«Вітчизнянанаука: сучаснийстан,актуальніпроблемитаперспективирозвитку»
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Pdf көрінісі
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Литература
- Тетяна Новак, Олександр Коровка (Дніпропетровськ, Україна)
- Результати дослідження.
- Таблица 1 Характеристика результатів, які відображають рівень розвитку швидкісної витривалості контрольної та експериментальної груп
- Література
- Задачи исследования
- Новизна и практическая значимость
- Результаты исследования и их обсуждение.
Оптимальное боевое состояние – это «разрешенное» для
выполнения состояние пика мобилизации всех функций организма на достижение успеха. Оно
проявляется непосредственно перед стартом и в ходе соревнования [4]. Состояние психологической готовности формируется на заключительном этапе подготовки к соревнованию (как правило, в течение 2–5 недель в зависимости от его уровня). И оно представляет собой интегральную характеристику, объединяющую все уровни психического состояния: психологический, вегетативный и психомоторный,
динамика которых в этот период протекает в
зоне оптимального реагирования.Психологический уровень выражается в мотивации, отношении, поведении; вегетативный –
в уровне нервно - психической энергии и вегетативных проявлений; психомоторный –
в мышечном тонусе, контроле за движениями [1]. Особенности соревновательных состояний являются важной информацией как при планировании и организации психологической подготовки к соревнованию, так и при рефлексивном анализе спортсменом возникших у него проблемных соревновательных ситуаций [5; 6].
Максимального спортивного результата может достичь спортсмен, соответствующий определенной психологической модели, описывающей его мотивацию, свойства нервной системы, особенности темперамента,
психические состояния, способность к произвольной саморегуляции [2]. 352 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
Эмоциональная настройка перед спортивными соревнованиями естественна для каждого спортсмена. Она и характеризует определенное предстартовое состояние, возникающее у спортсмена задолго или перед самими состязаниями.
Предстартовое состояние характеризуется сложным комплексом взаимодействующих психических функций и переживаний спортсмена, их различной интенсивностью, качественными особенностями, содержанием, направленностью, устойчивостью.
Так, как предстартовые состояния эмоционального возбуждения часто возникают задолго до соревнований и могут истощить нервную систему спортсмена, дезорганизовать его деятельность, требуется проведение мероприятий, направленных на уменьшение психической напряженности.
Показателем психической готовности спортсмена к соревнованиям является оптимальное боевое состояние.
1.
Гогунов Е.Н. Психология физического воспитания и спорта: учебное пособие / Е.Н. Гогунов, Б.И. Мартьянов. –
М.: Академия, 2000. –
С. 63– 78. 2.
Ильин Е.П. Эмоции и чувства / Е.П. Ильин. –
СПб: Питер, 2001. – 140 с.
3. Ильин Е.П. Психология воли / Е.П. Ильин. –
СПб: Питер, 2000. – С. 67 –
83. 4.
Серова Л.К. Психология личности спортсмена: учеб. Пособие / Л.К.Сероваа. –
М.: Советский спорт, 2007. – 116 с.
5.
Сопов В.Ф. Психические состояния в напряженной профессиональной деятельности: учеб. пособие / В.Ф. Сопов. –
М.: Трикста, 2005. –
128 с. 6.
Сопов В.Ф. Теория и методика психологической подготовки в современном спорте / В.Ф. Сопов. –
М., 2010. – 116 с.
Научный руководитель : преподаватель кафедры психологии и педагогики НУФВСУ Красницкая О. В. Тетяна Новак, Олександр Коровка (Дніпропетровськ, Україна) РОЗВИТОК СПЕЦІАЛЬНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ У БІГУНІВ НА 400 МЕТРІВ З БАР’ЄРАМИ
виключно високі вимоги до організму спортсмена. Для досягнення високих спортивних результатів на цій дистанції необхідно мати відмінну техніку бігу, техніку подолання бар'єрів, високий рівень розвитку силових, швидкісних здібностей, швидкісної витривалості . Аналіз науково - методичної літератури [3; 5, с. 169 –
174] показує, що для розвитку швидкісної витривалості необхідно виконувати вправи з великою швидкістю, причому загальна довжина відрізків дистанції або прискорень в бігу повинна бути більше дистанції, на якій спеціалізується бігун.
Важливим чинником в розвитку швидкісної витривалості є підвищення абсолютної швидкості бігу на еталонному відрізку для створення запасу швидкості. Це дає можливість спортсмену пробігати дистанцію з меншою витратою сил і більшою середньою швидкістю [4, с. 5 – 92]. Часто в тренуванні використовується лише повторний метод, коли пробіжки виконуються після хвилинної перерви, або інтегральний (комплексний) метод, причому інтенсивність навантаження не регулюється і ступінь функціонального навантаження визначається лише видом тренування і іноді самопочуттям спортсмена. В результаті розвивається лише загальна, а не швидкісна витривалість, відповідна специфіці бігу на середні і довгі дистанції.
Такі автори, як В.Г.Алабін, В.М.Платонов [1,3,4] визнають високу ефективність інтервального методу в розвитку швидкісної витривалості, але деяка його «жорсткість» обмежує його застосування в тренуванні юнаків. При цьому ми припускаємо, що застосування цього методу в поєднанні зі строгим контролем інтенсивності шляхом підрахунку пульсу одразу післяпробігання відрізків з підвищеною інтенсивністю і в кінці інтервалів відпочинку сприятиме розвитку спеціальної витривалості бар'єристів 15 –
16 років, зокрема, швидкісної витривалості, що вельми актуально саме в даній віковій групі, коли довжина змагальної дистанції збільшується на 100 метрів.
даногодослідження є оптимізація засобів і методів, що використовуються в розвитку швидкісної витривалості у бар'єристів 15 –
16 років. Завдання дослідження:1. Виявити найраціональніші засоби і методи спортивного тренування для розвитку швидкісної витривалості у юних бігунів на 400 м з/б. 2. Визначити ефективність використовування інтервального методу для розвитку швидкісної витривалості у юних бігунів на 400 м з/б 15
–
16 років. Для вирішення поставлених задач дослідження нами були використані наступні методи:
Аналіз методичної літератури. Педагогічне спостереження. Опитування. Тестування. Педагогічний експеримент. Методи математичної статистики.
Дослідження проводилося на базах ДВУФК, КДЮСШ «Локомотив» м.Дніпропетровська. В дослідженні прийняло участь 28 спортсменів, віком 15 –
16 років, що спеціалізуються в бігу на 400 метрів з бар'єрами. Учасники дослідження були розділені на 2 групи –
контрольну та експериментальну, по 14 спортсменів в кожній. Групи були однорідні за складом, середні показники фізичного розвитку двох груп однакові.
швидкісноївитривалості спортсменів експериментальної і контрольної груп проводився на початку та в кінці експерименту. Достовірність відмінностей визначалося за критерієм Стьюдента. Результати дослідження наведені в таблиці 1.
«Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
353
Таблица 1 Характеристика результатів, які відображають рівень розвитку швидкісної витривалості контрольної та експериментальної груп (на початку та в кінці експерименту)
Група
Тест. завдання
Контрольна ( n = 14)
Експериментальна (n = 14) р
0, 05
На почткуекспе рим.
експерим . Приріст рез - тів
На початку
експерим.
Після експерим . Приріст рез - тів
χ
±
σ χ
±
σ од. вим
% р > 0,05
χ
± σ
χ
± σ
од. вим
% Біг 150 м, с
18,37 ±0,06
18,25 ±0,05
-0,12 0,65 18,32 ±0,05
17,95
±0,03
-0,37 2,06 Біг 12 хв, м
3035
±29,7
3085 ±23,2
+50 3,15 р
0, 05
3023
±21,6
3110 ±25,6
+87 5,40 Біг 400 м, с
56,50
±0,2
55,90 ±0,5
-0,6 1,07 56,8
±0,1
53,8 ±0,4
-3,0 5,57 Біг 600 м, с
90,1
±1,1
88,6 ±1,3
-1,5 1,69 89,4
±1,2
86,5 ±1,3
-2,9 3,35 Біг 400 м з/б, с
64,00
±0,5
63,60 ±0,4
-0,4 0,63 63,1
±0,5
59,8 ±0,6
-3,3 5,51 Коефіцієнт витривал.
4,90 ±0,02
4,85 ±0,01
-0,05 1,03 4,87
±0,03
4,81 ±0,02 -0,06
1,24
Результати бігу на 150 метрів в контрольній групі покращали не значно. Приріст склав 0,65% (результат покращився на 0,12с), достовірної різниці на початку та в кінці дослідження не виявлено (р <0,05). В експериментальній групі спортсмени показали дещо кращі результати в бігу на 150 метрів, приріст склав 2,06%.
Результати 12 - ти хвилинного тесту Купера в обох групах покращали не значно –
3,15% (контрольна група) та 5,40% (експериментальна). Але між двома групами спостерігається достовірна різниця (р<0,05). Невелике покращення результату в цьому тестовому завданні пояснюється природним тренувальним ефектом.
Показники в бігу на 400, 600 і 400 м з/б у досліджуваних груп на початку експерименту не мали істотних відмінностей (р>0,05), але після проведення експерименту кращий приріст результатів спостерігається в експериментальній групі. Так в експериментальній групі в бігу на 400 м результати в порівнянні з контрольною групою зросли на
4,5% (р<0,05), в бігу на 600 м – 3,96% (р<0,05), в бігу на 400 м з/б –
1,68% (р<0,05). Різниця в коефіцієнті витривалості між контрольною і експериментальною групами склала 0,21% (р<0,05). Це говорить про те, що інтервальний метод ефективно впливає на розвиток спеціальної витривалості.
Показники в бігу на 400 м у спортсменів контрольної групи до кінця експерименту істотно не змінилися: 56,5 с на початку і 55,9 с в кінці експерименту. Приріст результатів склав 0,6 з або 1,07%. В той же час результати в експериментальній групі покращилися з 56,8 с на початку до 53,8 с в кінці експерименту, результат зменшився на 3,0 с або на 5,57%. Помітно істотна перевага експериментальної групи, відмінності достовірні (р<0,05).
Результат в бігу на 600 м в контрольній групі змінився, але трохи: з 90,1 с на початку до 88,6 с в кінці експерименту. Приріст склав 1,5 с або 1,69%. В експериментальній групі цей же показник дорівнював 89,4 с на початку і 86,5 с в кінці, приріст склав 2,9 с або 3,35%. Відмінності в приростах результатів в групах в кінці експерименту достовірні (р<0,05).
Результаті бігу на 400 м з/б в контрольній групі змінився з 64,0 с до 63,6 с. Приріст склав 0,4 с або 0,63%. В експериментальній групі –
з 63,1 с на початку і 59,8 с в кінці, що складає 3,3 с або 5,51%. Відмінності достовірні (р<0,05).
Коефіцієнт витривалості в контрольній групі практично не змінився: з 4,90 на початку експерименту до 4,85 – в кінці, що склало 1,03%, тоді як в експериментальній він зріс з 4,87 до 4,81, або на 1,24% (р<0,05). Порівнюючи результати дослідження, які були отримані в контрольній та експериментальній групах на початку та в кінці експерименту можна зробити наступні висновки, що тренувальний процес на цьому етапі був ефективний, тому що спортсмени які прийняли участь у тестуванні покращили свої результати у всіх тестових завданнях.
Математичний аналіз отриманих результатів дозволяє зробити висновок, запропонована нами тренувальна програма за досліджуваною ознакою (біг на 400 м з/б) ефективніше традиційної, але в поєднанні із строгим контролем інтенсивності шляхом підрахунку пульсу відразу після відрізків, які пробігаються з підвищеною інтенсивністю і в кінці інтервалів відпочинку.
повторний, інтервальний, темповий, контрольний методи і метод «до відмови». Серед засобів виділяють: повільний тривалий біг, тривалий кросовий біг, темповий кросовий біг, фартлек , біг з прискореннями, повторний та ітервальний біг. 2. Проведення тестування
рівня розвитку швидкісної витривалості в кінці експерименту підтвердив ефективність використовування інтервального методу. Результати в експериментальній і контрольній групі мали достовірні відмінності (р<0,05). Використовування інтервального методу дозволило нам без збільшення загального часу занять досягти поліпшення швидкісної витривалості, про що свідчать результати експерименту.
Література: 1.
Алабин В.Г. Многолетняятренировкаюныхспорстменов / В.Г.Алабин, А.В.Алабин, В.П.Бизин. –
Харьков: Основа, 1993. –
244 с.
2. Платонов В.Н. Физическая подготовка спортсмена / В.Н.Платонов, М.М.Булатова. –
К.: Олимпийская литература, 1995. –
320с.
3. Платонов В.Н. Система подготовки спортсменов в олимпийском спорте. Общая теория и её практическое приложение / В.Н.Платонов. –
К.: Олимпийская литература, 2004. – 808 с.
4.
Подготовка сильнейших бегунов мира / Под ред. Ф.П. Суслова, Г.Н.Максименко, В.Г. Никитушкин и др. –
Киев: Здоровье, 1990. –
С.5 – 92. 354 «Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії»
5. Попов В.Б. Юный легкоатлет: Пособие для тренеров ДЮСШ / В.Б.Попов. –
М.: Физкультура и спорт, 1984. –
С. 169
– 174.
Александр Попович (Львов, Украина) РАЗВИТИЕ СИЛЫ У СТУДЕНТОВ НАЧАЛЬНЫХ КУРСОВ СРЕДСТВАМИ АТЛЕТИЧЕСКОЙ ГИМНАСТИКИ
особый интерес в связи с выраженными изменениями социальных, экологических и экономических условий жизни общества. Однако разработка основополагающих методических рекомендаций по широкому использованию различных методов базовой физической подготовки, начиная с первого курса, сдерживается дефицитом научных исследований. В этой связи изучение возрастной динамики мышечной силы учащихся студентов в процессе всего периода обучения представляет, по мнению Л.В. Волкова, Л.С. Дворкина, В.Г. Олешко, А.И. Стеценко, как научный, так и практический интерес. Это позволяет выявить педагогические и физиологические закономерности в развитии силовых возможностей, и на этой основе более объективно планировать силовые нагрузки с учетом возраста на уроках физического воспитания. Основной предпосылкой разработки методики базовой силовой подготовки студентов послужили сведения о специфичности силы мышц, являющиеся важнейшим фактором всестороннего физического развития человека [1, 3, 4, 5]. Сила –
основополагающее физическое качество человека. Ее можно развивать с использованием различных средств. Но, как показали многочисленные исследования, наиболее эффективно она поддается тренировке, когда применяются отягощения, причем отягощения дозированные (учитывающие физические возможности того или иного атлета) [ 2,
11]. Вместе с тем нет единого мнения относительно использования отягощений для тренировки силы, особенно в детском и подростковом возрасте. Ряд авторов считают нецелесообразным использовать любые отягощения в этих возрастных периодах, а
дозированные отягощения могут быть использованы в физическом воспитании учащейся молодежи [5, 8].
Однако проблема, по мнению многих авторов, состоит не только в том, можно или нельзя давать тому или иному юному атлету те или иные отягощения. Если будет получен ответ на вопрос: "Как надо тренировать спортсмена, применяя те или иные отягощения без ущерба для здоровья?", то занятия с тяжестями могут использовать практически все здоровые люди без ограничений. Ведь тяжесть –
это и 500 г, и 5 кг, и 100 кг. Любое двигательное
движение
человека сопряжено
с проявлением различных физических качеств. Чтобы атлету поднять отягощение даже среднего веса, ему необходимо в полной мере показать свои способности в ловкости, координации, гибкости и др. Следовательно, развивать силу невозможно без попутного развития практически всех физических качеств человека [5, 9].
На этой основе стало возможным углубить и расширить методологию силовой подготовки студенческой молодежи, а также конкретизировать систему многолетней тренировки подростков в силовых видах спорта. Все это в полной мере соответствует концепции развития отечественной науки в области физической культуры и спорта, направленной на поиск эффективных средств и методов физического воспитания подрастающего поколения с учетом социально - экономических условий жизни общества на современном этапе [1, 2, 5, 10]. Цель исследования:
обосновать процесс совершенствование силовой подготовки студентов средствами атлетической гимнастики.
1.
Оценить уровень физического развития и силовых качеств студентов начальных курсов;
2. Рассмотреть современные аспекты силовой подготовки подрастающего поколения;
3. Раскрыть закономерности воздействия отдельных упражнений силового характера на организм студентов;
заключается в целенаправленном, систематическом использовании средств атлетической гимнастики для разностороннего влияния на организм занимающихся студентов и целенаправленного развития их силовых качеств. Методы исследования. Для решения поставленных задач были использованы следующие методы исследования: анализ литературных источников, педагогическое наблюдение, педагогическое тестирование, методы математической статистики, теоретический анализ и обобщение.
Уже в школьном возрасте начинается спортивная тренировка, которая оказывает влияние на рост и развитие человека. Сила и выносливость при двигательной деятельности продолжают улучшаться до 20 лет и позже. Высокая пластичность нервной системы в юношеском возрасте способствует лучшему и более быстрому освоению двигательных навыков, подчас даже очень сложных. Многие быстро добиваются относительно высоких спортивных достижений.
Но между тем силовая подготовка с применением дозированных отягощений укрепляет связки
и суставы, помогает выработке выносливости, ловкости, воспитывает волю, уверенность в себе, повышает работоспособность организма [2, 5, 9, 11].
Наиболее благоприятным временем для приобретения двигательных навыков в силовой подготовке (например, при подъёме тяжестей), как показали исследования многих авторов, является подростковый и юношеский возраст [2, 3, 10].
Исследование проводилось поэтапно. Изучались и анализировались литературные источники по проблеме связанной с понятием и развитием силы, развития этого качества специальными средствами и методами в атлетической гимнастике, основу составил поиск использования средств атлетической гимнастики в развитии силы подростков студенческого возраста. В результате теоретического анализа и обобщения научно - литературных данных, были определены противоречия и проблема исследования, установлены актуальность выбранной темы исследования.
жүктеу/скачать 8,82 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|