«Вітчизняна наука: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку»
жүктеу/скачать 5 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Тетьяна Жумаєва (Петрівка, Україна) СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ
Ал дәлелдеулерді таба білу, сонымен қатар пікірлерді сыни талдау да есеп болып табылады [4]. Математикалық аппаратты пайдалану есептерді шешу үшін пайдалы. Нақты жағдайларда математикалық ұғымдарды таба білу осы жағдайлардың математикалық моделін құру үшін, сонымен бірге спецификалық түрдегі есептерді шешу үшін қажет. Сонымен Пойаның анықтамасын басқаша, математикадағы біліктілік ең көп таралған «есеп» сөзіндегі есептерді шеше білу қабілеттілігі деп те айтуға болады. Математикалық білім есеп шығара білу біліктілігімен тексеріліп келеді, және де солай болмақ. Студенттің ұғымдарға, қасиеттерге, теоремаларға және әдістерге сүйене отырып есептерді шығаруы ойлау қабілетін дамытуға және математикалық аппаратты меңгеуіне әсер етеді. Осы себептен, математиканы қалай оқыту керек деген сұрақ есептерді қалай шешуге болады деген сұраққа келіп тіреледі. Есептерді шешу көбінесе практикалық сабақтарда орындалады. Егер практикалық сабақтардың мазмұны дәріс материалымен дұрыс ұйымдастырылған болса, онда ол жетістіктер әкеледі. Егер дәріс жүргізуші мен практикалық сабақты жүргізетін оқытушылардың көзқарастары сәйкес келсе, яғни, қасиеттерге, тұжырдамаларға байланысты олар бір терминдер мен символикаларды пайдаланса, егер практикалық сабақтарда дәрісте алған теориялық білімдері бекітілетін болса, онда студент материалды жақсы меңгереді, осы алған білімін практика жүзінде қолдана алады және дәрісті өз бетімен ары қарай өңдеу үшін қосымша стимул алады. «Егерде оқытудың бірінші кезеңінде, дәріс пен практикалық сабақтар үйлеспей, яғни дәріс жүргізуші мен практикалық сабақты жүргізетін оқытушы бір сұраққа әр түрлі анықтамаларға сүйеніп және жеке деректерді әртүрлі көзқараспен түсіндірсе, қауіпті жағдай туады. Бұл студенттерді шатастырып, математикалық білімдеріне зиян келтіруі мүмкін, және де ол студенттер үшін оқу үрдісін күрделендіре түседі». Практикалық сабақтар әдетте, 15 - 20 студенттерден тұратын, бір - бірін жақсы танитын топта жүргізіледі. Бірнеше сабақтан кейін студенттер де оқытушы туралы, яғни, оқу үрдісі жағынан, жеткілікті білетін болады, оның сабақ өткізу әдістемесі, студенттерге қойылатын талаптары, қандай оқулықтарға сүйенетіні, және т.б. Оқытушы да әр студенттің білім алуға талпынысы, ынтасы, математикалық білім қоры және т.б. туралы мәлімет алады. Бұл жағдайлар практикалық сабақтардың өзіне тән арнаулы қасиеттерін білдіреді. Егер оқытушы кішіпейілділік көрсетсе, көмек және өзара сенімді шығармашылық кеңістік құрса, олар оң әсер етеді, онда студент өзі түсінбеген сұрақтарын қысылмай қоя алады, достарымен өз ойын бөлісе алатын болады. Оқытушының өз тәжірибесі мен жұмысына деген жеке сыни көзқарасы және басқа оқытушылардың тәжірибесін пайдалану оған студенттің белсенділігін арттыруға және игерілген материалды творчестволық түрде меңгеруіне мүмкіндік береді. Мұнда адам психологиясының ішкі ерекшеліктерін ескеріп, педагогикалық әдіс - тәсілдерді тиімді пайдалану, қосымша резервтерді және оқытудың әсерлі әдістерін таба білу өте қажет. Бірақ «адам психикасының резервтерін пайдаланып математиканы оқытуды интенсификациялау теориясының негіздерін қалыптастыру және осы негізде кең қолданылатын өзіндік ерекшелігі бар басқа пәндерді, әсіресе, механикалық жаттауды негіз етіп алатын пәндерді оқытуда да практикалық кепілдеме жасау – бұл өте қиын мәселе болып табылады. Осы себептен қазіргі уақытта математиканы оқытуда жоғарыда көрсетілген әдістерді пайдалану оқытушының жеке іскерлігі мен шеберлігіне байланысты». Практикалық сабақтарды өткізу сипаты мен тәсілі, негізінде, оның тақырыбы мен мақсатына байланысты анықталады. Сабақтың мақсатына жету үшін сабақта және үйге берілген тапсырмалардағы есептер жинағы үлкен мән атқарады. Әрине, мақсат топ студенттерінің көбі үшін орындалатындай етіп қойылуы керек. Жалпы мақсаттарына сәйкес практикалық сабақтарды төмендегідей түрлерге бөлуге болады: - кіріспе сабақ (тақырыпқа немесе курсқа кіріспе сабақ); - дағдыны қалыптастыру сабағы; - зертханалық және семинар сабақ; - іскерлік ойын сабағы. Дифференциалдық теңдеулердің практикалық сабақтарының барлығын зертханалық сабақтарға жатқызуға болады. Оларда шешімдерді жалпыға таныс аналитикалық әдістермен қатар әрқашанда жаңа ғылыми қадам жасауға, есептеу техникасының көмегімен интегралдау үрдісін жүргізуге мүмкіндік бар. Математикалық және ғылыми - техникалық есептеулер дербес компьютерді қолданып шығарудың маңызды сферасы болып табылады. Олар көбінесе жоғарғы дәрежелі Бейсик немесе Паскаль тіліндегі программалардың көмегімен орындалады. Бүгінгі уақытта бұл жұмысты дербес компьютерде жұмыс істейтін кез - келген студент әр кезде орындай алмайды. Ол үшін ол студент программалау тілін жақсы меңгеріп, қазіргі кезде қолданылатын өте күрделі математикалық есептеулердің сандық әдістерін үйренуі тиіс. Алайда бұл қиындықтан математикалық есептеулерді автоматты интегралдаудың программалық жүйесін қолдану арқылы шығуға болады (мысалы, MathCad, Mathematica, Matlab, т.б.) MathCad математикалық жүйесінде дифференциалдық теңдеуді шешу мысалын қарастырайық: «Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ» 151 Осы мысалдан компьютерді оқу үрдісінде пайдалану есепті шешу уақытын соғұрлым үнемдейтінін көріп отырмыз. Сонымен қатар, практикалық сабақтардың тәрбиелік мәні де өте зор. Мұнда оқытушының студентті шыншылдыққа, кішіпейілділікке, еңбекке деген сүйіспеншілігін оятуға және де қоршаған ортаны аялай білуіне тәрбиелеуге үлкен мүмкіндігі бар. Қорыта келгенде, жас ұрпақты оқыту мен тәрбиелеуге жаңа көзқарас, жаңа тәсіл керек, жаңа педагогикалық ізденістер мен идеялар қажет, педагог рөлін арттыратын үрдіс жүргізілуі тиіс. Бұл жерде оқытушының рөлі ерекше әрі шешуші. ӘДЕБИЕТТЕР: 1. Основы кредитной системы обучения в Казахстане. Под общ. ред. Ж.А. Кулекеева, Г.Н. Гамарника, Б.С. Абдрасилова – Алматы: Қазақ университеті, 2004. – 198 с . 2. Қазақстан Республикасының «Білім туралы» Заңы. – Астана. – 2004. – 1346. 3. Сатыбалдиев О.С. Педагогикалық жоғары оқу орындарында математикалық анализ курсын оқытудың әдістемелік жүйесі. – Алматы:РБК, 2000. - 234 б. 4. Пойа Д. Математическое открытие. – М.: Наука, 1970. - 452 с. Тетьяна Жумаєва (Петрівка, Україна) СУЧАСНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ Економічні зміни, що відбуваються в Україні, спричинені економічною кризою та іншими причинами, погіршили й ринок праці. Таким чином вища освіта повинна формувати духовно багате й професійно підготовлене покоління. Як зробити навчання радісним і творчим процесом для викладача? Це проблема, яка не може не хвилювати педагога. Підготовка таких спеціалістів вимагає впровадження в практику сучасних норм і методів навчання, докорінної перебудови навчального процесу та діяльності викладачів. Така система забезпечить формуваннязнань, умінь та навичок шляхом заохочення студентів в активну пізнавальну діяльність. Найбільш оптимально відповідає цій задачі активнее навчання. Разом з викладачем студент повинен стати активним учасником навчального процесу. І активність повинна проявлятися в самостійному пошуку матеріалу та способів вирішення поставленої проблеми, в набутті знань, необхідних для виконання практичного завдання. Це дозволяє їм відійти від стандартного мислення, стереотипу дій, спонукає до отримання знань. Методи активного навчання розповсюджуються на досить широку группу прийомів та способів проведення теоретичних і практичних занять. Методи активного навчання, порівняно з традиційними, мають певні особливості: А)вимушена активізація мислення тому, що студент повинен бути активним, незалежно, бажає він цього ; Б) підвищується ступінь мативізаціїі з - за самостійних творчих напрацювань студентів; В) виникає педагогіка співпраці при постійній взаємодії викладача зі студентом за допомогою прямого та зворотнього зв’язку. 152 «Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ» Активні методи навчання можна використовувати на різних етапах: при первинному оволодінні знаннями, при удосконаленні знань, при формуванню умінь та навичок. На первинному етапі можна використовувати проблемну лекцію, евристичну бесіду, навчальну дискусію, самостійну роботу з підручником. Для удосконалення систематизації знань та формування умінь використовувати такі методи, як рішення ситуативних задач, аналіз виробничих ситуацій, ділові ігри. Методи активного навчання можна поділити на імітаційні та не імітаційні. Імітаціоні – це аналіз конкретних виробничих ситуацій, рішення ситуативних задач, виконання індивідуальних, сильних завдань, розігрування ролей, діловій ігри. Неімітаційні: проблемна лекція, тематична дискусія, евристична бесіда, «круглий стіл», пошукова робота, самостійна робота з підручником, «мозгова атака». Щоб активізувати мислення студентів на лекції, потрібно поставити проблему перед початком вивчення матеріалу. На лекції висвітлюватися найбільш важкі питання, проблеми, нові факти та події. Можна використати «мозгову атаку» (колективне дослідження для загального виведення правил, комплексу вимог чи закономірних процесів, явищ, аргументацій положень, які розглядаються). Слід зауважити, що саме в ході лекції чи розповіді слухачі можуть лише зовнішньо бути присутніми на заняттях, а внутрішньо бути безучасними та не сприймати вилогнувальний матеріал. Обов’язковою умовою лекцІйного заняття повинна стати робота з опорним конспектом по ходу викладання матеріалу викладачем. Опорний конспект складається з окремих закінчених блоків та дозволяє студентам: краще розібратися в тому матеріалі, який вивчався, виділити питання, що пов’язані з окремими положеннями, та з допомогою викладача до кінця зрозуміти данний матеріал : – краще запам’ятати тему, яка вивчається; – використовуючи опорний конспект, точно та грамотно відповідати; – систематизувати отримані знання. Також опорний конспект допоможе викладачеві: – сконцентрувати увагу на окремих, більш важких місцях нового матеріалу, який потрібно чітко «знати» та «уміти».; – швидко без зайвих затрат, перевірити як студентиз асвоїли матеріал. Лекціне заняття передбачає такі структурні елементи, як самостійну роботу студентів з довідковою літературою, рефератні повідомлення, евристичну бесіду та ін.. Складовою частиною лекції може стати навчальна дискусія як один із методів проблемного навчання. Вона дозволяє викладачеві викласти різні точки зору, що стосується тієї чи іншої проблеми, студентам обґрунтувати свою позицю. Аналіз їх суджень дає можливість більш переконливо ствердити в свідомості студентів основні теоретичні питання та висновки. Для дискусії можна вибрати статті зі спеціальних журналів. Дискусію можна провести як перед початком певної теми, так і після її вивчення. Підготовка студентів до дискусії проходить шляхом послідовного впровадження системи проблемного навчання, розвитку їх пізнавальної активності та самостійності. Евристична бесіда – це ряд питань викладача, який направляє думки та відповіді студентів. Бесіда може розпочатися з повідомлень фактів, подій, демонстрації фрагмента кінофільму, де представлена проблемна ситуація, яку необхідно вирішити. Під час еврітичної бесіди викладач шляхом доцільних питань заставляє студентів, на базі тих знань, що вони мають, спостережень, життєвого досвіду, формувати нові поняття, висновки, що приносить їм задоволення та стимулює пізнавальну діяльність. Приклад аналізу конкретних ситуацій: – в процесі підготовчої роботи студент повинен ліквідувати можливу проблему шляхом попереднього вивчення змісту ситуації підготовленої викладачем, де входять додаткові відомості, факти, статті та ін.; – аналіз ситуації проводиться без середньої підготовки джерел додаткової інфорації. Довідки дає викладач; – аналіз проводиться без підготовки та джерел, але в процесі роботи студент, повинен зуміти визначити, якої інформації, яких знань їм не вистачає та із яких джерел їх можна отримати. Викладач може заготувати до конкретних ситуацій приблизно такі питання: – як ви оцінюете те, що вийшло в даній ситуації? – які помилки і ким допущені вданій ситуації? Яка причина цих помилок; – які правила, норми, закони порушені? – що б ви порадили, як потрібно було поступити? – які б рішення прийняли ви в даних обставинах? – запропонуйте заходи, які б попередили виникнення даної ситуації. Обгрунтуйте свою пропозицію; – що корисного для себе ви взяли із аналізу ситуації? Як ви використовуєте цей досвід в своїй роботі чи подальшому житті? Метод «Мозгова атака». В навчальному процесі це метод вміння зосередитись на якійсь актуальній цілі. «Проблемы и перспективы развития науки в начале третьего тысячелетия в странах СНГ» 153 Мозгова атака вимагає вільності думки: чим не очікуваніша ідея, тим більше можливостей розрахувати на успіх. – Якою б фантастичною не булла ідея, її потрібно одобрити. – Заборонені взаємні критичні зауваження. – Не допускати судження, ніби дану ситуацію неможливо вирішити. Метод «Діловіігри» Це дуже перспективний метод навчання. Він використовується для розвитку творчого мислення, формування практичних умінь та навичок, вони стимулюють увагу та підвищують увагу, а також підвищуються інтерес до заняття, активізують засвоєння навчального матеріалу. 1. Ігри можуть бути імітаційні, коли імітується на занятті діяльність будь –якої організації чи дільниці. Це може бути конкретна діяльність людей (ділова нарада, проведення бесіди). Сценарій імітаційноїі гри передбачає обстановку (кабінет, відповідні документи), в якій відбувається заняття. 2.Операційні ігри. Вони допомогають опрацювати конкретні специфічні операції, в яких моделюється відповідний робочий процес. 3. Виконання ролей. В цих іграх тринується тактика поведінки, дій, виконання функцій та обов'язки конкретної особистості. Для цього потрібно розробити модель ситуації. Ролі розприділяються між студентами. 4. Метод інсценівки Це "діловий театр", де розігрується будь – яка ситуація, поведінка людини в тій ситуації. Тут студент повинен мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, вміти вжитися в образ певної особи, зрозуміти його роботу, оцінити ситуацію та знайти правильну лінію поведінки. Основна мета інсценівки – навчити майбутнього спеціаліста орієнтуватися в різних обставинах. У зміст сценарію входять: навчальна мета заняття, опис проблеми, яка вивчається, обгрунтування поставленої задачі, план ділової гри, зміст ситуацій та характеристик дійових осіб. Хід підготовки ділової гри: 1) Підготовка аудиторії, учасників та експертів. Визначається режим роботи, формулюється головна задача заняття, обгрунтовувається виділена проблема та вибір ситуації. Видаються пакети матеріалів. 2) Процесгри. Ніхто не має права міняти її хід, лише викладач може корегувати дії учасників, як що вони відходять від головної мети гри. 3) Обговорення та оцінка результатів гри. Виступають експерти, обмінюються думками захист студентами своїх рішень та висновків. Практична діяльність викладача дозволяє узагальнювати та класифікувати ділові ігри: – позиційні ігри, де виясняється істина у боротьбі думок; – рольові ігри, де кожна роль має певні характеристики; – сюжетні ігри, які відображають ролі, позиції, але в них переважає сюжет; – ситуативні ігри, в основу яких покладенно і реальні події, і ролі, і сюжет, але стержнем являється стуація і конфлікт; Імітаційні ігри, організаційно - діяльні ігри, організаційно - творчі ігри та функціональні – всі вони виконують головну фунцію – коллектив немислення та колективну взаємодію. Таким чином, нові педагогічні технології організації навчального процесу не тільки створюють сприятливі умови для творчості студентів, але й виставляють більші вимоги до викладача. Вони виражаються в новій системі педагогічних знань умінь та навичок: – вміти діагностувати мету навчання; – в більш цілісному системному вивченню предмета; – вміння оделювати в навчальному процесі професійну діяльність майбутнього спеціаліста ; – вміння оргранізовувати самостійну роботу студентів; - вміння готувати комунікативну підготовку студентів та ін. жүктеу/скачать 5 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|