За бележки

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

78 

якому розкрилася…» (Т. Глушенко, с. 22); «Численні шанувальники народного 

мистецтва у Японії…» (Т. Нечипоренко, с. 32); «Тільки  українська держава,  у 

якій  домінуватиме…» (Д.  Павличко,  с. 12). Ми  не  розуміємо  тут  логіки  (хоча 

опоненти  вказують  на  подальший  приголосний  компонент  літери  я,  остання 

слухом і зором усе одно сприймається читачем як голосний.  

До  того  ж  в  іншій  стандартній  ситуації  вибору  фонетичного  варіанту – 

зрозуміло, що для милозвучності, з-поміж сполучників і, й, та – чомусь автори 

вже  не  звертають  увагу  на  орфоепічні  норми: «…мовної  і  культурної 

зібраності», «…зійдуться 

в 

українській 

ідеї 

і 

об’єднаються…», 

«…інтелектуальної і політичної еліти…» (Д. Павличко, с. 12). У цій ілюстрації 

сполучник і потребує замінника та, оскільки вживається після голосного, між 

голосними тощо. 

Ілюстрацією до не визначеної на академічному рівні ситуації зі складними 

словами  може  стати  фрагмент «…має  свій  конкретно-історичний  вияв  для 

кожного народу» (Т. Панько, с. 27), де виділене слово повинне писатися разом 

(його протилежність у дихотомії – загальноісторичний). 

«У  цьому  відношенні  Мати  і  Материнство  схожі  на  Сонце…» 

(О. Омельченко,  с. 39). Думаємо,  що  для  уникнення  калькованої  форми  варто 

використати варіант «У цьому Мати і Материнство схожі…»  

Визначаємо  деякі  лексичні  одиниці,  що  є  незвичними  для  школярів  і 

взагалі – для  сучасного  покоління  мовців,  а  тому  викличуть  психологічні 

труднощі під час написання того ж таки диктанту: 

▪ «Прозоре повітря має, грають у ньому ясні промені…» (В. Леонтович, с. 44). 

▪  «Між  ними  витка  берізка  витріщає  на  мене  великі  білі  баньки» 

(М. Коцюбинський, с. 45). 

▪ «І то ж по праву руч і по ліву руч» (Панас Мирний, с. 45). 

З власного досвіду формування текстів для написання диктанту можна за-

пропонувати навіть не адаптацію таких мовних елементів, а просто уникнення 

речень із ними. 

Тепер приділимо увагу вставним словам і конструкціям, які також можна 

віднести до елементів візуального сприйняття.  

У  деяких  ілюстраціях  виділення  таких  елементів  є  логічним.  Наприклад: 

«…пісня,  скомпонована  душею  народу,  може,  п’ятсот  літ  тому» (В. Жадько, 

с. 16); «Ноги князеві, власне, викупувалися у воді, але він того не зауважував, а 

може,  так  було  і  ліпше…» (П.  Загребельний).  Хіба  що  в  останньому  випадку 

варто або виділити може з обох боків, або взагалі не виділяти.  

Проте в інших ситуаціях виділення з обох боків не потрібне: «…це завдан-

ня  нашої  інтелектуальної  і  політичної  еліти,  зрештою,  завдання  нашого  наро-

ду…» (Д. Павличко,  с. 12).  Тут  зрештою  визначаємо  як  частку,  нерозривно 

пов’язану з подальшим контекстом: зрештою завдання нашого народу. 

«У їхньому вбранні, що майоріло всіма кольорами веселки, не було, проте, 

нічого  штучного…» (Б.  Антоненко-Давидович,  с. 21). Тут  протиставний  спо-

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

27

 

Рубцова В.В., Кириленко Л.Г., Мужецкий П.П. 

НТУ «Харьковский политехнический институт», Украина 

 

К ВОПРОСУ О МЕТОДАХ ОБУЧЕНИЯ ИНОЯЗЫЧНОЙ 

ЛЕКСИКЕ В РАМКАХ КУРСА «ІНОЗЕМНА МОВА 

ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ» 

 

В отечественной и зарубежной методической литературе одной из основных 

проблем  в  настоящее  время  является  работа  над  лексикой.  Недостаточный  сло-

варный запас вызывает чувство неуверенности у учащихся и нежелание говорить 

на иностранном языке. Таким образом, одной из основных задач на занятии явля-

ется расширение словарного запаса студентов. Здесь необходимо принять во вни-

мание актуальность таких методик преподавания, которые позволяли бы осущест-

влять  не  только  стандартную  модель  преподавания.  Преподаватель  должен  уде-

лять  особое  внимание  включению  в  свой  личный  методический  арсенал  новых 

технологий, инновационных методик, активных и интерактивных приемов работы 

со студенческой аудиторией. Активное обучение намного эффективнее пассивно-

го – это аксиома. Использование активных методов является наиболее эффектив-

ным путем, способствующим обучению студентов на современном уровне. Необ-

ходимо  стремиться  к  активизации  мышления  учащихся  в  процессе  обучения;  к 

высокой степени вовлечения всех участников в учебный процесс; обязательному 

взаимодействию  обучаемых  между  собой;  высокой  степени  мотивации,  эмоцио-

нальности, творческому характеру занятий.  

Следует  помогать  студентам  в  процессе  целостного  осмысления  получен-

ной  информации,  формирования  собственного  отношения  к  изучаемому  мате-

риалу. Достичь этой цели  поможет  конкретная  работа.  Студентам  можно пред-

ложить написать (индивидуально) «синквейн» (с фр. стихотворение, написанное 

по  определенному  правилу) – пятистрочная  стихотворная  форма,  возникшая  в 

США в начале XX века под влиянием японской поэзии, которая в дальнейшем 

стала  использоваться  в  дидактических  целях,  как  эффективный  метод  развития 

образной  речи,  который  позволяет  быстро  получить  результат.  С  точки  зрения 

педагогики, написание синквейна – форма свободного творчества, требующая от 

автора  умения  находить  в  информационном  материале  наиболее  существенные 

элементы, делать выводы и кратко их формулировать; практикуется использова-

ние синквейна как заключительного задания по пройденному материалу любой 

дисциплины. Составление синквейна – метод, с одной стороны, способствующий 

развитию  теоретического  мышления,  формированию  интеллектуальной  культу-

ры, с другой стороны, практический, дающий «в руки» определенный техноло-

гический механизм осмысления и обработки информации. 

Известно,  что  по  правилам  синквейна  запись  должна  быть  представлена 

пятью строчками:  

1) первая строчка – тема, одно слово или словосочетание (обычно сущест-

вительное);  

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

28 

2) вторая строчка – определение темы, два слова (прилагательные);  

3) третья строчка – действия названной темы, три слова (глаголы);  

4) четвертая строчка – дефиниция слова; 

5)  последняя  строка – фраза  из  четырех  слов,  выражающая  отношение  к 

теме; или одно слово, синоним к теме. 

Рассмотрим содержание строк синквейна на примере слова «customer» при изу-

чении студентами темы «Customer Care». Первая строка – тема синквейна, заключает 

в себе одно слово – обычно существительное или местоимение, которое обозначает 

объект или предмет, о котором пойдет речь (customer). Вторая строка – два слова – 

чаще всего прилагательные или причастия, дающие описание признаков и свойств 

выбранного в синквейне предмета или объекта (loyal, satisfied). Третья строка – обра-

зована тремя глаголами или деепричастиями, описывающими характерные действия 

объекта (buys, complains, expects). Четвертая строка – дефиниция слова (a customer is 

someone who buys goods or services, especially from a shop.). Пятая строка – фраза из 

трех-четырёх  слов,  выражающая  личное  отношение  автора  синквейна  к  описывае-

мому предмету или объекту (Companies need customers), одно слово-резюме, харак-

теризующее  суть  предмета  или  объекта (consumer). Также  возможна  презентация 

слов ассоциативного ряда (always right).  

Синквейн – достаточно  гибкий  вид  задания,  его  легко  можно  «подкраи-

вать»  под  нужды  конкретных  целей  и  задач  занятия.  Например,  при  изучении 

темы  модуля Customer Care «Call centres» возникает  необходимость  усвоения 

ключевых  слов,  представленных  в  основном  прилагательными.  Перед  студен-

тами была поставлена задача создания несколько видоизмененных синквейнов. 

Первая  строка  была  представлена  словосочетанием  типа «adjective+noun» 

(reassuring news), во второй строке перед прилагательным добавлялись два на-

речия (rather reassuring), в третьей строке предлагалось создать три словосоче-

тания с копулятивными глаголами (to sound reassuring), четвертая и пятая стро-

ка остались прежними (дефиниция и ассоциативный ряд или предложение, со-

держащее  слово,  соответственно).  Необходимо  отметить,  что  в  ходе  создания 

описанных синквейнов были затронуты две большие грамматические темы (ко-

пулятивные  глаголы  и  функционирование  наречий  в  качестве  определений  к 

прилагательным), что характеризует данный вид задания как комплексный спо-

соб овладения лексико-грамматическими трудностями. 

При внешней простоте формы, синквейн – быстрый, но мощный инструмент 

для рефлексии, синтеза и обобщения понятий и информации. Он учит осмысленно 

использовать понятия и определять своё отношение к рассматриваемой проблеме, 

используя всего 5 строк, что, безусловно, является основополагающим при форми-

ровании учебно-познавательной компетенции. Синквейн – малая экономная форма 

письма, способствующая резюмированию итогов работы над информацией или ла-

коничному выражению своего мнения по тому или иному вопросу. Жесткая схема 

этой  письменной  формы  стимулирует  студентов  к  тщательному  отбору  лексиче-

ских средств и точной передаче  смысла. Этот потенциал синквейна  дает возмож-

ность использовать его при изучении практически всех аспектов языка. 

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

77

мовленнєвого  репертуару.  І  тоді  будь-яка  авторська  новація  чи  діалектна 

особливість викличе проблеми в сприйнятті такого тексту.  

Це зокрема притаманно поезії, що дозволяє авторові різноманітні експери-

менти  з  мовними  формами  (які  колись  і  називались  «віршованим  штукарст-

вом»). І тому, звичайно, послуговуватися поетичними текстами як прикладами 

до мовних правил не варто. 

Особливо  це  стосується  проблемних  моментів,  зокрема  пунктуації  (поети 

вправі взагалі не ставити ком). Скажімо, ілюструючи випадки використання ти-

ре у простому реченні, коли його можна ставити за власною забаганкою – для 

виділення будь-якого слова, укладач одного з найпопулярніших практикумів з 

української  мови  наводить  такі  приклади: «І  вірю,  що  переможем – ми» 

(М. Рильський), «Є тільки фланги й тільки – центр» (Б. Олійник), «Нас так ба-

гато – з сонцем у крові» (В. Коломієць), «Послухали Лисичку й Щуку кинули – 

у річку» (Л. Глібов) . На наше переконання, лише третя ілюстрація заслуговує 

на  тире,  у  перших  двох  позначені  слова  не  потребують  виділення,  оскільки  й 

так  на  них  акцентується  увага  через  позицію,  а  четверта  взагалі  фіксує 

неправильні логічні акценти, позаяк тире варто поставити в іншому місці – на 

позначення результату дії: «Послухали Лисичку – й Щуку кинули у річку».  

Для  аналізу  ми  взяли  тексти,  зібрані  у  збірнику  диктантів  для  державної 

підсумкової  атестації  учнів 9-х  класів  (з  авторитетним  складом  укладачів  і 

рекомендацією  Міністерства  освіти  і  науки  України  за 2011 рік) [1]. Тобто  у 

цьому  виданні  присутня  гарантія  високого  рівня  самих  укладачів  і  текстів  ху-

дожнього  стилю  мови  (у  передмові  зазначається,  що  його  укладено  за  всіма 

принципами  та  вимогами  й  нормами  Державного  освітнього  стандарту  з 

української мови).  

У цій статті ми розглянемо та проаналізуємо ці тексти не з погляду поми-

лок авторів-літераторів (при тому що їх певною мірою адаптовано до чинного 

правопису та методичних вимог), а з погляду сприймання зором (як звичайного 

читача) або слухом (того ж таки учня, що пише диктант).  

Під час аналізу речення «У нашому синьо-жовтому прапорі відбита ідея, у 

якій  синій  колір…» (С.  Наливайко,  с. 12) , відкидаючи  бажання  вчепитися  за 

нелогічність  використання  прийменника  у  в  такій  ситуації  (для  учня:  чому  в 

такій,  але  у  якій?),  звертаємо  увагу  на  іншому: 1) сьогодні  вже  повсякденним 

стало  використання  безособового  дієслова  в  такому  контексті  (відбито); 

2) поряд  із  тим  це  дієслово  потребує  тут  відповідника  віддзеркалено,  позаяк 

викликає інші асоціації; 3) сполуку у якій краще замінити на за якою. Зрештою 

отримаємо  такий  варіант  тексту: «У  нашому  синьо-жовтому  прапорі 

віддзеркалено ідею, за якою синій колір…». 

Щодо  згадуваного  нелогічного  прийменника  у,  то  в  такому  ж  контексті 

прикладів чимало: «Є міста, у яких…» (П. Загребельний, с. 14) і тут же: «…на 

роботу  в  незліченні  установи…»; «…жили  в  справжньому  селі  серед  лісу,  у 

якому  водилося  багато…» (В.  Жадько,  с. 16);  «…належить  писанкарству,  у 

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

76 

2. Єгорова О.І. Морфемні маркери кількісного індефінітизму у корпусі які-

сних слів / О. І. Єгорова // Наукові записки. – 2011. – №96 (2). – С. 152-157. 

3. Савельева И.П. Категория квантитативности в перспективе морфемного 

анализа / И.П.  Савельева // Вестник  Томского  гос.  ун-та. – 2007. – № 304. – 

С. 14-17. 

4. Самочорнова О.А. Логіко-граматична категорія кількості та лексичні за-

соби її вираження в сучасній англійській мові / О.А. Самочорнова // Вісник Жи-

томирського  державного  університету  імені  Івана  Франка. – 2007. – №56. – 

С. 185-188.  

5. Швачко С.О. Квантитативні одиниці англійської мови: перекладацькі аспек-

ти: посібник / Cвітлана Oлексіївна Швачко. – Вінниця: Нова книга, 2008. – 142с. 

6. Ющук І.П. Українська мова: Підручник/ Іван Пилипович Ющук. – 3-тє 

вид. – К.: Либідь, 2006. – 640 с. 

7. English-Ukrainian Technical Dictionary. – CD ROM. – Version 1.1. – 

Ukrainization Group (www.linux.org.ua), 2005. – Назва з титул. екрану. 

*123383* 

 

 

Демченко В.  

Херсонський національний технічний університет 

 

ЛІТЕРАТУРНА МОВА: ВИМІРИ НЕЛОГІЧНОСТІ 

 

Як ми вже знаємо, узвичаєний для нас термін літературна мова у загаль-

ній  метамові  має  відповідник  стандарт,  оскільки  перший  варіант  може  спів-

відноситися з терміном мова літератури. Утім обидва варіанти – літературна 

мова та мова літератури – мають давній синонім – книжна мова, про яку та-

кож  говоримо,  що  вона  як  досягнення  довготривалого  культурного  розвитку 

обслуговує  всі  сфери  й  через  свою  фіксованість  і  довготривалість  є  ніби 

поліфункціональним мовним кодексом.  

За  традиційним  визначенням,  літературна  мова – оброблена  майстрами 

слова.  Але  ця  догма  була  актуальною  хіба  що  в  період  формування  та 

стандартизації літературної мови як такої. Надалі ж «майстром слова» міг бути 

носій, скажімо, полтавського діалекту – порівняно з корінним киянином, який 

виріс, можливо, в російськомовній сім’ї, виховувався у російськомовному дит-

садку  та  отримав  вищу  освіту  в  такому  ж  виші.  Тобто  визначити  рівень  цієї 

«майстерності» так однозначно не можна. 

Проте  під  час  формування  підручників  з  мови  укладачі  й  надалі 

традиційно користуються прикладами з літературних творів. Ми вже зазначали 

неодноразово,  що  в  написанні  диктанту  чи  прочитанні  тексту  особа  візуально 

сприймає  мовний  контекст  логічно – відповідно  до  власного  досвіду  та 

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

29

*123993* 

Nataliia Fominykh, PhD, pedagogical sciences  

Sevastopol Institute of Banking of Ukrainian Academy of Banking  

of the National Bank of Ukraine 

 

HOW TO IMPROVE YOUR BUSINESS  

OR SCIENTIFIC PRESENTATION 

 

The concept of delivering a presentation can be divided into three main aspects 

such as: the language of a speaker, his manners and of course visual aids. Some esti-

mates say that over 40 million presentations are given every day. But unfortunately 

some of them are delivered badly, and not for the speaker’s language or manners, but 

for some mistakes with their computer visual aids. Everybody believe that our pres-

entations must be both verbal and visual, but we often forget that our slide design and 

delivery must help people organize and integrate information, not prevent them from 

listening to the speaker or just confuse the audience. So, the aim of this article is to 

look at some ways how to make your presentation better from the technical 

point of view. It is widely known that there are a lot of kinds of presentations. In the 

paper I will be addressing scientific and business presentations. 

I’ll be addressing three main points and the first point is going to be general 

presenting rules. In the second one I will reveal some Power Point secrets to you 

and finally the last point is which Web-2.0 services can be used to make and publish 

your presentations on-line. 

So, first of all, specialists claim that there are general ideas and rules that should be 

used in every presentation. The first one is the rule of three that means we should not put 

more than 3 points or notions onto one slide, because Psychologists say that people can’t 

perceive more than three ideas at the same time. While preparing your computer aid ask 

yourself: «Can my visuals be understood in 3 seconds?» If not, redesign them to support 

your talk. Psychologists even advice to limit our ideas to one main idea per slide. If you 

have a complicated slide with lots of different data, it may be better to break it up into 2–3 

different slides (assuming no side-by-side comparisons are needed). 

The next one is 10, 20, 30 rule. What do these numbers refer to? Let’s have a look! 

We should not speak more than 10 minutes. You will object because sometimes 

we ought to deliver longer presentations, but in this case we should interrupt our 

speech with questions or interactions with the audience. 

20 means that the font size shouldn’t be smaller than 20. Of course it is sensible 

to choose your font size considering the audience you are going to present before. 

And when you deliver your presentation in a very small room the font size shouldn’t 

be bigger than 20. 

Hoverer the best slides should have no text at all, so try to reduce the text on 

your slides to an absolute minimum. This may sound insane given the dependency of 

text slides today, but the best PowerPoint slides will be virtually meaningless without 

Материали за VIII международна научна практична конференция 

 

30 

the narration (that is you). Remember, the slides are suppose to support/supplement 

the narration of the speaker, not make the speaker superfluous. Yes, it is true that 

many people often say something like this: «Unfortunately, I missed your presenta-

tion. I hear it was great. Could you possibly send me your PowerPoint slides?» Of 

course you could. But if they are good slides, they should be of little use without you, 

because PowerPoint was designed as a convenient way to display graphical informa-

tion that would support the speaker and supplement the presentation. The slides 

themselves were never meant to be the «number one in the list.» People came to hear 

you and be moved or informed (or both) by you and your message. 

And if you can’t avoid putting the text on your slides then do not read the text 

word for word off the slide. Despite the fact that it is very convenient for nonnative 

speakers to put their prompting text on the slides, the audience can read it without 

you and it is not very convenient for them listen to you and read the text from the 

slides. This fact is proved by the words of Yale professor and visual communications 

specialist, Edward Tufte «…convenience for the speaker can be punishing to both 

content and audience» [5]. 

And finally, your presentation shouldn’t consist of more than 30 slides. Because 

it is too much information for your listeners. 

And the next rule is «Less is more», that can be proved by Leonardo da Vinci’s 

words: «Simplicity is the ultimate sophistication». It is widely known that too much 

slide information overloads people’s cognitive systems, but the rule «Less is more» 

concerns everything: design, colours, layout, effects, animation etc. Specialists con-

sider that nothing should distract the audience’s attention from the speaker and his 

speech. And here I’d like to quote an Australian scientist Enno Middelberg who says 

«Animations are bad! They grab attention which you desperately need for the audi-

ence to understand what you're talking about. If you feel you need to use one, keep 

one type, preferably «appear» [1].  

As for the colours, psychologists advise us not use green and red as a colour of 

your texts because the results of the researches demonstrate that about 20% of men 

and 15% of women can’t read in these colours. Also we should avoid using grey as it 

disappoints the audience. The most comfortable colour scheme is dark blue/yellow 

(our national) or dark blue/orange, white/black or white/dark blue. The first ones in 

these schemes are background colours. 

As for the background, try to avoid using templates included in PowerPoint be-

cause they have already been seen by your audience countless times (and besides, the 

templates are not all that great to begin with). You can make your own background 

templates which will be more tailored to your needs.  

And of course Less is more concerns information on the slide. Non-native 

speakers tend to write long sentences to remind them of phrases etc. and to read them 

on the projection. Don’t do that, although it is tempting. We shouldn’t put more than 

20 words onto one slide even if we need. Nobody will perceive them.  

«Бъдещето въпроси от света на науката – 2012» • Том 26. Филологични науки 

 

75

шістдесятковий (від грец. hex + deka (шість + десять); ninetieth – дев'яностий 

жүктеу/скачать 1,35 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: