«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
147 
 
 
 
методичному  забезпеченні  навчально
-
виховного
 
процесу.  До  компетенції  викладачів  віднесені 
розробка і корегування
 
робочих програм нормативних і вибіркових дисциплін, створення їх
 
навчально
-
методичного і практичного забезпечення. Для професійного здійснення цієї важливої діяльності разом 
із  глибокими  спеціальними  знаннями,  інноваційними  освітніми  технологіями  необхідним  є  високий 
рівень культури викладача. Виховувати культурну особистість може тільки висококультурна людина.
 
Як  зазначалося  вище
, 
наразі  великі  вимоги  висуваються
 
до  якості  спілкування  (викладача  із 
студентами,  колегами,  кореспондентами  компьютерних  мереж  тощо).  Кожному  з  нас  доводилося  у 
своїй  педагогічній  практиці  спостерігати  прояви  дефіциту  культури  спілкування  викладача  із 
студентом.  Мова  йде  про  педагогічний  діалог  у  широкому  розумінні  цього  поняття,  де  поряд  із 
змістовною  складовою  професійної  підготовки  важливу  роль  відіграють  культурні  детермінанти: 
емоції,  стиль  мислення,  нормативи  поведінки,  духовні  цінності.  На  наш  погляд,  дієвим  засобом 
формування  комунікативної  культури  викладача  є  розвернення  широких  дискусій  „викладач
 
очами 
студентів” у вигляді відкритих обговорень або через письмові опитування. І цінність тут не лише у тих 
істинах,  що  народжує  полеміка,  а  у  множинності  ракурсів,  висвітлених  через  зворотній  зв'язок,  у 
підвищенні мобільності шляхів пошуку налагодження емоційно комфортного спілкування. Нам імпонує 
точка  зору  на  цю  проблему  Ю.
 
Сенько,  який  закликає  викладачів  бути  готовими  встати  на  позицію 
студента,  що  допоможе  активізувати  життєвий  пізнавальний  досвід  студента  [1].  Установка  на 
паритетну  співучасть  у  обговоренні  навчальної  проблеми  дозволяє  розкріпачити  студента,  навіть 
якщо  його  відповідь  на  запитання  може  не  вести  до  правильного  результату.  Студент  стає 
„відкритішим”  до  діалогу  з  викладачем.  Щоб  цей  діалог  був  конструктивним,  викладач  повинен 
дотримуватися  визначених  норм  комунікативної  культури.  Насамперед,  необхідно  враховувати,  що 
невірними  можуть  бути  лише  виводи,  узагальнення,  зроблені  студентом.  Треба  дати  студентові 
можливість  обґрунтувати  свої  висновки.  Найчастіше,  при  цьому  виявляється,  що  початкові  факти  і 
відомості,  якими  він  оперував,  не  були  помилковими.  Послідовні  питання  допоможуть  викладачу 
виявити, де саме, на якому етапі розмірковувань, була зроблена помилка. Уміле корегування процесу 
імплікації  допоможе  студентові  виправитися,  зробити  вірні  висновки.  Найвища  педагогічна 
майстерність  викладача  передбачає  створення  при  цьому  у  студента  ілюзії,  що  він  самостійно  зміг 
побудувати вірну послідовність міркувань.
 
На наш погляд, дуже корисним є розуміння викладачем, що студент має право на помилку. І 
більш  того,  ми  повинні  визнавати  за  ним  це  право.  Доцільно  під  час  обговорення  відповіді  студента 
застосовувати  фрази:  „цікава  помилка”,  „ця  помилка  невипадкова”,  „дуже  характерна  помилка,  її 
роблять часто”, „ваша помилка корисна, аналізуючи її, легко
 
одержати вірну відповідь” тощо. Не менш 
корисним є прийом винесення на обговорення навмисно помилкового  умовиводу. Участь студентів у 
критичному  виявленні  помилок  дозволяє  підвищити  їхню  самооцінку,  довіру  до  рівня  власних  знань. 
Ми  проводили  такий  експеримент.  На  екзамені  виділили  двох  студентів  приблизно  одного  рівня 
успішності.  В  одному  випадку,  після  невірної  відповіді,  студентові  вказувалася  його  помилка  і 
пропонувалося: „У Вас є час подумати, ми сподіваємося, що ви зможете виправити свою помилку.” У 
другому  випадку  ми  говорили:  „Ваша  відповідь  невірна  (не  вказуючи  при  цьому  на  помилковий 
перехід),  але  тут,  мабуть,  наша  помилка,  ми  бачимо  тепер,  що  питання  було  поставлене  не  дуже 
коректно.  Ми  зараз  переформулюємо  його.”  І  робилося  невелике  уточнення,  яке  непрямо  вказувало 
на  помилку  у  вирішенні.  Чи  потрібно  говорити,  що  у  другому  випадку  скутість,  що  була  обумовлена 
зробленою помилкою і можливою низькою оцінкою зникала легше, і наступні відповіді студента були 
набагато  кращими.  Тобто,  прямолінійна  констатація  неспроможності  відповіді  студента  найчастіше 
породжує  „замкненість”  до  подальшого  діалогу.  Студент  замикається,  віддаючи  перевагу  мовчанню, 
побоюючись знову опинитися у становищі „посередності”, особливо на очах членів своєї студентської 
групи.
 
Описана  вище  проблема  вбачається  нам  набагато  глибшою,  вона  висвітлює  протиріччя  між 
традиційною дидактичною культурою навчального предмету і культурою діалогу «викладач –
 
студент» 
у  широкому  розумінні  цього  поняття.  З  одного  боку  нам  потрібно  переконувати  студентів  у  тому,  що 
ніхто не може бути досконалим, щоб їхні помилки не були джерелом виникнення нових комплексів, а, 
навпаки,  розкривали  можливості  їхнього  творчого  зростання.  Для  цього  необхідно  усіляко 
демонструвати  важливість  локальних,  нехай  не  дуже  значних,  успіхів  у  засвоєнні  навчальних 
дисциплін. З іншого боку ми повинні переконувати наших студентів, що „досконалість не має границь”. 
Тому  будь
-
яке  набуте  ними  знання  носить  обмежений  характер,  є  лише  фрагментом  цілісного, 
системного  наукового  пізнання.  Розуміння  цього  допомагає  сформувати  у  студентів  потребу 
постійного набуття знань, негативне відношення до професійної заспокоєності.
 
Проаналізуємо наслідки ще одного протиріччя  у культурних  установках навчального процесу. 
В  Україні  традиційним  є  навчання  у  студентській  академічній  групі,  де  викладач  має  справу  не  з 
окремою  особистістю,  а  із  молодіжним  колективом.  При  цьому,  зважаючи  на  сучасні  пріоритети 
особистісно
-
орієнтованого  навчання,  викладач  повинен  усіляко  заохочувати  будь  які  прояви 
індивідуальності студентів. Маються на увазі –
 
власні, можливо нестандартні, точки зору, сміливість у 
висловлюванні особистої думки, розбіжність з позицією більшості. Але викладач не повинен допустити 
протиставлення особи і колективу.
 
Зауважимо,  що  цифрове  покоління  –
 
це  покоління  індивідуалістів,  вони  психологічно  дуже 
слабко  прив’язані  до  корпоративного  об’єднання,  до  колективу  як  особистого  мікросоціуму.  Сучасна 
молодь легко змінює не тільки місце навчання  і працевлаштування,  а й професійну  діяльність. Тому 

148 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
дуже  важливо  виховувати  колективістські  якості  у  майбутніх  фахівців,  які  у  своїй  професійній 
діяльності  зможуть  згодом  виявляти  лояльність,  толерантність,  колективізм  тощо.  Для  цього  ми 
повинні  формувати  у  студентів  прагнення  до  досягнення  узгодженої  позиції,  повагу
 
до  досвіду  своїх 
колег.  Процес  вичленовування  дискусійного  матеріалу,  створення  проблемної  ситуації  на  занятті, 
підведення підсумків обговорення повинен бути ретельно скерованим і корегуватися педагогом. Саме 
від  викладача  залежить,  чи  буде  гармонійною  взаємодія  особистого  досвіду  студентів  із 
загальнокультурним  досвідом  соціуму,  чи  не  перетвориться  ця  взаємодія  у  гальмо  процесу 
формування  особистості  майбутнього  фахівця.  На  закінчення  наведемо  вислів  Я.
 
Корчака:  „Нехай 
рушійною  силою  освіти  будуть  співробітництво  і  цілеспрямованість.  Нехай  спільна  творчість 
викладача  і  студента,  діалог  їхніх  культур  зафіксується  через  зміст  загальнолюдської  культури.  А 
підсумком цієї спільної творчості буде збагачення духовного світу і студента і викладача.”
 
 
Література:
 
1. 
Сенько Ю.В. Гуманитарные основы педагогического образования / Ю.В.
 
Сенько. –
 
М.: «Академия», 
2000. 
–
 240 
с.
 
2.  Palfrey J., Born Digital. Understanding the first generation of digital natives / J. Palfrey, U. Gasser. 
–
 N.Y., 
Basic, 2008. 
–
 p. 375. 
 
 
Lazzat Dyusembaev 
(Astana, Kazakhstan) 
 
ABOUT THE SELF-MANAGEMENT OF SOLVING MATHEMATICAL PROBLEMS AND 
POSSIBLE ITS FORMATION 
 
To the action of self-control is now brought to the attention of Methodists. There are different types of 
tasks and format of the lessons that contribute to the development of self-control. It seems that the issue of 
self-control should be considered on the basis of a common position of educational psychology. Self-control 
in  various  psychological  theories  of  thinking  and  learning  is  viewed  from  different  angles.  In  the  theory  of 
gradual formation of mental action of self-control is seen as a stage in the implementation of monitoring, as 
the transition from external control to the internal development of when a certain level of material. This theory 
is  considered  as  verification  checks,  adjustments  to  the  performance  by  using  the  indicative  framework 
action.  The  need  for  control  is  not  necessary  when  the  subject  can  monitor  itself,  consciously  or 
unconsciously. Unconscious self control, if the action is automated, brought to the skill. 
In some theories, studying the process of thinking, self-control is seen as the regulation of cognitive 
activities, as comparisons of intermediate results with expected final and intermediate objectives that makes 
the  subject  itself  because  the  sample  for  comparison.  According  to  these  theories,  the  thinking  process 
consists  not  only  of  operation  analysis  and  synthesis  and  their  derivatives,  but  includes  generation  needs, 
goals, meanings. Self-control, according to these theories is carried out both at the stage of receiving ideas, 
action plan and its implementation phase [2]. 
There is another interpretation of monitoring as diagnosing the level of mastering the material [3]. As 
such levels can be allocated to knowledge 
–
 understanding 
–
 
application. Both control and camokontrol′, is 
carried out by means of specially written tasks-tasks corresponding to a particular level of learning. 
Look at how selected points of view on self-control, reflected  when solving mathematical  problems. 
We  understand  the  challenge  in  the  broadest  sense,  as  the  objective,  this  under  certain  conditions.  Any 
question, any assignment under this understanding are priority. 
When  solving  any  mathematical  tasks  occur,  indicative  framework  action-task  analysis  and  plan  of 
action. The performance of the action plan-implementation of decisions and actions of verification 
–
 checking 
the response and investigation of solution.  
What is the self-monitoring analysis task conditions? When analyzing the conditions are known, the following 
activities are selecting data and requirements, clarifying the meaning of terms, select objects, situations and 
values. And their characteristics, simulations using spreadsheets, drawing a brief recording conditions. 
The self-control by retelling the text in  your own words, tasks to determine whether or not forgotten 
this,  every  word  in  the  text  is  understood.  If  the  condition  is  modeled  by  drawing  tasks,  schedules,  check 
whether the individual has had in this model. In order to check whether the condition can be understood to 
recommend to restore text to short-circuiting, models, drawings. 
All of this  activity  is to find out  what the task is understood correctly, the task structure is  allocated 
and  is  held  in  memory.  This  is  achieved  by  teaching  students  to  analyze  conditions.  When  proposing 
hypotheses about the possible solution of self-control is that crucial need to prove to yourself that the choice 
of direction is made correctly: that with the help of selected theorems, definitions, rules of admission, you can 
bring  the  task  to  its  logical  conclusion;  that  fits  a  specific  type  for  which  there  is  a  requirement  that  the 
heuristic allows to schedule the task. If the situation  cannot be justified under the known technique, if used 
heuristics  enters  a  deadlock,  it  is  necessary  to abandon  the  proposed  plan  and  to continue  the  analysis  of 
the conditions and bringing new ideas. 
Is it possible to educate students on the stage of self-control? 
Self-monitoring activities at the stage of problem solving plan search you can train, uncovering these 

«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
149 
 
 
 
activities, showing how the teacher comes out of embarrassing situations. Encountered in finding a solution 
to the problem. 
The implementation phase of activity of decisive solution was to apply selected heuristics, methods, 
rules, definitions, and self-control is a step-by-step, post-operation self-control. 
The previously listed stages of the challenge of self-control is a natural component of search engine 
neotryvnaâ, which may or may not be realize
d. 
The final step is the task of verification and investigation of solution obtained special status phase. 
Teaching methods in mathematics are different forms of self-control, conducted after the completion 
of  realization  of  the  plan.  Here  are  examples  of  such  forms.  Using  a  private  event.  For  example,  if  you 
received  some  numerical  inequality  solutions  span,  you  can  check  out  some  of  the  specific  value  of  the 
variable from this period. 
1.  matching  the  dimension  of  the  response  to  the  task.  For  example,  when  finding  ways  to  speed 
value is multiplied by the value of time. 
2.  Check  the  symmetry  of  response  when  the  task  in  terms  of  some  data  are  symmetrical.  For 
example, if the system equations, symmetrically to the variables, and the values of various variables found to 
be equal. 
3. Check the answer to common sense. For example, true speed may not be equal to 15 km\/h, the 
number of working couldn't be fractional. 
4. using a rough estimation. The data roughly rounded, and it turns out the possible result. 
5. check with an inverse or by using another method. 
6. text Validation tasks solved by writing the equation in meaning. This requires that all interim values 
that appear in the course of solving a problem, would have a meaningful variable value when received. 
Forms of work, promoting self-control: 
• Use of CSR (collective ways of training); • Writing of independent work, followed by a comparison 
with the sample; • Correction of incorrectly performed actions using rules, regulations, theorems, definitions.
 
 
Литература
: 
1. 
Вигоградова Л.В. Методика преподавания математики в средней школе/ Вигоградова Л.В. –
 
ростов 
н/Д.: Феникс, 2005. –
 
252 с.: ил. –
 
(Здравствуй школа!).
 
2. 
Рогов Е.И. настольная книга практического психолога в образовании. М.: Владос, 1995.
 
3. 
Гладкий А.В, как работать с одаренными детьми.// математика в школе.1993.№2.
 
4. 
Саранцев  Г.И.  методика  преподавания  математике  в  школе  :Учеб.  Пособие  для  студентов  мат. 
спец.  пед.  вузов  и  ун
-
тов  /  Саранцев  Г.И.  –
 
М.:  Просвещение,  2002.  –
 
224  с.:  ил.  –
  ISBN  5-09-
010148-5 
 
 
Айгүл
 
Елепбергенова
 
(Талдыкорган, Казахстан)
 
 
АҚПАРАТТЫҚ ТЕХНОЛОГИЯЛАРДЫ ПАЙДАЛАНЫП ПРАКТИКАЛЫҚ САБАҚТАРДЫ 
ӨТКІЗУДІҢ
 
ӘДІСТЕМЕЛІК ЕРЕКШЕЛІКТЕРІ
 
 
Қазіргі  кездегі  жаңа  ақпараттық  технологиялардың  дамуы  әрбір  студентте  терең  білім  мен 
іскерліктің  болуын,  олардың  шығармашылықпен  жұмыс  істеуіне,  ойлауына  қабілетті  болуын  талап 
етеді.  Кредиттік  технология  негізінде  оқыту  үрдісінің  басты  мақсаты  –
 
арнайы  педагогикалық  әдіс
-
тәсілдерді жүйелі түрде қолдана отырып, студенттердің шығармашылық ойлауын, ғылыми көзқарасы 
мен  белсенділігін  ұшқырлау  және  де  өз  беттерінше  білім  алу  дағдыларын  қалыптастыру  болып 
табылады [1]. Қазақстан Республикасы «Білім туралы» заңында «Білім беру жүйесінің басты міндеті –
 
ұлттық және жалпы азаматтық құндылықтар, ғылым мен практика жетістіктері негізінде жеке адамды 
қалыптастыруға,  дамытуға  және  кәсіби  шыңдауға  бағытталған  білім  алу  үшін  қажетті  жағдайлар 
жасау.  Жеке  адамның  шығармашылық,  рухани  және  дене  мүмкіндіктерін  дамыту,  адамгершілік  пен 
салауатты  өмір  салтының  берік  негіздерін  қалыптастыру,  жеке  басының  дамуы  үшін  жағдай  жасау 
арқылы  интеллектін  байыту»  деп  атап  көрсеткендей  [2],  жоғары  оқу  орындарының  алдында  қазіргі 
таңда тек өзінің ісін жақсы білетін ғана емес, сонымен қатар қажетті жағдайда күрделі мәселелерді өзі 
шеше алатын маман дайындау міндеті тұр. Бұған жоғары оқу орындарының қабырғасында терең білім 
беру арқылы қол жеткізуге болады.
 
Оқу  үрдісін  ұйымдастыруға  байланысты  кәсіби  іскерліктерді  қалыптастыруға  негіз  болатын 
нәрсе,  ол  осы  іскерліктерді  жүзеге  асыратын  тікелей  іс
-
әрекеттер  мен  практикалық  жаттығулар.  Бұл 
бір  жағынан  оқу  үрдісін  қарқындатуға  жәрдемдессе,  екінші  жағынан  болашақ  мамандардың  келешек 
жұмыстарына  көмегін  тигізеді.  Оқу  үрдісін  ұйымдастыру  мәселесі  әрбір  мұғалімнің  алдынан  шығады 
және оны әрқайсысы әртүрлі дәрежеде шешуге тырысады.
 
Теория  мен  практиканың  байланысын  жүзеге  асыратын  және  практикалық  іскерліктерге 
бағытталған  ерекше  оқу  формасы  практикалық  сабақтар.  Практикалық  сабақтар  студенттердің 
белсенділігімен;  оқытушы  тарапынан  жоғары  дәрежеде  басшылық  жасауымен;  кері  байланыстың 
қарқындылығымен  және  педагогикалық  мақсаттарға  қол  жетерліктерімен  сипатталады  [3].  Кредиттік 
технология негізінде дифференциалдық теңдеулерді оқытуда практикалық сабақтардың ролі өте зор. 

150 
«Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ»
 
 
 
 
 
Д.  Пойа:  «Математикадағы  біліктілік  –
 
бұл  есептерді  шеше  алу  қабілеті,  дәлелдеу  жолын  табу, 
пікірлерді  сыни  көзқараспен  талдау,  математикалық  аппаратты  жеңіл  пайдалана  білу,  нақты 
жағдайларда  математикалық  ұғымдарды  ажырата  білу»,  –
 
деп  жазды.

жүктеу/скачать 5 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: