щодо  азіатів: «поганий»  азіат  і  «хороший» 

азіат [7, 4]. 

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

8 

Саме  тому  побудова  історико-літературної  традиції,  яка  б  створила  «пов-

нокровний»  образ  азіато-американця  та  змогла  розкрити  роль  азіато-

американської літератури як однієї з магістралей американської (разом з негри-

тянською, якій це вдалося зробити дещо раніше завдяки Гарлемському Ренеса-

нсу),  без  перебільшення  можна  назвати  ключовим  завданням  азіато-

американського дискурсу другої половини ХХ століття. У післямові до роману 

японсько-американського письменника Дж. Окади «Юнак ні-ні» Ф. Чін – відо-

мий письменник, критик і публіцист – написав: «А що, якби не було білих в іс-

торії  американської  літератури?  Не  існує  ні  Мелвілла,  ні  Марка  Твена,  ні  Кей 

Бойл,  ні  Гертруди  Стайн,  ні  Тома  Роббінса,  ні  навіть  Рода  Маккуїна (Rod 

McKuen). Білий американський письменник напевно б обурився, якби всі кни-

ги, будь-коли написані в Америці, були створені чорними, коричневими, черво-

ними, жовтими авторами, а все, що будь-коли видавали білі, – це кулінарні кни-

ги  з  різноманітними  рецептами  яблучного  пирога  та  смаженого  курчати.  Це – 

те, з чим ріс я» [3, 253-254]. Очевидно, що для самих азіато-американських ав-

торів  кінця  ХХ  століття,  які  заперечують  екзотичність  як  ключовий  принцип 

зображення  всього,  що  пов’язане  з  азіато-американцями,  саме  «вписаність»  у 

загальний  контекст  американської  літератури  й  світоглядну  програму  амери-

канських письменників першої величини стала вирішальним критерієм належ-

ності того чи іншого письменника до вершин азіато-американської літератури.  

Головна  жанрова  доминанта  роману  Луїса  Чу – сатиричне  зображення 

«убогості»  американського  Чайнатауна  з  його  територіальною  та  моральною 

обмеженістю (увесь величезний Нью-Йорк як символ зовнішніх кордонів світу 

виявляється замкненим у межах центральної вулиці Чайнатауна Мот стріт), па-

тріархальними традиціями, що віджили своє (Ва Гей повністю контролює жит-

тя  свого  сина,  не  маючи  на  це  морального  права),  і  найсуворішою  ієрархією, 

яка заміщує норми закону та права («суд» над А Соном як своєрідний відгомін 

судової  процедури  у  Л.  Керролла  та  «вирок»,  можливо,  й  цілком  заслужений, 

однак  суперечливий  правовим  принципам  держави) –забезпечила  визнання  й 

справедливу високу оцінку критиків через майже 20 років. Це сталося у першу 

чергу  завдяки  так  званій  «групі  Айййїїїїї» («the Aiiieeeee group»), очолюваній 

Ф. Чіном. Глави з цього роману було включено до антології «Айййїїїїї! Антоло-

гія  азіато-американських  письменників» («Аііііееееe! An Anthology of Asian-

American Writers», 1974). У передмові до антології «Скуштуй чашку чаю» був 

названий  першим  сино-американським  романом,  у  якому  китайський  квартал 

виявляється позбавленим будь-якої екзотики: «Зображення письменником Чай-

натауна дратує білих читачів. Персонажі цієї книги не піддаються поширеному 

впливу  того  Чайнатауна,  який  ми  бачимо  в  автобіографіях  і  псевдо-новелах 

Вонг, Лі та Лінь» [2, хххі].  

В  останнє  десятиліття  ХХ  століття  у  процесі  розвитку  азіато-

американських досліджень поновився інтерес до творчості Луїса Чу як родона-

чальника  сучасної  сино-американської  літератури,  естетичні  й  ідеологічні 

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

97

Література: 

1. Литвинов П. П. Англо-русский фразеологичесий словарь / П. П. Литви-

нов. – М. : Яхонт, 2000. – 526 с. 

2.  Скнар  В.  П.  Фразеологічна  деривація  в  сучасній  англійській  мові / 

В. П. Скнар // Мовознавство / під. ред. В. М. Русанівського. – Вип. 2. – К. : Нау-

кова думка, 1986. – С. 30–34.  

3. Скнар В. П. Лингвострановедческое описание английских фразеологги-

змов, включающих географические наименования / В. П. Скнар // Иностранные 

язики в школе / под. ред. Т. Е. Сахарова. – Вип. 1. – М. : Просвещение, 1987. – 

С. 76–78. 

4. 25. Oxford Dictionary of Idioms / [ed. Judith Siefring]. – 2

nd 

edition. – New 

York, Oxford university press, 2004. – 340 p.  

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

96 

З даної таблиці, ми можемо зробити висновок, що найбільш поширеними є 

іменникові  фразеологізми,  трохи  меншу  частину  складають  дієслівні,  а  най-

меншу прислівникові та прикметникові. 

Основною  рисою,  що  допомагає  нам  відрізнити  фразеологізм  від  звичай-

ного словосполучення є семантичний аспект. Серед проаналізованих фразеоло-

гізмів, ми зустрічаємо як фразеологічні сполучення, так і єдності та зрощення.  

 

 Типи фразеологізмів  

 

 Тип фразеологізму   Зрощення 

 Єдності  

 Сполучення  

 Відносна кількість    84,67% 

 7,3% 

 8,03% 

 

З даної таблиці, ми можемо зробити висновок, що найбільш поширеними є 

іменникові  фразеологізми,  трохи  меншу  частину  складають  дієслівні,  а  най-

меншу прислівникові та прикметникові.  

Основною  рисою,  що  допомагає  нам  відрізнити  фразеологізм  від  звичай-

ного словосполучення є семантичний аспект. Серед проаналізованих фразеоло-

гізмів, ми зустрічаємо як:  

а) фразеологічні сполучення, наприклад:  

  too many chiefs and not enough Indians – надто багато керівників, а замало 

виконавців [1, c. 174]; 

б) єдності, наприклад: 

before you can say Jack Robinson – дуже швидко або раптово [1, c. 184]; 

в) зрощення, наприклад: 

 to be happy as Larry – бути дуже щасливим [4, c. 43]; 

 

 Типи фразеологізмів  

 

 Тип фразеологізму   Зрощення 

 Єдності  

 Сполучення  

 Відносна кількість    84,67% 

 7,3% 

 8,03% 

 

Оскільки матеріалом дослідження є фразеологізми з власними назвами, то 

вивести  значення  цілого  фразеологізму  зі  значень  його  компонентів  досить 

важко або, у деяких випадках, навіть неможливо. Отже більшість проаналізова-

них фразеологізмів є зрощеннями. Власні назви у складі фразеологізмів є дуже 

важливими,  вони  ще  яскравіше  відображають  їхнє  походження,  повніше  роз-

кривають  їх  зміст,  та  впливають  на  семантичні  та  структурні  характеристики 

фразеологізмів.  

 

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

9

принципи якої відстоює «група Айййїїїїї». Так, Рут Хсіао (Hsiao) у статті «Зітк-

нення  з  невиліковним:  патріархат  у  «Скуштуй  чашку  чаю»« («Facing the 

Incurable: Patriarchy in Eat a Bowl of Tea», 1992) визнає, що завдяки зображен-

ню патріархату й расизму як подвійного зла («twin evils»), роман Луїса Чу ви-

знають як азіато-американські автори, так і критики. Незважаючи на дещо фе-

міністський  ухил  в  інтерпретації  роману  (дослідник  неодноразово  вказує  на 

схематичність жіночих образів у тексті) Р. Хсіао як уважний і мислячий критик 

виділяє найбільш суттєву його характеристику: «у солоно-просторічній манері 

він описав плотські задоволення і без прикрас показав тяжке життя офіціантів, 

перукарів, кухарів, гравців і дармоїдів. У результаті Чу став своєрідним новато-

ром у зображенні психічно неврівноважених синів і дочок, які оголосили війну 

за власну незалежність батькам або традиції, яка надає батькам владу» [5, 154].  

Дійсно, жіночі образи в романі не настільки яскраво виписані, як чоловічі, 

особливо це стосується покинутого на батьківщині старшого покоління – дру-

жин та інших родичок чоловіків, які утворюють кістяк «холостяцької спільно-

ти» («bachelor society») китайського  кварталу  Нью-Йорка.  Щодо  молодшого 

покоління,  яке  проживає  в  Америці,  ми  не  можемо  бути  настільки  категорич-

ними. Перетворення Мей Ої з лагідної, слухняної та покірливої дівчини на до-

рослу  елегантну  даму,  витончену  спокусницю  й  дбайливу  господиню  відбува-

ється набагато швидше, ніж дорослішання Бена Лоя. Власне, у їх родині верхо-

венство  Бена  Лоя  було  сумнівним  від  самого  початку:  Мей  Ої  свого  чоловіка 

перевершує і інтелектуально, і психологічно. Проживши з ним зовсім недовго, 

вона  й  сама  починає  це  розуміти: «Анітрохи  не  агресивний…  будь-хто  може 

ним  попихати» [4, 171]. На  батьківщині  вона  успішно  закінчила  школу,  після 

чого продовжила навчання на курсах англійської мови. І хоча, ймовірно, метою 

цього  навчання  було  вдале  заміжжя  й  подальший  переїзд  до  Америки,  однак 

про рівень освіти Бена Лоя в романі не згадується взагалі. Саме Мей Ої, само-

тня й забута навіть рідним батьком (він живе поряд у Чайнатауні та насилу мо-

же згадати дорогу до неї [4, 129-130]), попросила чоловіка відпустити її на ро-

боту, але він, нездатний вирішити це питання самотужки, звертається за дозво-

лом до свого батька [4, 80-81]. Вона терпляче й наполегливо примушувала сво-

го чоловіка звернутися до лікаря, коли зрозуміла, що той не здатний виконува-

ти свій подружній обов’язок, проте він, житель Нью-Йорка, виявився більш не-

довірливим  до  західної  медицини,  ніж  його  народжена  у  китайській  провінції 

дружина.  Вона  вимагала,  щоб  вони  з  чоловіком  повернулися  до  Нью-Йорка  з 

провінційного  Стентона,  куди  їх  відіслали  геть  з  очей  після  того,  як  було  ви-

крито її таємні зустрічі з А Соном, що призвело до гучного скандалу. Нарешті, 

Мей Ої виявилася настільки сильною та безстрашною, що продовжила зустрічі 

зі своїм коханцем після повернення до Нью-Йорка, незважаючи на наполегливу 

і  непристойну  цікавість  китайського  кварталу  до  продовження  їх  роману,  яку, 

безсумнівно, вона не могла не передбачити заздалегідь. І якщо перший епізод у 

низці їх любовних побачень ще можна трактувати двояко – або Мей Ої спокус-

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

10 

ниця, або А Сон ґвалтівник – то продовження їх роману відбувається швидше 

завдяки її пристрасному бажанню. Так, наприклад, спомин молодої жінки про 

візит друга сім’ї  Чіня Юеня вже не залишає  сумнівів щодо її намірів: «Згадка 

про Чінь Юеня стерла суворість з обличчя Мей Ої, навзаєм якої прийшло ніжне 

сяйво. Вона майже забула про цього давнього друга… Потай вона сподівалася, 

що коли вона повернеться до Нью-Йорка, Чінь Юень зможе відвідувати їх, щоб 

зустрічатися з нею. Подумки вона навіть мріяла про те, що він, Чінь Юень, з ча-

сом  може  домагатися  стосунків  з  нею.  Тому,  що  у  А  Сона  ніяк  не  виходить 

зв’язатися з нею вона не надто вірила. Адже вона гарячково чекала на побачен-

ня з А Соном, бо у новому місті така зустріч не привернула б уваги сусідських 

цікавих  очей.  Що  її  сусіди  знали  про  неї?  Вони  могли  подумати,  що  А  Сон  її 

брат чи кузен» [4, 83]. 

Бен Лой, навпаки, у більшості випадків виявляється лише «хорошим хлоп-

чиком» («a good boy»), за  якого  все  вирішує  батько.  Батько  знаходить  йому 

дружину, батько раніше за сина приходить привітати невістку з вагітністю, ба-

тько відрізає вухо її коханцю і таким своєрідним чином відстоює честь і досто-

їнство свого сина. Між тим сміливості «хорошого хлопчика» вистачає лише на 

те, щоб побити свою дружину.  

Лайза Лоу – відомий фахівець у галузі порівняльного літературознавства, 

професор університету Сан Дієго і на сьогодні одна з найавторитетніших дослі-

дниць у цій галузі, а також у сфері азіато-американських студій та культурної 

політики колоніалізму й міграції – вважає, однак, що стрижневою проблемати-

кою роману є конфлікт поколінь, представлений виключно особистими стосун-

ками чоловіків – батька та сина. «У цій моделі матері відсутні або маловагомі, і 

жіночі  фігури  існують  лише  як  периферійні  об’єкти  щодо  центральної  драми 

чоловічого  конфлікту» – пише  Л.  Лоу  у  третьому  розділі  своєї  книги  «Закони 

іммігрантів» («Immigrant Acts», 1996) [6, 77]. Але  при  цьому  Л.  Лоу  трактує 

проблематику роману значно ширше, а саме в рамках конфлікту між так званим 

«нативізмом» («nativism») та асиміляцією, який, за визначенням дослідниці, зо-

бражений у тексті крізь призму сексуального безсилля Бена Лоя.  

Позиція дослідниці видається досить обґрунтованою у тому сенсі, що мо-

лодий чоловік зображений у романі як «поле конфлікту». Очевидно, що мирне 

співіснування  двох  іпостасей  Бена  Лоя – «хорошого  китайського  хлопчика» 

(характеристика, неодноразово дана йому в романі) і американського громадя-

нина (про це свідчить той факт, що він був солдатом армії Сполучених Штатів 

під  час  війни) – порушує  поява  суто  «китайського  фактора»,  дівчини  Мей  Ої. 

Не  емансипована  молода  американка,  а  слухняна  вісімнадцятирічна  дружина-

китаянка провокує розрив головного героя з нью-йоркським Чайнатауном і ба-

тьком  і  замикає  проблему  національно-культурного  самовизначення  на  ньому 

самому.  Китайська  суть  Бена  Лоя  в  її  крайньому  виявленні  (повне  підкорення 

батькові, навіть коли йдеться про особисте життя) жорстко протиставлена його 

американській суті з її повною сексуальною свободою у стосунках з жінками. 

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

95

ними.  Відомий  знавець  англійської  фразеології  Логан  П.  Сміт  писав  про 

фразеологізми, що їх внутрішній зміст відображає життя людей в його простих 

проявах:  розсудливу  або  дурну  поведінка,  успіх  або  невдачу  і  перш  за  все 

відносини  між  людьми – життєві  враження  і  почуття  людей,  що  цікавляться 

один одним, схвалення і, найчастіше, несхвалення, дружелюбність і ворожість, 

сварку і примирення, суперництво, підступність, осуд, покарання тощо. Фразе-

ологізми  з  власними  назвами  є  національно  самобутніми,  наявність  власних 

імен відкриває культуру, звичаї, історію, міфологію та видатних постатей наро-

ду, що становить актуальність їх дослідження. Об’єктом нашого дослідження є 

англійські  фразеологізми  з  власними  назвами,  а  предметом  –структурно-

семантичні особливості фразеологізмів з власними назвами.  

 137  англійських  фразеологізмів  з  ономастичним  компонентом,  для  яких 

основою  слугують  власні  імена,  прізвища,  прізвиська,  деривативи  від  власних 

імен та топоніми, виокремлені з лексикографічних джерел становлять матеріал 

дослідження. Оскільки імена людей, прізвища, назви міст (і деяких інших насе-

лених пунктів) з самого початку свого існування відігравали важливу політич-

но-економічну  роль,  були  центрами  культурного  і  суспільного  життя,  з  ними 

пов’язано багато подій, які знайшли своє відображення і у фразеології [3, c. 76].  

Англійська  фразеологія  є  важливим  джерелом  збагачення  словникового 

складу сучасної англійської мови фразеологічними композитами різних морфо-

логічних характеристик – субстантивних, ад’єктивних, дієслівних [2, c. 30]. Се-

ред проаналізованих фразеологізмів з власними назвами виокремлено:  

а) іменникові, наприклад: 

King Charles’s head – нав’язлива ідея [4, c. 161]; 

б) дієслівні, наприклад: 

  keep up with the Joneses – старатися жити на рівні з іншими [1, c. 290]; 

в) прикметникові, наприклад: 

  as game as Ned Kelly – дуже хоробрий [4, c. 119]; 

г) прислівникові, наприклад: 

round Robin Hood’s barn – обхідним шляхом [4, c. 244]; 

д) предикативні, наприклад: 

  it’s all Greek to me – мені зовсім нічого не зрозуміло [4, c. 129]; 

  a roll Jack Rice couldn’t jump over – велика сума грошей [4, c. 245]. 

жүктеу/скачать 1,35 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: