1 4
У к р а ї н с ь к и й р е в м а т о л о г і ч н и й ж У р н а л • № 3 ( 8 5 ) • 2 0 2 1
введення мезенхімальних стовбурових клітин,
які в експериментальних дослідженнях міокар-
диту на мишах демонструють здатність під-
вищувати кількість Т-регуляторних клітин та
модулювати кардіоспленальну вісь. Терапія
алогенними мезенхімальними стовбуровими
клітинами вже зарекомендувала себе в дослі-
дженні POSEIDONDCM як безпечний та ефек-
тивний спосіб лікування ДКМП [78]. У цьому
випробуванні отримано значиме покращення
систолічної
функції в усіх пацієнтів, за винят-
ком осіб із генетично детермінованими фор-
мами, що зумовлює важливість оцінки гене-
тичного профілю перед застосуванням тако-
го роду терапії. Крім того, клінічна відповідь
на лікування поєднувалася із суттєвим зни-
женням вмісту циркулюючого ФНП-α, що до-
зволяє припустити важливість імуномодуляції
для корекції перебігу хвороби. Об’єднавши всі
дані, можна зробити висновок, що клітинна те-
рапія є перспективним напрямком для вивчен-
ня та потенційно
ефективним заходом при лі-
куванні ХДМ;
•
канабідіол та антагомір.
Нині шляхом вивчен-
ня в експериментальній моделі міокардиту оці-
нюють потенційні можливості лікування канабі-
діолом та хімічно модифікованим олігонуклео-
тидом — антагоміром, або анти-miRs (блокує
зв’язування молекул із мРНК) [78]. Антагомір
як при системному, так і при локальному за-
стосуванні може пригнічувати запальний про-
цес та вірусну реплікацію [78].
Достарыңызбен бөлісу: