«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
97 
 
 
2. 
Астахова Е. В. Трансформация социальных функций высшего образования в современных условиях –
 
Харьков, 
1999. 
–
 74 c. 
3. 
Информационное 
общество 
// 
Википедия. 
[2014–2014]. 
Дата 
обновления: 
30.10.2014. 
URL: 
http://ru.wikipedia.org/?oldid=66503391 (дата обращения: 30.10.2014).
 
4. 
Кларин 
М.В. 
Андрагогика: 
наука 
обучения 
взрослых 
людей. 
–
 
Режим 
доступа:http://www.elitarium.ru/2004/08/25/andragogika_nauka_obuchenija_vzroslykh.html
 
5. 
Концепція освіти дорослих в Україні / Укл.: Лук’янова Л.Б. –
 
Ніжин, 2011. –
 
24 с.
 
 
 
Алла Мекшун
 
(Чернігів,Україна)
 
 
ДО ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ
 
 
Зміна парадигми вітчизняної вищої освіти визначила нові погляди і підходи на професійну підготовку кадрів. 
Колишні  напрямки  вищої  освіти  орієнтувалися  на  знання  та  вміння,  виховання  студентів  здійснювалося  в  руслі 
традиційних  суспільних  цінностей  та  ідеалів.  Вища  освіта  сьогодні  в  якості  пріоритетних  характеристик  виділяє 
компетентність,  ерудицію,  індивідуальну  творчість,  самостійний  пошук  знань  і  потребу  їх  вдосконалення,  високу 
культуру особистості.
 
Формування  готовності  студентів  до  майбутньої  праці  у  соціальній  сфері  є  складним  процесом, 
обумовленим взаємодією всіх складових професійної підготовки у вищій школі. Тому важливим є вивчення існуючого 
у професійній освіті педагогічного досвіду з формування готовності майбутніх соціальних працівників до здійснення 
правової  діяльності.  На  жаль,  результати  проведених  на  сьогодні  педагогічних  досліджень  з  правової  підготовки 
молоді  свідчать  про  обмежений  досвід  підготовки  майбутніх  соціальних  працівників  до  правової  діяльності  в 
аудиторній роботі.
 
Мета дослідження: визначити основні проблеми та фактори соціальної освіти, які впливають на формування 
правової компетентності студентів –
 
майбутніх соціальних працівників.
 
У вітчизняній соціальній освіті професійна підготовка  студентів регулюється Законами України "Про освіту 
(2006)"  та  «Про  вищу  освіту  (2014)»;  її  основоположні  цілі,  теоретичні,  методологічні,  організаційні  засади  та 
перспективи  розвитку  й  удосконалення  відображено  у  Державній  національній  програмі  «Освіта»  (Україна  XXI 
століття)  (1993),  Національній  доктрині  розвитку  освіти  (2002),  Національній  стратегії  розвитку  освіти  в  Україні  на 
період до 2021 року (2013 р.)., Концепції розвитку національної інноваційної системи (2009)
. 
Вища соціальна освіта є 
безперервним  процесом,  який  поєднує  спеціалізоване  теоретичне  навчання  з  науковою  та  практичною  діяльністю 
майбутніх фахівців у галузі соціально
-
правового забезпечення суспільства
 [2, 3,]. 
Наразі,  підготовка  студентів  за  спеціальністю  «Соціальна  робота»  здійснюється  за  державними 
стандартами  вищої  освіти.  У  практиці  світової  соціальної  освіти  діють  сформовані  загальні  стандарти  соціальних 
професій  (правила  поведінки  та  етики  соціальних  працівників)  і  стандарти  підготовки  молодшого  спеціаліста, 
бакалавра і магістра соціальної роботи. Стосовно вітчизняних галузевих стандартів соціальної освіти, то на сьогодні 
вони тільки розробляються та впроваджуються в процес підготовки фахівців
-
соціальних працівників
. 
Як  зазначає  А.
 
Капська,  при  підготовці  соціальних  працівників  у  вищих  навчальних  закладах  навчальні 
плани перевантажені вивченням дисциплін, які не мають змістовного соціального сенсу, недостатня забезпеченість 
курсами,  спрямованими  на  оволодіння  майбутніми  соціальними  працівниками  практичними  навичками  професії.  У 
навчальних планах не приділяється також достатньо уваги важливим у повсякденній праці, проте не пов’язаним із 
безпосереднім  застосуванням  норм  права,  не  враховуються  практичні  потреби  у  підготовці  спеціалістів  за 
конкретними напрямами практичної роботи [4, с. 14]
. 
Специфікою підготовки фахівця соціальної сфери має стати збільшення годин на проведення лабораторних 
занять в польових умовах (соціальні служби різного типу, неурядові організації, притулки, дружні клініки для молоді 
тощо). Ключовим компонентом у підготовці фахівця повинна стати професійно
-
орієнтована практика, оскільки вона 
визначає ті загальні та конкретні завдання, практичні вміння та навички, якими має оволодіти висококваліфікований 
працівник соціальної сфери.
 
Характеризуючи  роботу  українських  соціальних  об’єднань  у  контексті  правової  допомоги,  А.О.
 
Галай, 
М.В.
 
Дулеба,  Я.В.
 
Іваніщ,  М.І.
 
Пашковський,  А.О.
 
Поляков,  В.Я.
 
Тацій  вказують  на  соціальні  особливості  їх 
функціонування.  У  вітчизняній  мережі  освіти  громадянами  студентських  соціальних  об’єднань  є  ті  категорії 
населення, які вважаються проблемними і потребують соціального захисту  та правової допомоги. Це  –
 
безробітні, 
люди,  які  працюють,  але  не  отримують  зарплати,  діти,  учнівська  молодь  і  студенти,  молоді  пари,  багатодітні  або 
неповні  сім’ї,  люди  із  особливими  потребами  та  інваліди,  учасники  війни,  самотні  пенсіонери,  бездомні  люди, 
біженці, шукачі притулку та інші громадяни, в яких немає достатньо коштів на оплату гонорару адвокату тощо. Так, 
за  статистикою  соціального  об’єднання  «Астра»  Волинського  державного  університету,  серед  громадян,  що 
зазвичай звертаються по соціальною допомогою, переважають: 40
 % 
–
 
пенсіонери, 25
 % 
–
 
малозабезпечені, 19
 % 
–
 
інваліди, 8
 % 
–
 
молодь і підприємці. При цьому 35
 
% справ стосується цивільного права, 22
 % 
–
 
житлового права, 
11 % 
–
 
процесуальних питань, 11
 % 
–
 
трудового права, по 6
 % 
–
 
земельного і господарського права.
 
За один місяць кожне
 
соціальне
 
об’єднання приймає в середньому до 50
-
60 малозабезпечених громадян, 
що становить понад 500
-
600 чоловік на місяць і понад 10
 
000 громадян у рік у цілому по Україні. Виконуючи функції 
державного  забезпечення  безоплатної  соціальної  допомоги  малозабезпеченим  та  вразливим  групам  населення, 
вітчизняні  соціальні  об’єднання  майже  на  90%  фінансуються  не  державою,  а  благодійними  донорськими 
структурами.  Недостатня  державна  і  фінансова  підтримка  вітчизняної  практичної  освіти  значно  знижує 
зацікавленість в її діяльності з боку викладачів та соціальних працівників
-
практиків, звужує можливості проведення 
навчальних  семінарів,  конференцій  та  тренінгів  з  обміну  досвідом  роботи,  обмежує  кількість  студентів,  які  можуть 
пройти  практичне  навчання  на  базі  об’єднання.  За  даними  наукових  досліджень  із  проблем  практичної  підготовки 
студентів
-
соціальних  працівників  тільки  третина  з  них  більш
-
менш  постійно  відвідують  заняття  в  об’єднаннях 
упродовж всього терміну навчання у ВНЗ [1].
 
Окреслені  негативні  тенденції  позначились  і  на  правовій  підготовці  майбутніх  соціальних  працівників  у 
системі  практичної  освіти.  Так  як  соціальна  діяльність  вимагає  попередньої  підготовки  студентів  із  різних  галузей 
права,  то  ефективно  її  здійснювати  спроможні  тільки  старшокурсники.  Проте  тільки  окремі  вітчизняні  соціальні 

98 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
об’єднання  практикують  сьогодні  цілеспрямовану  і  систематичну  соціально
-
правову  підготовку  студентів.  Якщо 
врахувати  невисокий  відсоток  відвідування  майбутніми  соціальними  працівниками  практичних  занять,  то  можна 
зробити висновок про недостатній рівень соціально
-
правової підготовки основної маси студентів під час навчання
 
у 
ВНЗ.
 
Практична  робота  студентів  у  вітчизняних  практичних  об’єднаннях  обмежується  консультуванням 
населення  з  соціальних  та  соціально
-
правових  питань,  пошуком  нормативних  актів,  складанням  процесуальних 
документів,  веденням  нескладних  справ  за  дорученням
 
громадян  в  органах  державної  влади  та  місцевого 
самоврядування, проведенням роз’яснювальної роботи на підприємствах, в установах та організаціях.
 
Як  бачимо,  у  практиці  роботи  вітчизняних  та  зарубіжних  соціальних  практичних  об’єднань  накопичено 
значний  досвід  соціально
-
правової  підготовки  студентів.  На  сьогодні  у  системі  соціальної  освіти  науково 
обґрунтовано  теоретичні  та  методологічні  основи  залучення  студентів  до  соціально
-
правової  діяльності.  Зокрема, 
сформульовано  принципи  консультування  громадян  студентами;  апробовано  окремі  методи  навчання  майбутніх 
соціальних  працівників  технікам  та  прийомам  організації  і  проведення  різнопланових  професійних  ситуацій; 
побудовано  систему  методик  оформлення  студентами  основних  соціально
-
правових  документів,  що 
використовуються у соціальній роботі.
 
Проте  поряд  із  позитивними  перевагами  практичної  форми  правової  підготовки  майбутніх  соціальних 
працівників необхідно вказати і на такі її недоліки.
 
По
-
перше,  це  неможливість  охопити  практичною  підготовкою  на  базі  об’єднань  всіх  студентів,  що 
здобувають соціальний фах у ВНЗ. За звітними даними вітчизняних та зарубіжних соціальних практичних об’єднань, 
відсоток соціальних працівників доволі незначний порівняно з масою студентів соціальних спеціальностей.
 
По
-
друге,  спостерігається  перекіс  у  бік  технологічного  аспекту  правової підготовки  соціальних  працівників, 
недостатньо  уваги  приділяється  соціально
-
психологічному  аспекту  в  технологіях  соціальної  діяльності.  Практика 
роботи свідчить про необхідність урахування соціопсихологічних  особливостей різних категорій громадян у процесі 
ведення соціальної роботи.
 
По
-
третє,  у  технологічній  підготовці  соціальних  працівників  фрагментарно  використовуються  методики 
практичної  реалізації  правових  аспектів,  поза  увагою  лишилися  методики  попередньої  підготовки  до  даного  виду 
діяльності  із  вимогами  їх  моделювання  і  прогнозування.  Тому  у  практиці  роботи  соціальних  практичних  об’єднань 
спостерігається високий відсоток допущених студентами технологічних і соціальних помилок.
 
По
-
четверте,  у  процесі  практичного  навчання  мало  застосовується  методик  морального  виховання 
студентів
-
соціальних  працівників.  Однієї  теми  з  етики  практичної  роботи  явно  недостатньо  для  формування 
моральних якостей майбутніх соціальних працівників.
 
 
Література:
 
1. 
Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения. Общедидактический аспект. –
 
М., 1983. –
 
286 с.
 
2. 
Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття): затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 
3 листопада 1993 р. № 896 // Вища освіта в Україні: Норм.
-
правове регулювання. –
 
К., 2003. –
 
С.
 52-93. 
3. 
Закон України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. № 1556
-
VII // Голос України» за 06.08.2014 р. № 148 (5898).
 
4. 
Капська А.Й. Деякі аспекти професійної підготовки соціальних педагогів і соціальних працівників / А.Й Капська
 // 
Вісник Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка. Серія: Педагогічні науки. –
 2010. 
–
 
№15. –
 
С. 12 –
 16. 
 
Науковий керівник:
 
доктор педагогічних наук, професор Торубара Олексій Миколайович.
 
 
 
Айкерим Мурзалиева, Раугаш Нурмаганбетова
 
(Жезказган, Казахстан)
 
 
МЕКТЕП ЖАСЫНА ДЕЙІНГІ БАЛАЛАРДЫҢ ДЕНЕ ТӘРБИЕСІ –
 
САЛАУАТТЫЛЫҚТЫҢ БАСТАУЫ
 
 
Мектепке  дейінгі  шақта  бала  организмі  шапшаң  дамиды.  Оның  нерв,  сүйек
-
бұлшықет  жүйелері  белсенді 
қалыптасады, тыныс аппараттары жетіледі. Бұл кезеңде жақсы денсаулық пен дене бітімінің дұрыс қалыптасуының 
негізі қаланады.
 
Мақсатты  дене  тәрбиесі  сәбилердің  ақыл
-
ойының  дамуына  дұрыс  ықпал  етеді:  қоршаған  заттар  мен 
құбылыстар жөніндегі білімдері толысады, кеңістік пен уақытты бағдарлауы жетіледі; жағымды мінез
-
құлық белгілері 
қалыптасады.  Балалар  құрбы
-
құрдастары  ұжымында  әрекеттенуді  үйренеді;  олар  шыдамдылық,  дербестік, 
белсенділік, инициатива, жолдастық, өзара көмек сезімі және т.б. қасиеттері қалыптасады.
 
Мектепке  дейінгі  балалардың  дене  тәрбиесінің  негізгі  міндеттері  –
 
олардың  денсаулығын  сақтау  және 
нығайту,  дене  бітімін  дұрыс  дамыту,  организмді  шынықтыру,  қимыл  және  мәдени
-
гигиеналық  дағдылары  мен 
іскерліктерін қалыптастыру.
 
Өмірге
 
келген соң сәби тұрақты күтімді, ана сүтін керек етеді, ұзақ  уақыт бойы өздігінен қозғала алмайды. 
Бала  өмірі  толығымен  оның  денсаулығын  сақтау  және  нығайту,  дене  бітімін  дұрыс  дамыту  жөнінде  қамқорлық 
жасайтын  адамға  байланысты.  Дұрыс  ұйымдастырылған  күн  тәртібі,  гигиенаның  қажетті  ережелерін  орындау, 
балалардың біршама қимыл белсенділігі, мінеки осының бәрі оның көңіл
-
қүйінің көтеріңкі болуына, қуаныш сезіміне 
бөлінуіне игі әсерін тигізеді. Дені сау баланың ұйқысы қатты, тәбеті жақсы болады.
 
Дене тәрбиесінің көздейтін басты мақсаты –
 
бала организмін шынықтыру. Шынықтыру
 
арқылы балалардың 
салқын тиюден болатын және жұқпалы ауруларға төтеп беру қабілеті күшейтіледі. Жүйелі шынықтыру организмде 
сыртқы ортаның түрлі жағдайына және өзгерістеріне: температураның ауытқуына, желді және жауын
-
шашынды ауа 
райына бейімделу қабілетін қалыптастырады.
 
Дене  тәрбиесінің  елеулі  міндеті  –
 
балалардың  қимыл  дағдыларын,  іскерлігін,  дене  күші  сапаларын 
қалыптастыру.
 
Қимыл
 
өсіп  келе  жатқан  организмнің  жетілуіне  елулі  әсер  етеді.  Алуан  түрлі  белсенді  қимыл  іс
-
әрекеті 
сүйек
-
бұлшықет  системасының  дамуына,  балалар  организмі  қызметінің  жетілуіне  септігін  тигізеді,  сыртқы  ортаның 
түрлі жағдайына бейімделуіне көмектеседі.
 

«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
99 
 
 
Мектепке дейінгі балаларда негізгі қимыл (жүру, жүгіру, секіру, өрмелеу, лақтыру) ерте бастан қалыптасады. 
Алайда тәрбиелеу процесі дұрыс ұйымдастырылған жағдайда ғана балалардың дамуы неғұрлым толық дәрежеде 
болады.
 
Қимылдың
 
өмірге қажетті негізгі түрлеріне қоса, мектепке дейінгі балалар бұлшық еттің белгілі бір топтарын 
(қолдың, аяқтың, кеуденің) нығайтуға бағытталған жаттығуларды орындайды. Сондай
-
ақ, балалардың дамуына дене 
жаттығуларының спорттық түрлері: шаңғы, коньки тебу, жүзу, велосипед тебу, т.б. көмектеседі [1, б. 15].
 
Мектепке  дейінгі  балалар  мекмелерінде  баланың  организміне  белсенді  түрде  жан
-
жақты  ықпал  ету 
мақсатымен
 
қолданылатын  дене  жаттығуларының  белгілі  бір  жүйесі  қалыптасты.  Ол  дене  тәрбиесі  жөніндегі  оқу 
сағаттарын, қозғалмалы ойындарды, таңертеңгілік гимнастиканы мақсатты ұйымшылдықпен пайдаланудан, сондай
-
ақ, дене шынықтыру жаттығуларын және балалардың өз бетімен қимыл жасайтын ойындарын кеңінен қолданудан 
тұрады.
 
Мәдени
-
гигиеналық дағдыларды тәрбиелеу баланың денсаулығын нығайтуға бағытталады. Сонымен бірге, 
ол  маңызды  адамгершілік  міндетті  –
 
мінез
-
құлық  мәдениетін  тәрбиелеуді  қамтиды.  Балалардың  денсаулығы, 
олардың нығайып өсуі туралы қамқорлық тазалық сақтауға, мұнтаздай киінуге, тәртіпке баулудан басталады.
 
Балалар  мәдени
-
гигиеналық  дағдыларды  үлкендердің  басшылық  етуімен  үйренеді.  Ол  басқа  балалармен 
бірге  қолын  жууға,  төкпей
-
шашпай  тамақ  ішуге,  киімін  таза
 
ұстауға,  түрлі  заттарды  ұқыпты  сақтай  білуге 
дағдыланады.  Оның  бойында  өзіне
-
өзі  билеушілік,  жинақылық,  ұқыптылық,  құнттылық  сияқты  қасиеттер 
қалыптасады, үлкендер мен құрдастары арасында әдепті болуға, оларды құрмет тұта білуге тәрбиеленеді.
 
Дене  тәрбиесінің  барлық  міндеттері  балалар  бақшасының  тәрбиелік
-
білімділік  жұмысының  барысында 
бірыңғай шешіліп, балалардың бірқалыпты нығайып, өсуін қамтамасыз етеді.
 
Мектепке дейінгі жастағы балалардың негізгі міндеттері үш үлкен топқа бөлінеді:
 
I-
ші сауықтыру міндеттері:
 
1. 
Бала ағзасын шынықтыру арқылы, сыртқы ортаның зиянды әсерлеріне қарсы тұра алу қабілеттіліктерін 
жетілдіру. Табиғаттың табиғи күштерін, ауаны, суды, күн қызуын дұрыс пайдалану арқылы бала денесі шынығады. 
Оның әр түрлі суық тию арқылы болатын тұмау,
 
жөтел, тамақ ауруларына қарсылық күштері көбейеді.
 
2. 
Қозғалыс
-
тірек аппаратын нығайту және дұрыс мүсін қалыптастыру. Қозғалыс белсенділігі көлеміне әсер 
ететін жалпақтабан болмау үшін, табан және сирақ бұлшық еттеріне арналған жаттығуларға көңіл бөлу. Бала денесі 
үйлесімді дамуы үшін денесінің екі жағындағы бұлшық еттерге бірдей мөлшерде жаттығулар беру. Күнделікті өмірде 
аз  жұмыс  істейтін  бұлшық  еттер  топтарына  көбірек  жаттығулар  беру.  Жас  кездерінен  бастап  балаға  дұрыс  мүсін 
туралы мағлұмат беру қажет. Еңкіштік, бір иықтың екіншісінен биіктігі, омыртқа қисаюы және т.б. мүсін қисаюларын 
дұрыстаудың ең бір әрекетті амалы, дене жаттығулары екені олардың әр қашанда ойларында болуы керек.
 
3. 
Вегетативтік  органдардың  қызметтік  мүмкіншіліктерін  жоғарылату.  Баланың  белсенді  қозғалыстары 
жүрек
-
қан тамыры және тыныс алу жүйелерінің, тамақ қорыту, дене температурасын реттеу жүйелерінің, ағзадағы 
зат  алмасу  үрдістерінің  қызметтерін  жақсартады.  Зәр  шығару  органдарындағы  қатпа,  зәр  шықпай  қалу  үрдістерін 
болдырмайды.
 
4. 
Жылдамдық,  үйлесімділік,  төзімділік  секілді  дене  қуаты  қасиеттерін  тәрбиелеу.  Мектепке  дейінгі 
жастарда  дене  қуаты  мүмкіншіліктерінің  бірін  жеке  дамытуға  арнайы  көңіл  бөлуге  болмайды.  Қозғалыстарды  әр 
түрлі құрастыру, амалдарын ауыстыру, әр түрлі бағыттау арқылы дене қасиеттерін кешенді, үйлесімді дамытуға көп 
көңіл бөлген дұрыс.
 
II-
ші білім беру міндеттері:
 
1. 
Өмірге
 
керек  негізгі  қозғалыс  ептілігі  мен  дағдыларын  қалыптастыру.  Жүйке  жүйесінің  икемділігі 
арқасында мектеп жасына дейінгі балалар жаңа қозғалыс түрлерін тез және оңай үйреніп алады. Дене өсуімен бірге 
олардың  қозғалыс  ептіліктері  де  қалыптаса  бастайды:  үш  айда  олар  басын  көтеріп,  ұстап  тұра  алады;  алты 
айлықтарында  қолдарын  қозғалтады,  еңбектейді,  шалқадан  жатқан  күйден  ішіне  аударыла,  ішіне  жатқан  күйде 
қолымен  тіреле  кеудесін  көтере  алады;  он  бір  айлығында  отыру,  жату,  заттарға  тіреле  тұру,  жүруді  үйрету,  бір 
жылда  міндетті  түрде  жүруге  үйрету  қажет;  үш  жасында  бала  жүгіру,  жүру,  әр  түрлі  нәрселерге  өрмелеу 
қозғалыстарын меңгеруі; төрт жасында әр түрлі заттарды лақтыру, биік жерлерден секіру, заттарды қағып алу, үш 
дөңгелекті  велосипедті  тебе  алу;  алты
-
жеті  жасында  өмірде,  тұрмыс  жағдайында  кездесетін  қозғалыстардың 
көпшілігін:  жүгіру,  жүзу,  шаңғы  тебу,  секіру,  басқышпен  жоғары  өрмелеу,  кедергілерден  асып  өтулер
 
және  т.б. 
орындай алулары керек.
 
2. 
Дене  тәрбиесі  сабақтарына  деген  тұрақты  қызығушылықтарын  қалыптастыру.  Балалардың  дене 
тәрбиесі  жаттығуларына  деген  тұрақты  қызығушылықтарын  қалыптастыруға  ең  қолайлы  уақыт  –
 
мектепке  дейінгі 
балалық  кезең.  Ол  үшін,  балалар  орындай  алатын,  орындаған  жаттығулардан  олар  қанағат  алып,  ары  қарайғы 
әрекеттерге ынтықтыратын тапсырмалар берілуі қажет. Орындалған тапсырмаларды бағалау, көңіл бөлу, мадақтау 
дене  тәрбиесіне  деген  жақсы  көзқарасты  қалыптастырады,  баланың  дене  жаттығуларымен  тұрақты  айналысуға 
ынтығуына себеп болады.
 
Балалардың  ақылдылықтарын,  дүние  танымдарын,  көзқарастарын  кең  дамыту  үшін,  оларға  жаттығулар 
жасау кездерінде дене мәдениеті, спорт саласындағы қарапайым білім негіздерінен мағлұматтар беріліп отырылуы 
керек.
 
III-
ші тәрбиелік міндеттері:
 
1. 
Балаларды  моральды
-
жігерлілік  қасиеттерге  тәрбиелеу.  Ол  қасиеттер:  адалдық,  батылдылық, 
қайсарлық, табандылық т.с.с.
 
2. 
Дене  тәрбиесі  арқылы  балалардың  ақылдылық,  өнегелілік,  эстетикалық,  еңбек  тәрбиелеріне  әсер  ету, 
көмектесу [2, б. 22].
 
Осы баяндалған сауықтыру, білім беру, тәрбиелеу міндеттері жеке қарастырылса да, олар бір
-
бірімен тығыз 
байланысты.  Сондықтан,  балалармен  жұмыс  істегенде  осы  міндеттерді  кешенді  түрде  орындаған  дұрыс  болады. 
Сонда ғана бала дене қуатының
 
дайындығымен қатар рухани жағынан да дамиды.
 
 
Әдебиеттер
: 
1. 
Тәрбие жұмысын тиімді жүргізу жолдары//Отбасы және балабақша, №3, 2010
-09 
2. 
Ташева Л. Тәрбие мен оқытудың жалпыға міндетті мемлекеттік стандартының маңызы//Отбасы және балабақша, 
№6, 2009
 
 
 

100 
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
 
 
 
 
Сәуле Нұрқасымова, Сәмет Зағипа
 
(Казахстан Республикасы, Астана қаласы)
 
 
ФИЗИКА ПӘНІН ОҚЫТУ БАРЫСЫНДА ІТ ҚОЛДАНУ

жүктеу/скачать 4,74 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: